Топографія людського тіла.Нога. Рука

The author is trying to emphasize the representations of the body, as they were collected from two rural communities and one urban one. It is a qualitative research to discuss a set of questions as follows: external topography of human body, body matters, secretions. In addition to this, the paper g...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2011
Main Author:	Бербулєску, К.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Series:	Народна творчість та етнологія
Subjects:	Традиційний побут та обрядовість
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43345
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Топографія людського тіла.Нога. Рука / К. Бербулєску // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 47-51. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43345
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-433452025-02-23T17:43:41Z Топографія людського тіла.Нога. Рука The Topography of Human Body. The Foot. The Arm Topografia corpului uman. Piciorul. Mâna Бербулєску, К. Традиційний побут та обрядовість The author is trying to emphasize the representations of the body, as they were collected from two rural communities and one urban one. It is a qualitative research to discuss a set of questions as follows: external topography of human body, body matters, secretions. In addition to this, the paper gather together both the peasant discourse on this topic in the second half of 19th century in order to point out the interaction of the two cultures. Autorul încearcă să surprindă reprezentările corporale aşa cum sunt ele structurate în două comunităţi rurale şi în una urbana. Este o cercetare calitativă care urmăreşte un set de problematici, între care amintim: topografia externă a corpului uman; materiile corporale; excreţiile. În plus, lucrarea are ambiţia de a pune în contact, pe problematicile amintite mai sus, discursul ţăranesc (a doua jumătate a secolului al XIX-lea) tocmai pentru a evidenţia cum interacţionează cele două culturi. Переклад з румунської Антонія Мойсея 2011 Article Топографія людського тіла.Нога. Рука / К. Бербулєску // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 47-51. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43345 39:159.9.016.1(498) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Традиційний побут та обрядовість Традиційний побут та обрядовість
spellingShingle	Традиційний побут та обрядовість Традиційний побут та обрядовість Бербулєску, К. Топографія людського тіла.Нога. Рука Народна творчість та етнологія
description	The author is trying to emphasize the representations of the body, as they were collected from two rural communities and one urban one. It is a qualitative research to discuss a set of questions as follows: external topography of human body, body matters, secretions. In addition to this, the paper gather together both the peasant discourse on this topic in the second half of 19th century in order to point out the interaction of the two cultures.
format	Article
author	Бербулєску, К.
author_facet	Бербулєску, К.
author_sort	Бербулєску, К.
title	Топографія людського тіла.Нога. Рука
title_short	Топографія людського тіла.Нога. Рука
title_full	Топографія людського тіла.Нога. Рука
title_fullStr	Топографія людського тіла.Нога. Рука
title_full_unstemmed	Топографія людського тіла.Нога. Рука
title_sort	топографія людського тіла.нога. рука
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Традиційний побут та обрядовість
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43345
citation_txt	Топографія людського тіла.Нога. Рука / К. Бербулєску // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 47-51. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT berbulêskuk topografíâlûdsʹkogotílanogaruka AT berbulêskuk thetopographyofhumanbodythefootthearm AT berbulêskuk topografiacorpuluiumanpiciorulmana
first_indexed	2025-11-24T05:31:42Z
last_indexed	2025-11-24T05:31:42Z
_version_	1849648535249616896
