Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.

Розглядається склад і зміст особового архівного фонду М. В. Левитського, що зберігається в Інституті рукопису НБУВ, подається документальна структура фонду, виокремлюється шість комплексів документів: документи біографічного характеру, матеріали кооперативно-громадської діяльності, творчі рукописи,...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Author:	Вовченко, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського 2007
Subjects:	Книжкова та архівна спадщина України
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/338
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859 - 1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця ХІХ - 20-х років ХХ ст. / В. Вовченко // Бібл. вісн. — 2007. — N 1. — С. 36-41. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-338
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3382025-02-10T01:35:06Z Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст. Mykola Vasylyovych Levyts’kyi (1859 – 1936) archive heritage and library as a source from history of Ukrainian movement of Enlightenment at the close of the XIX century and in the twenties of the XX century Вовченко, В. Книжкова та архівна спадщина України Розглядається склад і зміст особового архівного фонду М. В. Левитського, що зберігається в Інституті рукопису НБУВ, подається документальна структура фонду, виокремлюється шість комплексів документів: документи біографічного характеру, матеріали кооперативно-громадської діяльності, творчі рукописи, листування, матеріали інших осіб, фотодокументи. Архівні джерела характеризують М. В. Левитського як просвітника, політичного діяча, мецената, фондоутворювача та власника унікального архіву, дослідника історико-культурних старожитностей, що дає змогу стверджувати про багатогранність його інтересів, ставить його на один щабель із найосвіченішими діячами кінця ХІХ ст., які відрізнялися широтою загальнокультурних, наукових, гуманітарних інтересів незалежно від фаху та роду зайнять. 2007 Article Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859 - 1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця ХІХ - 20-х років ХХ ст. / В. Вовченко // Бібл. вісн. — 2007. — N 1. — С. 36-41. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/338 027.54 (477):025 uk application/pdf Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Книжкова та архівна спадщина України Книжкова та архівна спадщина України
spellingShingle	Книжкова та архівна спадщина України Книжкова та архівна спадщина України Вовченко, В. Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.
description	Розглядається склад і зміст особового архівного фонду М. В. Левитського, що зберігається в Інституті рукопису НБУВ, подається документальна структура фонду, виокремлюється шість комплексів документів: документи біографічного характеру, матеріали кооперативно-громадської діяльності, творчі рукописи, листування, матеріали інших осіб, фотодокументи. Архівні джерела характеризують М. В. Левитського як просвітника, політичного діяча, мецената, фондоутворювача та власника унікального архіву, дослідника історико-культурних старожитностей, що дає змогу стверджувати про багатогранність його інтересів, ставить його на один щабель із найосвіченішими діячами кінця ХІХ ст., які відрізнялися широтою загальнокультурних, наукових, гуманітарних інтересів незалежно від фаху та роду зайнять.
format	Article
author	Вовченко, В.
author_facet	Вовченко, В.
author_sort	Вовченко, В.
title	Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.
title_short	Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.
title_full	Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.
title_fullStr	Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.
title_full_unstemmed	Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.
title_sort	архівна спадщина і бібліотека миколи васильовича левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця xix — 20-х років xx ст.
publisher	Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
publishDate	2007
topic_facet	Книжкова та архівна спадщина України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/338
