Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна

Висвітлено наукову, педагогічну та освітянську діяльність академіка О.В.Фоміна, показано етапи формування та розвиток його наукової школи. Характеризуються дослідження і наукові здобутки самого академіка та членів його наукової школи....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Гармасар, В.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2011
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Вчені та наукові спільноти
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49292
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна / В.Г. Гармасар // Наука та наукознавство. — 2011. — № 3. — С. 128-139. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49292
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-492922025-02-23T18:31:08Z Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна Ботаническая научная школа А.В.Фомина Botanical Academic School of O.V.Fomin Гармасар, В.Г. Вчені та наукові спільноти Висвітлено наукову, педагогічну та освітянську діяльність академіка О.В.Фоміна, показано етапи формування та розвиток його наукової школи. Характеризуються дослідження і наукові здобутки самого академіка та членів його наукової школи. Освещена научная, педагогическая и просвещенческая деятельность академика А.В.Фомина, показаны этапы формирования и развитие его научной школы. Характеризуются исследования и научные достижения самого академика и членов его научной школы. Scientific, pedagogical and educational work of academician O.V.Fomin, phases of establishment and development of his academic school are shown. Scientific work and gains of the academician and members of his academic school are depicted. 2011 Article Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна / В.Г. Гармасар // Наука та наукознавство. — 2011. — № 3. — С. 128-139. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49292 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вчені та наукові спільноти Вчені та наукові спільноти
spellingShingle	Вчені та наукові спільноти Вчені та наукові спільноти Гармасар, В.Г. Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна Наука та наукознавство
description	Висвітлено наукову, педагогічну та освітянську діяльність академіка О.В.Фоміна, показано етапи формування та розвиток його наукової школи. Характеризуються дослідження і наукові здобутки самого академіка та членів його наукової школи.
format	Article
author	Гармасар, В.Г.
author_facet	Гармасар, В.Г.
author_sort	Гармасар, В.Г.
title	Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна
title_short	Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна
title_full	Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна
title_fullStr	Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна
title_full_unstemmed	Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна
title_sort	ботанічна наукова школа о.в.фоміна
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Вчені та наукові спільноти
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49292
citation_txt	Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна / В.Г. Гармасар // Наука та наукознавство. — 2011. — № 3. — С. 128-139. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT garmasarvg botaníčnanaukovaškolaovfomína AT garmasarvg botaničeskaânaučnaâškolaavfomina AT garmasarvg botanicalacademicschoolofovfomin
first_indexed	2025-11-24T10:46:23Z
last_indexed	2025-11-24T10:46:23Z
_version_	1849668333696188416
fulltext	Science and Science of Science, 2011, № 3128 Вчені та наукові спільноти Інститут ботаніки НАН України понад 80 років займається вивченням природної флори і рослинності Укра- їни, забезпечує розвиток теоретичних і пошукових ботанічних досліджень, будує і вивчає різні інтелектуальні кон- струкції — гіпотези, концепції, теорії, системи щодо цієї царини. Засновни- ком саме такого підходу і таких прин- ципів розвитку ботаніки в Україні був видатний український вчений, дійсний член Академії наук України, перший директор Інституту ботаніки Олек- сандр Васильович Фомін. Академік АН України В.М.Любименко так писав про О.В.Фоміна у передмові до його біогра- фічного нарису: «Олександр Васильо- вич був, без сумніву, дуже визначною людиною за своїми природними зді- бностями, наполегливістю, цілеспря- мованістю, незвичайною відданістю науці і широким горизонтом наукових інтересів. Він був не тільки видатним спеціалістом-дослідником, але й тала- новитим організатором наукової робо- ти. Визначальною рисою О.В.Фоміна була надзвичайна скромність і простота у спілкуванні з усіма оточуючими його людьми. Але ці якості поєднувались у нього з виключною наполегливістю в досягненні поставленої мети» [1]. О.В. Фомін створив загальнобота- нічну наукову школу, представниками якої є академік АН України Д.К. Зе- ров, члени-кореспонденти АН України А.С. Лазаренко, Є.І.Бордзиловський, А.М. Окснер, М.М. Підоплічко, док- тори біологічних наук П.Ф. Оксіюк, О.Л. Липа, А.І. Барбарич, О.Д. Вісю- ліна, З.К. Гіжицька, Ю.Д. Клеопов, М.І. Котов, О.І.Соколовський та інші, багато яких в подальшому створили власні наукові школи. О.В. Фомін народився 14 травня 1867 р. в с. Єрмолівка (нині Саратов. © В.Г. Гармасар, 2011 В.Г. Гармасар Ботанічна наукова школа О.