Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2009
|
| Назва видання: | Український визвольний рух |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65459 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) / М. Галів, В. Ільницький // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 195-230. — Бібліогр.: 157 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65459 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-654592025-02-09T22:21:59Z Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) Галів, М. Ільницький, В. Період збройної боротьби ОУН і УПА 2009 Article Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) / М. Галів, В. Ільницький // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 195-230. — Бібліогр.: 157 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65459 uk Український визвольний рух application/pdf Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА |
| spellingShingle |
Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Галів, М. Ільницький, В. Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) Український визвольний рух |
| format |
Article |
| author |
Галів, М. Ільницький, В. |
| author_facet |
Галів, М. Ільницький, В. |
| author_sort |
Галів, М. |
| title |
Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) |
| title_short |
Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) |
| title_full |
Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) |
| title_fullStr |
Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) |
| title_full_unstemmed |
Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) |
| title_sort |
створення та діяльність винищувальних батальйонів у дрогобицькій області (1944—1948) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Період збройної боротьби ОУН і УПА |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65459 |
| citation_txt |
Створення та діяльність винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області (1944—1948) / М. Галів, В. Ільницький // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 195-230. — Бібліогр.: 157 назв. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT galívm stvorennâtadíâlʹnístʹviniŝuvalʹnihbatalʹionívudrogobicʹkíioblastí19441948 AT ílʹnicʹkiiv stvorennâtadíâlʹnístʹviniŝuvalʹnihbatalʹionívudrogobicʹkíioblastí19441948 |
| first_indexed |
2025-12-01T09:50:46Z |
| last_indexed |
2025-12-01T09:50:46Z |
| _version_ |
1850299013839978496 |
| fulltext |
195
№ 13
МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ
СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ
ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ
У ДРОГОБИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
(1944—1948)
Наукові розвідки про український визвольний рух 1940-х—
1950-х рр. охоплюють різноманітну проблематику, пов’язану як зі
специфікою діяльності українського підпілля, запілля й УПА, так
і з засобами та методами антиукраїнської роботи більшовицьких
спецорганів. Одним із механізмів боротьби радянської влади, зокре-
ма структур НКВД-МВД і НКҐБ-МҐБ, з українськими повстанця-
ми було формування (переважно з представників місцевого насе-
лення) так званих «истребительных батальонов». Їхня діяльність
та значення в українсько-більшовицькому протистоянні, на нашу
думку, вивчені недостатньо і потребують подальшого дослідження.
Виникнення та діяльність винищувальних батальйонів (ВБ)
у західних областях України висвітлювали І. Білас, В. Сергійчук,
Ю. Киричук, С. Макарчук, К. Науменко, О. Лисенко та А. Кентій,
Д. Вєдєнєєв і Г. Биструхін1 та ін. Однак у працях названих на-
уковців не досліджено особливостей цих парамілітарних струк-
тур у регіонально-територіальному зрізі. Винятком, щоправда, є
1 Білас І Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 pp. Суспільно-
політичний та історико-правовий аналіз: У 2-х кн. – Київ, 1994. – Кн. 1. – 432 с.;
Сергійчук В. Десять буремних років. Західноукраїнські землі у 1944–1945 рр.
Нові документи і матеріали. – Київ, 1998. – 944 с.; Сергійчук В. Самі себе зво-
ювали. Діяльність винищувальних батальйонів проти українського національно-
визвольного руху. – Київ, 2003. – 80 с.; Киричук Ю. Український національно-
визвольний рух 40–50-х років ХХ століття: ідеологія та практика. – Львів,
2003. – 464 с.; Макарчук С. Радянські методи боротьби з ОУН і УПА (за мате-
ріалами 1944–1945 рр. з Дрогобицької та Львівської областей) // Дрогобицький
краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2002. – С. 65–91. – Спецвипуск; Організація
Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія. Історичні нари-
си / Авт. кол.: В. Дзьобак, І. Ільюшин, А. Кентій, С. Кульчицький, О. Лисенко,
І. Патриляк. – Київ, 2005. – 495 с.; Науменко К. Відродження і функціонування
радянської карально-репресивної системи на західноукраїнських землях (1944–
1953) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. –
Вип. 16: Ювілейний збірник на пошану Івана Патера. – Львів, 2008. – С. 566–577;
Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів
ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945–1980-ті роки. – Київ, 2007. – 568 с.
196
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
публікація О. Безносюка2, котра стосується участі ВБ в боротьбі
проти збройних формувань ОУН і УПА на теренах Станіславщини
в 1944—1945 рр. Ми ж ставимо за мету розкрити процес формуван-
ня, а також комплексно охарактеризувати діяльність (чисельність,
завдання, бойова ефективність тощо) ВБ у Дрогобицькій області з
другої половини 1944 до 1 червня 1948 р. (час перепідпорядкування
ВБ МВД і їх перетворення в групи охорони громадського порядку).
Як відомо, ВБ були створені в перші дні німецько-радянської
війни відповідно до постанови Ради народних комісарів СРСР від
24 червня 1941 р. «Про заходи в боротьбі з парашутними десанта-
ми і диверсантами противника у прифронтовій зоні». На основі цієї
постанови нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія наступно-
го дня видав наказ, відповідно до якого у прифронтових областях
створювалися загони ВБ, їхні штаби й оперативні групи3. Звісно,
формування ВБ відбувалося на різних територіях протягом усієї
німецько-радянської війни, однак на західноукраїнських землях
цей процес поновлено у зв’язку з навальним наступом радянської
армії у 1944 р. 6 серпня 1944 р. від німців було звільнено Дрогобич,
і одразу ж на теренах Дрогобиччини розпочалася робота з від-
новлення радянських окупаційних органів. Уже в середині серп-
ня перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У Сергій Олек-
сенко разом із новопризначеним начальником управління НКВД
Дрогобицької області ген. Олександром Сабуровим і заступником
начальника штабу винищувальних батальйонів Дрогобицького
УНКВД Остапенком видав для секретарів райкомів та начальників
райвідділів НКВД Дрогобицької області директиву про формуван-
ня ВБ з «трудящих, без відриву їх від виробництва». Згідно з доку-
ментом, на ВБ покладалися такі завдання: боротьба з парашутни-
ми десантами і диверсантами противника, затримання дезертирів
Червоної армії і «трудового фронту», забезпечення «революційно-
го порядку» в районі4.
2 Безносюк О. Винищувальні батальйони в боротьбі проти збройних формувань ОУН
і УПА на теренах Станіславщини в 1944–1945 рр. // Галичина. Всеукраїнський
науковий і культурно-освітній краєзнавчий часопис. – Івано-Франківськ, 2008. –
№ 14. – С. 364–370.
3 Там само. – С. 365.
4 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф. 5001. – Оп. 2. –
Спр. 125. – Арк. 27.
197
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
ВБ передбачалось укомплектовувати на основі колишніх пар-
тизанських загонів із залученням партійно-радянського активу,
комсомольців, безпартійних, фізично здорових жінок і чоловіків,
які добре показали себе у ставленні до радянської влади в період
німецької окупації. Командирами ВБ слід було призначати началь-
ників РО НКВД чи їхніх заступників, а заступниками командирів з
політичної частини — одного з секретарів районного комітету (РК)
КП(б)У — за рішенням бюро райкому. Директива зобов’язувала на
посади начальників штабів батальйонів добирати осіб, які знають
військову справу, здатні організувати оперативно-службову ді-
яльність і бойову підготовку особового складу ВБ, їх обов’язково
потрібно було затвердити на засіданнях бюро райкомів КП(б)У.
Списки затвердженого командного складу батальйонів наказува-
лося представити в штаб ВБ УНКВД Дрогобицької області до 1 ве-
ресня 1944 р.5.
Директива вирішувала питання озброєння ВБ (використову-
вати трофейну зброю, підібрану на полі бою і відібрану в місцевого
населення), військової підготовки особового складу (проводити за
програмою, розробленою штабом ВБ УНКВД з розрахунку 20 го-
дин на місяць), політичної підготовки (проводити за програмою
РК КП(б)У у вільний від роботи час), транспортного забезпечення
(закріпити за батальйоном автівку будь-якої організації району і
необхідну кількість гужового транспорту, щоб мати змогу швидко
перекинути бійців у район бойових дій), харчового забезпечення
(зобов’язати райторги заготовити для ВБ триденний запас хар-
чів і тримати його на випадок проведення бойових операцій), ор-
ганізації зв’язку (створити при ВБ групи зв’язку) та підтримки
місцевого населення (у всіх населених пунктах області зорганізу-
вати з місцевих мешканців групи сприяння ВБ і покласти на них
обов’язок інформувати «ястребків» про висадку парашутних де-
сантів, появу шпигунів і диверсантів противника чи просто підо-
зрілих осіб), грошового утримання (бійцям ВБ за період участі в
операціях зберігати оклад за місцем праці, а в колгоспах — здійс-
нювати нарахування трудоднів) та інші організаційні моменти
(зокрема виділення і обладнання приміщень для ВБ). Перші се-
кретарі РК КП(б)У і начальники РО НКВД не пізніше як через
5 Там само. – Арк. 27–28.
198
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
15 днів після отримання цієї директиви повинні були закінчити
організацію ВБ, забезпечивши їх необхідним озброєнням, транс-
портом і приміщеннями6.
Зауважимо, що завдання ВБ у зв’язку з остаточним «звіль-
ненням» території України від нацистів до кінця 1944 р. суттєво
змінилися: їх переорієнтували на боротьбу з визвольним рухом. У
структурно-оперативному плані ВБ підлягали відділам боротьби з
бандитизмом. Одним із першорядних завдань створеного 1 грудня
1944 р. Головного управління боротьби з бандитизмом НКВД СССР
була «організація винищувальних батальйонів, їх навчання, мате-
ріальне забезпечення й оперативне використання»7. Крім участі в
боротьбі з «бандами» та виловлюванні дезертирів, бійці ВБ вико-
нували охоронну службу в селах і містах, на підприємствах та в
установах (зокрема заводах, фабриках, радгоспах, колгоспах, РО
НКВД тощо), а також на залізницях і шосейних шляхах. До при-
кладу, на теренах області в грудні 1944 р. силами ВБ (52 групи за-
гальною чисельністю 320 осіб) охоронялося 49 залізничних і 3 шо-
сейних мости8. Опріч цього, бійці ВБ та учасники груп сприяння на-
прикінці війни «обслуговували» в області ще й 21 пост повітряного
спостереження9.
Пізніше ВБ виконували й інші завдання, зокрема, охороняли
виборчі комісії під час виборів до Верховної ради СРСР (10 люто-
го 1946 р.) та Верховної ради УРСР (9 лютого 1947 р.), допомагали
збирати різноманітні податки («контингенти»), позики тощо. На-
приклад, у с. Липа Комарнівського району 5 вересня 1946 р. збира-
ти контингенти допомагали чотири «ястребки»10. У повстанському
звіті про події в Крукеницькому районі від 25 жовтня до 25 грудня
1947 р. йдеться про ВБ у с. Пнікут, який більшовики використо-
вували як «допоміжний елемент» для «стягання всяких больше-
вицьких данин, податків та залишків контингенту»11. Інколи ВБ
залучали до виселення людей. Зокрема, 27 грудня 1944 р. взвод
Боринського ВБ (18 осіб) під командуванням начальника штабу
6 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 2. – Спр. 125. – Арк. 27–28.