citation_txt	Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859 - 1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця ХІХ - 20-х років ХХ ст. / В. Вовченко // Бібл. вісн. — 2007. — N 1. — С. 36-41. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT vovčenkov arhívnaspadŝinaíbíblíotekamikolivasilʹovičalevitsʹkogo18591936âkdžerelozístorííukraínsʹkogoprosvítnicʹkogoruhukíncâxix20hrokívxxst AT vovčenkov mykolavasylyovychlevytskyi18591936archiveheritageandlibraryasasourcefromhistoryofukrainianmovementofenlightenmentatthecloseofthexixcenturyandinthetwentiesofthexxcentury
first_indexed	2025-12-02T12:33:20Z
last_indexed	2025-12-02T12:33:20Z
_version_	1850399838081908736
fulltext	ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 136 КНИЖКОВА ТА АРХІВНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ УДК 027.54 (477):025 Вікторія ВОВЧЕНКО, ст. викладач Київського економічного інституту менеджменту Àðõ³âíà ñïàäùèíà ³ á³áë³îòåêà Ìèêîëè Âàñèëüîâè÷à Ëåâèòñüêîãî (1859–1936) ÿê äæåðåëî ç ³ñòîð³¿ óêðà¿íñüêîãî ïðîñâ³òíèöüêîãî ðóõó ê³íöÿ ÕIÕ – 20-õ ðîê³â ÕÕ ñò. Розглядається склад і зміст особового архівного фонду М. В. Левитського, що зберігається в Інституті рукопису НБУВ, по- дається документальна структура фонду, виокремлюється шість комплексів документів: документи біографічного характеру, матеріали кооперативно-громадської діяльності, творчі рукописи, листування, матеріали інших осіб, фотодокументи. Архівні джерела характеризують М. В. Левитського як просвітника, політичного діяча, мецената, фондоутворювача та власника уні- кального архіву, дослідника історико-культурних старожитностей, що дає змогу стверджувати про багатогранність його інтере- сів, ставить його на один щабель із найосвіченішими діячами кінця ХІХ ст., які відрізнялися широтою загальнокультурних, на- укових, гуманітарних інтересів незалежно від фаху та роду зайнять. К л ю ч о в і с л о в а: архів, М. В. Левитський, кооперативний рух, просвітницький рух в Україні, архівні джерела, Україн- ська народна республіка. рхівна спадщина М. В. Левитського, ви- датного українського кооператора, публі- циста, державного та громадського діяча у переважній більшості сконцентрована в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 327) 1. Його науковий опис був здійснений у 80-х роках ХХ ст. Т. І. Воронко- вою, науковим співробітником відділу рукописів тоді Центральної наукової бібліотеки АН УРСР 2. Принципи систематизації архівних документів спи- ралися на основні методичні підходи – за видами і групами документів відповідно до напрямів його діяльності як публіциста і літератора, громадського і культурного діяча, а також за складом документів. Види документів складалися з біографічних доку- ментів, документів творчої та наукової діяльності, мемуарних документів, листування, господарчих, особистих документів тощо. Групи складалися з те- матично споріднених документів, що відображали певні напрями діяльності цієї непересічної особи, насамперед, його внесок у коперативний рух в Украї- ні, передусім, у сільськогосподарську та споживчу кооперацію. Принципи систематизації або групуван- ня передбачали обізнаність із основними напрямами діяльності в науковій, службовій та громадській дія- льності, а також реконструкції прямих та можливих зв’язків фондоутворювача із суспільством. Архео- графічний опис архіву дозволив залучити його в на- уковий обіг, коли спадщина вченого та діяча стає доступною для дослідження фахівців. Однак, і сьогодні архів М. В. Левитського як дже- рело кооперативного, літературного та національно- культурного руху того часу майже не вивчений. Зве- дена бібліографія персоналій, підготовлена до його 70-річчя О. Савичем у 1928 р., є єдиним до сьогодні бібліографічним джерелом про діяльність М. В. Ле- витського та його кооперативні праці, оскільки під- готовка проводилася Київським кооперативним інс- титутом ім. В. Я. Чубаря 3. У значній кількості загальних праць з історії коо- перації він згадується побіжно як засновник артіль- ного руху, розглядаються його кооперативні ідеї та1 Левитский Н. В. // Новый енциклопедический сло- варь. Петроград, 1915. – Т. 24. – С. 202; Eнциклопедія українознавства. – К., 1996. – Т. 4. – С. 1264. 2 Воронкова Т. І. Левитський Миколай Васильович // Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. – К., 2002. – С. 303–311. 