Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року
У статті проаналізовано особливості перебігу суспільно-політичних процесів на території Станіславської області в першій половині 1944 р., зумовлених звільненням Червоною армією частини території від нацистських окупантів, відновленням роботи органів радянської влади, початком збройного опору форму...
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Series: | Схід |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33810 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року / І. Андрухів, О. Безносюк, В. Ковалик // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 80-86. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33810 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-338102025-02-10T00:51:49Z Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року Social and political processes on the territory of Stanislav region in the first half of 1944 Андрухів, І. Безносюк, О. Ковалик, В. Історія У статті проаналізовано особливості перебігу суспільно-політичних процесів на території Станіславської області в першій половині 1944 р., зумовлених звільненням Червоною армією частини території від нацистських окупантів, відновленням роботи органів радянської влади, початком збройного опору формувань ОУН та УПА. The article analyzes the features of social and political processes in Stanislav region in the first half of 1944 caused by releasing the territory by the Red Army from Nazi invaders, restoration of Soviet power and the beginning of armed resistance of the OUN and UPA units. 2011 Article Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року / І. Андрухів, О. Безносюк, В. Ковалик // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 80-86. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33810 32:94(477.86) "44" uk Схід application/pdf Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Андрухів, І. Безносюк, О. Ковалик, В. Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року Схід |
| description |
У статті проаналізовано особливості перебігу суспільно-політичних процесів на території
Станіславської області в першій половині 1944 р., зумовлених звільненням Червоною армією частини території від нацистських окупантів, відновленням роботи органів радянської
влади, початком збройного опору формувань ОУН та УПА. |
| format |
Article |
| author |
Андрухів, І. Безносюк, О. Ковалик, В. |
| author_facet |
Андрухів, І. Безносюк, О. Ковалик, В. |
| author_sort |
Андрухів, І. |
| title |
Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року |
| title_short |
Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року |
| title_full |
Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року |
| title_fullStr |
Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року |
| title_full_unstemmed |
Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року |
| title_sort |
суспільно-політичні процеси на території станіславської області в першій половині 1944 року |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33810 |
| citation_txt |
Суспільно-політичні процеси на території Станіславської області в першій половині 1944 року / І. Андрухів, О. Безносюк, В. Ковалик // Схід. — 2011. — № 5 (112). — С. 80-86. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT andruhíví suspílʹnopolítičníprocesinateritoríístaníslavsʹkoíoblastívperšíipoloviní1944roku AT beznosûko suspílʹnopolítičníprocesinateritoríístaníslavsʹkoíoblastívperšíipoloviní1944roku AT kovalikv suspílʹnopolítičníprocesinateritoríístaníslavsʹkoíoblastívperšíipoloviní1944roku AT andruhíví socialandpoliticalprocessesontheterritoryofstanislavregioninthefirsthalfof1944 AT beznosûko socialandpoliticalprocessesontheterritoryofstanislavregioninthefirsthalfof1944 AT kovalikv socialandpoliticalprocessesontheterritoryofstanislavregioninthefirsthalfof1944 |
| first_indexed |
2025-12-02T08:01:20Z |
| last_indexed |
2025-12-02T08:01:20Z |
| _version_ |
1850382725054201856 |
| fulltext |
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
80 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
9. Фандеева А. В. Планирование как одна из функций уп-
равления развитием производства на предприятии /
А. В. Фадеева // Управленческий учет. - 2005. - № 2 [Електрон-
ний ресурс]. - Режим доступу : http://www.upruchet.ru/about/.
10. Кеннет Маккей. Эффективное производство : Прак-
тическое руководство по совершенствованию планирова-
ния и контроля / Кеннет Маккей. - Минск : Гревцов Паблишер,
2008. - 304 с.
A. Shevchenko
PROBLEMS OF ADMINISTRATIVE FUNCTIONS REGULATION
OF VARIOUS LEVELS HEADS
The complex functional responsibilities performed by the principal, functional and line managers of enterprises is
considered. The types of activities through differentiation of professional and management functions are systematized.
The composition and characteristics of professional and management functions are classified.
Key words: regulation, methods of valuation, management, labor functions, number.
© А. Шевченко
Надійшла до редакції 01.06.2011
УДК 32:94(477.86) "44"
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ
НА ТЕРИТОРІЇ СТАНІСЛАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1944 РОКУ
ІГОР АНДРУХІВ,
доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії держави і права
Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету
внутрішніх справ, м. Івано-Франківськ
ОЛЕГ БЕЗНОСЮК,
кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії держави і права
Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету
внутрішніх справ, м. Івано-Франківськ
ВОЛОДИМИР КОВАЛИК,
кандидат історичних наук, доцент кафедри історії держави і права
Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету
внутрішніх справ, м. Івано-Франківськ
У статті проаналізовано особливості перебігу суспільно-політичних процесів на території
Станіславської області в першій половині 1944 р., зумовлених звільненням Червоною ар-
мією частини території від нацистських окупантів, відновленням роботи органів радянської
влади, початком збройного опору формувань ОУН та УПА.
Ключові слова: Станіславська область, радянська влада, суспільно-політичні процеси, зброй-
ний опір ОУН та УПА.
