Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.

У статті проаналізовано етнічно-релігійний склад купецтва України як верстви з окремим соціально-правовим статусом, динаміку його чисельності протягом вказаного періоду. З’ясовано, що панівні позиції в торгівлі й промисловості займали гільдійці неукраїнського походження....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Донік, О.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schlagworte:	Студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5248
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст. / О.М. Донік // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 71-96. — Бібліогр.: 114 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5248
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-52482025-02-23T17:29:43Z Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст. Донік, О.М. Студії У статті проаналізовано етнічно-релігійний склад купецтва України як верстви з окремим соціально-правовим статусом, динаміку його чисельності протягом вказаного періоду. З’ясовано, що панівні позиції в торгівлі й промисловості займали гільдійці неукраїнського походження. The article analyzes ethnic-religious composition of the merchants of Ukraine as layers of different social and legal status, changes its size during that period. It is found that the dominant positions in trade and industry were merchants of nonUkrainian origin. 2009 Article Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст. / О.М. Донік // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 71-96. — Бібліогр.: 114 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5248 uk application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Студії Студії
spellingShingle	Студії Студії Донік, О.М. Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.
description	У статті проаналізовано етнічно-релігійний склад купецтва України як верстви з окремим соціально-правовим статусом, динаміку його чисельності протягом вказаного періоду. З’ясовано, що панівні позиції в торгівлі й промисловості займали гільдійці неукраїнського походження.
format	Article
author	Донік, О.М.
author_facet	Донік, О.М.
author_sort	Донік, О.М.
title	Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.
title_short	Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.
title_full	Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.
title_fullStr	Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.
title_sort	чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва україни в хіх — на початку хх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5248
citation_txt	Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст. / О.М. Донік // Укр. іст. журн. — 2009. — № 5. — С. 71-96. — Бібліогр.: 114 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT doníkom čiselʹnístʹtaetníčnokonfesíjnijskladkupectvaukraínivhíhnapočatkuhhst
first_indexed	2025-11-24T03:29:26Z
last_indexed	2025-11-24T03:29:26Z
_version_	1849640843187585024
fulltext	71Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... О.М.Донік* ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА ЕТНІЧНО-КОНФЕСІЙНИЙ СКЛАД КУПЕЦТВА УКРАЇНИ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст. У статті проаналізовано етнічно-релігійний склад купецтва України як верстви з окремим соціально-правовим статусом, динаміку його чисельності про- тягом вказаного періоду. З’ясовано, що панівні позиції в торгівлі й промисловості займали ґільдійці неукраїнського походження. В умовах становлення у сучасній Україні ринкової економіки та формування господарської еліти в історичній науці спостерігається значний інтерес до вітчиз- няного підприємництва, передовим загоном якого, за традицією, було купецтво. Історія цього стану є актуальною у зв’язку із визначенням його ролі та місця в економічному й суспільному житті України XIX – початку XX ст., особливо в пореформений період, коли розвиток економіки зумовив сплеск підприємницької діяльності, відбувався процес активного формування торгово-промислового про- шарку, основу якого становило саме купецтво. У вітчизняній історіографії на сьогодні практично відсутні спеціальні уза- гальнюючі праці з історії купецтва XIX – початку XX ст., проте існує література, в якій розглядаються окремі аспекти цієї проблеми. До 1920-х рр. цілеспрямова- ного вивчення діяльності купецтва не проводилося, і праці, що торкалися даної проблематики, мали загальний характер1. В історіографії 1920-х – середини 1930-х рр. при дослідженні багатьох проблем, пов’язаних із місцем українського господарства в економіці Російської імперії та характером українсько-російських торговельних взаємин, значну увагу було приділено з’ясуванню питання націо- нального складу купецтва України2. Із другої половини 1930-х рр. діяльність купецтва як окремого стану переста- ла бути об’єктом досліджень радянської історіографії, адже пріоритетними вважа- лися суто економічні проблеми та процеси, пов’язані з ними. Ця верства розгляда- лася як складова буржуазії, виходячи з тези, що у XIX ст. відбувався розклад станів і формувалися класи капіталістичного суспільства. Водночас буржуазія вивчалася як антагоністичний до пролетаріату клас, який мав урешті-решт зійти з історичної арени. Із цього часу економічні інтереси російського та українського народів і господарських теренів розглядалися як такі, що не мали суттєвих супе- речностей. До початку 1990-х рр. з’явилася низка праць радянських істориків, в яких у загальноросійському контексті досліджувалися, зокрема, проблеми еконо- мічної діяльності буржуазії, її походження й склад, питома вага у соціальній структурі пореформеного суспільства, процес первісного нагромадження, торгово- промислова політика уряду, роль іноземного капіталу в економіці країни, суспільно-політична діяльність підприємницького класу тощо3. Зокрема, запро- понована І.Ф.Ґіндіним концепція реґіонально-галузевої типології російської бур- жуазії, яка залишила помітний слід в історіографії, указувала на різнорідність рівня капіталістичного розвитку та основних груп буржуазії, до яких було відне- сено петербурзьку, московську і численну, але слабко економічно й політично роз- винуту буржуазію імперської провінції, у тому числі й України4. Українські радянські історики (І.О.Гуржій, Б.А.Кругляк, І.С.Слабєєв, Л.Г.Мельник та ін.) висвітлювали купецтво переважно в контексті з’ясування основних етапів розвитку вітчизняної торгівлі й промисловості кінця XVIII – * Донік Олександр Миколайович – канд. іст. наук, ст. наук. співроб. Інституту історії України НАНУ. E-mail: donnik@ukr.net 72 О.М.Донік початку ХХ ст., однак питання про питому вагу та значення купецького підпри- ємництва вони спеціально не розглядали, адже механічно ототожнювали купців із торгівельною та промисловою буржуазією5. Вивчення історії купецтва на теренах Російської імперії як окремої соціальної верстви розпочалося тільки з середини 1980-х рр. Цей напрямок історичних дослід жень в останнє двадцятиліття набув значного поширення у працях росій- ських науковців, які проаналізували різні аспекти історії купецтва досліджувано- го періоду – особливості розвитку стану, основні напрямки діяльності, соціально- правовий статус, динаміку чисельності, соціальну мобільність, соціокультурну активність, побут, риси ментальності тощо. Дослідники зібрали й систематизува- ли величезний фактичний матеріал, розробили нові методи та визначили підходи до вивчення цієї соціальної групи, звернулися до студіювання історії купецтва по окремих реґіонах та на мікрорівні6. На тлі розрізнених студій з історії російського провінційного купецтва помітно виділяється західносибірська історіографічна школа, що зародилася ще в радянський час7. В Україні, незважаючи на інтерес до підприємництва, який виник в роки незалежності, історія купецтва вивчається фраґментарно. До цього часу у вітчиз- няній історіографії проблема залишається недостатньо розробленою. Так, деякі аспекти стосовно участі купців у формуванні підприємницького прошарку України, їх ролі в розвитку промисловості й торгівлі у ХІХ ст. розглядалися у працях Т.І.Лазанської, В.В.Крутікова та ін.8 Окремих аспектів історії купецтва в Україні на початку XIX ст. торкався О.І.Гуржій9. В останні роки значна увага приділяється реґіональному аспекту у вивченні діяльності купецтва як окремого стану. Так, у дисертаційній праці Ю.А.Бєлікова на прикладі важливого у соціально-економічному плані реґіону України – Харківської ґубернії – подано цілісну картину діяльності цієї верстви у другій половині XIX – на початку ХХ ст. Автор зробив висновок про значну суспільну активність харківського провінційного купецтва у вказаний період10. З’явилися наукові студії також про окремих найбільш відомих в Україні під- приємців – Терещенків, Харитоненків, Г.Г.Маразлі та інших11, в яких зроблено наголос на їх соціокультурній діяльності. Таким чином, історія купецтва XIX – початку XX ст. як у цілому підросійської України, так і окремих її реґіонів (за винятком Харківської ґубернії) залишається недостатньо вивченою. Особливо це стосується аналітичних досліджень із вказаної проблематики. Тому постає, серед іншого, завдання розглянути купецтво України XIX – початку XX ст. як окрему соціальну групу з етнічною структурою, проаналізу- вати джерела її формування і чисельність. При цьому автор трактує купецтво у широ- кому аспекті як прошарок підприємців, які безпосередньо належали до купецького стану або походили з нього, із часом набувши більш вищого соціального статусу. Умови формування й діяльності купецтва підросійської України в ХІХ ст. деякою мірою відрізнялися, скажімо, від європейської частини Росії, мали свою специфіку не тільки в економічному, а й етнічно-конфесійному планах. На почат- ку ХVIII ст. Україна була ще здатною до всебічного розвитку на власній («природ- ній») економічній основі, коли займала активні позиції в міжнародній торгівлі. Згодом під тиском колоніальної політики російського уряду змушена була зійти з цього історичного шляху, перетворившись на «національну область», що мала обслуговувати інтереси метрополії. Протягом першої половини ХІХ ст. українські землі залишалися сільськогосподарським реґіоном, який постачав сировину для російського та іноземних ринків. Утім, розклад кріпосницько-поміщицької систе- ми господарювання у цей період нерозривно був пов’язаний із розвитком капіта- лістичних ринкових відносин, із чисельним зростанням і структурними змінами у складі міського населення, серед якого виділялися фінансово спроможні купці. Чимало міст України все більше відривалися від землеробства, поступово перетво- 73Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... рюючись на торговельно-промислові осередки, серед яких найбільшими на середи- ну ХІХ ст. стають Одеса, Київ, Бердичів, Миколаїв, Херсон, Харків, Житомир, Сімферополь (мали в 1856 р. понад 20 тис. осіб населення). Товарообмін між містом і селом, зв’язки з місцевими та віддаленими ринками здійснювалися насамперед завдяки діяльній участі у цьому процесі представників купецької верстви, які активно провадили первісне нагромадження капіталу через торгівлю, збільшували кількість торговельних закладів, вкладали кошти у промисловість. Разом із посиленням торговельних відносин протягом першої половини ХІХ ст. в Україні неухильно збільшувалась і загальна кількість купців. Шлях досягнення успіху на комерційній ниві пролягав через величезне працелюбство, самоорганізованість, самоосвіту, нагромадження необхідних зв’язків, досвіду, і, зрештою, талан. Типовою для представників купецького стану була кар’єра, яка послідовно пройшла через такі щаблі: крамничний хлопчик – прикажчик – само- стійний купець. Купецькі діти, як правило, проходили навчання й практику тор- гівлі в магазинах та крамницях, які належали родині чи знайомим, на ярмарках. «У тутешньому торговому світі, – відзначали Д.І.Багалій і Д.П.Міллер, – безпере- станно повторюється наступне явище. Хлопчик років 13–14, син міщанина чи збіднілого купця, поступає в яку-небудь крамницю; через 5–6 років роботи у крамниці, привчившись або, точніше кажучи, звикнувши до торгівлі, признача- ється прикажчиком. ... Проживши ще кілька років та нагромадивши 3–4 тис. руб., він залишає господаря з метою самому розпочати власну справу»12. Якщо у 1815–1833 рр. приріст населення в українських ґуберніях становив 16%, то чисельність представників купецького стану збільшилася на 77%13. За даними статистика К.Ґермана, у містах України в 1816 р. проживало 9400 куп- ців14. А згідно з підрахунками П.Ґ.