3 Праці науково-дослідної кафедри кооперації при Київському Кооперативному інституті ім. В. Я. Чубаря. – К., 1928. – Вип. 4. А ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 1 37 Àðõ³âíà ñïàäùèíà ³ á³áë³îòåêà Ìèêîëè Âàñèëüîâè÷à Ëåâèòñüêîãî діяльність. Перший період вивчення його ідей пов’язаний із періодом 1910–20-х років, коли ак- тивно обговорювалися питання двох шляхів коопе- рації, викликані працями М. І. Туган-Баранов- ського «Социальные основы кооперации» (переви- дано – М.: Экономика, 1989) та В. Тотоміанца «Происхождение, формы с/х кооперации и отноше- ние к ней социалистов» (СПб., 1907). Серед таких дослідників праці у галузі історії коо- перації А. Меркулова, П. Пожарського, С. Борода- євського, П. Височанського, І. Вітановича. У 60-х ро- ках вийшла праця Л. Морозова. У працях 90-х ро- ків ХХ ст., у зв’язку з відсутністю спеціальних праць, написаних на нових джерелах, повторюється вже відома інформація, опублікована в 20-х роках, зокрема, М. Алімана, С. Бабенко, С. Гелея та інших 4. Однак, у цих працях його архівна спадщина не зга- дувалася і не використовувалася у небхідних для розкриття його особистості обсягах. В оцінці його наукової та творчої спадщини, на тлі загальновідо- мої багаторічної кооперативної праці у галузі ар- тільного руху, створенні сільськогосподарчих арті- лей і кооперації, бібліофільські, історико-філологіч- ні грані його діяльності, а також період роботи в УНР залишалися нивисвітленими. Адже архівні джерела висвітлюють М. В. Левитського як просвіт- ника, політичного діяча, колекціонера книжок і руко- писів, фондоутворювача та власника унікального ар- хіву, дослідника історико-культурних книжкових пам’яток, ставить його на один щабель із найосвіче- нішими представниками кінця ХІХ ст. М. В. Левитський народився у с. Хмільна (тепер Канівський район Черкаської області) у родині свя- щеника. У 1879–1880 рр. він навчався на медичному факультеті Московського університету, звідки був виключений за участь у студентських заколотах. У 1885 р. закінчив юридичний факультет Харківського університету. Після цього працював секретарем пові- тового земства в Олександрівську (нині Запоріжжя), займався адвокатською практикою, співробітничав у газеті «Єлисаветградський вестник». Пропагував се- ред селян ідею спільної обробки землі. Він закладав перші в Україні (і в Східній Європі) хліборобські ар- тілі по селах та виробничі між ремісниками по міс- тах. З 1894 по 1898 рр. він очолював широкомас- штабний рух по організації 125 сільськогосподарчих артілей у Херсонській губернії, в яких гуртувалося понад 3000 селян, однак вони невдовзі розпалися. З 1896 р. він був головним представником від коопера- ції Росії та України за кордоном, брав участь у міжна- родних кооперативних з’їздах – у Парижі у 1896 р., Кремоні у 1907 р., Гамбурзі у 1910 р., Стокгольмі у 1927 р., а також у регіональних і всесоюзних з’їздах кооперації. Наприкінці ХІХ ст. М. В. Левитський здобув ви- знання у громадського загалу як ініціатор і організа- тор товариств «Потребительские артели», а згодом – один із засновників Товариства сприяння артіль- ній справі та його журналу «Артельное дело» (1906–1920). Він був членом Центральної Ради і директором відділу Державного майна в Міністерс- тві земельних справ УНР у 1917–1918 рр., брав участь у заснуванні Украінбанку у 1917 р., Дніпро- союзу у 1917–1918 рр., постійним членом Ревізійної Ради Кооперативних центральних рад. М. В. Левит- ський помер у Києві у 1936 р. 5 Покоління освічених людей, інтелігенції кінця ХХ – поч. ХХ ст. відрізнялося високим ступенем суспіль- ної свідомості, яка базувалася на широкій освіті і зростала на ґрунті загальнореволюційного та опози- ційного царському уряду. Прогресивна інтелігенція того часу захоплювалася літературною працею, про- світницькою діяльністю, брала участь у національно- культурному русі, громадській діяльності. Архіви ко- операторів, в тому числі Миколи Петровича Балліна, Володимира Фастовича Левитського (однофамілець Миколи Левитського), Костя Мациєвича та інших – схожі за складом і змістом. Вони містять значні мате- ріали з розвитку економіки, кооперації, а поруч із тим – численні літературні публіцистічні праці, літера- турні твори, значне листування з видатними культур- ними діячами того часу. Неоднозначні погляди М. В. Левитського у 80–90-х ро- ках ХІХ ст. були близькими до ідей ліберальних народників. Він висунув численні проекти про реміс- ничі, споживчі, кредитні та ін. артілі, в яких апелю- вав до уряду, нехтуючи марксистські політекономічні теорії. Не всі його кооперативні програми були вда- лими, так, зокрема, проекти зі створення артілей не виявилися життєздатними в конкретних економічних умовах кінця ХІХ – початку ХХ ст. Порівняно біль- ший успіх мала діяльність М. В. Левитського з орга- нізації виробничих, споживчих артілей у містах се- ред ремісників і майстрів. Однак важливим для до- слідників