7 Білас І. Репресивно-каральна система… – Кн. 1. – С. 258.
8 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 9.
9 Там само. – Арк. 10.
10 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ). – Ф. 13. –
Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 357.
11 Там само. – Т. 77. – Арк. 20.
199
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
батальйону мол. лейт. Нагорняка разом із 20 бійцями прикордонної
застави брав участь у виселенні сімей повстанців із с. Задільське12.
Принципи формування ВБ передбачали добровільність, однак
насправді задля виконання партійно-урядової директиви викори-
стовувалися будь-які засоби — від звичайнісінького адміністру-
вання аж до шантажу і насильства. У звіті оунівського підпілля
щодо пропагандивної роботи у Стрийському, Скільському, Слав-
ському, Боринському і Турківському районах (документ датова-
ний 1950 р., але дає огляд подій від часу поновлення радянської
окупації) зазначається: «Усе зорганізовано при помочі насильства.
В тій цілі роблено облави на села, відбувалися горезвісні людолов-
лі, арештовано і тортуровано людей. Замість до ФЗН* і ча**, […]
забирали молодь в стрибки»13. В іншому повстанському звіті за
грудень 1945 р. (невідомо, хто звітував, але документ потрапив
до рук працівників Дрогобицького УНКВД, і в ньому згадано села
Боринського р-ну) читаємо: «Заходи по яструбках проходять так:
роблять облави на село, прямо оточують село, ловлять всіх чолові-
ків і нікому нічого не кажучи беруть в істребітелі. В істребітелі на-
бирають не спитавши жодного чоловіка, хоче він чи не хоче; якщо
не хоче — б’ють і арештовують. Було декілька випадків, що того,
хто не хотів арештували і досі тримають»14. Подібну інформацію
наведено у звіті районного пропагандиста ‘Горбая’ (грудень 1945):
«[…] в селах де підступи нам важкі, організують насильно […] вели-
кі загони істребителів (по 50 чоловік в селі) […]»15.
Створення ВБ і груп сприяння в західноукраїнських областях,
зокрема і в Дрогобицькій, було справою вкрай важкою з огляду на
те, що місцеве населення широко підтримувало оунівське підпіл-
ля й формування УПА та не бажало надавати допомогу більшови-
кам. Це відзначали й радянські посадовці. У «Доповідній записці
про оперативно-службову діяльність винищувальних батальйонів
УНКВД в Дрогобицькій обл. за грудень місяць 1944 р.» (за підписом
О. Сабурова) вказано на труднощі з організацією груп сприяння
12 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 9.
* ФЗН – школа фабрично-заводського навчання.
** Так у тексті. Йдеться про Червону армію.
13 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 73. – Арк. 141.
14 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 219. – Арк. 165.
15 Там само. – Арк. 170.
200
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
ВБ, зокрема на відсутність «відповідного контингенту в населених
пунктах», а також «боязнь терористичних актів з боку бандитів»
(це особливо відзначали начальники штабів ВБ Новострілищан-
ського, Журавненського, Ходорівського, Славського, Боринсько-
го, Стрийського, Жидачівського і Хирівського р-нів)16. Аналізуючи
процес формування ВБ в Дрогобицькій області, виділимо декілька
категорій населення, яких вдалося (добровільно та примусово) за-
лучити до ВБ у 1944—1948 рр.
1) Робітники та працівники радянських установ і організацій
у містах. Ця група була кількісно найменшою, але її представни-
ки потрапили до радянських парамілітарних формувань найрані-
ше — з огляду на те, що спочатку ті інтенсивно формувалися саме
в містах. Наприклад, на грудень 1944 р. 85% бійців Самбірського ВБ
мешкали у районному центрі17.
2) Селяни-бідняки, які піддалися радянській агітації чи сило-
вому тиску. Для прикладу, секретар Добромильського райкому
компартії Дудніков наказував посилити склад ВБ за рахунок се-
лянської бідноти, відданої радянській владі18. Серед таких селян
були й особи «ідеологічно вишколені», як, наприклад, «істребки»
з с. Летня Меденицького району (це село ще з кінця ХІХ ст. пере-
бувало під впливом москвофілів, а в міжвоєнний період — Комуні-
стичної партії Західної України /КПЗУ/).
3) Репатріанти з Німеччини та інших європейських країн (зде-
більшого колишні остарбайтери; не раніше 1945 р.), яких під загро-
зою виселення до Сибіру змушували співпрацювати з радянською
владою.
4) Демобілізовані з Радянської армії (знову ж не раніше 1945 р.).
Про це говорить і цитований вище повстанський звіт з кінця 1945 р.:
«Переважно підбирають тих, хто вернувся з Німеччини і демобілі-
зованих. Особливо останні не хочуть іти, кажучи: “Давайте мене в
армію або на роботу, а в істребителі не піду”»19.
5) Комсомольці (передовсім місцеві) і «актив». Згідно з постано-
вою Дрогобицького обкому КП(б)У від 8 січня 1946 р., О. Сабурову
наказувалося до 1 лютого 1946 р. «втягнути» (sic!) до ВБ в кожному
16 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 10.
17 Там само. – Арк. 6.
18 Там само. – Арк. 64.
19 Там само. – Оп. 7. – Спр. 219. – Арк. 165.
201
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
селі передусім демобілізованих, комсомольців і актив села20. Уже
на 20 жовтня 1946 р. в 316 сільських батальйонах було 930 ком-
сомольців, із них 87 — затверджені комсоргами ВБ. У Нижньо-
Устрицьокому районі з 59 молодих людей, що перебували в складі
10 ВБ (загальною чисельністю 102 бійці), 30 були комсомольцями.
З 14 бійців ВБ с. Чорне цього ж району 10 осіб на той час були чле-
нами ВЛКСМ21. 25 червня 1947 р. секретар Дрогобицького обкому
Лисенко повідомляв відділ західних областей ЦК КП(б)У, що в об-
ласті триває поступове поповнення чисельності груп ВБ за раху-
нок комсомольців і «кращої частини сільської молоді»22.
6) Колишні бійці УПА, які «зголосилися» до місцевих відді-
лів НКВД з огляду на амністії. Характерною в цьому плані є доля
мешканця с. Літиня Меденицького району Дмитра Боднара, який у
1944 р. вступив до УПА, воював на Лемківщині в сотні під коман-
дуванням ‘Бульби’, пізніше — в сотні ‘Крісового’, згодом — у само-
оборонному кущовому відділі (СКВ) рідного села. Однак у лютому
1945 р. він «зголосився» до РО НКВД в Меденичі і, щоб уникнути
мобілізації, вступив до ВБ23. Як свідчать документи українсько-
го підпілля, зокрема звіт за червень 1946 р., в якому подано кіль-
кісну характеристику ВБ в Турківському районі, переважна
більшість стрибків у селах цього району (крім с. Ісаї) — «це наші
“зголошенці”»24.
Слід зазначити, що партійне керівництво області планува-
ло створити ще й спеціальні ВБ, складені винятково з комуністів
і комсомольців. Так, у листі до міністра внутрішніх справ УССР
Тимофія Строкача і командувача внутрішніх військ Фадєєва від
23 вересня 1946 р. секретар Дрогобицького обкому С. Олексенко
зізнається, що на минулій нараді у Львові висунув пропозицію
озброїти комуністів і комсомольців та створити з них ВБ з огляду на
недостатню кількість сил для боротьби з «українсько-німецькими
націоналістами». Однак генсек Микита Хрущов не підтримав цієї
пропозиції25.
20 Там само. – Спр. 218. – Арк. 13; Там само. – Оп. 6. – Спр. 53. – Арк. 175.
21 Там само. – Оп. 7. – Спр. 66. – Арк. 218.
22 Там само. – Оп. 8. – Спр. 264. – Арк. 326.
23 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 52. – Арк. 27.
24 Там само. – Т. 78. – Арк. 278.
25 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 220. – Арк. 35.
202
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
Етнічний склад ВБ загалом відображав національну специ-
фіку регіону, а отже переважали в них українці. Проте на почат-
ковому етапі творення ВБ радянські карально-репресивні органи
прагнули залучати до батальйонів якомога більше поляків (зважа-
ючи на загострення українсько-польського протистояння в 1943—
1944 рр.) і використати їх в антиукраїнських акціях. Як свідчить
повстанський «Суспільно-політичний огляд терену від 1.11.1944 до
15.11.1945», «в кожному райцентрі і містечку є істрибітельний ба-
тальйон, зложений переважно з неукраїнського елементу. Остан-
ньо почали більшовики організувати стрибків по селах переважно
з українців»26 (ідеться про кінець 1944 — початок 1945 р.). Вико-
нувач обов’язків прокурора УССР С. Шугуров 5 грудня 1944 р. ін-
формував секретаря ЦК КП(б)У Дмитра Коротченка про те, що в
Комарнівському районі за вказівкою керівника райвідділу НКВД
Рябкова винищувальний загін був організований винятково з осіб
польської національності27. На 1 січня 1945 р. у винищувальних за-
гонах Дрогобицької області нараховувалося 5 660 осіб, з яких ро-
сіян — 460, українців — 3 849, поляків — 1 288, євреїв — 58, ци-
ганів — 6, білорусів — 5, 1 татарин28. Отже, польські «ястребки»
складали 22,75% від загальної кількості бійців. Погодьмося, що це
доволі значна цифра, адже на той час в області на 1 млн населення
припадало приблизно 125 тис. поляків — тобто 12,5%.
З огляду на переселення представників польської нацменшини
з України до Польщі кількість поляків у ВБ поступово зменшува-
лася. Під час наради секретарів РК КП(б)У, начальників райвід-
ділів НКВД і НКҐБ при Дрогобицькому обкомі КП(б)У 1 лютого
1945 р. О. Сабуров заявив: «Там (у Стрию. — Авт.) у винищуваль-
ний батальон* набрали поляків, а вони виїхали до Польщі»29. Крім
того, НКВД уже з кінця 1944 і особливо в 1945 р. проводив чистку
ВБ від бійців-поляків, яким часто та небезпідставно інкримінува-
ли причетність до Армії крайової або розбійницьке поводження з
українським населенням. Про це засвідчив і згаданий повстанський
«огляд терену», де сказано, що «поляків-істребків большевики
26 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 71. – Арк. 302.
27 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 170.
28 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 5.
* Так у тексті.
29 Там само. – Спр. 43. – Арк. 50.
203
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
багато виарештували»30. Однак навіть у 1946 р. існували села, де
ВБ складалися винятково з поляків. Для прикладу, в червні 1946 р.
в с. Сусідовичі Старосамбірського району винищувальна група
нараховувала 10 бійців — усі поляки31. В першій половині грудня
1947 р. більшовики створили в с. Пнікут Крукеницького району ВБ
(80 осіб) винятково з місцевих поляків32.
Віковий склад та освітній рівень бійців ВБ найкраще демон-
струє «Список груп винищувальних батальйонів» (Старосамбір-
ский р-н, березень 1945; за підписом заступника начальника РО
НКВД Буреги). У ньому найстаршим «бійцем» є Андрій Колток
1889 р. н., наймолодшим — Йосип Теребух 1925 р. н. Більшість бій-
ців — 1899—1915 рр. н. з освітою 2—3 класи народної школи33.
