Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель"

The article is devoted to the formation of the Commission for the creating of historical and geographical vocabulary of Ukrainian lands in the system of Ukrainian academy of science. The editorial project was not realized in consequence of repression policy of Soviet regime.

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Савченко, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Series:	Регіональна історія України
Subjects:	Ретроспективне дослідження територіального устрою
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71899
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель" / І. Савченко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 7. — С. 213-222. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71899
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-718992025-02-23T19:53:50Z Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель" Создание издательского проекта Украинской академии наук "Исторически-географический словарь украинских земель" Establishing of the editorial project of Ukrainian academy of science "The Historical-geographical vocabulary of Ukrainian territories" Савченко, І. Ретроспективне дослідження територіального устрою The article is devoted to the formation of the Commission for the creating of historical and geographical vocabulary of Ukrainian lands in the system of Ukrainian academy of science. The editorial project was not realized in consequence of repression policy of Soviet regime. Стаття присвячена створенню комісії історико-географічного словника українських земель в системі УАН. Видавничий проект не був реалізований внаслідок репресивної політики радянського режиму. Статья посвящена созданию комиссии историко-географического словаря украинских земель в системе УАН. Издательский проект не был реализован вследствие репрессивной политики советского режима. 2013 Article Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель" / І. Савченко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 7. — С. 213-222. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0087 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71899 (0.036):038(478) uk Регіональна історія України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ретроспективне дослідження територіального устрою Ретроспективне дослідження територіального устрою
spellingShingle	Ретроспективне дослідження територіального устрою Ретроспективне дослідження територіального устрою Савченко, І. Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель" Регіональна історія України
description	The article is devoted to the formation of the Commission for the creating of historical and geographical vocabulary of Ukrainian lands in the system of Ukrainian academy of science. The editorial project was not realized in consequence of repression policy of Soviet regime.
format	Article
author	Савченко, І.
author_facet	Савченко, І.
author_sort	Савченко, І.
title	Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель"
title_short	Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель"
title_full	Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель"
title_fullStr	Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель"
title_full_unstemmed	Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель"
title_sort	започаткування видавничого проекту української академії наук "історично-географічний словник українських земель"
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Ретроспективне дослідження територіального устрою
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71899
citation_txt	Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель" / І. Савченко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 7. — С. 213-222. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT savčenkoí započatkuvannâvidavničogoproektuukraínsʹkoíakademíínaukístoričnogeografíčnijslovnikukraínsʹkihzemelʹ AT savčenkoí sozdanieizdatelʹskogoproektaukrainskojakademiinaukistoričeskigeografičeskijslovarʹukrainskihzemelʹ AT savčenkoí establishingoftheeditorialprojectofukrainianacademyofsciencethehistoricalgeographicalvocabularyofukrainianterritories