є враховувати історичні обставини станов- лення поглядів М. В. Левитського та труднощі їхньо- го втілення в Російській імперії, протидію його ідеям не лише з боку царського уряду, а й з боку тогочасних політичних течій, зокрема, марксизму (марксисти до- сить гостро гальмували його проекти як ліберально- 4 Аліман М. В., Бабенко С. Г., Гелей С. Д. Історія спо- живчої кооперації України. – Львів, 1996; Історія коопе- ративного руху. – Львів, 1995; Пришляк Я. Шляхами коо- перації – до економічного відродження України. – Мон- реаль; Стрий, 1994; Українські кооператори (історичні нариси) / Під ред. С. Д. Гелея. – Львів: Вид-во Львів. ко- мерційної академії, 1999. – Львів, 1999. – Кн. 1. 5 Харківське історико-філологічне товариство // До- відник з історії України. – К., 2001. – С. 1009. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 138 Êíèæêîâà òà àðõ³âíà ñïàäùèíà Óêðà¿íè народницькі). Разом з тим, його ідеї вплинули на сві- тогляд таких українських письменників та просвіт- ницьких діячів, як І. Франко, О. Пчілка, І. Карпенко- Карий (Тобілевич), В. Доманицький, С. Єфремов. Його ідеями захоплювалися відомі російські пись- менники (Л. Толстой, М. Горький та інші), видатні громадські і культурні діячі епохи кінця ХІХ – пер- шої третини ХХ ст. Заслуги М. В. Левитського визначні й тому, що він знаходився біля витоків організації у Києві Всеукра- їнського центрального кооперативного музею, який (після переміщення Музею з Харкова) створювався як наукова база для вивчення історії кооперативного руху в Україні. На противагу більшості інших гро- мадсько-політичним діячам, досягнення М. В. Ле- витського у розробці кооперативного будівництва в Україні дуже високо цінували його сучасники, в тому числі і за кордоном. Йому були присвячені статті у фахових виданнях, енциклопедіях 6; уся кооператив- на та культурно-науковова громада широко святкува- ла ювілеї «артельного батька», зокрема, завдяки іні- ціативі Всеукраїнського центрального кооперативно- го музею була створена комісія з нагоди святкування 50-річчя його діяльністі у 1928 р. Ще у молоді роки М. В. Левитський почав збирати рідкісні книжки та документи, його захоплення старо- житними пам’ятками розпочалося ще у студентські роки у Харківському університеті, де викладали про- гресивні вчені, які сформували, очолювали донині всесвітньо відомі наукові школи, течії тощо. Молодий М. В. Левитський потрапив до кола мо- лодих дослідників – спадкоємців українських на- укових традицій, серед яких були різні фахівці: іс- торики, філологи, правники, медики, географи та представники інших наукових галузей, що сприяло його різностороньому розвитку. Так, будучи сту- дентом юридичного факультету Харківського уні- верситету, М. В. Левитський відвідував засідання Харківського історико-філологічного товариства, яке займалося дослідженням у царині історії, архео- логії та етнографії Слобідської та Лівобережної України, української філології, охороною пам’яток культури 7. Товариство очолював видатний профе- сор університету, філолог Олександр Опанасович Потебня, основоположник психологічного напряму в українському мовознавстві, який багато зробив у галузі порівняльно-історичної граматики, слов’ян- ської граматики і мав великий вплив на студентів 8. Власне тому М. В. Левитський захопився старо- виною та проводив пошуки старовинних книжок, документів, рукописів, «рився» у церковних архі- вах, скринях, на горищах, коморах 9. У результаті ретельних пошуків М. В. Левитським було знайдено чимало цінних і рідкісних пам’яток, зокрема, стародруки: львівське видання, вірогідно, богослужбового змісту кінця ХVІ ст., Євангеліє, ви- дане у першій половині ХVІІ ст. у Бухаресті молдав- ською мовою, але кириличним шрифтом, а також цінне видання Требника Петра Могили 1646 р. Ці рідкісні примірники друкарського мистецтва були ним подаровані Товариству у 1883 р. або 1884 р. че- рез професора Потебню, й одне із засідань Товарис- тва було присвячене саме цим дарам, про які О. По- тебня виступив з доповіддю 10. Майже через 40 років, у 1924 р. М. В. Левитський, перебуваючи у Харкові, поцікавився долею цих видань і знайшов їх в архіві університету, де вони зберігалися у спеціальних ви- ставкових шкляних столиках 11. У 20-х роках ці раритети надійшли у Харківський центральний історичний архів 12. Отже, в історії фор- мування власної бібліотеки та архіву М. В. Левит- ського харківський період навчання в університеті мав велике значення. Його бібліотека (поряд з