Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород"
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7173 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" / Р. Кузіч // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 294-301. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7173 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71732025-02-09T09:42:15Z Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" On Inspiration of Baroque Symbolism in Yaroslava Muzyka’s Series of Graphical Works “Symbols of Hryhorii Skovporoda” Кузіч, Р. Статті 2008 Article Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" / Р. Кузіч // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 294-301. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7173 uk application/pdf Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Кузіч, Р. Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| format |
Article |
| author |
Кузіч, Р. |
| author_facet |
Кузіч, Р. |
| author_sort |
Кузіч, Р. |
| title |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_short |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_full |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_fullStr |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_full_unstemmed |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_sort |
інспірації барокової символіки в серії графічних робіт ярослави музики "символи григорія сковород" |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7173 |
| citation_txt |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" / Р. Кузіч // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 294-301. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT kuzíčr ínspíracííbarokovoísimvolíkivseríígrafíčnihrobítâroslavimuzikisimvoligrigoríâskovorod AT kuzíčr oninspirationofbaroquesymbolisminyaroslavamuzykasseriesofgraphicalworkssymbolsofhryhoriiskovporoda |
| first_indexed |
2025-11-25T11:41:06Z |
| last_indexed |
2025-11-25T11:41:06Z |
| _version_ |
1849762378191732736 |
| fulltext |
294 3-4’2008 Народознавчi Зошити
За нашими спостереженнями, саме цi iкони
мають у мовнiй i релiгiйнiй картинi свiту най-
бiльш чисельний вияв реалiзацiї на побутово-
зовнiшньому рiвнi сприймання. Як слушно за-
уважує Д.Степовик, дуже часто автори вельми
сумнiвної лiтератури з бiоенергетики надужива-
ють поняттям “чудотворнiсть iкони”, недоцiльно
застосовують термiни “намолена” й “ненамоле-
на” iкона, “енергетика” iкони, “харизма” iкони,
впадаючи у фанатизм жителiв Константинополя
VIII ст. Вiруючi, як правило, не сумнiваються в
чудодiйностi iкон, але, на превеликий жаль, не
намагаються до кiнця вникати в природу цього
явища. Суттєвим з цього приводу є висловлю-
вання богослова Iвана Дамаскiна про те, що iко-
на є атрибутом, який наповнений “божественною
силою i енергiєю”1.
Iкони займають вагоме мiсце у релiгiйнiй свi-
домостi вiруючої людини: вони є символом i
вiдображенням Творця, джерелом пiзнання Бо-
жої iстини, цiлющої благодатi; за посередницт-
вом iкони стирається грань мiж свiтом реальним i
Вiчнiстю.
Роль iкони у сучасному свiтi, безперечно, зро-
стає. Окрiм вiдомих i вказаних попередньо, iкона
бере на себе спробу виконувати важливу функцiю
мiжконфесiйного дiалогу для спiлкування, яка по-
винна вiдбивати аспект картини свiту – єднiсть у
любовi до Бога.
Окрiм того, iкона своєю глибинною, невичер-
пною багатовимiрнiстю охоплює значне коло лю-
дей. Розкриваючи перед кожним ту чи iншу грань
– естетичну, iнформацiйну, катехетичну, єдналь-
ну (мiж видимим i невидимим свiтами), екуме-
нiчну (мiж конфесiями), проповiдницьку, актуа-
лiзацiйзну, – надає можливiсть вибору та реалiза-
цiї сфери вподобань, збагачує нас, перетворюючи
iз замудрованих ортодоксiв (iкону треба переста-
ти розумiти, а почати вiдчувати як мiстерiю) у
животворну, дiалогiчну спiльноту, яка сповiдує
основнi християнськi принципи.
Отже, iкона – це синтез бiблiйно-фiлософських
уявлень про Всесвiт, мiсце людини у ньому, тому
можна вважати її iлюстрованим виявом релiгiйної
картини свiту, важливим елементом релiгiйного
свiтогляду, своєрiдним вiдтворенням об’єктивно-
го свiту.
1Степовик Д. Iконологiя й iконографiя.– Iвано-
Франкiвськ: Нова Зоря, 2003.– C. 28.
