Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої

Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої

У статті висвітлюються українсько-польські відносини в період національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр., зокрема підписання у квітні 1920 р. між УНР і Річчю Посполитою Варшавської угод та її результати у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої. Окрему увагу приділено оцінкам ць...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Дацків, І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Schlagworte:
Студії з політичної історії України ХХ століття
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40447
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої / І. Дацків // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 56-81. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40447
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-404472025-02-09T11:30:15Z Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої Дацків, І. Студії з політичної історії України ХХ століття У статті висвітлюються українсько-польські відносини в період національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр., зокрема підписання у квітні 1920 р. між УНР і Річчю Посполитою Варшавської угод та її результати у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої. Окрему увагу приділено оцінкам цього договору різними групами українського політикуму та сучасними істориками. В статье освещаются украинско-польские отношения в период национально-освободительной борьбы 1917–1921 гг., в частности подписание в апреле 1920 г. между УНР и Речью Посполитой Варшавского договора и ее результатам в контексте дипломатических отношений РСФСР и Речи Посполитой. Отдельное внимание уделено оценкам этого соглашения различными группами украинского политикума и современными историками. The article concerns the Ukrainian-Polish relations in the period of national liberation struggle during 1917–1921 and with the Warsaw agreement between Ukrainian People’s Republic and Rzecz Pospolita in April, 1920. The ambiguous estimation as to the given agreement of different layers of Ukrainian society and domestic historians is given. 2011 Article Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої / І. Дацків // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 56-81. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. XXXX-0012 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40447 uk Історія України: маловідомі імена, події, факти application/pdf Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
spellingShingle Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
Дацків, І.
Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої
Історія України: маловідомі імена, події, факти
description У статті висвітлюються українсько-польські відносини в період національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр., зокрема підписання у квітні 1920 р. між УНР і Річчю Посполитою Варшавської угод та її результати у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої. Окрему увагу приділено оцінкам цього договору різними групами українського політикуму та сучасними істориками.
format Article
author Дацків, І.
author_facet Дацків, І.
author_sort Дацків, І.
title Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої
title_short Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої
title_full Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої
title_fullStr Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої
title_full_unstemmed Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої
title_sort українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків рсфрр і речі посполитої
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2011
topic_facet Студії з політичної історії України ХХ століття
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40447
citation_txt Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої / І. Дацків // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 56-81. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
series Історія України: маловідомі імена, події, факти
work_keys_str_mv AT dackíví ukraínsʹkopolʹsʹkijsoûz1920rukontekstídiplomatičnihstosunkívrsfrrírečípospolitoí
first_indexed 2025-11-25T21:33:15Z
last_indexed 2025-11-25T21:33:15Z
_version_ 1849799630857961472
fulltext СТУДІЇ З ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ХХ СТОЛІТТЯ  Ігор ДАЦКІВ* Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої У статті висвітлюються українсько-польські відносини в період національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр., зок- рема підписання у квітні 1920 р. між УНР і Річчю Пос- политою Варшавської угод та її результати у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої. Ок- рему увагу приділено оцінкам цього договору різними групами українського політикуму та сучасними істори- ками. Ключові слова:  Варшавська  угода,  Україна, Польща,  конфе- ренція, С. Петлюра, Ю. Пілсудський. В історії  державних відносин  між  Україною  та Польщею недостатньо  дослідженим  залишається  їх  співіснування  в 1917–1921 рр., у часи Української національної революції. Цей період знаменний прикладами як співробітництва, так і неод­ нозначними, суперечливими та складними сторінками у взає­ минах між двома народами. Дослідження  процесу  формування  відносин  між  двома державами  в  розглядуваний  період  розпочалися  ще  в  між­ воєнний період. У зв’язку з тим, що українське питання було об’єктом  гострої  міжнаціональної  й  ідеологічної  боротьби, вітчизняні науковці та політичні діячі, наприклад, С. Томашів­ ський1  і М. Лозинський2 у своїх працях обґрунтовували роз­ в’язання  всіх проблем  із правом  українського  народу на са­ мовизначення. Слід зазначити, що як в українській, так й у польській істо­ ріографії вищезазначена тема ще не знайшла належного вис­ * Дацків  І.Б.  —  доктор  історичних  наук,  доцент Тернопільського  на­ ціонального  економічного  університету. 1 Томашівський  С.  Під  колесами  історії:  Нариси  і  статті.  –  Берлін, 1922. –  103 с. 2 Лозинський М. Галичина в роках 1918–1920. –  Відень, 1922. –  228 с. Українсько-польський союз 1920 р. …   вітлення. За часів СРСР дослідники побіжно вивчали її в ме­ жах  радянсько­польських  стосунків3.  Окрім  того,  державні утворення  (УНР  та  ЗУНР)  на  етнічних  українських  землях розглядалися  ними  як  щось  неприродне,  протизаконне, інспіроване  ззовні. Із  здобуттям  незалежності  вітчизняні  історики  почали по­новому,  спираючись на  недоступні раніше  джерела,  вис­ вітлювати міжнародні аспекти українського питання. Незва­ жаючи на те, що до наукового обігу сьогодні залучено праці визначних державних діячів періоду національно­визвольної боротьби — В. Винниченка, І. Мазепи, Д. Дорошенка, С. Петлю­ ри, С. Шелухина та інших, дослідження перебігу тодішніх по­ дій і оцінка українсько­польських відносин у той час у сучас­ ній вітчизняній  історіографії мають  дискусійний характер4. Проблема  цих  стосунків  знайшла  своє  відображення  в працях вітчизняних істориків І. Срібняка, О. Ковальчука, Т. За­ рецької, В. Солдатенка, Д. Вєдєнєєва, В. Соловйової та М. Лит­ вина5. Причому, головний акцент ці автори зміщують на до­ 3 Борщак  І.  