акту- альною фаховою літературою з історії права, політ- економії, історії, філології) містила також цінну ан- тикварно-колекційну частину – українські, російські стародруки, рукописні богослужбові книги, руко- писні збірники літературно-побутового змісту, істо- ричні матеріали, актові документи тощо. Серед них – вітчизняні друки епохи царювань Петра І і Катерини ІІ, у тому числі рукописний ав- тограф князя Григорія Потьомкіна – його звернення до запорозького козацтва напередодні очаківської вій- ни проти турків, рукописний староукраїнський моли- товник приблизно ХVІІ – початку ХVІІІ ст.; записки запорожця, де містилися фрагменти різноманітного змісту: витяги, заклинання проти хвороб криптогра- мами тощо 13. Хоча, безумовно, це були аматорські за- хоплення історією, археологією, етнографією, історі- єю літератури, але саме у цей період М. В. Левит- ський сформувався як український просвітник. На жаль, ці рідкісні рукописні матеріали та стародруки, швидче за все, загинули у Єлисаветграді, викрадені, разом із архівом і бібліотекою у 1922 р., яка містила близко 2 тис. томів, хоча реального дослідження долі цих документів науковцями не проводилося 14. Відомо лише те, що частина архіву до 1922 р. зберігалася тут. 6 Левитский Н. В. // Новый енциклопедический сло- варь. Петроград, 1915. – Т. 24. – С. 202; Eнциклопедія українознавства. – К., 1996. – Т. 4. – С. 1264. 7 Харківське історико-філологічне товариство // До- відник з історії України. – К., 2001. – С. 1009. 8 Потебня Олександр Опанасович // Довідник з історії України. – К., 2001. – С. 614. 9 ІР НБУВ, ф. 327, № 549, арк. 6. 10 Там само, арк. 6–7. 11 Там само, арк. 7. 12 Там само, ф. 327, № 603. 13 Там само, № 549, арк. 8. 14 Там само, ф. 327, № 549, арк. 8. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 1 39 Àðõ³âíà ñïàäùèíà ³ á³áë³îòåêà Ìèêîëè Âàñèëüîâè÷à Ëåâèòñüêîãî Цю власну архівну і бібліотечну збірку М. В. Левит- ський планував передати Всеукраїнській академії наук для «громадського використання» і спробував офіцій- но розшукати її 15, але за браком відомостей у докумен- тах конкретно не встановлено чим остаточно заверши- лася ця справа. Безумовно, цінна фактографічна ін- формація щодо складу та характеру книжково-руко- писної збірки М. В. Левитського зафіксована у його автобіографічних документах – «Матеріали до автобіо- графії» [20–30 роки ХХ ст.] (ф. 327, № 548), «До спо- гадів про мої зустрічі, зносини та відносини» [1927], (ф. 327, № 549), «До матеріалів по автобіографії» [30-ті роки ХХ ст.] (ф. 327, № 554) тощо. М. В. Левитський згадує і про трагічну долю ін- ших бібліотек, зокрема, великої та цінної бібліоте- ки Русінових (до якої долучилася і збірка М. І. Ту- ган-Барановського після його одруження з О. Ф. Ру- сіновою) у Позниках 16. Архів і бібліотека М. В. Левитського були цінним зібранням, яке містило архівні та книжково-бібліо- графічні матеріали, пов’язані переважно з коопе- ративною діяльністю власника. Матеріали були розподілені за систематичною ознакою і віддзерка- лювали різні періоди та напрями його діяльності. Так, збираючи статистичні дані 1896 р., в резуль- таті числених поїздок по селах, у його архіві та біб- ліотеці водночас відклався значний за обсягом іс- тотний етнографічний матеріал 17. Доля його унікальної збірки кореспонденції, що відображала історію вітчизняної і міжнародної сільськогосподарчих артілей і кооперації, сьогодні невідома. Листування із зарубіжними кооператора- ми набуло надзвичайного розмаху після міжнарод- ного кооперативного конгресу 1896 р. у Парижі. Мережа кореспондентів-кооператорів охоплювала не тільки країни Західної Європи, але й поширюва- лася на Сполучені Штати Америки, Південну Аме- рику, Канаду, Каліфорнію і країни Азії, Сирію, Єги- пет, Алжир, Австралію 18. В архіві також зберігалися друковані та рукопис- ні матеріали щодо історії трудових хліборобських, кустарних, ремісничих артілей і кооперацій, праці та публікації кооперативних з’їздів, міжнародних конгресів. Крім того, була багата бібліотека публі- кацій із кооперації, статистичні відомості про арті- лі Херсонської губернії, статті; відклалися матеріа- ли з українського та російського фольклору та ет- нографії; історико-археологічну цінність представля- ли стародруки та рукописи ХVІІІ – початку ХІХ ст., а також література загального змісту, яку М. В. Левит- ський збирав усе життя. Серед інших втрачених матеріалів у М. В. Ле- витського була добірна колекція фотографій – до 100 світлин, яка включала великий