В. Фоміна Висвітлено наукову, педагогічну та освітянську діяльність академіка О.В.Фоміна, показано етапи формування та розвиток його наукової школи. Характеризуються дослідження і наукові здобутки самого академіка та членів його наукової школи. БОТАНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА О.В. ФОМІНА Наука та наукознавство, 2011, № 3 129 обл., Росія). У 1888 р. успішно закінчив Пензенську гімназію і вступив на медич- ний факультет Московського універси- тету, але вже через рік перейшов на при- родничий відділ фізико-математичного факультету, який закінчив у 1893 р. [2]. Після університету Олександр Васильо- вич жив два роки приватними лекціями, а з 1896 р. викладав природознавство в жіночій гімназії в Дерпті (Юр’єв, нині Тарту), працюючи одно часно в бота- нічній лабораторії Дерптського універ- ситету. У 1896 р. Олександра Васильо- вича призначено асистентом при кафе- дрі ботаніки Дерптського університету. На цій посаді він і залишався до кінця 1902 р., працюючи разом з професором М.I. Кузнєцовим, що керував тоді ка- федрою бо таніки університету. У 1898 р. Олександр Васильович здійснив першу експеди цію на Кавказ, і ця екскурсія була поворотним момен- том у його науковій роботі. Після того він щороку подорожує на Кавказ за до- рученнями Дерптського університету, Російського гео графічного товариства та Російської академії наук, а в 1902 р., на запрошення відомого ботаніка Я.С.Мєдвєдєва, переїздить до Тифліса (нині Тбілісі), займаючи в ботанічному саду посаду головного ботаніка [3]. За тринадцять років невтомної пра- ці (1901—1914) Олександр Васильович перетворив Тифліський ботанічний сад у справжній інститут з гербаріями (кавказьким, малоазіатським, росій- ським), колекціями живих рослин, бі- бліотекою, музеєм і низкою лаборато- рій з різних галузей ботаніки. У 1905 р. був заснований науковий відділ саду і за редакцією О.В.Фоміна почав вихо- дити «Вісник Тифліського ботанічного саду». Йому ж належала ідея створення філіалів Тифліського ботанічного саду на різних висотах за рівнем моря для спостережень за рослинними формаці- ями, біотипами кавказьких рослин. За час роботи в Тифліському ботанічному саду О.В.Фомін був двічі відряджений за кордон. Перша закордонна поїздка дала йому можливість ознайомитись з роботою ботанічних садів в Афінах, Неаполі, Генуї, Монпельє, Жене- ві, Цюріху, Лозанні, Мюнхені, Відні. Метою другого закордонного відря- дження стала участь у міжнародному конгресі ботаніків (Брюссель, 1910 р.) і ознайомлення з постановкою науково- дослідної роботи в Західній Європі. У 1914 р. Олек сандр Васильович був запрошений до Києва, де займав посади професора кафедри морфології та систематики рослин Універ ситету св. Володимира, Київських вищих жі- ночих курсів та ди ректора Київського ботанічного саду, організував видання ботанічного журналу «Вісник Київ- ського ботанічного саду». У 1921 р. О.В.Фомін заснував і очо- лив Ботанічний кабінет (Музей та Гер- барій), того ж року його було обрано дійсним членом Української академії наук, а з 1922 р. призначено керівни- ком Науково-дослідної кафедри бо- таніки, яка базувалася у Київському ботанічному саду. У Ботанічному кабі- неті та Гербарії ВУАН першими штат- ними науковими співробітниками бу- ли Д.К. Зеров, П.Ф. Оксіюк, А.С. Ла- заренко, позаштатними А.М. Окснер, М.М. Підоплічко та інші — в майбут- ньому еліта біологічної науки в Академії наук України, ядро Інституту ботаніки. На кафедрі, яку очолював О.В. Фомін, працювали М.Г. Холодний, В.В. Фінн, Я.С. Модилевський. У 1927 р. кафедра вже разом зі створеними в її складі ла- бораторіями морфології і систематики квіткових, систематики спорових, гео- ботаніки, цитології, ембріології та фі- зіології рослин була реорганізована в Український науково-дослідний інсти- В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2011, № 3130 тут ботаніки, до якого у 1931 р., після відповідних зусиль О.В.Фоміна, при- єднали згадану вище установу — Бота- нічний музей і Гербарій АН УРСР, піс- ля чого він одержав назву «Дослідний інститут ботаніки АН УРСР». Першим директором інституту став О.В.Фомін. На жаль, керував він академічною уста- новою недовго. Після тривалої і важкої хвороби О.В.Фомін помер 16 жовтня 1935 р. й похований на Лук’янівському цвинтарі у Києві. Академік О.В.Фомін відомий сво- їми працями у галузі морфології, сис- тематики, флористики нижчих і вищих рослин. Він досліджував папоротепо- дібні та голонасінні рослини України та Кавказу, Сибіру та Далекого Сходу. Вперше розробив (1925 р.) ботаніко- географічне районування території України, зібрав великий гербарій фло- ри, що зберігається в гербарії Інститу- ту ботаніки НАН України. Займався питаннями озеленення промислових міст. Генеалогія О.В. Фоміна як бота- ніка- систематика, флориста та бота- ніко-географа веде свій початок від на- укової школи О.М.Бекетова, який під- готував цілу плеяду видатних вчених. В їх числі Г.І. Танфільєв, О.М. Крас- нов, В.Л. Комаров, І.Ф. Шмальгаузен, М.І. Кузнє цов та ін. Саме у науковій школі М.І. Кузнєцова — творця першої вітчизняної філогенетичної системи покритонасінних рослин — О.В. Фо- мін сформувався як вчений. Під час навчання у Московському університеті О.В.Фомін спеціалізувався по морфо- логії і систематиці голонасінних рос- лин під керівництвом І.