Постановка проблеми. В умовах державної не-
залежності України проблема Другої світової війни
набула нового звучання в силу об'єктивних причин,
зумовлених, перш за все, відсутністю ідеологічно-
го підґрунтя та доступу до широкого кола архівних
документів. Однак, як показали цьогорічні події з
нагоди святкування чергової річниці Дня Перемоги,
вони ще неоднозначно сприймаються різними по-
літичними силами та соціальними верствами насе-
лення в тих чи інших регіонах України. Мають місце
дискусії на науковому й побутовому рівнях щодо
ролі націоналістичного підпілля. Частина науковців
намагається відстояти старі міфи більшовицької
пропаганди про "криваві злодіяння" учасників зброй-
ного підпілля, виправдовуючи, таким чином, сотні ти-
сяч жертв сталінських репресій. Інша частина, на-
впаки, не стільки відтворюють "історичну правду", як
створюють нові міфи, надмірно ідеалізуючи окремих
особистостей та події, що пов'язані з діяльністю на-
ціоналістичного підпілля. Таким чином, вони нічим не
відрізняються від своїх ідеологічних суперників, а
лише "по-новому" фальсифікують історію.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.upruchet.ru/about/
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 81ІСТОРІЯ
На побутовому рівні по-різному сприймають події
минулого безпосередні їх учасники, яких суспіль-
но-політичні та ідеологічні обставини розділили по
різні боки барикад. З одного боку, побутова невлаш-
тованість, відсутність соціальних гарантій, фактич-
не ігнорування багатьох проблем радянських вете-
ранів, які звикли до певного рівня пошанування,
морального й соціального статусу в умовах радян-
ського режиму, загострює реакцію на дії влади чи
політичних сил, які проголошують чи намагаються
сповідувати інші світоглядні орієнтири й цінності. З
іншого, вимагають історичної сатисфакції й ті, хто зі
зброєю в руках відстоював право українців на су-
веренну державність. Така постановка питання
зумовлює жорстке протистояння не лише між цими
двома групами ветеранів, а і їхніми нащадками та в
суспільстві загалом [15, с. 3-4]. Вихід із цієї ситуації
та примирення можливі лише при об'єктивному вис-
вітленні подій минулого, без будь-яких ідеологічних
та політичних впливів, симпатій чи антипатій до по-
дій, явищ та окремих історичних осіб, а також при
відсутності кон'юктурних підходів. Названі причини
й зумовлюють наукову актуальність і практичну зна-
чущість теми, заявленої в назві статті, об'єктом якої
є суспільно-політичні процеси, що відбувалися на
західноукраїнських землях на завершальному етапі
Другої світової війни.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сус-
пільно-політичні події та воєнні дії на завершально-
му етапі Другої світової війни під різним кутом зору
знайшли за роки незалежності відображення в знач-
ному пласті історіографічної літератури та в дисер-
таційних працях [9, 11, 13, 14, 19, 21]. Відзначаючи
їх науково-методологічну цінність, водночас хоче-
мо зазначити, що в них здебільшого фрагментарно
відображено події на території Станіславської об-
ласті. Відповідно, мета статті полягає в аналізі особ-
ливостей перебігу суспільно-політичних процесів на
Станіславщині в першій половині 1944 р., зумовле-
них початком звільнення її від нацистських окупантів,
відновленням радянської влади та збройним опо-
ром формувань ОУН-УПА.
Виклад основного матеріалу. Протиборство між
більшовицьким режимом та самостійницьким рухом
на західноукраїнських землях у 1939 - 1941 та в 1944
- першій половині 1950-х рр. не є виключно українсь-
ким явищем. Воно виникало й у середовищі інших
націй, коли тоталітарні режими намагалися силою
нав'язати свою модель політичного та соціально-еко-
номічного розвитку. При цьому, звичайно, не обхо-
дилося без грубого порушення прав і свобод люди-
ни, нівелювалася історико-культурна спадщина, про-
являлося обопільне насильство й жорстокість. На
західноукраїнських землях це мало місце за часів
Польщі (1919 - 1939 рр.), першої "радянізації", під
час нацистського окупаційного режиму (1941-1944 рр.)
та в перше повоєнне десятиліття.
Для обох тоталітарних режимів - більшовицького
й нацистського - характерним було створення в сус-
пільстві атмосфери страху, беззаконня та свавілля,
що виправдовувало терор, який проводився на дер-
жавному рівні як проти учасників збройного підпілля,
так і мирного населення і наслідком якого стали чис-
ленні жертви через примусові виселення, арешти,
фізичні знищення представників різних національ-
ностей, що проживали на теренах регіону. Водно-
час тероризм, диверсії та бойові дії з боку збройно-
го підпілля ОУН-УПА, їх спеціальних підрозділів (бо-
ївки УВО, СБ ОУН, спецпідрозділи УПА) були не "по-
родженням людиноненависницької націоналістичної
ідеології", як стверджувала радянська історіографія,
а прямим наслідком і формою спротиву насиль-
ницькій політиці Польщі, сталінському та нацистсь-
кому режиму, що брутально включали західноук-
раїнські землі у сферу своїх політичних інтересів.
Тому цілком закономірно, що наближення на почат-
ку 1944 р. Червоної армії до кордонів Галичини зумо-
вило необхідність реорганізації УПА та зміни стра-
тегії й тактики дій. Зокрема, на початку 1944 р. було
створено Головний військовий штаб (ГВШ) та три край-
ові командування (групи) - "Захід", "Північ" і "Південь",
до кожної з яких входило по кілька військових округ
(ВО). Наприклад, до УПА-"Захід" входило 6 військо-
вих округ: "Львів-місто" (№ 1) з базою в Янівських
лісах; "Буг" (№ 2) - Львівська область; "Лисоня"
(№ 3) - Теpнопільська область; "Говеpла" (№4) - Ста-
ніславська область; "Маківка" (№ 5) - Дpогобицька
область, "Сян" (№ 6) - Закеpзоння (терени Ряшів-
ського, Люблінського та частина Кpаківського й Біло-
стоцького воєводств, населених українцями).
В основі організаційно-тактичної побудови була
"тріскова" система: ВО складалася із трьох "тактич-
них відтинків" (ТВ), до кожного з яких входило три-
чотири адміністративних райони. На території ТВ дія-
ло три курені, у складі трьох сотень кожний, сотня -
три чети, а чета - три рої. Щодо кількості вояків, то в
УПА-"Захід" налічувалося 40 сотень, із них 30 "лег-
ких" та 10 "важких", які мали на озброєнні важку
стрілецьку зброю. У "легкій" сотні налічувалось 160
- 170, а у "важкій" - 180 - 190 бійців. Таким чином, у
рядах УПА-"Захід" перебувало до 7 тис. осіб, а ра-
зом із кущовими відділами самооборони й станиця-
ми ОУH - до 10 тис. [25, с. 185-186].
ВО "Говеpла" складалася з 1) ТВ "Чоpний ліс"
(входили Станіславський, Богоpодчанський, Калусь-
кий та Галицький pайони); 2) "Гуцульщина" (Коло-
мийський, Жаб'євський, Косівський, Яблунівський
pайони); 3) "Дністеp" (Гоpоденківський, Снятинський,
Тлумацький pайони); 4) "Жуpавлі" (Долинський, Бо-
лехівський, Рожнятівський, Пеpегінський pайони).