альбом фото- карток кооперативних діячів, рідкісні фотознімки кооперативних з’їздів, трудових артілей. Так, зок- рема втрачена групова фотографія делегатів Між- народного кооперативного конгресу 1910 р. у Гам- бурзі 19, або фотографія з представниками Смолен- ського студентського земляцтва у Москві, а також фотографія з учасниками загального студентського економічно-кооперативного з’їзду у Санкт-Петер- бурзі у 1907–1908 рр. 20, гуртка студентів Ніжин- ського ліцею кінця 90-х років ХІХ ст. 21 У збірці М. В. Левитського були тогочасні публіка- ції з дарчими написами авторів. Наприклад, унаслідок зустрічей та дружніх і професійних стосунків з видат- ними діячами науки і культури, які дарували йому друки власних праць, залишилася публікація з дарчим написом І. І. Дитятина, професора історії руського права у Харківському університеті, у період навчання там М. В. Левитського у 1881–1885 рр. 22 У 1934 р. архівні матеріали М. В. Левитського від- клалися в Музеї визнаних діячів України та у Всеук- раїнському центральному кооперативному музеї у Києві. Однак, уже після того, як обидва музеї були ліквідовані, М. В. Левитський подарував архів та уповноважив бібліотеку зібрати усе з тих музеїв. Крім того, він ще додатково передав матеріали. М. В. Ле- витський звернувся до Всенародної бібліотеки Украї- ни при ВУАН із проханням зосередити їх в один від- діл, для оптимального використання; ще одне поба- жання фондоутворювача полягало у тому, щоб мате- ріали були розподілені залежно від змісту на відділи: а) економіка; б) кооперація: 1 – колгоспна справа, 2 – промкооперація, 3 – споживкооперація, 4 – кредит- кооперація; в) історія; г) загально-громадські спра- ви; д) белетристика; е) поетичні твори; ж) музичні твори і т. д. ; з) фотографічний матеріал 23. Особисті архівні документи і науково-творчі руко- писні матеріали М. В. Левитського спочатку належа- ли до фонду Всеукраїнського музею, який функціо- нував при Київському кооперативному інституті. Од- нак після ліквідації в 1935 р. постановою Вукоопспілки Кооперативного музею, матеріали ар- хіву Левитського з іншими фондами надійшли з біб- ліотеки Всеукраїнського науково-дослідничого інс- титуту споживчої кооперації у відділ рукописів Біблі- отеки ВУАН згідно з актом від 29 січня 1935 р. 24 15 Там само, № 573. 16 Там само, № 554, арк. 5. 17 Там само, № 549, арк. 9. 18 Там само, № 548, арк. 9–10. 19 Там само, арк. 9. 20 Там само, арк. 22. 21 Там само, арк. 24. 22 Там само, № 549, арк. 3. 23 Там само, № 606, арк. 2, 3. 24 Там само, оп. 1, од. зб. 45, арк. 16. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 140 Êíèæêîâà òà àðõ³âíà ñïàäùèíà Óêðà¿íè Нині особовий архівний фонд М. В. Левитського (ф. 327) складається з таких документів: творчі ма- теріали (статті, нариси, листування), твори літера- турного характеру (вірші, оповідання, думи), біо- графічні матеріали (особисті документи, записні книжки, спогади), документи громадсько-коопера- тивної діяльності (власні статті, посвідчення, мате- ріали кооперативних і сільськогосподарчих з’їздів та засідань, статути, програми, промови, доповіді), листування, ювілейні матеріали, фотографії, плака- ти, афіші, газети тощо 25. Проте спочатку його матеріали не систематизова- но містилися у значному за обсягом у І комплексно- му фонді відділу рукописів, згодом ці документи були вилучені і сформовані як особовий архівний фонд М. В. Левитського, який, згідно інвентарному опису, налічує 2170 од. зб. 26 До архівної спадщини М. В. Левитського ми вва- жаємо за доцільне додати деякі його листи, які збе- рігаються в комплексному ІІІ фонді «Листування» Інституту рукопису НБУВ. Перша група документів є документами біогра- фічного характеру, різні свідоцтва, в тому числі ви- дані М. В. Левитському Міністерством земельних справ УНР про те, що він є директором Відділу Державного майна (1918), членом різних спілок – «Кавказсоюз», Вукоопспілки, ректора Смілянсько- го кооперативного технікуму (1924), секції науко- вих співробітників РОБОС (1929), а також числен- ні квитки та запрошення на різні збори, засідання, з’їзди (1918–1935). Як згадувалося, хронологічні межі документів пояснюються тим, що багато до- кументів особистого характеру, як і колекційні, за- гинули під час революційних подій. До групи біографічних матеріалів відноситься і комплекс автобіографічних документів та спогадів, написаних самим М. В. Левитським в 1919 р. – 30-х ро- ках, які пов’язані з історією артільної справи та ролі М. В. Левитського