Риндзюнського, зробленими на основі матеріа- лів державних окладних книг, того ж року кількість купців (ревізьких душ) в українських ґуберніях (без Херсонської) становила 5002 особи, а в 1854 р. в усіх 9 ґуберніях їх уже налічувалося 40 294 особи (див. табл. 1). Якщо не брати до уваги Херсонську ґубернію, чисельність купецтва в межах України за вказаний час збільшилася в 6,8 раза. Статистичні дані, згідно з таблицею 1, вказують і на той факт, що з 1808 по 1824 рр. в жодній українській ґубернії кількість купців не збільшилася, а, навпаки, зменшилася. Табл. 1. Зміна чисельності купців в українських ґуберніях (ревізькі душі; 1800–1854 рр.)15 Ґубернія 1800 р. 1808 р. 1816 р. 1824 р. 1827 р. 1854 р. Волинська 975 527 214 214 910 4103 Катеринославська – – 895 598 850 4110 Київська 474 786 246 191 795 7281 Подільська 1046 1205 207 131 823 6915 Полтавська 1102 1599 670 546 766 2843 Таврійська – 874 379 131 497 2955 Харківська – 991 639 525 930 2360 Херсонська – – – – 881 6094 Чернігівська 3221 5864 1752 534 1247 3632 Усього – – 5002 – – 40 294 Як правило, купці ґубернського міста становили найвпливовішу групу, що посідала провідне місце в торгівлі всієї ґубернії. Зокрема, 1861 р. у таких ґуберн- 74 О.М.Донік ських центрах, як Харків, налічувалося 2596 купців, у Києві – 1388. Ці міста були на той час найбільшими реґіональними центрами торгівлі16. Зі зростанням кількості купців збільшувалися суми їх капіталів. Так, у Подільській ґубернії з 1808 по 1825 рр. купецький капітал зріс з 200 тис. руб. до 432 тис. руб. У Харкові 1851 р. було оголошено купецьких капіталів: 1-ї ґільдії – 99, 2-ї – 30 і третьої – 351 на загальну суму 1 млн 192,5 тис. руб. У Катеринослав- ській і Херсонській ґуберніях 1854 р. було оголошено капіталів: по 1-й ґільдії – 75, по 2-й – 132, по 3-й – 2690. Купецький капітал тут становив того року разом 8 млн 373 тис. руб. На 1861–1862 рр. у містах України було оголошено понад 9 тис. купецьких капіталів по всіх трьох ґільдіях17. Зростання протягом 1830– 1850-х рр. кількості купців і купецьких капіталів відбувалося здебільшого за рахунок 3-ї ґільдії, що пояснювалося участю в купецькій діяльності представни- ків нижчих станів, насамперед міщан і селян, які мали дрібні капітали і могли записатися лише до цієї ґільдії, досить значними податками за отримання купець- кого свідоцтва, відсутністю великої вигоди від торгівлі по перших двох ґільдіях. Хоча винятковими правами здійснювати зовнішню торгівлю володіли купці 1-ї ґільдії і зі значними обмеженнями – 2-ї, ця перевага мала менше значення, ніж звільнення від рекрутчини, яке поширювалося на купців усіх трьох ґільдій. Епоха реформ 1860–1870-х рр., яка супроводжувалась лібералізацією подат- кового законодавства, відкрила доступ до торгово-промислової діяльності всім категоріям населення. Це завдало остаточного удару по станових принципах орга- нізації підприємництва, закріплених реформами катерининського періоду. На тлі ринкового розвитку підприємницької діяльності скасування в 1863 р. 3-ї ґільдії вже протягом наступних десятиліть призвело до істотного скорочення кількості представників купецького стану, утім, і надалі ґільдійське купецтво в Україні залишалося основною частиною підприємницького прошарку. Відомі російські дослідники О.М.Боханов, а за ним Б.М.Миронов, наводять дані, які свідчать, що у межах європейської частини Росії (без Польщі і Фінляндії) за майже чотири пореформені десятиліття спостерігалося більш, ніж дворазове зменшення складу купецького стану. Так, у 1863 р. тут нараховувалось 235,7 тис. купців чоловічої статі, в 1870 р. – 208,4 тис., а в 1897 р. – уже 116,4 тис.18 Основну причину скорочення чисельності купецтва вони вбачають у лібералізації торгово- промислового законодавства останньої третини ХІХ ст., яка сприяла тому, що до кінця століття значній частині ділових людей, особливо тим, котрі ще не досягли вершин у торгово-промисловій діяльності, не обов’язково було записуватися до купецького стану. Наприклад, 1862 р. у Волинській ґубернії більш-менш замож- них купців налічувалося 2262, а вже 1887 р. їх було 1092, тобто загальна кількість за цей час у ґубернії зменшилася вдвічі19. Водночас було логічним, що з розвитком капіталізму зростала кількість куп- ців у містах. У тій же Волинській ґубернії 1848 р. купців і почесних громадян у містах налічувалося 1867 осіб, а у повітах – 3782 особи (разом 5649 осіб, що стано- вило 0,4% всього населення ґубернії). Через 35 років, у 1883 р., у містах купців і почесних громадян налічувалося вже 5318 осіб, а в повітах – лише 2705 (разом 8023 особи, що становило ті ж 0,4% всього населення Волинської ґубернії). Таким чином, у відсотковому відношенні до всього міського населення ґубернії, якщо порівнювати з 1848 р., кількість купців і почесних громадян у містах збільшилася у 1,5 рази20. Матеріали I загальноросійського перепису населення 1897 р. дають можли- вість детально розглянути як чисельність, так і етнічний склад купецтва 9-ти українських ґуберній з урахуванням членів купецьких родин21. Усього тут було зафіксовано 67 709 таких осіб. Найбільш значні групи представників купецького стану проживали (в порядку зменшення чисельності) у таких українських містах: Київ – 5064, Одеса – 4965, Харків – 3585, Катеринослав – 2364, Кременчук – 75Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... 1527, Бердичів – 1446, Миколаїв – 1424, Полтава – 1192, Єлисаветград – 1047, Сімферополь – 1063, Житомир – 888, Херсон – 886, Севастополь – 802, Феодосія – 683, Ромни – 645, Суми – 598, Павлоград – 561, Керч – 556, Маріуполь – 513 осіб. У 14 українських містах кількість купців становила від 500 до 300 осіб. Від 300 до 200 представників купецького стану мали ще 19 українських міст. У решті їх було менше 200 осіб. Загалом за переписом 1897 р. частка купецтва у складі міського населення України (3 млн 085 тис. осіб) становила 2,19% і перевищувала загаль- норосійський показник – 1,3% (всього купців у межах країни налічувалося 225,6 тис. осіб), що свідчило про значний розвиток торгівлі в українських містах та прилеглих до них районах22. До середнього відсотку наближалася кількість купців у Києві (2,04%), Харкові (2,06%), Катеринославі (2,1%), Сімферополі й Сумах (по 2,17%). Більшою вона була в Полтаві (2,22%), Кременчуці (2,42%), Ромнах (2,68%), Бердичеві (2,7%), Феодосії (2,83%), Павлограді (3,57%). Водночас у частині великих і значних торгових міст відсоток купців був меншим від загальноукраїнського показника. Так, в Одесі він становив 1,23%, Житоми- рі – 1,35%, Херсоні й Севастополі – по 1,5%, Миколаєві – 1,55%, Маріуполі – 1,65%, Керчі – 1,68%, Єлисаветграді – 1,7%. Провідну роль тут, за винятком Житомира, відігравали досить заможні комерсанти (відповідно, їх чисельність була не такою вже і великою), ділові інтереси яких зосереджувалися на закордон- ній торгівлі. Таким чином, чисельність купецтва в тому чи іншому місті досить влучно відображала його значущість саме у внутрішній торгівлі. Незалежно від місця приписки купці концентрувалися навколо економічних центрів (як прави- ло, головних міст ґуберній), справляючи вплив на економічне, суспільно-політич- не та культурно-освітнє життя того чи іншого реґіону. Тенденція відчутного скорочення до початку ХХ ст. чисельності купецтва, пов’язана з реформою про промисловий податок 1898 р., яка розірвала безпосеред- ній зв’язок між підприємницькою діяльністю й належністю до купецького стану, вочевидь була характерною для всіх українських ґуберній. Попри відчутне змен- шення чисельності ґільдійського купецтва напередодні Першої світової війни, воно, як і раніше, об’єднувало найбільш енергійних підприємців, що становили ядро заможних господарників України. Статистика платежів за вибір свідоцтв на підприємницьку діяльність і належ- ність до купецтва дає нам можливість визначити, якою в українських ґуберніях була питома вага підприємців, котрі намагалися вступити до купецького стану після 1898 р. Для цього потрібно порівняти два показники – кількість промисло- вих свідоцтв, виданих на 1897 р., що передував реформі системи оподаткування, і кількість ґільдійських документів вищих розрядів, викуплених на 1899 р. Пер- ший показник (згідно з вимогами положень 1863–1865 рр.) фіксував кількість свідоцтв (патентів) «основного збору», тобто загальне число платників промисло- вого податку. Другий був запроваджений новим Положенням 1898 р., яке зобов’язувало сплачувати за право користування становими привілеями, крім основних податків, ще і додатковий ґільдійський податок23. Таким чином обри- вався прямий зв’язок між підприємництвом і належністю до купецтва. Однак саме тому офіційна статистика, яка здійснювала, починаючи з 1899 р., облік купецьких свідоцтв, містить найбільш повну інформацію про чисельність пред- ставників купецького стану (без членів родин). Як видно з таблиці 2, у 2-й ґільдії кількість осіб, які побажали скористатися становими правами, становила в усіх 9 українських ґуберніях лише 32,6% (7337 ґільдійських свідоцтв у 1899 р. проти 22 535 патентів у 1897 р.). Порівнян- ня даних по ґуберніях дозволяє виявили реґіональні особливості. Найменше нама- галися записатися до купецтва «другоґільдійці» Катеринославської (7,8%), Харківської (13,2%), Волинської (17,3%) ґуберній. На протилежному полюсі – Таврійська (49,1%) і Херсонська (49,4%) ґубернії. 76 О.М.Донік Табл. 2. Кількість виданих на 1897 р. промислових свідоцтв і викуплених на 1899 р. ґільдійських свідоцтв24 Ґубернія Свідоцтва (патенти) на 1897 р. Станові купецькі свідоцтва на 1899 р. 1-ша ґільдія 2-га ґільдія 1-ша ґільдія 2-га ґільдія річні піврічні річні піврічні – – Волинська 50 1 1438 85 19 250 Катеринославська 102 4 3109 263 59 243 Київська 494 37 2869 223 471 1141 Подільська 48 3 1336 84 15 344 Полтавська 32 1 2023 124 20 978 Таврійська 48 3 2682 170 20 1317 Харківська 111 4 3628 192 82 478 Херсонська 235 21 3632 299 148 1797 Чернігівська 31 – 1818 100 19 789 Усього 1151 74 22 535 1540 853 7337 Частка купців, які вирішили вступити до 1-ї ґільдії після 1898 р., була значно більшою. Як і у 2-й ґільдії, тут досить чітко проглядаються реґіональні особливос- ті. Зокрема, у Київській ґубернії таке співвідношення становило 95%, у Харківській – 73%, у Херсонській – 63%, у Полтавській – 62%, у Чернігівській – 61%, у Катеринославській – 58%, у Волинській – 38%, у Подільській – 31% (середній показник по 9 українських ґуберніях – 74,1%). Таким чином, у 1899 р. підприємці України бажали скористалися наданим їм правом набути купецькі станові привілеї більш престижної 1-ї ґільдії, до якої намагалися вступити най- більш заможні підприємці та представники тих етнічних груп, на яких поширю- валися обмеження щодо торгово-промислової діяльності, насамперед євреї. Різниця у загальній динаміці кількісного складу двох ґільдій говорить про те, що міркування престижу і намагання долучитися до корпорації першоґіль- дійців, що давало більший обсяг привілеїв, слугували основним мотивом при виборі підприємцями станової належності. Схожа картина проглядалася і у межах усієї країни. Так, за даними М.К.Шацилла, із 1899 до 1912 рр. кількість купців 1-ї ґільдії в Російській імперії збільшилася майже на 20% (із 3989 до 4871 особи), а 2-ї ґільдії – зменшилася майже на третину (з 38 375 до 26 439 осіб)25. Тут слід указати і на ту особливість, що сформована до кінця ХІХ ст. станова система не справила відчутного впливу на розвиток підприємництва в Україні. Лише менше третини всіх платників промислового податку скористалися правом вступу до купецтва. Таким чином, дані станової статистики можна використовува- ти лише для характеристики динаміки соціальних процесів усередині окремих станів. Розглянути такий важливий показник, як національний склад представників купецького стану в межах усіх 9 українських ґуберній, дозволяє перепис 1897 р. (на основі даних про рідну мову). Зокрема в Україні на цей час найбільше купців разом із членами родин належало до таких етносів: 37 863 єврея (55,9% від загаль- ної кількості), 19 626 росіян, до яких також належала частина зросійщених укра- їнців (30%), 4672 українця (6,9%), 1971 німець, 1457 татар, 663 вірменина, 494 поляка, 424 грека26. У межах усієї країни в 1897 р. російськомовними було 60,5% купців (сюди входили також українці і білоруси), 25,5% припадало на євреїв, які становили всього 4,2% населення Росії27. 77Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... Як видно з наведених вище даних, за національним складом купецтво Украї- ни було досить неоднорідним. За чисельністю переважали представники єврей- ського і російського етносів. Українці, задіяні, головним чином, у сільському господарстві, мали набагато слабші позиції в торгово-промисловій діяльності. Існував прошарок ґільдійців і серед представників інших етносів, які населяли край, – німецького, татарського, польського та грецького. На відміну від ґуберній Центральної Росії, кількісне домінування єврейського купецтва (за даними перепису 1897 р.) не тільки в містах Правобережної України, яка тоді офіційно йменувалася Південно-Західним краєм, а й у міських центрах Південної та на більшій частині Лівобережної України, було викликане правови- ми нормами та історичним розвитком, насамперед входженням значної частини українських земель до смуги єврейської осілості, запровадженої імператрицею Кате риною ІІ у 1791 р., а також сильними позиціями єврейства у традиційних для представників цього етносу формах господарської активності – торгівлі, оренді, відкупах, лихварстві тощо. Повернення єврейського населення до міст Правобережної України відбулося під час поділів Речі Посполитої наприкінці ХVIII ст., майже через півтора століт- тя з моменту їх вигнання за часів Богдана Хмельницького. Понад 600 тис. євреїв після анексії колишніх східних польських воєводств стали підданими російського імператора28. Запровадження Катериною ІІ смуги єврейської осілості зобов’язало їх селитися і займатися торгівлею лише у визначених для цього районах. Відтоді євреї почали перебиратися насамперед до тих міст і містечок Правобережної України, де спостерігалося жваве економічне життя. Зокрема, можна частково погодитися з М.П.Драгомановим, який дозвіл євреям селитися саме на україн- ських землях уважав засобом економічної експлуатації українців російським урядом29. За переписом 1897 р., в українських ґуберніях Російської імперії проживали 1 млн 645 тис. євреїв, що становило 8% загальної кількості населення. За чисель- ністю євреї в Україні посідали третє місце після українців (20 млн 600 тис.) та росіян (2 млн 085 тис.). Найбільше євреїв мешкало в Київській, Подільській та Волинській ґуберніях – 1 млн 048 тис. Міське населення в українських ґуберніях, яке з 1863 р. по 1897 р. зросло з 1 млн 460 тис. до 2 млн 988 тис. осіб, на 33% скла- далося з євреїв30. У деяких містах і містечках Правобережжя чисельність останніх сягала половини й більше всього населення. Наприклад, 1883 р. у Бердичеві Київської ґубернії мешкало 74 879 чол., з яких 64 425 (86%) були євреями; в Умані, відповідно, 24 489 і 17 651 (72,1%); у Кам’янці-Подільському – 29 103 та 16 878 (58%); у Житомирі – 56 097 і 27 064 (48,2%). Чимало їх проживало і в най- більших містах Півдня та на Лівобережжі. Так, в Одесі і Катеринославі євреї ста- новили по 35% населення, у Кременчуці – 45%, у Полтаві – 20%, у Херсоні – 30%, у Керчі – 9,8%31. Саме євреї, попри низку дискримінаційних заходів російського уряду, маючи могутній природний потяг до посередницької діяльності, виявилися найбільш підприємливим етносом, що безпосередньо проявилося у кількості ґільдійців. Так, за переписом 1897 р. у Київській ґубернії купці-євреї (враховувалися всі члени родини) становили 70,4% (8403 особи від усього загалу представників цього стану), у Волинській – 86,6% (відповідно 3883), Подільській – 84,7% (3637), Полтавській – 69,9% (5433), Катеринославській – 59,6% (4710), Чернігівській – 61,9% (6364), Херсонській – 43,7% (5377), Таврійській – 36,8% (2849). Най- більший відсоток купців-євреїв був у тому ж Бердичеві (91,8%), де всього їх налі- чувалося 1328 осіб32. Тільки у Харківській ґубернії купці-росіяни й українці за чисельним складом переважали представників цього етносу – відповідно 3965 росіян (64,2%) і 1126 українців (18,2%) проти 748 євреїв (12,1%). Купці-українці переважали 78 О.М.Донік представників інших етносів за чисельністю (у межах усіх 9 ґуберній) лише в кіль- кох повітових центрах саме Харківської ґубернії, зокрема в таких, як Охтирка, Богодухів, Лебедин, Ізюм, Вовчанськ та ще деяких. У найбільших містах цієї ґубернії – Харкові й Сумах – панівне становище посідали купці-росіяни33. За сло- вами І.С.Аксакова, ці міста уже в першій половині ХІХ ст. були витвором саме російського купецтва34. Так, у вищезазначеному губернському центрі в 1897 р. проживали 2451 купець-росіянин, 678 купців-євреїв і всього 199 купців- українців35. Відомий учений І.О.Житецький у своєму історико-етнографічному нарисі «Євреї в Південній Росії», опублікованому на сторінках «Киевской старины», зазначав: «У період, що розглядається, уся торгівля малоросійських областей, крім Харківської ґубернії, частини Курської і Воронезької та землі Війська Донського, а також Кубанської області за невеликим винятком перебуває у владі євреїв, до того ж, посилення єврейської торгівлі відбувається пропорційно густо- населеності євреїв, давності їх перебування на відомих пунктах і центральності самих пунктів: на Лівобережній Україні і Новоросії частина торгівлі належить великоросам, грекам і навіть туземцям, на Буковині – німцям і угорцям, у Галичині – німцям, але у центрі єврейського поселення – Південно-Західному краї і в малоросійських частинах Північно-Західного краю та Привіслинського – торгівля майже цілковито залежить від євреїв»36. Визначаючи характерні риси єврейської торгівлі, І.О.Житецький указав на широке коло інтересів і відсутність чіткої спеціалізації торговців цього етносу, розрахунок на найшвидший обіг капіталу, взаємодопомогу та взаємозв’язок між комерсантами, надзвичайно високу густину торгівельної мережі, свідоме прагнен- ня стати «зі своїми операціями ближче до темної маси народу». Зрештою, у праці цього етнографа, як і в інших авторів37, євреї-торговці звинувачувалися у нечесно- му підприємництві, монополізації найважливіших галузей торгівлі, а нерідко і відвертому шахрайстві. Утім деякі дослідники наголошували й на позитивних сторонах підприєм- ницької діяльності євреїв, яка сприяла економічному розвиткові українських земель. Згадуваний нами І.С.Аксаков, підкреслюючи важливу роль «заповзятли- вого та енергійного єврейського племені», наголошував: «Головна користь від них та, що вони, посилюючи роздрібну торгівлю на ярмарках, посилюють обіг дзвінкої монети»38. Адже саме здебільшого євреї постачали готівку на українські ярмарки. Цей дослідник також вважав, що єврейські торговці були першими помічниками російських купців в їх просуванні на український ринок. Невипадково І.Озеров у своїй передмові до книги В.Зомбарта «Євреї й господарське життя» стверджував, що саме з «єврейським елементом» значною мірою був пов’язаний більш стрімкий економічний розвиток західних губерній Російської імперії, із чим ми не можемо не погодитися. Феномен значного представництва єврейського етносу в купецькому стані пояснюється як економічними, так і соціальними причинами, що було реакцією пригнобленої національності на вплив цілої системи дискримінаційних заходів уряду. Значний відсоток євреїв у складі купецтва свідчив не тільки про збільшен- ня ділової активності єврейського населення у другій половині ХІХ ст., що відбу- валося на тлі загального скорочення чисельності стану. Частка осіб юдейського віросповідання з купецькими званнями, реально зайнятих у підприємництві, була все ж таки меншою, ніж питома вага євреїв у купецькому стані. Ділові люди, які проживали в місцях компактного розселення єврейського населення (смуга осі- лості), виявляли у порівнянні з підприємцями з інших реґіонів підвищений інтерес саме до набуття станових купецьких прав. У цілому це було характерним для обох ґільдій, однак найбільш виразно така тенденція проглядалася в корпорації пер- шоґільдійців. 79Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... Якщо брати до уваги найбільші українські торгово-промислові міста, то за пере- писом 1897 р. у Києві росіян та євреїв із ґільдійськими свідоцтвами було майже порів- ну – відповідно 2307 і 2238 осіб (і тільки 152 українця). В Одесі переважали купці- росіяни – 2756 осіб (55,5% від загальної кількості), євреїв налічувалося 1550 осіб (31,2%). У Катеринославі переважали вже останні – 1376 проти 816 росіян. Схожу картину ми можемо спостерігати й у Чернігівській ґубернії, де в пер- шій половині 1860-х рр., за словами статистика М.Домонтовича, купецтво «май же на 2/3 складається з росіян (переважно старовірів) та євреїв, і тільки 1/3 припадає на долю корінного населення [ґубернії – О.Д.], українців» (усього в 1860 р. у ґубернії налічувався 3891 купець чоловічої статі, з них християнами були 2562 особи, а юдеями – 1329)39. Тенденції щодо національного складу купецтва та його розподілу по реґіонах, згідно з нашими підрахунками, деякою мірою співзвучні з висновками О.П.Ог - лоблина, зробленими ним у 1920-х рр. на основі дослідження етнічного складу лише тих представників купецтва та міщанства, які володіли промисловими закладами в Наддніпрянській Україні у першій половині ХІХ ст. (він вважав, що ці висновки придатні для висвітлення складу і тих підприємців, які займалися комерцією). За його даними, серед усього загалу промисловців росіяни становили 52,6%, українці – 22,2%, євреї – 20,9% та іноземці – 1,9%. Згідно з О.П.Оглобли- ним, підприємці-українці переважали лише на Слобожанщині, у решті реґіонів їх частка була неістотною, а найбільший вплив росіян у промисловості та тор- гівлі спостерігався в Новоросії. Історик писав: «Російські купці зосереджують свої справи переважно в Південній Україні. Багато з них при діяльній підтримці імперсь кого уряду міцно облаштовуються у прибережних торгових центрах. Якщо старі колонії російського купецтва в українських містах утверджуються шляхом тривалої й упертої боротьби з місцевим українським купецтвом, то на Півдні України російський купець прибував на порожнє місце або зустрічав супер- ників тільки в особі іноземного і грецького (вірменського) купецтва»40. Інтенсивний наплив в Україну російських купців розпочався ще на межі ХVIII–ХІХ ст. Підтримувана владою, ця «експансія» найбільш повно проглядала- ся у великих містах. Заможні купці-переселенці з Великоросії, отримавши значні преференції та пільги, відразу посіли панівне становище серед місцевого купец- тва. За свідченнями тодішніх економістів, уже на початку ХІХ ст. у внутрішній торгівлі імперії не тільки кількісно, але й за капіталами переважали росіяни. Зокрема, К.Арсеньєв у 1818 р. констатував: «Усі капітали, які оберталися у внут- рішній торгівлі, перебувають у руках природних росіян»41. За свідченнями О.Ф.Шафонського, ще в 1784 р. у Чернігівському намісництві, яке охоплювало також більшу частину пізнішої Полтавської ґубернії, серед 834 купців чоловічої статі 535 були росіянами, а решта (299) українцями. Усього до купецького стану належало 587 українців і 896 росіян обох статей (разом 1483 осіб). За його ж сло- вами, «в усій Малій Росії немає жодного купця з природних малоросіян, який би власного грошового капіталу тисяч тридцять мав»42. Відомий український радянський історик І.О.Гуржій, намагаючись спросту- вати «твердження буржуазно-націоналістичних істориків про те, що нібито тор- гівля на Україні перебувала виключно в руках російських, єврейських, польських та іноземних купців, що взагалі купців-українців було дуже мало», згідно з дани- ми архівних і статистичних джерел, зафіксував ті міста, де наприкінці ХVIII ст. серед купецького загалу переважали підприємці українського походження. Зо крема, у Борзні, Городні, Чернігові торгували лише купці-українці, у Ромнах в 1781 р. із 71 купця 64 були українцями, а решта – росіянами. На межі ХVIII–ХІХ ст. у цьому місті налічувалося вже 109 купців, з яких 97 були українцями, а 10 росія- нами, вірменами та євреями. У Полтаві у цей час було 142 купці, із них понад 100 належали до корінного етносу. Зі 114 київських купців у 1798 р. більше половини 80 О.М.Донік були українцями, а в Богуславі з 22 купців – 1743. Тобто, І.О.