Статтi
Руслана КУЗIЧ
IНСПIРАЦIЇ БАРОКОВОЇ СИМВОЛIКИ
В СЕРIЇ ГРАФIЧНИХ РОБIТ
ЯРОСЛАВИ МУЗИКИ
“СИМВОЛИ ГРИГОРIЯ СКОВОРОДИ”
Ruslana KUZICH. On Inspiration of Baroque
Symbolism in Yaroslava Muzyka’s Series of Graphical
Works “Symbols of Hryhorii Skovporoda”.
Звернення до художньо-естетичних проблем
культури доби українського бароко загалом, та
зокрема осмислення творчого доробку вiтчизня-
ного фiлософа та мiстика Григорiя Савича Сково-
роди втiлила львiвська мисткиня Ярослава Музи-
ка на початку останньої третини ХХ ст. Ярослава
Музика – художниця, яка дуалiстично ставилася
до висвiтлення у своїй творчостi формальних та
концептуальних проблем в образотворчому мис-
тецтвi. Свою систему мислення Ярослава Львiв-
на в творчому процесi, як свого часу i Григорiй
Сковорода, сформувала передусiм на пiдставi по-
єднання символiчного змiсту i формальної реалi-
зацiї, а також вiдтворення авторської перцепцiї у
зразках мистецької спадщини – усе це притаман-
не фiлософсько-естетичнiй концепцiї мисткинi.
Наголосимо, що у ХХ ст. фiлософська спад-
щина Григорiя Сковороди мала визначний вплив
на творчiсть українських митцiв. Так, принагiдно
вкажемо, у ХIХ ст. вiтчизнянi митцi до культури
й мистецтва доби бароко ставилися або стрима-
но, або негативно2. Однак саме у 1920-30-тi рр.
стиль необароко набуває особливого розвитку в
українському мистецтвi.
До проблем етико-естетичних, лiтературних,
просвiтницьких iдей Григорiя Савича зверта-
лося чимало українських митцiв, зокрема ху-
дожникiв, графiкiв, прозаїкiв, поетiв, драматур-
гiв – формальнi та концептуальнi засади ба-
роко та впливи фiлософiї чiтко простежуються
2Шевчук В. Пiзнаний i непiзнаний сфiнкс: Григорiй
Сковорода сучасними очима: розмисли.– К.: Пульсари,
2008.– C. 480.
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 295
у творчостi I.Франка, П.Тичини, М.Рильсько-
го, Лесi Українки, братiв Кричевських, О.Слас-
тьона, Г.Нарбута, О.Новакiвського, Б.-I.Анто-
нича, М.Фiлянського, П.Ковжуна, I.Падалки,
О.Кульчицької та багатьох iнших.
Зазначимо, що особливу увагу у своїй твор-
чостi до фiлософiї Григорiя Сковороди визнача-
ли Михайло Бойчук та його учнi. Слiд вказа-
ти, що, перебуваючи пiд впливом “європейсько-
го просвiтника”, пiсля ознайомлення з лiтератур-
ною та фiлософською спадщиною Григорiя Ско-
вороди, Михайло Львович Бойчук створив об-
рази, у яких вiдчутний концептуальний зв’язок
з творами українського мiстика. Так, найбiльше
вiдчутний вплив Григорiя Сковороди на твор-
чiсть “бойчукiстiв” можна зауважити у тракту-
ваннi мотиву дерева яблунi. Олена Рiпко у працi
“У пошуках страченого минулого: ретроспектива
мистецької культури Львова ХХ столiття” зазна-
чає, що саме мотив яблунi Михайловi Бойчуку на
поч. 1910-их рp. “подарував” мудрий Сковорода3.
Ярослава Музика iнтерпретувала концептуаль-
нi настанови своїх вчителiв, виокремлювала най-
цiннiше, ключовi фiлософськi проблеми та актив-
но впроваджувала їх у свої твори. Наголосимо,
що мисткиня з винятковим тактом передала емо-
цiї, якi вiдчувала до свого вчителя – Михайла
Бойчука та його iнтерпретацiї вчення Григорiя
Сковороди в серiї робiт з тематичною присвятою.