як її засновника в Україні, його зустрічей із різними діячами цього руху, а та- кож із діячами культури, участь у громадянській війні на Північному Кавказі тощо. Значна частина біографічної частини архіву міс- тить матеріали про М. В. Левитського, зокрема, підготовлені до його 70-річного ювілею. Серед них статті О. П. Савича (бібліографія), Коцаря, Литви- ненка, а також спогади О. Г. Амчиславської, П. Дво- рецької, М. П. Кириченко, В. Краснова, Й. Маєв- ського, В. О. Нікітіна, Г. Омельчанка, А. Фарєсова, Я. Фільгуса, Є. Х. Чикаленка та інших. Важливим біографічним джерелом є матеріали ювілейних засідань, присвячених М. В. Левитсько- му, зокрема, щодо святкування його 40, 45, 50-річ- них ювілеїв громадсько-кооперативної діяльності, зокрема, протоколи засідань, вітальні листи, теле- грами тощо. Ця група джерел дозволяє встановити в умовах відсутності попередніх документів основні віхи життя М. В. Левитського, реконструювати його біо- графію. Другою великою групою джерел є матеріали коо- перативно-громадської діяльності, зокрема, які висвітлюють досвід херсонських землеробних арті- лей; низку доповідей, у тому числі в Імператорсько- му Вільному економічному товаристві (1898), на міжнародних з’їздах кооператорів, зокрема у Пари- жі (1896), Всеросійському з’їзді кооператорів у Києві (1913) тощо, документи стосовно коопера- тивного руху в Росії (створення статутів різних ар- тілей, товариств). Його державна діяльність віддзеркалена у групі документів, які представлені проектами законів, що опрацьовувалися в 1918 р., інших правових та нор- мативних актів, передусім, проекті Конституції УНР (1918), Законі про шлюб та розлучення, народження та смерть (1918), кредитної кооперації тощо. Великий комплекс документів щодо кооператив- ної діяльності преставлений численими матеріала- ми щодо Всеукраїнського кооперативного банку (1918–1923), діяльності Всеукраїнської спілки сіль- ськогосподарської кооперації (планово-звітної до- кументації, постанов, доповідей тощо) (1926–1929), матеріалами ХІІ конгресу Міжнарод- ної кооперації асоціації у Стокгольмі (1927), Всеро- сійського союзу промислової кооперації (доповіді, листи, резолюції з’їздів тощо) (1927–1930), Все- української спілки кооперативно-промислових то- вариств рибалок, матеріалів діяльності Ради Украї- нського сільськогосподарського банку (планово- звітна документація, доповіді), Всеукраїнського коо- перативного лісового союзу та багато ін. Третя група документів представлена науковими та творчими матеріалами М. В. Левитського, який багато і плідно працював як учений та літератор. Серед цих матеріалів можна виокремити ком- плекс наукових праць з історії кооперації, де роз- криваються засади та історія її зародження, різні течії (залишилося декілька ґрунтованих праць у цій сфері), а також конкретно щодо сільськогосподар- ських артілей у Херсонській губернії, кредитних кооперацій, квартирних артілей, а також хлібороб- ських спілок і важливим питанням організації арті- лей різного характеру. Інший цікавий комплекс – літературні твори М. В. Левитського, який також був знаним письмен- 25 Левитський Миколай Васильович // Особові архів- ні фонди Інституту рукопису: Путівник. – К., 2002. – С. 303–311. 26 ІР НБУВ, ф. 327, № 1–2170. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 1 41 Àðõ³âíà ñïàäùèíà ³ á³áë³îòåêà Ìèêîëè Âàñèëüîâè÷à Ëåâèòñüêîãî ником і поетом. Хоча він і не ввійшов до плеяди ви- датних літературних діячів, цей масив творів дає можливість оцінити літературний дар М. В. Левит- ського. Серед них – ранні твори – оповідання «Своя хата» (1887), «Сон перед Різдвом» (1887), «Заочне рішення» (1888), «Юдифь» (1889), «Тяжкий грех» (1904), «Сон Ивана Гармошкина» (1904–1905) и др. Значна кількість його віршів присвячена Україні, рідному краю, він пробував свої сили у гімнографіч- ному жанрі, прославляючи коперативний рух, його діячів, діячів української культури («послання» до різних «братів» та «друзів», думи, марші, ліричні поезії). Багато творів присвячено українському ко- зацтву, театру, балету. У цю групу джерел увійшли і матеріали, які зби- рав М. В. Левитський – до історії літератури та гро- мадських настроїв на Україні, молитви за рідний край, матеріали до історії культури України тощо. Він був театралом, відвідував концерти, зустрічі, вечори, тому в його архіві наявні програми, афіші, плакати цих подій, зокрема, афіші Українського те- атру М. К. Садовського, про виставу, присвячену 40-літньому ювілею