Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах

Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2006
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут історії України НАН України 2006
Series:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40848
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 311-328. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40848
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-408482025-02-23T17:29:54Z Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах 2006 Article Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 311-328. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40848 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ application/pdf Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
title Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах
spellingShingle Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
title_short Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах
title_full Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах
title_fullStr Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах
title_full_unstemmed Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах
title_sort біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків уапц, які згадуються у документах
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2006
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40848
citation_txt Біографічні довідки на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 311-328. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-11-24T03:23:04Z
last_indexed 2025-11-24T03:23:04Z
_version_ 1849640442801422336
fulltext АНТОНЧИК Север’ян (1895–?) — священик УАПЦ. Вчителював у Оба- рівській церковнопарафіяльній школі у 1914–1915 рр., перебував на війсь- ковій службі у 1915–1918 рр., вчителював у Ровенській соборній церков- ній школі у 1918–1921 рр. З 1 липня по 1 вересня 1918 р. служив на Архієрейському подвір’ї м. Житомира на Волині й виконував обов’язки дяка-диригента. Служив у Червоній Армії впродовж 1921–1922 рр. Висвя- чений в сан дяка 19 лютого 1922 р. єп. Катеринославським Григорієм, в сан священика висвячений Василем Липківським митрополитом Київ- ським і всієї України 12 березня 1922 р. в Києво-Софійському кафедраль- ному соборі, грамота видана 12 лютого 1924 р. У 1922–1927 рр. — насто- ятель Бабанської рівнобіжної парафії. З 1927 по 1929 р. — священик при Єпископові-Настоятелеві Уманського катедрального собору. У 1924 р. був під судом, відбув 3 місяці в ув’язненні, 1925 р. знову був засуджений на 3 місяці за порушення закону про найману працю. БАСОВОЛ (БОССОВОЛ) Сергій (1894 – після 1937) — священик УАПЦ, активний церковний діяч. До революції був офіцером. Вчителював в с. Н. Миколаївка, був уповноваженим по заснуванню українських пара- фій. На Вінницькому повітовому з’їзді був обраний делегатом І Всеукраїн- ського Собору УАПЦ 1921 р. в м. Києві. Висвячений на священика у Винниці в 1922 р. архієп. Іваном Теодоровичем. Священик с. Соколиці, української парафії Св. Параскеви на Поділлі з 1922 р. Протоієрей, насто- ятель Свято-Троїцької Церкви м. Немирова у 1927 р. Винницької округи УАПЦ. Обраний делегатом ІІ Всеукраїнського Собору УАПЦ згідно поста- нови Винницької Округової Церковної Ради від 9 травня 1927 р. в м. Вин- ниця. Був засланий карними органами, але повернувся. У 1937 р. керував ветеринарним музеєм в Києві. БАЧИНСЬКИЙ Євген (1885–1978) — церковний і громадський діяч, єпископ УАПЦ в Західній Європі. З 1908 р. — в еміграції. Фундатор і скарбник «Української громади» в м. Париж. 1908–1914 рр. — співробіт- ник часописів «Діло» (Львів), «Рада» (Київ), «Сніп» (Харків), «Париж- ский вестник» (Париж) та ін. З 1915 р. — фундатор і секретар українсько- го товариства «Громада» в Женеві, видавець церковних часописів «Еккле- зія» та «Благовісник», в якому вміщувалися інформаційні повідомлення про УАПЦ французькою та англійською мовами. Дорученням ВПЦР за № 1539 від 31 липня 1925 р. в м. Київ, за підписами Василя Липківського, БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ на митрополитів, єпископів та священиків УАПЦ, які згадуються у документах 312 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ Василя Потієнка та Нестора Шараївського, був уповноважений на організацію українських парафій УАПЦ в Західній і Центральній Європі. Можливо, мав зв’язок з архієпископом Костянтином Малюшкевичем через німецьке консульство в Києві, звідки довідувався про діяльність єпископів УАПЦ. Заснував 7 парафій у Франції, осередки у Берліні та Софії (Болгарія). Від митрополита Василя Липківського отримав також благословення на рукоположення в сан пресвітера від єпископа Старокато- лицької церкви (лист від 23 грудня 1926 р.). Але тільки 7 травня 1955 р. в каплиці Св. Діви Марії у Флоренції (Італія) був висвячений єпископами Миколаєм та Єфремом на єпископа УАПЦ Соборноправної за кордоном. БЕЙ Конон (1886/89–1930/?/) — єпископ Богуславський, пізніше При- луцько-Роменський. У 1908 р. був висвячений на священика. Приєднав- ся до УАПЦ. Був підвищений до сану протоієрея на церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р., до того був священиком в с. Чайки Канівського повіту. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як настоятель церкви в с. Чайки на Богуславщині, член ВПЦР. Єпископ Богуславський УАПЦ, з 7 лютого 1922 р. — Богуславський і Канівський. Потім єпископ Ро- менський до 1927 р., потім — єпископ Прилуцький та Роменський УАПЦ. Керуючий справами Шевченківської Округи УАПЦ, єпископ Черкась- кий та Прилуцький у 1929 р. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р., обраний Прилуцькою Округовою Церков- ною Радою в м. Прилуки при Стрітенському Соборі. В 1930 р. був засла- ний до Іркутська. Подальша доля невідома. БОРЕЦЬКИЙ Миколай (1879–1933(?) — митрополит Київський і всієї України УАПЦ у 1927–1930 рр. Народився в м. Сарни. Навчався в Уманській бурсі, потім у 1898–1901 рр. — Київській духовній семінарії. Закінчив дворічні педагогічні курси в м. Харкові і викладав у другоклас- ній вчительській школі в с. Кирилівці Звенигородського повіту на Київ- щині у 1901–1904 рр. Після висвяти у 1904 р. до 1914 рр. працював священиком на парафіях Поділля. Восени 1914 р. пішов добровольцем на фронт, де його було призначено полковим священиком 259 піхотного полку і благочинним 65-ї дивізії. З 1917 р. — настоятель собору св. Ми- колая в м. Гайсині. Через хворобу (тиф) він не був учасником І Всеукраїн- ського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. В грудні 1922 р. в Гайсинському кафедральному соборі його було висвя- чено на єпископа УАПЦ Гайсинської округи митрополитом Василем Липківським і єпископом Костянтином Малюшкевичем. На ІІ-му Все- українському Православному Церковному Соборі УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. був обраний митрополитом УАПЦ замість Василя Липківського. 1927–1930 рр. — митрополит УАПЦ. У січні 1930 р. агентами ДПУ на «надзвичайному» соборі підписав «акт самоліквідації» УАПЦ. Після БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 313 заарештування, засуджений до 8 років таборів, перевезений до політізо- лятора в м. Ярославль. З 1933 р. — на Соловках. Помер у психіатричній тюрмі в Ленінграді, куди був переведений у 1934 р. За іншими відомос- тями помер у 1933 р. у Ярославському політізоляторі. БРЖОСНЬОВСЬКИЙ Володимир (1887/90–1937(?) — єпископ Білоцерківський УАПЦ в 1921–1924 рр. У 1912 р. висвячений на свяще- ника. Був підвищений до сану протоієрея на церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р., до того був священиком в с. Шпендівка Білоцер- ківського повіту на Київщині. Був делегатом І Всеукраїнського Право- славного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як головно- уповноважений ВПЦР на Білоцерківщині. Потім відійшов до Діяльно- Христової Церкви, став одним з її керівників, за що був відлучений від УАПЦ. Повернувся до УАПЦ в 1928–1930 рр. як єпископ Катеринос- лавський УАПЦ. У 1937 р. заарештований і вивезений до таборів в Кот- ласі. Подальша доля невідома. БУТВИНЕНКО Костянтин (1891–1938) — митрофорний протоієрей УАПЦ. Народився в с. Любча, Ставищанського району, Київської області. Служив в петлюрівській армії полковим священиком. У 1926 р. був поз- бавлений виборчих прав через «нетрудові доходи» та як служитель релі- гійного культу. У 1930–1934 рр. був секретарем Київської єпархіальної церковної ради УАПЦ, потім УПЦ, після заарештування Костянтина Малюшкевича фактично керував Київською єпархією УПЦ. Після при- їзду митрополита Івана Павловського у 1934 р. служив на парафії в с. Совках. Потім покинув служіння в церкві. В листопаді 1937 р. пра- цював на залізничній товарній станції експедитором, потім на станції «Киев», в установі «Дортек», вагівник. Заарештований 4 грудня 1937 р. НКВС УРСР. 31 грудня 1937 р. рішенням Трійки при Київському Облуп- равлінні НКВС УРСР засуджений до розстрілу. Страчений 16 січня 1938 р. БУЧИЛО Пилип — єпископ Миколаївський УАПЦ 1922–1923 рр. Був висвячений в жовтні 1922 р. У 1923 р. відійшов від УАПЦ. У 1930-х рр. був заарештований і засланий. ВОВКУШІВСЬКИЙ Григорій (1866–?) — активний діяч УАПЦ. На церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. як член Президії ВПЦР був обраний до складу Київської губерніальної церковної ради. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як член ВПЦР. ГАРАЩЕНКО Іван (1881–1952) — благовісник УАПЦ, священик УАПЦ (Соборноправної). Активіст церковно-визвольного руху. У 1922–1924 рр. голова обласної церковної Ради на Слобожанщині. З 1923 р. — канди- дат на висвячення в єпископи УАПЦ, титар Миколаївського собору в 314 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ м. Харкові. За участь в діяльності УАПЦ 16 разів був заарештований і ув’язнений. У 1936 р. був засуджений до 3 років ув’язнення, покарання відбував в Сибіру. У 1939 р. повернувся в Україні, проживав у Охтирці. З 1943 р. — на еміграції в Західній Німеччині. У 1950 р. висвячений на священика УАПЦ (Соборноправної). У 1951 р. переїхав до США, де й помер. ГОВ’ЯДОВСЬКИЙ Харитон (1874–1938) — митрофорний протоієрей УАПЦ. Народився в с. Мошни Черкаської області в родині диякона. Навчався в Київській духовній семінарії (1891–1895), вчителював в м. Бо- гуславі Київської області (1895–1897). Працював секретарем повітової земської управи м. Грайворон Курської губернії (1897–1902), діловодом в Курському губернському земському управлінні та столоначальником Курської духовної консисторії (1902–1911). Переведений на посаду сек- ретаря Оренбурзськой духовної консистории (1911–1917). З 1918 р. про- живав у Києві. До УАПЦ приєднався у 1921 р. Був висвячений на свя- щеника митрополитом Василем Липківським у 1924 р., служив в По- кровській церкві на Солом’янці. З 1926 р. — секретар Президії ВПЦР. В цьому ж році з місійною метою заснування автокефальних українсь- ких парафій їздив до Оренбургу. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Пра- вославного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. У 1930 р. відійшов від церковної діяльності. Працював бухгалтером артілі «Взут- побутремонт». За вироком Трійки УНКВД Київської області від 28 квітня 1938 р. був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 7 травня 1938 р. Реабілітований 12 травня 1989 р. ГОРДОВСЬКИЙ Порфирій — церковний діяч УАПЦ. В серпні 1919 р. був присутній на зборах Кирило-Мефодіївського Брацтва в Кам’янці- Подільському. 1925–1926 рр. — секретар Президії ВПЦР. Був заареш- тований у 1928 р. і засланий за деякими відомостями до Казахстану, а потім до Киргизії. Із заслання не повернувся. ГРИНЕВИЧ Антін (1870/71–1937) — архієпископ Балтський УАПЦ, письменник. Народився 23 липня 1870 р. в с. Слобідці Балтського по- віту на Поділлі. Навчався в Кам’янець-Подільській духовній семінарії та Київській духовній академії, яку закінчив у 1896 р. Прийняв свя- щенство у 1897 р. і працював заступником настоятеля собору м. Балти, викладав Закон Божий в міських школах. В «Подольских Епархиаль- ных Ведомостях» та «Трудах историко-археологического Общества По- долии» почав друкуватися з 1892 р. Був членом української фракції Російської Державної Думи у 1907 р. До УАПЦ приєднався у 1921 р. Висвячений на єпископа Одеського УАПЦ в серпні 1923 р., але йому не дозволили проживання в Одесі, тому він перейшов служити в м. Свято- Троїцьке Балтсько-Першотравневої округи УАПЦ. Заарештовувався у БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 315 1921 р., потім у 1922 р., коли просидів 5 місяців в Одеській тюрмі. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. від Балтської округи. З 1928 р. — архієпископ УАПЦ. У 1931 р. був заарештований і просидів 9 місяців в одеській тюрмі. Останні роки проживав у м. Свято-Троїцьк, помер на початку лютого 1937 р. ГРУШЕВСЬКИЙ Марко — єпископ Волинський УАПЦ з 1922 р. Був підвищений до сану протоієрея і обраний кандидатом на висвячення в єпископи на церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р., до того служив священиком у Києво-Софійському соборі. Був духовним керів- ником Конотопської округи на Чернігівщині, потім Таращанської на Київщині. На Великих Покровських Зборах в жовтні 1926 р. був обра- ний членом Президії ВПЦР, завідував відділом благовістя після відмо- ви Володимира Чехівського бути завідуючим. Був делегатом ІІ Всеук- раїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. Зрікся сану в 1931 р. ДАХІВНИК-ДАХІВСЬКИЙ Володимир (1888–?) — єпископ Тульчинсь- кий УАПЦ. Народився на Полтавщині. Закінчив духовну семінарії і юридичний факультет Московського університету. Навчався в земле- мірній школі. З 1917 р. працював на Далекому Сході. У 1920 р. був висвячений на священика. Був делегатом І Всеукраїнського Православно- го Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як священик с. Стайки на Звенигородщині і уповноважений ВПЦР. Організатор УАПЦ на Пе- реяславщині. З січня 1922 р. — єпископ Переяславський УАПЦ, потім Кам’янецький (1922–1927), Тульчинський (1927–1930). Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовт- ня 1927 р. Заарештований у 1930 р. Подальша доля невідома. ЖЕВЧЕНКО Юрій (1885–?) — єпископ Одеський УАПЦ. Народився в слободі Лисаветградка на Херсонщині. Навчався в Єлісаветградській духовній семінарії, потім в Одеському університеті на філософському відділі, який закінчив у 1911 р. Працював учителем Першої Одеської гімназії у 1912 р., але невдовзі залишив роботу. У 1914 р. висвятився на священика і після смерті дружини пішов на фронт капеланом. З 1917 р. проживав у Києві, де приєднався до Церковного комітету військових капеланів, який в листопаді 1917 р. увійшов до складу І Всеукраїнської Православної Церковної Ради. За гетьмана Скоропадського його було заборонено в священнослужінні митрополитом Антонієм (Храповиць- ким) і ув’язнено до Лук’янівської в’язниці за співпрацю з Українським Національним Союзом. У 1919 р. викладав в Школі старшин Армії УНР, де, окрім пастирських обов’язків, викладав історію української літера- тури. В серпні 1919 р. був присутній на зборах Кирило-Мефодіївського 316 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ Брацтва в Кам’янці-Подільському, де зібралися члени ІІ ВПЦР. З 1920 р. — настоятель парафії в м. Сквирі на Київщині. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовт- ня 1921 р. В квітні 1922 р. висвячений на єпископа Сквирського митро- политом Василем Липківським і єпископом Володимиром Бржосньовсь- ким. З березня 1924 р. — архієпископ Полтавський. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовт- ня 1927 р., на який був обраний Округовим Собором сполучених ок- руг — Одеської, Миколаївської, Херсонської. Весною 1929 р. його переве- ли в Одесу. 1 вересня 1929 р. його було заарештовано і ув’язнено в Одесь- кій тюрмі. В грудні 1929 р. був засланий до Караганди. Там він отримав додатковий термін на 10 років у 1937 р. Подальша доля невідома. КАРАБІНЕВИЧ Микола (1888/89–1937) — архієпископ Української Православної Церкви. Народився в с. Єланець Ямпільського повіту на Поділлі. Закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію у 1909 р. У 1910–1912 рр. прослухав курс лекцій з філософії в Народному універси- теті А. Шанявського в Москві. У 1913 р. висвятився на священика і став настоятелем парафії в с. Качківка Ямпільського повіту. В квітні 1923 р. за обранням Могилів-Подільського церковного з’їзду його було висвяче- но в Києві на єпископа. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православно- го Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. як єпископ Могилі- вської округи. На початку 1929 р. митрополит Микола Борецький при- значив його на служіння в Уманську округу. Учасник І «надзвичайно- го» церковного Собору УАПЦ 28–29 січня 1930 р., де було здійснено «самоліквідацію» УАПЦ. Проживав у Могилеві, де і був заарештований у 1934 р. Рішенням Трійки УНКВС Київської області від 29 грудня 1937 р. засуджений до розстрілу. КАРПІВ Леонід (1889–?) — протоієрей УАПЦ Софійського собору в м. Києві. Закінчив Київський університет, працював викладачем мови і літератури. У 1922 р. був висвячений на священика. Був делегатом ІІ Все- українського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. від Київської округи. У 1929 р. був засланий. Подальша доля невідома. КАЛІШЕВСЬКИЙ Юхим Абрамович (1892/93-?) — єпископ Одеський. Закінчив Київський університет Св. Володимира. Працював вчителем. Був підвищений до сану протоієрея на церковному соборі Київщини 22– 26 травня 1921 р., до того був священиком с. Петраківки Звенигородсько- го повіту. В лютому 1922 р. був висвячений на єпископа Звенигородсь- кого після включення Звенигородської округи до Черкаської церковної округи став єпископом Черкаським УАПЦ. З 1929 р. — архієпископ Одеський, член Великих Зборів ВПЦР. Був делегатом ІІ Всеукраїнсько- БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 317 го Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р., де- легований Шевченківською Округовою Церковною Радою м. Черкаси. У 1937 р. проживав у м. Біла Церква. КРОТЕВИЧ Костянтин (1869/72–?) — архієпископ Вінницький УАПЦ. Народився в м. Санжари на Полтавщині. Навчався у Полтавській ду- ховній семінарії, а потім в Харківському університеті на юридичному факультеті, який закінчив 1897 р. До революції 1917 р. був головою Спілки адвокатів, потім прокурором Полтавського окружного суду, брав участь в діяльності громадських і просвітницьких організацій, співпра- цював з Миколою Міхновським. Був делегатом Полтавського єпархіаль- ного з’їзду 3–6 травня 1917 р., писав статті в полтавських і київських часописах з церковного і національно-державного життя України. У 1918 р. висвятився на священика, був дорадником Полтавського архіє- пископа Парфенія (Левицького) у справі українізації церкви на Полтав- щині. В цей час він співпрацював з проф. Володимиром Щепотьєвим, який очолював національну роботу полтавської інтелігенції, читав лекції в міському клубі публічні лекції з українознавства і історії церкви. На церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. був обраний канди- датом на висвячення в єпископи. Був делегатом І Всеукраїнського Право- славного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. Після смерті архієпископа Полтавського Парфенія в січні 1922 р., був висвячений в березні 1922 р. во єпископа Полтавського УАПЦ. З січня 1924 р. — архі- єпископ Вінницький на Поділлі. У 1926 р. за дорученням митрополита Василя Липківського їздив до Середньої Азії з метою допомоги україн- ським парафіям. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Цер- ковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. Автор праць «До питання про релігію Христа», «Ідеологія Української Автокефальної Православ- ної Церкви», які були надруковані в часописі «Церква і Життя» у 1927– 1928 рр. Був заарештований весною 1930 р. Подальша доля невідома. ЛИПКІВСЬКИЙ Василь (1864–1937) — архієпископ, перший митропо- лит Київський і всієї України Української автокефальної православної церкви, редактор і автор низки статей часопису УАПЦ «Церква і Жит- тя», автор перекладів українською мовою Божественної Літургії Св. Іоа- на Золотоустого, богослужбових книг, проповідей на неділі і свята та на Апостольські послання, історичних праць про Українську Церкву, епіс- толярій. Народився в с. Попудні Липовецького повіту на Київщині. У 1873–1879 рр. навчався в Уманській бурсі, 1879–1884 рр. — Київській духовній семінарії, 1884–1889 рр. — в Київській духовній академії, яку закінчив зі степенем кандидата богослов’я. У 1890 р. його призначено на посаду законовчителя Черкаської прогімназії. У 1891 р. відбулася висвята на священика. З 1892 р. — настоятель Липовецького собору й інспектор церковних шкіл Липовецького повіту. У 1903 р. — директор 318 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ Київської церковно-вчительської школи, протоієрей. Голова Київського єпархіального з’їзду весною 1917 р. В листопаді 1917 р. заклав Братство Воскресіння, яке перетворилось на Всеукраїнську православну Церковну Раду. Учасник Всеукраїнського Православного Собору 1918 р. Під час приїзду С. Петлюри до Києва в грудні 1918 р. вітав його на Софійській площі урочистою промовою. 9 (22) травня 1919 р. очолив першу україн- ську Божу Службу в Микільському соборі на Печерську. З липня 1919 р. — настоятель собору Святої Софії Київської. В серпні 1919 р. був присутній на зборах Кирило-Мефодіївського Брацтва в Кам’янці- Подільському, де зібралися члени ІІ ВПЦР. На церковному соборі Київ- щини 22–26 травня 1921 р. як член Президії ВПЦР був обраний до складу Київської губерніальної церковної ради і рекомендований на висвя- чення в єпископи. Висвячений 23 жовтня на митрополита Київського і Всієї України в соборі св. Софії Київської у надзвичайний спосіб (пре- світерська хіротонія) делегатами І-го Всеукраїнського Православного Церковного Собору 14–30 жовтня 1921 р. Був на цій посаді до ІІ-го Всеукраїнського Православного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. Після останнього арешту в березні 1937 р. за вироком трійки НКВС від 20 листопада його було розстріляно в Лук’янівській в’язниці 27 листо- пада 1937 р. МАЛЮШКЕВИЧ Костянтин Сергійович (1890–1937) — архієпископ Уманський УАПЦ. Народився в с. Жилинцях на Волині в родині свяще- ника. У 1906 р. закінчив Крем’янецьке духовне училище, у 1912 р. — Волинську духовну семінарію в м. Житомирі. У тому ж році він одру- жився, прийняв сан диякона і вступив до Київської духовної академії, де його було висвячено на священика. У 1916 р. був призначений викла- дачем Закону Божого в Умані. У 1917 р. його було обрано на голову Уманської учительської спілки. В серпні 1921 р. утворив при Свято- Троїцькому соборі в Умані українську парафію і став її настоятелем. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. В лютому 1922 р. був висвячений на єпископа митрополитом Василем Липківським і єпископом Юхимом Калішевсь- ким. На Великих Покровських Зборах ВПЦР його було обрано заступ- ником Голови ВПЦР. У вересні 1927 р. церковним собором Київської округи його було обрано архієпископом Київщини з підвищенням в сан архієпископа. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церков- ного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р., на якому його було обрано замість Василя Липківського митрополитом УАПЦ, але він відмовився від обрання і погодився бути тільки першим заступником митрополита. В часописі «Церква і Життя» друкував статті з екзегетики. Був заареш- тований ДПУ у 1926 р. в Харкові, у 1931 р. і 1932 р. в Києві за прове- дення «контрреволюційної діяльності». Після ІІ «надзвичайного» Собо- ру в грудні 1930 р. очолив Київську єпархію УПЦ. Відійшов від УАПЦ БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 319 в 1934 р. Працював бухгалтером мото-флота Горкомхоза, підробляв па- літурником. Рішенням Трійки УНКВС Київської області від 15 вересня 1937 р. був засуджений до розстрілу. МАЛЯРЕВСЬКИЙ М. (1873–?) єпископ. Був делегатом І Всеукраїнсько- го Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як настоятель храму в с. Ясногородка на Звенигородщині. У 1921 р. був висвячений на Волинського єпископа. Був заарештований у 1936 р. У 1941 р. повернувся до Києва і служив протоієреєм на парафії в м. Ва- сильків на Київщині. МІХНОВСЬКИЙ Юрій (1866/68–1937) — архієпископ Чернігівський УАПЦ. Народився в с. Піщаному, Золотонісського поввту, за іншими відомостями — с. Сокиринцях Прилуцького повіту, Полтавської губ. в родині священика. Походив він з роду Міхновських, так само як і гро- мадсько-політичний діяч Микола Міхновський. Навчався в Полтавській Духовній Семінарії у 1886–1889 рр. Дяк, потім священик на Прилуч- чині з 1894 р., а через 5 років — в Золотоніському повіті на Полтав- щині. Був делегатом Полтавського єпархіального з’їзду 3–6 травня 1917 р. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. З 28 жовтня 1921 р. — архієпископ Чернігівсь- кий УАПЦ, кафедральним собором якого був Борисо-Глібський храм м. Чернігова, з 1922 р. — архієпископ Золотоніський. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовт- ня 1927 р. У 1932–1933 рр. заступав заарештованого архієпископа Кос- тянтина Малюшкевича як настоятель храму Св. Софії в Києві. Після закриття Софійського собору в лютому 1934 р., перейшов до Успенсько- го собору на Подолі, служив як вікарій митрополита УПЦ Івана Пав- ловського до грудня 1934 р. Потім разом з І. Павловським служив у храмі Миколи Притиска на Подолі до закриття храму 15 червня 1935 р. Розстріляний у 1937 р. МОРОЗ Михайло (1876–1938) — митрофорний протоієрей УАПЦ, голо- ва Всеукраїнської Православної Церковної Ради (ВПЦР) в 1919–1924 рр. Народився у с. Бистрик Чернігівської губ. Освіту здобув у народній школі. 1900–1906 рр. працював реєстратором статистичного бюро Полтавсько- го губернського земства, з 1907 р. — співробітник статистичного відділу Київського губернського земства, займався питаннями бджільництва та насінництва в кооперації. 1918–1919 рр. — завідував секцією сільсько- господарської статистики при губвиконкомі. В квітні 1919 р. очолив ІІ ВПЦР. В серпні 1919 р. був присутній на зборах Кирило-Мефодіївсь- кого Брацтва в Кам’янці-Подільському, де зібралися члени ІІ ВПЦР. На церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. як член Президії ВПЦР був обраний до складу Київської губерніальної церковної ради. 320 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р., голова Президії Собору. З 1922 р. — Благовісник Братського Церковного Благовісництва, митрофорний протоієрей УАПЦ. У 1923 р. кілька місяців був настоятелем храму св. Миколая Києво- Святошинської парафії. 1924 р. був звільнений з посади голови ВПЦР. Переїхав до Одеси, де був членом Покровської Парафіяльної Ради, а з початку 1925 р. від церковної роботи відійшов. У 1925 р. в Одесі працю- вав в «Укрметі», потім у жовтні приїхав до Києва, працював в Окрстат- бюро. На початку 1926 р. переїхав до Харкова, де влаштувався на посаді в Народному Комісаріаті фінансів. В березні–квітні 1930 р. виступив свідком на процесі «СВУ». Розстріляний 28 вересня 1938 р. НЕСТЕРЕНКО Анатолій (1890/92–1937) — священик УАПЦ з 1922 р., рукоположений єпископом УАПЦ Григорієм Стороженко, слухач Пас- тирських курсів УАПЦ. Служив у Різдва-Богородицькій парафії м. Бо- рисполя Київської округи, делегат ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. Обраний Київською Округовою Церковною Радою в м. Київ 29–30 вересня 1927 р. У 1934 р. приєднався до обновленської церкви. Відійшов від церковного служін- ня. Жив в Києві, працював касиром-рахівником артілі «Реммебель» 22 грудня 1937 р. був засуджений до розстрілу, 28 грудня 1937 р. вирок було виконано. ОРЛИК Степан (1891–1938/?/) — архієпископ Волинський і Житомирсь- кий УАПЦ. Народився в м. Чуднові на Волині. У 1909–1913 рр. навчав- ся у Житомирській духовній семінарії. Після висвяти на священика у 1916 р., пішов на фронт військовим пастирем. З літа 1915 р. — в Па- рижі (Франція), де був диригентом церковного хору, а потім священи- ком при російському посольстві. Слухав лекції в Сорбонні, де закінчив вищі теологічні студії з ученим ступенем кандидата екзегетики. В липні 1920 р. був настоятелем собору св. Миколая у м. Тифлісі в сані прото- ієрея, виконував обов’язки голови Олександро-Невської парафії слобо- ди Холодний Городок під Батумом. У грудні 1920 р. очолив Українську Православну Раду на Закавказзі (м. Тифліс). До І Всеукраїнського Пра- вославного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. був пер- шим кандидатом на висвячення в єпископський сан, обраний на соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. Мав уповноваження від ВПЦР на від’їзд до католикоса-патріарха Грузії. 23 жовтня 1921 р. висвячений на архі- єпископа УАПЦ Волинського і Житомирського, в 1917–1924 рр. — архі- єпископ Бердичівсько-Шепетівський. Заарештований в травні 1928 р. Отримав 10 років перебування на Соловках, але повернувся. За деякими відомостями, після звільнення склав іспит в Московському медичному інституті і одержав диплом лікаря. У 1938 р. вдруге заарештований, перебував в тюрмі в м. Житомирі, осліп і, ймовірно, помер. БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 321 ОКСІЮК Йосиф (1894–1991) — архієпископ Лубенський, Полтавський і Миргородський УАПЦ, доцент Кам’янець-Подільського державного українського університету, перекладач богослужбових книг українсь- кою мовою. Освіту здобув в Холмській духовній семінарії, потім в Київській духовній академії, яку закінчив у 1919 р. Його було запроше- но викладачем історії Християнської Церкви до Кам’янець-Подільсько- го університету, одночасно був членом Кирило-Методіївського Брацтва. В травні 1922 р. прийняв священичий сан, а в червні того ж року його було висвячено на єпископа Кам’янець-Подільського УАПЦ. На ІІ Все- українському Православному Церковному Соборі 17–30 жовтня УАПЦ 1927 р. обраний другим заступником митрополита Миколая Борецько- го. У 1928 р. — єпископ Полтавський. З 1931 р. — на засланні. Після відбування ув’язнення в таборах ГУЛАГу, звільнений у 1945 р. працю- вав відповідальним секретарем в редакції львівського «Православного вісника», який видавав його брат архієп. Львівський Макарій (Оксіюк). Публікувався під псевдонімом у виданнях Московського патріархату. Разом з редакцією часопису у 1961 р. переїхав до Києва. Після віднов- лення у 1965 р. видання «Православного вісника» працював відпові- дальним секретарем цього часопису. Помер і похований у Києві. ПОТІЄНКО Василь (1898–1945) — протодиякон УАПЦ, голова Президії ВПЦР у 1924–1926 рр., автор спогадів про УАПЦ. Закінчив Чернігівсь- ку духовну семінарії і історико-філологічний факультет Київського уні- верситету св. Володимира. З початком церковно-визвольного руху 1917– 1921 рр. заснував у Сосницькому повіті понад 20 українських парафій. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. від Чернігівщини. Того ж року був висвячений на диякона. У 1921–1924 рр. служив протодияконом при митрополиті Ва- силю Липківському і їздив з ним по Україні. Був головою ВПЦР у 1924–1926 рр. Після ліквідації УАПЦ в 1930 р. він був заарештований у 1934 р. і засуджений до 5 років заслання. Повернувся у 1939 р. Продов- жив церковну діяльність у складі Харківського єпархіального управлін- ня на чолі з митрополитом Феофілом Булдовським впродовж 1941– 1943 рр. Емігрував у 1943 р. По дорозі з Берліну до Веймару (Німеччи- на) був обстріляний радянським літаком і помер від ран 12 квітня 1945 р. ПАВЛОВСЬКИЙ Іван (1893–1937) — митрополит Української Право- славної Церкви, редактор часопису УАПЦ «Церква і Життя». Народив- ся в с. Сосновка Каменського району Київської області. Закінчив Черні- гівську духовну семінарію, з 1914 р. — священик. Був підвищений до сану протоієрея на церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р., до того був священиком в с. Липянка Чигиринського повіту. На єпископа УАПЦ висвячений 20 листопада 1921 р. Спочатку посідав єпископську кафедру в м. Чернігові, з 1 грудня 1926 р. — архієпископ Харківський і 322 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ Слобожанський. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Цер- ковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. від Слобожансько-Донецької Округи, м. Харків. Одночасно, з 1927 р. — відповідальний редактор журналу «Церква i Життя», видавцем якого з 1928 р. була Харківська Округова Церковна Рада. З грудня 1930 р., в зв’язку з утворенням Україн- ської Православної Церкви замість ліквідованої в січні 1930 р. УАПЦ, — митрополит Харківський i всієї України. З 1934 р. — у Києві, де меш- кав при Успенській церкві. Після її закриття, кафедральним храмом митрополита УПЦ стала церква Миколи Притиска на Подолі до червня 1935 р. У 1935–1936 рр. проживав у Черкасах, де виконував бухгал- терську роботу в різних установах, не маючи постійного місця роботи. Заарештований у 1936 р. і висланий до Казахстану. Останній раз заа- рештований 30 липня 1937 р. i розстріляний в м. Білгород 9 грудня 1937 р. рішенням трійки при Управлінні НКВС по Курській області. ПИВОВАРІВ Микола (1872–1935(?) — архієпископ Кам’янець-Поділь- ський УАПЦ. На церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. як член Президії ВПЦР був обраний до складу Київської губерніальної цер- ковної ради. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковно- го Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. Єпископ Кам’янець-Подільський УАПЦ з 1922 р. 1924 р. приєднався до ДХЦ, але на початку 1927 р. знову повернувся до УАПЦ. Очолив Кам’янець-Подільську церковну округу. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р., делегований Кам’янецьким Окру- говим Церковним Собором ухвалою від 8 вересня 1927 р. 27 серпня 1929 р. заарештований в Кам’янці-Подільському разом з 45 священиками і вірни- ми і засуджений на 10 років ув’язнення. Ув’язнення відбував у м. Юрга (Сибір). В 1934 р. в зв’язку з хворобою дотерміново звільнений. Повер- нувся до Вінниці, де невдовзі й помер. ПОГОРІЛКО Павло — єпископ Соборно-Єпископської Церкви. З 1914 р. законовчитель у Київському училищі, священик. З 1917 р. член Цент- ральної Ради від духовенства. На церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. був обраний кандидатом на висвячення в єпископи. Влітку 1921 р. ВПЦР вирядила його до Грузії як кандидата на висвячення Гру- зинським патріархом. Не погодившись з всесоборною висвятою митро- полита, відійшов від УАПЦ. Пізніше був висвячений єпископом «Живої Церкви» в Москві. У 1925 р. був учасником створення Соборно-єпис- копської церкви («Лубенський розкол»). Очолював на Поділлі самостійну релігійну організацію БОПУПАЦ. Заарештований наприкінці 1920–х рр. Подальша доля невідома. РОМОДАНОВ Петро — єпископ Лохвицький УАПЦ, учасник ІІ Всеук- раїнського собору 1927 р., голова Президії ВПЦР з 1926 р. Народився на БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 323 Полтавщині. Служив священиком на Лубенщини. В єпископи УАПЦ висвячений в жовтні 1923 р. для Лохвицької округи митр. Василем Липківським і архієп. Олександром Ярещенком, але єпископське служін- ня майже не здійснював, виконуючи обов’язки правозаступника УАПЦ у м. Харків. У вересні 1926 р. на нараді єпископів і представників УАПЦ в м. Київ був обраний головою «Комісії по унормуванню життя УАПЦерк- ви», а на Великих Покровських Зборах ВПЦР 25–30 жовтня 1926 р. був обраний головою Президії ВПЦР. Після ІІ Всеукраїнського собору 17– 30 жовтня 1927 р., на якому його було обрано членом Президії ВПЦР, жодною з церковних округ як єпископ не керував. Після І «Надзвичай- ного» церковного собору УАПЦ в січні 1930 р., коли керівництво УАПЦ підписало «акт самоліквідації» цієї церкви, відійшов від церкви, зрікся єпископства і працював на учительській посаді. САМБОРСЬКИЙ Володимир (1878/82–1937(?) — архієпископ Вінниць- кий УАПЦ. Народився в м. Києві. Навчався в Уманській бурсі, у 1902 р. закінчив Київську духовну семінарію. У 1902 р. висвячений на диякона і невдовзі на священика. З 1904 р. голова Комітету по забезпеченню родин запасних. У 1907 р. почав працювати як округовий місіонер Тара- щанського повіту. У 1921 р. українізував свою парафію в с. Гребінках. У 1923 р. висвячений на єпископа Липовецького, з 1925 р. — єпископ Житомирський. У 1927 р. обраний на єпископа Глухівського і доглядача Конотопської округи. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. Обраний Глухівським Округовим Церковним Собором, що відбувся в м. Глухів 16 жовтня 1927 р. У 1930–1932 рр. — архієпископ Вінницької єпархії УПЦ. У 1935 р. по- вернувся до Києва, де був заарештований. Подальша доля невідома. СЕРГЕЄВ Феодосій (1880/90–?) — архієпископ Бердичівський УАПЦ. У 1923 р. був висвячений на єпископа Прилуцького в юрисдикції Мос- ковського патріархату. У 1923 р. перейшов на служіння до обновленсь- кої Синодальної церкви і став єпископом Переяславським. У 1924 р. приєднався до УАПЦ і став єпископом Переяславським, а потім Берди- чевським УАПЦ. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Цер- ковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. З 1928 р. духовний керів- ник Бердичівської округи. У 1933 р. працював священиком на Полтав- щині. У 1936 р. заарештований і засланий до концтабору. СОКОЛОВСЬКИЙ Ксенофонт (1876–?) — протоієрей, у 1921–22 рр. був завідувачем бібліотеки ВПЦР, уповноважений ВПЦР по українізації парафій на Київщині. На церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. як член Президії ВПЦР був обраний до складу Київської губер- ніальної церковної ради. Був делегатом І Всеукраїнського Православно- го Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р., де через його до- 324 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ повідь від 20 жовтня 1921 р. виник розкол щодо канонічності соборної висвяти митрополита. СТЕЦЕНКО Кирило (1882–1922) — український композитор, протоієрей УАПЦ. Народився в с. Квітки Канівського повіту на Київщині. У 1892 р. почав навчання у Київській бурсі, потім в Київській духовній семінарії. У 1903 р. працює вчителем співів у Київській церковно-вчительській школі, де директором був Василь Липківський. У 1905 р. його було вислано за межі Києва. З 1907 р. працює в Білоцерківській жіночій гімназії учителем співів, з 1908 р. — викладає співи в київській медич- ній школі. В 1911 р. прийняв сан священика, призначений настоятелем парафії в с. Голово-Русава на Поділлі. На пропозицію С. Петлюри у 1919 р. спільно з О. Кошицем утворює державну капелу для популяризації ук- раїнської пісні за кордоном. З українським хором українізував парафії в Одесі, Миколаєві, Черкасах, Єлисаветграді та ін. На початку літа 1921 р. з родиною виїхав до с. Веприк біля м. Фастів на Київщині. Був підвище- ний до сану протоієрея на церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р., до того був священиком в с. Веприк Білоцерківського повіту. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. У квітні 1922 р. помер від плямистого тифу. СТОРОЖЕНКО Григорій (1881–1937) — єпископ УАПЦ. Навчався в Київському університеті на економічному факультеті. Вчителював, потім працював статистиком в Полтавській земській управі. З квітня 1918 р. — завідуючий відділом митного нагляду й статистики Міністерства торгівлі и промисловості Центральної Ради. Виконував обов’язки начальника відділу торгівельного представництва за кордоном і міжнародного еко- номічного зближення в уряді Директорії УНР, потім — директора де- партаменту внутрішніх справ Міністерства народного господарства, потім працював начальником департаменту торгівлі и промисловості. На цер- ковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р., обраний кандидатом на висвячення в єпископи. Делегат І Всеукраїнського Православного Цер- ковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як член Софіївської пара- фіяльної ради м. Києва. Висвячений на єпископа в Софійському соборі 27 листопада 1921 р. У 1922 р. його було заарештовано із звинувачен- ням в проведенні антирадянської агітації. У 1924 р. його було знову заарештовано за розповсюдження відозви до духівництва про викладан- ня релігійного віровчення дітям. У 1926 р. він зрікся єпископського сану. Працював завідуючим плановим відділом «Райсанконторы» Ленін- ського району м. Києва. У 1929 р. звертався до органів влади з проханням відновити його у виборчих правах, але безрезультатно. 22 грудня 1937 р. його було засуджено до розстрілу. 28 грудня 1937 р. — страчено. ТАРНАВСЬКИЙ Петро (1873–1938) — єпископ УАПЦ, потім єпископ «Діяльно-Христової Церкви», настоятель Михайлівського Золотоверхо- БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 325 го собору в м. Києві. Народився в селянській родині на Звенигородщині. Навчався в Київській духовній семінарії та академії. До 1916 р. викла- дав в Київській духовній академії, служив священиком, працював зако- новчителем в Київській гімназії. Делегат Київського єпархіального з’їзду в квітні 1917 р., де був обраний членом Київської єпархіальної ради. В червні того ж року обраний членом Комісії по скликанню Всеукраїнсь- кого Собору. Член першого складу Всеукраїнської православної церков- ної ради на чолі з архієп. Олексієм (Дородніциним) з листопада 1917 р. Брав участь у роботі 1 і 2 сесій Всеукраїнського Собору 1918 р., який залишив після виключення членів ВПЦР зі складу Собору. З 1919 р. — священик с. Баришівки на Полтавщині. Після утворення другої Всеук- раїнської православної церковної ради в квітні 1919 р. входить до її складу. 22 травня 1919 р. на храмове свято брав участь в першому богослу- жінні українською мовою в Микільському соборі на Печерську. Настоя- тель Софійської (Старокиївської) парафії в м. Києві з літа 1919 р. Був підвищений до сану протоієрея на церковному соборі Київщини 22–26 травня 1921 р. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковно- го Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як настоятель храму с. Баришів- ка. З 1922 р. — єпископ УАПЦ. В 1924 р. відійшов від УАПЦ, був од- ним із засновників «Діяльно-Христової Церкви», настоятель Михайлів- ського монастиря в Києві, де і розмістився провід ДХЦ. Повернувся до УАПЦ в 1927 р. З 1931 р. остаточно зрікся церковного служіння і працю- вав архіваріусом народного суду 2-ої дільниці Кіровського р-ну м. Києва. Востаннє заарештований 30 квітня 1938 р., розстріляний 2 вересня 1938 р. ТЕОДОРОВИЧ Іоан (1887–1971) — Блаженнійший митрополит УГПЦ в Канаді, Голова Собору Єпископів УПЦ США, Голова церковної ради Митрополії, духовний опікун Української Православної Ліґи США, архі- єпископ Філадельфії. Перший капелан Української дивізії Сірожупанни- ків за часів визвольних змагань. Головний капелан правобережного фрон- ту холмської, подільської і київської груп. На І Всеукраїнському Соборі УАПЦ 26 жовтня 1921 р. висвячений на єпископа о. митрополитом Ва- силем Липківським з титулом «архієпископ Подільський i Вінницький УАПЦ» (1921–1924 рр.). З 1924 р. очолив УПЦ за кордоном. Блажен- ніший митрополит УГПЦ в Канаді, Голова Собору Єпископів УПЦ США, Голова Церковної ради Митрополії, архієпископ Філадельфії. Після 1947 р. залишив керівництво УГПЦ в Канаді, обраний головою Собору єпископів і першоієрархом УПЦ в США. Автор проповідей і богословських праць. ХОМИЧЕВСЬКИЙ Микола (1898–1929) — протоієрей УАПЦ, компози- тор, поет (псевдонім Борис Тен). Закінчив Київський університет св. Володимира. Брав участь у визвольних змаганнях на Україні 1918– 1921 рр. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного 326 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як голова Волинської Церковної Ради і головноуповноважений від Волині. З 1921 р. — протоієрей УАПЦ, з 1923 р. — настоятель Софійського собору в м. Києві. У 1924–1926 рр. — 2-й заступник Голови ВПЦР співробітник часопису «Церква і Життя». Заарештований і засуджений у 1929 р. на 10 років далекосхідних таборів. ЧЕРВІНСЬКИЙ Олександр (1884/86–?) — єпископ Вінницький УАПЦ. У 1925 р. висвячений на єпископа Конотопсько-Глухівської церковної округи. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р., делегований Ніжинською та Чер- нігівською округами. З 1927 р. — єпископ Чернігівський і Ніжинський. З 1932 р. — єпископ Вінницький УПЦ. Заарештований в серпні 1934 р. у Вінниці. За деякими відомостями вивезений на заслання до Середньої Азії. ЧУЛАЇВСЬКИЙ Яків (1888/89–1931/?/) — єпископ Бердичівський УАПЦ. Народився на Київщині. Був священиком з 1914 р. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як священик парафії с. Овечаче Бердичівського повіту, член ВПЦР і голова Бердичівської церковної ради. З 1923 р. — єпископ Бердичівський УАПЦ. Був делегатом ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. як член Президії ВПЦР, завідуючий відділом церковної освіти та завідуючий книжковою коморою ВПЦР. Потім зрікся сану і пішов на державну службу. Засланий у 1931 р. до Сибіру. Подальша доля невідома. ЧЕХОВСЬКИЙ (ЧЕХІВСЬКИЙ) Володимир (1876–1937) — Благовісник УАПЦ, дорадник митрополита УАПЦ о. Василя Липківського, Голова Ідеологічної комісії УАПЦ, організатор і викладач Пастирських курсів у Києві (згодом «Українського Богословника» — духовної академії), богослов, історик Церкви, професор, учасник українського національ- ного руху, редактор «Українського слова», — політкомісар м. Одеси, член Центральної Ради від соціал-демократичної фракції, начальник агітаційно-просвітницького відділу головного краєвого комісара Херсон- щини, Таврії і Катеринославщини, комісаром народної просвіти Одесь- кого округу за часів Центральної Ради (листопад 1917 р.), товариш міністра сповідань у гетьманському уряді Павла Скоропадського, прем’єр- міністр та міністр закордонних справ в уряді Директорії УНР С. Петлю- ри, Голова Ради міністрів і міністр закордонних справ Директорії УНР (26 грудня 1918 р. – 11 лютого 1919 р.), співавтор закону УНР про авто- кефалію. Одружений на Олені Сіцинській (1882–1969 р., м. Філадель- фія, США). Шлюб відбувся у 1906 р. в с. Топала біля м. Балти, де її батько о. Володимир Сіцинський був священиком. В лютому 1919 р. виїхав до Кам’янець-Подільського, де працював в університеті, брав БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ 327 участь у діяльності Кирило-Мефодіївського Товариства, чим зреалізував свої давні ідейні уподобання творами Миколи Костомарова. У 1920 р. переїхав до Вінниці, де працював викладачем і в 1921 р. повернувся до Києва. Був професором Київського медичного інституту, Вінницького інституту народної освіти, співробітник ВУАН. Учасник Першого і Дру- гого Всеукраїнських православних церковних соборів УАПЦ 1921 і 1927 рр. Репресований у справі «СВУ» 1930 р. Відбував покарання на Соловках. Розстріляний за вироком трійки НКВС Ленінградської об- ласті 3 листопада 1937 р. в Соловецьких таборах. ЧЕХОВСЬКИЙ (ЧЕХІВСЬКИЙ) Микола (1884–?) — священик УАПЦ. На військову службу він поступив у 1899 р., закінчив Чугуївське юн- керське училище у 1902 р. В період Лютневої революції 1917 р. був в чині підполковника, а також комендантом м. Києва. Пізніше був взя- тий в полон у Германії. Неодноразово був поранений, нагороджений орденами, перебував в концтаборі, куди потрапив з Тифлісу через рішення повернутись в Україну. В Києві після поневірянь та пошуків роботи пішов співати до хору в храмі Св. Софії Київської, де йому запропонували дияконське служіння. Потім він висвятився на священика УАПЦ і слу- жив в с. Германівська Слобідка, де народилася і виросла мати братів Чехівських. Був одружений на рідній сестрі члена Києво-Святошинської парафії УАПЦ Леоніда Йосиповича Павловського, вінчання відбулося 14 вересня 1928 р. Був у складі 45 осіб, які опинилися на лаві підсудних на процесі «СВУ» в Харкові в березні–квітні 1930 р. Був засуджений на 3 роки ув’язнення, які відбував у Ярославському політізоляторі, а у 1933 р. додатково засуджений на 10 років ув’язнення. Місцем смерті вказано Якутію. ШИРЯЙ Микола (1870–?) — єпископ Ніжинський УАПЦ. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як священик с. Сваричівка на Борзенщині. У 1922–1924 рр. пе- рейшов до ДХЦ, де був настоятелем Троїцької парафії Києві. Але потім повернувся і був епіскопом УАПЦ Роменським у 1928–1930 рр. З 1933 р. доля невідома. ШАРАЇВСЬКИЙ Нестор (1865–1929) — архієпископ Київщини, пер- ший заступник митрополита Липківського в 1921–1927 рр., голова Пе- рекладової комісії УАПЦ з 1919 р. На церковному соборі Київщини 22– 26 травня 1921 р. як член Президії ВПЦР був обраний до складу Київсь- кої губерніальної церковної ради і рекомендований на висвячення в єпис- копи. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собо- ру УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як заступник настоятеля Софійської собору м. Києва. Учасник І-го і ІІ-го Всеукраїнських Соборів УАПЦ., викладач Пастирських курсів при Св. Софії, мав викладати в «Україн- ському Богословнику» (Академія УАПЦ). Після ІІ Всеукраїнського Со- 328 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВ–КГБ бору 1927 р. відійшов від справ. Помер від голоду 29 жовтня 1929 р. Похований біля собору св. Софії у Києві, але в 1934 р. надгробну плиту було знято, а могилу забруковано. ЯРЕЩЕНКО Олександр (1890–1938(?) — архієпископ Лубенський УАПЦ, перший заступник голови ВПЦР, голова Ідеологічної комісії УАПЦ, видатний церковний і громадський діяч. Народився на Полтавщині. Закінчив Московську Духовну Академію та Інститут інженерів шляхів сполучення. У 1920–1921 рр. — начальник Полтавської залізниці. Був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як уповноважений ВПЦР член парафіяльної ради м. Полтави. На Соборі був висвячений 27 жовтня 1921 р. на архієписко- па Лубенського. З 1923 р. — архієпископ Харківський і духовний керів- ник руху на Слобожанщині, голова Харківської округової церковної ради. У 1924–1926 рр. перший заступник голови президії ВПЦР та голова Ідеологічної комісії УАПЦ. В квітні 1926 р. заарештований і висланий на 5 років до Ташкенту. У 1934 р. перебував в ув’язненні в Курську. Подальша доля невідома.

Similar Items