Чисельність ВБ в Дрогобицькій області протягом 1944—
1948 рр. неодноразово змінювалася у бік як зростання, так і змен-
шення. Радянські документи свідчать, що на 1 грудня 1944 р. в об-
ласті існувало 29 ВБ (у всіх 28 районах і обласному центрі. — Авт.)
чисельністю 6 157 осіб. Однак протягом грудня цього року з ВБ ви-
було 647 осіб (зокрема, до Червоної армії — 483, на навчання —
29, виїхало до Польщі — 83, виключено через хворобу — 7), але
прибуло 150 новачків. Тож на 1 січня 1945 р. у складі ВБ Дрого-
бицької області нараховувалося 5 660 бійців34. Попри це радянські
спецоргани фіксували недоукомплектування ВБ в тих чи інших
районах області. Так, на 1 січня 1945 р. в Журавненському райо-
ні було 142 бійці проти норми у 145, у Сколівському, відповідно —
120/145, у Стрілківському — 95/145, у Стрийському — 115/180,
у Рудківському — 86/145, у Боринському — 133/145. ВБ інших
районів нараховували вдвічі або й майже утричі більшу кількість
бійців, ніж передбачалося. Наприклад, у Ходорівському районі ВБ
мав налічувати 145 осіб, але налічував 313, у Дрогобицькому, від-
повідно — 145/281, у Комарнівському — 110/308, у Добромиль-
ському — 145/324, у Славському — 110/233, у Мостиському —
145/36035 (див. Табл. 1.)
30 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 71. – Арк. 304.
31 Там само. – Т. 78. – Арк. 290.
32 Там само. – Т. 77. – Арк. 20.
33 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр 48. – Арк. 196–197зв.
34 Там само. – Спр. 47. – Арк. 5.
35 Там само. – Арк. 1.
204
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
ТАБЛИЦЯ 1.
Чисельність і бойова діяльність винищувальних батальйонів
у Дрогобицькій області за грудень 1944 р.
(дані на 1 січня 1945 р.)36
№ Райони*
Н
ео
бх
ід
на
к-
ст
ь
бі
й
ц
ів
Р
еа
л
ьн
а
к-
ст
ь
бі
й
ц
ів
З
ат
ри
м
а-
н
о
ос
іб
З
н
и
х
«б
ан
ди
-
ті
в»
У
би
то
1 Боринський 145 133 251 21 36
2 Бориславський 180 228 1 — —
3 Добромильський 145 324 131 14 —
4 Дрогобицький сільс. 145 281 183 8 —
5 Дублянський 110 109 51 15 5
6 Жидачівський 145 152 55 8 7
7 Журавненський 145 142 31 18 20
8 Комарнівський 110 308 100 85 13
9 Крукеницький 110 195 56 1 —
10 Меденицький 110 138 278 86 85
12 Медиківський 110 132 41 — —
13 Мостиський 145 360 115 — —
14 Новострілищанський 110 200 124 7 2
15 Підбузький 110 200 29 14 3
16 Рудківський 145 86 81 5 —
17 Самбірський 145 297 108 6 13
18 Сколівський 145 120 79 29 8
19 Славський 110 233 33 20 13
20 Судововишнянський 110 218 120 10 —
21 Старосамбірський 110 213 73 1 —
22 Стрийський 180 115 312 252 26
23 Стрілківський 145 95 10 2 2
24 Хирівський 75 120 33 4 —
25 Ходорівський 145 313 149 21 12
Загалом 3 130 4 712 2 444 627 245
36 Таблицю складено на основі «Зведення про чисельність і бойову діяльність ВБ
в Дрогобицькій області за грудень 1944 р. (1 січня 1945 р.)» (без підпису; див.:
ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 1).
* Немає даних за Турківським, Миколаївським, Нижньоустрицьким, Нижанковиць-
ким районами.
205
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
На жаль, радянські документи кінця 1944 — початку 1945 р.
вказують лише загальну кількість зареєстрованих бійців ВБ у
Дрогобицькій області й не дають навіть приблизних даних про
те, скільки з цих «бійців» були озброєними (такі дані з’являються
лише в 1946 р.) Щоправда, в одному з документів стверджуєть-
ся, що на 15 січня 1945 р. в області нараховувалося 6 013 бійців,
які мали в арсеналі 2 148 гвинтівок, 168 автоматів, 72 ручні ку-
лемети і 20 станкових кулеметів37. Простий підрахунок показує,
що цим можна було озброїти лише 2 388 осіб. Невідомо також,
скільки із вказаної у радянських документах кількості бійців
ВБ були бійцями саме ВБ, а не допоміжних формувань. Заува-
жимо, що за вказівкою НКВД УРСР від 13 листопада 1945 р. всі
парамілітарні формування (навіть дрібні групи) почали назива-
ти винищувальними батальйонами, а їх чисельність планувалося
довести до 20—30 бійців38. Тож у свої довідки та звіти радянські
спецоргани вносили загальну кількість учасників парамілітарних
формувань, у тому числі й груп сприяння та груп самоохорони.
Саме цим можна пояснити різку відмінність цифр у радянських
документах. Так, за одними даними, на 15 грудня 1945 р. в обла-
сті було створено 166 ВБ (точніше, взводів або відділень, котрі в
документах, як зазначалося, почали гордо іменувати «батальйо-
нами») загальною кількістю 2 811 осіб39, за іншими — на 30 груд-
ня 1945 р. — 191 ВБ чисельністю 3 108 бійців40, за третіми — на
20 січня 1946 р. — 275 ВБ з особовим складом у 4 754 особи41, а за
четвертими — уже через місяць (на 20 лютого 1946 р.) в Дрого-
бицькій області нараховувалося 415 ВБ із загальною чисельністю
особового складу 6 616 бійців, із них озброєними були лише 3 151,
тобто 47,6%. (див. Табл. 2). Зростання особового складу протягом
лише двох місяців більш ніж удвічі, на нашу думку, можна пояс-
нити тільки довільними приписками.
37 ДАЛО. – Ф.5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 58.
38 Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Двобій без компромісів. – С. 331–332.
39 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 53. – Арк. 209.
40 Там само. – Арк. 269.
41 Там само. – Оп. 7. – Спр. 218. – Арк. 41.
206
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
ТАБЛИЦЯ 2.
Чисельність ВБ в Дрогобицькій області на 20 лютого 1946 р.42
№ Райони К-сть сіль-
рад К-сть ВБ К-сть
бійців
з них
озброєні
1 Бориславський 2 8 140 140
2 Бобринський 25 22 399 220
3 Дрогобицький 35 13 342 330
4 Добромильський 20 16 247 155
5 Дублінський 23 20 388 100
6 Жидачівський 22 18 101 75
7 Журавнівський 23 11 140 60
8 Комарнівський 25 6 91 63
9 Крукеницький 22 6 96 96
10 Меденицький 18 12 240 120
11 Мостиський 21 8 77 77
12 Медиківський 12 12 221 50
13 Нижанковицький 13 13 270 135
14 Новострілищанський 27 12 152 63
15 Нижньоустрицький 26 18 302 120
16 Миколаївський 21 10 189 75
17 Підбузький 17 18 223 65
18 Рудківський 35 22 346 154
19 Стрийський 48 23 281 230
20 Самбірський 35 34 820 305
21 Сколівський 23 22 225 71
22 Славський 28 12 177 65
23 Старосамбірський 26 16 160 43
24 Судововишнянський 23 16 153 72
25 Стрілківський 30 8 78 30
26 Турківський 25 24 410 124
27 Хирівський 17 14 242 53
28 Ходорівський 25 6 106 60
Загалом 667 415 6 616 3 151
Уже через два тижні (на 5 березня 1946 р.) загальна кількість
бійців ВБ (422 батальйони) Дрогобицької області зросла до 7 150 осіб,
42 Таблицю складено на основі «Довідки про кількість ВБ і їх озброєння в Дрогобицькій
області станом на 20 лютого 1946 р.» (за підписом начальник відділу ББ УНКВД
пполк. Голубєва; ДАЛО. –Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 218. – Арк. 134).
207
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
із них озброєними були 3 28743 — тобто майже 46%. Як бачимо, по-
при зростання чисельності ВБ кількість озброєних бійців відносно
їхньої загальної кількості знизилася на 1,6%. Особливо вражають
ВБ Самбірського району, чий кількісний склад сягнув 835 осіб, хоча
озброєних бійців залишилося стільки ж, скільки й було — 305. Не-
втішна ситуація склалась і для ВБ Мостиського РО МВД: їхня за-
гальна чисельність зросла до 277 осіб, хоча кількість озброєних бій-
ців зменшилася з 77 (станом на 20 лютого 1946 р.) до 41.
Протягом квітня—липня 1946 р. відбулися значні зміни в кіль-
кісному складі ВБ. Як відомо, 18 квітня цього року оргбюро ЦК
КП(б)У ухвалило постанову «Про посилення політичної роботи,
підвищення більшовицької пильності та бойової виучки у винищу-
вальних батальйонах західних областей УРСР», яка передбачала
перетворення ВБ в «морально-політично стійкі й організаційно
зміцнені бойові підрозділи, здатні вести активну боротьбу з залиш-
ками українсько-німецьких націоналістів». Для цього, зокрема,
планувалося провести пильну перевірку складу всіх ВБ та «очи-
стити їх від ворожих елементів, а також від осіб, що раніше були
в бандах і не довели своєї відданості радянській владі активною
боротьбою з бандитизмом». Постанова також зобов’язувала органи
МВД і МҐБ УРСР докорінним чином покращити агентурну роботу
серед особового складу ВБ і забезпечити наявність у кожному ба-
тальйоні не менше 2-3 «секретных сотрудников»44.
«Чистка» ВБ призвела до розформування десятків підрозді-
лів. Власне розформування відбувалося за вказівками МВД УРСР
від 28 квітня і 28 травня 1946 р. На 30 квітня в Дрогобицькій області
нараховувалося 465 батальйонів загальною чисельність 7 323 осо-
би (за іншими даними, на 1 травня було 7 423 особи45). З них у травні
розформували 89 (838 бійців; за іншими даними, «скоротили» 88 ба-
тальйонів чисельністю 1 174 бійці46). Найбільшу кількість батальйо-
нів розформували в Миколаївському (18 ВБ чисельністю 90 осіб),
Комарнівському (14 — 249 осіб), Жидачівському (9 — 110 осіб) райо-
нах47. На 1 червня 1946 р., за радянськими документами, залишилося
43 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 218. – Арк. 179.
44 Сергійчук В. Десять буремних років… – С. 488.
45 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 31.
46 Там само. – Арк. 31.
47 Там само. – Арк. 28 – 29.
208
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
376 батальйонів — 6 349 бійців48. У червні кількість батальйонів змен-
шилася ще на 38 (597 бійців): у Боринському районі — на 13 (215 осіб),
у Турківському — на 11 (170 осіб), у Підбузькому — на 10 (158 осіб)49.
