Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944)
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37184 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 88-94. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37184 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-371842025-02-09T13:32:18Z Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) Єрмоленко, С. Постаті українських мовознавців 2011 Article Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 88-94. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37184 uk Культура слова application/pdf Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті українських мовознавців Постаті українських мовознавців |
| spellingShingle |
Постаті українських мовознавців Постаті українських мовознавців Єрмоленко, С. Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Єрмоленко, С. |
| author_facet |
Єрмоленко, С. |
| author_sort |
Єрмоленко, С. |
| title |
Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) |
| title_short |
Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) |
| title_full |
Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) |
| title_fullStr |
Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) |
| title_full_unstemmed |
Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) |
| title_sort |
григорій андріанович левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Постаті українських мовознавців |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37184 |
| citation_txt |
Григорій Андріанович Левченко — дослідник історії української літературної мови (30.11.1901-19.02.1944) / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 88-94. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT êrmolenkos grigoríjandríanovičlevčenkodoslídnikístorííukraínsʹkoílíteraturnoímovi3011190119021944 |
| first_indexed |
2025-11-26T05:43:41Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:43:41Z |
| _version_ |
1849830491818033152 |
| fulltext |
григорій андріанович левченКо —
доСлідниК іСторії уКраїнСьКої
літературної мови
(30.11.1901 — 19.02.1944)
«Конкретні історичні обставини, в яких з’явилася
«Енеїда», були такі, що автор її мусив вдатися
до «вузької» — травестійної форми, але, незважа-
ючи на свою вузьку жанрову ознаку, «Енеїда» мала
в собі, як в зерні, ті риси, з яких могла почати
свій розвиток мова справді великої літератури»
30 листопада 2011 року минуло 110 років від дня народжен-
ня Григорія Андріановича Левченка, українського філоло-
га, педагога. Він викладав у Київському університеті історію
української мови. Його праця «Нариси з історії української лі-
тературної мови першої половини ХІХ ст.» (Київ-Харків: Рад.
школа, 1946. — 144 с.) не лише засвідчила перспективу викла-
дання нової філологічної дисципліни, а й стала джерелом для
сучасного осмислення історії української літературної мови.
Редактором «Нарисів» був професор М. Грунський, який висо-
ко оцінював доробок Г.А. Левченка.
Названа праця становить, по-перше, побудований на чис-
ленних наукових джерелах компактний виклад історії нової
української літературної мови (пор. думку автора про те, що
«стара мова сполучалась з народною основою, і це створювало
ПоСтаті уКраЇнСЬКиХ
моВоЗнаВЦіВ
постаті українських мовознавців 89
новий тип літературної мови» (С. 3), по-друге, вона є прикла-
дом дохідливого, чітко структурованого тексту, призначеного
для навчання студентів університету.
Цінність праці Г.А. Левченка в тому, що вона показує куль-
турно-історичне тло, на якому постав той чи той літературний
твір, відтворює, так би мовити, тогочасний науковий дискурс.
Посилаючись на праці П. Житецького, І. Франка, О. Єфіменко,
І. Стешенка, Г. Данилевського, М. Петрова, дослідник усебіч-
но аналізує співвідношення книжної і народної мови у тво-
рах Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка.
Значну увагу приділено характеристиці мови «Енеїди» І. Кот-
ляревського та аналізові мови творів Т. Шевченка.
До оцінки мовно-художньої практики письменників
Г.А. Левченко підходив, оперуючи поняттями книжна і на-
родна мова, співвідношення яких визначало характер україн-
ської літературної мови в кожний конкретний історичний пері-
од. Народна мова, або, за термінологією дослідників, проста
мова, протиставлялася старій книжній мові. Автор наголошує
на тому, що «книжна мова нової церковнослов’янської редак-
ції виявилася непридатною для світського життя», що вона
«вже не мала значення всезагальної літературної мови» (С. 6),
а була придатною тільки для вжитку в церкві. Фіксуючи вкра-
плення цієї мови в «Енеїді», ілюструючи, як говорить спись-
менна Возний у п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського,
дослідник визначає літературну вагу цієї старої книжної мови
в її стилістично мотивованому протиставленні розмовній мові:
«книжна мова є здебільшого засіб возвеличення або прикри-
вання звичайних, часто грубо матеріальних міркувань і вчинків
персонажів» (С. 9). Як архаїзм, уживаний для характеристики
художніх типів, функціонувала також стара канцелярсько-уря-
дова мова. Дослідник звертає увагу на практику перекладу, по-
пуляризації незрозумілого сковородинського стилю «Всякому
городу нрав і права» у творі І. Котляревського.
На мові української художньої літератури кінця XVIII —
поч. XIX ст. позначився вплив стилів шкільної церковно-книж-
ної мови й утворених на її основі різних типів канцелярської
мови. У художніх творах письменники виявляли своє оцінно-
зневажливе ставлення до латинської мови, висміюючи схолас-
Культура слова №75’ 201190
тичну науку; те саме стосувалося моди на французьку мову.
Характерні для старої школи такі поважні науки, як риторика,
піїтика, виявилися смішними, непотрібними в нових суспіль-
них умовах.