М. В. Левитського, концерту кобзаря Гороцвіта, колективу артистів імені М. В. Ле- витського (1927) тощо. Ця група джерел має важливе значення для ос- мислення особистості М. В. Левитського як україн- ського національного діяча, який прагнув вислови- ти свою любов до України та її людей, її історії та культури, співчуття її долі. Окрема група документів – газети та журнали, де друкувалися праці М. В. Левитського. Їхна ком- плексність дозволяє вивчати внесок автора в коопе- ративний рух на базі опублікованих творів. Четверта група – листування. Воно репрезентова- не офіційною частною – листами від різних союзів та кооперацій (20-ті роки), ради Народного мініс- терства земельних справ (1918), Всеукраїнського центрального кооперативного музею (1928–1929), Київського кооперативного інституту (1926–1929), Київського кооперативного технікуму, Сільськогос- подарського наукового комітету України (1927), То- вариства економістів при Українській академії наук (1926–1927), числених спілок, у тому числі літера- турних, Українського музично-драматичного това- риства, Українського народного університету (1918), Українського народного хору ім. Стеценка тощо. П’яту групу репрезентують матеріали інших осіб: це, як правило статті і повідомлення, огляди різних осіб із питань сільського господарства, кооперації, трудових артілей, кустарної промисловості, в тому числі і жіночого промислу. Важливим є наявність у цій групі документів біо- графій діячів кооперації, передусім, О. О. Андрієвсько- го, Т. І. Филіппова, О. Я. Конинського, Г. А. Залюбов- ського, А. Г. Терниченка та інших, написаних різними авторами і зібраних М. В. Левитським, ймовірно, для написання праць з історії кооперативного руху. Значне за обсягом особисте листування показує нам соціальну позицію М. В. Левитського, а також його особисті зв’язки з різними просвітницкими колами, окремими видатними діячами, родиною. Серед адресатів – учені, державні діячі, артис- ти, письменники: Г. Я. Бернштейн, М. В. Биков, М. Г. Брянський, А. К. Воробйова, О. М. Горький, М. В. Журко, Д. К. Заболотний, М. К. Заньковець- ка, О. Ф. Керенський, В. І. Ковалевський, Г. Кос- сак, К. П. Новицький, В. М. Перетц, Х. Г. Раков- ський, К. М. Скаржинська, В. С. Стефаник, В. Я. Чу- бар та інші. Кореспондентами М. В. Левитського були також не лише діячі кооперативного руху, а й письменни- ки, громадські діячі, вчені, зокрема, В. М. Альбов, О. Г. Амчиславська, К. Р. Анищенко, М. О. Бачин- ський, М. П. Василенко, Н. Я. Горова, С. О. Єфремов, М. К. Заньковецька, М. П. Кириченко, Ф. П. Коломієць, В. В. Краснов, В. В. Сімоновський, К. М. Скаржин- ська, І. Шиманович, М. П. Якубенко та багато ін. На жаль, усе знане і важливе листування щодо ор- ганізації кооперації, участі у різних засіданнях та між- народних форумах, як згадувалося, було втрачено. Шоста група – фотодокументи, серед котрих є і групові, що мають важливу іконографічну цінність, зокрема, артільників і кооперативних курсів, співро- бітників газети «Червоний шлах» (1930) та ін. Серед фотознимків є видатні постаті українського руху: Х. О. Алчевська, родина Анчушиних, М. П. Бал- лін із сином Борисом, К. К. Бельська, А. О. Бондарен- ко, Г. Гейден, H. Дорошенко, Д. Н. Дриль, І. Карпенко- Карий, В. С. Козлов, група: Рильський, Беренштам, Панченко, Познанський; Н. І. Харченко, С. Ященко, а також фотоальбоми М. В. Левитського та студентів ВНЗ Харкова, фото будинків, де мешкав М. В. Левит- ський у Харкові. Окрему групу складають фоторепро- дукції та літографії окремих осіб, що збирав М. В. Ле- витський, досліджуючи історію кооперативного руху в Росії та Україні, а також для популяризаторської дія- льності у галузі української культури, зокрема. серед них – Шарля Фурьє, І. Франка, О. С. Афанасьєва-Чу- жинського, О. М. Бодянського, Л. І. Глібова, Є. П. Гре- бінки, В. М. Доманицького, П. Г. Житецького, І. П. Кот- ляревського, М. В. Лисенка, О. О. Потебні, І. Я. Рудчен- ка, В. І. Самійленко, М. П. Старицького, О. П. Сторо- женка, П. П.Чубинського та ін. Отже, дослідження значного за обсягом архіву дає уявлення про особистість М. В. Левитського не лише як кооперативного діяча, а й як просвітника, держав- ного, політичного, громадського діяча, а також є дже- релом з історії національної культури, соціально-по- літичних рухів у кінці ХІХ – 20-х роках ХХ ст.

Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859-1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця XIX — 20-х років XX ст.

Institution

Similar Items