Зауважимо, що в радянських документах, які відображають
процес розформуванням ВБ, трапляються неточності. Так, якщо
на 1 травня було 7 423 бійці, а протягом травня звільнили 1 174 осо-
би, то на 1 червня залишилося не 6 349 бійців, як сказано в доку-
ментах, а 6 249. Однак такі розходження можуть бути пояснені
тим, що водночас із розформуванням ВБ, яке проводили згідно з
рішенням партії, місцеві райвідділи МВД набирали нових бійців і
формували нові батальйони. Для прикладу, лише в квітні 1946 р. в
Комарнівському районі було утворено 8 батальйонів «ястребків», у
Новострілищанському — 4, в Мостиському, Рудківському і Ниж-
ньоустрицькому — по одному, а в травні 1946 р. ще один ВБ виник
у Дублянському районі50. Унаслідок такого «реструктурування» в
Дрогобицькій області на 1 липня 1946 р. залишилося 338 ВБ, з них
122 озброєних (1 934 бійці) та 216 неозброєних (3 595 осіб)51.
Проте, як свідчить «Довідка про заходи з виконання рішення
оргбюро ЦК КП(б)У від 18 квітня 1946 р. щодо винищувальних ба-
тальйонів Дрогобицької області», на 15 липня 1946 р. в області було
вже 359 винищувальних батальйонів (найбільше — у Стрийському
р-ні — 30, Боринському — 26, Рудківському — 25, Комарнівському
і Самбірському — по 21) загальною чисельністю 6 132 бійці (най-
більше — в батальйонах Боринського р-ну — 556, Дублянського —
360, Рудківського — 350)52. Щоправда, озброєними бійці були лише
у 101 батальйоні (1 725 осіб). Помітно скоротилася кількість ВБ у
Самбірському районі порівняно з березнем 1946 р. — з 34 до 8 (з 835
до 104 бійців), з яких озброєними виявилися всього 2 (25 бійців).
Найбільша кількість неозброєних бійців була в батальйонах Бо-
ринського (448 осіб) та Дублянського (321 особа) районів. Зауважи-
мо, що в усіх ВБ Дрогобицької області на той час працювали 19 ре-
зидентів та 191 «агент-осведомитель»53.
48 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 31.
49 Там само. – Арк. 28–29.
50 Там само. – Арк. 31.
51 Там само. – Арк. 28–29.
52 Там само. – Арк. 26.
53 Там само.
209
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
Активне розформування ВБ в Дрогобицькій області не пройшло
повз увагу партійного керівництва республіки. В постанові Політбю-
ро ЦК КП(б)У про стан боротьби з українськими націоналістами в
західних областях УРСР від 4 жовтня 1946 р. зазначалося: «Особли-
во погано керують винищувальними батальйонами в Дрогобицькій
області. Замість зміцнення існуючих винищувальних батальйонів і
створення нових, як цього вимагало рішення ЦК КП(б)У від 18 квітня
1946 р., Дрогобицький обком КП(б)У і органи МВД, не бажаючи займа-
тися клопіткою працею, стали на шлях масового розформування ви-
нищувальних батальйонів»54. Тож, зваживши на критику, управлін-
ня МВД Дрогобицької області стало поступово збільшувати кількість
озброєних бійців ВБ. На початку грудня 1946 р. секретар Дрогобиць-
кого обкому І. Горобець повідомляв організаційно-інструкторський
відділ ЦК КП(б)У про те, що на 1 грудня 1946 р. в області існує 118 ВБ
у складі 2 276 озброєних бійців (див. Табл. 3), а також більше 100 ба-
тальйонів у складі 1 500 неозброєних бійців. Водночас він скаржився,
що й досі повністю не виконано постанову ЦК КП(б)У про доведення
числа бійців ВБ області до 5 000 озброєних людей55 .
54 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 533.
55 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 220. – Арк. 82; Там само. – Оп. 7. – Спр. 66. –
Арк. 259.
Вишкіл підрозділу винищувального батальйону. Проводить офіцер НКВД
210
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
ТАБЛИЦЯ 3.
Кількість ВБ в Дрогобицькій області на 1 грудня 1946 р.56
№ Райони К-сть ВБ Загальна к-сть бійців
1 Бориславський 4 150
2 Бобринський 5 85
3 Дрогобицький 4 70
4 Добромильський 4 112
5 Дублінський 5 63
6 Жидачівський 4 113
7 Журавнівський 1 18
8 Комарнівський 6 143
9 Крукеницький 4 100
10 Меденицький 3 94
11 Мостиський 5 101
12 Медиківський 10 200
13 Нижанковицький 2 48
14 Новострілищанський 6 63
15 Нижньоустрицький 7 118
16 Миколаївський 4 90
17 Підбузький 3 84
18 Рудківський 7 101
19 Стрийський 4 102
20 Самбірський 4 75
21 Сколівський 4 53
22 Славський 2 44
23 Старосамбірський 3 31
24 Судововишнянський 3 36
25 Стрілківський 2 32
26 Турківський 5 46
27 Хирівський 3 43
28 Ходорівський 4 60
Загалом 118 2 276
56 Таблицю складено на основі «Справки о наличии сельских истребительных бата-
льонов Дрогобычской области по состоянию на 1 декабря 1946 г.» (за підписом
начальника відділу боротьби з бандитизмом (ББ) УМВД Дрогобицької області
пполк. Голубєва): ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 71.
211
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
Як бачимо, кількість озброєних ВБ порівняно з липнем 1946 р.
дещо зменшилась, але зросла кількість бійців у них — з 1 934 до
2 276. Найбільші батальйони на той час були в Медиківському
(200 осіб на 10 ВБ), Нижньоустрицькому (118/7), Комарнівському
(143/6), Бориславському (150/4) районах57. Однак деякі наведені у
Таблиці 3 дані не зовсім відповідають дійсності. 11 грудня 1946 р.
керівництво обласного управління МВД відзначало недоукомплек-
тування ВБ. О. Сабуров підкреслював, що й досі не доведено чисель-
ність ВБ в районах до норм, затверджених 7 серпня 1946 р. бюро
обкому КП(б)У (на жаль, ми не виявили цього рішення бюро Дрого-
бицького обкому про норми чисельності ВБ в р-нах58). На 11 груд-
ня, для прикладу, в Старосамбірському районі було розформовано
всі 3 батальйони, тоді як рішенням бюро обкому встановлювалася
кількість особового складу ВБ на цій території у 170 бійців. У Судо-
вовишнянському районі, за даними О. Сабурова, було лише 10 бій-
ців зі 150 визначених партійним рішенням, у Стрілківському — 32
зі 170, у Турківському — 46 зі 15059.
19 лютого 1947 р. ВБ разом з обласним управлінням і район-
ними відділами боротьби з бандитизмом були передані з МВД до
структур МҐБ. У Дрогобицькій області органам МҐБ було пере-
дано 125 батальйонів загальною чисельністю 2 477 озброєних бій-
ців. На той час у них на озброєнні було 163 кулемети, 1 134 авто-
мати, 5 309 гвинтівок, 5 180 гранат60. Проте менш ніж за півроку
кількість бійців ВБ різко зменшилася: 1 червня 1947 р. в області
нараховувалося 116 ВБ загальною чисельністю 1 826 бійців61. Це
було наслідком чергової (протягом березня—квітня 1947) «чист-
ки» ВБ у Дрогобицькій області (а також у Чернівецькій та Ста-
ніславській обл.) від «оунівської агентури» та «осіб, непридат-
них до несення служби у винищувальних батальйонах з різних
причин»62. На жаль, нам не вдалося розшукати інформацію про
кількість і чисельність ВБ в Дрогобицькій області наприкінці
57 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 71.
58 Відомо, однак, що 3 серпня 1946 р. бюро обкому КП(б)У Дрогобицької обл. розгля-
дало питання «Про додаткові заходи з покращення діяльності винищувальних ба-
тальйонів» (ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 220. – Арк. 90).
59 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 8. – Спр. 265. – Арк. 160.
60 Білас І. Репресивно-каральна система в Україні… – Кн. 1. – С. 281.
61 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 8. – Спр. 264. – Арк. 326.
62 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 567.
212
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
1947 р. та на час їх передачі знову до компетенції МВД, що від-
булася 1 червня 1948 р.
Бойова підготовка особового складу ВБ у Дрогобицькій області
здійснювалася на основі плану, розробленого штабом ВБ управ-
ління НКВД (на грудень 1944 р. начальником обласного штабу був
май. Смірнов, а його заступником — кап. Павлов63), — вище вже
мовилося про те, що на військову підготовку бійців відводилося
20 годин на місяць. Політвиховна робота з «ястребками» лягала
на плечі райкомів компартії.
Наперед зауважимо, що рівень бойової та політичної підготов-
ки бійців ВБ був «ахіллесовою п’ятою» цих парамілітарних фор-
мувань протягом усього часу їхнього існування. На засіданнях об-
кому та райкомів КП(б)У, коли йшлося про участь ВБ в боротьбі
проти українського визвольного руху, обов’язково поставало пи-
тання підвищення якості бойового і політичного навчання бійців.
Уже 22 вересня 1944 р. С. Олексенко в листі до секретарів рай-
комів зауважив, що в Меденицькому, Добромильському, Судо-
вовишнянському, Медиківському, Рудківському, Ходорівському
та інших районах «послаблена праця з бійцями винищувальних
батальйонів». «Батальйони повністю не укомплектовані, політич-
на праця з бійцями не проводиться, внаслідок чого батальйони не
виконують основних своїх завдань активної боротьби з бандами
УПА та УНРА*, а більше несуть охоронну службу в районному
центрі. Все це має місце тому, що районні відділи НКВС не до-
статньо працюють над питанням бойової підготовки бійців ви-
нищувальних батальйонів, а РК КП(б)У не контролюють та не
допомагають органам НКВС, не надають необхідної практичної
допомоги»64.
На листопад і грудень 1944 р. штаб ВБ обласного УНКВД роз-
робив програму бойової підготовки «ястребків», відповідно до
якої на тактичну підготовку відводилося 4 год. на місяць, на спец-
тактичну — 22 год., на вогневу — 10 год., на стройову — 4 год.
(загалом 40 год.)65. Одначе, як свідчить «Доповідна записка про
63 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 11.
* Українська народно-революційна армія – від липня 1943 р. назва загонів Тараса
Боровця – ‘Бульби’, що діяли на Волині та Поліссі.
64 Там само. – Оп. 2. – Спр. 125. – Арк. 21.
65 Там само. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 5.
213
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
оперативно-службову діяльність винищувальних батальйонів
УНКВД у Дрогобицькій області (за грудень 1944 р.)», ця програ-
ма не була виконана повністю: на тактичну підготовку витратили
3 год., на спецтактичну — 10 год., на вогневу — 7 год., на стройо-
ву — 7 год., на вивчення статутів Червоної армії — 2 год. (загалом
29 год.). Недовиконання пояснювали постійним залученням бійців
ВБ до оперативних завдань66. Політична підготовка ВБ за грудень
1944 р. включала такі теми: 1) успіхи Червоної армії в боротьбі про-
ти німецько-фашистських окупантів; 2) звернення уряду УРСР до
населення західних областей України; 3) боєць-«істрібітєль» — за-
хисник Батьківщини. Тривалість політвиховання всіх ВБ області в
цьому місяці становила 8 годин67.
Про рівень бойової підготовки й мобільності ВБ яскраво свід-
чать результати перевірки боєготовності у 12 ВБ, здійсненої
методом навчальних тривог (збору ВБ на тривогу до РО НКВД).
Заголом було проведено 42 збори, з них 21 нічний. Зокрема, Сам-
бірському ВБ влаштували 2 нічних тривоги, на які в середньому
прийшло 85% особового складу, причому ті бійці, котрі мешкали
в місті, з’являлися через 1 годину, а мешканці сіл — через 3. Ще
«кращі» результати продемонстрував Стрийський ВБ: ті бійці,
котрі мешкали в місті, на дві денні тривоги збиралися в середньо-
му за 2,5 год у складі 65%. Дрогобицький сільський ВБ на тривогу
збирався до райвідділу НКВД аж 3 год., хоч і майже в повному
складі (95%). В інших ВБ часові показники були дещо кращи-
ми, однак майже ніде до місця збору не прибуло 100% особового
складу (за винятком Боринського ВБ, який, щоправда, збирався
40 хвилин)68.
У наступні роки, попри всі директиви і партійні постанови,
стан бойової та політичної підготовки бійців ВБ залишав бажати
кращого. Наприклад, план навчання особового складу ВБ у пер-
шому півріччі 1946 р. включав 96 год. політичної підготовки, але
було виконано 60 год. Із 36 год. спецтактичної підготовки викона-
но 30, із 24 год. стройової — 20, із 6 год. санітарної — 4, і лише 4 го-
дини, відведені на вивчення статутів Червоної армії, виконан о
66 Там само. – Арк. 6.
67 Там само.
68 Там само. – Арк. 6–7.
214
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
повністю69. У згаданій постанові оргбюро ЦК КП(б)У «Про поси-
лення політичної роботи, підвищення більшовицької пильності
та бойової виучки у винищувальних батальйонах західних об-
ластей УРСР» (від 18 квітня 1946) були вказані мінімальні нор-
ми навчальних годин у підготовці бійців ВБ: не менше 4 год. на
тиждень для політзанять і не менше 4 год. на 10 днів для бойової
підготовки70 (як бачимо, для політвиховання відводилося більше
часу, і це не дивно, адже слід було опанувати свідомість західно-
українського «ястребка», перш ніж навчити його стріляти). Проте
ці нормативи не виконувалися. О. Сабуров у доповідній записці
на ім’я секретаря Дрогобицького обкому І. Горобця від 11 груд-
ня 1946 р. писав, що в Боринському, Старосамбірському, Стрий-
ському, Дублянському, Медиківському і Судововишнянському
районах райкоми КП(б)У не виконують рішень ЦК і бюро обко-
му КП(б)У щодо покращення політичної підготовки «ястребків»,
а працівники, виділені райкомами для ведення виховної роботи
з особовим складом ВБ, зовсім не проводять занять. Наприклад,
заввідділу агітації і пропаганди Стрийського РК КП(б)У А. Мако-
вей за весь 1946 р. провів усього два заняття в закріпленому за
ним ВБ с. Верчани, а призначений політруком цього підрозділу
інструктор РК КП(б)У Чумаченко взагалі не провів жодної бесі-
ди з бійцями. У ВБ с. Яблунівка цього ж району завідувач оргін-
структорського відділу РК КП(б)У Каюк за цілий 1946 р. провів
лише 3 заняття, останнє з них — у серпні. При цьому в батальйо-
нах не було ні газет, ні журналів71. 24 грудня 1946 р. інструктор
обкому КП(б)У В. Прокоф’єв повідомляв, що в Судововишнян-
ському районі є 2 ВБ — в с. Варховичі (можливо, Вуйковичі. —
Авт.) чисельністю 9 бійців і в с. Довгомостиська — 8 осіб, — однак
бойова підготовка і політвиховна робота серед особового складу
не ведеться. Більше того, в них не підібрано заступників коман-
дирів із політичної роботи72.
Недостатня увага місцевих карально-репресивних органів і
партійних структур до належної організації ВБ зрештою вили-
лася в постійні дисциплінарно-функціональні ускладнення. Уже
69 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 41.
70 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 489.
71 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 8. – Спр. 265. – Арк. 159–161.
72 Там само. – Оп. 7. – Спр. 222. – Арк. 23–24.
215
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
14 листопада 1944 р. з’явилася постанова Меденицького РК КП(б)
У «Про хід боротьби з бандерівськими бандами в районі», в якій
зазначалося, що політично-виховна робота серед 300 бійців ВБ
проводиться слабо, «внаслідок чого дисципліна серед бійців зна-
ходиться на низькому рівні, а проведені операції по боротьбі з
бандами були недостатні». З огляду на це, Меденицький райком
зобов’язав начальника РО НКВД Тараненка дисциплінувати ба-
тальйон «з таким розрахунком, щоб та положена кількість бійців
находилася повсякденно на безпосередній роботі по завданням
в боротьбі проти банд, а не бовталася* без діла по Меденичах»73.
У постанові бюро Самбірського міськкому КП(б)У від 30 січня
1945 р., яка викривала незадовільну роботу місцевого міськвідді-
лу НКВД, стверджувалося: «В складі винищувального батальйо-
ну зовсім відсутня дисципліна. Внаслідок бездіяльності і неповної
завантаженості роботою, окремі бійці винищувального батальйону
піячать, займаються мародерством серед населення сіл»74. Про за-
гальний стан дисципліни у ВБ на Дрогобиччині свідчить «Доповід-
на записка про оперативно-службову діяльність винищувальних
батальйонів УНКВД у Дрогобицькій області (за грудень місяць
1944 р.)», де зафіксовано 8 порушень внутрішнього порядку: 4 по-
рушення правил караульної служби, 1 самовільний відхід із роз-
ташування батальйону, 1 суперечка з командиром, 2 несвоєчасні
появи на тривогу75. Однак, на нашу думку, ці цифри не відобража-
ють ситуацію в усій повноті.
Низький рівень дисципліни та слабка організація ВБ на Дрого-
биччині мали такі аж ніяк не епізодичні вияви.
По-перше, порушення «соціалістичної законності» у діях
бій ців ВБ. 5 грудня 1944 р. в. о. прокурора УРСР С. Шугуров, ін-
формуючи секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка про діяльність у
Комарнівському районі організованого винятково з поляків ви-
нищувального загону, зазначав, що бійці цього підрозділу лаяли
і били місцевих мешканців-українців, відбирали їхнє майно, спа-
лювали будівлі. Діяльність загону, за висновком прокурора, спри-
яла розпалюванню національної ворожнечі між українським і
* Так у тексті.
73 Там само. – Оп. 2. – Спр. 125. – Арк. 41.
74 Там само. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 128.
75 Там само. – Арк. 11.
216
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
польським населенням (цей загін прозвали «польська поліція»76).
В середині січня 1945 р. секретар Дрогобицького обкому компар-
тії С. Олексенко, накреслюючи «практичні заходи» на виконання
рішення ЦК КП(б)У від 10 січня 1945 р. «Про посилення бороть-
би з українсько-німецькими націоналістами в західних областях
України», наводив низку випадків у Судововишнянському, Ко-
марнівському, Ходорівському, Медиківському районах, коли бійці
ВБ та офіцери органів НКВД та НКҐБ підпалювали будинки, кон-
фісковували майно, убивали без суду і слідства громадян, які не
належали до «банд»77. 23 лютого 1945 р. на закритих зборах пар-
тійних органів Журавненського району секретар РК КП(б)У Балан
скаржився, що ВБ не ведуть боротьбу з «бандами», а займаються
іншими справами, наприклад пияцтвом і хуліганством78. 3 березня
1945 р. в м. Журавні 3 бійці ВБ, перебуваючи в «самоволці», спа-
лили хату Степана Куцика79. «Деякі з них («ястребків». — Авт.)
навчилися вже рабуватися. В свойому селі звичайно цього нероб-
лять, але роблять це на інших, де їх не знають»80, — стверджу-
валося в повстанському звіті «Суспільно-політичний огляд терену
(Дрогобиччини. — Авт.) від 1.11.1944 до 15.11.1945». Попри партійні
постанови і рішення обкомів та райкомів щодо «зміцнення боєздат-
ності» ВБ, затверджені в листопаді 1945, квітні і жовтні 1946 рр.,
злочинні дії бійців ВБ, можливо в менших масштабах, але все ж
таки мали місце. Як повідомляв в. о. прокурора Дрогобицької об-
ласті Кравченко, 31 березня 1946 р. в с. Страшевичі Старосамбір-
ського району 4 бійці ВБ на чолі з оперативними працівниками
РО МВД Макаренком, Кругловим та Васильєвим під виглядом по-
встанців пограбували будинок місцевого селянина81. А 8 вересня
1946 р. більшовики зі «ястребками» грабували селян у с. Либохора
Боринського району82.
По-друге, добровільна здача зброї українським повстанцям.
У радянських документах майже не зафіксовано випадків роз-
зброєння бійців ВБ у 1944 р. Натомість у «Довідці про заходи з
76 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 170.
77 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 30.
78 Там само. – Спр. 49. – Арк. 179.
79 Там само. – Спр. 46. – Арк. 73.
80 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 71. – Арк. 302.
81 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 498.
82 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 335.
217
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
виконання рішення оргбюро ЦК КП(б)У від 18 квітня 1946 р. щодо
винищувальних батальйонів у Дрогобицькій області» (підписав
25 липня 1946 р. О. Сабуров) подано перелік таких акцій за 1945
і першу половину 1946 р. Так, у першому кварталі 1945 р. було
зареєстровано 4 випадки роззброєння: у Новострілищанському
районі (точно місцевість чи населений пункт не вказані) 2 січня
1945 р. «ястребки» віддали 3 гвинтівки, 23 січня — також 3 гвин-
тівки, 4 лютого — 11 гвинтівок; у Мостиському районі 25 січня
1945 р. бійці ВБ здали повстанцям аж 22 гвинтівки (загалом —
39 гвинтівок). У другому кварталі сталося 2 подібних випадки: у
Сколівському районі 27 травня — 2 гвинтівки, у Судововишнян-
ському 19 червня — 4 гвинтівки (загалом — 6 гвинтівок). Третій
квартал теж позначився двома випадками роззброєння: в Руд-
ківському районі 2 липня — 2 гвинтівки і в Дрогобицькому 3 серп-
ня — 4 гвинтівки83 (загалом — 6 гвинтівок). У четвертому кварталі
мав місце 1 випадок — 1 грудня у Судововишнянському районі84
повстанці забрали в «ястребків» 32 гвинтівки. Всього за 1945 р.
відділи УПА відібрали в бійців ВБ 83 гвинтівки і 7 710 набоїв85. Од-
нак у цьому списку не названо, приміром, Комарнівського району,
де 19 березня в с. Нове Село 18 бійців УПА роззброїли 19 «ястреб-
ків» на чолі з дільничним уповноваженим міліції Ромащуком
(забрано 15 гвинтівок, 3 автомати, 1 ручний кулемет, 1 пістолет
і 19 гранат)86; Добромильського району, де 8 травня в с. Конів по-
встанці спалили хату бійців ВБ (там згоріли дільничний уповнова-
жений Смірнов і міліціонер Дмитрієв) і роззброїли 4 «ястребків»87;
Нижанківського району, де в ніч на 21 квітня 30 повстанців у селах
Пацьковичі, Боршевичі і Библо роззброїли 15 бійців ВБ (заходили
до хати кожного «стрибка», дехто впускав їх і віддавав зброю до-
бровільно, а декому виламували двері)88; Дрогобицького району,
83 Можливо, йдеться про випадок, що стався 2 серпня 1945 р. в с. Михайлевичі Дро-
гобицького р-ну, де роззброєно 4 бійці ВБ Дрогобицького РО НКВД, які охороняли
залізничний міст (ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 52. –Арк. 33).