first_indexed	2025-11-24T19:30:33Z
last_indexed	2025-11-24T19:30:33Z
_version_	1849701310702551040
fulltext	УДК: (0.036):038(478) Ірина Савченко ЗАПОЧАТКУВАННЯ ВИДАВНИЧОГО ПРОЕКТУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК „ІСТОРИЧНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ” У перше пореволюційне десятиліття в Україні спостерігався потужний сплеск наукових досліджень із українознавчої тематики. Україноцентризм в історіографічному процесі, притаманний цьому періоду академічного наукового життя, проявлявся насамперед у тому, що значна увага приділялася історично-географічному на- пряму багатоаспектного вивчення українських земель. Сконцентро- ваний вигляд це знайшло, зокрема, в роботі Постійної Комісії для складання Історично-географічного словника України. Актуалізація історично-географічних досліджень – характерна риса сучасного розвитку вітчизняної історичної науки. На наш погляд, пе- ребіг цього процесу, який в теперішніх умовах стосується однаковою мірою історичної регіоналістики та історичного краєзнавства, у ба- гатьох аспектах перегукується з акцентами, притаманними організа- ції та проведенню історично-географічних досліджень в системі УАН- ВУАН в 1920-х – на початку 1930-х років. Звичайно, поступ історичної науки неможливий без продукування нових методологічних засад нау- кового пошуку. У цьому напрямку спостерігаються суттєві зрушення. Поява новітніх досліджень з акцентом на методологію дає підстави констатувати наявність у істориків необхідного інструментарію для проведення наукових досліджень відповідно викликам сьогодення1. Заявлена тема знайшла певне відображення в історіографії. Інфор- маційною насиченістю відзначається дослідження Т. Ананьєвої та О. Тодійчук, присвячене бібліографічній складовій „Історично-геогра- фічного збірника”, який видавався в 1920-1930-х роках за редакцією професора Олександра Грушевського під егідою Комісії для складання Історично-географічного словника України2. Через призму теоретико- методологічних проблем історичної регіоналістики та діяльності М.Гру- шевського на ниві регіоналістики проблеми торкалася Я. Верменич, яка слушно зазначила, що „серед постійних комісій ВУАН, які до при- їзду у Київ М.Грушевського зробили особливо помітний внесок у справу 213© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 7. — С. 213–222 © І. Савченко, 2013 1 Верменич Я.В. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. – К., 2003. 2 Ананьєва Т.Б., Тодійчук О.В. Історично-географічний збірник 1927 – 1931. Бібліографічний покажчик // Український археографічний щорічник. Нова серія. Вип. 2; Український археографічний збірник. Т. 5. – К., 1993. – С. 376 – 383. регіонального дослідження України, на перше місце слід поставити По- стійну комісію для складання історико-географічного словника україн- ської землі”3. В узагальненому плані змістові складники теми подані в публікаціях Г.Вербиленко, що пов’язані з діяльністю І-го Історично-фі- лологічного відділу Академії Наук в 1920-1930-х роках4. Окремі важ- ливі для нас сюжети в схематичному ключі позначені в дисертаційних дослідженнях, що стосуються видавничої діяльності ВУАН, життєді- яльності відомих істориків, причетних, більшою чи меншою мірою, до організації і проведення історично-географічних досліджень5. Між тим, на наш погляд, потрібне більш деталізоване, а головне - осучаснене вивчення проблеми, насамперед з точки зору форму- вання вітчизняної наукової лексики, а також з’ясування когнітив- ного та прикладного значення видавничого проекту ВУАН. На час заснування Української Академії Наук традиція дослідження окремих місцевостей України з метою створення історико-географіч- ного довідника вже існувала. Її започаткував створений Київською Старою громадою ще у 70-х рр. ХІХ ст. гурток укладачів історико-гео- графічного словника українських земель у їхніх етнографічних межах. В.Антонович, який очолив усю цю роботу, бачив сенс цієї ініціативи у тому, щоб створити довідник, повніший за «Słownik geograficzny Kro- lewstwa Polskiego» і краще структурований у науковому відношенні; з відомостями про історію заселення і поселень на всіх територіях, де проживали українці, включно з Сибіром і Далеким Сходом. На стадії складання карток та їхньої систематизації було проведено велику ро- боту, але після смерті В.