М. Горожанкі- на. Під час роботи з гербарним мате- ріалом отримав навички, необхідні для ботаніка-систематика. Брав участь у геоботанічних експедиціях Переселен- ського управління під керівництвом М.І.Кузнєцова, на той час професора Юр`євського (Тартуського) універ- ситету та директора ботанічного саду цього університету. З 1896 р. працював у ботанічній лабораторії Юр’євського університету, спочатку у професора Е. Руссова, згодом у М.І. Кузнєцова, в 1897 р. був у відрядженні у складі екс- педиції для дослідження джерел голо- вних рік Європейської Росії в Орлов- ську губернію для геоботанічного ви- вчення водозбору р. Оки. Результати експедицій лягли в основу його моно- графії «Басейн р. Оки, геоботанічні до- слідження» [4]. З 1898 по 1901 р. О.В. Фомін протя- гом літніх місяців виконував ботаніко- географічні дослідження у Закавказ- зі — Кахетії, Дагестані, незаселених Ширакському та Ельдарському степах, вивчаючи альпійську флору Малого Кавказу та Вірменії. За дослідження закавказьких степів та пустель він у 1900 р. був нагороджений золотою ме- даллю Російського географічного то- вариства у Петербурзі. У 1901 р. Петербурзьке товари- ство природодослідників почало ви- дання монографій з флори Кавказу «Flora caucasica critica» (М.І. Кузнє- цов, М.А. Буш, О.В. Фомін). Для цього видання О.В. Фомін зробив моногра- фічну обробку родин Сucurbitaceae, Campanulaceae і класів Pteridophyta та Gymnospermae кримсько-кавказької флори. Дослідження рослин у культу- рі для більш точного визначення ознак поряд з вивченням гербаріїв та при- родних форм було новим методичним прийомом, який використав О.В. Фо- мін для підготовки магістерської ди- сертації «Сucurbitaceae і Campanulaceae флори Кавказу, критичне систематико- географічне дослідження», яку він за- хистив у 1907 р. в Юр’євському уні- верситеті. У докторській дисертації БОТАНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА О.В. ФОМІНА Наука та наукознавство, 2011, № 3 131 «Pteridophyta флори Кавказу» (1913 р.) О.В. Фомін застосував новий принцип класифікації папоротей на основі осо- бливостей побудови оболонки спор, ознаки, яка до того часу не отримала належного визнання [5]. Плановий, комплексний харак- тер праць Переселенського управлін- ня, їх прикладна орієнтація значною мірою вплинули на подальший роз- виток О.В. Фоміна як дослідника та організатора наукових пошуків. Праг- нення до комплексного проведення ботанічних досліджень було прище- плене йому також роботою у науковій школі М.І. Кузнєцова. Понад 15 років він був одним з найактивніших йо- го учнів. Окрім О.В. Фоміна, учнями М.І. Кузнє цова були Б.Б. Гриневець- кий, П.І. Міщенко, Ю.М.Воронов, Г.Т. Еттінген, Д.І. Сосновський, М.А. Буш, М.П. Попов, П.П. Попов. Багатотомна праця «Flora caucasica critica» (1901—1918), яка видавалась під керівництвом М.І. Кузнєцова, ідейно та організаційно об’єднала цих вчених і стала першою в тодішній Росії плано- во здійсненою колективною науковою роботою з ботаніки. Другим важливим осередком для наукових досліджень учнів М.І. Кузнєцова був Тифліський (Тбіліський) ботанічний сад, який зго- дом було реорганізовано у Ботанічний інститут, що став основою Інституту ботаніки АН Грузії. Велика заслуга у розвитку Тифліського ботанічного са- ду саме О.В. Фоміна, який працював там головним ботаніком. Зазначимо, що в той час обов’язки директора бота- нічного саду були адміністративними, тому науковою роботою керував голо- вний ботанік. Він складав програми та звіти про роботу ботанічного саду у цілому, його відділень, організовував контроль за роботою. За час роботи О.В.Фоміна у Тифліському ботаніч- ному саду було створено ряд філіалів у різних кліматичних зонах Кавказу для стаціонарних досліджень зміни бота- нічних формацій, розповсюдження ви- дів та зміни ознак рослин в залежності від рівня над морем та інших умов. Експериментальна робота системати- ка та морфолога О.В. Фоміна незмінно поєднувалась із вирішенням практич- них питань. Під час роботи у Тифліському бо- танічному саду О.В. Фомін розширив його бібліотеку до 1500 томів, організу- вав музей з морфологічними колекція- ми, зібрав великий загальний гербарій шляхом обміну рослинами з вітчиз- няними та зарубіжними ботанічними закладами, в тому числі кавказький та турецько-персидський гербарії. Брав участь у конгресі ботаніків у Брюссе- лі, працював у ботанічних закладах Швейцарії, Австрії та Німеччини, при- ймав експедиції іноземних вчених у Тифлісі. Під керівництвом О.В. Фомі- на Тифліський ботанічний сад став ба- зою для проведення передових на той час досліджень. З плином часу програма школи М.І. Кузнєцова вимагала доповнень: ботанічна систематика, виконуючи функції синтезуючої дисципліни, ви- користовувала все більш широке коло методів, підходів, даних, в тому чис- лі експериментальних цитологічних. Зміні програми сприяли умови праці у Київському університеті, де С.Г. На- вашин залишив сильну цитологічну та ембріологічну наукову школу. Новий експериментальний підхід до систе- матики рослин спрямував її розвиток у русло експериментальної ботаніки, яка сформувалась у нашій країні вже пізніше — у 30—40-ві роки ХХ ст. У цій справі є й заслуги О.В. Фоміна.. У 1916 р. О.