Правові засади державної мовної політики в Україні
Висвітлено правову базу державної мовної політики України у найбільш важливих сферах суспільного життя – політичній, економічній, гуманітарній. Проаналізована Концепція державної мовної політики України, надано коментарі до деяких її положень. Здійснено дослідження українського законодавства щодо ф...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Держава і право |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34610 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Правові засади державної мовної політики в Україні / Д.І, Грицяк // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 758-763. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34610 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-346102025-02-23T18:15:05Z Правові засади державної мовної політики в Україні Грицяк, Д.І. Політичні науки Висвітлено правову базу державної мовної політики України у найбільш важливих сферах суспільного життя – політичній, економічній, гуманітарній. Проаналізована Концепція державної мовної політики України, надано коментарі до деяких її положень. Здійснено дослідження українського законодавства щодо формування та реалізації державної мовної політики України. Освещена правовая база государственной языковой политики Украины в наиболее важных сферах общественной жизни – политической, экономической, гуманитарной. Проанализирована Концепция государственной языковой политики Украины, с предоставлением комментариев к некоторым ее положениям. Проведено исследование украинского законодательства касающегося формирования и реализации государственной языковой политики Украины. Deals with the legal framework of state language policy of Ukraine in the most important areas of public life political, economic, humanitarian. Analyzed the concept of state language policy in Ukraine, given the comments of some of its provisions. A separate study conducted Ukrainian legislation on the formation and implementation of language policy in Ukraine. 2010 Article Правові засади державної мовної політики в Україні / Д.І, Грицяк // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 758-763. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34610 uk Держава і право application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні науки Політичні науки |
| spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Грицяк, Д.І. Правові засади державної мовної політики в Україні Держава і право |
| description |
Висвітлено правову базу державної мовної політики України у найбільш важливих сферах суспільного життя – політичній, економічній, гуманітарній. Проаналізована Концепція державної мовної політики України, надано коментарі до деяких її положень. Здійснено дослідження українського законодавства щодо формування та реалізації державної мовної політики України. |
| format |
Article |
| author |
Грицяк, Д.І. |
| author_facet |
Грицяк, Д.І. |
| author_sort |
Грицяк, Д.І. |
| title |
Правові засади державної мовної політики в Україні |
| title_short |
Правові засади державної мовної політики в Україні |
| title_full |
Правові засади державної мовної політики в Україні |
| title_fullStr |
Правові засади державної мовної політики в Україні |
| title_full_unstemmed |
Правові засади державної мовної політики в Україні |
| title_sort |
правові засади державної мовної політики в україні |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Політичні науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34610 |
| citation_txt |
Правові засади державної мовної політики в Україні / Д.І, Грицяк // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 758-763. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT gricâkdí pravovízasadideržavnoímovnoípolítikivukraíní |
| first_indexed |
2025-11-24T07:28:49Z |
| last_indexed |
2025-11-24T07:28:49Z |
| _version_ |
1849655903928713216 |
| fulltext |
758 Держава і право • Випуск 49
Д.І. ГРИЦЯК. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В
УКРАЇНІ
Висвітле но пра во ву ба зу дер жав ної мов ної політи ки Ук раїни у найбільш важ ли вих
сфе рах суспільно го жит тя – політичній, еко номічній, гу манітарній. Про аналізо ва на
Кон цепція дер жав ної мов ної політи ки Ук раїни, на да но ко мен тарі до де я ких її по ло
жень. Здійсне но досліджен ня ук раїнсько го за ко но дав ст ва що до фор му ван ня та
ре алізації дер жав ної мов ної політи ки Ук раїни.
Ключові слова: дер жав на мо ва, офіційна мо ва, ста тус мов, дер жав на мов на
політи ка.
Ос ве ще на пра во вая ба за го су дар ст вен ной язы ко вой по ли ти ки Ук ра и ны в на и бо лее
важ ных сфе рах об ще ст вен ной жиз ни – по ли ти че с кой, эко но ми че с кой, гу ма ни тар ной.
Про ана ли зи ро ва на Кон цеп ция го су дар ст вен ной язы ко вой по ли ти ки Ук ра и ны, с пре до
став ле ни ем ком мен та ри ев к не ко то рым ее по ло же ни ям. Про ве де но ис сле до ва ние ук ра
ин ско го за ко но да тель ст ва ка са ю ще го ся фор ми ро ва ния и ре а ли за ции го су дар ст вен ной
язы ко вой по ли ти ки Ук ра и ны.
Ключевыеслова: го су дар ст вен ный язык, офи ци аль ный язык, ста тус язы ков, го су
дар ст вен ная язы ко вая по ли ти ка.
Deals with the legal framework of state language policy of Ukraine in the most important
areas of public life political, economic, humanitarian. Analyzed the concept of state lan
guage policy in Ukraine, given the comments of some of its provisions. A separate study
conducted Ukrainian legislation on the formation and implementation of language policy in
Ukraine.
Keywords: official language, official language, language status, the state language pol
icy.
Яксвідчитьдосвідбагатьохкраїнсвіту,істотнимфакторомвпливунаформу
ваннятареалізаціюдержавноїмовноїполітики,особливонастадіїдержавотво
рення,єправо,чимкеруютьсяорганидержавноївладиприрегулюваннімовних
відносин.Уданомувипадкуправовимизасадамиєякнаціональнезаконодавство,
так і нормиміжнародного права, імплементовані у національне законодавство.
Концепціядержавноїмовноїполітикиякоб’єктанауковогодослідженняє,безу
мовно,актуальноютемоюсередвітчизнянихізарубіжнихнауковців.ДляУкраї
ни, враховуючи особливості історичного, політичного та етнонаціонального
характеру, проблема розробки та впровадження ефективної державної мовної
політикиєособливоактуальною.Питаннянауковогообґрунтуваннятапрактич
ногонаповненняконцепціїдержавноїмовноїполітикиособливогостростоїтьна
початкових етапах розвитку молодих незалежних держав, особливо багато
національних.СаметакоюієУкраїна.Насучасномуетапіунауковихколахісну
ютьсерйознісуперечкищодонеобхідностіприйняттяновогозаконупромовита
внесеннязміндонизкиіншихзаконів,зметоюдокоріннозмінитиправовізасади
державноїмовноїполітикивУкраїні.Досівідкритимзалишаєтьсяпитанняімпле
ментаціїнормЄвропейськоїХартіїрегіональнихмовтамовменшин(1992р.).
ОсновуглибокогодослідженнязасаддержавноїмовноїполітикиУкраїниста
новлять численні публікації сучасних науковців. Так, серед вітчизняних та
©ГРИ ЦЯК Де нис Іго ро вич–аспірантІнститутудержавиіправаім.В.М.Корецько
гоНАНУкраїни
759Юридичні і політичні науки
зарубіжнихдослідників, які досліджувалимовнупроблематику, слід згадатиБ.
Ажнюка,Г.Базарбаєва,Ю.Бахарєва,В.Радчука,О.Тараненка,О.Ткаченка,Р.
Белла,В.Демченка,А.Домашнєва,В.Лєзіної,Л.Масенко,А.Погрібного,М.
Кочергана, Т.Мікулича, Г. Нещименка, І. Попеску, А. Фоміна,М.Шульги, В.
Євтуха,І.Кураса,К.Погорілої,В.Ребкала,В.Трощинського.Проблемизаконо
давчоговрегулюваннямовнихпроблемвисвітлювалиВ.Кононенко,І.Кресіна,О.
Майборода,Ю.Прадід,Г.Степанов,М.Штець.Вонизаймалисярозробкоюмов
ногопитанняурізнихнапрямах,зокремамовноїполітики,мовноїситуації,про
блемдвомовності,соціокультурногорозвиткунаціональнихменшинтощо.Проте
найбільшгостримзалишаєтьсяпитанняпошукуоптимальноїконцепціїдержав
ноїмовноїполітикиякодногозчинниківдержавотворчогопроцесу.
О. Ялова у своєму дослідженні розуміє державну мовну політику, «як
сукупністьнормКонституції, законодавчихдокументів, актіворганівмісцевого
самоврядування,прийнятихнаїїоснові,йорганізаційних,ідеологічних,фінансо
воекономічнихтаіншихзаходівдержавиісуспільства,спрямованихнарегулю
ванняіфункціонуваннямовнихвідносин»1.
ДержавнамовнаполітикарозробляєтьсяіреалізуєтьсянаосновіКонституції
України, міжнародноправових договорів ратифікованих Верховною Радою
України, законів України та підзаконних нормативноправових актів. Стаття
10Конституціївизначає,державноюмовоювУкраїнієукраїнськамова.Держава
забезпечуєвсебічнийрозвитокіфункціонуванняукраїнськоїмовивусіхсферах
суспільногожиттянавсійтериторіїУкраїни.ВУкраїнігарантуєтьсявільнийроз
виток, використання і захист російської, інших мов національних меншин
України.Державасприяєвивченнюмовміжнародногоспілкування.Застосування
моввУкраїнігарантуєтьсяКонституцієюУкраїнитавизначаєтьсязаконом.
Узаконодавстві,щорулюємовнівідносиниурізнихдержавах,втіленотри
основні підходи до розв’язання проблеми вибору державної (офіційної) мови.
Перший, найпоширенішийпідхідполягає в тому,щомовоюдержавногожиття
обираєтьсямоваоднієїнаціональності–тієї,щозробилаосновнийвнесокуфор
муваннядержави іпереважаєвкількісномусенсі інші її етнічні групи.Другий
шлях–визнанняякофіційних,тобтодержавних,усіхосновнихмовкраїни.Це
маємісцевтихкраїнах,деважковизначитиякусьоднукоріннунаціональність.
Світовапрактиказасвідчуєітретійваріант–закріпленняякдержавних(офіційних)
двохмов–місцевоїнаціональноїімовиколишньоїметрополії.Українаналежить
допершоїзтрьохназванихгруп.Відповідновизначеноітритипимовноїполіти
кидержави:1)протекціянаціональніймові;2)невтручання(«відсутністьмовної
політики»);3)свідомапідтримкамовиколишньоїметрополії2.
Привизначенніпідходу,згіднозякимформуєтьсядержавнамовнаполітика
України, визначальнимможна вважатиРішенняКонституційногоСудуУкраїни
по справі№ 16/99 від 14 грудня 1999 р. за поданням 51 народного депутата
Українипроофіційнетлумаченняположеньстатті10КонституціїУкраїнищодо
застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого
самоврядуваннятавикористанняїїунавчальномупроцесівнавчальнихзакладах
України (справа про застосування української мови)4. Конституційний Суд у
своєму рішенні наголосив: «Положення частини першої статті 10 Конституції
України,заяким"державноюмовоювУкраїнієукраїнськамова",требарозуміти
так,щоукраїнськамоваякдержавнаєобов'язковимзасобомспілкуваннянавсій
територіїУкраїниприздійсненніповноваженьорганамидержавноївладитаорга
760 Держава і право • Випуск 49
намимісцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації
тощо), а такожв іншихпублічнихсферах суспільногожиття, які визначаються
законом(частинап'ятастатті10КонституціїУкраїни)…».
Вітчизнянимидослідникамидоведено,щозавданнясучасноїУкраїнськоїдер
жави полягає в протекції розвитку національної (української) мови. Зокрема,
І.Лопушинськийзазначає,«щовумовахсьогоденняУкраїнидержавісліддокла
стимаксимумзусиль,щобукраїнськамовасталазагальнонаціональною,азгодом
загальнодержавною.Нині суттєвого значеннянабуває усвідомлення тотожності
понять«державна»і«офіційна»мови.НаційпозиціїстоїтьКонституційнийСуд
України,якийвважає,щопіддержавною(офіційною)мовоюрозумієтьсямова,
якій державою надано правовий статус обов’язкового засобу спілкування у
публічнихсферахсуспільногожиття»4.
Однакнеобхідновизнати,щоКонституціяУкраїниєдалеконепершимнор
мативноправовимактом,якийвідобразивмовніправатитульноїнаціїінаціональ
нихменшинУкраїни.Так,необхіднозгадатизаконодавчіактичасівУкраїнської
РСР наприкінці 1980х років та перших років незалежності України. Йдеться
насампередпроЗаконУкраїнськоїРСР«ПромовивУкраїнськійРСР»(1989р.),
«Декларацію прав національностей України» (1991 р.), Закон України «Про
національніменшинивУкраїні»(1992р.).Причомуцінормативноправовіакти
випередили у часі прийняття Радою Європи провідних міжнародноправових
документівуційсферіправовідносин:Європейськоїхартіїрегіональнихмовабо
мовменшин(1992р.);Рекомендації120144ПарламентськоїАсамблеїРадиЄвро
пищодотекстудодатковогопротоколудоКонвенціїпрозахистправтаосновних
свободлюдинищодоосіб,якіналежатьдонаціональнихменшин(1993р.);Рам
ковоїконвенціїРадиЄвропипрозахистнаціональнихменшин5.
Базовимзаконом,якийрегулюєвикористаннямовувсіхсферахсуспільного
життя,атакожвизначаємовнуполітикувУкраїні,єЗаконУкраїнськоїРСР«Про
мовивУкраїнськійРСР»(1989р.)6,нинічиннийуредакціївід1квітня2003р.
Основнізавданняданогозаконупереліченіупреамбулі,середних:регулювання
суспільнихвідносинусферірозвиткутавикористанняукраїнськоїмовитаінших
мов,якимикористуєтьсянаселенняУкраїни;охоронаконституційнихправгрома
дянусферівикористаннямовтаін.
Важливовідзначититойфакт,щовданомузаконіособливаувагаприділяється
захисту прав національних меншин, особливо тих, які становлять більшість у
регіонахкомпактногопроживання.Вроботідержавних,партійних,громадських
органів,підприємств,установіорганізацій,розташованихумісцяхпроживання
більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні
Ради,сільськінаселеніпункти,їхсукупність),можутьвикористовуватисьпорядз
українською і їхні національні мови. У разі, коли громадяни іншої національ
ності, що становлять більшість населення зазначених адміністративнотери
торіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі
національноюмовоюабоколивмежахцихадміністративнотериторіальниходи
ниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з
яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих
органівіорганізаційможевикористовуватисьукраїнськамоваабомова,прийнята
длявсьогонаселення(ст.3).Цянормакрасномовносвідчитьпропрогресивність
даногозаконодавчогоакту,якийнакількароківвипередивосновніміжнародно
правовідокументиуданійсфері.
761Юридичні і політичні науки
Загаломданийзаконодавчийактрегулюєдушеширокеколопитань,обов’яз
ковоприаналізіданогоЗаконуслідзгадатитакійогопозитиви,якзахистмов(ст.
8),зокремагарантуєтьсянедопустимістьбудьякихпривілеївчиобмеженьправ
особизамовноюознакою,неприпустимістьмовноїдискримінації.Допозитивів
Закону,якіслідзберегтиприрозробціновоїверсії,такожслідвіднестист.18,яка
визначає,щосудочинствовУкраїнськійРСРздійснюєтьсяукраїнськоюмовою,
рольізначенняданоїнормиважкопереоцінити,особливозоглядунате,щовона
фактичновизначаєфункціонуваннямовусферісудочинства.Водночас,інтереси
громадян,щоневолодіютьукраїнськоюмовоюабоволодіютьнеюнедостатньою
міроютакожбуливрахованівданійнормі:прирозглядівсудахкримінальнихі
цивільнихсправособам,якіберутьучастьусправі іневолодіютьмовоюсудо
чинства,забезпечуєтьсяправоознайомленнязматеріаламисправи,участьусудо
вихдіяхчерезперекладача,правовиступативсудірідноюмовою.Слідчіісудові
документивручаютьсяособам,якіберутьучастьусправі,наїхнювимогу,впере
кладірідноюмовоюабоіншоюмовою,якоювониволодіють.
ДетальнопроаналізувавшиЗаконУкраїнськоїРСР«ПромовивУкраїнській
РСР»,миможемодійтивисновку,щоданийзаконєдоситьвдалим,особливовра
ховуючитіісторичніобставини,вякихвінбуврозробленийтаприйнятий.Слід
відзначитийогопрогресивність,аджеданийЗакондійсновипередивучасіоснові
міжнародноправові акти, що стосуються регулювання функціонування мов, і
багатовчомуінинійогонормиєактуальними.Однакзакон,прийнятийпонад20
роківтому,вситуації,колиСРСРперебувавнамежірозпаду,неможеуповному
обсязі задовольняти сучасні потреби українського суспільства і повністю
відповідативимогамусферірозробкитареалізаціїдержавноїмовноїполітики.
Нажаль,нинівУкраїніпитанняреалізаціїдержавноїмовноїполітикиєпредме
томполітичнихспекуляцій,що,безумовнозаважаєоб’єктивнійоцінцітатлума
ченнюзаконодавчихактів,якірегулюютьфункціонуваннямоввУкраїні.Особли
во це стосується тлумачення міжнародноправових актів, ратифікованих
Україною.Можна говоритипро те,щопроаналізований закон,дійсно, захищає
інтересивсіхнаціональностей,щопроживаютьнатериторіїУкраїни,більшетого,
вньомунемажодноїнорми,якабреальнообмежувалабудьякінаціональнімен
шинивїхправахнавикористаннянаціональноїмови.Тожфактично,количуємо
заявипронеобхідністьзахистутарозвиткурегіональнихмовтазапровадження
«двомовності»,можнатількизапідозрити,щопід«двомовністю»розуміютьмож
ливістьнезнати,невикористовуватитаігноруватиобов’язковістьвикористання
державноїукраїнськоїмови.Безумовно,законодавствопромовипотребуєвдос
коналення,однакзалишаєтьсявідкритимпитання,яксамевонобудездійснюва
тисяіякукінцевуметудержавноїмовноїполітикипоставитьпередсобоюсучас
наполітичнаелітаУкраїни.
Вагомимкрокомнашляху забезпеченнямовнихправрізнихетнічних груп,
що проживають на території України, було прийняття Закону України «Про
національніменшинивУкраїні»(1992р.)7.Згадаємонормизакону,щобезпосе
редньостосуютьсярегулюваннявикористаннямов.Так,ст.2Законувказує:«Гро
мадяни України всіх національностей зобов'язані дотримувати Конституції та
законівУкраїни, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність,
поважатимови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутністьукраїнського
народутавсіхнаціональнихменшин».Тобтоназаконодавчомурівнізакріплено
укорінитипринципповагидоправгромадяннезалежновід їхетнічногопоход
762 Держава і право • Випуск 49
ження.
Ст. 6 Закону гарантує всім національнимменшинам право на національно
культурну автономію, яка полягає у праві на «користування і навчання рідною
мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через
національні культурні товариства, розвитокнаціональних культурних традицій,
використання національної символіки, відзначення національних свят, сповіду
ваннясвоєїрелігії,задоволенняпотребулітературі,мистецтві,засобахмасової
інформації,створеннянаціональнихкультурнихінавчальнихзакладівтабудьяку
іншудіяльність,щонесуперечитьчинномузаконодавству».Можемопідкреслити
широкусвободу,наданунаціональнимменшинамдлязадоволеннясвоїхкультур
нихпотребумовнійсфері.Аджеможливістьнавчатисярідноюмовоюєфактично
засобом збереження самоідентифікації народу, гарантією його збереження як
унікальноїсоціокультурноїодиницінаполітичніймапісвіту.
Вищезгадані нормативноправові акти, безумовно, є основоположними у
питаннівизначеннястатусуізастосуванняукраїнськоїмовивУкраїні,однакіснує
низказаконів,якітакчиінакшестосуютьсярегулюваннямовнихвідносин.Так,
питаннявикористанняукраїнськоїмовипорушуєтьсяуціломурядізаконівУкраї
ни: «Про засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992 р.), «Про інфор
мацію»(1992,новаредакція2005р.),«Простатуссуддів»(1992р.),«Протелеба
ченняірадіомовлення»(1994,новаредакція2010р.),«Проосвіту»(2006р.),«Про
Конституційний Суд України» (1996 р.), «Про рекламу» (1996, нова редакція
2009р.), «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України»
(1997р.), «Про видавничу справу» (1997 р.), «Про кінематографію» (1998 р.),
«Прозагальнусереднюосвіту»(1999р.),«Промісцевідержавніадміністрації»
(1999р.),«Провищуосвіту»(2000р.),«Прогеографічніназви»(2005р.),«Про
військовий обов’язок і військову службу» (2006 р.), «Про Кабінет Міністрів
України»(2006р.),«ПроОсновнізасадирозвиткуінформаційногосуспільствав
Україніна2007–2015роки»(2007р.)таін.
Отже,основний,спільнийдлявсіхдокументівнедолік–цедекларативність
норм.Мидійсно,можемопобачитидекларуванняукраїнськоїмовиякдержавної
унормахпрозастосуванняукраїнськоїмовиурізнихсферахсуспільногожиття,
однакдляреальногонабуттяукраїнськоюмовоюстатусудержавноїнетількина
папері,айуреальномужитті,необхіднорозробитиізапровадитиназаконодав
чомурівнічіткімеханізмиконтролюзадотриманнямзаконодавствапромови,а
також механізми притягнення до юридичної відповідальності осіб, винних у
порушеннізаконодавствапромови.Доцільнорозглянутиможливістьстворення
системиспеціалізованихорганівдержавноївлади,якібздійснюваликонтрольза
виконаннямчинного законодавствапромови, а такожбулинаділеніширокими
повноваженнямищодо захисту та всебічного розвитку державноїмови.Досвід
створеннятакихорганівможназапозичитиуФранції,Німеччині,Румуніїтабага
тьохіншихєвропейськихдержавах.Цейдосвід,безумовно,мігбисправитипози
тивнийвпливнамовнуситуаціювУкраїні.Аджеправовінормибезефективної
системипримусунедадутьжодногоефекту.