Так, зазначенi зацiкавлення до лiтературних
джерел українського бароко утверджуються в
1971 р.: саме тодi, незадовго до смертi, Я.Музика
створила графiчну серiю робiт “Символи Григорiя
Сковороди”. Кожен образ iз зазначеної серiї мi-
стить не лише зв’язок з концептуальними особ-
ливостями фiлософiї Григорiя Савича, а й фраг-
ментарно повторює формальне вирiшення творiв,
виконаних самим просвiтником. Проте Яросла-
ва Львiвна додатково зумiла вмiстити соцiально-
iсторичнi проблеми ХХ ст., використавши баро-
кову фiлософiю Сковороди, передусiм свiтобачен-
ня, та порiвняти на прикладi власних творiв кри-
зовi явища, що вiдбувалися в країнi у рiзнi сто-
лiття. Вiра Стецько формулює це так: “У серiї iз
семи графiчних аркушiв “Символи Григорiя Ско-
вороди” – мисткиня розкрила здатнiсть мисли-
ти алегорично. Вона заглиблюється у фiлософськi
роздуми про людину, її духовнi якостi та залеж-
3Рiпко О. У пошуках страченого минулого: Ретроспек-
тива мистецької культури Львова ХХ столiття.– Львiв: Ка-
меняр, 1996.– C. 43.
нiсть вiд всесвiту. Пiзнати себе у гармонiї все-
свiту – то значить збагнути велику iстину бут-
тя. Не в запереченнi об’єктивної закономiрностi
явищ досягається пiзнання свого “Я”, а у вза-
єминах з ними. “Символи Сковороди” – заклик
до повсякденного самовдосконалення, роботи над
собою, занурення в глибокi сфери фiлософського
бачення. Фiлософiя Сковороди подарувала Яро-
славi Музицi, як i бойчукiстам, чарiвний образ
Яблунi”4.
Тему всiєї серiї робiт можна роздiлити на три
частини, як i фiлософiю Григорiя Савича. Так, це
три свiти – великий, малий i символiчний. Ве-
ликий (космос) – це природа, малий (мiкрокос-
мос) – людина, i символiчний – Бог (як цiлiсного
сприйняття Трiйцi, так i її iпостасей – Отця, Си-
на та Духа)5.
Перший графiчний аркуш (iл. 1) мисткинi до
вказаної серiї за своїм внутрiшнiм наповненням є
великим свiтом космосу. Тут зображено два ко-
лоски – один скерований вгору, i зерно з нього
розсипається, другий нахилений вниз, дозрiлий
й повний. Моральне вчення Григорiя Сковороди,
яке Ярослава Львiвна оригiнально iнтерпретувала
у своїй творчостi, суть i мораль якого – законо-
мiрностi вчинкiв, життєвому виборi.
У вченнi Григорiя Сковороди “Наркiсс разла-
гол о том: узнай себе” фiлософ порiвнює людське
єство та структуру колосся, дає визначення, що
“колос – це сама сила, в якiй стебло зi своїми вiд-
ростками й остюками з половою єднаються. Чи
не в зернi все сховано i чи не виходить весною,
перемiнивши на зелену жовту й стару одежу? Чи
ж бо невидима сила зерна?”6.
Тобто, за вченням Григорiя Сковороди, сила
колосу невидима i полягає у перетвореннi мате-
рiї у новий, досконалий плiд. Ярослава Львiвна
у вказаному творi активно пiдкреслює глибинне
фiлософське наповнення народної мудростi, поєд-
нане з етичною iдеєю Сократа, що досягнути вер-
шин життєвих недостатньо, важливiше залишити
пiсля себе добру пам’ять. Як колос нахилений,
не розпорошений, наповнений зерном переросте у
поле колоскiв, – так i в життi згадують не за
словом, а за дiлом.
Зауважимо, що участь Ярослави Львiвни у со-
4Стецько В. Доля Ярослави Музики // Образотворче
Мистецтво.– 1995.– № 1.– C. 7.
5Макаров А. Свiтло українського бароко.– К.: Мистец-
тво, 1994.– C. 171.
6Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: У 2-х т.-Том 1.–
К.: Наук. Думка, 1973.– С. 181.
296 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Iл. 1. Я.Музика. Символ один, 1971,
лiногравюра.
Iл. 2. Я.Музика. Символ два, 1971, лiногравюра.
Iл. 3. Я.Музика. Символ три, 1971, лiногравюра.
цiокультурних процесах, що вiдбувалися у Льво-
вi ХХ ст., цiлком правомiрно прирiвняти до цiєї
виразної метафори. Так, роль Ярослави Музи-
ки та колег в українськiй культурi має особливе
значення, бо працювали всупереч “компартiйним
керманичам”, прагнули самовиразитися, творити
для духовного вдосконалення i розвитку людей,
а не для уславлення влади, як це вимагалося за
концепцiєю соцреалiзму.