84 Можливо, йдеться про випадок, що стався 2 грудня 1945 р. в с. Волостків
Судововишнянського р-ну, коли 40 повстанців роззброїли 16 бійців ВБ, а їх коман-
дира Мартинця розстріляли (ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 46. – Арк. 313).
85 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 35–36.
86 Там само. – Оп. 6. – Спр. 55. – Арк. 123–123зв.
87 Там само. – Спр. 50. – Арк. 29.
88 Там само. – Оп. 7. – Спр. 219. – Арк. 51.
218
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
де 30 жовтня в с. Солець боївка роззброїла 6 «стрибків», а їхнього
командира розстріляла89.
Згідно з довідкою О. Сабурова, за перше півріччя 1946 р. сталися
такі випадки роззброєння «бандитами» бійців ВБ: у с. Боневичі До-
бромильського району 3 квітня повстанці роззброїли 5 «ястребків»,
забрали 5 гвинтівок і 1 автомат, у с. Ляцьке (зараз Соляноватка. —
Авт.) того ж району забрали 16 гвинтівок; у с. Млиниська Журав-
ненського району 29 квітня роззброєно 7 бійців ВБ, забрано 6 гвин-
тівок та 1 автомат; у с. Голишів того ж району 4 травня роззброє-
но 6 бійців ВБ, забрано 6 гвинтівок; у с. Липовець Дрогобицького
району 26 березня роззброєно 10 бійців ВБ, забрано 10 гвинтівок;
у с. П’яновичі Самбірського району 8 березня роззброєно 7 бійців
ВБ, забрано 7 гвинтівок; у с. Баківці Новострілищанського району
26 лютого роззброєно 7 бійців ВБ, забрано 7 гвинтівок; у с. Жупа-
ни Славського району 13 травня роззброєно 12 бійців ВБ, забрано
11 гвинтівок і 1 автомат; у с. Тамановичі Крукеницького району
14 квітня роззброєно 9 бійців ВБ, забрано 9 гвинтівок. Загалом з
1 січня до 1 липня 1946 р. в області сталося 9 випадків роззброєння
повстанцями бійців ВБ, відібрано 77 гвинтівок і 3 автомати90. Однак
і цей перелік не є повним. Зокрема, не згадано про напад повстанців
на с. Вацевичі Дрогобицького району, де 29 квітня 1946 р. бійці ВБ
В. Стільма та Н. Янік віддали зброю (12 гвинтівок, 1 автомат і руч-
ний кулемет), яку охороняли (щоправда, цьому передував невели-
кий бій, внаслідок якого було вбито вартового Косака)91. В середині
травня 1946 р. боївка ‘Крука’ в с. Голобутів Стрийського району
роззброїла більшовиків та «стрибків» і здобула 2 автоматичні за-
рядки та 8 крісів92.
Роззброєння бійців ВБ повстанськими відділами відбувало-
ся і в наступні роки. Зокрема, у ніч на 8 вересня 1947 р. в с. Ку-
пятичі Нижанківського району 5 повстанців роззброїли 7 бійців
ВБ93; 2 квітня 1948 р. в с. Сусідовичі Старосамбірського райо-
ну «ястребків» роззброїла боївка ‘Пугача’94; 27 травня 1948 р. в
89 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 260.
90 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 37.
91 Там само. – Спр. 219. – Арк. 44.
92 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 299зв.
93 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 8. – Спр. 265. – Арк. 143.
94 Там само. – Оп. 9. – Спр. 145. – Арк. 37.
219
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
с. Береги Долішні Нижньоустрицького району підпільники роз-
зброїли 5 бійців ВБ95. Щоправда, далеко не завжди роззброєння
було добровільним, траплялися випадки, коли бійці ВБ чинили
опір. Наприклад, 28 квітня 1946 р. 7—10 повстанців спробували
роззброїти «ястребків» у с. Дроховичі Новострілищанського ра-
йону. Але ті дали бій, убили одного повстанця і одного порани-
ли. Подібна ситуація склалася 28 травня 1946 р. в с. Головеське
Турківського району, де бійці ВБ, вступивши в бій з повстанцями,
зав дали їм втрат96.
По-третє, невиконання наказів командування та саботування
обов’язків. З огляду на кримінальну відповідальність за подібні дії,
такі випадки траплялися не вельми часто. «Ястребки» інколи від-
мовлялися воювати з повстанцями, стріляти в них. Так, під час на-
паду сотні «Крилаті» на райцентр Журавно 13 січня 1945 р. 8 бійців
ВБ відмовилися брати участь у бою, розбіглися хто куди, залишив-
ши повстанцям 15 гвинтівок97. 3 грудня 1945 р. в с. Баличі Мостись-
кого району 10 бійців ВБ, відмовившись виконувати накази, поки-
нули в сільраді зброю і розійшлися по домівках98. А в липні 1946 р.
в селах Соколова Воля, Гошівчик і Лодина Нижньоустрицького
району емведисти роззброїли три групи ВБ загальною чисельні-
стю 20 бійців, які «не виправдали себе в боротьбі з бандитами». Річ
у тім, що групі «ястребків» с. Соколова Воля було наказано зни-
щити «бандита» на прізвище Кордош. Але ті, хоч і мали можли-
вість це зробити, не виконали наказу99. Цікавий випадок трапився
у Славську, де 12 червня 1945 р. 17 «стрибків» не лише покинули
службу, але й звільнили 28 заарештованих родин, призначених до
вивезення в Сибір (за радянськими даними, це відбулося в ніч на
14 червня)100.
По-четверте, перехід бійців ВБ до УПА. Уже в грудні 1944 р.
керівництво управління НКВД Дрогобицької області зафіксу-
вало факт переходу в «банду» 6 бійців ВБ101. 27 березня 1945 р.
95 Там само. – Спр. 144. – Арк. 14.
96 Там само. – Оп. 7. – Спр. 221. – Арк. 33; Там само. – Спр. 219. – Арк. 30.
97 Там само. – Оп. 6. – Спр. 46. – Арк. 22.
98 Там само. – Спр. 53. – Арк. 167.
99 Там само. – Оп. 7. – Спр. 222. – Арк. 6.
100 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 242; ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. –
Спр. 50. – Арк. 141.
101 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 11.
220
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
в Комарнівському районі від рук повстанців загинула група
радянсько-партійного активу, а в полон потрапило 15 бійців ВБ.
Через два дні 4 бійців відпустили, а 11 не повернулися — най-
імовірніше, вони приєдналися до повстанців102. 14 квітня 1945 р. в
с. Коростенко Хирівського району повстанці вбили оперуповнова-
женого Хирівського РО НКВД А. Дерюгіна. Слідство встановило,
що цьому посприяли бійці ВБ Мацишин, Шершієт (sic!) та Деркач,
які пішли в «банду»103. У ніч на 30 травня 1945 р. в с. Млиниська Жу-
равненського району 6 бійців ВБ (зокрема Кузів і Олеськів), убив-
ши дільничного уповноваженого РО НКВД Дятлова та «ястребка»
Свірського, взяли кулемет, автомат і 6 гвинтівок та приєдналися
до УПА104. Особливо гучний перехід «ястребків» в УПА відбув-
ся 9 червня 1945 р. неподалік с. Гаї Нижні Дрогобицького райо-
ну. Оперативна група Дрогобицького РО НКВД, що складалася
102 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 49. – Арк. 145.
103 Там само. – Спр. 46. – Арк. 182.
104 Там само. – Спр. 56. – Арк. 139.
Старший лейтенант НКВД М. С. Краснослободцев
під час антиповстанської акції в Карпатах
221
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
з 15 бійців ВБ на чолі з оперуповноваженим Боженовим і діль-
ничним уповноваженим Шінтерєвим, рухалися з Гаїв Нижніх до
с. Раневичі. Пройшовши ліс, бійці почали стріляти в Боженова і по-
ранили його в ногу, однак він кинув у гранату і сховався в лісі. На-
магалися вони вбити і Шінтерєва, але той утік. Опісля 11 «ястреб-
ків» (Дмитро Сольвар, Роман Николайський, Іван Даньків, Павло
Борис, Микола Бойко, Федір Глобин, Степан Добуш, Петро Ляхо-
вич, Володимир Черховський, Олексій Зубицький, Іван Ваньків)
подалися в ліс зі зброєю (1 ручний кулемет, 9 гвинтівок, 12 гранат,
близько 1 тис набоїв). Інші 4 бійці (М. Грабер, П. Василенко, Г. Фе-
дис, С. Павлів) наступного дня з’явилися в РО НКВД, а 11 червня
туди ж прийшов І. Ваньків, який був «секретным осведомителем»
у ВБ. Він доповів, що організатором втечі є кулеметник Роман Ни-
колайський (родом із с. Унятичі), та повідомив про спробу втікачів
об’єднатися з боївкою с. Гаї Нижні. Проте втікачів не прийняли, а
скерували на перевірку до боївки СБ. Цього ж дня повернулися ще
три бійці (С. Добуш, П. Ляхович і О. Зубицький), а інші 7 залиши-
лися в УПА105.
Як бачимо, перехід «ястребків» в УПА часто супроводжував-
ся нападами і ліквідацією командирів, оперативних працівників
НКВД, дільничних міліціонерів. З цього приводу С. Олексенко у
довідці для ЦК КП(б)У «Про стан боротьби з бандами українсько-
німецьких націоналістів 15 травня 1945 р.» писав: «Я не вношу
ніяких пропозицій, але є факти, коли ястребки убивають діль-
ничних уповноважених»106. Так бійці ВБ виявляли своє справжнє
ставлення до радянської влади і водночас намагалися заручитися
довірою відповідних структур українського підпілля, передовсім
СБ ОУН.
По-п’яте, проникнення підпільників у ряди «ястребків». У
лютому 1945 р. 12 повстанців із с. Літиня Меденицького району,
серед них Михайло Козак, Микола Паньків, Микола Шевців, Ми-
кола Кузів, Іван Копелів, Микола Харів, за наказом командування
на один місяць вступили в «ястребки». У ніч на 28 березня 1945 р.
референт СБ Меденицького районного проводу ОУН Михайло
Харів — ‘Шугай’ організував переведення цих псевдострибків
105 Там само. – Спр. 51. – Арк. 11; Там само. – Спр. 56. – Арк. 109–110.
106 Там само. – Спр. 50. – Арк. 40.
222
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
знову в підпілля. Це ж було зроблено з 14 бійцями ВБ з с. Грушів
у ніч на 30 березня (імовірно, вони теж були повстанцями)107. «За-
сміченість» ВБ ненадійними бійцями, які співпрацювали з підпіл-
лям, відзначали й радянські чиновники. Так, під час наради се-
кретарів РК КП(б)У, начальників райвідділів НКВД і НКҐБ при
Дрогобицькому обкомі компартії 1 лютого 1945 р. уповноважений
ОК КП(б)У у Стрілківському району Мазурцев зазначив, що се-
ред «істребків» є інформатори, які попереджають повстанців, про
операції НКВД, і запропонував: «Треба розчистити ці винищу-
вальні батальйони. По списку лічиться 151 чоловік*, а як треба
йти на операцію — є 40, — той хворий, а той може і в банді»108.