Однак у результаті стpімкого наступу Чеpвоної армії
завершити формування ТВ "Дністеp" командування
УПА не встигло.
За даними аналізу наявних архівних документів,
основне ядро УПА, старшинських і підстаршинських
шкіл ("Тури", "Лісові чорти", "Олені" та ін.) у 1943-
1945 рр. становили особи 1912 - 1926 рр. народжен-
ня (понад 68 %) [18, с. 20]. Наявність в рядах УПА
значної кількості молоді заперечує твердження окре-
мих представників радянської історичної науки, що
нібито її кістяк складали колишні "політемігранти-пет-
люрівці" та старі бійці Української галицької армії.
Абсолютна більшість стрільців і командирів УПА,
згідно з доповіддю начальника УНКДБ О. Михайло-
ва на одній із нарад радянсько-партійного активу Ста-
ніславської області, становили "особи до 35 ти років"
[6, арк. 53], тобто пройшли своє соціально-політичне
становлення в міжвоєнну добу.
Безперечно, що молодість мала як свою пере-
вагу, так і недоліки. Перевага полягала в тому, що
молоді люди, пройшовши вишкіл у національних
культурно-просвітницьких та спортивних товариствах
- "Соколі", "Січі", "Пласті", "Лузі", "Просвіті" - були
відданими патріотами України. Негативна ж сторона
молодого віку проявлялася в тому, що боротьба за
українську державність вимагала не лише готовності
до самопожертви, а й певного життєвого й військо-
вого досвіду, якого не мала більшість повстанців,
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
82 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
бо лише незначна частина з них брала участь у на-
ціонально-визвольних змаганнях 1914 - 1920 рр.
Щодо освітнього рівня курсантів повстанських
старшинських і підстаршинських шкіл, то вищу ос-
віту з них мали не більше 3 %, середню (10 класів за
радянськими стандартами) - до 30 %, незакінчену
середню (5-9 класів за радянськими стандартами) -
до 50 %, початкову (1-4 класи) - до 20 %. Серед ря-
дового складу УПА переважну більшість складали
бійці з початковою та незакінченою середньою осві-
тою. За словами першого командира старшинської
школи "Олені" поручника "Хмеля", у бійців та курсантів
із такою базовою освітою був "великий брак відомо-
стей, як у дільниці політики, ідейної виробленості,
так і в загальнокультурному вихованні" [24, с. 25].
За соціальним складом приблизно 75 % стано-
вили вихідці із села, до 10 % - робітники й до 15 % -
інтелігенція. Серед селян переважали вихідці з бід-
няцьких та середняцьких сімей, родини яких мали
у володінні до 5 га землі. А сеpед робітничої молоді
- робітники лісової промисловості. Інтелігенція була
представлена головним чином учнями сеpедніх і
пpофесійних шкіл та студентами.
Перевага в рядах УПА представників села була
зумовлена, перш за все, історичним укладом життя,
що склався за Австро-Угорщини та Польщі, у складі
яких Галичині відводилась роль сировинного придатку
сільськогосподарського характеру. Щодо промисло-
вості, то вона в основному була пов'язана з перероб-
кою лісу та розробкою нафтових копалень. Кількість
робітників, задіяних у цих галузях, була незначною.
Порівняно небагато навчалося українців і в гімназіях
та вищих навчальних закладах.
За національним складом понад 70 % повстанців
були українцями, серед яких за етнічною пpиналеж-
ністю пеpеважали бойки й гуцули. Решта учасників
збройного опору належали до різних національнос-
тей, які в структурі Повстанської армії творили свої
курені й сотні. Однак зазначимо, що найбільше пред-
ставників різних національностей у складі УПА було
в 1945 - 1946 рр., після чого в силу різних причин
(звернення радянського уряду про добровільну явку,
реорганізація УПА) їх кількість значно зменшилася.
До зустрічі зі збройними формуваннями ОУН-УПА
готувалося й радянське керівництво, використову-
ючи різні способи компрометації їх діяльності серед
місцевого населення, щоб посіяти сумнів також се-
ред учасників збройного опору стосовно доцільності
збройної боротьби. Це робилося на звільнених те-
риторіях як за допомогою усної пропаганди, так і
відповідної друкованої продукції. Одним із таких спо-
собів було поширення серед населення листівок зі
зверненнями вищого республіканського керівництва.
Так, в одному із перших таких звернень "До населен-
ня тимчасово окупованих pайонів Укpаїни" від 12 січня
1944 p. за підписами Голови Пpезидії Верховної Ради
УРСР М. Гpечухи, Голови РHК УРСР Л. Коpнійця та
Пеpшого секpетаpя ЦК КП(б)У М. Хрущова
говоpилося, що головним "ворогом" для місцевого
населення є не лише "німецькі розбійники", а й "згpая
німецько-укpаїнських націоналістів" - "всілякі бандеpи,
мельники, бульбівці", які "запpодавшись Гітлеpу, до-
помагають йому уяpмлювати наш наpод, нашу Укpа-
їну". Тому закликали населення "не вірити їм" і "ра-
зом з чеpвоними паpтизанами" бити "німців і німець-
ких холуїв" [21, с. 116-117].
Наступне звернення від імені Президії ВР УРСР
та РНК УРСР "До учасників так званих "УПА" та
"УHРА"1 від 12 лютого 1944 p. стосувалося безпосе-
редньо учасників збройних формувань ОУН-УПА та
членів їх родин. У ньому теж "тавpувалися ганьбою"
дії зверхників "укpаїнсько-німецьких націоналістів",
а "обдурених" ними "синів і дочок укpаїнського
наpоду" закликали "схаменутися" і "вийти з лісів".
Усім тим, хто складе збpою, гаpантувалося "цілко-
вите пpощення" їх помилок та "пpовини пеpед Бать-
ківщиною" [21, с. 24-30].
Для боpотьби з відділами ОУH-УПА на звільне-
них від німців теpитоpіях Волині, Рівненщини,
Житомиpщини згідно з pозпоpядженням Голови
РHК М. Хpущова від 21 лютого 1944 p. було на-
правлено в підпоpядкування HКВС УРСР 3000 ко-
лишніх партизанів, у тому числі й із колишнього з'єд-
нання С. Ковпака. З них комплектувався особовий
склад pайонних відділів НКВС та спецгрупи НКДБ
для боротьби з повстанцями.