Варто зазначити, що в цьому творi, як i в iн-
ших своїх “символах” цiєї серiї, автор звертає-
ться до унiверсального й водночас абстрактного
змiсту мистецтва – символiчного мотиву твору,
який становить iнтелектуально-фiлософський ди-
скурс рiзних епох.
Другий твiр (iл. 2), силует яблунi – звернен-
ня Ярослави Львiвни до творчостi своїх колег –
М.Бойчука та представникiв його школи. Мотив
дерева з яблуками композицiйно розташований
пiд нахилом. Дерево похилене, немовби пiд тяга-
рем яблук, що символiзують знання та формують
певну алюзiю на досягнення в царинi українсь-
кої культури i мистецтва ХХ ст. Автор викона-
ла цю композицiю таким чином, що складається
iлюзiя споглядання дерева крiзь вiкно, ймовiрно,
це своєрiдне намагання виразити свої почуття та
переживання щодо долi вчителя – Михайла Бой-
чука, та своєї вiддаленостi у цих процесах. Це
акцент на бiль, який залишився не лише в пам’я-
тi Ярослави Львiвни, – надзвичайно гостра реа-
кцiя на жорстоку й брутальну “винагороду”, яку
отримав Михайло Львович за активну участь у
мистецьких процесах того часу.
Саме образ яблунi, що символiзує “бойчукiзм”,
i є цим джерелом знань, а яблука – плоди йо-
го вчення. Образ дерева монументальний та екс-
пресивний, вiдчуваються переживання майстринi,
адже наприкiнцi свого життя вона розумiє, що
Михайло Львович був для неї не просто вчите-
лем, хоча Ярослава Львiвна не зараховувала себе
до кола бойчукiстiв, але багато в чому вчилася у
Михайла Львовича, i митцiв його майстернi вва-
жала своїми колегами по духу.
Окрiм того, мотив яблунi, що проглядається
саме через вiкно, символiзує вiддаленiсть та пев-
ну вiдсторонену участь майстринi у процесах, що
вiдбувалися з її сучасниками. Варто зазначити,
що попри специфiку трактування пластики си-
луету яблунi, створеної художницею, поривання
майстринi змiнити щось на краще були дуже гос-
трi, за що сама вона заплатила не менш важ-
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 297
кою цiною за небайдужiсть до долi української
культури.
Наступний твiр майстринi – третiй символ, ко-
рабель з двома ангелами (iл. 3), котрi манд-
рують в ньому. Як i у творi Григорiя Савича
(iл. 4), так i в Ярослави Музики цей символ має
практично iдентичний сюжет, лише їх виконання
вiдрiзняється.
Напрям корабля, за тлумаченням українського
фiлософа, – це, передусiм, шлях у життi, який
обирає людина. Двi постатi ангелiв символiзують
спiвзвучнiсть духу та думок, єднiсть сердець. За
вченням Григорiя Сковороди, два ангели повиннi
допомагати один одному i бути за це взаємно
вдячними.
Одна постать вища вiд iншої, як зазначає фi-
лософ, один слiпий, а iнший зрячий, а разом во-
ни творять єдине цiле. У фiлософському тракту-
ваннi Григорiя Савича особливо вiдчутний вплив
Євангелiя з його Нагiрною проповiддю, тому мо-
раль його твору полягає у вченнi про допомогу
ближнiм.
Ярослава Музика, взявши за основу цей сю-
жет, iнтерпретує цей виразний образ “сердеч-
ностi” як подiю з мистецького життя майстринi.
Очевидно, хвилi як символ материнського начала
– це вiтчизняна культура, рух корабля i вiтрил
теж можна характеризувати за цим принципом.
Двi постатi-ангели – це проводирi доброго свiтла.
У центрi композицiї твору перпендикулярно ви-
користано елемент вiтрила, що, у свою чергу,
символiзує вертикальнiсть зв’язку з вищим свi-
том, Господом Богом, що теж значить благосло-
вення нелегкої справи. Власне цей сюжет мож-
на перенести в iсторичний контекст культурного
життя Львова – заснування мистецького угрупо-
вання АНУМ.