Польський  наступ  на  Україну  1920  року у  міжнародній політиці // Червоний шлях. – 1925. – № 9. – С. 76–92; 1927. – № 7/8.– С.  109–144. 4 Винниченко В. Відродження нації. (Історія української революції (ма­ рець 1917 р.  –  грудень  1919 р.): У  3­х ч.: Ч. 1.  –  348 с.;  Ч. 2. –  328 с.; Ч. 3.  –  535 с.  –  К.;  Відень,  1920;  Мазепа І. Україна  в огні  й  бурі рево­ люції. 1917–1921 (Спогади). Т. 3: Польсько­український союз. Кінець збройних змагань. – Прага, 1943. – 231 с.; Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє  минуле (1914–1918).  Ч. 4: Під  Директорією. На  чужині (1919–20).  –  Львів,  1924.  –  104 с.;  Петлюра С.  Статті,  листи,  доку­ менти. Т. 3. – К.,  1999. – 616 с.; Шелухин С. Варшавський договір між поляками  й Петлюрою 21  квітня  1920 року. –  Прага, 1926. –  40 с. 5 Срібняк І.  Симон Петлюра  на чолі  держави  та  війська: до  питання про  польсько­українські  взаємини  1919–1920 рр.  //  Михальчук В. Українська  бібліотека  ім.  Симона  Петлюри  в  Парижі:  Заснування, розвиток, діяльність (1926–1998).  –  К.,  1999.  –  С.  607–609;  Коваль- чук О.В.  Українська  військова  місія  в  Польщі  (липень–листопад 1920 р.) // Визвольний шлях. – 2006. – Річ. 59, Кн. 7–8. – С. 140–161; Зарецька Т. Юзеф  Пілсудський  і  Україна. –  К., 2007.  –  288 с.;  Солда-   Ігор Дацків кази безвихідного становища уряду УНР у час укладення Вар­ шавського  договору. Військові  поразки  армії  Директорії  у  ході  національно­ визвольної боротьби наприкінці 1919 р. й невдачі вітчизня­ ної дипломатії на Паризькій мирній конференції у боротьбі за визнання України і надання їй допомоги країнами Антан­ ти у війні з радянською Росією суттєво звузили коло її мож­ ливих  союзників.  Провід  УНР  та  його  зовнішньополітичне відомство одним із них розглядало сусідню Польщу, хоча для врегулювання відносин із нею слід було вирішувати досить складні й неоднозначні проблеми: припинення бойових дій на Холмському і Волинському фронтах улітку 1919 р., прина­ лежність Східної Галичини — території союзної ЗУНР, об’єд­ нання військових зусиль проти радянської Росії та ін. Реалі­ зацію  цих  проблем  було покладено  впродовж  того  року  на надзвичайні військово­дипломатичні місії, зокрема генерал­ полковника  С. Дельвіга  (травень–червень),  полковника П. Ліпка  (липень)  і  заступника  голови  Ради  Міністрів  УНР А. Лівицького  (жовтень),  які  працювали  у  Варшаві.  Окрім того,  у лютому  й  грудні на  переговори  за участю представ­ ників Речі Посполитої і Начальника держави Ю. Пілсудського виїжджав Головний отаман С. Петлюра. На стосунки між двома країнами впливало чимало як по­ зитивних, так  і негативних факторів. «Державотворчий процес в Україні й Польщі відбувався майже одночасно і в єдиному геополітичному просторі, але в різних умовах, — слушно відзначав сучасний історик С. Куль- чицький. — Для Польщі ці умови були сприятливі, тому що її відродження як держави вважалося необхідним обома про- тиборствуючими у світовій війні сторонами». тенко В.Ф. Винниченко  і Петлюра:  політичні портрети  революцій­ ної  доби.  –  К.,  2007.  –  621 с.;  Вєдєнєєв Д.В.  Дипломатична  служба Української держави: 1917–1923  роки.  –  К.,  2007.  –  261 с.;  Соловйо- ва В.В.  Дипломатична  діяльність  українських національних  урядів 1917–1921 рр.  –  К.;  Донецьк,  2006.  –  394 с.;  Литвин М.  Українсько­ польська  війна 1918–1919  pp. –  Львів,  1998.  –  488 с. Українсько-польський союз 1920 р. …   Ще 1916 р. Центральні держави оголосили про відроджен­ ня після війни незалежної Речі Посполитої. Вона спромогла­ ся заручитися підтримкою Антанти та отримати свободу дій на  сході  для  приєднання  силою  частини  українських  зе­ мель — Східної Галичини, Холмщини й Волині. Будучи в стані війни з радянською Росією, Ю. Пілсудський водночас, керую­ чись національними інтересами, не надав допомоги генера­ лові А. Денікіну, котрого підтримувала Антанта6. Від перших днів існування Директорії її керівництво усві­ домлювало  необхідність  порозуміння з  Польщею,  оскільки РСФРР  розпочала агресію проти  УНР. Вже  В лютому 1919 р. С. Петлюра  на  переговорах  командування  Галицької  армії з делегацією Антанти намагався переконати керівництво ЗУНР укласти мир  із Річчю Посполитою на будь­яких більш­менш прийнятних умовах, що створювало вигідні перспективи для УНР порозумітися з Варшавою й Антантою. Проте учасник пе- реговорів у Ходорові відомий галицький дипломат М. Лозин­ ський вважав, що Головний отаман діяв недостатньо рішучо. «Якби Петлюра був поставив рішуче домагання, що в інте- ресі цілої Української Народної Республіки треба конче покін- чити війну з Польщею і  тому треба безумовно підчинитися рішенню Антанти, то се було би поважним аргументом на прий- няття проекту перемир’я, бо Петлюра користувався тоді вели- ким авторитетом. Одначе Петлюра, як на конференції з комі- сією Антанти не виступив рішуче в оборону Східної Галичини, так не мав також рішучості виступити з домаганням прийняття проекту комісії Антанти. Мабуть, для нього самого тоді ще не була ясна його пізніша орієнтація: через Польщу до Антанти за всяку ціну»7. Першою  спробою  уряду  УНР  безпосередньо встановити контакти  та  розпочати  процес  врегулювання  відносин  із Річчю Посполитою була поїздка до Варшави спеціальної дип­ 6 Кульчицький  С.  Проблема  кордону  між  Україною  і  Польщею  в  ра­ дянській політиці 1919–1921 рр. // Україна–Польща: історична спад­ щина  і  суспільна  свідомість.  –  К., 1993. –  С. 188–199. 7 Лозинський М. Вказ. праця. – С. 84.   Ігор Дацків ломатичної  місії  у  складі  О. Карпинського  і  В. Прокоповича взимку  1919 р.  Але  в  розпалі  українсько­польської  війни, коли УНР проголосила Акт соборності й активно допомагала ЗУНР та її Галицькій армії відбити агресію з боку Польщі,  із українськими дипломатами вести переговори польське керів­ ництво відмовилося. 27 березня 1919 р. польський сейм став­ лення до УНР окреслив однозначно: «Відізвання українців від Російської імперії не запевнить нам більшої безпеки східних кордонів. Агресивність українців є зараз сильніша й небезпечніша, ніж російська»8. Другу  делегацію  на  чолі  з  полковником  Б. Курдиновсь­ ким було відряджено з Одеси тодішнім міністром закордон­ них  справ  УНР  К. Мацієвичем,  який  вів  переговори  з  пред­ ставниками Антанти. Водночас останній встановив тісні сто­ сунки  з  представником  Польщі  при  антантівському коман­ дуванні  Б. Кутиловським.  Під  час  переговорів  вони  з’ясува­ ли,  що  Польща  піде на  укладення  миру  з  УНР  за  умови, що вона відкличе  свої частини  з  Галичини  і  припинить  бойові дії,  спрямовані на  захист  ЗУНР. Адже на  той  час утворений Холмський фронт УНР прикривав північне крило Галицької армії,  а  у  боях  проти  поляків  брали  участь  наддніпрянські частини, зокрема артилерійські та авіаційні. У  складі  делегації  Б. Курдиновського,  який  мав  офіційні повноваження уряду  УНР  «вступити  в  дипломатичні  відно­ сини з представниками Польської Республіки для обговорен­ ня  і  підписання  угод  та  встановлення  зв’язку  між  Урядом Української  Республіки  і  Урядом  Польської  Республіки»,  до Варшави виїхав також генерал С. Дельвіг. У той час на україн­ сько­польському фронті сталися важливі події, які змушува­ ли Б. Курдиновського і С. Дельвіга форсувати переговори. 