Антоновича вона істотно загальмувалася. Щоб зберегти вже зроблене для історії і передати естафету наступним по- колінням дослідників, К.Мельник-Антонович та І.Каманін у 1910 р. опублікували відповідний бібліографічний реєстр під назвою «Список материалов для составления историко-географического словаря»6. 214 Ір и н а С а в ч ен к о 3 Верменич Я.В. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. – С. 192. 4 Вербиленко Г. Роль Історико-Філологічного відділу ВУАН в розвитку істо- ричної географії в 20-х-30-х рр. ХХ ст. // Регіональна історія України. – Вип. 5. – 2011. – С. 195 – 208; її ж. Комісії порайонного дослідження історії України при ВУАН: створення, функції, архів // Український історичний журнал. – 2008. – № 6. – С. 46 – 57. 5 Старовойт С.В. Видавнича діяльність Національної академії наук України у 1918-1933 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук: спец. 08.00.08. – К., 2003; Мага І.М. Віктор Олександрович Романовський – історик та архівіст: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук: спец. 07.00.06. – К., 2003; Приходько Л.Ф. Олександр Сергійович Грушевський – історик, організатор архівної та бібліотечної справи, педагог: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук: спец. 07.00.06. – К., 2005. 6 Мельник-Антонович К.М. До видання І тому творів В.Антоновича // Анто- нович В. Твори. Т.1. – К., 1932. – С.VІІІ-ІХ. На стадії вироблення законопроекту про заснування Української Ака- демії Наук у Києві питання історичної географії не залишилося поза ува- гою його творців. Так, вчені, які долучилися до підготовки ключових за- конодавчих положень щодо структури майбутньої академії, зробили акцент саме на важливості створення в її складі підрозділу, пов’язаного з проведенням історично-географічних досліджень. У пояснювальній записці (10 серпня 1918 р.) до Комісії для вироблення законопроекту про організацію історично-філологічного відділу УАН Д.І.Багалій, А.Ю.Крим- ський, Г.Г.Павлуцький, Є.К.Тимченко наголошували: „Необхідна також і окрема Катедра географії й етнографії України, як історичної так і су- часної. Історична географія являється основою, з одного боку, для української історії, а з другого – для сучасної географії”. Ця теза була під- кріплена пропозицією організаційного характеру. Вчені наголошували: «Беручи також на увагу, що тільки на історично-географічному ґрунті можна будувати історію українського народу, необхідно закласти при цій кафедрі особливу Постійну комісію для складання історично-гео- графічного словника української землі в усіх її межах та за всі часи іс- нування України. Коли це буде зроблено, тоді буде спромога скласти історичні мапи України за геть усі часи її історичного життя, починаючи з давніх часів передмонгольської доби і кінчаючи ХІХ ст. До цього треба додати, що історично-географічний словник України почав складати у Києві ще небіжчик проф. В.Б.Антонович, який заводив ще на картки всі звістки, котрі йому траплялися по джерелах про міста і всякі оселі”7. Отже, орієнтири щодо організаційного забезпечення та наповненості історично-географічних досліджень були визначені. Враховувалася тяг- лість історичної традиції школи „землеописань” професора Володимира Антоновича і новітніх на той час історико-географічних підходів. З ве- ликою вірогідністю можна вважати, що цей сюжет був закладений в по- яснювальну записку Д.І.Багалієм, який був одним із представників ство- реної В.Антоновичем київської школи істориків. Видавничій складовій розпочатої роботи автори пояснювальної за- писки приділили першочергову увагу. Зокрема, у ній зазначалося: „Якщо справа друкування видань відділу та його комісій буде постав- лена широко, то й діяльність усього відділу йтиме тоді правдивим шляхом, бо вона трохи не виключно має висловлюватися в друкова- ній книзі всякого розбору й форми”. Відповідно, кожна із комісій, що створювалася у складі відділу, включаючи і Постійну комісію для складання історично-географічного словника української землі, могла розраховувати на вихід у світ наукової продукції у формі збірників та окремих видань8. Отже, у надрах проектованої УАН зароджувалися ідеї не лише створення вітчизняної наукової термінології, але й ши- рокомасштабних історично-географічних видавничих проектів. 