Провiдницею вiрного руху у вказаному кон-
текстi була саме Ярослава Музика. Ангели, зря-
чий i слiпий – це втiлення всiх людей, причетних
до цiєї подiї, якi теж брали участь у цiй вели-
кiй справi. Зазначимо, що їхнi амбiцiї та вiра у
здiйснення цього важливого проекту, заснування
АНУМ, – це вертикаль до небес.
Так, у витриманому композицiйно творi, ав-
торка акцентує головнi деталi за допомогою зi-
ставлення великих мас i окремих акцентiв, що
створюють певний контраст i додатково монуме-
нталiзують образ. У зазначенiй композицiї вiд-
чувається сила взаємодiї мiкрокосму й символiч-
ного свiту, як акцент – витриманiсть i пластич-
нiсть лiнiй. Окрiм того, манера мисткинi творити
в такому русi присутня вiд раннього часу твор-
чих експериментiв, коли художниця виразно тя-
жiла до неовiзантiйського стилю письма, власне
очевидною рисою якого є симетричнiсть компози-
цiї попри експресивнiсть образного наповнення.
Двi фiгури ангелiв тут представленi вже дещо в
iншому трактуваннi образу – це наповнений екс-
пресiї елемент картини, напруженiсть, передання
енергiї напряму руху постатей, виконане в харак-
тернiй манерi автора. Декорування крил мiнiмалi-
зоване, тяжiє до примiтиву, а орнаментальнiсть
площин свiдчить про використання української
вишиванки як джерела iнспiрацiї. Власне такий
елемент автор застосовує не лише в цьому “сим-
волi”, а й у символах чотири i сiм – “Кiльце” i
“Орел”.
Четвертий “символ” – зображення вужа (iл. 5),
який кусає себе за хвiст, що символiзує безкi-
нечнiсть. Образ створений на тлi космогонiчного
сюжету, тобто великого астрального свiту iз зоб-
раженням сонця, мiсяця i зiрок.
За трактуванням письма Григорiя Сковороди,
вуж чи змiй звернутий в кiльце – символ вiч-
ностi. Кiльце (один з улюблених символiв Григо-
рiя Сковороди) – постiйно розширює свiй округ,
постiйно залишається замкненим. Варто вказати,
що у його трактуваннi коло iз символiчного пере-
росло в реальне, з духовного у земне7.
У цьому творi прочитується змiст космiчно-
го, Великого свiту, через композицiйну струк-
туру, своїм навантаженням активно пiдштовхує
роздуми на тему космологiї. Власне вся компози-
цiя нагадує астрономiчну систему, а центральна її
частина – Земля, де постiйно по колу вiдбуваєть-
ся занепад i народження. Експресiонiстична ма-
нера передання образу, схематизоване оздоблення
вужа – це геометризованi фiгури, якi стереотипно
вказують на оздоблення традицiйного українсь-
кого вбрання – вишиванки. Iнший космогонiчний
аспект характеризує сонце як iстину, свiтло i ра-
нок, сонце голосно проповiдує радiсть Вiчного –
слави, а мiсяць – нiч i розум.
У творi “Iкона Алкiвiадська (iзраїльський
змiй)”, що написаний в 1775-76 рр. i присвяченiй
С.I.Тевяшову, автор звертається до символу змiя,
який, за його трактуванням пiднятий над землею,
звитий в кiльце, є символом вiчностi, а змiя, що
7Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська лiтература
ХVI-XVIII столiть: У двох книгах.– Книга друга: Розви-
нене бароко. Пiзнє бароко.– К.: Либiдь, 2005.– C. 447.
298 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Iл. 5. Я.Музика. Символ чотири, 1971, лiногравюра.
1971 р.
Iл. 6. Я.Музика. Символ п’ять, 1971, лiногравюра.
Iл. 7. Я.Музика. Символ шiсть, 1971, лiногравюра.
повзе по землi, – символ тлiнностi, конечностi
земного буття й грiховностi людини8. Образ вужа
в цьому трактуваннi – це символ постiйного на-
родження, i на це активно вказує символiчне зо-
браження яйця у центрi фiгури, яке не видiляєть-
ся контрастом. Символ народження буття можна
трактувати за композицiйним поєднанням фiгури
вужа, яйця та протиставлених солярних мотивiв.
Зазначимо, що поле, в якому виконана фiгура
змiя, умовно подiлене на три частини: зовнiш-
нє (навколо фiгури), середнє (у середнiй частинi
кiльця вужа), i внутрiшнє (центральна частина
композицiї кiльця). Варто вказати, що в центра-
льнiй частинi зображений силует яйця, середнiй
частинi стилiзований вогонь, у зовнiшнiй – вода.