В. Фомін здійснив де- тальне та поглиблене вивчення хвой- В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2011, № 3132 них порід Криму та Кавказу у систе- матичному відношенні. Він вперше застосував для цієї мети до роду Pinus порівняльно-анатомічний метод, склавши таблицю для визначення ви- дів на анатомічних засадах, в результаті чого був остаточно встановлений сис- тематичний статус деяких видів Pinus. Тим самим було покладено початок використанню кількісно-анатомічного методу у вітчизняній систематиці голо- насінних рослин [6]. Трактуючи ботанічний вид як сис- тему форм, О.В.Фомін приділяв велику увагу географічному принципу у дослі- дженні диференціації виду — його рас, варієтетів та форм. У 1918 р. О.В.Фомін запланував у Київському універси- теті спецкурс «Екологічна ботанічна географія» [7], який згодом увійшов до курсу лекцій по фітогеографії. Фіто- географія поділялась на: флористичну (флору різних країн); екологічну (су- купність відносин рослин до свого міс- цезростання); історичну або генетичну (сучасність як продукт геологічних епох та спорідненість флори країн світу) і фітосоціологічну (рослинні спільноти, їх асоціації або фітоценози (ліс, степ, болото)) [8]. Пізніше, вже у 20—30-ті роки ХХ ст., проблема взаємозв’язку видових ознак та середовища виду була опрацьована більш детально стосовно до систематики роду Pinus. Але про- грама цього дослідження залишилась нереалізованою [5]. Підводячи підсумок розвитку ме- тодології досліджень ботанічного ви- ду систематикою на початку 30-х років ХХ ст., О.В.Фомін докладно зупинив- ся на трьох основних методах. Пер- ший — вивчення ареалу виду, для чого не досить гербарного матеріалу, і бота- нік досліджує живу рослину у природ- них умовах її існування. Це географо- морфологічний метод Ветштейна, який дозволяє з’ясувати філогенетичні відносини між видами при виокрем- ленні ареалу, викликаного геологічни- ми причинами. Другий — анатомічний метод, який прийшов у систематику із фітопалеонтології. Третій — пер- спективний метод, що проник у сис- тематику із генетики. Озброєна цими методами систематика, що розглядає вид як певний момент еволюційно- го процесу, покликана вирішити до- корінне питання біології — значення природного добору в еволюції рослин. Для селекційної роботи найважливі- шим елементом виду є раса, тому се- лекційну та гібридизаційну роботу слід проводити у різних природних умовах, враховуючи екологію рослин, межу ко- ливання її ознак, а також їх передачу у спадок в залежності від грунту, висоти над рівнем моря тощо [9]. Вже в кон- спекті курсу лекцій з ботанічної систе- матики, який було написано не раніше 1914 р. (якщо зважати на посилання на працю Лотсі, що вийшла друком у 1913 р.), О.В.Фомін зазначав, що у ви- рішенні питання про походження ви- дів, зокрема питання про спадковість, ботанік-систематик ступив на новий шлях — шлях наукового досліду, який, без сумніву, висвітлить багато неяс- них сторін цих процесів. Поява мута- цій, розщеплення ознак у гібридному потомстві, здійснене на очах спосте- рігача, показують механізм еволюції рослинних форм, які досліджує гене- тика. Цю галузь, згідно з Фоміним, можна назвати експериментальною систематикою, яка використовує низ- ку методів, зокрема: цитологічне спо- стереження явищ у статевих клітинах (розрізнення близьких родів, сімейств за кількістю хромосом в ядрах статевих клітин), серодіагностичний (біохімічні реакції спорідненості — преципітінова реакція, яка визначає специфічність БОТАНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА О.В. ФОМІНА Наука та наукознавство, 2011, № 3 133 білка), фізичний (смоли різних форм Pinus по-різному обертають площину поляризації), еколого-географічний (спостереження змін морфологічних ознак рослинних форм на різних біо- логічних станціях — в залежності від висоти над рівнем моря, грунту тощо) [10]. Це стало початком програми май- бутньої наукової школи О.В.Фоміна. Перша світова війна перервала флористичні та фітогеографічні до- слідження, першочерговими стали за- вдання збереження зібраного: колек- цій ботанічного саду, гербарію, біблі- отеки. Університет було евакуйовано до Саратова, після повернення у Київ настали ще більш важкі часи грома- дянської війни та інтервенції, які за- подіяли значних збитків колекціям. Не було палива для оранжерей, у холодні зими вимерзали колекції південних рослин, штат садівників та співробіт- ників скоротився, але директор бо- танічного саду незмінно знаходився на своєму робочому місці (О.В.Фомін жив на території саду) і намагався зро- бити все, щоб сад продовжував існу- вати та функціонувати і як науковий, і як навчальний заклад університету. Про те, яке велике значення він нада- вав ботанічному саду, можна судити з проекту майбутнього ботанічного саду Української академії наук, який він запропонував у серпні 1918 р. ко- місії, створеній для розробки проекту в Академії наук. Це був перший проект ботанічного саду Української академії наук, і О.В.Фомін наголошував, що у Росії не багато ботанічних садів, які б відповідали у науковому і науково- практичному плані тогочасним вимо- гам, це — Петроградський, Нікітський, Батумський та Тифліський сади. Бота- нічний сад, який створить Українська академія наук, на думку О.В.