14 травня 1919 р. польські війська перейшли в широкий наступ по  всьому  фронту9. 8 Їжакевський  З.  Політика урядових,  політичних  угруповань  //  Наша культура.  –  1969.  –  № 1. –  С. 3. 9 Литвин М. Вказ. праця. – С. 354–355. Українсько-польський союз 1920 р. …   Отже,  українські дипломати потрапили у складну ситуа­ цію,  що  змусила  їх  іти на компроміси  та непопулярні домо­ вленості. В результаті переговорів 24 травня було підписано декларацію  про  готовність УНР укласти  військово­політич­ ний  союз  на  вигідних  для  Польщі  умовах:  відмова  УНР  від Східної Галичини і Волині до р. Стир, тобто кордон мав про­ ходити по р. Збруч. Польська сторона брала на себе зобов’я­ зання надати допомогу війську УНР для боротьби з більшо­ виками, причому українська армія під час спільних операцій мала  підлягати  Генеральному  штабові  Війська  Польського. Визнання  незалежності  Української  Народної  Республіки відкладалося до її визволення з допомогою Речі Посполитої та створення нового уряду. У спеціальному пункті зазначало­ ся, що зовнішньополітична діяльність дипломатичної служ­ би УНР повинна узгоджуватися з Варшавою. Навіть польські історики,  зокрема  С. Шайдак,  визнавали,  що  це  був  договір нерівноправних партнерів й Україна могла перетворитися у сателіта Польщі10. Важливо відзначити, що домовленості Б. Курдиновського у  Варшаві  ігнорували  статті  Акту  соборності  від  22  січня 1919 р., а його декларація і заяви було використано польсь­ кою делегацією в Парижі, що вплинуло на рішення Найвищої ради з проблеми Галичини. З Варшави негайно надійшла те­ леграма до Л. Джорджа, яка була зачитана на засіданні ради про обнадійливі переговори між УНР і Польщею та їхній союз у боротьбі з Москвою. У скрутний для УНР момент, коли Чер­ вона  армія  загнала  її  війська  на  клаптик  української  тери­ торії в  районі Кам’янця­Подільського  і  витіснена  поляками 50­тисячна Галицька армія, яка наближалася, могла врятува­ ти ситуацію, С. Петлюра й уряд УНР змушені були під тиском обставин не визнавати результатів переговорів та дезавую­ вати  Б. Курдиновського як посла за  перевищення  повнова­ жень, після чого він виїхав до Парижа11. 10 Szajdak S. Polsko-Ukrainski Sojusz Polityczno Wojskowy w 1920 roku. – Warszawa, 2005. – S. 94–95. 11 Лісевич  І.  Політичні  аспекти  українсько­польського  союзу  1920 р. // Polska  і Ukraina. – Torun, 1997. – S. 81–84.   Ігор Дацків Противників  польської орієнтації  в  Україні  було  досить багато. Навколо президента ЗУНР і члена Директорії з січня 1919 р.  Є. Петрушевича утворилося угруповання  галичан та наддніпрянців, яке не сприймало ніяких територіальних по­ ступок Польщі. Тим часом, навіть буковинець М. Василько — дипломатичний представник ЗУНР у Відні, а в 1919 р. — посол УНР  у  Швейцарії  —  вважав  необхідним  іти  на  компроміси задля головного — зберегти державність. «Як  відомо, —  писав він у  листі  з  Берна  міністрові  (із серпня того року — голова уряду) І. Мазепі, — жодна держа- ва  в  початках  своєї  самостійності  не  розпоряджала  своєю цілою територією, тож чому мають, власне, українці […] збуду- вати зараз державу, обнімаючи всі її етнографічні території […]. Українці є примушені все те віддати, що зараз перепинає дорогу, йти рука в руку з румунами і поляками, котрі мають ті самі устремління, що й українці, — перешкодити в утворенню давньої Росії»12. Оцінюючи тодішню ситуацію, акад. В. Литвин наголошував: «Каменем спотикання між Україною та відновленою Річчю Посполитою Другою була Східна Галичина. Доки точилася ук- раїнсько-польська війна та існувала ЗУНР, українсько-польські стосунки не мали великих перспектив. Але після того, як УГА була витіснена поляками на лівий берег Збруча, а Верховна рада Паризької мирної конференції 25 червня 1919 р. ухвалила передати Східну Галичину під тимчасове управління Польщі, з’явилися перспективи для українсько-польських контактів. Ке- рівник  Польської  держави  Ю. Пілсудський,  побоюючись імперських амбіцій  Росії,  прихильно  ставився  до  існування Української держави як буфера між Польщею та Росією»13. С. Петлюра прагнув якнайшвидше знайти порозуміння з Варшавою  і  ліквідувати  польський  фронт.  Він  31  травня 1919 р.  направив  до  Львова представницьку  дипломатичну місію  на  чолі з  генералом  С. Дельвігом  із  головним  завдан­ 12 Центральний державний архів вищих органів влади України, м. Київ (далі  –  ЦДАВО  України),  ф. 3933,  оп. 1.,  спр. 4,  арк. 20. 13 Литвин М. Вказ. праця. – С. 325. Українсько-польський союз 1920 р. …   ням досягнути перемир’я між  урядом УНР і Річчю Посполи­ тою та домовитися про спільні дії проти Москви. Виступаю­ чи також від імені ЗУНР, українські дипломати узгодили де­ маркаційну лінію перемир’я, яка ввійшла в історію як «Лінія Дельвіга»  (Незвиська–Острів–Тернопіль–Заложці)14.  Отже, цей план територіальної поступки на користь Польщі, скла­ дений  у  момент  найбільшого успіху загального травневого наступу її військ, був набагато гіршим від «Лінії Бертелемі», відкинутої  керівництвом  ЗУНР,  що  дало  привід  польській делегації в Парижі досягти вигідної для неї постанови від 25 червня 1919 р., яка взагалі не залишала галичанам території. С. Петлюра 23 липня підписав уповноваження голові но­ вої  дипломатичної  місії,  полковнику  Генерального  штабу П. Ліпку,  який  виїхав  до  Варшави  з  завданнями  домогтися перемир’я на українсько­польському фронті, а також зверну­ тися  до  представників  держав  Антанти  з  проханням  узяти під захист українське населення Східної Галичини, окупова­ ної польськими військами15. 9 серпня 1919 р. Головний ота­ ман особисто звернувся до Ю. Пілсудського з листом, у кот­ рому  наголошував: «Український народ у своїй боротьбі з ворогом людської культури  і  своєї  національної  державності  має  право  на співчуття  та  допомогу  від  своїх  найближчих  сусідів,  тим більше, що, відбиваючи свою рідну землю від насильників- окупантів, які нав’язують Україні чужі їй форми комуністич- ного ладу, ми не стаємо на шлях білого терору. А йдемо під гаслом широкого демократизму та державного будівницт- ва, найкращим представником якого в Польщі вважаємо ми Вас, пане Начальнику Держави Польської. Але боротьби з більшовиками ми ще не закінчили […]. Отже, стає очевидною конечність певного порозуміння між польським та українсь- ким командуванням для подальшої боротьби»16. 14 Литвин М. Вказ. праця. – С. 310. 15 Центральний державний історичний архів України у м. Львові (да- лі  –  ЦДІАУ  у  м. Львові),  ф. 362,  оп. 1,  спр. 32,  арк. 4–5. 16 Петлюра С. Вказ. праця. – С. 357–358.   Ігор Дацків В середині серпня 1919 р. до Варшави виїхала ще одна дип­ ломатична місія на чолі з П. Пилипчуком для вирішення про­ блеми  кордонів та  укладення  угоди  про  мир.  У заяві  від  19 серпня  він  визнав  польську  пропозицію  про  кордон,  вста­ новлений ухвалою Верховної ради Паризької мирної конфе­ ренції. В  інтерв’ю польській пресі  він повідомив, що  справу Галичини вирішено й уряд УНР та український народ прагне встановити дружні відносини з Річчю Посполитою. 