215 З а п оч а т к ув а н н я в и д а в н и ч ого п р оек т у У к р а їн сь к оїа к а д ем іїн а ук 7 Історія Академії наук України 1918 – 1923. Документи і матеріали. — К., 1993. – С. 118 – 119. 8 Там само. – С. 125 – 126. Пройшло дещо більше місяця з дня заснування УАН, коли 16 грудня 1918 р. академік Д.І.Багалій, який був затверджений гетьманським на- казом № 351 від 10 грудня 1918 р. головою Історично-філологічного відділу, доповів Спільному зібранню УАН про заснування Комісії істо- рико-географічного словника9. Фактично на Д.І.Багалія з цього мо- менту покладалися й обов’язки по формуванню її особового складу. Адже згідно ухвали Спільного зібрання академії (7 грудня 1918 р.) її від- ділам було дозволено затверджувати осіб на посади „керівничих над працями комісій”10. Утім, призначення керівника комісії затяглося на декілька місяців. Коли з кандидатурою визначилися, претендентом став відомий історик, представник тієї ж київської школи В.Б. Антоно- вича, професор О.С. Грушевський. 13 березня на засіданні І-го відділу було заслухано його життєпис. Реєстр праць та їх наукову оцінку, зроб- лену академіком Багалієм, учасники зібрання схвалили одноголосно. З таким же одноголосним результатом, але після таємного голосування, О.С. Грушевського 20 березня 1919 р. на відділі було обрано „на посаду директора Постійної комісії для видавання історично-географічного словника української землі”. 26 березня голова відділу, академік Д. Ба- галій надіслав повідомлення про це Спільному зібранню УАН11. Не можна не відзначити, що вибір директора комісії був оптималь- ним. Брат М.С.Грушевського Олександр на той час був вже відомим вченим-українознавцем. Талановитий учень В.Антоновича, він ще у студентські роки віддавав перевагу історико-географічним досліджен- ням, зокрема підготував відзначений золотою медаллю «Очерк исто- рии Турово-Пинского княжества ХІ-ХІІІ вв.». Книга «Пинское Полесье», що побачила світ у 1902-1903 рр. закладала фундамент для поглибле- ного дослідження історії не лише українських, але й білоруських зе- мель. Плідна робота в архівах Австрії й Німеччини значно розширила світогляд молодого вченого і допомогла йому чітко визначитися із нау- ковою спеціалізацією. Запрошений на посаду приват-доцента Новоро- сійського університету на початку 1907 р., він відзначився тим, що курс з історії Київської Русі та Великого князівства Литовського почав чи- тати українською мовою. Діставши догану з категоричною забороною викладати українською мовою, О.Грушевський змушений був зали- шити Одесу і надалі викладав у Петербурзькому університеті. На час утворення УАН він уже мав у своєму послужному списку участь у Цен- тральній Раді, викладання у Київському університеті, головування в архівно-бібліотечному відділі Міністерства освіти УНР. Наголосимо, що ухвала Історично-філологічного відділу визначила суть та перспективу роботи Комісії з наголосом на видавничий задум. Дещо інший, пом’якшений акцент, який давав простір для маневру в 216 Ір и н а С а в ч ен к о 9 Там само. – С. 428. 10 Там само. 11 Там само. – С. 196, 197. трактовці творчих задумів, зустрічаємо в протоколі Спільного зіб- рання УАН від 29 березня 1919 р. Там йшлося лише про підготовку історично-географічного словника української землі12. Проте, незва- жаючи на різночитання стверджуючих документів, перший крок в ор- ганізаційній розбудові структури, яка б опікувалась академічним на- прямом наукових історично-географічних досліджень, було зроблено. 23 квітня 1919р. відбулося перше засідання Постійної комісії. У ньому взяли участь академік Д.І. Багалій, директор Постійної Ко- місії професор О.С. Грушевський, члени Комісії – К.М. Антонович, В.Є. Козловська, В.І. Щербина, І.М. Каманін, О.Ю. Гермайзе. Вступною промовою засідання відкрив Д.І. Багалій, який повідо- мив про затвердження І-м відділом Академії Наук персонального складу Постійної Комісії з професором О.С. Грушевським на чолі, як її директором. Академік зазначив, що робота по складанню історико- географічного словника української землі була розпочата В.Б. Анто- новичем і гуртком, що він зорганізував. Присутні заслухали доповіді О.С. Грушевського «План роботи по складанню словника» та К.М. Ан- тонович-Мельник «Заходи Антоновича біля складання словника і су- часне становище підготовчого матеріалу». Доповіді О. Грушевського в додатках до протоколу № 1 немає. Проте, хід дискусії дає підстави вважати, що основні сюжетні лінії промови голови Комісії, які спричинили жваве обговорення, присутні в документі, що відклався в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві під назвою: „Нотатки про завдання істо- ричної географії для історії України та для складання історико-гео- графічного словника”. Імовірно, що проект цього документа був під- готовлений значно раніше, адже він написаний олівцем на звороті типографських бланків з наступним відбитком: „Генеральний Се- кретаріат України – секретарство справ освітніх. Відділ Бібліотечно- Архівний”. Важко припустити, що, навіть за відсутності паперу, Олександр Грушевський міг бути настільки необачним після зміни влади, щоб писати на таких «контрреволюційних» бланках. Зва- жаючи на наше припущення, доцільно подати цей документ повні- стю, без жодних купюр, із збереженням мови оригіналу. Рукою професора О.Грушевського написано: «Між помічними істо- ричними дисциплінами сфери історії України велике значіння має історична географія України, яка ставить і розробляє питання засе- лення України в найдавнішші часи ріжними племенами, а далі пи- тання розселення українського народу, його стихійних пересунень та планомірних переводів (напр. до Черноморія). Поставлено питання про найдавніше заселення України найдав- нішими племенами не українськими, перші моменти заселення українського, потім заселення українського в часи історичні. Питань 217 З а п оч а т к ув а н н я в и д а в н и ч ого п р оек т у У к р а їн сь к оїа к а д ем іїн а ук 12 Там само. – С. 437. багато, вирішуються вони по ріжних джерелах, і ріжними методами, починаючи з епохи доісторичної, джерел і методів археологічних і кінчаючи даними історичними і розробленням письменних джерел звичайними методами історичних дослідів. Перед дослідниками дві групи питань: хто і як заселяв українські землі з давніших часів (коли, які етничні групи, яким шляхом, які типи заселення) се одне питаннє. Друге питаннє: як повстали окремі посе- лення, в яких умовах (починаючи з давнього Київа – часів лісових печер – і кінчаючи поселеннями на Чорноморії або Таврії – ХІХ в). Розроблення сих питань і дасть матеріал до українського історично- географічного словника, де матеріал науковий згруповано по іменах поселень та країн (як Кобижча, Ковель, або Волинь, Поділлє и т.і.). Не треба забувати, що за останні роки розробленнє історичної гео- графії йшло дуже мляво і навіть сирий матеріал, який з’являвся в наукових виданнях не був використаний в дослідах історично-гео- графічних. Друкувалися лише дрібніші матеріали по переселенню або маленькі монографійки про окремі поселення, як с. Жуки або Ре- шетилівку, але сі монографійки не мали широких рямців. Для історично-географічного словника потрібно поповнити і по- глибити отсі студії на питаннями історично-географічними. Зібрати до купи все, що вже було зроблено в сьому напрямі і далі повести нові досліди по сирому друкованому і недрукованому матеріалу, поши- рюючи круг питань і сферу дослідів. Сі досліди мають нам дати а) історію поселень окремих етничних груп на Вкраїні (вірмени, греки etc) б) історію заселення окремих країн (як Волинь, Херсонщина, Таврія), в) історії окремих поселень. Яким шляхом іти при зрішененню сього пляну, при розробленні слов- никового матеріалу? Заселеннє, як і инші процеси, тягнеться в часі і має свої періоди. Має свої доби і заселення певної країни не йде цілий час тим же самим темпом, в тих же самих формах (наприклад, умови заселення небезпечної зони коло степу, або займанщин і по країнах в ріжні доби в ріжних країнах). Можно по районах заселення, по добах і по країнах - наприклад, колонізація ХУІІ в, або займанщина ХУІІІ в., або пограниччя з степом в ХУІІІ в. В сих напрямах можно вести згуртуваннє матеріалів для Слов- ника, але найліпше все ж таки вести се зібраннє матеріалів по краї- нах як Волинь, Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Холмщина. І бажано було б мати для кожного відділа країни свого редактора, який би остаточно редагував писавшими виготовлені статті про окремі країни або поселення. Стаття про поселення має містити відомости його історії, починаючи з археологічних, коли се поселеннє давнє і далі до 1900 р. Залишаючи на боці матеріял економічно-статистичний з останнього часу”13. 218 Ір и н а С а в ч ен к о 13 ЦДІАК України. Ф.1235, оп. 1, спр. 1245, арк. 1 – 4. Навіть не відшліфований належним чином, цей документ цікавий насамперед глибоким осмисленням предмета історичної географії як науки про розселення й поселення, а також її першочергових завдань. Присутня у ньому і можлива конструкція майбутнього словника. Доповідь Катерини Антонович на першому засіданні дала досить повне уявлення про ту підготовчу роботу, яка була проведена профе- сором В.Б. Антоновичем та його учнями в рамках реалізації ідеї ство- рення Історично-географічного словника українських земель. Вона наголошувала на тому, що наприкінці 1880-х років, коли було закін- чено підготовчу працю по складанню філологічного словника україн- ської мови, В.Б.Антонович замислив нову колективну роботу, яка б гуртувала тих самих людей, та прилучала б якнайбільше нових мо- лодих сил. На останніх зборах авторів філологічного словника він подав на обговорення цілком розроблений план нової праці – скла- дання історико-географічного словника України в її етнографічних межах, додавши власноручну карту території. На початку В.Б.Антоновичем було намічено створити тимчасовий покажчик джерел, друкованих та писаних, з яких мали вибирати ма- теріал до словника. В основу було покладено все, що можна було взяти з його власної бібліотеки, видань центральних архівів, архів- них комісій, спеціальних наукових видань, періодичної преси тощо. В перспективі планувалося використати матеріали великих київсь- ких бібліотек Університету, Духовної Академії, Софіївського собору та інших. Кожний співробітник додав од себе все, що йому трапля- лось з історії населених пунктів під час власних наукових досліджень. Методика роботи полягала в підготовці карток: кожна історичне по- відомлення списувалося на окрему картку з назвою місцевості, а також місцевість перевірено по географічних картах та по спеціальних дже- релах. Далі картки складалися в хронологічному порядку для кожної назви, а назва місцевостей упорядковувалася по губерніях та повітах. При остаточній редакції планувалося зробити загальний огляд України - географічний, етнографічний, історичний, культурно-про- мисловий, громадського руху, тощо. Далі кожній з етнографічних ча- стин України мала бути присвячена окрема монографія, де весь карт- ковий матеріал було б згруповано по повітах, а в кожнім повіті місцевості упорядковані в алфавітному порядку. У загальнім же на- рисі весь матеріал мав бути упорядкований звичайним словниковим способом, в алфавітно-хронологічному порядку. Карткова робота, вибірка матеріалу проводилось, приблизно до 1900-х років. Сам же Володимир Антонович не кидав її до кінця свого життя. Вибраний матеріал складав 183 карткові пачки, які містили ві- домості по губерніях. Наприклад, по Київській були представлені по- віти: Радомисльський, Київський, Васильківський, Липовецький, Бер- дичевський, Уланський, Сквирський, Таращанський, Канівський, Черкаський, Чигиринський, Звенигородський. Усього по Україні налі- 219 З а п оч а т к ув а н н я в и д а в н и ч ого п р оек т у У к р а їн сь к оїа к а д ем іїн а ук чувалося 18 регіонів, охоплених виявленням згадок в історичних дже- релах. Окремо були виділені міста Київ, Чигирин, Чернігів та Львів. Доволі повно розроблена Галичина, яка була поділена на 52 повіти14. В.І. Щербина та І.М. Каманін доповнили доповідь К. Антонович згадками про роботу гуртка В.Антоновича. І Каманін, зокрема, довів до відома присутніх, що всі картки, укладені гуртком В.Б. Антоновича, переховувалися в окремій шафі Київського центрального архіву. Доповіді й інформації викликали жваву дискусію як щодо при- кладного характеру і змісту самого словника, так і в справі організа- ції практичної роботи над ним, і вилилася в прийняття низки поста- нов, які уможливлювали початок роботи Комісії. Через тиждень, 30 квітня 1919 р., член Комісії приват-доцент Українського університету Євген Перфецький на черговому засіданні виступив з пропозицією „постійно обмінюватися думками з приводу не тільки технічних і організаційних питань, але і з приводу резуль- татів своєї роботи і спірних моментів”. Комісія ухвалила провадити «пленарні збори» спеціально для прослуховування «пробних моногра- фій» 3 (таку назву отримали доповіді й реферати)15. Загалом же творча лабораторія Комісії базувалась на традиціях школи Антоновича 22 травня 1919 року на засіданні І-го Історико-філологічного від- ділу академії після обговорення життєписів та праць кандидатів на посади постійних членів комісії для складання історично-географіч- ного словника української землі було обрано її штатними співробіт- никами О.Г. Гермайзе та Є.Ю Перфецького з оплатою по 750 крб (з відповідними надбавками за новими ставками) в місяць кожному. Проте, як свідчить документ, вони „як і увесь президіюм цієї комісії – повинні скласти безоплатно не менш ніж 5 арк. словника”16. Склад комісії впродовж усього часу її існування не був сталим. В залежності від різних обставин він постійно змінювався. Напри- кінці травня 1919 р. О. Грушевський запропонував залучити до ро- боти в Комісії історика й бібліографа, завідуючого університетською бібліотекою Олександра Сагарду17. За словами О.Грушевського, Комісія „розпочала роботу в постійному складі з травня 1919 року. Голова, два постійних члени і співробітник для вибирання відомостей на картки (спеціальне доручення) – це її мінімальний склад”18. 29 липня 1919 р. О.Грушевський повідомив І-й відділ Української Академії Наук, що згідно з постановою зборів Комісії (9 липня) на під- 220 Ір и н а С а в ч ен к о 14 ІР ЦНБ. – Ф. Х, спр. 12004, арк. 3. 15 Ананьєва Т.Б., Тодійчук О.В. Історично-географічний збірник 1927 – 1931. Бібліографічний покажчик. – С. 376. 16 ЦДІАК України. – Ф.1235, оп. 1, спр. 1064, арк. 61. 17 Ананьєва Т.Б., Тодійчук О.В. Історично-географічний збірник 1927 – 1931. Бібліографічний покажчик – С. 376. 18 ЦДІАК України. Ф.1235, оп. 1., спр. 1063, арк. 102. ставі обрахунку, затвердженого І-им відділом, зараховано на посаду складача покажчика для джерел члена комісії М.М. Ткаченка, який приступив до роботи над джерелами до словника 10 липня, а з 24 липня почав вибірку відомостей для покажчика до актів19. Суттєве прояснення щодо персонального складу Комісії у перші мі- сяці її роботи дає інформація в канцелярію Неодмінного секретаря УАН, яка була відправлена від імені Комісії 26 липня 1919 р. за підпи- сами Є.Перфецького (за голову) та секретаря О.Гермайзе. Вони пові- домляли, що постійними співробітниками (на повному утриманні) Ко- місії, окрім директора професора О.Грушевського, були дві особи – Є.Перфецький та О.Гермайзе. Прізвище М.М.Ткаченка називалося як зарахованого в Комісію для складання покажчика до джерел20. Дода- ток до повідомлення (рукописна копія) містив „Список інших співро- бітників, що одержують платню тільки за участь в засіданнях і за ро- боту в формі літературознавчого гонорару”. У списку членів постійної комісії для складання історично-географічного словника, які не одер- жували постійної платні, значилися: академік Д.І.Багалій, К.М. Ан- тонович, В.І. Щербина, О.М. Рогозинський, Л.П. Добровольський, М.І. Корнилович, В.О. Романовський, професор В.Є. Данилевич, І.М. Ка- манін, приват-доцент О.І. Сагарда, М.М. Білинський, М.І. Шлемке- вич, В.А. Абрамович, Лазаревські, професор М.І. Сагарда, М.М. Тка- ченко, доцент Духовної Академії Попович, доцент Духовної Академії Іваницький, Д.