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 У дослідженні уявлень селянина про людське тіло визначено два напрями: сфера видимого – усе те, що стосується зовнішньої будови тіла і що можна поба- чити, інакше кажучи, зовнішня анатомія, та сфера невидимого – внутрішня анатомія і фізіологія. Отже, ми оперуємо подвійною структурою – внутрішнє / зовнішнє, яка поряд з іншими – верх / низ, лицьовий бік / спина – структурує, на наш погляд, уявлення про тіло. У кожній культурі людське тіло «описане» по-різному, його «розчленовують», дають специфіч- ні назви, створюючи уявлення про те, що ми нази- ваємо світом людського тіла. На рівні лексики люд- ське тіло поділяється на певну кількість семантич- них одиниць. Інакше кажучи, основні частини мають назви. Сучасна анатомія «розділяє» людське тіло за одними критеріями, селянська культура – за інши- ми. Відмінності є показовими і вони свідчать про спосіб, за яким культура, що їх створила, сприймає людське тіло. У селянській культурі існує певна топографія люд- ського тіла, яку спробуємо окреслити на основі свід- чень респондентів. Розпочнемо з виокремлення семантичних одиниць, якими позначають елементи людського тіла, і зіставимо з відповідниками, наяв- ними в назвах частин тіла тваринного світу та в побутовій сфері. Тіло в цілому в досліджених зонах називають так: «корп», «труп» (укр. – тіло; рум. – corp, trup), «корпул омулуй» (укр. – людське тіло; рум. – corpu’ omului) (Корлецєл, Клуж-Напока). Топографія людського тіла структурована за двома осями – перед/зад та верх/низ. Крім того, за головним фронтальним планом тіло поділяється на дві частини: передню і задню, інакше кажучи спину або поперек (şele) (Корлецєл), а передню частину тулуба зрідка умовно називають, з метою описання семантичних одиниць цієї частини, «перед» (faţă). Деякі респонденти підтверджують цю назву: «Живіт, або як? Перед і спина» (Клуж- Напока). Основними частинами людського тіла є нога, рука, тулуб («перед» і «зад»), шия і голова. Більшій частині з них ми знайдемо відповідники в анатомічній терміно- логії, що стосується домашніх тварин, або в терміноло- гії щодо побутових предметів. Нога. Нога (piciorul) є анатомічною одиницею, що закінчується стопою (talpа) та щиколоткою (încheietura piciorului) або «зчленуванням» («îngemănarea»): «Дивись, каже, маю пухлину на зчленуванні. Робиться пухлина така, від… силування ніг, тривалої ходьби або, особливо, якщо маєш десь рану»; «робиться пухлина на зчленуванні» (Корлецєл). Палець (degetul) є семантичною одиницею, спе- цифічною для людини: про жодну тварину, жоден предмет у господарстві не кажуть, що вони мають пальці; тобто це є ознакою людини, поряд з інши- ми семантичними одиницями, про які йтиметься далі. Тільки два пальці ніг мають назви: «Малий палець, що є найменшим, далі палець більший, ще більший, аж до п’ятого, що є великим» (Ришка). Палець у свою чергу складається з нігтя, суглобів (нар. – «вузлів», або «яйця» – noduri, ouă) та «поду- шечок» (нар. – «пупків» – «buric»). Натомість у тва- рин знаходимо певну суперечність між двома поняттями «ніготь» і «ратиця». Зареєстровано варі- анти відповідей, що, з одного боку, заперечують наявність нігтів у тварин, а з другого, стверджу- ють, що лише деякі тварини мають нігті. Як при- клад наведемо пояснення респондентів щодо під- ковування коня: «треба гарно зачистити, щоб поставити підкову, бо кінь довго ходить, і з’їдається ніготь і він шкутильгає. Якщо поставити залізо на ніготь, тримає і затягується; ніготь має мертву частину, куди можна забивати цвяхи і можна закріпити, щоб трималася підкова на ньому. Тримається три місяці – півроку, залежно від того, як часто його використовують» (Ришка). У люди- ни «вузли», або «яйця», є суглобами пальців, і ці назви взаємозамінні: «вузли» можна називати «яйцями» через їхню заокруглену форму. Однак, у Корлецєлі ми відмітили певну специфіку цих термі- Топографія людського тіла. Нога. Рука Constantin Bărbulescu. The Topography of Human Body. The Foot. The arm. The author is trying to emphasize the representations of the body, as they were collected from two rural communities and one urban one. It is a qualitative research to discuss a set of questions as follows: external topography of human body, body matters, secretions. In addition to this, the paper gather together both the peasant discourse on this topic in the second half of 19th century in order to point out the interaction of the two cultures. Constantin Bărbulescu. Constantin Bărbulescu. Topografia corpului uman. Piciorul. Mâna. Autorul încearcă să surprindă reprezentările corporale aşa cum sunt ele structurate în două comunităţi rurale şi în una urbana. Este o cercetare calitativă care urmăreşte un set de problematici, între care amintim: topografia externă a corpului uman; materiile corporale; excreţiile. În plus, lucrarea are ambiţia de a pune în contact, pe problematicile amintite mai sus, discursul ţăranesc (a doua jumătate a secolului al XIX-lea) tocmai pentru a evidenţia cum interacţionează cele două culturi. Константин Бербулєску УДК 39:159.9.016.1(498) ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 48 Традиційний побут та обрядовість нів: «вузол» є там, «де згинається палець», нато- мість, з’єднання між пальцем і долонею називають «яйцем»: «Великий палець зі своїм яйцем». Респонденти з Ардялу всі суглоби пальців назива- ють «вузлами». Аналогом будь-якого суглоба є дверна завіса: «З’єднання – те, що рухається, згинається так, як двер- на завіса, щоб можна було ним рухати; і на колінах, і на попереку також є з’єднання» (Ришка). Використання аналогій, запозичених з неживого світу, для пояснення певних тілесних понять, є постійним процесом, до якого ще повернемося. Цікавим і досі незрозумілим видається поняття «пупки пальців», яке завжди стосується пальців рук, а зрідка й пальців ніг. Є цікавим тому, що «пупок» і похід- ні від нього терміни означають центр, середину, однак у цьому разі звичайна семантика не діє 1. Термін «стопа» («talpa») вживається стосовно людини, зрідка щодо деяких свійських птахів: «“Гусяча лапка” навіть і у назвах рослин трапляєть- ся» (Клуж-Напока), а також має загальновідомий відповідник – «стопа хати» («talpa casei»): «Так, коли облаштовують опалубку для залиття цемен- ту, кажуть “ставимо стопу хати”» (Корлецєл), але кажуть і «підошва прядки» (Клуж-Напока). Стопа у свою чергу складається з «п’ятки» і «зводу» («ліпси»). Термін «п’ятка» не зафіксовано щодо тва- рин і дуже рідко застосовується на означення нежи- вого світу: «Те ж саме з хліба… Ножем вирізаєш грінку, на яку іноді кажуть “п’ятка”; п’ятка та окрайчик хліба» (Ришка). Щодо «зводу ноги» («lipsa piciorului») або «зводу стопи» («lipsa din talpă»), то така назва побутує лише в поселенні Мєхєдінц, рес- понденти з Ардяла повідомляють, що він не має назви. Про цю частину стопи ми знайшли одну еті- ологічну легенду, точніше її ремінісценції: «Це я почув від свого батька, коли він розповідав про те, як один з тих великих, з тих… євреїв, не знаю як сказати… Вкусила його собака, і він узяв зі стопи шматок і поклав туди, де вкусила… собака, вовк чи хтось інший, уже не пам’ятаю» (Корлецєл). За іншим варіантом легенди «звід стопи» є результа- том втручання диявола: «Бог простягнув руку і потягнув Святого Петра всередину, а дияволу зали- шився в руці тільки шматок м’яса зі стопи Святого Петра, і відтоді на стопі людини залишилася виїм- ка» 2. Обидві легенди розповідають про первісну людину, яка мала плоску стопу; «звід», або «ліпсу», було відірвано. Ідеальна опорна площина певного об’єкта або істоти є плоскою, але це уявлення є швидше похідним від технічної думки, яку ми, зви- чайно, не вважаємо притаманною селянинові. Можливо, ми помиляємося. Опуклості, що утворилися на внутрішній щико- лотці гомілкової кістки та на зовнішній щиколотці малогомілкової кістки, найчастіше називають «яйце ноги» («oul piciorului»), але трапляється також назва «вузол ноги» («nodul piciorului»): «Е, е, тут біля вузлів, біля цих яєць, кажуть на них яйця: або яйця, або вузли. Коли нога відходить у якийсь бік, то кажуть, що вийшла нога зі свого місця, від тих кісток, бо там дві кістки, як два яйця. І ходить нога і туди, і сюди» (Ришка). Частину ноги нижче «яйця» в Ардялі називають «ступнею» («laba piciorului»), як і в кішки та собаки. А те, що зверху ступні, від пальців до суглоба, іменуєть- ся, знову ж таки виключно в Ардялі, «кепутою» («căpută»): «Те, що з венами, те, що всім рухає, там, кажуть “кепуте”. Кажуть “Йой, як тяжко наступив мені кінь на “кепуту”, так болить! Її називають кепутою”» (Ришка). Термін, однак, уже вийшов з активного вжит- ку. Це стосується також назв «лапа ноги» («laba picioru- lui»), яку часто ототожнюють із «підошвою» («talpa»), та «кепута» («căputa»), яку асоціюють із «п’яткою» («călcîiul»). Суглоб ступні називають іноді «кісточкою» («gleznă»): «Зламав ногу в кісточці, у вузлах» (Ришка). Одним із найцікавіших аспектів термінології частин ноги є відсутність специфічних назв для стегна (coapsa) і гомілки (gamba). Існують семан- тичні одиниці, які стосуються частин цих анато- мічних зон, наприклад, «сопілка ноги» («f luierul piciorului») – це назва гомілки; а «стегно» («pulpa») – назва м’язів стегна. Слід відмітити, що поділ між зовнішніми і внутрішніми частинами тіла не завжди ефективний (опитані респонденти часто не розуміли цієї різниці). Наприклад, щодо назви зони живота ми отримували відповідь: «шлунок» («stomac»); так само для частини ноги від коліна до «вузла» перша відповідь була без варіантів – «сопіл- ка ноги», а потім під час розмови з’ясовувалося, що ця назва стосувалася лише кістки. Є також певна суперечність між функціональним аспектом і назвою частини тіла тварини та людини. Наприклад, копитні, на чому часто наполягали респонденти, мають п’ятку. На прохання уточнити, у яких випад- ках слід уживати назву «п’ятка», була однозначна відповідь, що копитні не мають п’ятки, але мають те, що виконує роль п’ятки. Це ще більше усклад- нює порівняння людської анатомічної термінології з її аналогами у тварин. Коліно (genunchiul) – анатомічний елемент, наяв- ний також у свійських тварин: «І у свині воно є. Звідси і до верху, те коліно. Коли її ріжуть, дають ноги на холодець, їх ставлять окремо» (Корлецєл). Колінна чашка має різні назви. На півдні – «колесо» («roată») або «тотирле» («totîrlă»). «Це колінне коле- со, або “тотирле”, як кажемо ми, старики... Колесо соняшника… Відірвав тотирлу» (Корлецєл). Ще одна анатомічна частина ноги, яку ми проана- лізуємо, – м’язи верхньої частини ноги. В Ардялі вони або не мають назви, або, за аналогією з м’язами нижньої частини ноги, називаються так само – «пулпа»: «Не знаю як називають. Пулпою називають і цю? Не знаю» (Клуж-Напока). На півдні вони мають специфічну назву – «арм ноги» («armul piciorului»): «І для людей кажуть арм ноги» (Корлецєл). Зрештою, систематизувавши анатомічну термінологію ноги, отримуємо таку таблицю: ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 49 Taблиця № 1. Анатомічна термінологія ноги Рука. Анатомічна термінологія руки багато в чому ідентична з термінологією ноги, але, на відміну від неї, цього поняття нема в термінології тваринного світу і воно дуже мало представлене в термінології побутових предметів. Точніше, ми не знайдемо поняття «рука» стосовно жодної тварини, і тільки у ткацькому верстаті (кросно) є «ручки човника для протягування ниток» («mîinile brîglii»): «Є дві ручки, які скріплюють човник… Вони продірявлені, аби ввести цвях» (Корлецєл). Назву зафіксовано на всій території Олтенії. Як і для ноги, в анатомічній термінології руки є паль- ці (degete), нігті (unghii) і «вузли» («noduri»). У цьому разі кожен палець має свою назву, що й засвідчили рес- понденти: «Великий палець. Цей називається… не знаю, як назвати, …вказівний, так на нього кажуть; цей – середній, цей – не знаю, як називається, …кільце- вий, а цей – мізинець» (Корлецєл). Ми, однак, вважає- мо, що назви всіх пальців руки є новим явищем, а тра- диційно мали назви тільки великий і маленький паль- ці, як і на нозі. Пальці стали предметом гри, якою матері забавляли маленьких дітей: «Скажу, як мати мені розповідала казку. Той великий, прости його Боже, іде до телят; не називала наступний палець – а клала руку на нього. Один іде, той великий – повторю- юсь – до телят, інший іде до поросят, один збирає хво- ростинки, інший готує палянички, найменший каже: “Цюк, цюк, дай мені, бо я найменший!”» (Клуж-Напока). Це єдина частина тіла, яка згідно із зібраними матеріа- лами, стала елементом гри. Аналогом «лапи» ноги є долоня (palma), яка замість «підошви» і «кепуте», має «лице» і «зад». Існує також поняття «п’ятка»: «П’ятка… Це тут, чим розбиваєш горіхи» (Клуж-Напока). Воно є синонімом до «містка долоні» («podul palmei»): «Міст долоні… Так, так, вели- Анатомічна термінологія для людей Анатомічна термінологія для тварин Термінологія для побутових речей Нога (Picior) + + Палець (Deget) – – Ніготь (Unghie) + – «Вузол» пальця ноги (Nodul degetului piciorului) – + «Яйце» пальця ноги (Oul degetului piciorului) – + Ступня (Talpă) + – + П’ятка (Călcîi) – + – Звід ноги / стопи (Lipsa piciorului / tălpii) – – «Кепута» (Căpută) ? – «Лапа» ноги (Laba piciorului) + – «Кісточка» (Gleznă) – – «Сопілка» ноги (Fluierul piciorului) + – + «Пульпа» (Pulpă) + – Коліно (Genunchi) + – «Арм» / «пулпе» (Arm / pulpă) + – Суглоб (Îngemănare / încheietură) ? – Константин Бербулєску. Топографія людського тіла. Нога. Рука ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 50 Традиційний побут та обрядовість кий палець із продовженням. Це долоня, а це місток, бо він вище» (Клуж-Напока). Місце з’єднання між доло- нею і передпліччям називають іноді «кісточка руки» («glezna mâinii») (Корлецєл). Рука має «яйце», як і нога (Корлецєл). Так само, як і на нозі, сегменти від зап’ястя до ліктя і від ліктя до плеча не мають назви. Існує, проте, і «сопілка руки» («fluier al mîinii»), яка стосується кістки передпліччя: «Сопілка… Ця кістка називається сопілкою... Болить сопілка руки!.. Болить вся сопілка руки до ліктя» (Корлецєл). Є і «пульпа руки» («pulpă»), але назва стосується плеча, а не передпліччя, як очіку- валося, відповідно до досконалої симетрії: «Ось там пульпа, бо і ті, що боксують, бачимо, які пульпи мають! Пульпою це називають. Бо кажуть: “Дивись, яку пульпу має!” Велика у них пульпа, бо вони в силі – так кажуть» (Ришка). Назва основного суглоба руки – «лікоть» («cotul») – тривалий час вважалася терміном, який стосується лише людської анатомії. Найвірогідніше, він стосується і тварин: «Лікоть ніг. Так і сьогодні кажуть. Згинається вперед. Яка тварина має коліно – то згинається назад у напрямку ходи, і які згинаються уперед, викидають їх з-під живота по ходу» (Ришка). Зрідка поняття «лікоть» трапляється в термінології, яку застосовують на позна- чення речей господарського вжитку: «Ті лікті, що має піч» (Ришка). Терміни «плече» («umărul») та «пахва» («subsoara») стосуються топографії руки, не вживають щодо тварин або в господарській термінології. Зафіксовано єдиний виняток, коли респондент стверджував, що в парноко- питих є пахва: «І у коня, і у корови не задня частина, але від передніх ніг, … там, де кажуть “груди”. Як і в люди- ни... Тільки біля передніх ніг…. Не відразу під ногою, але позаду ноги, тобто між ногою і животом, ту частину тварини називають пахвою» (Ришка). За логікою анатомічної термінології, рука стає міні- атюрною моделлю ноги, маючи вражаючу кількість ідентичних термінів: «яйце» / «вузол руки», «пальці», «нігті», «п’ятка», «сопілка руки», «пульпа» і навіть «кіс- точка руки». Taблиця № 2. Анатомічна термінологія руки Анатомічна термінологія для людей Анатомічна термінологія для тварин Термінологія для побутових речей Рука (Mînă) ? + – Палець (Deget) – – Ніготь (Unghie) + – «Вузол» пальця / руки (Nodul degetului/ mîinii) – + «Яйце» пальця / руки (Oul degetului / mîinii) – + Долоня (Palmă (faţă / dos) ? ? «П’ятка» долоні (Călcîiul palmei) ? ? «Кісточка» руки (Glezna mîinii) ? ? «Сопілка» руки (Fluierul mâinii) ? + Лікоть (Cot) + + – «Пульпа» (Pulpă) + ? Плече (Umăr) ? ? Пахва (Subsoară) ? ? ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 51 Переклад з румунської Антонія Мойсея 1 Можливо, назва виникла завдяки спе- цифічній формі (починаючи від явної центральної точки) кожного нерва шкіри цієї зони (гіпотеза Влада Поповича). 2 Brill T. Legende populare româneşti. – Bucureşt : Minerva, 1981. – P. 119. Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що існує тенденція до широкого вживання термінології, яка стосується людського тіла. Спостерігається справжня антропоморфізація тваринного світу і, частково, сфери неживого. Зв’язки між цими сферами розвиваються саме в такому напрямі: людське – тваринне – неживе. Константин Бербулєску. Топографія людського тіла. Нога. Рука Примітки

Топографія людського тіла.Нога. Рука

Institution

Similar Items