Фоміна, дав би можливість виявити всю при- родну силу благодатного клімату Укра- їни і найкращим чином скористатись нею, а колекції саду надали б ученим дуже багатий матеріал для дослідження у галузі не лише спеціальної ботаніки, але й загальних питань морфології, гіс- тології та фізіології рослин. Основним завданням цього саду повинно бути нагромадження наукового матеріалу у дослідженні рослин з різних точок зо- ру, в ньому знайдуть матеріал вчені, які працюють над різними темами. Окрім того, ботанічний сад повинен викону- вати навчальні та просвітницькі функ- ції. Найкраще розміщення колекцій — за географічним принципом, воно дозволить показати, хоча й обмежено, флору різних країн. У вигляді окремих ділянок повинна бути представлена і флора України: степова ділянка, хвой- ний ліс, болотиста лука, водяна флора, альпійська рослинність. Високогірні рослини, зазначав О.В.Фомін, час- то змінюються під впливом життєвих умов існування на рівнині, а це має значення для вивчення стійкості ви- дових ознак. Збагачення саду різними дикими рослинами деревних та чагар- никових порід та вивчення їх росту у нашому кліматі дасть цінний матеріал для акліматизаторів, лісоводів та са- доводів, дозволить постачати їх насін- ням науково перевірених рослинних форм, які б могли бути використані як матеріал для заліснення, для підщеп та селекційної роботи, що ведеться на до- слідних станціях та в акліматизаційних садах. Для наукової роботи сад пови- нен мати лабораторії, добре устаткова- ні всіма необхідними інструментами, а крім того, хорошу бібліотеку з нових та класичних творів з ботаніки [11]. У проекті та обґрунтуванні напря- мів роботи Ботанічного музею при Українській академії наук О.В.Фомін коротко виклав майбутню наукову В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2011, № 3134 програму досліджень, пов’язав завдан- ня кожного з відділів Гербарію з ви- рішенням конкретної дослідної про- блеми роботи ботаніків в Україні. Ко- лекції гербарію Музею повинні стати основою для вивчення розвитку флори України, морфологічні колекції, в то- му числі тератологічні, — основою для вивчення еволюції різних рослинних форм. Збирання інвентарних відомос- тей про флору України також пови- нне містити в собі вивчення її змін під впливом людини (адвентивна флора). Для вирішення головного завдання — ботаніко-географічного та екологіч- ного дослідження флори краю, як вва- жав О.В.Фомін, необхідно здійснити критико-систематичну обробку флори України. Після виходу друком «Флори України» Музей міг би взятися за ви- дання гербарію флор ботанічних фор- мацій України. Одним із не виріше- них ще ботаніко-географічних питань залишається також питання еволюції степів, боротьба двох рослинних фор- мацій — лісу і степу. Для його вирішен- ня повинні бути створені також біо- логічні станції у відповідних районах України. Проекти та плани роботи бота- нічних закладів свідчать про те, що з 1918 р. О.В. Фомін активно включився у створення Української академії наук. Він ввійшов до складу Комісії з вивчен- ня природних багатств України, в якій очолив підсекцію (пізніше комісію) для вивчення флори України і керував Комісією з вивчення спорових рослин, в останній згідно із завданням академії почав підготовку ботаніків для науко- вих закладів. Необхідно підкреслити прагнен- ня вченого до створення колективу висококваліфікованих дослідників, розуміння і чітке визначення масшта- бів роботи, яку цьому колективу на- лежало виконати, а також її плановий характер. Так, у доповідній записці, надісланій О.В.Фоміним у листопаді 1918 р. президенту Української ака- демії наук В.І.Вернадському, сказа- но: «Флора України досліджена поки що дуже слабо. Вивчаючи її, найбіль- шу увагу приділяли головним чином квітковим рослинам, а криптогамна флора залишилась майже зовсім недо- слідженою. Більше відомостей щодо флори водоростей та грибів-шкідників різних сільськогосподарських рос- лин. Щодо грибів-сапрофітів, то їх вивчення майже не торкнулось, тим часом, як значення цієї рослинності у житті грунтового покриву вельми ве- лике… У Музеї та Ботанічному саду, що відкриваються при Академії наук, звичайно, будуть потрібні спеціалісти з криптогамів, і мені здавалося б, що саме зараз можна почати підготовку молодих вчених з цих спеціальностей» [12]. У зв’язку з цим О.В.Фомін про- хав В.І.Вернадського надати матері- альну підтримку молодим ученим, які спеціалізувались у нього. Їх підготовка почалась ще у 1917 р., про що свідчать звернення О.В.Фоміна до деканату факультету Київського університету з проханням про надання місця для за- нять групі студентів, які цікавляться проблемами морфології і систематики. Програми, що збереглися, вказують на те, що відбір починався на студентській лаві, студенти брали участь у ботаніч- ному семінарі, де виступали з рефера- тами та працювали в лабораторії. Існу- вав і так званий семінар підвищеного типу, на якому виступали аспіранти та їх керівник. Також аспіранти про- водили практикуми, збирали гербарії в експедиціях. Раннє залучення до само- стійної роботи було правилом. Праця О.В.Фоміна в Українській академії наук отримала позитивну БОТАНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА О.