1 вересня було  досягнуто  найважливіше  —  перемир’я  з  поляками  і, відтак,  ліквідацію  одного  з  фронтів  українського  війська. Щоправда, у зв’язку з напруженим становищем на  інших — радянському та новому — денікінському перемир’я дісталося шляхом  болісної поступки — визнання  кордону з Польщею по р. Збруч. Це викликало хвилю обурення провідників ЗУНР й особового складу Галицької армії, з чим С. Петлюрі довело­ ся рахуватися. Отже, укладена П. Пилипчуком попередня уго­ да з поляками була кваліфікована урядом УНР також як пере­ вищення  повноважень17. Восени 1919 р., особливо після зайняття денікінцями Києва й  успішного  просування  їх  на  московському  напрямку,  все більше польських діячів (та не тільки з оточення Ю. Пілсудсь­ кого), усвідомлювали, що біла Росія для Речі Посполитої так же небезпечна, як і для України. В ті дні один із чільних диплома- тів міністерства закордонних справ Польщі Р. Кноль поперед- жав прем’єр­міністра І. Падеревського, що відроджена А. Денікі- ним нова Росія буде такою ж загарбницькою, як і царська імпе­ рія. Її експансія буде спрямована саме на захід проти новоство­ рених  на  постімперських землях  держав —  України,  Литви, Латвії й Польщі. Якщо дехто з оточення прем’єра схилявся у відношенні  до  Росії  на  позиції  Антанти,  то  Ю. Пілсудський відкидав можливість порозуміння як з білою, так і червоною Росією, вважаючи їх однаковими ворогами польської держав­ ності. Саме такої думки був також С. Петлюра, який повністю підтримував підписану 1 вересня 1919 р. угоду про перемир’я. 17 ЦДАВО  України,  ф. 3172,  оп. 3,  спр. 35,  арк. 15;  ЦДІАУ  у  м. Львові, ф. 360,  оп. 1,  спр. 54,  арк. 38. Українсько-польський союз 1920 р. …   На спільному засіданні урядів УНР та ЗУНР 26 вересня бу­ ло  затверджено  рішення  про  надіслання  до  Варшави  нової дипломатичної делегації під проводом міністра закордонних справ  А. Лівицького.  Було  також  схвалено  Інструкцію,  яку вона мала, на відміну від попередніх делегацій, суворо дот­ римуватися.  Головне  завдання  дипломатичної  місії  перед­ бачало  насамперед  досягти  українсько­польського  порозу­ міння й підписати угоду про тісний союз із Польщею. Це ство­ рило б сприятливі умови для подальшої війни з більшовика­ ми за визволення України та нові можливості і перспективи визнання  УНР  країнами  Антанти  й  надання  їй  необхідної допомоги  у національно­визвольній  боротьбі. Надзвичайна дипломатична місія була уперше такою солідною. Вона вклю­ чала 38 осіб, а згодом — 97 (із них чотири політичні радники, п’ять радників­фахівців, зокрема військових, шість секретарів та ін.). 3 жовтня 1919 р. вона прибула до Варшави й розпоча­ ла активну  діяльність18. Слід зазначити, що керівництво Польщі досить прихильно сприйняло  приїзд  українських  дипломатів.  Цьому  сприяли особисті якості А. Лівицького та його погляди на відносини з Польщею. «Найближчими  географічно  сусідами  України є  народи румунський  та  польський,  —  писав  він  в  одному  з  доку- ментів. — З національними державами цих народів Україна у своїй закордонній політиці і старалася нав’язати такі добро- зичливі відносини, які б не тільки не стояли на заваді утворен- ню самостійної України, а навпаки, за певних умов, помагали б скріпленню тої самостійності і перейшли б у формальний союз з Україною»19. Переговори з поляками виявилися складними, хоча осо­ бисто Ю. Пілсудський приймав А. Лівицького й висловлював сподівання  на  їх  успіх.  Найбільш  складною  була  проблема 18 ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 21, арк. 198; Матвієнко В., Голов- ченко  В.  Історія  української  дипломатії ХХ  століття  у  постатях.  – К.,  2001.  –  С. 88–89. 19 ЦДАВО  України, ф. 3696,  оп. 1,  спр. 173,  арк. 2.   Ігор Дацків кордонів.  Польська  сторона  відкидала  запропонований  ук­ раїнцями  етнографічний  принцип,  не  бажаючи  залишати окуповані  в  ході  війни  1918–1919 рр.  так  звані  «історично польські» землі Східної Галичини зі Львовом та погоджувала­ ся на кордон виключно по р. Збруч. Вона опиралася на відомі рішення Паризької мирної конференції щодо Східної Галичи­ ни,  прийняті  Антантою на  користь свого  союзника. Волині, яка до Першої світової війни перебувала у межах Російської імперії,  поляки  не  домагалися  й  пропонували  дочекатися висновків конференції. В звіті урядові УНР у середині жовт­ ня 1919 р. А. Лівицький скаржився, що переговори майже не просуваються,  оскільки «основна ідея необхідності признання самостійності України і нав’язання між нею (Річчю Посполитою. — І. Д.) і Україною союзних стосунків зустріла підтримку лише в колах Польської партії соціалістичної (ППС), почасти серед людовців (Селянсь- кої партії. — І .Д.) […]. Близькі до уряду націонал-демократи вважають існування України за явище небажане та агітують за те, аби уряд коштом України мирився з Денікіним». У  вищих  колах  польського  суспільства  сформувалося кілька потужних політичних угруповань, які мали різні пог­ ляди на українську проблему. Бельведерський табір на чолі з Начальником  держави  Ю. Пілсудським  і  прем’єр­міністром Е. Морачевським  був  прибічником  ідеї  створення  федерації незалежних  України,  Білорусії  й  Литви,  яка  б  прикривала Польщу від агресії з боку білої чи червоної Росії. Інше крило становила  впливова  Націонал­демократична  і  Селянська партії, які  вважали сильну незалежну Україну небезпечною для Польщі та наполягали на приєднання частини її земель, зокрема Холмщини, Західної Волині, Східної Галичини й За­ хідного Поділля. Угруповання великих землевласників в Ук­ раїні,  Білорусії  та  Литві  взагалі  виступали  за  відновлення кордонів 1772 р., тобто до Дніпра20. Отже, опозиція Ю. Пілсуд­ 20 Матвієнко  В.  Українська дипломатія  1917–1921  років  на  теренах постімперської  Росії. –  К.,  2002.  –  С.  236–237. Українсько-польський союз 1920 р. …   ському у питанні порозуміння з УНР з перспективою військо­ во­політичного союзу  була  досить  сильною. Враховуючи таку ситуацію, С. Петлюра у листі від 30 жовт­ ня 1919 р.  до А. Лівицького не наполягав  на вирішенні най­ більш спірних питань та рекомендував перевести переговори в площину економічних відносин й у першу чергу в обмін на хліб, цукор та гроші дістати зброю, а також повернути в УНР військовополонених українців. Головний  отаман  наголошу­ вав, що становище в Україні вимагає якнайскорішого врегу­ лювання відносин з Польщею, недопущення її альянсу з А. Де­ нікіним, на чому наполягав  останній. «Праця місії, на чолі якої стоїте Ви, —  писав С. Петлю- ра, — повинна провадитись якнайуспішнішим темпом. Пев- ного швидкого темпу в цій праці вимагають і інтереси нашої Республіки. Я глибоко упевнений, що Ваша любов до справи і зручності допоможуть нам заладити польсько-українську су- перечку і довести Вашу складну й тяжку працю до щасливого для України кінця».  Дуже важливою для А. Лівицького вказівкою С. Петлюри були заключні слова: «Для здійснення підписання мирного договору між Ук- раїною і Польщею в разі потреби можна йти на уступки, зва- жаючи на наше тяжке становище»21. Глава дипломатичної місії усвідомлював, що для виконан­ ня  складних  завдань  збереження  української  державності слід використати найменші можливості, враховуючи міжна­ родну ситуацію. У звіті тих днів він наголошував: «Всякі однобічні позиції, які-небудь одні напрямки полі- тики зараз неможливі або й виключені; зараз грає роль нап- рямок всебічний, так би мовити універсальний, продиктова- ний об’єктивною оцінкою обставин. Не може бути і мови про якусь  односторонню  орієнтацію, наприклад,  на  одну  з  груп недавньої світової війни». 21 ЦДАВО  України,  ф. 3696,  оп. 2,  спр. 21, арк. 198.   Ігор Дацків Відтак, незважаючи на матеріальні та інші труднощі, його міністерство,  керуючись  інтересами  УНР,  домагалося  наро­ щувати  мережу  дипломатичних  установ  чи  місій  у  різних країнах. Щодо конкретного завдання — встановити відноси­ ни з Польщею й уклали із нею необхідні угоди, А. Лівицький твердо  відстоював прагматичну  точку зору: «Задля врятування Української Державності треба принес- ти певні матеріальні жертви […], зректися територіального мак- сималізму і вибрати новий шлях у закордонній політиці, який привів би УНР до згоди з сусідніми державами — Польщею і Румунією»22. В листопаді 1919 р. необхідність укладення союзу з Поль­ щею усвідомлювали майже всі провідні діячі  УНР. Відповід­ не  рішення було  ухвалено  на  засіданні  Директорії  та  уряду УНР 15 листопада. У листі до А.Лівицького С. Петлюра писав: «Ми напружуємо всі сили, але чи вистачить їх, я не певен… У цей час полагодження наших стосунків з Польщею могло би нас врятувати — дати нам базу деяку, зносини з світом і пер- спективи. Дуже жалко, що ми  цих переговорів  не почали раніш: може б мали більш сприяючі для нас обставини для заключення договору з Польщею (виділено — Авт.)»23. Катастрофічна ситуація, що склалася на більшовицькому й  денікінському  фронтах  УНР,  змусила  місію  А. Лівицького звернутися  до  польської  сторони  з  проектом  угоди,  в  якій містилися  територіальні  поступки. Уряд  УНР визнавав  кор­ дон по р. Збруч, а долю Волині пропонував залишити на роз­ суд Паризької мирної  конференції.  В угоді наголошувалося, що польський уряд мав надати українцям рівні права та мож­ ливості  для  розвитку  їх  національної  культури,  поверне військовополонених,  допоможе озброєнням  тощо. Польська делегація 2 грудня 1919 р. погодилася на україн­ ський проект угоди, заявивши, що Польща надасть допомогу УНР  (підписання  договору,  яке  було  відкладено,  відбулося 22 ЦДАВО України,  ф. 3696, оп. 2,  спр. 404,  арк. 4, 212–213. 23 Петлюра С. Вказ. праця. – С. 140. Українсько-польський союз 1920 р. …   лише в квітні 1920 р.). Українське керівництво розуміло, що для визнання самостійної УНР та укладення з нею військово­ політичного союзу Речі Посполитій заважала позиція Антан­ ти у цій проблемі. Проте встановлення відносин на досягну­ тому  рівні  місією  А. Лівицького  мало  велике  значення  для УНР. По-перше, на початку грудня 1919 р. під натиском Чер­ воної армії уряд і частина українського війська, яка не брала участі в  Зимовому  поході,  знайшли  у  Польщі  притулок;  по- друге, дипломатія УНР отримала можливість виходу для кон­ тактів із представництвами країн Антанти та інших держав24. З метою розвитку українсько­польських стосунків і в зв’яз­ ку з перебуванням на території Речі Посполитої Генерального штабу й військових частин армії УНР, що вимагало певних кон­ тактів із військовим відомством Польщі, наказом Директорії від 12 грудня 1919 р. при українській дипломатичній місії А. Лі- вицького у Варшаві було створено військову секцію «для керування справами переведення військовополонених до  регулярних  частин,  організації  матеріальної  і  духовної допомоги полоненим та інтернованим у Польщі, участі у роз- робленні проектів і підписанні військових конвенцій між уря- дами УНР і Речі Посполитої Польської, військової експертизи при Українській дипломатичній місії»25. Згідно  із  досягнутими  домовленостями  між  генералом В. Зелінським та міністром військових справ Польщі, генера­ лом  Ю. Лесьнєвським,  усі українці  —  військовополонені чи інтерновані  бійці  армії  УНР  —  проголошувалися  «вояками військових  формувань дружньої  держави»26 . З  переміщенням  Державного  центру УНР  до  м. Тарнув  у Речі  Посполитій  Міністерство  закордонних  справ  суттєво 24 ЦДАВО України,  ф. 3696, оп. 1,  спр. 173, арк. 50;  Мазепа І. Україна  в огні й бурі революції. 1917–1921 (Спогади). Т. 2: Кам’янецька доба. Зимовий похід.  –  Прага,  1942. –  С. 144. 25 ЦДАВО  України,  ф. 1429,  оп. 2, спр. 2,  арк. 18. 26 Karpus Z. Wschodni sojusznicy Poslki w wojnie 1920 roku. – Torun, 1999. – S. 24–25.   Ігор Дацків пожвавило свою  діяльність,  хоча воєнні  обставини  призве­ ли до скорочення штатів останнього майже наполовину. На кінець 1919 р. в його центральному апараті працювали 8 осіб, у  канцелярії —  15, у  департаментах:  загальному  —  16,  іно­ земному  —  14  і  6  урядовців  для  особливих  доручень, зага­ лом —  59  працівників  дипломатичного  корпусу. З  метою  поширення  дипломатичної  присутності  Украї­ ни в інших державах й активізації діяльності її зовнішньопо­ літичного відомства на початку 1920 р. було організовано Де­ партамент  іноземних  зносин.  У  ньому створено  окремі  від­ діли за напрямками діяльності: слов’янських народів; цент­ ральних держав; англосакських, близькосхідних та романсь­ ких народів27. Зовнішньополітичне відомство УНР намагало­ ся  не  лише  зберегти  свої  представництва  за  кордоном,  а  й засновувати  нові. Щоправда,  за  браком  коштів  А. Лівицько­ му довелося відчутно скоротити їхні штати. Проте, диплома­ тична служба продовжувала активну діяльність у нових умо­ вах перебування уряду в еміграції28. Водночас, Директорія, Головний отаман С. Петлюра і Мі­ ністерство  закордонних  справ  продовжували  наполегливу дипломатичну діяльність із метою укласти договір із Поль­ щею  та  з  її  допомогою  визволити  Україну.  Їм  вдалося зару­ читися підтримкою Ю. Пілсудського, але цього виявилося не­ достатньо.  Гальмували  справу  низка  важливих  факторів, котрі  впливали  і  на  главу  держави,  насамперед  зовнішньо­ політичний. Він змушений був рахуватися з позицією Антан­ ти,  яка  продовжувала  підтримувати  генерала  А. Денікіна  в боротьбі за єдину Росію. Й лише після його поразки навесні 1920 р., як слушно зауважував І. Лісевич, «Антанта, хоч і неофіційно, але фактично залишила україн- ське питання вирішувати Польщі на її власний розсуд». 27 Вєдєнєєв  Д.,  Будков  Д.  Юність  української  дипломатії.  Становлен­ ня  Зовнішньополітичної  служби  в  1917–1923  роках. –  К.,  2006.  – С. 147–149. 28 Матвієнко В.,  Головченко В.  Вказ.  праця. –  С.  95. Українсько-польський союз 1920 р. …   Внутрішніми  факторами,  які  загальмували  українсько­ польські переговори до весни 1920 р., були, перш за все, про­ тиріччя між різними політичними таборами. Вони прагнули більше  домовитися  з  більшовиками,  ніж  допомогти  відно­ вити та визнати незалежну Україну29. А. Лівицький  і  його  дипломатична  делегація  докладали великих зусиль для досягнення угоди. На зустрічі з Ю. Пілсуд­ ським  глава української  місії  був  настільки  твердо  впевне­ ний у своїй  правоті, що  той розпорядився дипломатам вра­ хувати позицію українців. За його сприяння  активізувалася робота по організації армії УНР. С. Петлюра 26 березня 1920 р. зібрав широку нараду вищого військового командування для обговорення проблеми розбудови української армії за євро­ пейським  зразком «по  своєму  духу республіканської,  націо­ нальної,  демократичної,  аполітичної».  Було  створено  Вищу військову раду, затверджено штати Військового міністерства й  відповідні  статути30. Не без ускладнень, але до 21 квітня 1920 р. договір був підго­ товлений до підпису главами держав. Його проект обговорю­ вався  політичним проводом  у  Кам’янці­Подільському,  куди виїжджав  з  Варшави  А. Лівицький.  Віце­прем’єр  М. Шадлун, військовий міністр  генерал  В. Сальський  та  інші не  запере­ чували  можливості  прийняти  статтю  про  кордони  навіть  у польській редакції. Деякі визнавали проект тяжким для Ук­ раїни, але, враховуючи ситуацію, вважали його прийнятним. Лише  центральні  комітети  соціалістичних  партій  виступи­ ли категорично  проти  договору,  про  що  повідомили С. Пет­ люру. Українська ж дипломатична місія у Варшаві 20 квітня схвалила  пропозицію А. Лівицького  підписати  угоду31. Статті договору,  підписаного 21 квітня  1920 р.  міністра­ ми закордонних справ УНР і Речі Посполитої А. Лівицьким та Я. Домським, зазначали: 29 Лісевич І. Вказ. праця. –  С.  88–89. 30 Галицька-Дідух Т.  Варшавський договір  1920 р.  у  контексті  побор­ ницької  ідеї //  Галичина.  Історія.  –  Львів,  2000.  –  С. 90. 31 ЦДАВО України, ф. 3696,  оп. 2,  спр. 245,  арк. 124–125.   Ігор Дацків 1. Польща визнавала право України на незалежність, а Ди­ ректорію УНР на чолі з С. Петлюрою як її верховну владу. 2. Кордон  між  УНР  і  Річчю  Посполитою  по  р. Збруч,  ко­ лишній  російсько­австрійський,  на схід від  Здолбунова до  Прип’яті.  Долю  волинських  повітів,  які  відійшли  до Польщі,  пропонувалося вирішити  пізніше  спеціальною комісією. 3. Річ Посполита визнавала територію України у межах Пра­ вобережжя, тобто кордонів з Росією до 1772 р. 4. Польща  зобов’язувалася  не  підписувати  міжнародних угод, спрямованих проти УНР, а уряд останньої — відпо­ відно проти Речі Посполитої. 5. Обидва  уряди  зобов’язувалися  забезпечити  національ­ но­культурні  потреби  громадян  нацменшин. 6. До розв’язання аграрної проблеми Конституція УНР мала забезпечувати  права  польських  землевласників  в  Ук­ раїні. Передбачалося укладення економічних угод. 7. Інтегральною  частиною  договору  була  військова  кон­ венція. 8. Заключна угода, крім статті 1, була таємною. 9. Договір набув чинності негайно після його підписання32. Військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 р. генера­ лом  В. Сінклером  з  представниками  польського  генштабу, містила  статті,  в  яких  викладалися  аспекти  спільних  бойо­ вих операцій у Правобережній Україні з метою визволення її від більшовиків. Її ключова 3­тя стаття передбачала: «У разі спільної польсько-української акції проти радянсь- ких військ  на теренах Правобережної України  […]  військові операції відбуваються під  загальним керівництвом Началь- ної команди Польських військ». Стаття 8­ма регламентувала порядок відновлення влади на зайнятих землях у ході бойових операцій, причому зазна­ 32 Михайлик  Б.  Варшавський  договір  в  світлі  націоналістичної  кри­ тики.  –  Вінніпег,  1950. –  С. 5–7. Українсько-польський союз 1920 р. …   чалося, що воєнну й адміністративну владу формує уряд УНР. Щоправда,  водночас  визнавалося  право  польських  військо­ вих властей охороняти тили своєї армії, зокрема утворюва­ ти органи  жандармерії. 9­та стаття наголошувала,  що пере­ бування польських військ на території Правобережної Украї­ ни  буде  тимчасовим,  «по  виконанню  загального  плану спільної  акції»  вони  будуть  виведені  до  Польщі.  11–12­та статті Військової  конвенції передбачали продовження фор­ мування українських військових частин на території остан­ ньої, а також, що: «Начальна  команда  польських військ зобов’язалася за- безпечити три українські дивізії зброєю, амуніцією, вирядом і одягом, згідно з нормами для польських частин». В інших статтях передбачалося, що під контроль Речі Пос­ политої  відходили  на  певний  час  залізниці  та  їх  рухомий склад,  за  винятком  захоплених  українцями  в  бою  броне­ поїздів33. У зв’язку з підписанням політичного договору й Військо­ вої конвенції з Польщею С. Петлюра звернувся із заявою  до населення. Насамперед, він відзначав, що три роки Україна, її народ та армія ведуть героїчну боротьбу з ворогами за свою незалежність,  причому  без  зовнішньої  підтримки.  Ні  одна держава світу, крім Речі Посполитої, наголошував Головний отаман, не визнали самостійності УНР. Тепер лише «Польська Республіка стала на реальний шлях допомоги Українській Народній Республіці в її боротьбі з московськими більшовиками-окупантами, давши змогу частинам її армії фор- муватися в себе, і ця армія теж іде битися з ворогами України. Але тепер українська армія буде битися не одна, а разом з армією дружньої нам Республіки Польської… По закінченні боротьби  з  большевиками польські  війська  будуть  негайно одведені в межі своєї Республіки»34. 33 Шелухин С. Вказ. праця. – С. 28–31; Великий Жовтень і громадянсь­ ка війна на Україні. Енциклопедичний довідник. – К., 1989. – С. 438– 439. 34 ЦДАВО  України, ф. 1429,  оп. 2,  спр. 8,  арк. 1–3.   Ігор Дацків На  наш  погляд, після  Бреста  саме  Варшавський  договір 1920 р. був визначною віхою у діяльності вітчизняної дипло­ матії в захисті незалежності України. Він має потужний пласт історіографії — від аналізів тодішніх політичних та держав­ них діячів України й Польщі до фундаментальних досліджень сучасних істориків обох країн, що виразно свідчить про важ­ ливі здобутки й наслідки українсько­польського воєнно­полі­ тичного союзу. Тим часом, ця подія була неоднозначно зуст­ рінута  та  оцінена  як  українським,  так  і  польським  суспіль­ ством. Власне, це було прогнозовано вже тоді, у квітні 1920 р. Першими  в  Україні виступили  проти  Варшавських  угод проводи соціалістичних партій (УСДРП, УПСР, Бунд та «Поа­ лей Ціон»), які  гуртувалися  навколо  уряду І. Мазепи.  На на­ раді у Кам’янці­Подільському вони підписали спільну заяву, в якій відзначали: «Соціалістичні партії, підтримуючи уряд УНР, разом із тим весь час стояли на ґрунті безумовного недопущення чужозем- ної військової сили на території України і тому […] не можуть дати  своєї  згоди  на  санкцію  військового  походу  польських військ на українську територію». На  знак  протесту  голова  уряду  УНР  І. Мазепа  в  травні 1920 р.  пішов  у  відставку.  Пізніше  він  писав,  що  Варшавсь­ кий договір породив серед українського суспільства та особ­ ливо серед галичан велике  невдоволення Українським дер­ жавним центром в екзилі. Звинувачення стосувалися, голов­ ним чином, проти С. Петлюри. М. Грушевський, В. Винничен­ ко й М. Шаповал вважали Варшавський договір зрадою інте­ ресів соборної України. Тодішній головний суддя УНР С. Ше­ лухин заявляв, що С. Петлюра не мав права без обговорення в Директорії приймати з А. Лівицьким рішення про угоду. «Характер військового договору, — писав він пізніше, — той самий, що і політичного: все для поляків і нічого для ук- раїнців. Я певен, що, дійсно, військові люди, як генерал В. Сінк- лер […] зробили це тільки з послуху перед наказом Головного Отамана». Його особисто та опозиційне до С. Петлюри політичне уг­ руповання,  насамперед  галичан,  обурило те,  що  Польщі,  по Українсько-польський союз 1920 р. …   суті,  дарувалася велика частина держави, в якій проживали щонайменше  10 млн  українців.  