Гуржій навів дані по тих містах, де традиційно був високий відсоток купців-українців, що ми можемо спостерігати деякою мірою і наприкінці ХІХ ст. Поглинання українських земель імперією після скасування гетьманату й поділів Польщі відчутно посилило консолідацію Росії як імперської держави. Із початком ХІХ ст. російські купці, що приїжджали в українські землі з цен- тральних великоросійських ґуберній, насамперед Владимирської, Костромської, Мос ковської, Тверської (спочатку тимчасово, на ярмарки), починають тут селити- ся, не відчуваючи якоїсь особливої конкуренції з боку місцевого населення. До них у ще більшій кількості приєднувалися міщани та підприємливі селяни- росіяни, відпущені на оброк. Із часом вони, розбагатівши, склали основний кон- тинґент купецького населення міст Слобожанщини, Півдня України, Києва, та, деякою мірою, Лівобережжя. Активна експансія підприємливих росіян підкрі- плювалася русифікаторською й деполонізаційною політикою уряду на україн- ських землях, до того ж від середини 1830-х рр. купцям-переселенцям із Великоросії ґарантувалися значні пріоритети та пільги. Так, за царським указом від 8 березня 1835 р., який мав назву «Про пільги купецтву міста Києва», «для умножения населения и ободрения промышленности» заохочувалося переселення до міста купців із великоросійських ґуберній, котрі одразу потіснили менш заможних єврейських, українських і польських комерсан- тів. Документ дозволяв купцям, які побудують або придбають у Києві будинок, записатися в одну із ґільдій (залежно від ціни купленої нерухомості) без сплати ґільдійського збору протягом трьох років, із 1836 р. А в наступні два – сплачувати його половину. Ті ж, хто відкривав протягом пільгових років фабрику, звільнялися від ґільдійських повинностей на п’ять років із часу її заснування. Тим же докумен- том із метою підтримки представників 3-ї ґільдії у Волинській, Київській, Поділь- ській, Катеринославській та Херсонській ґуберніях (окрім записаних у ґубернських і портових містах) підтверджувалися пільги у сплаті ґільдійського збору терміном на 10 років – 1,5% замість 2,5% з оголошеного капіталу44. У грудні 1841 р. новим указом надавалися великі пільги тим комерсантам, які бажали переселитися в Київську, Волинську й Подільську ґубернії та записатися в купецький стан. Вони на 15 років звільнялися від усіх державних податків і зборів. Причому купці 3-ї ґільдії користувалися правами купців 2-ї ґільдії, а 2-ї – правами купців 1-ї ґільдії45. Купці і промисловці, здебільшого з центральних російських ґуберній, досить активно відгукнулися на заклик імператора Миколи І про необхідність економіч- ного освоєння українських земель, що відчутно посилило присутність російського елементу насамперед у найбільших містах. До першого покоління російських під- приємців, що розгорнули свою діяльність в українських ґуберніях імперії, нале- жали купці православного віросповідання, а також старообрядці або ж зросійщені підприємці. Однак частка купців-старообрядців в Україні протягом ХІХ ст. зали- шалася порівняно незначною, тоді, як у підприємницьких колах, наприклад Москви, таке купецтво задавало тон і було, зокрема, представлене найвідомішими династіями, як Ґучкови, Рябушинські Морозови, Коновалови, Солда тенкови і Хлудови. Це можна пояснити більш значною осілістю купців-старо обрядців та їх успішним господарюванням у великих містах і ґуберніях центральної частини Росії46. Купцям-росіянам в українських ґуберніях на середину ХІХ ст. належала біль- шість промислових підприємств, хоча в містах Правобережної України частка їх власності відчутно поступалася частці єврейських господарників. Російські під- приємці поспішали переселитися до України, оскільки тут була досить значною торгівельна і ярмаркова активність, зароджувалися нові галузі промисловості, і, головне, уряд ґарантував значні пільги на початковому етапі підприємництва. 81Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... Російським та зросійщеним купцям, як і євреям, була притаманна досить чітко виражена релігійність, особливо це стосувалося старообрядців. Якщо форми їх повсякденного життя суттєво не відрізнялися від життєвого укладу українських підприємців, то у сфері духовних цінностей російські купці, що сповідували ста- рообрядництво, створили свій особливий світ символів. Зокрема, у Києві наприкінці ХІХ ст. до громади старообрядців належало всьо- го понад 1,5 тис. осіб. Пік їх активної діяльності в торгівлі й промисловості міста припав на середину століття, коли вони посіли тут провідні місця. Із оголошених на 1849 р. 10 капіталів 1-ї ґільдії – п’ять належало старообрядцям Тимофію Деґтерєву, Родіону Деґтерєву, Стефану Широкову, Катерині Деґтерєвій і Наталії Буґаєвій. Така концентрація першогільдійського капіталу в руках старообрядців свідчила не про переваги торгово-промислової діяльності старообрядців у Києві, а про її слабкість у місті. Так, ще до модернізації у 1852 р. завод мідних, залізних і чавунних виробів Р.П.Деґтерєва був на той час єдиним таким підприємством у Києві (працювало близько 150 чол.), яке щорічно виробляло продукції на суму 70 тис. руб.47 Найбільша в Україні кількість старообрядців проживала у Чернігівській ґубернії, у посадах Новозибківського, Стародубського, Суразького і Городнян- ського повітів (у 1860 р. їх тут налічувалося 53 114 осіб, а євреїв – 33 214 осіб). Найбільшим в економічному плані центром у цьому ареалі проживання старо- обрядців був посад Клинці Суражського повіту, де значного розвитку досягли про- мисловість і ремесла. Зокрема, із 7386 мешканців обох статей (365 з них належало до купецького стану), які проживали у цьому населеному пункті, 5301 були старо- обрядцями. У 1862 р. у посаді налічувалося 48 промислових закладів, у тому числі 13 суконних, 10 панчішних і сап’янова фабрики, 3 чавуноплавильних заводи, власниками яких були саме купці-старообрядці48. Як випливає із наведених вище даних, купці українського походження суттє- во поступалися як своєю чисельністю, так і капіталами євреям та росіянам. Слаб- ка участь українців у торгово-промисловому підприємництві була викликана як їх сконцентрованістю на рільництві, загальними особливостями буття україн- ського суспільства, так і специфікою історичного розвитку краю. Ще І.С.Аксаков у своєму дослідженні торгівлі на українських ярмарках середини ХІХ ст. зазна- чав: «У Малоросії не існує такого різкого розподілу станів за заняттями, як у Росії, такого розподілу, який існує в Росії між станом освіченим і простим народом»49. Саме тому українське купецтво на противагу російському не перетворилося за своїм побутом, звичаями, характером, освітою, якщо можна так сказати, на окре- му «секту». За словами І.С.Аксакова, у Росії «купецький побут, стикаючись із вищими класами суспільства і в той же час близький народу, вилився в ту особливу дивну форму, яка породила типи комедій пана Островського. Ці типи зовсім незрозумілі в Малоросії, нічого подібного ви не знайдете в малоросійському купецтві»50. Цей дослідник констатував і те, що українські купці були менш схильні до розкоші, гонитви за модою, придбання нерухомості: «Малороси, навіть ті, які отримують гарні прибутки, задовольнялися своїми світленькими, чистенькими хатками... Російські купці, якщо тільки дозволяють кошти, намагаються в місцях своєї тор- гівлі обзавестися стаціонарними мурованими крамницями або покрити залізом дерев’яні»51. Але головним, на думку І.С.Аксакова, було те, що купці-українці поступали- ся росіянам в умінні вести торгівлю, оскільки були менш рухливими, не такими підприємливими, ретельно дотримувалися принципів християнської моралі: «Різниця між великоросійським і малоросійським купцем убачається у самому способі торгівлі... Малоросіянин майже ніколи не торгується, а тримається однієї певної ціни, яка, зрозуміло, визначається торговими обставинами, але здебільшо- 82 О.М.Донік го призначається ним із чесною впевненістю... Проти того, російський торговець негайно розпізнає покупця за одягом, за мовою, за прийомом, умить зметикує ... чи треба ... йому ... поступитися, а чи стягнути з нього вдвічі більше від справж- ньої ціни... Ми зовсім не захищаємо цього способу, але повинні зізнатися, що він привертає покупців»52. Досить важливим, за його ж словами, було й те, що укра- їнські купці майже не торгували у кредит: «Малоросійський купець ніколи не кредитує, крім рідкісних винятків, тоді, як уся російська торгівля заснована на зухвалому, божевільному кредиті, на відчайдушному ризику ... але кожному зро- зуміло, що купець, який не кредитується, повинен обмежитися лише поміркова- ним, хоча вірним прибутком, і що без підприємливості, без сміливого ризику неможливо очікувати великого успіху в торгівлі»53. Зрештою, на думку І.С.Ак - сакова, переваги національного характеру робили російських купців більш конку- рентоспроможними й значною мірою обумовили їх панування на українському ринку. Підтвердженням думки І.С.Аксакова є слова професора Харківського універ- ситету М.Ф.Сумцова, який на початку ХХ ст. писав, що «українці ніколи не мали нахилу або хисту до торгівлі. Завжди люди інших націй вихоплювали у них най- більш ласі шматки – у старовину греки, пізніше – євреї та великороси. Важкі на підйом хлібороби, люди чесні, із великим почуттям справедливості, українці не кидалися у великий бариш»54. М.Домонтович у своїй статистичній праці про Чернігівську ґубернію, говоря- чи про причини, які стали на заваді формуванню в українців «ділової хватки», акцентував увагу на способі їх життя: «Розкішна природа і землеробський спосіб занять, які розвинули в малоросові здебільшого поетично-споглядальний напря- мок, мало сприяли виробленню в нього тієї практичності і комерційної спритнос- ті, якими вирізняються великороси»55. Утім, не менше на розвиткові підприємництва серед українців позначилися історичні особливості ареалу проживання. Політична залежність від Польщі й Росії, проходження тут смуги єврейської осілості, насадження царським урядом своєї опори в особі російського чиновництва, поміщиків і купців, досить тривале існування у краї кріпацтва – усе це неґативно впливало на розвиток підприємниць- кої ініціативи українців та нагромадження ними капіталів, що призвело до пану- вання неукраїнського елементу в торгівлі й промисловості. Як писав у 1862 р. один із дописувачів журналу «Основа» у рецензії на працю статистика В.Павло вича по Катеринославській ґубернії, який наголошував на начебто притаманних українцям «в’ялості, ліні, безтурботності», відсутності діловитості» тощо, «... головною при- чиною ганебного становища поміщицьких селян було кріпацтво, до чого ж, у тако- му разі, пояснювати це вродженими безтурботністю і неві глаством»56. Як ми з’ясували, українські ґільдійські купці на своїй етнічній території були чисельно лише третьою групою після євреїв та росіян. Відповідно й за розмірами капіталів і підприємств, набутих у результаті економічної діяльності, показника- ми обігу, кількістю працюючих вони поступалися російським та єврейським діло- вим людям. Утім, у жорсткій конкурентній боротьбі окремим українцям вдалося піднятися до рівня найбільш визначних підприємців Російської імперії, як, наприклад, купецьким підприємницьким родинам українського походження Симиренків, Терещенків, Харитоненків, а також О.К.Алчевському. У 1920-х – на початку 1930-х рр. питання національного складу торгового населення України набуло у вітчизняній історіографії досить жвавого обговорен- ня у зв’язку з вивченням історії української економіки, що тісно пов’язувалося з проблемою місця українського господарства дореформеної доби в економічному просторі Російської імперії. Зокрема, О.П.Оглоблин та М.Є.Слабченко вважа- ли, що підприємці-неукраїнці, які оселялися в українських ґуберніях, швидко перей малися місцевими економічними інтересами, перетворюючись із буржу- 83Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... азії іноземної на українську, тобто купці неукраїнського походження практич- но зливалися з прошарком місцевих комерсантів. На думку М.Є.Слабченка, із кінця XVIII ст. «заїжджий купець і підприємець російський кидає блукання до Украї ни, він переселяється туди, ліквідує свої справи на батьківщині і робить «своим отечеством» далеку Україну»57. В унісон із ним О.П.Оглоблин писав, що «російське купецтво своєрідно українізується, зберігаючи свою національно- культурну особливість, але сильно охоплюючи своїм впливом місцеву торгів- лю»58. У цілому, згідно з концепцією зазначених істориків, українська буржуазія була достатньо сильною, щоб утримувати міцні позиції на національному терені. Вона, об’єднуючи представників різних національностей, відстоювала інтереси України, що мала розвинуту економіку. Серед опонентів таких поглядів слід насамперед назвати історика-економіста Д.Є.Бованенка, який вважав недоречним відносити до української буржуазії куп- ців та промисловців неукраїнського походження. Він, зокрема, усіх підприємців України поділяв на 4 групи: територіальну, національну українську, єврейську та російську. Лише представників другої групи Д.Є.Бованенко вважав за можливе ототожнювати з українською буржуазією. Утім, останню, згідно з його концеп- цією, він розглядав як слабку й нечисленну, що складалася переважно з дрібних підприємців, а тому не була спроможна на реальну конкуренцію з іншими трьома групами. Російську буржуазію Д.Є.Бованенко трактував загалом як ворожу українським національним інтересам59. Водночас, на його думку, єврейська буржуазія, на відміну від національної української, чинила значний опір наступу російських купців та промисловців, міцніше зв’язувала українські ринки з європейськими, тим самим фактично від- стоюючи місцеві економічні інтереси різних реґіонів України. Зокрема, Д.Є.