В. ФОМІНА Наука та наукознавство, 2011, № 3 135 оцінку комісії, яка у 1921 р. перевіряла за вказівкою уряду роботу академічних закладів. Було відмічено надзвичайний науково-педагогічний талант профе- сора і його близький контакт з учнями, які разом з ним складали справжню наукову родину [13]. Вся науково-дослідна робота та під- готовка аспірантів, а також підготовка до аспірантури студентів були спочатку зосереджені у Київському ботанічному саду при університеті, його гербарії та лабораторіях. Після обрання у 1921 р. О.В. Фоміна дійсним членом ВУАН по кафедрі ботаніки він організував у 1922 р. при ВУАН Ботанічний кабінет (музей) та Гербарій, в цю установу пе- рейшли всі співробітники очолюва- ної ним з 1919 р. Комісії по вивченню флори України. У 1922 р. у Києві була створена Науково-дослідна кафедра ботаніки Управління наукових установ Наркомосу УРСР на чолі з О.В. Фо- міним. Одночасно налагоджувалась робота ботанічного саду університету, почалось його регулярне фінансуван- ня. Поновились зв’язки із зарубіжни- ми ботанічними садами Європи, Аме- рики, Японії, Китаю, Австралії та Но- вої Зеландії. З 1924 р. почав виходити друком «Вісник Київського ботанічно- го саду», поновився обмін виданнями з ботанічними закладами в нашій країні та за кордоном. Академік О.В. Фомін був організа- тором і учасником вивчення не тільки судинних рослин України, але і спо- рових рослин. Ще влітку 1918 р. у до- повідній записці до Комісії для виро- блення законопроекту про Ботанічний сад при УАН він писав: «…Ботанічний сад, окрім оранжерейних та грунтових колекцій, повинен мати ще окрему ла- бораторію для вивчення нижчих спо- рових рослин і для культури бак терій, водоростей та нижчих грибів» [14]. Початок цій роботі було покладено у створеній за ініціативою О.В.Фоміна у 1919 р. Комісії по вивченню спорових рослин. Бріологічні дослідження в Україн- ській академії наук розпочинались в Комітеті з вивчення нижчих рослин. Це були перші учні проф. О.В. Фо міна в галузі бріології — Д.Я. Персидський та М.Ю. Вагнер. Д.Я. Персидський вивчав сфагнові мохи в околицях Києва. Ін- шому початківцю-бріологу М.Ю. Ваг- неру доручалося вивчати брієві мохи. Обидва науковці пізніше відійшли від бріології, а їх праці не були опубліко- вані. Певний бріологічний доробок був і в самого О.В. Фоміна. Він повідомив про знахідку рідкісного пе чіночника Trichocolea tomentella (Ehrh.) Dumort. та опублікував ма теріали про сфагно- ві мохи Чернігівщини та Харківщини (1923, 1924). З почат ку 20-х років ми- нулого століття розпочинають свою роботу учні О.В. Фоміна Д.К. Зеров і, згодом, А.С. Лазаренко. Д.К. Зе ров на початку своєї наукової діяльності про- довжив розпочату Д.Я. Персидським та О.В. Фоміним роботу з вивчення сфаг- нових мохів і опублікував статтю «Тор- фові мохи околиць Києва» (1924) та критико-систематичне зведення «Тор- фові мохи України». Од ночасно Д.К. Зеров приділяв увагу і брієвим мохам, серед яких виявив ряд рідкісних та но- вих для України видів. Пізні ше Д.К. Зе- ров перейшов до вивчення флори печі- ночників. А.С. Лазаренко сконцентро- вував свою увагу на вивченні виключ- но справжніх мохів. Протягом кількох років він підготував ряд пуб лікацій з новими відомостями щодо бріофлори країни, причому описав кілька нових видів. Відділ бріології Інституту бота- ніки поставив перед собою завдання підготувати визначники мохоподібних України і, реалізуючи його, видав три В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2011, № 3136 випуски, а саме визначники сфагнових мохів, листяних мохів і печіночни ків. Крім того, були закладені основи гер- барію мохоподібних. Варто наголоси- ти, що ми завдячуємо насамперед саме цим учням О.В. Фоміна подальшим розвитком бріології в Україні та ство- ренням двох бріологічних шкіл у Києві та Львові. Ліхенологічні дослідження також розпочинались у Комітеті з вивчення нижчих рослин (1919). Вивчення ли- шайників тоді було доручено О.З. Архі- мовичу. Його дослід ження поширюва- лись на Київську, Чернігівську, Пол- тавську області. Він підготував кіль- ка праць: «Матеріали до ліхеноло гії України. Родина Parmeliaceae» та про родини Cladoniaceae і Peltigeraceae. Пізніше О.З. Архімович відійшов від ліхенологіч ної роботи і його змінив інший учень О.В. Фоміна — А.М. Окс- нер. Почавши з флористичних до- сліджень нашої країни та суміжних територій і завершивши в основному інвентар фло ри лишайників України, А.М. Окснер у 1937 р. випустив «Виз- начник лишайників УРСР». Одночас- но він проводить вивчення ліхенофло- ри інших районів колишнього СРСР, для чого ор ганізував ряд експедицій на Урал, Далекий Схід, Кольський пів- острів, Кавказ, Алтай. Великий матері- ал дає А.М. Окснеру опрацювання ко- лекцій різних експедицій, серед яких особли во треба відмітити збірки з ра- дянської Арктики. Він підготував «Ви- значник лишайників Арктики», а та- кож ряд ліхенологіч них статей з флори Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, Серед- ньої Азії. Окремо слід відмітити праці А.М. Окснера з ценології та історичної географії лишайників; у цих напрямах вчений був одним із піонерів у світі. Світову славу А.М. Окснеру принесло фундаментальне видання «Флора ли- шайників України». Його зусиллями було створено великий ліхенологічний гербарій, в який увійшли колекції з України, Білорусі, а також — шляхом обміну з ліхенологами Швеції, Норве- гії, Німеччини — гербарій Європи. Вже у 1926 р. О.В. Фомін характеризував свого учня як винятково талановитого вченого, одного з провідних ліхеноло- гів країни поряд з О.О.Єлєнкіним та В.