Проти  договору  виступив також В. Винниченко, якого підтримали українські комуніс­ ти й галицькі соціалісти на чолі з головою Всеукраїнського трудового конгресу С. Вітиком, котрий навіть надіслав із Від­ ня телеграму до Москви, ганьбив С. Петлюру та пропонував негайно  приступити до переговорів  з УНР35. Вороже зустріли Варшавський договір чимало впливових політиків і у Речі Посполитій, що спричинило гострі дискусії й  критичні  виступи  ендеків  та  їх  прибічників,  які  вважали, що для національних інтересів держави більш вигідно і перс­ пективно  поділитися  Україною  з  білою  чи  більшовицькою Росією. Про це відверто говорив Ю. Пілсудський під час пере­ говорів з А. Лівицьким. Але тверда воля, прагматизм та при­ хильне ставлення до УНР, яке він не приховував, перемогли й  спричинили  до  підписання  договору.  І. Лісевич  звернув увагу на те, що, визнаючи Україну і укладаючи з нею воєнно­ політичний союз,  Ю. Пілсудський  робив  це  супроти політи­ ки Антанти і розпочав бойові дії проти більшовиків в Україні без узгодження із нею. Країни Антанти, особливо Великобри­ танія,  взагалі  були  проти  польсько­більшовицької  війни. Вони попередили 28 лютого 1920 р. Річ Посполиту, що у разі нападу  на  Росію  припинить  надавати  їй  допомогу.  Проте Ю. Пілсудський не дуже оглядався на Антанту. Більше того, він намагався допомогти  УНР  здобути  міжнародне  визнан­ ня. Генералові Т. Розвадовському, який їхав до Румунії з дип­ ломатичною  місією,  він  наголошував: «Польща хоче на цій базі виступити з ініціативою спільних з  Румунією  заходів  для підтримання  України  в  її роботі  по організації власної держави. Румунія повинна піти за нашим прикладом і визнати виразно, як ми, уряд Директорії з С. Пет- люрою на чолі»36. Й  усе  ж,  на  наш  погляд,  найбільш точно викладено  цілі Варшави та ставлення  її  до України в обіжнику  Верховного 35 Мазепа І. Вказ. праця. – Т. 2. – C. 33. 36 Лісевич І.  Вказ. праця. –  С. 93.   Ігор Дацків командування  для  керівництва  Волинським  фронтом  від  1 березня 1920 р., в якому наголошувалося: «Глава держави і польський уряд стоять на позиції безу- мовного ослаблення Росії […]. У нинішній час польський уряд має  намір  підтримати  національний  український  рух,  щоб створити самостійну українську державу й таким шляхом знач- но ослабити Росію, відірвавши від неї найбільш багату зер- ном та природними копалинами окраїну. Провідною ідеєю створення  самостійної  України  є  утворення  бар’єру  між Польщею і Росією й перехід України під польський вплив та забезпечення таким шляхом експансії Польщі як економічної для створення собі ринку збуту, так і політичної»37. Навесні 1920 р., після  розгрому  Червоною армією  військ генерала  А. Денікіна, військові  зусилля Москви зосередили­ ся на заході. Прикриваючись дипломатичними акціями щодо радянсько­польських  мирних  переговорів,  зокрема  нотами уряду В. Леніна 2 лютого й 22 лютого та 6 березня — Х. Раков­ ського, за вказівкою першого в Україну і Білорусію стягува­ лися значні військові сили. Було створено потужні Південно­ Західний фронт під командуванням О. Єгорова та Західний — М. Тухачевського  у  польському  напрямку. «Підготовка радянського вторгнення в Польщу, — заува- жував  В. Литвин,  —  пояснювалася  не  тільки,  й  навіть  не стільки  всією  попередньою  політикою  “збирання”  земель імперії, що розпалася. У 1920 р. більшовики вже ставили перед собою набагато більш масштабніші цілі. Йшлося про здійснен- ня силами 5-мільйонної Червоної армії “світової революції”. Радянська преса вже почала називати В. Леніна і Л. Троцького вождями світового пролетаріату. Польща цікавила вождів як плацдарм для вторгнення у Німеччину»38. Але польсько­українські війська випередили Червону ар­ мію й 25 квітня 1920 р. розгорнули наступ. На фронті від При­ 37 Мельтюхов  М.  Советско­польские  войны.  Военно­политическое противостояние 1918–1939 гг.  –  Москва,  2001.  –  С. 29–30. 38 Литвин В. Україна: доба війни і революцій (1914–1920). – К., 2003. – С. 328. Українсько-польський союз 1920 р. …   п’яті до Дністра діяли дві армії (3­тя і 4­та), в складі яких брали участь у наступі 3­тя та 6­та українські дивізії (після Зимово­ го походу 5 травня до них приєдналися головні сили військ УНР: 1­ша  Запорізька, 2­га Волинська, 4­та Київська та 5­та Херсонська стрілецькі дивізії). Вони діяли під командуванням генерала  М. Омеляновича­Павленка  на  південному  крилі фронту.  Загалом  армія  УНР  мала  близько  20  тис.  багнетів, 1,6 тис. шабель та 37 гармат. Проти 143,5 тис. бійців та коман­ дирів  польсько­українського  війська  Червона  армія  мала 65,3 тис. вояків, тобто в два рази менше, що забезпечило союз­ никам блискучий успіх. Уже 7 травня 3­тя польська армія, у складі якої перебувала 6­та Січова дивізія під командуванням М. Безручка, зайняла Київ. Крім усього, їх стрімкому наступу сприяли активні дії в тилах червоних українських повстансь­ ких  формувань  та антибільшовицький  заколот  кинутих  на польський фронт двох бригад колишньої Галицької армії39. Однак  під тиском Великобританії  та  Франції Річ  Поспо­ лита вже 10 липня 1920 р. погодилася на перемир’я з Моск­ вою і на кордон з РСФРР, який би проходив по лінії Буг–Збруч (т. зв.  лінія  Керзона).  Проте  польсько­російські переговори проходили не на користь поляків. Засліплена перемогами на фронтах  радянська  сторона  їх,  по  суті,  ігнорувала.  Війська останньої  домоглися великих  успіхів;  ситуація  створювала для неї більш вигідні позиції на мирних переговорах. Зреш­ тою,  радянське  військове  командування,  зокрема  М. Туха­ чевський, С. Будьонний та К. Ворошилов, не збиралося зупи­ нятися на  досягнутому. В телеграмі Конгресу Комінтерну у Москві в середині серпня двоє останніх писали, що конармійці не  вкладуть  шаблі  у  піхви,  поки  над  Варшавою,  Берліном, Парижем і Лондоном не замайорять червоні прапори40. Але в результаті відомої Варшавської битви 14–17 серпня 1920 р.  й поразки  військ М. Тухачевського на фронті  стався перелом, і Червона армія під ударами польсько­українського 39 Удовиченко О. Україна у війні за державність. – Вінніпег, 1954. – С. 142. 40 Російський державний військово­історичний архів, м. Москва, ф. 245, оп. 2, д. 3,  л. 32.   Ігор Дацків війська  покотилася  на  схід.  У  ті  ж  дні  в  Москві  розпочався новий раунд радянсько­польських переговорів, на яких Поль­ щі були запропоновані важкі умови, зокрема анулювати уго­ ди з УНР,  не  утримувати  на своїй території  її  війська тощо. Проте радянські дипломати прорахувалися, й на нових пере­ говорах щодо перемир’я у вересні–жовтні, коли Червона армія під ударами союзних військ відступала на схід і Ю. Пілсудсь­ кий, як він потім згадував, міг продовжувати наступ куди та стільки хотів, умови диктували поляки. Однак польське сус­ пільство і впливові політики рішуче виступили за припинен­ ня  війни  з  Росією.  12  жовтня 1920 р.  