Бо - ваненко зазначав: «На Україну єврейська буржуазія принесла звички, уміння й спритність, зв’язки зі світовим ринком і, передовсім, була аванґардом європейсь- кого капіталу, що просувався на схід... Єврейська буржуазія відігравала визначну роль у міжнародних зносинах України. Просуванню російського капіталу на Україну вона чинила великий опір»60. Зрештою, на його думку, національна бур- жуазія, яку уособлювало насамперед купецтво українського походження, будучи економічно слабкою і малочисельною, цілком відповідала загальному становищу підросійської України – звичайної економічної колонії великої імперії. Як указують статистичні дані, протягом ХІХ ст. найбільша питома вага ґіль- дійського купецтва, а, точніше, торгової буржуазії, яка значно переважала про- мислову, на українських землях спостерігалася у причорноморських ґуберніях (Новоросійський край) – Херсонській, Катеринославській і Таврійській, тобто у реґіоні, який інтенсивно колонізувався. Тут зростання населення відбувалося, головним чином, за словами А.О.Скальковського, «від напливу сюди поселян: казенних і поміщицьких, купців, ремісників і навіть вищого стану людей, виселе- них до цього краю з інших частин Росії службою, справами торгівлі, потребою у хлібі і притулку, або переведених особливими розпорядженнями»61. Саме цей реґіон мав підвищений відсоток іногороднього купецтва, а в таких великих портових містах, як Одеса, Миколаїв, Херсон, Бердянськ, Маріуполь, Євпаторія, Керч та Феодосія, що стали важливими торговими центрами, – віднос- но велику кількість іноземних купців. У цих містах була сконцентрована пере- важна більшість так званої купецької аристократії іноземного походження, яка була задіяна найбільше у чорноморській та азовській торгівлі. Із 1846 по 1853 рр. тільки через Одесу, яка вела перед у чорноморській торгівлі, проходило у серед- ньому близько 37% усього хлібного експорту Російської імперії62. Одеса на цей час за своїми розмірами, красою, багатством, кількістю населення і величезним торговим обігом по праву вважалася південною столицею імперії. Як осередок жвавої економічної діяльності в умовах строкатого етнічного складу насе- 84 О.М.Донік лення, місто вже у першій половині ХІХ ст. стає південними воротами експортно- імпортної торгівлі країни, чому сприяли чинні протягом 1819–1859 рр. правила порто-франко і вдале географічне розташування. За словами А.О.Скаль ковського (1859 р.), головними комерційними засобами Одеси були купецтво, пароплавство і біржа63. Наприкінці ХІХ ст. Одеса була четвертим за кількістю населення у Російській імперії містом (404 тис.) після Санкт-Петербурґа, Москви і Варшави. Це був най- важливіший порт країни, через який велася як внутрішня, так і зовнішня торгів- ля, яка мала першочергове значення. Щорічно нарощуючи свою потужність, морські ворота Одеси у 1890-х рр. за експортом вели перед серед усіх портів імпе- рії, а за імпортом поступалися лише Санкт-Петербурґу. У 1894 р. обіг одеської торгівлі сягнув майже 129 млн руб.64 Про пріоритет торгівлі в місті свідчить і той факт, що в ній було зайнято 33 тис. осіб, тоді, як у промисловості – близько 20 тис.65 Уже тогочасні дослідники торгівлі звертали особливу увагу на національний склад купецтва, задіяного в товарообміні Російської імперії з іноземними країна- ми. Сприятливі умови торгівлі в Одесі, що склалися тут протягом ХІХ ст., насам- перед пов’язані з експортом зерна, вабили багатьох заможних і підприємливих людей. Сюди з метою швидкого збагачення переселялися купці з Центральної Росії, різних районів України, із-за кордону. Наприклад, 1836 р. у місті налічува- лося 8 купецьких домів, які мали торговий обіг понад 2 млн руб. кожен, 11 – понад 1 млн руб., 7 – близько 1 млн руб., 9 – понад 500 тис. руб. і 21 торговий дім – від 250 до 500 тис. руб.66 Про те, яке значення мала торгівля для Одеси протягом першої половини ХІХ ст., ми можемо судити зі зростання купецтва. Так, якщо в 1803 р. тут налічу- валося 1927 осіб обох статей, які належали до купецького стану, то в 1827 р. – 2410 осіб (було видано 382 купецьких свідоцтва), у 1837 р. – вже 3714 осіб (відпо- відно 760 свідоцтв), а в 1857 р. – 5676 осіб (1031 свідоцтво)67. Для Одеси була характерною велика питома вага оптової буржуазії, тобто куп- ців 1-ї і 2-ї ґільдій, які здійснювали закордонну торгівлю. Так, якщо 1857 р. в місті всього було видано 1031 свідоцтво, з яких на перші дві ґільдії припадало 142 свідоцтва, то, виходить, що оптові купці становили 13,8% всієї одеської ґіль- дійської буржуазії, а це було достатньо високим показником (найбільше купців- оптовиків було у портовому місті Керчі, зокрема в 1850 р. відповідний показник сягав майже 40%68). В Одесі перебувала майже третина всього складу купецтва Херсонської ґубер- нії, зокрема, наприкінці ХІХ ст. Так, у 1895 р. лише в місті було видано 1584 ґіль- дійських свідоцтва, тоді, як у межах усієї Херсонської ґубернії – 421269. На почат- ку наступного століття в Одесі проживало 190 купців 1-ї ґільдії з 284 таких пред- ставників великого торгового капіталу Херсонської ґубернії70. Серед одеського комерційного світу сприятливими обставинами для підпри- ємництва найбільш вдало скористалися заможні іноземні купці-неґоціанти, які мали значні капітали та великий досвід у торговельній справі. На оптовій торгівлі сільськогосподарською продукцією вони за короткий час нагромадили багато- мільйонні статки. Група великих іноземних купців, які зосередили у своїх руках усю зовнішню торгівлю місцевого порту, склалась в Одесі вже у першій половині ХІХ ст. Так, якщо в 1837 р. «іноземних гостей», які належали до купецтва 1-ї ґільдії, налічувалося 12 осіб, а 2-ї – 145, то в 1847 р., відповідно, 28 і 10271. Як писав у спогадах К.О.Скальковський, до кола найзаможніших одеських купців- неґоціантів у цей час входили, насамперед, греки Родоканакі, Маразлі, Ралі, Маврокордато, Папудов, Заріфі, італійці Рокко, Порро, Россі, німець Маас та інші, які становили місцеву торговельну аристократію72. 85Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... Із 1820-х рр. і до Кримської війни в одеській експортній зерноторгівлі, потіс- нивши італійців, лідерство тримали греки, які завдяки монополії відчутно знижу- вали місцеві ціни на хліб, отримуючи величезні бариші. Купці-росіяни, які у цей час були в меншості, суттєво поступалися їм не тільки капіталами, а й рівнем загальної культури. «Російські купці, які продавали вірьовки, залізо, збрую, ста- новили меншість і до міської еліти через свою неосвіченість не допускалися... Винятком серед російських купців за своєю освіченістю були лише Новикови», – згадував той же К.О.Скальковський73. Підкреслюючи інтернаціональний характер одеського купецтва, мемуарист відзначав, що до його складу входили представники практично всіх народів Європейського континенту: «Торговці в Одесі представляють у своїх торгових опе- раціях стільки ж окремих областей, скільки їх є на географічній карті Європи»74, що було притаманним багатьом найважливішим торговельним містам не тільки Старого Світу. Красномовний факт – у 1837 р. серед перших 8 почесних громадян Одеси, які за час перебування в ґільдійському купецтві не мали «жодних доган у виконанні своїх обов’язків перед державою», п’ятеро було іноземцями, а саме Д.Палеолог, Ф.Родоканакі, І.Рубо, Г.Маразлі та Х.Велара (всі купці 1-ї ґільдії), і лише І.Новиков та О. і М. Бондарєви (обидва належали до 2-ї ґільдії) виявилися росія- нами75. У звіті градоначальника за 1882 р. вказувалося, що розвиток одеського порту з кожним роком все тісніше пов’язується з успіхами приватного підприєм- ництва, яке, у свою чергу, багато у чому залежить від діяльності місцевих і грець- ких купців76. Серед останніх вирізнялися своєю підприємницькою і громадською діяльністю родини Ралі, Родоканакі, Д.Інґлезі, Г.Маразлі, Н.Спеліадіс та ін.77 Схожою була ситуація із засиллям іноземців у зовнішній торгівлі, насамперед греків, у таких портових містах Новоросійського краю, як Маріуполь і Таґанроґ (останній входив до складу Катеринославської ґубернії). Як писав В.Павлович, «греки, які проживають в Таґанрозі і Маріуполі, за винятком кількох дворян- ських фамілій, отримавши цю гідність ще за імператриці Катерини ІІ, за час війни з Туреччиною, майже всі займаються торгівлею у більшому чи меншому розмірі... Греки так зайняті комерцією, що їх час, діяльність та увага присвячені лише цим предметам. При всьому тому чоловіки з кращих фамілій засвоїли ті витончені манери у спілкуванні й ту чуйність, яка властива людям із вищого кола суспільства»78. Тримаючи монополію у закордонній зерноторгівлі на Азовському морі, греки- купці створили таку ситуацію, що в портах Катеринославської ґубернії на початок 1860-х рр. не було жодного російського неґоціанта, який би відправляв за кордон більш-менш значну кількість зерна. Навіть італійці не витримували конкуренції з греками. На той час залишилося кілька італійських контор, які почали свої комер- ційні операції ще тоді, коли азовська торгівля перебувала у зародку. Як констатував той же В.Павлович, «греки намагаються підірвати будь-яку спробу представників інших націй відкрити контору з метою відправки за кордон хліба або іншого екс- портного товару. Греки не пожаліють навіть значного капіталу, аби не допустити будь-кого не зі своїх земляків до закордонної торгівлі у значних розмірах»79. П.М.Милюков уважав, що домінування іноземців у вітчизняному товарообмі- ні було закономірним наслідком традиційного для російської торгівлі переважан- ня експорту над імпортом, унаслідок чого іноземні неґоціанти були більше заці- кавлені у російських товарах, ніж росіяни в іноземних. Називалися й інші при- чини засилля іноземців у зовнішній торгівлі. Передовсім акцентувалася увага на їх більшій загальній освіченості та досвіді у торговельних справах, ніж у купців- росіян. Серед інших важливих чинників неконкурентоздатності представників ку пец тва східнослов’янських етносів на зовнішньому ринку слід назвати слабке 86 О.М.Донік оволодіння основами комерційних наук. Навіть такий захисник російського купе- цтва, як І.Вавилов, підтверджуючи тезу про неосвіченість вітчизняного купецтва та серйозні наслідки цього, стверджував, що самі купці «навряд чи були в тому винні»80, адже в Російській імперії майже до кінця ХІХ ст. практично не існувало спеціальних закладів, де можна було б здобути належну комерційну освіту. Серед причин поразок місцевого купецтва у конкурентній боротьбі з іноземним І.Ва вилов називав і небажання росіян утворювати торговельні компанії, оскільки серед них «дух об’єднання капіталів в одну масу ще не був значним»81. Проте вже з 1860-х рр. ситуація щодо етнічного складу комерційного світу, зокрема в Одесі, почала істотно змінюватися. У вересні 1866 р. один із киян у при- ватному листі до петербурзького чиновника повідомляв: «За 10–15 років центр Одеси стане Новим Єрусалимом, жидівським містом. Південні слов’яни і греки, котрі ще за моєї пам’яті були найважливішими торговцями, зникли. Залишилося тільки 9 грецьких домів. Тепер найважливішими операторами на ринку стали жиди, причому не лише в Одесі, а й у Херсоні, де раніше було кілька російських капіталістів, з яких не залишилося жодного. Жиди повністю взяли товарообіг у свої руки»82. Так, за даними поіменних податкових списків Херсонської казенної палати, у 1872 р. в усій Херсонській ґубернії купців-євреїв налічувалося 1064 осіб, а неєвре- їв – 2914, тобто перші становили 26,6% від загальної кількості купців. Через 15 років, у 1887 р., купців-євреїв було зафіксовано 1107 осіб, а неєвреїв – усього 1452, відповідно перші становили вже 43,2%83. Отже якщо за вказаний період кількість купців у Херсонській ґубернії зменшилась у півтора рази, то відсоток участі євреїв у купецькій торгівлі збільшився на стільки ж. Такі зміни були пов’язані з поступовим витісненням іноземних купців єврея- ми, до того ж експортна торгівля почала концентруватися в руках небагатьох великих фірм. Хоча кількість німецьких, італійських, грецьких та інших фірм і зменшилася, проте обіг їх зріс, тривали процеси злиття й поглинання. Так, у 1887 р. обіг купецької торгівлі в Одесі становив 440 млн руб., а в решті населених пунктів ґубернії – тільки 30 млн руб. Торгівля одеських євреїв становила 95% усього обігу єврейської купецької торгівлі в ґубернії і в 11 разів була більшою від обігу єврейської купецької торгівлі в Києві84. Херсон, хоча й перебував у тіні Одеси, був на Півдні України третім за значен- ням портовим містом (після Одеси та Миколаєва), одним із найважливіших пере- валочних центрів з експорту зерна. Якщо в 1843 р. серед 28 963 чоловіків- херсонців налічувалося 385 купців (у тому числі 4 дворянина-купця), то в 1857 р. число таких зросло до 596 осіб (1-ї ґільдії – 37 осіб, 2-ї – 70, а 3-ї – 489)85. У 1883 р. всього у Херсоні проживало 49 800 осіб, з яких 23 000 були представниками єврей- ської національності (46,2% від загальної кількості населення)86, відповідно і їх участь у комерційній діяльності була вагомою. Торгове значення Києва у всі часи було великим. Як і в попередні віки, коли це місто було центральним торговим пунктом великого реґіону, так і в ХІХ ст. воно продовжувало бути центром умовного кола, від якого радіусом розходилися всілякі товари і де перепліталися різноманітні інтереси. Із 1797 р. ремісників і торговців тут передовсім приваблював щорічний Контрактовий ярмарок, що став одним із найважливіших комерційних осередків усієї Наддніпрянської України. Хоча велика пожежа 1811 р. і знищила більшу частину торгової частини міста – Подолу, однак привабливість Києва як центру торгівлі зерном та ремісничого виробництва, а з другої чверті ХІХ ст. у зв’язку з розвитком цукрової промисло- вості – і цукру, дедалі більше зростала. Із того часу інтереси цукрового виробниц- тва в Києві виходять на перше місце. Цукрова справа посилила торгово-промис- лове значення міста, його розвиток, і значною мірою добробут, який перебував у прямій залежності від виробництва і торгівлі цукром. 87Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... За чисельністю населення Київ займав друге місце серед міст України, поступа- ючись тільки Одесі, і п’яте – у Російській імперії. Якщо за переписом 1874 р. в ньому було зареєстровано 123,7 тис. осіб, то 1897 р. нараховувалося вже 247,7 тис. осіб (в Одесі – 404 тис.)87. Зростання населення Києва було пов’язане насамперед із розвитком торгівлі, промисловості та залізничного транспорту. Наприкінці 1860-х рр., коли було побудовано залізниці Балта – Київ і Курськ – Ки їв, останній перетворився на великий залізничний вузол. Розвивався також водний транспорт на Дніпрі. Якщо в 1855 р. тут налічувалося 6 пароплавів, у 1882 р.– 32, то в 1894 р. – уже 194 пароплави. Того року у місті діяли 157 підприємств, на яких працювало понад 13 тис. робітників, котрі виробили продукції на 12,5 млн руб.88 Станом на 1897 р. домінуючою етнічною групою за століття панування тут імперської влади стали росіяни, які становили 54,2% від загальної кількості насе- лення, українців же було всього 22,2%, євреї становили 12%, а поляки – 6,6%89. Того ж року в Києві було зареєстровано 2238 осіб єврейського та лише 152 особи українського походження, що належали до ґільдійського купецтва90. Одним із вирішальних чинників розвитку Києва з другої третини ХІХ ст. була урядова політика, спрямована на його інтеґрацію в загальноімперський адміні- стративно-правовий і політико-економічний простір. Скасування за указом імпе- ратора Миколи І від 23 грудня 1834 р. маґдебурзького права91, яким Київ корис- тувався з кінця ХV ст., було однією із ланок у цілому ланцюзі заходів. До міста у цей час із центральноросійських ґуберній переселяється значна кількість купець- ких родин, зокрема, у 1830-х рр. у Києві з’являються Деґтерєви, Бухтєєви, Дитятіни, Ходунови, Ф.Д.Попов, Ґ.С.Чернов, П.П.Єлисеєв та інші, найбільш відомі згодом київські купці російського походження. Посівши панівне станови- ще серед місцевого купецтва, вони здійснювали великі торгівельні операції з мета- левими виробами, долучились до промислового виробництва та прибрали до рук міський маґістрат92. Українських купців влада переселяла з центру, яким тоді вважався густозаселений Поділ, на околиці. Тільки єврейські комерсанти, завдя- ки своїй чисельності, успішно конкурували в Києві з купецькими династіями російського походження. На кінець ХІХ ст. урядова експансійна політика перетворила Київ на росій- ське поселення в українському оточенні. Водночас інтенсивний приплив передов- сім купців-євреїв спричинив розміщення у самому місті та навколишніх територі- ях багатьох комерційних закладів, промислових підприємств, фінансових та інших установ. У процесі конкурентної боротьби з дворянством у Києві протягом сторіччя сформувалося поліетнічне підприємництво, що піднялося до рівня соці- альної еліти, в якій домінували саме представники єврейського та російського купецтва. Євреї тут почали активно селитися вже з кінця XVIII ст., відповідно торгівля й ділове життя дедалі більше переходили до їхніх рук. Не дивно, що проти цього поча- ли ремствувати київські комерсанти та ремісники, які вважали таку ситуацію шкідливою для розгортання власної економічної активності на Подолі, де вони перебували у привілейованому становищі (на противагу Печерську та центру Києва, тут ще до середини 1830-х рр. продовжували діяти адміністративні норми маґде- бурзького права). У 1827 р. за «височайшим повелінням» місто було виведене за межі смуги єврейської осілості93, тим самим приплив сюди єврейських підприємців ускладнився. Із того часу купці-євреї 1-ї і 2-ї ґільдій мали право зупинятися в Києві не більше, ніж на 6 тижнів, а їх комерційна діяльність підлягала обов’язковій ре єстрації. Решта євреїв могла отримати право на перебування до трьох днів. Із 1859 р. право на проживання в місті визнавалося лише за тими євреями, які були купцями 1-ї ґільдії, цеховими ремісниками і випускниками університетів із науковим ступенем. Якщо в 1865 р. у Києві офіційно мешкало близько 14 тис. євреїв, то через три десятиліття їх кількість зросла лише до 14 676 осіб94. Той із 88 О.М.Донік них, хто впродовж п’яти років належав до 1-ї ґільдії і мешкав у Києві, міг оселя- тися в будь-якій його частині (а також особи, внесені до ґільдійського свідоцтва). Зокрема, у 1882 р. у Києві було зареєстровано 93 купці 1-ї ґільдії, з яких лише 49 після п’яти років членства набули право на постійне проживання95. Чинне право, яке дозволяло постійно проживати в Києві лише купцям 1-ї ґільдії, спричинило те, що в останній чверті ХІХ ст. саме у цій ґільдії євреї багато- разово переважали за кількістю купців-християн (див. табл. 3). Таким чином, незважаючи на обмеження міґрації для єврейських купців та промисловців, у місті склався впливовий єврейський підприємницький прошарок. Табл. 3. Розподіл постійних і тимчасових київських купців за віросповіданням (1883–1893 рр.)96 Рік Кількість купців Усього постійних тимчасових 1-ша ґільдія 2-га ґільдія 1-ша ґільдія 2-га ґільдія християни юдеї християни юдеї християни юдеї християни юдеї 1883 4 114 235 11 60 15 140 23 922 1884 4 117 234 12 65 11 462 23 924 1885 4 120 237 12 65 15 474 27 954 1886 4 122 240 13 67 15 487 31 979 1887 4 146 241 12 70 8 443 30 954 1888 4 159 243 12 67 8 450 32 975 1889 5 181 242 26 60 15 525 39 1093 1890 8 184 244 34 87 14 540 54 1165 1891 12 188 268 43 91 12 540 68 1222 1892 10 259 282 42 87 2 576 61 1319 1893 90 301 288 39 86 4 561 56 1343 Важливе торгове значення до 1880-х рр. мав Бердичів, що був повітовим цент- ром Київської ґубернії. Завдяки розташуванню на стикові трьох ґуберній – Київської, Волинської і Подільської, він ще у XVIII ст. став важливим розподіль- чим центром, куди звозилися з внутрішніх районів та з-за кордону різні товари. Протягом першої половини ХІХ ст. місто набуло статусу одного з найбільших цент рів оптової торгівлі в Україні, пік розвитку якого припав на 1860-ті рр. (на той час тут функціонувало 5 великих ярмарок). У 1868 р. у Бердичеві проживало 52 786 мешканців. Місто мало 27 фабрик із загальним обігом 284 283 руб.97 Із прокладанням в 1870-х рр. залізниці у сусідніх із Бердичевом районах та ро зоренням польських поміщиків, які давали можливість гарного заробітку берди- чівським комерсантам, його значення як торгового центу почало занепадати. Так, якщо в 1860 р. у Бердичеві було оголошено 628 купецьких капіталів, розміщувалося 40 оптових складів, а обіг тутешньої торгівлі вимірювався 40 млн руб., то за чверть століття був оголошений лише 271 купецький капітал (із них тільки 8 – представни- ків неєврейської національності), а весь торговий обіг зменшився вдвічі98. На відміну від Києва і Бердичева, у сусідньому Житомирі не здійснювалася велика оптова торгівлі, значне місце тут мав лише внутрішній торг, оскільки місто було великим розподільчим пунктом для досить великої місцевості, відда- леної від інших торгових центрів. У пореформені роки на заваді розвитку торгів- лі у Житомирі стало й те, що він був позбавлений залізничного сполучення. У 1860 р. у місті за даними ґубернської статистики було зареєстровано 4 купці 1-ї, 5 – 2-ї і 168 – 3-ї ґільдій, а також налічувалося 564 дрібних торгівця. 89Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... Ці суб’єкти ділових відносин загалом здійснили 42 «ділові угоди», з яких лише 23 можна було назвати більш-менш значними за розмірами. Картину комерцій- ної статистики доповнювали 820 дрібних крамниць99. До великих підприємців міста належали купці-євреї Ґлазберґ, Литвак, Рітах, Барон і Кацнельсон. Саме вони на початку 1880-х рр. разом із міською управою намагалися перенести ярмарок із Бердичева до Жито мира. За наявності у найбільших містах Південно-Західного краю, попри високу питому вагу єврейського, українського і польського населення, місцевого купецтва, центральне становище все ж посідали російські або ж зросійщені купці. Російський культурний стрижень цього великого реґіону був до того ж представлений адміні- стративною елітою ґубернських центрів. Саме на окраїнних неросійських територі- ях імперії, де збереглася історична пам’ять, а строкатий етнічний склад населення був потенційною або й реальною загрозою, міцність державної влади залежала від підтримки не тільки російського чиновництва, а також і російського торгово- промислового прошарку. У таких найбільших правобережних ґубернських містах, як Київ, Кам’янець-Подільський, Житомир потреба в місцевій російській «колонії» була більш нагальною, ніж у південних і східних українських реґіонах, де частка росіян у загальній чисельності населення постійно зростала. Проте, якщо брати весь реґіон у цілому, то картина була зовсім іншою. За винятком ґубернських міст майже всю торгівлю у своїх руках тримали купці- євреї. Як зазначав автор-укладач «Военно-статистического обозрения» Волин- ської ґубернії, у 1840-х рр. «увесь торговий обіг на Волині, як і в інших західних ґуберніях Росії, перебуває майже винятково у руках євреїв. Не тільки зовнішня торгівля, привіз і вивіз різних товарів, перепродаж усіх місцевих продуктів фаб- ричного виробництва, а й усі приватні угоди між власниками маєтків відбувають- ся тут не інакше, як за посередництва євреїв... Купецький стан на Волині скла- дається переважно з самих євреїв, які намагаються не допускати селян до участі в торгівлі. Для реалізації прибуткових угод вони часто укладають тут цілі компанії, намагаючись усіма силами утримати за собою всі можливі торгові бариші»100. На початок 1880-х рр. у Волинській ґубернії були відомі лише кілька російських купецьких фірм, які існували вже декілька десятиліть та успішно конкурували в умовах жорсткої комерційної боротьби з єврейською солідарністю. Серед таких слід назвати російських купців Журавльова, Хаботіна і Муравйова, котрі були досить відомими на Волині підприємцями101. Третім за своїм економічним значенням українським містом після Одеси й Києва з останньої третини ХІХ стає Харків. Завдяки вдалому географічному роз- ташуванню на шляху між Москвою, Одесою, Києвом, Донською областю, Таґан- роґом і Кавказом, ця колишня козацька фортеця, що виникла для захисту від набігів кримських татар, перетворюється із суто ґарнізонного міста на важливий центр торгівлі не тільки Слобідської України, а й усього південного реґіону Російської імперії, стає «одним із найбільш вигідних і необхідних ринків для обміну виробів півночі і півдня», який здійснювався переважно у вигляді ярмар- ків (перший ярмарок тут було відкрито вже у 1659 р., ще три з’явилися в наступ- ному столітті)102. Протягом усього ХІХ ст. в місті спостерігався динамічний ріст населення. Якщо 1817 р. у Харкові проживало 12 900 осіб, то у 1837 р. – 23 147 осіб, 1861р. – 50 301 особа, 1873 р. – 82 100 осіб, 1897 р. число мешканців зросло до 155 700 осіб, а в 1912 р. тут перебувало вже 239 900 осіб постійного населення103. Хоча серед еліти міста до кінця ХІХ ст. переважало дворянство, однак в її середовищі невпин- но зростала чисельність та адміністративна вага купецтва. Так, якщо в 1837 р. у Харкові налічувалося 218 купців (близько 1% населення міста), то у 1882 р. було зафіксовано 4071 особу купецького стану (відповідно 4%)104. Найбільший відсо- 90 О.М.Донік ток купців до загальної кількості населення Харкова (50 301 житель) – 5,16% (2596 осіб) – було зафіксовано на початку 1860-х рр.105 У Харкові, що набув статусу купецького міста ще до початку доби реформ у Росії, успішно вели свої справи багато заможних представників насамперед росій- ського та єврейського купецтва, котрі торгували мануфактурними товарами, металевими виробами, золотом, оксамитом і парчею, мали досить тісні ділові зв’язки з Москвою, володіли будинками в найкращих районах міста. Наприклад, 1831 р. у Харкові з 518 крамниць 339 були зайняті купцями з інших міст і 179 крамниць – місцевими купцями та міщанами106. На відміну від решти українських ґуберній, що входили до смуги осілості євреїв, Харківська опинилася поза нею, а тому перебування тут єврейських куп- ців дозволялося лише за певних обов’язкових умов (як і в Києві, у Харкові з кінця 1850-х рр. дозволялося селитися лише єврейським купцям 1-ї ґільдії, ремісникам та випускникам університетів). У другій половині ХІХ ст. у Харкові, на противагу купцям, була порівняно високою частка єврейських студентів. Провідні позиції серед харківського купецтва мали російські комерсанти, які почали перебиратися сюди набагато раніше, ніж до Києва. Торгуючи на відомих в усій імперії харківських ярмарках, підприємливі росіяни записувалися до місце- вого купецтва. Не обмежуючись лише торгівельними справами, із другої чверті ХІХ ст. вони починають відкривати у цьому місті, як і в інших, значні промислові підприємства (зокрема, російські купці заснували більшість підприємств Черні- гів щини, у тому числі й промисловий посад Клинці; в Одесі перші ливарні відкри- ли брянські купці Мєшкови та І.