Такожможнаговоритипроте,щонормативноправовабазанемаєсистемно
гохарактеру.Цезумовленонеоднорідністюнормативноїбази,тобтодеякізакони
порізномурегулюютьмовнепитання,щонапрактиці спричиняєчималотруд
нощів.Нанашудумку,слідвиходитизтого,щовданомупитаннінадзвичайно
763Юридичні і політичні науки
складнознайтикомпромісінтересів,адже,надаючиширокігарантіївикористання
мовнаціональнихменшин,законодавецьводночасстворюєпевніпередумовидля
порушення прав українців як титульного етносу, найбільшого за чисельністю.
Зрештоюзадовольнитипотребивсіхбезвиняткунаціональнихменшинуповно
му обсязі просто неможливо, хоча до цього потрібно прагнути. Тож, на нашу
думку, законодавець має йти шляхом досягнення максимальної суспільної
користі,тобтозабезпеченняпотребнайширшихверствнаселення.
Отже,поперше,українськезаконодавство,щорегулюєсферумовнихвідно
син, потребує кодифікації, усунення суперечностей та розбіжностей.Подруге,
очевидна нагальна необхідність розробки нової Концепції державної мовної
політикиУкраїни.КонцепціясхваленаУказомПрезидентаУкраїнивід15лютого
2010р.№161/2010,нажаль,ніколинезможестатидійовимдокументом,оскільки
фактично не містить жодних чітких вказівок щодо напрямів реформування
українськогозаконодавстватасистемидержавногоуправління.Концепціястала
черговимдокументомзнаборомгарнихгасел,якийнеспонукаєдожоднихдій.З
оглядунатакісерйознінедолікиможнаговоритипронеобхідністьрозробкита
наукового обґрунтування нової Концепції державної мовної політики України,
яка б передбачала: 1) комплексний підхід до врегулювання статусу державної
мовитамовнаціональнихменшин;2)напідставітакогокомплексногобачення
перелікзаконів,доякихнеобхідноприйняти(звказівкоюнаїхосновніцілі),та
переліквжеіснуючихвякінеобхідновнестизміни;3)прийняттяЗаконуУкраїни
«ПроратифікаціюЄвропейськоїХартіїрегіональнихмовтамовменшин»уновій
редакціїтазправильнимперекладомназвихартії,якабчітковписуваласяуроз
робленутанауковообґрунтовануКонцепціюдержавноїмовноїполітикиУкраїни.
Потретє,законодавчабазавУкраїні,щорегулюємовнівідносини,єзастарілою,
неспроможнавідповідатинавсівиклики,щостоятьпередсуспільством.
ПравовізасадидержавноїмовноїполітикиУкраїнирозглядалисявітчизняни
ми науковцями в різних аспектах, однак і досі перспективними залишаються
дослідження можливих шляхів реформування та вдосконалення вітчизняного
законодавства,щорегулюємовнівідносини,розробкапрактичнихрекомендацій
щодовдосконаленнязаконодавства.
1.Яло ва О.Допитанняпровизначенняпоняття«конституційнізасади(принципи)
мовноїполітикивУкраїні».–2008.–№10.–С.145148.2. Ло пу шинсь кий І.П.Форму
ваннятареалізаціядержавноїмовноїполітикивгалузіосвітиУкраїни:Автореф.дис.
дранаук здерж.упр.–К., 2008.–С.910.3. Електроннийресурс //Офіційнийсайт
Верховної Ради України. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.
cgi?nreg=v010p71099//дата10.09.2010р.4.Ло пу шинсь кий І.П.Цит.праця.–С.10.5.
Мов на ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом: Монографія / Майборода
О.М.,ШульгаМ.І.,ГорбатенкоВ.П.таін.–К.:ІПіЕНДіменіІ.Ф.КурасаНАНУкраїни,
2008.–С.158.6. За конУкраїнськоїРСР«ПромовивУкраїнськійРСР» //Відомості
Верховної РадиУРСР. – 1989. –Додаток до№45. –Ст. 631.7. За кон України «Про
національніменшинивУкраїні»//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–1992.–№36.
–Ст.529.
Розділ 10. Політичні науки
Д.І. Грицяк. Правові засади державної мовної політики в україні
|