у  Ризі  було  підписано мирний договір, за яким припинялися бойові дії, визначала­ ся  лінія  кордону в Україні: Сарни–Рівне–Радивілів–р. Збруч. Польща зобов’язалася припинити підтримку  збройних фор­ мувань УНР й П. Врангеля. 19 жовтня угода вступила у дію. С. Петлюра направив до Риги дипломатичну місію УНР на чолі з С. Шелухиним та В. Кедровським. Він розраховував, що польська делегація посприяє її участі в переговорах. Але го­ лова останньої повідомив, що Варшава вже визнала радянсь­ кий уряд України і його делегацію. Отже, на переговори у Ризі делегацію  УНР не було допущено, УСРР представляв голова її уряду Х. Раковський. С. Петлюра висловив Варшаві протест проти сепаратних переговорів із Москвою, оскільки це було грубим порушенням 4­ї статті Варшавського договору; адже Польща  не  мала  права  вести  подібні  переговори  без  участі України,  які  були  спрямовані  проти  неї.  Військово­політич­ ний провід УНР справедливо вважав переговори з Москвою за його спиною зрадою з боку Польщі41. Отже, уряд УНР та його армія залишилися один на один із могутнім противником. 7 листопада 1920 р. С. Петлюра скли­ кав у Ялтушкові розширену нараду членів уряду й військово­ го командування. Було схвалено  рішення продовжувати бо­ ротьбу силами 20­тисячного українського війська. В резуль­ таті воно стало єдиною збройною силою, що вело війну з біль­ 41 ЦДАВО України,  ф. 3696,  оп. 3,  спр. 49, арк. 152;  Матвієнко В.  Вказ. праця. – С. 268–270. Українсько-польський союз 1920 р. …   шовиками, а отже, мало бути концентруючим ядром усіх ан­ тимосковських сил. У ті дні було укладено договір між урядом УНР  і  Російським  політичним  комітетом  у  Польщі  Б. Савін­ кова про спільні бойові дії з його 3­ю армією генерала Б. Пе­ ремикіна, яка підпорядковувалася командуванню Директорії. Слід зазначити, що  за цією угодою росіяни визнавали неза­ лежність  України.  8  листопада  С. Петлюра  надіслав  листа Ю. Пілсудському, в якому з прикрістю зауважив про існуючу ситуацію та просив єдиного — набоїв. «У той час, як Ви будете читати цього листа, — писав він, — українське військо буде провадити бої з большевиками за осяг- нення лінії Буг. Я почав офензиву, бо се єдиний вихід із станови- ща, утвореного ризьким трактатом, деякі пакти котрого для мене є незрозумілі… Єдине, що для мене ясним є, це те, що я залишаюсь один і що Україні прийдеться провадити дуже ри- зиковану боротьбу на очах у Європи, яка в позі Пілата буде дивитися “на схід”». Наприкінці листа Головний отаман висловив надію, що: «в недовгому часі обставини примусять зробити ревізію Ризь- ких умов, а разом з тим, поставлять на порядок дня і співдіян- ня польсько-українське»42. С. Петлюра  писав  досить  дипломатично,  оскільки  лише Польща могла надати уряду та армії УНР притулок. Ризький  мирний  договір  між  Польщею  та  РСФРР  було підписано 18 березня 1921 р. За ним припинялися бойові дії, анулювався Варшавський  договір  1920 р.  між  Річчю  Поспо­ литою  та  УНР,  встановлювався  новий  кордон  (до  Польщі відійшли Західна  Україна й Західна  Білорусія),  визнавалися національно­культурні  права  населення  тих  земель,  які відійшли  до  Речі  Посполитої  тощо.  Таким  чином,  у  резуль­ таті  виграла радянська  Росія.  Польща була  найбільшою  до неї  сусідньою  державою,  кордон  з  якою  становив  близько 1400 км. В  інтересах РСФРР було не допустити використан­ ня Речі Посполитої як плацдарму для нападу з боку «імперіа­ 42 ЦДАВО  України, ф. 1429,  оп. 1,  спр. 2,  арк. 2–3.   Ігор Дацків лістичних держав». Ця країна ставала мостом, який зв’язував Росію транзитними шляхами із Західною Європою, а її пере­ бування в складі Російської імперії сприяло розвитку еконо­ мічних відносин між двома державами. Підсумовуючи здобутки та втрати від Варшавського дого­ вору  1920 р.  й  українсько­польського  воєнно­політичного союзу, варто зазначити, що він виявився недовготривалим і розпався  під  впливом  несприятливих,  насамперед  зовніш­ ньополітичних, факторів. У результаті негативного ставлен­ ня  до  України  з  боку  Антанти,  українсько­польської  війни 1918–1919 рр.,  в якій  УНР підтримувала ЗУНР, а  Антанта  — Польщу, неоднозначної реакції на встановлення тісного сою­ зу політичних угруповань обох країн, хоча до цього спонукала боротьба із спільним ворогом — більшовицькою Росією, дого­ вір було укладено з великим запізненням. Свою роль відіграв і прагматизм Ю. Пілсудського, котрий керувався, перш за все, інтересами Польщі й орієнтувався тривалий час на Антанту, від якої багато у чому залежала доля його держави. Для України Ризький договір та закінчення польсько­ра­ дянської  війни  означали  поразку  національно­визвольних змагань 1917–1921 рр. Водночас поступово змінювалося став­ лення  Варшави  до уряду УНР в екзилі та його  інтернованої армії. До Риги Річ Посполита була зацікавлена у присутності союзного  українського  війська  на  своїй  території.  Вона здійснювала  контроль  над  останнім  і  могла  розраховувати на використання його в разі нової агресії з боку Москви. Після підписання Ризького договору необхідність утримання армії УНР  відпала,  тим  більше,  що  серед  її вояків  виникли  анти­ польські настрої.  Окрім того, Росія вимагала розформувати українські  військові  частини  й,  згідно  із  домовленостями, надсилала до таборів у Польщі спеціальні репатріаційні ко­ місії. Оцінюючи ситуацію, пізніше С. Петлюра писав, що угоду, укладену урядами  Речі Посполитої та  Української  Народної Республіки в квітні  1920 р., було  анульовано  фактом  підпи­ сання у Ризі Польщею договору з Москвою. Відтак, Варшава звела  нанівець  значення  українського  фактора  в  системі своєї  східної політики. Українсько-польський союз 1920 р. …   Водночас Варшавська угода сприяла виходу УНР на міжна­ родну  арену.  Завдяки  їй  і  допомозі  з  боку  Речі  Посполитої український народ продовжив у 1920 р. збройну боротьбу за незалежність  проти  більшовиків  та  спільно  з  польським військом зірвав плани Москви щодо походу Червоної армії в Західну  Європу  й  перенесення  туди  «світової  революції». Крім  того, все це  сприяло  зміцненню незалежності держав­ них утворень на західних територіях постімперської Росії — Фінляндії, Естонії, Латвії та Литви. Власне, і Польща значно зміцнила внаслідок війни 1920 р. свою державність та міжна­ родний  авторитет. В статье освещаются украинско-польские отношения в период национально-освободительной борьбы 1917–1921 гг., в частности подписание в апреле 1920 г. между УНР и Речью Посполитой Варшавского договора и ее резуль- татам в контексте дипломатических отношений РСФСР и Речи Посполитой. Отдельное внимание уделено оцен- кам этого соглашения различными группами украинс- кого политикума и современными историками. Ключевые слова: Варшавское соглашение, Украина, Польша, конференция, С. Петлюра, Ю. Пилсудский. The article concerns the Ukrainian-Polish relations in the period of national liberation struggle during 1917–1921 and with the Warsaw agreement between Ukrainian People’s Re- public and Rzecz Pospolita in April, 1920. The ambiguous estimation as to the given agreement of different layers of Ukrainian society and domestic historians is given. Key words: Warsaw agreement, Ukraine, Poland, conference, S. Petlura, J. Pilsudski.

Ähnliche Einträge