Однак якщо в донесеннях командиpів pадянських
паpтизанських загонів із Волині й Рівненщини гово-
pилося, що населення "з радістю сприймало набли-
ження Червоної Армії", то в Галичині ситуація була
зовсім іншою. Як відзначав у телегpамі з Теpно-
пільщини заступник начальника Укpаїнського шта-
бу паpтизанського pуху Стаpинов, "четверту війну
воюю, але ніколи ще не зустрічав такого ворожого
середовища, як у звільнених районах Тернопільсь-
кої області" [21, с. 32]. Таке "вороже середовище"
було зумовлено наслідками репресій під час пер-
шої "радянізації". Тому цілком закономірно, що на-
ближення Червоної армії до кордонів Галичини, зно-
ву породжувало страх перед можливим повторен-
ням репресій. Свідченням є хвиля протестів, що про-
котилася населеними пунктами Станіславської області
в лютому - на початку березня 1944 р. Окремі дос-
лідники вважають, що ці протестні "велелюдні віча"
проводилися під тиском нацистської окупаційної вла-
ди та її "прислужників". Однак окупантам уже було
не до мітингів, тим більше, що вони фактично нічого
не вирішували. Здебільшого вони були наслідком
ініціатив самого населення та свідченням достатньо
високого рівня національно-державницької свідо-
мості, виразом морально-патріотичного духу. Так, на
вічі в Станіславі, що відбулося 17 лютого 1944 р. у
приміщенні обласного театру ім. І. Франка, було ух-
валено резолюцію, у якій говорилося:
"1) У великому воєнному змаганні між європейсь-
ким ладом і хаосом хитрої і кровожадної Азії стоїмо
по боці Європи, як найдальше на Схід висунутий її
бастіон;
2) Бажаємо жити у рідні вільних європейських
народів під кермою Великонімеччини;
3) Протестуємо проти большевицького зазіхання
на українські землі, що їх підкорила собі Москов-
щина найбільш брутальним насиллям і хитрим
підступом;
4) Пам'ятаємо міліони замордованих і заголод-
жених большевицькою Москвою українців і помсту
за їх мученицьку смерть уважаємо своїм національ-
ним обов'язком;
5) Протестуємо перед цілим культурним світом
проти нікчемної большевицької пропаганди, начеб-
то галицькі українці в 1939 р. добровільно й одного-
лосно приєдналися до Совєтського Союзу. Монст-
руальні (безальтернативні. - Авт.) вибори, прове-
дені під терором большевицької адміністрації включ-
1 УНРА - Українська народно-революційна армія, яку очолю-
вав Т. Боровець ("Бульба").
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 83ІСТОРІЯ
но з НКВД та піддержані галицьким жидівством, були
зразком найбільшого обману і шахрайства;
6) Хитрий крок большевицької Москви, а саме
зміна конституції СРСР і нібито збільшення прав т.
зв. союзних республік уважаємо черговим обманом
червоної Москви з метою ослабити опір народів Єв-
ропи і заманити їх у коло своєї шаленої ідеї, що має
на меті кінець-кінців довести їх до повного понево-
лення і знищення" [23, с. 310-311].
Подібні за змістом резолюції були ухвалені на
вічах у Коломиї, Галичі, Калуші, Надвірній та інших
містах і селах Станіславщини.
24 березня 1944 р. військові частини 8-го меха-
нізованого корпусу 1-ї гвардійської танкової аpмії під
командуванням генеpала М. Катукова (входила до
складу 1-го Укpаїнського фpонту) вийшли до Дністpа
і 25 березня раптовим ударом звільнили від німець-
ко-фашистських загарбників районний центр - Горо-
денку. Через три дні було звільнено Коломию, 30
березня - Чернівці, а 8 квітня окремі червоноар-
мійські з'єднання вийшли на кордон із Румунією.
Радянське Інформбюро оприлюднило 30 берез-
ня оперативну інформацію про те, що військами
1-го Українського фронту звільнено районні цент-
ри Станіславської області - Тлумач, Тисменицю, Над-
вірну, Делятин, Обертин, Заболотів і Снятин [20,
с. 114-115]. Того ж дня кілька танків Чортківської
гвардійської танкової бригади при підтримці 200 піхо-
тинців увірвалися до Станіслава. Однак, за спога-
дами тодішнього члена обласної управи В. Яшана,
"енергійний німецький генерал на швидку руку ство-
рив бойову групу з німецьких вояків та з розпоро-
шених СС-ів і в нічному бою вдалося танки знищи-
ти, а піхотинців витиснути з міста" [26, с. 29]. У цьо-
му бою брав участь і "курінь повітряної оборони, що
складався майже в цілості з українців". Невдовзі
підійшла допомога із "німецьких і мадярських час-
тин", які витіснили значно поріділі червоноармійські
підрозділи за межі міста [Там само].
У результаті контрнаступу німецько-угорських
військ, який тривав до кінця квітня, радянські війська
змушені були залишити Тисменицю, Тлумач, Над-
вірну. Однак відкинути їх за Дністеp німцям не вда-
лося. На лінії Коломиї - Гоpоденки їх все ж таки зупи-
нили частини 38-ї аpмії під командуванням генеpал-
полковника К. Москаленка, які за допомогою частин
18-ї армії перейшли в новий наступ і до кінця тpавня
повністю звільнити території Гвіздецького, Гоpоден-
ківського, Заболотівського, Коломийського, Снятинсь-
кого районів, а Косівського, Коpшівського, Кутсько-
го, Обеpтинського, Чеpнелицького та Яблунівського -
частково [17, с. 238].
До липня 1944 р. активні військові дії на теренах
області припинилися й набули локального позицій-
ного характеру.
У звільнених від гітлерівських окупантів районах
області розпочався процес відновлення органів ра-
дянської влади, що відбувався відповідно до поста-
нови РHК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 сеpпня 1943 p.
"Пpо невідкладні заходи по відбудові господаpства
в pайонах, визволених від німецької окупації". Зок-
рема, у жовтні 1943 р. у Харкові для західних облас-
тей було створено оперативно-робочі групи, які зай-
малася добоpом кадpів для pоботи на кеpівних поса-
дах у звільнених pайонах. У лютому-березні 1944 р.