Новиков107). У результаті серед заможного прошарку харківського купецтва напередодні реформи 1861 р. переважали росіяни, які самі або їхні батьки переселилися сюди здебільшого з Калузької, Тульської й Московської ґуберній108. Із цього приводу І.С.Аксаков писав: «Якщо простежити походження всіх будь-яких значних комерсантів українських міст, то виявиться, що всі вони родом із Калуґи, Єльця, Тули та інших суто великоросійських місцевостей»109. Ще одним українським містом, яке з останньої чверті ХІХ ст. набуло динаміч- ного розвитку не тільки в торгівлі, а й промисловості, був Катеринослав. Заснова- ний 1787 р., за правління імператриці Катерини ІІ, цей міський центр на берегах Дніпра замислювався як південна столиця «во славу Екатерины» та форпост імпе- рії у безпосередній близькості до Чорного моря й Османської імперії. Однак після смерті імператриці (1796 р.) і до останньої третини ХІХ ст. розвиток Катерино- слава, цього «південного Петербурґа», усупереч ґрандіозним задумам першого ґенерал-ґубернатора Новоросії (1784–1791 рр.) і фаворита Катерини ІІ Ґ.О.По - тьом кіна, відбувався досить повільними темпами. Навіть на початку 1860-х рр. сучасники не підозрювали, що за якусь чверть століття це місто, як і у цілому Катеринославська ґубернія, перетворяться на один із найбільших промислових центрів України. Утім, уже на той час Катеринослав був значним торговим цент- ром. На 1867 р. у місті, де проживало 22,3 тис. осіб, налічувалося 1284 купця110. Катеринославській ґубернії, цій одвічній землі запорізьких козаків, російсь- кий уряд приділяв особливу увагу щодо її включення до загальноімперського про- стору. Уже у першій половині ХІХ ст., відгукнувшись на царський указ, який закликав до заселення Південної України, сюди рушив етнічно різнобарвний міґ- раційний потік на чолі з дворянством і купецтвом з усіх реґіонів імперії та з-за кордону. Заохочувальна політика уряду щодо заселення «окраїнних» районів уже незабаром дала свої результати. Серед громадян, які перебували на пільговому становищі, тільки в Катеринославській ґубернії в 1854 р. налічувалося 2420 міщан і 86 купців111. У середині ХІХ ст. В.Павлович про купців Катеринославської ґубернії писав: «Стан купецький у ґубернії має дещо відмінний характер від великоросійського за 91Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... своєю різноплемінністю й рівнем освіти. Тут є купці великоросіяни, малоросіяни, греки, вірмени та євреї. Незважаючи на однорідний спосіб занять, кожне із цих племен має особливості, що помітно відрізняють їх одне від одного. Купців- великоросіян тут більше, як у ґубернському, так і в повітових містах, аніж мало- росіян, хоча в народонаселенні малоросійське плем’я переважає. Це доводить, що у характері малоросіян незначний потяг до промислових починань. Спосіб життя купців-великоросіян зовсім схожий зі способом життя людей того ж стану й етносу в інших ґуберніях імперії; тільки в освіті, здається, вони ще дещо відстали»112. Більш потужний міґраційний процес у Катеринославській ґубернії відбувався з останньої третини ХІХ ст., коли швидкими темпами почали зростати нові цент- ри промисловості (насамперед на Донбасі і у Криворіжжі), пов’язані з видобутком залізної руди та металургією. Так, у Катеринославі істотні зрушення відбулися наприкінці 1870-х – протягом 1880-х рр. Саме у цей час через місто пролягла Катерининська залізниця, було споруджено міст через Дніпро. До кінця ХІХ ст. місто перетворилося на важливий індустріальний центр Півдня Російської імпе- рії, куди щедрим потоком вливалися капітали російських та іноземних промис- ловців і банкірів113. Відповідно до початку ХХ ст. у Катеринославі різко зріс як у чисельному, так і в економічному вимірах підприємницький прошарок, а серед купців 1-ї та 2-ї ґільдій уже переважали євреї. Зокрема, у 1903 р. їх частка в 1-й ґільдії дорівнюва- ла 84,1%, а в 2-й – 68,8%. Це забезпечувало підприємцям єврейського походжен- ня помітне місце у житті цього міста. У порівнянні з іншими великими центрами єврейства в Україні тут був відсутній окремий єврейський квартал. У цілому на Донбасі і у Придніпров’ї на 1913 р. представники юдейського віросповідання ста- новили 54% великих і середніх торговців, тоді, як частка православних купців дорівнювала 39,4%, католиків – 3,5% і мусульман – 2,1%114. Таким чином, із 1860-х рр. спостерігалася тенденція до кількісного зменшення щодо всього міського населення представників купецького стану України, що було викликане насамперед лібералізацією торгово-промислового законодавства остан- ньої третини ХІХ ст., особливо скасуванням у 1863 р. 3-ї ґільдії і прийняттям у 1898 р. Положення про державний промисловий податок. Чисельність купецтва була відносно невеликою (разом із членами родин у складі міського населення наприкінці XIX ст. вони становили приблизно 2,19%). Зосереджувалися представ- ники цього стану насамперед в економічно розвинутих міських центрах, серед яких слід назвати Одесу, Київ, Харків, Катеринослав та ін. Поряд з особами, які в дій- сності займалися торгово-промисловою діяльністю, із 1898 р. до купецтва зарахову- валися й такі, котрі не мали ніякого відношення до підприємництва, а лише корис- тувалися відповідними становими правами, сплативши промисловий податок. Як було з’ясовано, за національним складом купецтво України у ХІХ ст. було досить різним. Історично склалося так, що серед його загалу за чисельністю пере- важали представники єврейства (особливо у Правобережній Україні), що було викликане насамперед проляганням на більшій частині українських етнічних земель смуги єврейської осілості, а також традиційними для цього етносу форма- ми господарської діяльності. Згідно з даними перепису 1897 р., поряд з євреями провідні позиції в Україні утримували купці російського походження – як за чисельністю, так і за розмірами капіталів та економічним впливом у багатьох галузях економіки. Посівши за сприяння держави панівне становище, заможні російські купці вже з другої третини ХІХ ст., коли з’являлося все більше можли- востей для розгортання підприємницької діяльності, найбільш вдало ними ско- ристалися. Існував значний прошарок ґільдійців і серед представників інших етносів, які населяли край, – грецького, вірменського, німецького, татарського та польського. Особливо це стосувалося Півдня України, де заможні купці-неґоціа- нти, маючи значні капітали та великий досвід у комерційній справі, скористалися 92 О.М.Донік сприятливими обставинами насамперед в оптовій торгівлі сільськогосподарською продукцією. Наведені вище дані підтверджують, що купці українського походження суттє- во поступалися як за своєю чисельністю, так і капіталами євреям і росіянам. Слабка участь українців у торгово-промисловому підприємництві була викликана як їх сконцентрованістю на рільництві, культурними традиціями і ментальністю хлібороба, так і специфікою історичного розвитку краю. Політична залежність від Польщі й Росії, проходження тут смуги єврейської осілості, насадження царським урядом як своєї опори в тому числі й російського купецтва, досить тривале існу- вання кріпацтва – усе це неґативно впливало на розвиток підприємницької ініці- ативи українців та нагромадження ними капіталів, що призвело до панування у місцевій торгівлі й промисловості ґільдійців неукраїнського походження. 1 Див., напр.: Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его суще- ствования. 1655–1905 (репринт. изд.). – Т.1. – Х., 1993. – 568 с.; Т.2. – Х., 1993. – 974 с. 2 Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ ст. – Т.1. – Одеса, 1925. – С.9; Оглоблін О. Нариси з історії капіталізму на Україні. – Х.; К., 1931 – С.38; Оглоблин А.П. Очерки истории украинской фабрики. Предкапиталистическая фабрика. – К., 1925. – С.45–46; Варнеке О. Залізничне будівництво на Україні 1860-х рр. // Записки Одеського при УАН товариства: Секція соціально-історична. – 1927. – Ч.1. – С.7–10. 3 Яковцевский В.Н. Купеческий капитал в феодально-крепостнической России. – Москва, 1953. – 202 с.; Лаверычев В.Я. Крупная буржуазия в пореформенной России: 1861–1900. – Москва, 1974. – 252 с.; Дякин В.С. Самодержавие, буржуазия и дворянство в 1907–1911 гг. – Ленинград, 1978. – 246 с.; Писарькова Л.Ф. Социальный состав гласных накануне контрреформы 1892 г. // История СССР. – 1989. – №6. – С.152–160; Рындзюн- ский П.Г. Городское гражданство дореформенной России. – Москва, 1958. – 560 с.; Его же. Утверждение капитализма в России: 1850–1880 гг. – Москва, 1978. – 295 с.; Шепелев Л.Е. Царизм и буржуазия во второй половине XIX века: Проблемы торгово-промышленной политики. – Ленинград, 1981. – 276 с.; Боханов А.Н. Торговые дома в России в конце XIX – начале ХХ века (численность, структура, состав владельцев) // История СССР. – 1990. – №4. – С.88–101 та ін. 4 Гиндин И.Ф. Русская буржуазия в период капитализма: её развитие и особенности // История СССР. – 1963. – №2. – С.57–80; №3. – С.37–60. 5 Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст. – К., 1954. – 449 с.; Його ж. Соціально-економічні зміни та розвиток постійної торгівлі в містах України кінця ХVIII – першої половини ХІХ ст. // Укр. іст. журн. – 1959. – №5. – С.36–52; Його ж. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця ХVIII ст. до 1861 року). – К., 1962. – 205 с.; Його ж. Україна в системі всеросійського ринку 60–90-х рр. ХІХ ст. – К., 1968. – 189 с.; Кругляк Б.А. Внутренняя торговля в России в конце XIX – начале ХХ века: На материалах Украины. – Самара, 1992. – 191 с.; Кругляк Б.А. Ярмаркова торгівля на Україні в період капіталізму // Укр. іст. журн. – 1974. – №3. – С.36–43; Його ж. Торговельна буржуазія в Україні (60-ті роки ХІХ ст. – 1914 р.) // Там само. – 1994. – №6. – С.72–81; Слабєєв І.С. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні (Чумацький промисел та його роль в соціально- економічному розвитку України ХVIII ст. – першої половини ХІХ ст.). – К., 1964. – 138 с.; Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у ХІХ ст. – К., 1972. – 240 с.; Бровер І.М. Україна на переломі до промислового капіталізму: Соціально-економічні нариси й мате- ріали. – Одеса, 1931. – Т.1. – 175 с.; Несторенко О.О. Розвиток промисловості на Україні. – Ч.1. – К., 1959. – 495 с.; Ч.2. – К., 1962. – 580 с. та ін. 6 Боханов А.Н. Российское купечество в конце XIX – начале ХХ века // История СССР. – 1985. – №4. – С.106–118; Его же. Крупная буржуазия России. Конец ХІХ в. – 1914 г. – Москва, 1992. – 260 с.; 1000 лет русского предпринимательства. Из истории купе- ческих родов: Сб. очерков и воспоминаний. – Москва, 1995. – 478 с.; Предпринимательство и предприниматели России от истоков до начала ХХ века: Сб. – Москва, 1997. – 343 с.; Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ в.): Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государ- ства. – Т.1. – Санкт-Петербург, 1999. – 548 с.; Т.2. – Санкт-Петербург, 1999. – 566 с.; 93Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... История предпринимательства в России. XVI – начало ХХ вв.: В 2 кн. – Кн.2: Вторая пол. XIX – нач. ХХ века. – Москва, 1999. – 575 с.; Ульянова Г.Н. Благотворительность мос- ковских предпринимателей: 1860–1914. – Москва, 1999. – 512 с.; Брянцев М.В. Культура русского купечества: Воспитание и образование. – Брянск, 1999. – 201 с.; Его же. Религиозно-этические основы предпринимательства в России (ХIХ в.). – Москва, 2000. – 96 с.; Ананьич Б.В. Предпринимательство в России (религиозно-национальный аспект) // Экономическая история России ХІХ–ХХ вв.: Современный взгляд. – Москва, 2000. – С.242–269; Петров Ю.А. Московская буржуазия в начале ХХ века: предпринимательство и политика. – Москва, 2002. – 440 с.; Левандовская А.А., Левандовский А.А. «Тёмное цар- ство»: купец-предприниматель и его литературные образы // Отечественная история. – 2002. – №1 – С.146–158; Шацилло М.К. Социальный состав буржуазии в России в конце ХІХ в. – Москва, 2004. – 265 с.; Купеческая Москва: Образы ушедшей российской буржуа- зии. – Москва, 2007. – 248 с. та ін. 7 Гончаров Ю.