Різні мовні стилі, що побутували в старій Україні, побачив
Г. А. Левченко у творі Г. Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський».
Дослідник наголошує, що народна мова вживалася в літерату-
рі ще в XVII-XVIII ст., але вона була властива тільки творам
«нижчих» жанрів. Показово, що різні мови, представлені в
творчості І. Некрашевича, історик мови вважав різними стиля-
ми, тобто він оцінював літературну творчість авторів тодішньої
доби, враховуючи їхню мовну свідомість, а не переносячи на
конкретний історичний час сприймання мови їхніх творів на-
ступними поколіннями.
Доводячи думку про те, що «Енеїда» І. Котляревського
з’явилася не на порожньому місці, що їй передувала народна
практика осучаснення старих поважних сюжетів (біблійних,
євангельських) у різдвяних віршах, автор виявляє лексичні,
фразеологічні паралелі в цих віршах і в «Енеїді», фіксує «фор-
мули народної української мови», спільні для «Слова о полку
Ігоревім», для українських казок. Про народнорозмовне і фоль-
клорне тло «Енеїди» Г.А. Левченко пише: «Справа не тільки в
тому, що «Енеїда» Котляревського своїм стилем вийшла за межі
вузьких жанрових ознак бурлеску, а і в тому, що мовний матері-
ал усіх частин «Енеїди» використовується не як «пренизкий»,
а як матеріал, придатний для важливого твору, хоч і написаний
в жартівливому тоні» (С. 21). Актуальною є авторська харак-
теристика поеми І. Котляревського: «У своєму внутрішньому
тоні «Енеїда» характеризується гуманістичним і сатирично-гу-
мористичним спрямуванням» (С. 22). Особливу увагу звертає
дослідник на лексику поеми та її зв’язок з національним зміс-
том твору, зокрема, пише, що це не «нейтральна об’єктивно-
описова лексика, а характеризуюча, забарвлена національ-
но-фразеологічним елементом, тобто лексика, що підкреслює
окремі риси, властиві національно-побутовим образам і ти-
пам» (С. 25). Такий висновок ґрунтується на конкретному де-
тальному аналізі дієслівної синонімії, фразеології, синтаксису
поеми «Енеїда». Автор подає дуже детальний опис дієслівних
постаті українських мовознавців 91
синонімів на позначення руху, в яких звучить іронія, глузуван-
ня, згрубілість, підкреслюється внутрішня якість того чи того
персонажа. Водночас дослідник простежує в тексті поеми й на-
явність інших мовних засобів, пор. його висновок: «Морально-
дидактичні міркування (проповідь гуманних ідей), міркуван-
ня про обов’язок, про любов до батьківщини, осуд «пороків»
і інші моменти, що випливали з критично-сатиричної оцінки
дійсності (а цих місць багато в «Енеїді» Котляревського), — ці
елементи були властиві високому стилю» (С. 59).
На жаль, у науково-навчальній літературі, а під її впливом і
в масовій свідомості утвердилася думка про «Енеїду» як «смі-
ховинку», лише як бурлескний твір, і це завадило відкрити в
поемі І. Котляревського інший, серйозний зміст. Такий зміст,
очевидно, прочитував Г.А. Левченко, коли писав про високий
стиль, наявний у класичному творі. Він оперує поняттями: на-
родне красномовство; високі вислови, взяті з розмовної мови,
розмовно-побутова мова, писаний твір.
У «Нарисах» Г.А. Левченка утверджуються терміни, що
окреслюють галузь історії української літературної мови.
Звертаємо увагу, що йдеться саме про писемну українську
мову, ототожнювану з літературною. Літературна мова про-
тистоїть діалектній мові насамперед як «писана» мова. Саме
в такій формі вживав це поняття Г.А. Левченко, пор.: «На
цих спробах нормалізації, безперечно, вже позначилася роль
«Енеїди», як п и с а н о г о літературного твору, мова якого
базувалась на східно-українській діалектній основі» (С. 70). До
речі, сучасник дослідника, його однокурсник, Євген Кирилюк
у статті «Григорій Андріанович Левченко», високо оцінюю-
чи (через тридцять років!!!) «Нариси», робить застереження
щодо згадки про твір І. Котляревського: «не лише «писаного»,
а й тричі надрукованого» (Мовознавство. — 1976. — № 6. —
С. 77). Тобто Є. Кирилюк розумів названий термін у прямому
значенні, наявному в опозиції писаний — друкований. А втім,
Г.А. Левченко вживав словосполучення писаний твір в про-
тиставленні до діалектної усної мови, тобто в його розумінні
писана мова — це була літературна мова, підпорядкована пев-
ним правилам, тобто нормалізована мова. З цього можна зро-
бити висновок, що в час, коли автор створював свою працю, не
Культура слова №75’ 201192
функціонував сучасний термін писемна мова, зміст якого від-
мінний від паронімічного вислову писана мова.