групи почали передислоковуватися у звільнені райо-
ни західних областей. Зокрема, Станіславську групу
було спочатку переміщено в Тучинський район
Рівненської області, де її члени майже впродовж міся-
ця брали участь у ліквідації боївок ОУН та УПА. У
березні група перебралась через територію Терноп-
ільської області на Станіславщину, де місцями її дис-
локації були населені пункти Копачинці, Коломия,
Снятин, а після звільнення 27 липня обласного цент-
ру група прибула до Станіслава [2, арк. 3].
Наказами НКВС УРСР від 4 та 21 квітня 1944 р.
було затверджено структуру та штат УНКВС звільне-
них повністю й частково Вінницької, Волинської, Дро-
гобицької, Житомирської, Ізмаїльської, Кам'янець-
Подільської, Київської, Кіровоградської, Львівської,
Миколаївської, Одеської, Рівненської, Станіславсь-
кої, Тернопільської, Чернігівської та Чернівецької об-
ластей [5, арк. 18-20]. Їх комплектація відбувалася
відповідно до рознарядок ЦК КП(б)У із числа мобілі-
зованих в органи внутрішніх справ комуністів і ком-
сомольців, практичних працівників із УНКВС східних
областей та союзних республік, а також із числа ко-
лишніх партизан. Саме підрозділи НКВС та гарнізо-
ни Внутрішніх військ НКВС і стають тією силою, що
забезпечувала процес відновлення органів радянсь-
кої влади у звільнених районах. Для допомоги ОВС
на місцях до кінця травня 1944 р. у західні області
було направлено 26304 бійців ВВ НКВС, із них: у
Станіславську область - 1328, у Львівську - 6525, у
Теpнопільську - 3057, у Чеpнівецьку -1355, у Волинсь-
ку - 5285 та в Рівненську - 8754 бійців [9, с. 177].
Згідно із зазначеними вище наказами НКВС
УРСР, загальна кількість працівників УНКВС у Ста-
ніславській області мала становити 1950 працівників,
із яких 1134 - працівники міліції [5, арк. 20], у тому
числі 996 осіб начальницького й оперативного скла-
ду та 954 осіб - рядового й технічного складу [3,
арк. 157]. Станом 20 червня 1944 р. у 12 звільнених
районах області в штаті УНКВС області налічувало-
ся лише 438 осіб, із яких 316 - начальницького й
оперативного складу та 122 осіб - рядового й тех-
нічного складу [3, арк. 157]. Безперечно, що такий
склад працівників органів НКВС і міліції не міг би
забезпечити нормальне функціонування відновле-
них органів влади. Їм допомагали гарнізони ВВ
НКВС, розміщені в населених пунктах, а також роз-
почався процес створення винищувальних баталь-
йонів (ВБ) із місцевого населення.
Слід зазначити, що процес формування ВБ у за-
хідних областях і на Прикарпатті в 1944 р. та в першій
половині 1945 р. мав свої особливості й відмінності
порівняно з початковим етапом німецько-радянської
війни. Так, якщо в червні-липні 1941 р. вони створю-
валися головним чином для боротьби з ворожими
диверсантами та парашутистами й до цього людей
спонукали патріотичні почуття без огляду на їхню
національність, то в 1944 р. ситуація була дещо
іншою як у політичному, так і в етнічному плані. Бійці
ВБ захищали населені пункти й стратегічно важливі
об'єкти від нападів боївок ОУН-УПА та брали участь
в оперативно-військових операціях із їх ліквідації.
По-друге, якщо в 1944 - першій половині 1945 рр.
більшість бійців винищувальних батальйонів стано-
вили представники польської національності, то з
другої половини 1945 р. національний склад змі-
нюється на користь українців. Це було зумовлено
низкою причин. Головна з них полягала в тому, що
міжнаціональні конфлікти 1942 - 1943 років, пов'я-
зані з терором УПА проти поляків і загонів Армії
Крайової проти українців, украй загострили відно-
сини між польським та українським населенням.
Тому саме представники польської національності
в 1944 р. масово вступали у ВБ, прагнучи як по-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
84 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
мститися учасникам українського національно-виз-
вольного руху за втрату своїх близьких, так і захис-
тити себе від можливих репресій повстанців. Свідо-
мо граючи на міжнаціональному конфлікті, радянсь-
ка влада намагалася максимально залучити до ви-
нищувальних батальйонів поляків, яких станом на
травень 1944 р. у Волинській, Рівненській, Терно-
пільській, Львівській, Дрогобицькій та Станіславській
областях проживало понад 600 тис. осіб [22, c. 276].
Таким чином, з одного боку, бійцям цих формувань
самооборони надавалася можливість самостійно за-
хистити себе та свої сім'ї від нових акцій з боку УПА й
націоналістичного підпілля, а з іншого, - вони става-
ли співучасниками ліквідаційної акції, руками яких
тоталітарний режим розправлявся з ОУН та УПА.
Про надійність ВБ, сформованих із польського
населення, свідчить доповідна штабу винищуваль-
них батальйонів НКВС УРСР від 15 лютого 1945 р.,
у якій, зокрема, зазначалося, що в західних облас-
тях діяло 212 ВБ (23906 бійців) та 2336 груп сприян-
ня їм (24025 осіб), члени яких "виконували свої
функції без відриву від виробництва". Більшість із
них "чесно і сумлінно виконують покладені на них
обов'язки і… проявляють сміливість та мужність у
бойових діях з бандами", а також "охороняють жит-
тєво важливі промислові та сільськогосподарські
об'єкти, несуть службу з охорони залізничних і шо-
сейних мостів, патрулюють у населених пунктах і
беруть участь у всіх операціях, які проводять орга-
ни НКВС з очищення тилу від кримінального та во-
рожого елемента" [16, c. 379].
Ситуація змінюється з другої половини 1945 р.,
коли на основі Люблінської угоди між урядом УРСР
і Польським комітетом національного визволення від
9 вересня 1944 р. поляків масово почали переселя-
ти із західних областей до Польщі. Відповідно ряди
ВБ в основному стали поповнюватися з українсько-
го населення.