Прикладом активної співпраці «ястребків» з повстанцями є ви-
падок, що трапився 30 квітня 1945 р. в с. Новосілки Медиків-
ського району. Там повстанці вбили дільничного уповноваженого
Кейбіса. Виявилося, що «допомогли» в цьому два бійці ВБ — Ан-
дрій Козак і Володимир Дрогобицький, які були членами ОУН і
тримали зв’язок з підпіллям109. Характерною є і доля повстанця
Володимира Хоми, котрий з осені 1945 р. був у підпіллі, потім
раптом став бійцем ВБ і навіть членом ВЛКСМ с. Коневичі (мож-
ливо, Конів. — Авт.) Добромильського району. Він зумів пере-
дати повстанцям 12 протитанкових гранат, гвинтівку, а 2 квітня
1946 р. — легкий німецький кулемет. Також він повідомляв під-
пільників про чисельність ВБ, місце розташування штабу. Саме
за його наводом повстанці розгромили цей штаб, убили команди-
ра і трьох «ястребків»110.
Ці та подібні факти сформували доволі негативне ставлення
радянсько-партійного керівництва області до діяльності ВБ. Під
час уже згаданої наради секретарів РК КП(б)У, начальників рай-
відділів НКВД та НКҐБ при Дрогобицькому обкомі КП(б)У, яка від-
булася 1 лютого 1945 р., О. Сабуров зазначив, що йому доповідають
107 Галів М. Село Літиня в умовах національно-визвольного руху під проводом ОУН-
УПА // «Здобудеш… або загинеш» / Зб. спогадів та наук. праць про національно-
визвольну боротьбу в 1940–1950-х рр. на Дрогобиччині. – Дрогобич, 2003. –
С. 160–161; Галів М., Ільницький В. Михайло Харів – «Шугай»: життєпис оунів-
ця. – Дрогобич, 2008. – С. 56.
* Так у тексті.
108 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 43. – Арк. 9.
109 Там само. – Спр. 56. – Арк. 37 – 38, 153–154.
110 Там само. – Оп. 8. – Спр. 263. – Арк. 86.
223
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
про бездіяльність і розклад ВБ111. Тоді ж секретар Журавенського
РК КП(б)У П. Обушний, говорячи про боротьбу з повстанцями, за-
уважив: «Скільки “істребків” не посилали (на антиупівські опера-
ції. — Авт.), нічого не виходило»112. А 25 березня 1946 р. партійне
керівництво Стрийського району констатувало: ВБ «активності в
операціях не виявляють. Керівники операцій використовують їх
на другорядних ролях»113. У повстанському звіті за червень 1946 р.
також ішлося про те, що в Турківському районі «істребітельні ба-
тальйони не активні»114.
Безумовно, такий стан речей пояснювався не лише небажанням
бійців ВБ воювати з повстанцями, якими часто були їхні односельці
та родичі, а й цілеспрямованими заходами українського підпілля
проти «стрибків». Повстанці використовували як пропаганду,
так і військові дії та індивідуальний терор. Перші пропагандив-
ні звернення до бійців ВБ датуються вже 1944 р. В одному з них
оунівці, попередньо порівнявши «стрибків» з Юдою, яничарами і
єврейською міліцією, закликали: «Істребітелі! В кого ще не вмерла
особиста й національні честь, хай сей час виступить з істребітелів
хоч би ціною власного життя, бо в противному разі вал революції
розтрощить вас з корінням»115. Особливо активна психологічна ата-
ка на бійців ВБ була проведена в червні 1945 р. В області, зокрема
Славському і Боринському районах, були розповсюджені листівки
такого змісту: «ВІДОЗВА. З днем 8.6.45 р. наказується стрібкам пе-
рестати ворожу роботу в НКВД, забрати зброю, повбивати більшо-
вистску сволоту і перейти на сторону УПА. Вам проступки будуть
прощені [якщо] зголоситься дня 20.6.1945 р., но коли цього не вико-
наєте будим уважати вас ворогами своєї нації і повидем проти вас
кроваву боротьбу»116.
Свої заклики повстанці підкріплювали особистими попе ре-
джен нями. Так, 6 липня 1945 р. в с. Болехівці Дрогобицького райо-
ну приблизно 100 повстанців перевірили кожен будинок бійців ВБ,
попередивши їхні родини: коли протягом трьох днів «стрибки» не
111 Там само. – Оп. 6. – Спр. 43. – Арк. 51.
112 Там само. – Арк. 30.
113 Там само. – Оп.7. – Спр. 222. – Арк. 2.
114 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 278.
115 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 184.
116 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 51. – Арк. 23; Там само. – Спр. 56. – Арк. 162.
224
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
перейдуть в УПА або не повернуться працювати на своїх госпо-
дарствах, то їхні сім’ї будуть знищені117. Інколи повстанці вико-
ристовували й привселюдні страти «ястребків». Зокрема, 19 черв-
ня 1945 р. в с. Орявчик Славського району поблизу будівлі сільра-
ди було публічно повішено бійця ВБ Данькевича118. Така ж доля
спіткала бійця ВБ Іваськіва — його повстанці (близько 40 вояків)
повісили на телеграфному стовпі біля сільради с. Унятичі Дро-
гобицького району в серпні 1945 р.119. Секретар Дрогобицько-
го обкому С. Олексенко 5 липня 1945 р. в «Довідці про ставлення
банд до бійців винищувальних батальйонів» відзначив, що такі
факти «були по районах області неодноразово» і ця політика за-
лякування й терору щодо бійців ВБ «має свої результати серед
нестійких елементів з місцевих мешканців». Він наводив як при-
клад уже згаданий перехід в УПА 7 «ястребків» біля с. Гаї Нижні
(9 червня 1945), а також зауважував, що в Дрогобицькому районі
вже 14 «ястребків» старшого віку покинули службу і «пішли на
виробництво»120.
Збройна боротьба повстанців з «ястребками» також почалася
одразу з появою ВБ. Відповідно до радянських даних, за період від
серпня 1944 р. до 23 березня 1945 р. в Дрогобицькій області загину-
ло 140 командирів і бійців ВБ. Зауважимо, що втрати інших струк-
тур за цей період були значно меншими: серед працівників НКВД і
НКҐБ — 43 особи, серед радянсько-партійного активу — 97, серед
командирів і бійців Червоної армії — 108 осіб121. Лише протягом
грудня 1944 р. на Дрогобиччині повстанці знищили 27 «стрибків»122.
А з 18 січня до 23 березня 1945 р. загинуло 42 бійці ВБ, із них най-
більше — в Турківському районі (11 осіб)123. У Комарнівському ра-
йоні в січні 1945 р. було вбито 1 бійця ВБ, в лютому — жодного, в
березні — 7, у квітні — знову 1124.
Боївки УПА часто практикували напади на станиці ВБ у селах.
Так, у ніч на 30 квітня 1945 р. 30 повстанців, озброєних ручними
117 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 51. – Арк. 37.
118 Там само. – Арк. 23; Там само. – Спр. 56. – Арк. 162.
119 Там само. – Спр. 46. – Арк. 247.
120 Там само. – Спр. 51 – Арк. 23; Там само. – Спр. 56. – Арк. 162.
121 Там само. – Спр. 49. – Арк. 121.
122 Там само. – Спр. 47. – Арк. 5.
123 Там само. – Спр. 49. – Арк. 88.
124 Там само. – Спр. 56. – Арк. 245.
225
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
кулеметами, автоматами і гранатами, оточили в с. Грабівниця До-
бромильського району приміщення сільської ради, де перебувало
8 бійців на чолі з дільничним уповноваженим РО НКВД Камін-
ським. Після короткого бою повстанці підпалили будівлю сіль-
ради, а також хати «ястребків» Роспендовського і Сікорського125.
12 квітня 1945 р. в с. Вовча Долішня Добромильського району 5 по-
встанців напали на станицю бійців ВБ, вбили вартового і забрали
7 гвинтівок126. 18 квітня 1945 р. в с. Краснівка Хирівського району
повстанці знову ж таки обстріляли і закидали гранатами будинок,
де перебували бійці ВБ127. У липні 1945 р. було ліквідовано стани-
цю «ястребків» і в с. Брониця, що за 8 км від Дрогобича, при цьому
вбито трьох із них, здобуто 3 гвинтівки та 1 автомат128. 23 серпня
1946 р. в с. Верхнє Висоцьке Боринського району боївка СБ здійс-
нила напад на станицю «ястребків», внаслідок чого вбито Семена
Черпаника і поранено командира ВБ Мирона Височанського, здо-
буто кулемет і 5 гвинтівок129.
Внаслідок таких дій у багатьох селах Дрогобиччини ВБ просто
перестали існувати. Оунівський «Суспільно-політичний огляд за
м. червень 1945 р. (Дрогобиччина)» свідчить, що «стрибки» «В біль-
шості зникли з сіл. Так відділи як і кущі вдарили по них сильно.
Цілком нема вже їх в районі Підбуж, Дрогобич, докінчують їх в
Турці, Борині, Стрілках. Є повністю в районах Меденичі, Дубля-
ни. В цих районах стрибки мали станиці в кожному другому селі.
В с. Улично (Дрогобич) з 80 стрибків залишилося 8 і ті сидять у
Дрогобичі, в с. Кропивник і Гаї (Дрогобич) самі стрибки постріли-
ли енкаведистів. Їх стрибки або криються, або пішли в ЧА, чи аре-
штовані. Була це страшна язва яка тероризувала місцеве населен-
ня і гірше поводилася як більшовики. Зараз рештки їх постягали
до району та рекрутують нових з міського населення»130. В іншому
повстанському звіті (червень 1946) вказано, що в Самбірському
районі повстанці провели акцію проти «стрибків». «В деяких се-
лах їх роззброїли наші повстанці а в деяких — більшовики, котрі
125 Там само. – Арк. 28.
126 Там само. – Спр. 49. – Арк. 195.
127 Там само. – Арк. 216.
128 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 249.
129 Там само. – Т. 78. – Арк. 327.
130 Там само. – Т. 71. – Арк. 318.
226
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
бояться, щоб повстанці не забрали зброю. Стрибки зі зброєю зали-
шилися в таких селах: Дубровка — 35 осіб, Бісковичі — 20, Бара-
нівці — 24, Дананичі (? — Авт.) — 12, Радловичі (зараз Ралівка. —
Авт.) — 10»131. Мабуть, завдяки таким успіхам в українського під-
пілля з’явилася надія на остаточну ліквідацію ВБ. Можливо, саме
тому провідник Дрогобицької області Іван (Мирослав) Лаврів —
‘Богун’ у вересні 1946 р. видав розпорядження, у якому в одному з
розділів передав наказ Крайового проводу ОУН «до останку роз-
громити істребків»132. Звісно ж, це розпорядження в підсумку не
було виконано.
Радянські спецоргани, аналізуючи заходи українських по-
встанців у боротьбі з «ястребками», відзначали прагнення заля-
кати погрозами на кшталт: «знищимо сім’ю»133. Безумовно, такі
погрози могли мати місце, однак повстанські документи свідчать,
що провідники підпілля забороняли ліквідовувати сім’ї «стрибків».
Зокрема, у вбитого 9 червня 1945 р. в с. Стебельник (?) Нижньо-
устрицького району повітового провідника ОУН ‘Духа’ знайшли
інструкцію за підписом ‘Дона’, в якій наказувалося: розігнати на
терені всіх бійців ВБ; тих, які не підкоряються, — розстрілювати,
їхніх родичів не знищувати134. Звісно, під час бою чи екзекутивних
акцій могли постраждати і родичі «ястребків». Наприклад, під час
згаданого бою в с. Грабівниця Добромильського району (30 квітня
1945) загинули дружина і дворічна донька бійця ВБ Роспендов-
ського135. В с. Гримно Комарнівського району 21 січня 1947 р. по-
встанці ліквідували бійця ВБ Антона Хмельницького, при цьому
вони вбили його сестру Анну136. Щоправда, радянські документи
повідомляють про знищення десятків сімей «істребків». Зокрема,
у спецінформації «Про теракти і бандпрояви в Дрогобицькій обла-
сті» прокурора Кригіна від 15 червня 1945 р. сказано, що повстанці
(велика «банда» — 800 осіб) зі Станіславщини 7 червня в с. Комар-
ники Боринського району вбили 12 жінок — дружин бійців ВБ137.
131 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 292.
132 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 220. – Арк. 132.
133 Див.: Там само. – Оп. 6. – Спр. 51. – Арк. 23; Там само. – Спр. 56. – Арк. 162; Там
само. – Спр. 51. – Арк. 37; Там само. – Спр. 56. – Арк. 181.
134 Там само. – Оп. 6. – Спр. 46. – Арк. 190.
135 Там само. – Спр. 56. – Арк. 28.
136 Там само. – Оп. 8. – Спр. 264. – Арк. 37.
137 Там само. – Оп. 6. – Спр. 56. – Арк. 152.
227
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
У цей час Дрогобиччиною справді рейдував станіславівський ку-
рінь «Підкарпатський» (у складі двох сотень), але ліквідація його
стрільцями беззахисних жінок, як і зафіксована кількість «бан-
дитів», викликають сумнів і підозру про причетність до цієї події
спецбоївок НКВД чи НКҐБ.
Повстанці, як уже зазначалося, вдавались до терору щодо
«ястребків», і полягав він не лише у погрозах та вбивствах, а й у
знищенні осель і господарств. Зокрема, в ніч на 28 листопада 1945 р.
в с. Ракове Старосамбірського району повстанці спалили 10 хат,
які належали бійцям ВБ138. 27 серпня 1946 р. те саме відбулося в
с. Мала Волосянка Стрілківського району — спалено 7 хат бій-
ців ВБ139. Траплялося, що українські підпільники знищували на-
віть колишніх «ястребків». До прикладу, в ніч на 18 травня 1945 р.
в с. Підгайчики Рудківського району вбито колишнього бійця ВБ
(прізвище невідоме), поляка за національністю140, в ніч на 17 грудня
1945 р. в с. Ясениця Сільна Дрогобицького району повішено колиш-
нього бійця ВБ Івана Шифурка141, а 29 серпня 1947 р. в Дрогобичі
боївкар СБ Дублянського району Д. Хоркавців ліквідував сексота й
екс-«стрибка» Дем’яна Греха (при цьому випадково загинула його
дочка)142. З іншого боку, бійці українського підпілля неодноразово
відпускали полонених «стрибків» після відповідної розмови. Так
було, зокрема, з 12 бійцями ВБ, які потрапили в полон 27 березня
1945 р. біля с. Колодруби Комарнівського району внаслідок нападу
повстанців на опергрупу РО НКВД143.
Таке ставлення підпілля ОУН та підрозділів УПА до бійців ВБ,
звісно, не могло не позначитися на боєздатності цих формувань.
Однак не слід вважати, що ВБ постійно виконували роль «хлоп-
чиків для биття». Вони інколи мали певні успіхи в протистоян-
ні українським повстанцям, особливо після того, як наприкінці
1944 — на початку 1945 рр. усі ВБ було переведено на казармен-
не становище. Лише протягом грудня 1944 р. силами ВБ Дрого-
бицької області було організовано 98 засад, 140 облав у населених
138 Там само. – Спр. 53. – Арк. 142.
139 Там само. – Оп. 7. – Спр. 220. – Арк. 20–21.
140 Там само. – Оп. 6. – Спр. 56. – Арк. 20.
141 Там само. – Спр. 53. – Арк. 211.
142 Там само. – Оп. 8. – Спр. 264. – Арк. 19.
143 Там само. – Оп. 6. – Спр. 56. – Арк. 62–63.
228
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
пунктах, 42 прочісування лісів, 233 операції на завдання органів
НКВД. Стрийський ВБ за цей час ліквідував 26 «бандитів», а Бо-
ринський — 49144. Лише 25 грудня 1944 р. група Меденицького ВБ
(25 бійців) разом із кінним загоном міліції (13 осіб) у с. Ковело (ма-
буть, Кавське. — Авт.) вбили у бою 35 і поранили 37 повстанців,
а 27 грудня 1944 р. взвод Боринського ВБ (18 бійців) за підтримки
20 прикордонників знищив 25 повстанців біля с. Красне145. І якщо
згадані групи ВБ діяли за підтримки інших радянських підрозді-
лів, то взвод Славського ВБ (56 осіб) під командуванням молодшого
лейтенанта Корчаковського в с. Орява витримав бій з відділом УПА
чисельністю 140—150 осіб, убивши 12 і поранивши 19 повстанців146.
Подекуди ВБ виявлялися доволі ефективними в охороні насе-
лених пунктів чи підприємств і установ. Наприклад, у лютому—бе-
резні 1945 р. бійці ВБ чотири рази відбивали напади підпільників
на залізничні мости (за це навіть нагородили трьох «ястребків» із
с. Рихтичі Дрогобицького р-ну)147. Уночі 9 грудня 1945 р. в с. Со-
лонсько Дрогобицького району 10 бійців новоствореного ВБ на
чолі з командиром Чушаком та дільничним уповноваженим РО
НКВД Урбаном відбили напад повстанської боївки і вбили одно-
го повстанця148. Вдалось «ястребкам» відбити напад повстанців на
радгосп цукрового комбінату «Садки» Ходорівського району, що
відбувся 26 грудня 1945 р.149. Щоправда, в таких боях «ястребки»
інколи зазнавали відчутних втрат. Зокрема, взвод Підбузького ВБ
17 травня 1945 р. 2,5 год. відбивав напад групи повстанців на с. Но-
вий Кропивник (доки не отримав допомогу від прикордонників),
але втратив 13 осіб убитими150.
Інколи радянські спецоргани використовували бійців ВБ з про-
вокативною метою. Зокрема, як свідчать повстанські документи,
26 серпня 1946 р. в селах Молдавсько (?) і Риків Славського району
14 «стрибків» на чолі з дільничним міліціонером Кавчинським уно-
чі заходили в хати до селян і, вдаючи з себе українських повстан-
ців, вітали людей вигуком «Слава Україні!» Тих, хто, не відчувши
144 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 6. – Спр. 47. – Арк. 8.
145 Там само. – Арк. 9.
146 Там само.
147 Там само. – Спр. 49. – Арк. 126зв.
148 Там само. – Оп. 7. – Спр 218. – Арк. 41–42.
149 Там само. – Арк. 42.
150 Там само. – Оп. 6. – Спр. 56. – Арк. 153.
229
№ 13МИКОЛА ГАЛІВ, ВАСИЛЬ ІЛЬНИЦЬКИЙ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНИЩУВАЛЬНИХ БАТАЛЬЙОНІВ…
підступу, дозволив собі відповісти, було побито151. 22 жовтня 1946 р.
в лісі поблизу с. Монастирець Самбірського району переодягнені в
повстанців «ястребки» з Підбузького району зустріли селянина,
який рубав дрова, і, втершись у довіру, розпитали його про зв’язки
з повстанцями. Селянин, нічого не підозрюючи, розповів про двох
людей із села, які контактували з підпіллям. Цього ж вечора
«ястребки» їх заарештували152.
Однак успіхи бійців ВБ в боротьбі з повстанцями були не вель-
ми частими. Низьку боєздатність ВБ констатували на нараді се-
кретарів обкомів КП(б)У та начальників управлінь МВД і МҐБ за
участю першого секретаря Л. Кагановича (Львів, 23 квітня 1947),
тоді було висунуто пропозицію розпустити ВБ153. Зрештою, під
час аналогічної наради, яка відбулася також у Львові рівно че-
рез рік, перший секретар компартії України М. Хрущов, з огляду
на те, що ВБ, по суті, «не ведуть ніякої роботи зараз зі знищен-
ня банд, а несуть головним чином охоронну службу при колгос-
пах, МТС та інших господарствах», запропонував передати ВБ
зі структур МҐБ до МВД. Це питання він відклав до ухвалення
спеціальної постанови ЦК КП(б)У, але наголосив, що на місцях
потрібно негайно підпорядкувати ВБ дільничним уповноваже-
ним міліції154. Незабаром (27 квітня 1948) Дрогобицький обком
провів нараду міськкомів та райкомів партії, районних відділів
МВД і МҐБ, на якій вирішили подати ЦК компартії пропозицію
зобов’язати МҐБ передати, а МВД прийняти ВБ з особовим скла-
дом, озброєнням, оперативними штатами і перейменувати їх у
групи охорони громадського порядку155. Відповідна постанова ЦК
КП(б)У «Про поліпшення масово-політичної роботи, подальший
розвиток колгоспного будівництва та ліквідацію залишків банд
українсько-німецьких націоналістів у західних областях УССР»
побачила світ 1 червня 1948 р. Відтепер колишні ВБ, що пере-
йшли під контроль МВД, мали виконувати охоронні функції, пе-
реважно в колгоспах сіл156.
151 ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 78. – Арк. 335.
152 Там само. – Т. 78. – Арк. 365.
153 Сергійчук В. Десять буремних років. – С. 582–583.
154 ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 9. – Спр. 145. – Арк. 112–113.
155 Там само. – Арк. 18.
156 Сергійчук В. Самі себе звоювали. – С. 7–8.
230
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
Підсумовуючи, зазначимо, що, попри невисокий рівень бойової
активності та малу ефективність, ВБ відіграли свою роль у бороть-
бі радянської влади з українським визвольним рухом. Принайм-
ні вони частково відтягували на себе сили повстанців та бойові і
пропагандистські ресурси підпілля, а сам факт їхнього існування
вносив розкол в українське суспільство. Зважаючи на це, можна
погодитися з думкою Д. Вєдєнєєва і Г. Биструхіна, що через широ-
ку участь парамілітарних формувань посилювався громадянський
характер протистояння в Західній Україні157.
Розглянувши діяльність ВБ у Дрогобицькій області протягом
1944—1948 рр., ми все ж далекі від думки, що ця проблема вичер-
пана. Тематикою подальших досліджень має стати діяльність груп
охорони громадського порядку в 1948—1954 рр. на Дрогобиччині та
в інших регіонах Західної України, а також методи, особливості та
результати боротьби ОУН і УПА проти парамілітарних формувань.
157 Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Двобій без компромісів. – С. 334.
|