П. Савичем [15]. Щодо мікологічних досліджень, то перші спроби планового вивчен- ня мікофлори України були зроблені в Києві в УАН ще за часів існування Комісії по вивченню флори України. У цій ко місії деякий час працювала М.О. Целле, яка в 1925 р. опубліку вала дві статті про міксоміцети. Співробіт- ником Ботанічного кабінету та Герба- рію був М.М. Підоплічко, що почав організа цію мікологічного гербарію. Якщо в 1925 р. мікологічний гер барій мав близько 4000 пакетів ще не опра- цьованих матеріалів, то через три ро- ки він включав уже 5300 зразків. На Науково-дослідній кафедрі ботаніки Управління науки, а також у відділі мі- кології Інституту ботаніки працювала З.К. Гіжицька. Вона досить інтенсивно досліджувала мікофлору околиць Киє- ва та Правобережного Полісся, збіль- шила мікологічний гербарій, описала кілька нових видів та родів грибів. Осо- бливо важли вою слід вважати її статтю «Матеріали до мікрофлори України» (1929), де було наведено 815 видів гри- бів. За свідченнями колег О.В. Фоміна відомо, що він сам теж цікавився гри- бами. Так, у «Збірнику праць, присвя- ченому пам’яті О.В. Фоміна» (1938) Є.І. Бордзиловський писав: «Сам А.В. очень интересовался грибной флорой и знал ее хорошо. В план научных ра- бот Инс титута ботаники на 1935 год должно было войти издание боль шого БОТАНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА О.В. ФОМІНА Наука та наукознавство, 2011, № 3 137 определителя грибов Украины. А.В. предполагал принять участие в моно- графической обработке некоторых ро- дов…». У 1938 р. М.М. Підоплічко ви- пустив «Визначник грибів-шкідників культурних рослин», але цей визна- чник охоплював тільки об межену гру- пу грибів і в основному був побудова- ний на літера турних матеріалах, що стосуються сусідніх територій. Повний 5-томний академічний «Визначник гри- бів України» був підготовлений ко- лективом авторів Iнституту ботаніки АН УРСР тільки у 60-х та 70-х роках минулого століття. Таким чином, О.В. Фомін та його учні зробили великий вклад у вивчен- ня мохоподібних, лишайників та гри- бів Украї ни. Результатом цієї роботи стали визначники з вказаних груп, а також низка статей в галузі система- тики, ценології та фітогеографії. Були створені структури в УАН та підготов- лені фахівці, які продовжили розпочаті вченим наукові дослідження. Створенню узагальнюючої на- укової праці з флори України була підпорядкована і розробка ботаніко- географічного (геоботанічного) райо- нування її території як основи для по- дальшого поглиблення її вивчення та обґрунтованого планування народно- го господарства. У 1924 р. О.В.Фомін склав докладний нарис природних ботаніко-географічних районів Укра- їни, в якому на основі геологічного минулого території, її орографічних, кліматичних та грунтових умов, фло- ристичного складу визначив дев’ять таких районів. Ботаніко-географічні райони були розподілені між основ- ними ландшафтними зонами. Це зо- на мішаних лісів Полісся (характерна риса — численні лісові, у тому числі сфагнові болота), яка ділиться на Пра- вобережне (більше хвойних порід) та Лівобережне (переважання листяних порід у лісах) Полісся. Далі підзони Лісостепу (парковий ландшафт, чер- гування лісу та степу), які складають- ся з двох районів — Правобережжя та Лівобережжя. На південному заході до Правобережного лісостепу прилягає азональний район південно- і західно- європейських лісів (південний захід Подільської губернії) з характерними острівними горами та лісами. Ланд- шафтні зони Чорноземного степу поді- ляються на два райони — північний та південний. До самої південної частини плоского простору причорноморських степів прилягає вузький Прибережний район — напівпустеля. У східній части- ні Чорноземного степу вклинюється з південного сходу район Донецької ви- сочини [16]. Таким чином, складались про- грами масштабних досліджень флори України, нагромаджувався матеріал, підбивались перші підсумки і почи- налась узагальнююча робота, яка ви- магала нової організації досліджень. У 1925 р. О.В. Фомін поставив питан- ня про створення Ботанічного дослід- ного інституту у Києві [17] і разом з П.Ф. Оксіюком (на той час вченим се- кретарем кафедри) розробив його ста- тут [5]. Інститут було створено у 1927 р., а в 1931 р. до нього приєднали Музей та Гербарій, дослідження та підготовка вчених для академії були перенесені зі стін університету в Інститут ботаніки АН України. Лабораторію система- тики і ботанічної географії в інституті очолив його директор — О.В. Фомін, геоботанічну — Ю.Д. Клеопов, ліхено- логічну — А.М.Окснер, мікологічну — З.К. Гіжицька, біологічну та Ботаніч- ний музей — Д.К. Зеров. У 30-ті роки ХХ ст. в Інституті ботаніки АН України до самостійної роботи приступили учні О.В. Фоміна В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2011, № 3138 другого покоління [18—25]. В їх числі Ф.О. Гринь і В.М. Михайліченко, які вели геоботанічні дослідження під керівництвом Ю.Д. Клеопова [18], Г.І.Білик, який вивчав галофітну рослинність районів півдня України і вперше запропонував її класифіка- цію [19], С.М. Московець — учень З.К. Гіжицької [20] та ін. Ще одна учениця О.В. Фоміна — О.Д. Вісюлі- на — досліджувала тератологію рос- лин [21, 22]. У 20—30-ті роки ХХ ст. у галузі ден- дрології в Україні також багато було зроблено О.В.