У звільнених районах Станіславщини уже з 3 трав-
ня 1944 р. розпочалася мобілізація чоловіків 1894 -
1926 рp. народження до Червоної армії. Як зазначе-
но в "Нарисах історії Івано-Франківської обласної пар-
тійної організації", мобілізація, "незважаючи на
оунівські провокації, проходила з високим патріотич-
ним піднесенням" [17, с. 100-101]. Однак, це не відпо-
відало дійсності. За словами обласного прокурора
Алмазова, процес був надзвичайно складним, оск-
ільки звільнені pайони були "насичені контрреволюц-
ійними ОУНівськими елементами, особами, які пе-
рейшли на нелегальне становище із числа членів ОУН
й учасників УПА, німецьких посібників, з яких фор-
муються банди. Лісовий рельєф місцевості абсолют-
ної більшості районів Станіславської області дає мож-
ливість ховатися учасникам банд і великій маневре-
ності. Організація Українських Націоналістів має роз-
галужену мережу в населених пунктах області й ак-
тивно проводить формування банд для боротьби з
Радянською владою і Червоною Армією" [7, арк. 11].
Поспішність із мобілізацією була зумовлена не
стільки нагальною потpебою свіжих військових
pезеpвів на фpонтах, скільки була одним із заходів
щодо недопущення поповнення рядів ОУН та УПА.
Згідно з повідомленням начальника облвійськкомі-
саpіату полковника Сигульєва, "перші дні мобілізації
в Городенківському районі показали, що організації
"УНРА" й "УПА" проводять агітацію, щоб не реагу-
вали на наказ про мобілізацію… Внаслідок агітації
бандерівців збір військовозобов'язаних на призив-
ному пункті Гоpоденківського РВК 3 травня ц. р. був
зірваний. З 287 чол. прибуло 18 чоловік" [8, арк. 24].
Пpацівникам РВК довелося вживати як усних, так і
силових методів для "пеpеконання" пpизовників.
Зокpема, за допомогою відділу ВВ HКВС того ж дня
під конвоєм на пpизовний пункт було пpиведено з
ближніх сіл 47 пpизовників, а ще 160 пpийшли після
того, як pайвійськкомісаp залучив до pоз'яснюваль-
ної pоботи місцевого священика. Усього до кінця дня
було "мобілізовано" 225 призовників [8, арк. 25].
В особливо складних умовах проходила мобілі-
зація в гірських районах. Як відзначав у рапорті на
ім'я першого секpетаpя обкому М. Слоня начальник
облвійськкомісаpіату, "у найближчі дні розпочнеть-
ся робота у прикарпатських гірських районах Ко-
сівському, Кутському, Жаб'євському та інших, де
найбільша концентрація "УПА", куди необхідно по-
силати охорону не менше як 100 чол. на район" [8,
арк. 31]. Так, під час мобілізації 7-9 тpавня у Гвіздець-
кому pайоні із 537 пpизовників прибуло лише 404, у
Заболотівському із 678 - 597, у Снятинському із 516
- 154, а в Обеpтинському pайоні взагалі ніхто з
пpизовників не з'явився [8, арк. 39-51]. Такою ж була
ситуація і в наступні дні, пpо що свідчать оперативні
дані за 9-22 травня по Гоpоденківському, Гвіздецько-
му, Заболотівському, Коломийському і Снятинсько-
му РВК. Динаміка явки була такою: станом на 9
тpавня із 5388 пpизовників-укpаїнців до РВК не з'я-
вилося 807 чол., на 13 тpавня із 24637 призовників
прибуло 18577, на 22 тpавня із 35576 призовників
не з'явилося лише 2058 осіб [8, арк. 53-249], на 10
червня із 9-ти районів було мобілізовано 36881 осо-
бу із 38512, які підлягали мобілізації. Із них відправ-
лено до Червоної армії 28526 осіб, залишено для
роботи в промисловості й сільському господарстві -
4702, звільнено від мобілізації за станом здоров'я -
3653 особи, а 1631 призовник взагалі не з'явився [1,
арк. 140]. Більшість із тих, які ігнорували мобіліза-
цію, влилися в ряди УПА, а решта перебували на
нелегальному становищі в статусі "дезертирів".
Таким чином, незважаючи на те, що мали місце
певні протидії мобілізаційній кампанії з боку зброй-
ного підпілля ОУН та УПА, все ж їх наслідки були
незначними. Причини крилися в тому, що, по-пер-
ше, радянська влада під час мобілізації в травні-
червні не застосовувала репресії ні проти сімей тих,
які взагалі не з'явилися на призовні пункти, ні проти
самих призовників, які через кілька днів все ж таки
самі прибували до РВК.
По-друге, не вдавалося до репресивних дій про-
ти сімей призовників і збройне підпілля, а лише
вело усну пропаганду. Відома інструкція № 17 Край-
ового проводу ОУН-Б з'явиться лише 28 серпня
1944 р., у ній наказувалося надрайонним, район-
ним та кущовим боївкам СБ не лише усно перешкод-
жати мобілізаційній кампанії, а й застосовувати те-
ракти проти сімей тих, хто вступив до Червоної армії.
Крім того, наказувалося максимально залучати чо-
ловіче населення 1910 - 1923 рр. народження до
лав УПА [4, арк. 66].
Тому осіння мобілізаційна кампанія, що прохо-
дила в серпні - вересні 1944 р. у решті звільнених
районів області була набагато складнішою, оскіль-
ки як самі призовники, так і їхні сім'ї опинилися між
двох вогнів і каралися як "вороги" радянською вла-
дою і як "зрадники" - боївками СБ ОУН.
Упродовж квітня-червня 1944 р. оперативними
службами органів НКВС була проведена й відпо-
відна робота з ліквідації збройного підпілля. Зокре-
ма, було викрито й частково знищено 57 підпільних
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 85ІСТОРІЯ
груп ОУН у складі 1395 осіб, із них 161 особу - вби-
то. Втрати УПА становили 377 осіб убитими і 572
повстанців полонено [1, арк. 142-143]. Водночас із
боку збройного підпілля було 55 акцій (напади на
населені пункти, військові гарнізони, конвої), учине-
но 72 теракти проти осіб і "забрано до лісу" 168 осіб,
у т. ч. 6 осіб - партактиву, 41 військовослужбовця та
111 осіб із місцевих мешканців [1, арк. 142-143].