Вода у трактуваннi Григорiя Савича - це, перед-
усiм, джерело життя, вогонь – це любов, неви-
димий вогонь, яким серце наповнене до Божого
слова i волi. У “Дiалозi, чи розмовi про древнiй
свiт” Сковорода зазначає, що у всiх тварин осно-
вою для життя є вогонь, повiтря, вода i земля9.
Отже, народження буття починається тут, знак
безкiнечного народження буття є головним у цiй
композицiї. У вказанiй роботi присутнi й озна-
ки мiкросвiту, космiчного та символiчного свiтiв.
Твiр, знову ж, у експресiонiстичнiй манерi, ро-
бота майже вся виконана на темному тлi, лише
деталi, як акценти, бiлого забарвлення.
Симетричнiсть композицiї звертає увагу гля-
дача на впорядкованiсть подiй у буттi. Автор,
не акцентуючи увагу, використала декоративний
елемент у картинi, як означення реґiону, хоча по-
дiї “безкiнечностi народження” вiдбуваються на
всiй земнiй кулi, та головна її увага заакцентова-
на на українськi землi, цей елемент невимушено
вказує на це.
“Хочеться додати, що на могилi Я.Музики
обабiч бронзового рельєфного зображення худо-
жницi (iл. 14) викарбувано10 сюжети двох її гра-
фiчних аркушiв iз сковородiвського циклу – кос-
могонiчний, фiлософський, що вiдтворює проти-
стояння планет Сонячної системи, та землеробсь-
кий, моральний, в якому зображено два колоски:
нацiлений у гору – порожнiй i похилений долi-
8Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 2.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 6.
9Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 1.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 323.
10Надмогильна плита створена львiвським скульптором
Євгеном Дзиндрою згiдно з пропозицiєю мистецтвознавця
та культурного дiяча, дослiдницi творчостi Ярослави Му-
зики Олени Рiпко.
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 299
лиць, заломлений – повний, дозрiлий. Лише те-
пер приходить усвiдомлення: важко було б знайти
виразнiшу епiтафiю, нiж цей iнакомовний, ство-
рений самою покiйною художницею реквiєм”11.
Наступний твiр – зображення лева i пiвня
(iл. 6). Зазначимо, що Григорiй Савич у своєму
творчому доробку акцентує, що зображає символ
лева як символ хоробростi, швидкостi й величi,
за його ж трактуванням, лев боїться пiвня так,
як слон мишi. Ярослава Музика у створеннi цьо-
го образу намагалася вкласти символ мужностi.
Тут вiдчувається емоцiйнiсть i детальне оп-
рацювання композицiї. Фiгура пiвня виконана,
так, що, попри чорно-бiлу гаму твору, вiдчуваєть-
ся намагання художницi створити образ чорного
пiвня, а в українськiй культурi чорний пiвень –
символ ночi, смертi, пiдземного царства та його
вогню.
Твiр виконано в експресивнiй манерi, вiдчу-
вається напруга героїв, фiгура лева насторожена,
проте спокiйна, зображена iз пiднятим торсом.
Створюється iлюзiя, нiби пiвень клює лева, оче-
видно, автор хотiла зобразити таким чином подiї,
що вiдбувалися у Львовi в ХХ ст.
Окрiм того, лев є символом мiста Львова, ку-
льтури й вiри. Пiвень – символ тоталiтарного ре-
жиму, який заперечував українську культуру й
вiру. I у цей час дiйсно вiдбувалися тi подiї, якi
можна назвати вбивчими й темними.
Композицiя навантажена – двi фiгури майже
на однiй площинi, нижня частина твору знач-
но важча, композицiйна основа – камiння, що
нагадує фундамент, який символiзує твердiсть i
непохитнiсть у вiрi. Ярослава Львiвна у цьому
творi прагнула наголосити на активнiсть муж-
ностi, i врештi перемогу над своїми страхами.
Змiст цiєї композицiї: потрiбно завжди бороти-
ся i не здаватися навiть у надзвичайно складних
ситуацiях.