М. Щербаківський21. Отже, у переліку представлене ледь не повне суцвіття прізвищ тогочасних київських істориків. Попри такий широкий склад позаштатних співробітників комісія перманентно відчувала брак реально працюючих людей. Відповідно, це суттєво впливало на планомірність, масштабність та й загалом ефективність діяльності наукового колективу. Проте, старт в роботі був доволі вдалим. Достатньо продуктивним щодо народження ідеї видавничої ді- яльності було засідання Комісії 9 липня 1919 р. Історик і бібліограф, завідуючий університетською бібліотекою Олександр Сагарда, зро- бив коротку доповідь «про потребу видавання «Вісника історично- географічної Комісії», невеличкого журнала аркушів на два». Проте, цю ідею рішуче відкинув Д. І. Багалій. О. Грушевський запропонував же «одсунути її розгляд на пізніші часи»22. 18 жовтня 1919 р. О.С. Грушевський звернувся до Тимчасового ко- мітету в справах УАН із запискою, де звернув увагу на завдання, які стояли перед Комісією та окреслив можливі шляхи їх вирішення. Вчений наголошував, що ціль Комісії „підготовка до друку в декількох томах наукового історично-географічного словника (такого словника 221 З а п оч а т к ув а н н я в и д а в н и ч ого п р оек т у У к р а їн сь к оїа к а д ем іїн а ук 20 ЦДІАК України. Ф.1235, оп. 1, спр. 1063, арк. 35. 21 Там само, арк. 37. 22 Ананьєва Т.Б., Тодійчук О.В. Історично-географічний збірник 1927 – 1931. Бібліографічний покажчик. – С. 376, 377. не було ще в українській науковій літературі, як і в російській). В цей словник в алфавітному порядку поселень і місцевостей (як, напри- клад, Покуття, Пониззя, Почеп і т.д.) буде введено матеріал з історії заселення України, матеріал про українські поселення за кордонами України і сучасний географічно-статистичний матеріал”23. Керівник Комісії підкреслював, що таку роботу можна осилити тільки тісною співпрацею істориків, географів, статистиків. Для більш широкої діяльності Комісії необхідні постійні зносини з дія- чами на місцях, які могли би дати більш свіжі і точні відомості про свій район, але в теперішній час такі зносини вкрай утруднені. Розробка історичного матеріалу на цьому етапі здійснювалася двома шляхами: 1) перегляд джерел, статей та монографій і вибирання з них відомостей, необхідних для словника; 2) підготовка статей більших і менших, присвячених окремим повітам (наприклад, Гадяцький повіт), містам (наприклад, Гадяч, Остер, Олесько, Золочів) і селам окремих по- вітів, наприклад, Житомирського24. Комісія, наголошував О.Грушевсь- кий, вже має великий запас карток і на десять друкованих аркушів ста- тей, готових для друку. Для продовження роботи уявлялося необхідним: 1) оплатити роботу мінімального складу; 2) дати кошти для оплати ста- тей постійних членів понад норму (норма – 5 аркушів в рік, тобто пів аркуша в місяць для кожного) і статей співробітників Комісії; 3) дати кошти на деякі наукові роботи, пов’язані з діяльністю Комісії (виписки з матеріалів в Київських архівах по вказівці голови Комісії); 4) дати кошти на придбання географічних карт, коли буває така можливість; 5) на папір для карток і на інші канцелярські речі”25. Отже, справа упиралася у проблему бодай мінімального фінансо- вого забезпечення роботи комісії, але всі звертання до влади з цього приводу відгуку не діставали. Попри це, комісії все ж вдалося підго- тувати й видати три томи «Історико-географічного збірника ВУАН». Що ж до самого словника, то для його підготовки на належному рівні потрібен був час, фінансове забезпечення, а головне – спокійна робоча обстановка. З останнім було особливо сутужно після того, як з кінця 20-х рр. почалося відверте цькування М.Грушевського і його школи. Від 1930 р. О.С.Грушевський не видав жодної праці. 31 липня 1933 р. його звільнили з роботи «за повний саботаж», «вороже ставлення до заходів щодо зміцнення ВУАН та її установ». У серпні 1938 р. його арештували і заслали у Казахстан. Дальша його доля лишається непроясненою. Доля словника теж виявилася сумною. Більша частина карток, під- готовлених комісією, зберігається у фондах Інституту рукопису НБУВ. Якоюсь мірою вони були використані під час роботи над «Історією міст і сіл Української РСР», іншими науковими проектами. Але як видавни- чий проект ця робота, здається, і сьогодні може мати перспективу. 222 Ір и н а С а в ч ен к о 23 ЦДІАК України. Ф.1235, оп. 1, спр. 1063, арк. 101. 24 Там само. 25 Там само, арк. 102.

Започаткування видавничого проекту Української академії наук "Історично-географічний словник українських земель"

Institution

Similar Items