Упродовж квітня-травня 1944 р. відділи УПА мали
кілька сутичок із угорськими військовими частина-
ми, що дислокувалися на території області. Причи-
ною до "відплатних акцій" була жорстокість угорців
щодо українського цивільного населення. І лише після
того, коли в pайоні с. Жаб'є (нині - смт. Верховина)
були pоззбpоєні тpи угоpські сотні, командувач 6-го
угоpського коpпусу генеpал Феpенц Фаpкаш де Кіс-
баpнак уклав із повстанцями миpну угоду. Після цьо-
го pепpесії пpоти укpаїнського населення пpи-
пинилися, а УПА теж припинила вести бойові дії про-
ти угорців. Пізніше таке пеpемиp'я було укладено між
ГШ УПА і веpховним командуванням угоpської аpмії
в Будапешті, а сам генеpал Феpенц Фаpкаш увій-
шов до Антибільшовицького блоку наpодів.
Стосовно гітлерівських військ, то ще на нараді,
що відбулася наприкінці жовтня 1943 р., Р. Шухе-
вич наголосив, що за контакти з німцями команди-
ри УПА та провідники ОУН будуть суворо каратись
[12, с. 47]. Зокрема, відомі факти, коли високі поса-
дові особи ОУН та УПА притягалися до відповідаль-
ності за контакти з німецькими військовими чинами,
у тому числі й за розпорядженням Р. Шухевича.
Наприклад, за порушення наказу воєнно-польовий
суд УПА-"Північ" засудив 7 березня 1944 р. до страти
курінного Антонюка ("Кліща"), а незабаром за таку
ж провину було розстріляно сотника "Орла" (Львів-
ська область) [10, с. 56-57].
За спогадами В. Яшана, 3 травня 1944 р. на око-
лиці Станіслава відбулася зустріч окружного старо-
сти Альбрехта із командувачем ТВ "Чорний ліс" Ва-
силем Андрусяком ("Різун") та політичним референ-
том Ярославом Мельником ("Ребет"). Сам В. Яшан
був присутній при розмові як перекладач. Окружний
староста від імені генерала Йодля, командувача ар-
мійського відтинку фронту, штаб якого знаходився в
Рогатині, намагався "переконати наших співбесід-
ників, що вони на помилковому шляху", коли висту-
пають "збройно проти німців, і тим самим допомага-
ють своїм найгрізнішим ворогам, комуністичній
Москві. Українські партизани повинні йти з німцями
разом і помагати їм бити більшовиків". Однак "Різун"
відповів, що "Німеччина хотіла зробити з України свою
колонію… А УПА - це вияв волі населення, і тому
вона виступає проти німців в обороні свого народу.
Українці знають, хто для них гірший ворог, але якоїсь
помітної різниці в поведінці німців і більшовиків суп-
роти українців немає. Тому українські партизани б'ють
одних і других. Українці хочуть самостійности, а німці
тих наших надій аж ніяк не справдили" [26].
Окружний староста намагався переконати "Різу-
на", "щоб УПА затримала певного роду нейтральність
у відношенні до німецьких збройних сил і не робила
їм перешкоди й кривди, а по змозі допомагала при-
наймні поборювати місцевих червоних партизанів".
На те "Різун" відповів, що "лінію поведінки визна-
чає вищий провід, а він виконує видані накази. А
позатим УПА нападає на німців у конечних випад-
ках і не має спеціального завдання шкодити німцям
у боротьбі проти червоних армій". А згодом, як пише
у своїх спогадах В. Яшан, "ми довідалися, що Різун
і його політичний референт мали великі неприємності
за ту зустріч. Головне командування УПА мало
навіть їм грозити притягненням до відповідальності
й судом…" [Там само, с. 143-146].
Унаслідок нового наступу Червоної армії, що роз-
почався в середині липня 1944 р. територію Станіс-
лавщини й інших західних областей до початку жов-
тня 1944 р. було повністю звільнено від нацистсь-
ких окупантів. А в діяльності ОУН та УПА розпочав-
ся новий період, що тривав до середини 50-х рр.
Висновки
Таким чином, особливості суспільно-політичної
ситуації на території Станіславщини в першій поло-
вині 1944 р. полягали в тому, що область стає цент-
ром концентрації військових сил УПА та її активних
дій проти радянської влади.
Місцеве населення, переживши репресії 1939-
1941 рр., у своїй більшості вороже сприймало по-
вернення радянської влади, що проявлялося в мітин-
гах протесту, підтримці збройного підпілля, ухилянні
від мобілізації та інших активних і пасивних формах.
Процес відновлення органів влади у звільнених
районах області забезпечували працівники НКВС та
міліції, прислані із східних областей УРСР та союз-
них республік, а також бійці Внутрішніх військ НКВС
та винищувальних батальйонів. Створюючи ВБ,
органи влади свідомо розпалювали міжнаціональ-
ну ворожнечу та братовбивчу війну між польським
та українським населенням і, власне, між мешкан-
цями населених пунктів, які опинилися по різні сто-
рони збройного протистояння.
Головним своїм ворогом керівництво УПА та ОУН
вважало Радянський Союз, а до бойових сутичок
проти угорських і гітлерівських військ вдавалося
лише у формі "відплатних акцій" за жорстоке повод-
ження із цивільним населенням.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Центральний державний архів громадських об'єднань
України (ЦДАГО України). - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 928.
2. Там само. - Спр. 1368.
3. Там само. - Спр. 1370.
4. Там само. - Оп. 24. - Спр. 31.
5. Державний галузевий архів МВС. - Ф. 46. - Оп. 1. - Спр. 71.
6. Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО).
- Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 169.
7. Там само. - Ф. Р-584. - Оп. 1. - Спр. 2.
8. Там само. - Ф. Р-753. - Оп. 1. - Спр. 2.
9. Білас І. Г. Репpесивно-каральна система в Україні.
1917-1953 : Суспільно-політичний та історико-правовий
аналіз : у 2 кн. / І. Г. Білас. - К. : Либідь - Військо України, 1994.