Оперуючи поняттями книжна, народна, розмовно-побуто-
ва, фольклорна мова, Г.А. Левченко не міг обійтися і без літе-
ратурознавчих термінів на зразок класицизм, романтизм, сен-
тименталізм, реалізм, критичний реалізм. Адже в основу його
бачення історії української літературної мови першої половини
ХІХ ст. покладено аналіз художнього стилю та його жанрів. Він
зосереджує увагу на пошуках мовних особливостей зображува-
них розповідачем осіб («Салдатський патрет»), на тих влучних
ідіомах, словах, за якими можна визначити соціальний тип, по-
ходження персонажа. Таким конкретним аналізом стилізованої
мови оповідача, жанрових портретів персонажів, поданих че-
рез лексику, фразеологію і синтаксис, через проекцію цих засо-
бів на опис, дію і міркування виведених письменником типів,
забезпечується відтворення соціальної бази літературної мови.
Цінні спостереження дослідника про те, що мова Г. Квітки-
Основ’яненка часто скерована не тільки на те, щоб об’єктивно
передати річ чи явище, — мова служить для емоційного змалю-
вання внутрішнього стану людини — письменника.
Окремий розділ «Нарисів» Г.А. Левченка присвячено ана-
лізові поетичної мови Т. Шевченка, який «зблизив поетичну
мову з розмовною мовою і тим самим максимально наблизив
літературну мову до народної» (С. 123). Завдяки цьому збли-
женню поет досягав «справжньої простоти і народності», тоб-
то реалізму.
Дослідник використовує поняття «матеріальна чуттєвість
слова», суголосне із сучасними лінгвостилістичним терміном
«конкретно-чуттєвий зміст слова», пор.: «Палка Шевченкова
мова, його образ і слово матеріально-чуттєві. Слова у Шевченка
поставлені на те, щоб можна було бачити, чути, відчувати зо-
бражене. Слово в його творах міцно прив’язане до матеріаль-
ної предметності, воно повне конкретного словесного змісту»
(С. 112). Наголошуючи на матеріальній чуттєвості, предмет-
ності Шевченкового слова, на максимальному наближенні
цього слова до народного, автор ілюструє це твердження зраз-
ками діалогічної Шевченкової мови, в якій відбувається при-
родна зміна інтонацій, перехід від епічного ладу до розмовно-
постаті українських мовознавців 93
емоційного, розмовно-буденного або піднесено-патетичного.
Налаштування поета на відтворення чужої мови, вкраплення
характерних синтаксичних зворотів, використання різнома-
нітних звертань створюють враження постійного спілкуван-
ня Шевченка з уявним співрозмовником. Це спілкування, за
словами Г.А. Левченка, було не монотонним, а «многотонним,
гнучким, многогранним». Висновок автора «Нарисів» про роз-
мовний синтаксис і живу діалогічну мову Кобзаря, в якій опи-
сова інтонація витісняється безпосередньою емоційною, від-
кривав перед дослідниками перспективний напрям вивчення
ідіостилю поета.
В іншій праці, визначаючи місце Т. Шевченка в історії укра-
їнської літературної мови, Г.А. Левченко писав: «Розмовна
мова і мова фольклорних творів — основні складники мови
Шевченка. Але цим не вичерпується багатство його мови. Як
письменник-реаліст, Шевченко використовував мову різних
соціальних груп свого часу» (Левченко Г. Місце Шевченка в
історії української літературної мови // Наукові записки: зб. фі-
лологічного факультету. — № 1. — 1939. — С. 329). Отже, для
Г.А. Левченка оцінка Шевченкової мови як народної не була
загальною, а набувала конкретного змісту, особливо в контек-
сті історії літературної мови як соціолінгвістичної категорії. У
художніх творах дослідник бачив соціальні ознаки уживаної
письменниками літературної мови. Він критично оцінював по-
гляди М. Максимовича, який розглядав історію мови як «най-
важливіше джерело для розвитку сучасної поетичної мови» і
для якого «давність мови була ніби свідченням її життєдайної
сили для сучасності» (С. 102).
Оцінюючи «Граматику» О. Павловського, написану 1805
року, видану 1818 року, Г.А. Левченко звертав увагу на такі ав-
торські характеристики української мови, як ніжність, короткі
слова. Завдяки таким суб’єктивним ознакам мову народних пі-
сень О. Павловський уважав найпридатнішою для літератур-
ної мови. Так само автор «Граматики» перебільшував значення
етимології слова, ігноруючи, на думку Г.А. Левченка, реальне
значення слова. Очевидно, реальне значення слова дослідник
пов’язував із його вживанням у конкретних життєвих ситуаці-
Культура слова №75’ 201194
ях, тобто з розмовною народною мовою, що становить важливе
джерело розвитку літературної мови.
Значення наукових розвідок Г. А. Левченка, присвячених іс-
торії української літературної мови першої половини ХІХ ст.,
полягає в окресленні виразної тенденції народної (народнороз-
мовної) мови до освоєння високих тем і високих стилів літера-
турної мови. Найвиразніше ця тенденція виявилася в творчості
Т. Шевченка.
Світлана Єрмоленко
|