Ще один символ – зображення оленя (iл. 7),
в якого влучила стрiла. I в пiснях, i в фiлософсь-
ких дiалогах Сковорода неодноразово звертаєть-
ся до образу оленя, що “нажравшись змей, ска-
чет на горы к чистым источникам”. Алегорично-
символiчне витлумачення оленя сягає сивої дав-
нини. Варто вказати, що у свiтосприйманнi язич-
ництва, у мiфах, а потiм i в християнствi, вiн
був символом рiзноманiтних моральних уявлень
та понять.
Так, у народнiй дохристиянськiй свiдомостi
11Рiпко О. У пошуках страченого минулого...– C. 44.
Iл. 9. Я.Музика. Символ сiм, 1971, лiногравюра.
Iл. 10. Я.Музика. “Нарцис”, 1971, лiногравюра.
Iл. 12. Я.Музика. “Свiчка”. 1971.
300 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Iл. 4.
Iл. 8.
Iл. 11.
Iл. 13.
Iлюстрацiї виконанi Г.Сковородою “Розмова, названа
Алфавiт, або Буквар миру”.
олень символiзував сонячне божество. Улюбленим
образом вiн був також у вiзантiйських мiнiатю-
рах та житiях святих. Таке уявлення поширилося
i закрiпилося у Середньовiччi як у писемнiй лiте-
ратурi, так i в народнiй творчостi”12.
У “Розмовi названiй Алфавiт, або “Буквар ми-
ру” Григорiй Савич (iл. 8) створює зображення
пораненого стрiлою оленя, який споживає траву,
що “вигонить” йому цю стрiлу. Вчення твору –
природа перевершує науку. Ця робота символiзує
спасiння Боже. Якщо у творi Сковороди олень
зображений зi стрiлою у тiлi бiля куща трави,
яку споживає, то у роботi Ярослави Музики тва-
рина теж поранена, проте до трави, яка вилiкує її,
лише тягнеться, а не споживає. Також ще однiєю
вiдмiнною рисою у її роботi є зображення сон-
ця з трьома “вiдлуннями” вiд нього свiтла. Май-
же вся робота темна, лише центральна частина,
сонце та деталi свiтлi. Нижня частина виконана
дуже рiзкими рухами лiнiй, центральна поєднує
емоцiйнiсть та прямолiнiйнiсть, а верхня – має
плавнi лiнiї, немов стiбки. У цiй роботi надзви-
чайно тонко переданий символiчний змiст.
У трактуваннi Григорiя Савича сонце – це сим-
вол iстини, а iстина – це Бог. Променi сонця ви-
конанi в три ряди; це триєднiсть iпостасей Бога –
Отця, Сина й Святого Духу. Тому саме завдяки
цим деталям варто зазначити, що автор умисно
зобразила пораненого оленя, який не може дотяг-
тися до чудодiйної трави. Фiгура оленя умовно
дiлить картину на двi паралелi. Верхня частина
надiлена силою Божою, нижня, земна, горбиста i
непроста. Фiлософiя твору – це дiя заради чогось
кращого, як Iсус в муках помер за людський рiд.
Так автор натякає на те, що потрiбно жертвувати
навiть чимось надзвичайно цiнним для досягнен-
ня найвищої мети.
Останнiй, сьомий “символ” у серiї – це зоб-
раження орла (iл. 9), що падає у воду. Цей
твiр драматичний, водночас наповнений напруги,
простору й повiтря орел, який не летить, а подає
у глибини морських вод.
Тлумачення образу орла в фiлософiї Григорiя
Сковороди розглядається як образ птаха сильно-
го, володаря небес. На створення птаха, вочевидь,
майстриню надихнула розповiдь про орла у “Фi-
зiологу” (писемна пам’ятка XVII ст.), де йдеться
про те, що живе вiн сто рокiв, а наприкiнцi життя
12Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 1.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 470.
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 301
у нього вiдростає дзьоб i слiпнуть очi. Тодi орел
здiймається у височiнь, падає додолу, щоби вiд-
ломити дзьоб, потiм купається в золотому озерi,
сiдає грiтися проти сонця, звiльняється вiд пiр’я
та знову стає пташеням13.
У цьому “символi” автор хотiла створи-
ти iлюзiю загибелi, та при розглядi тво-
ру пiд iншим кутом глядач розумiє, що вiн
символiзує нове народження, пiсля вiдходу в
потойбiччя.