Фоміним, який очолю- вав Комісію по озелененню промисло- вих міст та селищ України. Д.К. Зеров, З.К. Гіжицька, А.І. Барбарич, М.Л. Ко- сець, які працювали в ній, проводили інвентаризацію деревної та чагарнико- вої рослинності, пропонували породи для озеленення міст (в тому числі про- мислових Донбасу та Криворіжжя), насадження лісозахисних смуг, вивча- ли хвороби деревних порід. Великий досвід роботи у ботанічних садах Кав- казу та України дозволив О.В. Фоміну запропонувати ряд південних рослин природної флори Кавказу, акліматизо- ваних у Київському ботанічному саду, для використання у парках України. О.В. Фоміну не судилося побачити головний результат своєї праці: пер- ший том «Флори України» вийшов у світ незадовго до його смерті (1935). У програму цієї багатотомної колектив- ної праці (передбачалось видати вісім томів обсягом 50 аркушів в кожному) він намагався вкласти своє розуміння виду як системи, для визначення якої необхідний опис рас, варієтетів, форм, застосування результатів геоботаніч- них, еколого-фізіологічних, хімічних та генетичних досліджень [23, арк. 1]. Дванадцятитомне видання «Флори України» було завершено у 1965 р. 1. Фомин А.В. Биографический очерк / А.В.Фомин // Зб. праць, присвячений пам’яті акад. О.В.Фоміна. — К.: Вид-во АН УРСР, 1938. — С. 7. 2. Береговий П.М. Видатні вітчизняні ботаніки / П.М. Береговий, М.А. Лагутіна — К.: Рад. шко- ла, 1969. — С. 146149. 3. Кондратюк С.Я. Академік Олександр Васильович Фомін (02.05.1867 — 16.10.1935) — фундатор гербарію KW Iнституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Мохоподібні України. Ексиката. Вип. 1. (№ 125) / С.Я. Кондратюк, М.В. Шевера, В.М. Вірченко // Фомінія.  Вип. 1. — К., 2009. — 43 с. 4. Фомин А.В. Бассейн Оки: Геоботанические исследования 1897 г. / А.В.Фомин // Тр. экспеди- ции для исследования истоков главнейших рек Европ. России. — СПб., 1898. — 99 с. 5. Збірник праць, присвячений пам’яті академіка О.В.Фоміна. — К.: Вид-во АН УРСР, 1938. — 378 с. 6. Буш Н.А. Александр Васильевич Фомин / Н.А.Буш // Сов. ботаника. — 1936. — № 1. — С. 134—136. 7. Протоколы заседания деканата факультета. — Державний архів м.Києва, ф. 16, оп. 465, спр. 1936.  105 арк. 8. Фомин А.В. Лекции по фитогеографии (1924 г.) / А.В.Фомин. — Інститут архівознавства НБУВ НАН України (ІА НБУВ), ф. 10, оп. 1, спр. 2.  25 арк. 9. Фомін А.В. О виде (1931) / А.В.Фомін. — Там само, ф. 10, оп. 1, спр. 175. — 15 арк. 10. Фомин А.В. Краткий обзор современного состояния систематики: Лекция / А.В.Фомин. — Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 1, спр. 187.  74 арк. БОТАНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА О.В. ФОМІНА Наука та наукознавство, 2011, № 3 139 11. Фомін О.В. Про ботанічний сад при Українській академії наук / О.В. Фомін // Зб. пр. Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української академії наук у Києві. — К., 1919. — С. 4249. 12. Фомин О.В. Доповідна записка президенту Української академії наук / О.В.Фомін. — Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 1, спр. 2, арк. 2. 13. Доповідь надзвичайної академічної комісії про обревізування наукових установ Академії на- ук. — Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), ф. 166, оп. 4, спр. 244, арк. 4794. 14. Історія Академії наук України (19181923 рр.). — К.: Наук. думка, 1993. — 576 с. 15. Фомін О.В. Відозва на працю А.М.Окснера (1926 р.) / О.В. Фомін. — ЦДАВО України, ф. 166, оп. 12, спр. 5470, арк. 79. 16. Фомин А.В. Краткий очерк естественных ботанико-географических районов Украины (с картой) // А.В.Фомин— К., 1925. — 14 с. 17. Зеров Д.К. Олександр Васильович Фомін / Д.К.Зеров // Укр. ботан. журн. — 1936. — № 7(15). — С. 35. 18. Гринь Ф. Матеріали до флори східного Поділля / Ф.Гринь, В.Михайліченко // Вісн. Київ. ботан. саду. — 1933. — Вип. 16. — С. 3548. 19. Білик Г.Н. Солончакова рослинність приморської смуги УРСР / Г.Н.Білик. — К.: Вид-во АН УРСР, 1941. — 174 с. 20. Морочковський С.Ф. Історія розвитку мікологічних досліджень на Україні / С.Ф.Морочковський // Ботан. журн. АН УРСР. — 1954. — Вип. 11. — № 2. — С. 3648. 21. Вісюліна О.Д. До аномалії квітки та полігамії у Ajuga genevensis L. / О.Д.Вісюліна // Вісн. Київ. ботан. саду. — 1931. — Вип. 12/13. — С. 5962. 22. Вісюліна О.Д. Замітка про аномалії в будові деяких представників роду Campanula L. / О.Д.Вісюліна // Ботан. журн. АН УРСР. — 1940. — № 1. — С. 2530. 23. Фомін О.В. Доповідь на загальних зборах співробітників ботанічного інституту / О.В.Фомін. — ІА НБУВ, ф. 10, оп. 1, спр. 5.  18 арк. 24.Ситник К.М. Ботанічні наукові школи України в ХХ сторіччі / К.М.Ситник // Укр. ботан. журн. — 2007. — Вип. 64. — № 1. — С. 146154. 25.Кондратюк С.Я. Академік Олександр Васильович Фомін (02.05.1867 16.10.1935) — фун- датор ботанічної наукової школи, ботанічних установ і періодичних видань / С.Я.Кондратюк, В.В.Капустян, М.В.Шевера // Укр. ботан. журнал. — 2009. — № 5. — С.611638. Одержано 03.03.2011 В.Г.Гармасар Ботаническая научная школа А.В.Фомина Освещена научная, педагогическая и просвещенческая деятельность академіка А.В.Фомина, пока- заны этапы формирования и развитие его научной школы. Характеризуются исследования и научные до- стижения самого академика и членов его научной школы.

Ботанічна наукова школа О.В.Фоміна

Institution

Ähnliche Einträge