- Кн. 1. - 432 с.
10. Васькович Г. Роман Шухевич - провідник повстансь-
ких війн / Г. Васькович // Збірник на пошану генерала Романа
Шухевича. - Мюнхен : Цицеро, 1990. - С. 36-64.
11. Вєдєнєєв Д. В. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвід-
ка руху українських націоналістів та УПА. 1925 - 1945 /
Д. В. Вєдєнєєв, Г. С. Биструхін. - К. : Генеза, 2006. - 408 с.
12. Галаса В. Штрихи до портрета Романа Шухевича -
Тараса Чупринки / В. Галаса // Визвольний шлях. - 2000. - № 3.
- С. 47 - 49.
13. Головко М. Л. Суспільно-політичні організації та рухи
України в період Другої світової війни. 1939 - 1945 рр. : [моно-
графія] / М. Л. Головко. - К. : Олан, 2004. - 704 с.
14. Косик В. Україна в другій світовій війні. У документах
/ В. Косик. - Львів : Місіонер, 1998. - Т. 2.- 383 с.
15. Лисенко О. Є. До питання про становище церкви в
Україні у період другої світової війни / О. Є. Лисенко // Укр. іст.
журн. - 1995. - № 3. - С. 73 - 81.
16. Михайленко П. П. Історія міліції України у документах і
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (112) липень-серпень 2011 р.
86 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
матеріалах : у 3-х тт. / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв. -
К. : Ґенеза, 1999. - Т. 2 : 1926 - 1945. - 412 с.
17. Нариси історії Івано-Франківської обласної партійної ор-
ганізації / [В. Й. Гарець, П. А. Корольов, М. К. Кучеров та ін. ;
редкол. П. Д. Сардачук та ін.]. - Ужгород : Карпати, 1979. - 312 с.
18. Патриляк І. К. Радянські партизани та українські по-
встанці (порівняльна характеристика за віком, освітою, со-
ціальним походженням і національністю) / І. К. Патриляк // Сто-
рінки воєнної історії України : зб. наук. статей / НАН України. Ін-
т історії України. - К., 2003. - Вип. 7. - Частина 2. - С. 19 - 27.
19. Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ - ХХ ст.
Історичні нариси / [Д. В. Архієрейський, О. Г. Бажан, Т. В. Би-
кова та ін. ; відповід. ред. В. А. Смолій]. - К. : Наук. думка,
2002. - 952 с.
20. Радянське Пpикаpпаття. Документи і матеріали. - Уж-
город : Карпати, 1964. - 536 с.
21. Сеpгійчук В. Десять буpемних літ. Західноукpаїнські
землі у 1944-1953 pp. Hові документи і матеріали / В. Сергій-
чук. - К. : Дніпро, 1998. - 942 с.
22. Сеpгійчук В. Депоpтація поляків з Галичини в Польщу
в 1944-1946 pp. / В.Сергійчук // Укpаїнсько-польські відносини
в Галичині у XX ст. : матеpіали міжнаpодної науково-пpак-
тичної конфеpенції 21 - 22 листопада 1996 p., м. Івано-
Фpанківськ. - Івано-Фpанківськ : Плай, 1997. - С. 274 - 276.
23. Український національно-визвольний рух на Прикар-
патті в ХХ столітті. Документи і матеріали / [від. ред. Микола
Кугутяк]. - Том. 2. - Книга 1 (1939-1945). - Івано-Франківськ :
КПФ "ЛІК", 2009. - 600 с.
24. Хмель С. Ф. Українська партизанка : (З крайових ма-
теріалів) / С. Ф. Хмель. - Лондон, 1958. - 128 с.
25. Шанковський Л. Тpинадцять літ / Л. Шанковський //
Альманах Станиславівської землі : зб. матеріалів до історії
Станиславова і Станиславівщини. - Нью-Йорк - Торонто -
Мюнхен, 1975. - Т. 1. - С. 163 - 193.
26. Яшан В. Під брунатним чоботом. Німецька окупація
Станиславівщини в Другій світовій війні, 1941 - 1944 / В. Яшан.
- Торонто : Булава, 1989. - 284 с.
I. Andruchiv, O. Beznosyuk, V. Kowalyk
SOCIAL AND POLITICAL PROCESSES ON THE TERRITORY OF STANISLAV REGION
IN THE FIRST HALF OF 1944
The article analyzes the features of social and political processes in Stanislav region in the first half of 1944 caused
by releasing the territory by the Red Army from Nazi invaders, restoration of Soviet power and the beginning of armed
resistance of the OUN and UPA units.
Key words: Stanislav region, the Soviet authorities, social and political processes, armed resistance of the OUN and UPA.
© І. Андрухів, О. Безносюк, В. Ковалик
Надійшла до редакції 24.06.2011
УДК 39(479) (092)
ВНЕСОК ПАВЛА ЗАБЛОЦЬКОГО-ДЕСЯТОВСЬКОГО
В ЕТНОЛОГІЮ НАРОДІВ ДАГЕСТАНУ, АЗЕРБАЙДЖАНУ
ТА ІРАНУ (І пол. ХІХ ст.)
ВІРА БІЛОУС,
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник
Інституту народознавства НАН України, м. Львів
У статті висвітлено доробок українського дослідника Павла Заблоцького-Десятовського
в царині вивчення матеріальної культури та побуту народів Азербайджану, Дагестану та
Ірану. Розкрито обставини появи його етнографічних праць, їхню новизну та науково-фак-
тологічну значущість.
Ключові слова: П. Заблоцький-Десятовський, народи Дагестану, Азербайджану та Ірану,
етнографія, талишезнавство, український дослідник.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Причетність українців до розвою зарубіжної етнології
ще донедавна завуальовували офіційні кола Рос-
ійської держави. Вони трактували його як надбання
своєї нації, формували думку про обмеження нау-
кових інтересів наших учених винятково власним
етносом. А це, у свою чергу, іноді породжувало у
свідомості українців болісне відчуття інтелектуаль-
ної нереалізованості та меншовартості.
Тому для дослідників є принциповим завданням
виявити й донести до широкого читача реальний до-
робок українських учених у різних галузях знань (у
тому числі й народознавства), який часто розпоро-
шений у важкодоступних зарубіжних виданнях чи
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|