До символiки праць Григорiя Сковороди Яро-
слава Музика створила ще два твори, якi не
входять у серiю графiчних робiт “Символи Гри-
горiя Сковороди”. Це лiногравюри “Нарцис” i
“Метелики бiля свiчки”. Ярослава Львiвна у се-
рiї “Символiв” вiдобразила фiлософiю Григорiя
Сковороди, народну мудрiсть, окресливши голов-
нi подiї й проблеми, якi пережила сама, та по-
дiї української культури загалом. Очевидно, фi-
лософiя Григорiя Савича була важливою у мiрку-
ваннi над проблемами в життi майстринi, адже,
крiм серiї робiт, вона вирiшила вiдобразити свої
почуття з допомогою образностi європейського
просвiтника.
Цi роботи у виконаннi Григорiя Савича (iл. 10,
11) автор прокоментував автором у “Розмовi, на-
званiй алфавiт, або буквар миру”, в дiалозi “НЂ-
сколько символов, сирЂчь гадательных или та-
инственных образов, из язической богословии”.
Автор прокоментував власне зображення свiчки,
яке стало iлюстрацiєю до названого фiлософсько-
го твору у виглядi дiалогу мiж двома героями, якi
ведуть дискусiю що може означати палаюча свiч-
ка, навколо якої скупчилися метелики. Найближ-
че до неї розташований найбiльший метелик, за
ним ще кiлька. Один iз героїв твору запитує iн-
шого: “Кой же бxс несет его к несродному? Развx
надxется от товарищей награжденiя, если угасит
свxт, очи их ослxпляющiй?”. Вiдповiдь iншого ге-
роя: “Может быть и то, но прежде сам ожжется.
Вот прочти внизу ему награжденiе: “Охота моя
погубляет мене”14.
Очевидно, у цьому творi автор намагалася
вiдтворити подiї столiття, в якому жила i тво-
рила. Композицiя схематично пов’язана по ко-
лу абстрактно-декоративним орнаментом, що пiд-
13Войтович В. Українська мiфологiя.– К.: Либiдь, 2005.–
C. 410.
14Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 1.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 453.
креслює думку автора про розвиток подiй у пев-
ному часовому просторi та колi людей. Такий хiд
думок наштовхує реципiєнта на спогад про по-
дiї минулого столiття. Це культурно-соцiальнi та
мистецькi подiї, в яких брали участь найактивнi-
шi. Очевидно, це хотiла зобразити у зазначеному
творi автор.
Найактивнiшi українськi модернiсти жорстоко
поплатилися за свою дiяльнiсть, в iм’я добра й
розвитку української культури. Дуже тонко автор
передала почуття в цьому творi. Невгасла свiчка
i десятки метеликiв навколо неї... Це дуже ви-
разна алегорiя, яку мисткиня присвятила подiям
ХХ ст.; незгасла свiчка – це українська культу-
ра, наше майбутнє, а метелики – це символ тих
особистостей, якi стали рушiєм усiх суспiльно-
культурних надбань того часу. Це М.Бойчук та
його школа, Я.Музика та багато iнших, кого не
зламали нi сибiрськi морози, нi жорстокi розпра-
ви. Навпаки iдеї “покараних, розстрiляних наби-
рали ще бiльшого плекання i подальшого розвит-
ку цих переконань”.
Графiчний твiр “Нарцис” – це вiддзеркалення
почуттiв майстринi. Ярослава Музика – самокри-
тична особистiсть, незважаючи на свою “вiдпла-
ту” (шiсть з присуджених двадцяти п’яти рокiв
сибiрських таборiв) за активну участь у соцiо-
культурних процесах Львова, художниця в кiнцi
свого життя надзвичайно жалкує про подiї, якi
вiдбулися з її колегами – Михайлом Бойчуком i
його учнями. Лише в кiнцi приходить усвiдомлен-
ня i вагання водночас правильностi вибору. Саме
тому твiр має назву “Нарцис”, самозакоханiсть
i егоїзм, на думку автора, виражений в цьому
творi.
Отже, при створеннi цiєї серiї автор викори-
стала i народну мудрiсть, i фiлософськi тракту-
вання доби бароко, зокрема, працi Григорiя Са-
вича Сковороди. Усi сiм символiв об’єднує мотив
нового народження та найвищої мiри в життi лю-
дини – залишення духовного спадку наступним
поколiнням.
Iл. 14. Надгробне портретне зображення Ярослави
Музики. Скульптор Євген Дзиндра.
|