М. Купеческая семья второй половины XIX – начала ХХ вв.: По матери- алам компьютерной базы данных купеческих семей Западной Сибири. – Москва, 1999. – 240 с.; Мешалкин П.Н. Меценатство и благотворительность сибирских купцов-предприни- мателей: вторая половина ХIХ – начало ХХ вв. – Красноярск, 1995. – 157 с.; Беспалова Ю.М. Ценностные ориентации предпринимательства России: На материалах западносибирского предпринимательства второй половины XIX – начала ХХ вв. – Санкт-Петербург, 1999. – 248 с.; Скубневский В.А., Старцев А.В., Гончаров Ю.М. Купечество Алтая второй половины ХIХ – начала ХХ вв. – Барнаул, 2001. – 240 с. та ін. 8 Крутиков В.В. Основные этапы формирования горнопромышленной буржуазии Юга России // Из истории буржуазии в России. – Томск, 1982. – С.47–63; Крутіков В.В. Буржуазія України та економічна політика царизму в пореформений період. – Дніпро- петровськ, 1992. – 171 с.; Лазанська Т.І. Соціальне походження промислової буржуазії України в ХІХ ст. // Укр. іст. журн. – 1996. – №2. – С.65–73; Її ж. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики ХІХ ст.). – К., 1999. – 281 с.; Її ж. Торговельні доми України на рубежі двох століть (1892–1914 рр.) // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2001. – Вип.ІІ. – С.24–41; Ігнатьєва Т.В. Купецтво Правобережної України в кінці ХVIII – першій половині ХІХ століття: Соціально-етнічний аспект // Наук. праці Кам’янець-Подільського держ. пед. ун-ту: Іст. науки. – Кам’янець- Подільський, 2003. – Т.11. – С.172–179; Філінюк А.Г., Ігнатьєва Т.В. Торговельно- економічні зв’язки Правобережної України. – Кам’янець-Подільський, 2006. – 316 с. 9 Гуржій О.І. Деякі проблеми становлення купецького стану в Україні. – К., 2004. – 80 с. 10 Бєліков Ю.А. Купецтво Харківської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): Дис. ... канд. іст. наук. – Х., 2003. – 280 с. 11 Ковалинский В.В. Меценаты Киева. 2-е изд., доп. – К., 1998. – 528 с.; Донік О.М. Родина Терещенків в історії доброчинності. – К., 2004. – 314 с.; Шудрик І.О., Данилен- ко Л.А. Династія Харитоненків. – Суми, 2003. – 192 с.; Григорий Григорьевич Маразли: меценат и коллекционер: Сб. ст. – Одесса, 1995. – 288 с. та ін. 12 Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существова- ния. – Т.2. – С.523. 13 Материалы для статистики Российской империи. – Санкт-Петербург, 1839. – С.149–150. 14 Герман К. Статистическое исследование относительно Российской империи. – Ч.1. – Санкт-Петербург, 1819. – С.288. 15 Складено за: Рындзюнский П.Г. Городское гражданство дореформенной России. – С.98–103. 16 Гуржій І.О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця ХVIII ст. до 1861 року). – С.135–136, 143. 17 Там само. – С.144. 18 Боханов А.Н. Российское купечество в конце ХІХ – начале ХХ века // История СССР. – 1985. – №4. – С.107; Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ в.): Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства. – Т.1. – С.115. 19 Субботин А.П. В черте еврейской осёдлости: Отрывки из экономических исследова- ний в западной и юго-западной России за лето 1887 г. – Вып.2. – Санкт-Петербург, 1890. – С.143. 94 О.М.Донік 20 Военно-статистическое обозрение Волынской губернии / Сост. А.Забелин. – Ч.1. – К., 1887. – С.121–122. 21 Відповідні дані автор опрацював за джерелами: Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. – Санкт-Петербург, 1904. – Т.8, 13, 16, 32, 33, 41, 46, 47, 48. 22 Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811–1913 гг.): Статистические очерки. – Москва, 1956. – С.122. 23 Донік О.М. Купецтво України в імперському просторі (XIX ст.). – К., 2008. – С.25–26. 24 Складено за: Ежегодник министерства финансов, 1900. – Санкт-Петербург, 1901. – С.123–127; Ежегодник министерства финансов, 1903. – Санкт-Петербург, 1904. – С.187–192. 25 Шацилло М.К. Социальный состав буржуазии в России в конце ХІХ в. – С.104. 26 Підраховано автором за джерелами, указаними в посиланні 21. 27 Россия в начале ХХ столетия. – Москва, 2002. – С.88, 97. 28 Кулишер М.И. Евреи в Киеве: Исторический очерк // Еврейская старина. – Вып.3. – 1913. – С.351–366; Вып.4. – 1913. – С.417–438. 29 Драгоманов М. Евреи и поляки в Юго-Западном крае // Киевская старина. – 1900. – №2. – С.141. 30 Погребінська І.М. Правове та економічне становище євреїв в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Укр. іст. журн. – 1996. – №4. – С.124. 31 Еврейское население и землевладение в юго-западных губерниях Европейской России, входящих в черту еврейской осёдлости. – Санкт-Петербург, 1884. – С.5–11. 32 Підраховано автором за джерелами, указаними в посиланні 21. 33 Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. – Санкт- Петербург, 1904. – Т.46: Харьковская губерния. – С.52. 34 Аксаков И. Исследования о торговле на украинских ярмарках. – Санкт-Петербург, 1858. – С.6. 35 Первая всеобщая перепись населения Российской империи. – Т.46. – С.52. 36 Житецкий И. Евреи в Южной России // Киевская старина. – 1901. – №7/9. – С.17. 37 Див.: Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами гене- рального штаба: Херсонская губерния / Сост. А.Шмидт. – Санкт-Петербург, 1862. – С.867; [Журавский Д.]. Статистическое описание Киевской губернии. – К., 1852. – Ч.ІІІ. – С.519. 38 Аксаков И. Указ. соч. – С.37. 39 Домонтович М. Материалы для географии и статистики России: Черниговская губерния. – Санкт-Петербург, 1865. – С.156. 40 Оглоблин А.П. Очерки истории украинской фабрики. Предкапиталистическая фабрика. – К., 1925. – С.45–48. 41 Арсеньев К. Начертание статистики Российского государства. – Санкт-Петербург, 1818. – Т.1. – С.168. 42 Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. – К., 1851. – С.22, 187. 43 Гуржій І.О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця ХVIII ст. до 1861 року). – С.142. 44 Полное собрание законов Российской империи (далі – ПСЗ РИ). – Собр. 2. – Т.10. – №7931. 45 Там же. – Т.16. – №15145. 46 Про московських купців-старообрядців див.: Купеческая Москва: Образы ушедшей российской буржуазии. – Москва, 2007. – 248 с. 47 Крюков П. Очерк мануфактурно-промышленных сил Европейской России, служа- щий текстом промышленной карты, в 2-х частях. – Санкт-Петербург, 1853. – С.71. 48 Домонтович М. Указ. соч. – С.120, 633, 634. 49 Аксаков И. Указ. соч. – С.7. 50 Там же. – С.8. 51 Там же. – С.9. 52 Там же. – С.11. 53 Там же. – С.12. 54 Сумцов М.Ф. Слобожани: Історично-етнографічна розвідка. – Х., 1918. – С.78. 55 Домонтович М. Указ. соч. – С.532. 95Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в XIX... 56 В.И.Л. [рец.] Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба: Екатеринославская губерния / Сост. В.Павлович. – Санкт-Петербург, 1862. – 351 с. // Основа. – 1862. – №4. – С.80. 57 Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ ст. – Т.1. – С.9. 58 Оглоблин А.П. Указ. соч. – С.45, 46. 59 Бованенко Д. До методології вивчення історії українського господарства // Прапор марксизму. – 1927. – №7. – С.90–93. 60 Там само. – С.92. 61 Скальковский А.А. Опыт статистического описания Новороссийского края. – Ч.І. – Одесса, 1853. – С.348–349. 62 Одесский порт: Значение, перспективы, нужды. – Б.м., 1927. – С.120. 63 Записки о торговых и промышленных силах Одессы. Сост. в 1859 г. А.Скальков- ским. – Санкт-Петербург, 1865. – С.105. 64 Чехович П.С. Записка о нуждах Одесского порта, его расширении и улучшении. – Одесса, 1894. – С.20; Одесса 1794–1894. Издание городского общественного управления к столетию города. – Одесса, 1895. – С.196–197. 65 Історія міст і сіл Української РСР. – Т.16: Одеська область. – К., 1969. – С.91. 66 Скальковский А. Историко-статистический опыт о торговых и промышленных силах г. Одессы. – Одесса, 1859. – С.71. 67 Записки о торговых и промышленных силах Одессы. – С.106. 68 Рындзюнский П.Г. Городское гражданство дореформенной России. – С.360. 69 Невзоров А. Русские биржи: Отчёт по командировке во внутренние губернии России на летние месяцы 1896 года. – Юрьев, 1897. – С.179. 70 Крутіков В.В. Соціальна структура міської буржуазії України напередодні револю- ції 1905–1907 рр. // Укр. іст. журн. – 1992. – №3. – С.63–64. 71 Записки о торговых и промышленных силах Одессы. – С.107. 72 Скальковский К. Воспоминания молодости: 1843–1869. – Санкт-Петербург, 1906. – С.19. 73 Там же. 74 Скальковский А. Коммерческое народонаселение города Одессы // Одесский вест- ник. – 1845. – 17 января. 75 Одесский вестник. – 1837. – 4 августа. 76 Державний архів Одеської області. – Ф.5. – Оп.1. – Спр.388. – Арк.17. 77 Терентьева Н.А. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (ХVII–ХХ ст.). – К., 1999. – С.210–243. 78 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба: Екатеринославская губерния / Сост. В.Павлович. – Санкт-Петербург, 1862. – С.260. 79 Там же. – С.241. 80 Вавилов И. Беседы русского купца. – Т.1. – Санкт-Петербург, 1846. – С.68. 81 Там же. – С.104. 82 Государственный архив Российской Федерации. – Ф.109. – Оп.3. – Д.1735. – Л.1 об. 83 Субботин А.П. В черте еврейской осёдлости: Отрывки из экономических исследова- ний в западной и юго-западной России за лето 1887 г. – С.212. 84 Там же. – С.215. 85 Водотика С.Г. Історія Херсонщини ХІІІ–ХІХ ст.: Навч. посіб. – Херсон, 2003. – С.112, 114. 86 Еврейское население и землевладение в юго-западных губерниях Европейской России, входящих в черту еврейской осёдлости. – С.33. 87 Історія Києва. – К., 1960. – Т.1. – С.393, 395. 88 Невзоров А. Указ. соч. – С.197. 89 Первая всеобщая перепись населения Российской империи. – Т.16: Киевская губер- ния. – Санкт-Петербург, 1904. – С.51. 90 Лазанська Т. Історія підприємництва (на матеріалах торгово-промислової статисти- ки ХІХ ст.). – С.169. 91 ПСЗ РИ. – Собр. 2. – Т.9. – №7694-а. 92 Ковалинский В. Меценаты Киева. – С.175. 93 Погребінська І.М. Правове та економічне становище євреїв в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – С.125. 96 О.М.Донік 94 Кальницкий М. Синагога Киевской иудейской общины, 5656–5756: Исторический очерк. – К., 1996. – С.13. 95 Киевлянин. – 1882. – 8 января. 96 Складено за: Двадцатипятилетие Киевской биржи. 1869–1894 г. – С.25. 97 Киевлянин. – 1868. – 5 сентября. 98 Субботин А.П. Указ. соч. – С.113, 114, 117. 99 Волынские губернские ведомости. – 1860. – 9 апреля. 100 Военно-статистическое обозрение Российской империи. – Т.Х. – Ч.3: Волынская губерния / Сост. Фритче. – Санкт-Петербург, 1850. – С.99. 101 Военно-статистическое обозрение Волынской губернии / Сост. А.Забелин. – Ч.1. – К., 1887. – С.129. 102 Материалы для статистики Российской империи. – Ч.2: Свод городовых отчётов по Харьковской губернии за 1837 г. – Санкт-Петербург, 1839. – С.90. 103 Исчисление населения г. Харькова и его пригородов 10 мая 1916 года. – Х., 1916. – С.2; Абрамович И.А. Канализация города Харькова (1912–1980 гг.): опыт проектирования и строительства. – Х., 1997. – С.8. 104 Материалы для статистики Российской империи, издаваемые при статистическом отделении совета МВД. – Ч.2: Свод городовых отчётов по Харьковской губернии за 1837 г. – Санкт-Петербург, 1839. – С.120; Харьковский календарь на 1884 год / Под ред. Л.С.Ефименко, год 12-й. – Х., 1883. – С.136. 105 Экономическое состояние городских поселений Европейской России в 1861– 1862 гг. – Ч.2. – Санкт-Петербург, 1863. – С.3. 106 Гуржій І.О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця ХVIII ст. до 1861 року). – С.143. 107 Бровер І.М. Україна на переломі до промислового капіталізму: Соціально-економіч- ні нариси й матеріали. – С.86. 108 Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существова- ния. – Т.2. – С.131. 109 Аксаков И. Указ. соч. – С.6. 110 Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1867 год. – Екатеринослав, 1867. – С.170. 111 Рындзюнский П.Г. Городское гражданство дореформенной России. – С.350. 112 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерально- го штаба: Екатеринославская губерния / Сост. В.Павлович. – С.260. 113 Болсуновський С. Катеринослав – Дніпропетровськ – 225: Видатні особистості та обличчя міста. – Дніпропетровськ, 2001. – С.7. 114 Дубінець С.В. До питання про склад торговельної буржуазії Донбасу та Придні- пров’я (кінець XIX – початок XX ст.) // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. ст. – Кн.10. – Донецьк, 2003. – С.138 (досліджуваний реґіон включає Катеринославську та частину Харківської ґуберній). The article analyzes ethnic-religious composition of the merchants of Ukraine as layers of different social and legal status, changes its size during that period. It is found that the dominant positions in trade and industry were merchants of non- Ukrainian origin.

Чисельність та етнічно-конфесійний склад купецтва України в ХІХ — на початку ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge