Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції
У статті проаналізовано правила ритуального оплакування, які стосуються власне виконання (обов’язковість / необов’язковість голосіння в контексті обряду; ритуальна поза голосильниці; ритуальне заспокоювання голосильниці; кореляція виконання голосінь з іншими складовими обряду) і персонажних регламен...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Слов’янський світ |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72233 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції / І.М. Коваль-Фучило // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 176-204. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72233 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-722332025-02-23T18:26:28Z Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції Коваль-Фучило, І.М. Теорія і методологія славістичних досліджень У статті проаналізовано правила ритуального оплакування, які стосуються власне виконання (обов’язковість / необов’язковість голосіння в контексті обряду; ритуальна поза голосильниці; ритуальне заспокоювання голосильниці; кореляція виконання голосінь з іншими складовими обряду) і персонажних регламентацій (кому можна / не можна голосити; кого можна / не можна оплакувати; черговість оплакування померлого). В статье проанализированы правила ритуального плача, которые касаются собственно выполнения (обязательность / необязательность плача в контексте обряда; ритуальная поза причитальщицы; ритуальное успокоение причитальщицы; корреляция выполнения причитаний с другими составляющими обряда) и персонажных регламентаций (кому можно / нельзя причитать; кого можно / нельзя оплакивать; очередность оплакивания умершего). The paper explores the rules of ritual lament concerning the actual implementation (obligation / not obligation of laments in the rite context, ritual stance of the lament-woman, ritual calming of the lament-woman, laments correlation performance with other components of the rite) and personal regulations (who can / can not lament, who can / can not mourn, a line of lamentation during rite). 2013 Article Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції / І.М. Коваль-Фучило // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 176-204. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72233 393.94 uk Слов’янський світ application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія і методологія славістичних досліджень Теорія і методологія славістичних досліджень |
| spellingShingle |
Теорія і методологія славістичних досліджень Теорія і методологія славістичних досліджень Коваль-Фучило, І.М. Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції Слов’янський світ |
| description |
У статті проаналізовано правила ритуального оплакування, які стосуються власне виконання (обов’язковість / необов’язковість голосіння в контексті обряду; ритуальна поза голосильниці; ритуальне заспокоювання голосильниці; кореляція виконання голосінь з іншими складовими обряду) і персонажних регламентацій (кому можна / не можна голосити; кого можна / не можна оплакувати; черговість оплакування померлого). |
| format |
Article |
| author |
Коваль-Фучило, І.М. |
| author_facet |
Коваль-Фучило, І.М. |
| author_sort |
Коваль-Фучило, І.М. |
| title |
Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції |
| title_short |
Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції |
| title_full |
Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції |
| title_fullStr |
Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції |
| title_full_unstemmed |
Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції |
| title_sort |
регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Теорія і методологія славістичних досліджень |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72233 |
| citation_txt |
Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції / І.М. Коваль-Фучило // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 176-204. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹfučiloím reglamentacííoplakuvannâushídnoslovânsʹkíjgolosilʹníjtradicíí |
| first_indexed |
2025-11-24T10:09:30Z |
| last_indexed |
2025-11-24T10:09:30Z |
| _version_ |
1849666012606103552 |
| fulltext |
176
УДК 393.94
І. М. Коваль-Фучило
РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ОПЛАКУВАННЯ
У СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ГОЛОСИЛЬНІЙ ТРАДИЦІЇ
У статті проаналізовано правила ритуального оплакування, які
стосуються власне виконання (обов’язковість / необов’язковість
голосіння в контексті обряду; ритуальна поза голосильниці; риту-
альне заспокоювання голосильниці; кореляція виконання голосінь
з іншими складовими обряду) і персонажних регламентацій (кому
можна / не можна голосити; кого можна / не можна оплакувати; чер-
говість оплакування померлого).
Ключові слова: голосіння, ритуальна поза, голосильниця, по-
мерлий.
В статье проанализированы правила ритуального плача, которые
касаются собственно выполнения (обязательность / необязатель-
ность плача в контексте обряда; ритуальная поза причитальщицы;
ритуальное успокоение причитальщицы; корреляция выполнения
причитаний с другими составляющими обряда) и персонажных ре-
гламентаций (кому можно / нельзя причитать; кого можно / нельзя
оплакивать; очередность оплакивания умершего).
Ключевые слова: причитания, ритуальная поза, причитальщи-
ца, умерший.
The paper explores the rules of ritual lament concerning the actual
implementation (obligation / not obligation of laments in the rite con-
text, ritual stance of the lament-woman, ritual calming of the lament-
woman, laments correlation performance with other components of the
rite) and personal regulations (who can / can not lament, who can / can
not mourn, a line of lamentation during rite).
Keywords: mourning, ritual pose, holosylnytsya, died.
Дослідники голосильної традиції одностайні в тому, що іс-
нування строгих правил, регламентацій щодо виконання ри-
туального оплакування є важливим аргументом його не-
http://www.etnolog.org.ua
177
стихійності, традиційного начала, архаїчності, обрядового
походження. Традиційна культура народу за тривалий час
трансформувала плач – емоційну реакцію на болісні пере-
живання – у ритуально зумовлену обрядодію, упорядкува-
ла її, підпорядкувала своїм потребам. Уважний погляд на ці
народні інструкції щодо здійснення оплакування дає підста-
ви твердити, що вони досить давні за походженням, причо-
му деякі з них, як-от заборона голосити вночі, поширені в усіх
слов’янських традиціях, де побутує голосіння 1.
Важливим аргументом архаїчності голосіння є пов’язаність
регламентацій щодо його виконання з усіма основними кода-
ми похоронного ритуалу: акціональним, персонажним, часо-
вим, локативним, музичним. У цій статті розглянемо функціо-
нування голосінь у системі акціонального й персонажного
семантичних пластів української похоронної традиції.
Акціональні регламентації
Основними складовими акціональних регламентацій вико-
нання оплакування є:
◈ обов’язковість / необов’язковість голосіння в контексті
обряду;
◈ ритуальна поза голосильниці;
◈ ритуальне заспокоювання голосильниці;
◈ кореляція виконання голосінь з іншими складовими
обряду.
Обрядова регламентація обов’язкового виконання го-
лосіння, тобто його необхідності в контексті похорону, по-
при поширеність на всій етнографічній українській терито-
рії, має цікаві локальні особливості. Фольклорний матеріал і
етнографічні описи похоронних обрядів дають підстави вио-
кремити критерій ступеня обов’язковості голосіння в похоро-
ні – від строгої регламентації до можливої відсутності: «Ма-
тері по померлім дітям, або дівчатам по братам чи то які инші
http://www.etnolog.org.ua
178
родині, годиться [тут і далі в цитатах підкреслення автора. –
І. К.-Ф.] «причитувати», йдучи за труною; в противному разі
люде осудять: ич, мов, яка здорова, а не тяме причитувать» 2;
«Над умершим голосять; обыкновенно это высокопоэтические
проявления скорби; “голосиння”, впрочем, не обязательно и
практикуется оно, в зависимости от того “як у кого яка удаль”»
[10, c. 319]. Ці свідчення з Полтавщини й Харківщини.
Високий ступінь обов’язковості, аж до категоричного
припи су, характерний для поліського похорону. Світогляд-
ні установки щодо цього правила втілилися не лише в акціо-
нальному коді похоронного ритуалу – власне в оплакування,
а й набули вербалізації на рівні фольклорного осмислення – у
формі фразеологізмів (клішовані побажання і схвальні реплі-
ки про голосіння за батьками) і наративів, зокрема легенд. Так,
відомий український мовознавець, етнограф Василь Кравчен-
ко у своїй неопублікованій студії «Вмирання, смерть, похорон
та забобони, сполучені з ними» (матеріал зібрано в с. Бехи на
Житомирщині) писав: «Всяке бажає вмерти дома, бо тут “до-
глянуть, поплачуть і гарно поховають”. В цій справі є й поба-
жання: “Дай, Боже, добру смерть, щоб на своїй лаві вмерти”.
Про того ж, хто вмер на чужині, кажуть: “Нещасний, куди за-
ніс ти свою голову?!”. При тому додають: “Не дай, Боже, вмер-
ти на чужій стороні – нікому його там і оплакати”. Але ж в тих
випадках, коли трапиться комусь умерти в чужому селі, то по-
божні бабусі плачуть за ним» [19, арк. 217].
Отже, згідно з народною позицією, найгірше для людини в
разі її смерті поза домом є те, що вона позбавлена нагоди бути
оплаканою. Щоб не допустити цього, чужу людину оплаку-
ють «побожні бабусі». Апеляція до побожності свідчить про
пов’язаність у народному світобаченні голосіння із сакраль-
ною сферою. Така атракція не випадкова, адже в уже згада-
ному селі Бехи Василь Кравченко записав етіологічну легенду
про те, чому потрібно голосити.
http://www.etnolog.org.ua
179
«Плакати над померлим конче годиться, але чому? Про те
свідчить легенда, що заховалась межи бехівців:
Колись Адамові діти, як воун вмер, над ним плакали так
крепко, що волос в землю вріс 3. Тоді Господь каже: “Адаме,
Адаме!.. Встань, бо твоє чадо плаче!” – А Адам каже: “Госпо-
ди, як треба вмирати вдруге, то не буду встават”. Господь каже:
– Будеш! (себто – вдруге помреш). То Адам не схотів уста-
ти й своє чадо утішити, а його онуки й досі плачуть за своїми
батьками» [19, арк. 232].
У легенді розповідається, що першоголосіння було викона-
не над першою людиною – Адамом. Воно було таке «крепке»,
що навіть Бог просив померлого Адама встати, але той не за-
хотів. Наратив пов’язує походження голосіння також із пер-
сонажами із сакральної, священної царини. І хоча цей текст
є вторинним осмисленням обрядодії оплакування, семантич-
ним фундаментом є все-таки зв’язок із сакральною сферою.
Подальшим розвитком цієї ідеї є вірування про здатність го-
лосіння полегшити потойбічну долю померлого: «По небіжчи-
кові конче годиться плакати, бо, кажуть, йому легше на тому
світі, коли його оплачуть» [19, арк. 222]. У цьому записі не-
має уточнень, як саме оплакування може стати у пригоді в
потойбіччі. Умовною відповіддю на це питання є мотивація,
зафіксована на початку ХХ ст. на Гуцульщині кореспонден-
тами Володимира Гнатюка й нами на Закарпатті на початку
ХХІ ст.: сльози омивають гріхи померлого [23, с. 25; 30, с. 27], а
в нашому записі – гасять вогонь, у якому горить грішна душа
[5, с. 554]. Стійкий асоціативний зв’язок голосіння – сльози
підтверджують численні факти української голосильної тра-
диції. Наведемо приклади із власних записів: «І тільки почи-
нається причитання, так починається плач. Вони викликали
такі емоції» (ЗВВ); «Я дуже плакала і кричала. Всі люди казали
в селі, що “ми всі плакали із-за тебе, шо ти так сильно крича-
ла, побивалася”» (ЗГА).
http://www.etnolog.org.ua
180
Критерій обов’язковості голосіння не залежав від існуван-
ня на певній території інституту найманих голосильниць.
Водночас простежується тенденція, що найманий, запроше-
ний плач існував там, де вірили, що голосіння – це остання
«прислуга» [23, с. 25], «услуга» [9, с. 357] померлому, а також
пов’язували обов’язковість голосіння з ідеєю «заслуженості».
Так, на Гуцульщині в с. Голови на початку ХХ ст. зафіксова-
но факт, що тут була жінка Параска Шекерик, «що її кличуть
чужі до себе, щоби голосила по небіжчику». Тут також побу-
тує звичаєва установка, що «за таким, що був злий і погано
жив, не голосять: бо не варт, кажуть» [15, с. 26] 4.
Отже, вимога обов’язковості голосіння найсильніше вира-
жена в поліській голосильній традиції. Тут оплакування має
особливо високий сакральний статус, у його функціонально-
му навантаженні домінує магічна функція (цей момент по-
требує окремого розгляду), яка визначає затребуваність, а
отже, і наявність голосіння. Ця закономірність збережена і
в календарному поминальному оплакуванні: «Кожну моги-
лу повинні “возбуждаті”. Коли нема до могили рідних, то її
відвідують сусіди» 5. Наступною за критерієм обов’язковості
є гуцульсько-подільська традиція, де поширене віруван-
ня про здатність голосіння і спричинених ним сліз – оми-
ти гріхи померлого. У наддніпрянській і бойківсько-поділь-
ській голосильних традиціях ці вірування виражені трохи
слабше. Маємо дещо суперечливе свідчення про голосіння
на Лемківщині століття тому: «За умерлими лемки в цілих
горах не голосять, чути лише плач і тихе ридання. На допи-
ти, чи в давних часах голосив хто за помершим дорогою, від-
повідали старики, що ні, бо з сего люди сміяли би ся. Се вже
такі з давен-давна звичаї, що за помершим не голосять, лише
тихо плачуть. Хлопці заводять часами при яких-будь оказі-
ях смішком» [27, с. 207–208]. Отже, голосильна традиція тут
була відома й побутувала з різною активністю, оскільки має-
http://www.etnolog.org.ua
181
мо записи з інших сіл Лемківщини, а також пародійні зразки
(див. [11, № 834, 832]).
Наш експедиційний матеріал дає підстави зробити ще одне
припущення. У Чернігівській області інформанти наголошува-
ли, що для місцевої традиції характерна значна увага до похо-
ронного обряду: «В нас великі похорони, страшне! По 100, по
больше. Легше свадьбу адбувать. Дуже здорово треба платить, і
подарки» (КВІ). Тут дуже важливою складовою обрядової тра-
диційної культури є приготування людини літнього віку до сво-
го похорону; добре опрацьована номінація учасників похоро-
ну, складна система вірувань, пов’язаних із культом померлих.
Схожі закономірності простежуємо і в гуцульській похоронній
традиції 6. На Гуцульщині, як і на Поліссі, ми зафіксували до-
сить добре збереження традиції оплакування. Отже, збереже-
ність голосіння залежить від опрацьованості і стану локальної
похоронної обрядової традиції загалом.
Такий важливий чинник, як ритуальна поза голосильни-
ці, дослідники українського оплакування незаслужено омина-
ли увагою.
У російській фольклористиці про цей важливий момент
маємо свідчення з Вологодської області, а саме – з території
міжріччя Сухони і Юга та верху Кокшенги, де відома форма
виконання плачу, яку називають хльостання: «Виконавиця
із криком кидається на підлогу, на лавку, на стіл – при цьому
обов’язково на напівзігнуті руки, до яких із плачем прихиляє
голову. Плечі її дрижать від ридань. Піднявшись, вона про-
довжує голосити, але в особливо гіркі моменти плачу знову із
силою кидається на землю. Необхідне неабияке вміння, щоб
під час цього не завдати собі травми, тому хльостанню навча-
ються із дитинства /…/ Хльостаються всюди, де звучить опла-
кування: в хаті, на вулиці, на цвинтарі» [17, с. 84].
Із записів білоруських дослідників довідуємося, що в цій
слов’янській традиції голосильниця виконувала оплакуван-
http://www.etnolog.org.ua
182
ня, стоячи біля домовини померлого – «в головах»: «Жонка
падыходзіць да памёршага мужа, становіцца ў галавах і га-
лосіць»7.
Водночас маємо відомості про цей важливий момент, зі-
брані записувачами українських голосінь. Фіксуючи голосін-
ня, фольклористи далеко не завжди могли описати позу, в
якій голосильниця виконує оплакування. Це можливо лише
під час живого виконання. Таких записів зафіксовано зби-
рачами значно менше, аніж голосінь на замовлення. Про-
стежується тенденція, що помітити особливості поведінки
жінки під час оплакування могла лише стороння людина, у
кожному разі не місцева, бо для останньої поведінка, зокре-
ма поза голосильниці, була такою природною, що її просто
не помічали. Отже, маємо таку інформацію про ритуальну
позу під час оплакування. Перше свідчення – із видання Пав-
ла Чубинського – стосується поминальних оплакувань на
Полтавщині:
«Синочку жъ мій, голубе мій, орле сизокрилий!
Навалили жъ на тебе важкоі землі,
Що ні встать, ані голосу подать!» –
Голосит мать, обнимая могилу [29, с. 711].
Із Курщини початку ХХ ст. маємо такий запис про поми-
нальне оплакування після Великодня: «Як тіко прийде на мо-
гилку, перекреститься, поцілує хрест той, шо на могилі, потім
стане на колюшки і голосе, а далі припаде ниць до могили, по-
цілує землю і знов туже і причитує, хто шо здума» [28, с. 32].
Ось ще одне свідчення з Полтавщини за 1929 рік: «У Вар-
вари вмерла дитина. Варвара тужить припадає до дитини /…/
Вже зібрались нести на кладбище. Варвара йде й тужить [далі
текст голосіння]. Так дійшли аж до кладовища. /…/ Варвара
дивилась на дитину й тієї самої всюди голосила. Вона декіль-
ка раз нахилялась до дитини й цілувала її. Ось уже стали заби-
http://www.etnolog.org.ua
183
вати труну. Вона, не витирпівши, знов заголосила. Голосивши
вона прийшла додому» [5, од. зб. 807, арк. 44–44 зв.].
Записка-коментар із Рівненщини, 1959 рік: «Мати нахи-
ляється над могилою, і сльози заливають її. Вона плаче»
[3, од. зб. 1253, арк. 56–56 зв.] (далі – продовження голосіння).
Під час календарних поминальних голосінь у с. Сварицеви-
чі ми спостерігали, що жінки, які виконували голосіння, перед
початком оплакування цілували фотографію на надмогильно-
му пам’ятнику або просто надмогильний хрест, виконували
голосіння, схиливши голову до пам’ятника або нахилившись
до могили. Жінки, які оплакували недавно померлих роди-
чів, під час голосіння час від часу опиралися двома руками на
хрест, наче для відпочинку (відеофіксацію див. на компакт-
диску до збірника [11]).
Наведені факти фольклорно-етнографічних спостережень
свідчать, що основними лексемами для означення ритуаль-
ної пози голосильниці є дієслівні форми, утворені від інфіні-
тивів припадати, хилитися. У цих словах не лише відобра-
жена фізична поза голосильниці – вона справді нахиляється,
а й набуває вираження ідея стати, зробитися ближчою до
померлого, наблизитися до нього. Ця ідея засвідчує важливе
значення комунікативної функції голосіння як засобу спіл-
кування з померлими. Про її вагому роль у контексті опла-
кування свідчить проникнення наведених лексем у тексти
голосінь. Ось фрагмент із уже згаданого видання П. Чубин-
ського – опис ритуальної пози під час оплакування в тексті
голосіння:
На що жъ глянемо –
Споминать тебе будемо
И будемо плакати!
Ми жъ до твого слідочку
Припадать будемо
И споминати тебе будемо! [29, с. 703].
http://www.etnolog.org.ua
184
Голосіння із Чернігівщини початку ХХ ст:
До которого мині синочка тепер припадати,
Которому синочку тепер годити? [6, арк. 14].
Оплакування з Полтавщини (записи Павла Гнідича):
Та яй до дорожки препадала,
Та вашого слідочку шукала, та яй не найду.
У самозаписах голосінь Насті Присяжнюк маємо такі рядки:
А я ж буду приходити свою дочечку відвідувати,
До сирої землі припадати,
Сиру землю цілувати, бо тут же мої діточки
[3, од. зб. 449, арк. 34].
Ще частотнішими є випадки функціонування в текстах
голосінь лексем із коренем -хил-. Тут можна навести чимало
прикладів:
Куди ми голову прихилимо, що ми негоднії,
Чи нам іти вмирати?.. [11, № 569].
* * *
Да куди ж нам тепер прихиліцца,
Да кому ж нам тепер пажаліцца,
Ну да каму ж, мая мамочка, наше горе вызказать?..
[11, № 586]
* * *
Там стоять же та дубочки,
Я думаю, що мої браточки.
Я до них головочку прихилю
І всю правдочку їм розкажу
[11, № 624].
Зрештою, ідея похиленості виходить за межі голосильної
традиції 8. У народній культурі і в усній словесності вона ре-
презентує мотиви розлуки, втрати, смутку.
http://www.etnolog.org.ua
185
Результат метафоризації, вторинного осмислення цієї ри-
туальної пози самими носіями традиції маємо у віруваннях,
пов’язаних із віщуванням смерті: «Сич літає, на трубу він сі-
дає. Нахилив голову – і так ми перекладаєм, шо кажим: похо-
вав. Бо в трубу ж нахилений» (ГРІ).
Утілення семантики відповідної пози й місця виконання
голосіння, а саме – голосильниця похилена над померлим –
відбулося в номінації голосінь як їхніми носіями, так і запи-
сувачами: «Причитание и голошение над покойниками» [8];
«Як жінка над вмерлим чоловіком примовляла» [21, с. 46];
«Плач матері над дівчиною-одиницею» [7, арк. 80]; «Похорон-
на, або плач над дочкою» [4, од. зб. 361, арк. 21 зв.]. Кількість
таких прикладів можна легко збільшити, вони зафіксовані в
різний час і в різних регіональних традиціях. Для нас важли-
во наголосити, що в цих випадках номінація зберігає локатив-
ну семантику розташування голосильниці. Цей акціональний
припис міститься в описі ігор біля мерця, які були досить по-
пулярними ще в середині ХХ ст.: «Улаштували похорони-гру
і цілий день по черзі плакали-голосили над лавкою, де наче
лежав покійник, вчилися, як голосити» 9. Можна припустити,
що традиція вживати прийменник за в номінації голосінь (Го-
лосіння за матір’ю) – хронологічно пізнішого походження.
На матеріалі текстів голосінь і супровідного вербально-
го фольклорного матеріалу ми простежили семантично-хро-
нологічний шлях розвитку лексеми на означення ритуальної
пози оплакування – припадати. Тут хочемо висловити при-
пущення, що ця поширена номінація має своє джерело. Так,
Л. Ленчевський 1899 року про оплакування в Старокостян-
тинівському повіті писав таке: «И теперь, впрочем очень ред-
ко, можно видеть, что оплакивающие своих умерших родных
бъются “о земь” или “о комин” головою». Таке виконання
пов’язане з фактами, зафіксованими давніми мандрівника-
ми Україною, які згадували про тілесні пошкодження на по-
http://www.etnolog.org.ua
186
хороні. У наведеній цитаті чітко зазначено, що таке ритуальне
биття головою є вже реліктовою формою. Зрештою, ця ре-
ліктовість не перешкодила їй виникнути знову в 1960-х ро-
ках у пам’яті Насті Присяжнюк, яка описує відповідну ситуа-
цію оплакування хати на Поділлі через від’їзд сім’ї на Зелений
Клин: «В 1901 році наші сусіди виїжджали в Асурійський край
(Гасур, або Зелений Клин). Зібралось проводити цілий куток,
всі родичі. Зробили обід, як за покійником. Поклали речі на
віз і зібрались їхати. Перша заголосила хазяйка Васька Хіло-
шиха Трохимець, а за нею 3 дочки, а потім родичі, всі люди
плакали. А господарі об полудрабки билися й плакали» [13,
арк. 36–37 зв.]. Можливо, багатократно зафіксоване україн-
ським матеріалом слово припадати з відчутними «больови-
ми» конотаціями є пізнішою номінацією архаїчного ритуаль-
ного самопобиття під час похорону, зокрема оплакування 10.
Нетиповим свідченням виконання голосіння є факт із Бу-
ковини, зафіксований на початку ХХ ст.: «Діти виходять на
двір, ловляться за руки, обходять хату три рази і голосять
за батьком або мамою» [9, с. 357]. Така ритуальна обрядодія
нав’язує до ідеї оберегу і, очевидно, має на меті захистити гос-
подарство від руйнівного впливу смерті.
У різночасових фіксаціях виконання голосінь у різних ло-
кальних традицях, а також на підставі власних експедиційних
спостережень можемо стверджувати, що під час тривалого
оплакування присутні на похороні чи на календарному по-
минанні учасники завжди намагаються заспокоїти голосиль-
ницю. Попри закономірне суто людське прагнення допомогти
людині пережити горе, це обрядове заспокоювання голо-
сильниці має чітке ритуальне забарвлення. Підтвердженням
цієї тези є три аргументи. По-перше, кількість спеціальних
реп лік – незначна, і їхній зміст не характеризується різнома-
ніттям, а навпаки – це шаблонні фрази, які сформувалися вна-
слідок багатократної повторюваності. Ідея заспокоювання по-
http://www.etnolog.org.ua
187
лягає в аргументації даремності, марності плачу і в акценті
на шкідливості його для здоров’я плакальниці. По-друге, се-
ред носіїв фольклору побутує й подекуди набуває вербалізації
уявлення про необхідність заспокоювати голосильницю. Це
уявлення в різних формулюваннях навіть проникає в тексти
голосінь. По-третє, про ритуальну природу заспокоювальних
реплік свідчить їх вторинне осмислення й далі – проникнення
в контекст наративів про пародійне голосіння.
Факти ритуального заспокоєння зафіксував 1899 року в
Старокостянтинівському повіті Л. Ленчевський: «Прямо счи-
тается неприличным не плакать по умершем. Наоборот, хо-
рошо оплакиваемого считают счастливым: “Отто счаслывый!
Так гарно плакалы по нему”. /…/ И тепер, впрочем очень ред-
ко, можно видеть, что оплакивающие своих умершиъ родных
бьются “о земь” или “о комин” головою. Но сами крестьяне
смеются над такими “пассионами”, как они называют такиъ,
и “хамынають” ([від схаменути. – І. К.-Ф.] уговаривают) их.
Зато решительно осуждают тех, кто не умеет причитывать по
покойнике, “як провадять”» [22, с. 77].
Ритуальне заспокоювання голосильниці під час похоро-
ну зафіксувала Надія Ковальчук у с. Озерськ Дубровицького
району Рівненської області 25 жовтня 1998 року (див. аудіо-
додаток на компакт-диску до [11]). У записі живого виконан-
ня після дружини голосить сестра, відтак знову голосить
дружина. Після восьми хвилин плачу чути, що присутні по-
чинають заспокоювати голосильницю: «Хватит уже». Голо-
сильниця не слухає присутніх і продовжує. Вона періодично
робить паузи під час оплакування. Через 15 хвилин її знову
заспокоюють: «Буде, буде, ше завтра будеш цілий день плака-
ти, а він вже не повернецца» 11.
Показові свідчення містяться в самозаписах і коментарях
Насті Присяжнюк: «Коли вже довго плачуть, то жінки підхо-
дять і кажуть: “Досить! Не вернемо, якби можна виплакати, то
http://www.etnolog.org.ua
188
всі б кричали”» [5, арк. 36]. Із наших записів у с. Сварицевичі:
«Успокойса, тобі ж діти треба годувати!» Родичка намагаєть-
ся переключити увагу голосильниці на дітей померлої доньки,
якими їй доведеться опікуватися. Із запису цього ж оплакуван-
ня: «Хватить уже, бо вже тебе трібушить» [5, № 729].
Із самозаписів Насті Присяжнюк – у коментарі до довго-
го голосіння тітки за племінницею: «Не плачте, не додавайте
жалю батькам. Ще повинні їх заспокоювати» [13, с. 80]. А ось
приклади «проникнення», вербалізації факту заспокоювання
в текст голосіння:
Ой сестро, ніхто мене не заспокоїть, не розважить,
Не буду вже я мати сестри-жалібниці [11, № 1097].
* * *
Ой не можу не плакати, не можу заспокоїтись.
Який же спокій таку дитину в землю віддати?
[11, № 1134].
* * *
…а нехай би він з нами ще побув,
але не виплачемо й не викричимо його [11, № 1094].
Цікавими й показовими є факти автозаспокоювання голо-
сильниці в записах на замовлення, де вона сама себе вгамо-
вує, щоб не втратити психічної рівноваги перед записувачем:
«Хвате», «Та хвате» [23, c. 375, 394] (у записах Валентина Ду-
бравіна). Першим такі репліки зафіксував Порфирій Марти-
нович на Полтавщині: «Охъ Боже мій, буде вже плакаты, не
помо́жеться… Це пи́сьня до́вга. И щодьня схочемо засьпива́ты
й запла́каты» [2, арк. 156].
Наші респонденти під час інтерв’ю в коментарях про їхнє
оплакування також говорили схожі фрази: «Кричала, крича-
ла. З могили одтягували. Страх один! Да ничого не помогло,
http://www.etnolog.org.ua
189
однак, хоч кричи. А в мене ще давлєніє, сахар – дак менший
син не давав ни кричать, ни голоси́ть» [11, № 772].
Ідея заспокоєння дуже важлива для української голосиль-
ної традиції, оскільки для останньої характерна висока емо-
ційність текстів, особлива психічна напруга під час оплаку-
вання. Серед наших матеріалів маємо кілька свідчень про те,
що голосильниці навіть втрачали свідомість під час виконан-
ня оплакування (див., наприклад, [11, № 1187]). Саме тому
традиція виробила спеціальні формули, які, попри певну ша-
блонність, допомагають вгамувати голосильницю. Зрештою,
народна дотепність вигадала цікаві й навіть несподівані ва-
ріанти заспокоєння, часом не без гумористичних конотацій.
Ось приклад діалогу під час календарного оплакування в зга-
дуваних Сварицевичах:
[Голосіння за чоловіком]
…Чого ти мене не забереш до себе,
Чого ти до мене не приходиш та не забереш мене,
Моя дружино!
Моя й хорошая!
А вже ж ти мене забув,
Та ти ж мене так возив, лікував все,
А тепер не хочеш полікувати,
А я ж два рази ногу ламала,
Да Бог дав – ше й ходю,
Ох Боже!
Ох моя ж дружино,
Ох красавиць мій хороший!
А він мене спасав,
Ой він ж мене лічив…
Ох мій дружинонько!..
А моя рідненькая,
Хорошая моя,
А шо ж ти забув про мене,
Да й не приходиш,
http://www.etnolog.org.ua
190
Да й не зовеш мене…
[Родичка] – Забере!
[Голосильниця] – Забере, свахо! (голосить у відповідь)
[Родичка] – Забере, забере, нікуди не дінеться!
[Голосильниця] – Я знаю, шо забере, а як трудно без
його уже другий год (ЄНО).
Наведений текст голосіння є поетичним проханням дру-
жини до чоловіка «забрати її до себе». Родичка і близька това-
ришка голосильниці жартома запевнює останню, що чоловік
все одно її «забере», тому вона може так не побиватися. Голо-
сильниця чудово розуміє дружній гумор подруги, однак пояс-
нює, чому вона голосить: їй важко без чоловіка. Звісно, такий
діалог в інших умовах мав би дещо зловісний характер, проте
в нашому випадку двоє жінок чудово порозумілися, для них
це напівритуальна, напівдружня розмова.
Ритуальне заспокоювання голосильниці має також ціка-
вий лінгвістичнй аспект. Так, і в наративах-описах ситуації
оплакування, і навіть у текстах голосінь для номінації інтен-
цій припинення голосіння з боку учасників обряду викорис-
тано лексему не давати: «…менший син не давав ни кричать,
ни голоси ́ть» (НЛ); «А ти ж мені ніколи ж не давав плакати»;
«Ти ж мені не давав плакати ніколи» [11, № 792]. Така фольк-
лорна модель речення, з одного боку, побудована за типо-
вою для фольклорних фактів, наприклад, фразеологізмів 12
і голосінь, конструкцією із заперечним дієсловом не давати
(«Та я жъ тоби, мій сыночку, не давала и плакать» [11, № 94];
«Та хіба ж я тобі їстоньки не давала?» [11, № 281], а з дру-
гого – викликає конотації з категоричною забороною чо-
гось предметного, цілком відчутного. Такі фольклорні кон-
струкції свідчать про архаїчність, глибоку осмисленість
носіями традиції ритуальної обрядодії голосіння, наявність
і продуктивність її вторинної метафоризації в традиційній
культурі 13.
http://www.etnolog.org.ua
191
Важливою акціональною регламентацією оплакування є
кореляція звучання голосінь з іншими складовими обря-
ду. Тобто виконання голосіння має своє визначене місце і час,
воно може початися в певний момент і не перешкоджає ін-
шим обрядодіям. Так, існує багато свідчень про те, що учас-
ники похорону обов’язково вгамовували голосильницю, коли
починалася церковна відправа: «Під час дороги на кладови-
ще заводять тягом – хіба що утомляться дуже, то перестають
на хвильку, або як “пан-отець” Євангеліє читає» [26, с. 23–24];
«І то тільки тоді так плачуть, як піп не відправляє, а наколи піп
читає Євангеліє або відправляє похорон, то тоді одна другу за-
цитькує і перестають плакати» [20, с. 146]; «Найбільше пла-
чуть, як вже провід на подвір’ї поставлять, як піп приїде. А як
починає правити, то наказ затихнути. А як піп вийде і вкла-
дають в труну, то всі кричать родичі-жінки, а чоловіки тільки
плачуть мовчки, поки несуть на кладовисько, то плачуть. А як
піп починає Євангелію читати, то замовкають» 14.
Цього правила дотримуються й сьогодні: «Як Євангелію
читає – не голосять, похорон правиться – не голосять, слу-
хають похорон. Не положено» (ПГІ). Сталість і поширеність
цього припису свідчить про його давність і важливість в укра-
їнській голосильній традиції.
Описана регламентація не голосити під час відправи при-
пиняє оплакування, водночас певні етапи похорону спри-
яють активнішому його виконанню. Наприклад, повсюдно
побутує тенденція, що голосильниця завжди реагує риту-
альним плачем на прихід нових учасників. Це актуалізує її
спомини, стає певним стимулом для оплакування й навіть
набуло вербалізації в тексті голосіння. Мотив заклику до по-
мерлого подивитися на людей, які прийшли до нього, нале-
жить до основного мотивного фонду української голосиль-
ної традиції, тобто властивий усім локальним голосильним
традиціям, характеризується високим ступенем імпровізації
http://www.etnolog.org.ua
192
і тривалим хронологічним побутуванням. Тут обмежимося
лише одним прикладом:
А чого ж це ти лежиш,
Чому не шануєш своїх бояр та дружок,
Що прийшли до тебе в гості,
Моя ти дитино…
Потім, вгледівши між тими, хто прийшов, подруг померлої
по школі:
Дунечко! Та поглянь,
Он прийшли до тебе подруги,
Щоб іти в школу [11, № 249].
Персонажні норми
української голосильної традиції
Найпоказовішими маркерами архаїчності й традиційності
оплакування є регламентації цієї обрядодії, пов’язані з персо-
нажним кодом похорону. Це добре розроблений і відчутно
міфологізований пласт знань про голосильну традицію, який
є актуальний для всіх локальних голосильних традицій. Так,
майже всім носіям традиції, навіть тим, які не вміють голо-
сити й лише чули голосіння чи хоча б трохи знають про цей
звичай, добре відомо, кому можна голосити, а кому ні; за ким
можна чи варто голосити, а хто «не варт»; кого найдовше і
найболісніше оплакують, а за ким і зовсім не голосять. Мо-
виться про традиційні культурні норми, які визначають:
◈ кому можна / не можна голосити;
◈ кого можна / не можна оплакувати;
◈ черговість оплакування померлого.
Персонажна опозиція той, кому можна голосити ↔ той,
кому не можна голосити насамперед актуалізує родинні зв’язки
померлого. Слід наголосити, що це правило працює навіть у ло-
кальних традиціях, де існував звичай найманого плачу. Тради-
http://www.etnolog.org.ua
193
ція визначає потенційних активних виконавців оплакування.
Отже, згідно з народними регламентаціями, провідне місце тут
належить найближчій родині: «Плачуть і голосять більш усього
рідня» (Донеччина, див. комент. до [11, № 263]); «Голосить рід-
ня або особи, близькі до помершого. Плачок не наймають» (Бу-
ковина, див. комент. до [11, № 263]); «На Україні нема професій-
них плакальниць, плачуть лише рідні за рідними» (Черкащина,
див. комент. до [11, № 325]). Українська голосильна традиція на-
зиває також інших людей, які можуть оплакати померлого, хоча
однозначно заявляє, що основним критерієм щирості голосін-
ня є туга за померлим: «Коли яка людина помирає, то за нею
дуже голосять сусіди, а головним чином хатні» (Хмельниччи-
на, див. комент. до [5, № 1087]); «Плачуть жалібно і з усердієм
тіко свої рідні: мати, дочка, систра або тетка, а вже дальні роди-
чі плачуть з меншою охотою. Чужі баби плачуть ни всі, а тіко
деякі. Плачуть тіко ті, які були дуже знакомі, часто буали в гос-
тях і так жили ладно і то вже плачуть ни з такою охотою, як рід-
ні, кому дуже жаль умерлого. Чужі плачуть тіко з-за того, щоб
на поминках посадили їх на перве місце і получче вгощали» [27,
c. 29]. Такі самі тенденції збереглися до сьогодні, проте нині,
коли дитяча й молодіжна смертність, завдяки медичному об-
слуговуванню, значно нижча, респонденти акцентують, що го-
лосять насамперед за молодими: «/А голосять в вас в селі за по-
койником?]/ – Ой! Ну як оце, примєром, умре тітка Люся. Уже
93 годи. Ну, заплаче син, усе. А не дай Бог, що трагічне, да моло-
де вмирає – і голосять, і кричать!» (Н Л); «/Дотепер можна почу-
ти голосіння?/ – Да. Де такеє старе – нє, а де молодеє умре – дак
совсєм невозможно!» (БКІ).
У наведеному переліку привертає увагу наявність серед по-
тенційних виконавців оплакування сусідів. Це не єдиний ви-
падок уваги похоронної традиції до стосунків сусідства. Так,
цікавий факт ритуального акцентування на цьому момен-
ті до сьогодні зберіг гуцульський похорон. Тут сусідів одра-
http://www.etnolog.org.ua
194
зу після родини називають серед тих, кому дають ритуальну
пожертву, так звані «миски» – посуд з їжею 15: «якимось фії-
нам (похресники), сестрам, якшо є пе́рві (двоюрідні) сестри,
родині або добрим сусідам» (ПБВ); «дают рідним, двоюрід-
ним, сусідам близьким, потом сусідам дальшим» (СГП). До-
нині повсюдно дотримуються заборони виконувати сільсько-
господарську й іншу роботу, поки померлий перебуває в хаті.
Ця заборона стосується й найближчих сусідів. У с. Прокура-
ва межею дії цього припису є річка або струмок, «поки не про-
йде вода»: «Квіти, вазони треба з хати повиносити, бо, кажут,
вони всі всихаютси. Прати не можна. Сусідам навіть, поки не
поховають. Не можна на городі робити. Кажут: “Поки не про-
йде вода”. Так як у нас тут є по́тік такий, то вже за потоком –
то ті можут робити» (CНЮ).
Отже, тут сусіди є активними учасниками похорону: їх час-
то кличуть споряджати померлого, виносити труну з хати, ко-
пати яму. Особливий статус має сусід, поле якого межує з по-
лем померлого. На похороні процесія вперше зупиняється на
цій межі, яка має семантико-типологічну схожіть із водяною
перепоною і сакральними спорудами: «Перший раз домовину
ставлять на межі: коли земля його закінчуєся, починаєся дру-
гого. Другий раз ставлять на воді. Ну, і біля кожного хреста
чи каплички по дорозі /…/ А, і коли на межі ставлят, то дают
“за прости́біг” [пожертву. – І. К.-Ф.] межівнико́ви» (ПБВ). Про
важливість особи сусіда в ритуальному контексті свідчить
факт, що традиція навіть виробила спеціальну назву для такої
людини – межівник.
Ми розглянули перелік осіб, які зазвичай виконували голо-
сіння на похороні. Однак промовистішими свідченнями міфо-
логізації й особливого сакрально-магічного статусу голосіння
є заборони на оплакування. Основним правилом тут є забо-
рона голосити вагітним, а раніше ще й зарученим дівчатам. Ці
особи через свій особливий лімінальний статус загалом у по-
http://www.etnolog.org.ua
195
хороні майже не брали участі. Це правило до сьогодні актуаль-
не на всій території України і стосується як похоронного, так і
поминального оплакування: «Наречені не голосять, хоч би як
жаль було» [17, c. 301]; «Перед вшановуванням Куста всі жи-
телі села [Сварицевичі. – І. К.-Ф.] (крім вагітних жінок, дівчат,
які заручилися) обов’язково йдуть на кладовище “возбудіті”,
“возбуждаті” рідних» 16; «Вагітна у нас була оце моя нєвєстка
Надя – дак она і на кладбище не ходила, і не прощалася. /…/
Приєхала на похорон – помогала, а до батька не пудходила, не
прощалась і на кладбище не ходила. Це точно» (НЛ); «Я й не
приказувала. Це був 47-й год, я була беременна Васильком. На
кладбище неззя беременним ходить» (ЯКІ). Заборона голоси-
ти названим лімінальним категоріям (вагітним жінкам і зару-
ченим дівчатам) ставить обрядодію оплакування в один типо-
логічно-семантичний ряд з іншими важливими складовими
ритуального акціонального коду, на які існують заборонні ре-
гламентації. Так, наприклад, рідним заборонено робити домо-
вину, перекладати тіло в домовину, нести гріб із померлим.
Наступною персонажною опозицією, важливою в регламен-
туванні оплакування, є формально-семантична пара той, кого
можна оплакувати ↔ той, кого оплакувати не можна. Тут, по
суті, усі локальні традиції за увесь час фольклорно-етнографіч-
них спостережень, до наших днів включно, одностайні в забо-
роні голосити за малими дітьми: «За маленьтьоў дитиноў ни
вільно плакати, бо она шіслива у Бога, то ангилик»; «Ни плач
за дитиноў, бо слозами утопиш» [25, c. 334]; «За малов дитин-
ков гріх плакати, бо вно ни має гріхів жєдних, а за маму, то лиш
муси перелетіти три рази через вогонь душка за то, шо мама з
ним мала муки. Витак иде до неба, бо то прото ангелик. А єк хто
приказує за маленьков дитинков, то топи єго в слизах, бо з него
нима шо змивати и за це має великий гріх тот, шо плачєт, бо вин
своєми слизами завдає дитині муки» [30, c. 27]; «От плач дітей
за батьками – це Богові вгодно, бо це сльози благодатні. “А чого
http://www.etnolog.org.ua
196
за дитиною плакати? Дитина безгрішна – приймає ангельський
вид. Щасливий той, хто малим помер”» 17; «І батюшка казав, що
не плачте, не можна плакать за дитиною. Він маленький, він ан-
гелятко, він буде ангелом коло Бога» (СГМ). Аргументом для за-
борони називають особливий статус дитини – її зараховують до
ангелів, яких Бог забирає до себе в рай, у чудове місце, тому не-
має підстав, навіть гріховно жаліти, оплакувати дитя. Про по-
ширеність і стійкість цього народного уявлення свідчить його
вербалізація в редукованому вигляді, а саме у формі звертання
до померлого, у тексті голосіння:
Мои диточкы, мои ангеляточка!
Нащо жъ вы мене покынулы [11, № 103].
* * *
Та мій анголик дорогий,
А мій анголик малесенький [11, № 363].
* * *
Дитиночко моя люба, ангелику мій славний,
Я гадала, сино́чку, що ти мене поховаєш
[11, № 944].
* * *
Ви в мене як соловейки, як ангелики.
Дїти мої не догодовані [11, № 992].
Ця, безсумнівно, вторинна мотивація заборони, відшліфо-
вана відомою церковною позицією про безгрішність охрещеної
дитини, змушує до пошуків первинної мотивації. Про важли-
вість для традиційної культури порушеної проблеми свідчить
стійкість, частотність і одностайність мотиваційних рефлек-
сій, пов’язаних зі смертю дитини. Роздуми про це питання ви-
водять на глибинні традиційні народні уявлення про дитину,
зумовлені її особливим магічним лімінальним статусом. Ми не
маємо наміру заглиблюватися в семантичний простір цих уяв-
http://www.etnolog.org.ua
197
лень, оскільки ця важлива проблема виходить за межі нашої
студії. Водночас вона потребує і має своїх дослідників [12, c. 81–
112]. Зупинимося на тих моментах, які важливі для пояснення
первинної мотивації заборони голосити за дітьми.
Ключем для нашого трактування заборонної регламента-
ції на оплакування дітей є розшифровка порушень цього за-
гальновідомого правила. Розгляньмо приклади. У 1924 році
на Житомирщині було зафіксовано голосіння матері за вми-
раючою дитиною. Про це свідчить ремарка перед текстом:
«Як жінка оплакує малу дитину, що вмирає» [4, од. зб. 438,
арк. 52]. У супровідному листі до Етнографічної комісії ВУАН
записувач Й. Валовой написав: «Надсилаю запис, де оплаку-
ється дитину. На жаль, я не можу записати це нотами. Це дуже
цікавий речитатив». Тобто зафіксоване оплакування є не зви-
чайним плачем, а ритуальним оплакуванням, оскільки про це
свідчить відповідне музичне виконання. Водночас, що най-
важливіше, він виконаний в абсолютно заборонений період –
під час вмирання дитини, а згідно з часовими регламентація-
ми, голосити в такі моменти заборонено. Усе-таки мати через
великий жаль порушує цю серйозну заборону. На нашу думку,
формування табу на голосіння за дітьми й вмотивування його
твердженнями про майбутнє посмертне райське життя по-
мерлої дитини мало на меті заспокоїти матір, яка через жаль
і розпач також могла стати втраченою для громади, суспіль-
ства. Бачиться, що описані «ангельські» мотиваційні рефлек-
сії існують у прагматичному полі психокомпенсаторної функ-
ції традиційної обрядової культури і мають на меті зберегти
здоров’я і життя молодої матері, що втратила дитину 18.
Нашу тезу підтверджують численні заборони матері йти на
цвинтар за першою дитиною в день похорону: «На поминах і в
задушні дні не заводять. Мати не йде за “деревищом” і не заво-
дить за першою дитиною» [26, c. 24]; «/А казали, що за першою
дитиною мамі не можна було плакати?/ – Плакати – плакала,
http://www.etnolog.org.ua
198
а не йшла на могилки» (ЄМА). Така семантично-обререгова
прагматика зумовлює заборону на оплакування вагітним жін-
кам: важкі психоемоційні переживання шкідливі як для вагіт-
ної жінки, так і для майбутньої дитини.
Ще одним підтвердженням нашої тези про прагматичну
підставу табу на голосіння для матері є комплекс уявлень про
оплакування самогубців. Не вдаючись до аналізу міфопоетич-
них уявлень про цю особливу категорію померлих, розглянемо
матеріал, який стосується нашої теми. Із Гуцульщини початку
ХХ ст. маємо такі свідчення: «Хто собі сам житє відбире, то за
ним плакати ни вільно, бо він того ни варт» [25, c. 334]. У цій
персонажній заборонній регламентації маємо актуалізацію се-
мантики «заслуженості» померлим, щоб за ним голосили. Згід-
но з народними уявленнями, самогубці не заслуговують на це.
Проте існують свідчення про оплакування таких померлих:
Шо ж тебе штовхнуло на такеє?
Так не знаю.
Я ж тебе гляділа і жаліла тебе.
Не вгледіла і не вжаліла (БКІ).
* * *
Ой доню моя ріднесенька, доню дорогенька!
Ой що ти наробила, нащо ти сиріточок лишила? 19
В обох випадках – це голосіння матері, яка, попри всякі за-
борони, через превеликий жаль порушує традиційні норми.
Отже, заборона оплакувати дітей і самогубців разом із прави-
лом не плакати надто довго є прагматичною мотивацією, за-
хисним механізмом традиційної культури, що має на меті збе-
регти здоров’я й життя матері, яка втратила дитину. Водночас
це не протирічить системі вірувань про особливий магічний
статус дітей і самогубців у системі народних вірувань і уяв-
лень, які існують у пасивній пам’яті носіїв фольклору і набу-
вають вербальної актуалізації під час похорону.
http://www.etnolog.org.ua
199
Показовим свідченням традиційного начала обряду голо-
сіння є існування норм щодо черговості оплакування помер-
лого. Тут маємо два типи регламентацій. Поширеним є прави-
ло, що першими голосять найближчі родичі, а відтак – дальші:
«Першенство мають найблизші родички померлої людини:
мати, дочка і сестра, а також невістка, внучка, невістка (бра-
това), тітка, баба, вуйна, стрийна, стрийчина, уйчина, тітчи-
на, зовиця, свість, свекра, теща, сваха, кума, сусіда. Заводять
найблизші, а дальші тоді, як нема близших, або як дійсно дуже
любили померлого, при величавім похороні для збільшення
паради» [26, c. 24]. Надія Ковальчук, яка здійснила запис голо-
сіння на похороні чоловіка ([11, № 699], див. також запис голо-
сіння і відповідного контексту на компакт-диску), засвідчила,
що між дружиною й сестрою померлого під час оплакування
виникала певна напруженість щодо того, хто має право пер-
шим голосити й довше оплакувати.
Інша регламентація – голосити починають найстарші учас-
ники обряду: «Зачинають голосити найстарші присутні» [9,
c. 357]. Водночас друге правило не суперечить першому, згідно
з яким оплакування розпочинає найближча родина, оскільки
із цього ж регіону маємо інформацію, що «голосить рідня або
особи, близькі до помершого. Плачок не наймають» [9, c. 357].
Традиційна норма, згідно з якою першими починають голоси-
ти люди літнього віку, належить до блоку уявлень і правил, які
стосуються персонажного коду похоронного обряду, а саме,
що основними розпорядниками і в багатьох ключових момен-
тах виконавцями на похороні (приготування тіла, нічне си-
діння біля померлого, читання молитов) повинні бути особи
саме цієї вікової категорії. Зрештою, у нашому випадку важли-
во наголосити, що показовими є не певні правила та рекомен-
дації щодо послідовності оплакування, а власне увага традиції
до цієї складової похоронного обряду.
http://www.etnolog.org.ua
200
ПРИМІТКИ
1 Цікаві праці із цієї проблеми маємо в російській фольклористиці [1; 14].
2 Записав П. Сікало в м. Сміла на Полтавщині в 1925 році [5, од. зб. 756,
арк. 208 зв.].
3 Вислів «волос в землю вріс» – це в розумінні, що «так дуже плакали
Адамові діти за своїм батьком, що аж волосся на голові стовч стало» (при-
мітка В. Кравченка).
4 Ідея «заслуженості» відома також в інших регіонах України, про що
йтиметься в аналізі функціонального навантаження голосінь.
5 Записав С. Шевчук у с. Сварицевичі Дубровицького р-ну Рівнен-
ської обл. в 1987 році [3, од. зб. 1196, арк. 1].
6 Цій темі ми присвятили спеціальну студію [18].
7 Записи В. Сисова (Фонди рукописів і фонозаписів Інституту мистецтво-
знавства, етнографії і фольклору АН Білорусі. – Ф. 8, оп. 91, спр. 254, арк. 8).
8 Про її активність і живучість у голосильній традиції яскраво свідчить
коментар за 1987 рік до опису обряду календарного оплакування із с. Сва-
рицевичі: «Діти повинні схиляти голови, чоловіки стояти нерухомо, а жін-
ки голосять» [3, од. зб. 1196, арк. 1].
9 Самозаписи Насті Присяжнюк [13, арк. 25 зв.].
10 Додатковим аргументом цього твердження є народні фразеологізми
на зразок «хоч головою об стіну бийся» для номінації плачевного стано-
вища людини.
11 Див. коментар до праці «Голосіння» [11, № 699].
12 Пор. поширені прислів’я на зразок: «Б’ють і плакати не дають».
13 Ще більше доказів для підтвердження цієї тези містить символізація
обрядового оплакування, пов’язана з магічною функцією голосіння.
14 Із самозаписів Насті Присяжнюк [13, арк. 36–37 зв.].
15 Детальніше про це див. в матеріалах АНФРФ ІМФЕ [7].
16 Записав Степан Іванович Шевчук у 1987 році під час включеного спо-
стереження в с. Сварицевичі Дубровицького р-ну Рівненської обл. на Трій-
цю (Зелену неділю).
17 Із самозаписів Насті Присяжнюк [13, арк. 100].
18 Ця сама оберегова прагматика зумовила появу легенд про особливу
Божу опіку над дітьми, народженими поза шлюбом, зафіксованими на почат-
ку ХХ ст. Цікавим є образ Божої Матері, яка в особливий спосіб опікується
такими дітьми: коли щось погане має статися з ними, то вона один черевик
взує, а другий – уже ні, і так біжить до Бога просити за нешлюбну дитину.
19 Із самозаписів Насті Присяжнюк [13, арк. 71].
http://www.etnolog.org.ua
201
ЛІТЕРАТУРА
1. Алексеевский М. Д. «Чтобы слезы не капали…»: регламентирование
выражения эмоция при ритуальном оплакивании покойника // Славян-
ская традиционная культура и современный мир. Сб. научных статей. –
М., 2009. – Вып. 12. – С. 334–346.
2. АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 11-4, од. зб. 611.
3. АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 14-3, од. зб. 1196; од. зб. 1253; од. зб. 449.
4. АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 1-5, од. зб. 361; од. зб. 438.
5. АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 1-7, од. зб. 756; од. зб. 807.
6. АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 29-3, од. зб. 227.
7. АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 6-3, од. зб. 66.
8. Беньковський И. Оплакивание умерших. Причитание и голошение
над покойниками // Киевская старина. – 1896. – № 9. – С. 250–261.
9. Бордейний І. Похоронні звичаї й обряди в селі Молодієві Черновець-
кого пов. // Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографічний збір-
ник. – Л., 1912. – Т. 32.
10. Васильєв М. К. [Документы, известия, факты] // Киевская старина. –
1890. – № 8.
11. Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило ; [наук. ред. Л. Іваннікова] ;
НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К., 2012. – 792 с. + компакт-диск.
12. Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. – Л. : Ін-т на-
родознавства НАН України, 2007. – С. 81–112.
13. ДАВО. – Ф. Р-5105, оп. 1, од. зб. 86.
14. Добровольская В. Е. Запреты и предписания, связанные с исполнени-
ем похоронно-поминальных причитаний, в традиционной культуре Цен-
тральной России (материалы Владимирской и Ярославской областей) //
Славянская традиционная культура и современный мир. Сб. научных ста-
тей. – М., 2009. – Вып. 12. – С. 319–333.
15. Дудєк П. Про плачок на Гуцульщині // Свєнціцький І. Похоронні го-
лосіння // Етнографічний збірник. – Л., 1912. – Т. 31. – С. 25–26.
16. Ефименкова Б. Б. Текстологическое исследование // Ефименко-
ва Б. Б. Севернорусская причеть. Междуречье Сухоны и Юга и верховья
Кокшенги (Вологодская область). – М., 1980. – С. 7–87.
17. Кисілевська О. Похоронні звичаї й обряди в селі Товмачику, Коло-
мийського повіта // Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографіч-
ний збірник. – Л., 1912. – Т. 32. – С. 299–302.
18. Коваль-Фучило І. Похоронний обряд на Косівщині: семантика й но-
мінація // Народна творчість та етнологія. – 2013. – № 6. – С. 65–89.
http://www.etnolog.org.ua
202
19. Кравченко В. Вмирання, смерть, похорон та забобони, сполучені з
ними // АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 15-3, од. зб. 158.
20. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похорон-
нім обряді // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1915. –
Т. 122.
21. Курило О. Матеріяли до української діялектології та фольклористи-
ки. – К. : ВУАН, 1928.
22. Ленчевский Л. Похоронные обряды и поверья в Староконстанти-
новском у. Волынской губ. // Киевская старина. – 1899. – № 7 (Т. 66).
23. Михалецький О. Голосіня в Тростянци, Снятин. пов. // Свєнціцький І.
Похоронні голосіння // Етнографічний збірник. – Л., 1912. – Т. 31. – С. 25.
24. Обрядові пісні Слобожанщини (Сумський регіон) / фольклорні за-
писи та упорядкув. В. В. Дубравіна. – Суми, 2005.
25. Онищук А. Похоронні звичаї й обряди в селі Карлові Снятинського
пов. // Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографічний збірник. – Л.,
1912. – Т. 32. – С. 231–252.
26. Охримович О. Голосіння в селі Волосянці, пов. Стрий // Свєнціць-
кий І. Похоронні голосіння // Етнографічний збірник. – Л., 1912. – Т. 31. –
С. 23–24.
27. Перейма Т. Похоронні звичаї й обряди в селі Ропици Руській Гор-
лицького пов. // Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографічний
збірник. – Л., 1912. – Т. 32. – С. 203–209.
28. Тарасевський П. К. Про голосіння в с. Шебекині, Курс[ької]. губ. //
Свєнціцький І. Похоронні голосіння // Етнографічний збірник. – Л., 1912. –
Т. 31. – С. 29–33.
29. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции
в Западно-Русский край. – С.Пб., 1877. – Т. 4.
30. Шекерик-Доників П. Приказованє по умерлим // Свєнціцький І. По-
хоронні голосіння // Етнографічний збірник. – Л., 1912. – Т. 31. – С. 26–28.
СПИСОК ІНФОРМАТОРІВ
БКІ – Бородіна Катерина Іонівна, 1936 р. н. Записано 1 липня 2010 р. в
с. Мньов Чернігівського р-ну Чернігівської обл.
ГРІ – Горобець Раїса Іванівна, 1940 р. н., із с. Миронівка Світловодсько-
го р-ну Кіровоградської обл. Записано 19 травня 2012 р. в с. Глинськ Світ-
ловодського р-ну Кіровоградської обл.
ЄМА – Єфимець Марія Андріївна, 1941 р. н. Записано 12 червня 2011 р.
в с. Сварицевичі Дубровицького р-ну Рівненської обл.
http://www.etnolog.org.ua
203
ЄНО – Єфимець Ніна Олександрівна, 1937 р. н., народилася в Дніпро-
петровську, з 1969 р. – у Сварицевичах. Записано 12 червня 2011 р.
ЗВВ – Зайченко Віра Володимирівна, 1938 р. н., вища освіта, наук. спів-
робіт. Чернігів. істор. музею, народилася в с. Масяни Чернігівського р-ну
Чернігівської обл. (нині – територія м. Чернігова). Записано 30 червня
2010 р. в м. Чернігові.
ЗГА – Зікрач Галина Афанасіївна, 1949 р. н. Записано 15 вересня 2011 р.
в смт Високопілля Високопільського р-ну Херсонської обл.
КВІ – Кравченко Валентина Іванівна, 1940 р. н. Записано в червні
2010 р. в с. Стольне Менського р-ну Чернігівської обл.
НЛ – Новак Людмила, 1936 р. н. Записано 1 травня 2011 р. в с. Велика
Кошелівка Ніжинського р-ну Чернігівської обл.
ПБВ – Петричук Богдан Васильович, 1989 р. н., народився в с. Бабин,
вища освіта. Записано 2012 р. в м. Косові Івано-Франківської обл.
ПГІ – Петровська Ганна Іванівна, 1940 р. н. Записано 3 липня 2010 р. в
с. Козацьке Ніжинського р-ну Чернігівської обл.
СГМ – Світлична Галина Миколаївна, 1947 р. н. Записано у вересні
2011 р. в с. Кам’янка Апостолівського р-ну Дніпропетровської обл.
СНЮ – Сидорак Наталія Юріївна, 1949 р. н. Записано 2012 р. в с. Про-
курава Косівського р-ну Івано-Франківської обл.
СГП – Стефурак Ганна Павлівна, 1939 р. н. Записано 2012 р. в с. Хімчин
Косівського р-ну Івано-Франківської обл.
ЯКІ – Якимець Катерина Іванівна, 1925 р. н. Записано 20 травня 2012 р.
в смт Власівка Світловодського р-ну Кіровоградської обл.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
АНФРФ ІМФЕ – Архівні наукові фонди рукописів і фонозаписів Інсти-
туту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильсько-
го НАН України
ДАВО – Державний архів Вінницької обл.
SUMMARY
The paper explores the rules of ritual lament concerning the actual
implementation (obligation / not obligation of laments in the rite con-
text, ritual stance of the lament-woman, ritual calming of the lament-
woman, laments correlation performance with other components of the
http://www.etnolog.org.ua
204
rite) and personal regulations (who can / can not lament, who can / can
not mourn, a line of lamentation during rite).
Researchers of the lament tradition are unanimous that the existence
of strict rules, regulations to implement the mourning ritual is an im-
portant argument in its traditional principles, archaic, ritual origin. The
traditional people culture during a long time, transformed crying – the
emotional reaction to painful experiences – into the ritual caused doing,
compiled it, took control of its needs. Close look at these people’s instruc-
tions for making mourning gives reason to argue that they are quite old
in origin, some of which, such as the prohibition of wailing at night, com-
mon to all Slavic traditions in which exists ritual cry.
An important argument of cry archaic is interconnection regulations
for its implementation with all major funeral ritual codes: acting, person-
al, temporal, locative, music. The article analyzes the laments function-
ing in acting system and personal semantic layers of Ukrainian funeral
traditions.
Ceremonial regulation to enforce cry, that its necessity in the context
of a funeral, despite the prevalence of the entire Ukrainian ethnographic
territory has an interesting local features. Folk material and ethnographic
descriptions of funeral rites give reason to distinguish mandatory criteri-
on of mourning in funeral from strict regulation to the possible absence.
The high degree of commitment, even to the categorical order, is char-
acteristic to polissa funeral. Ideological installation on this rule embodied
not only in acting code of burial ritual (actually in mourning, but also at
the level of verbalization became a folk understanding) in the form of
phraseology (cliche wishes and positive replica of mourning for parents)
and narratives, including legends.
Prohibition for children and suicide mourn plus the rule not to cry
too long is pragmatic motivation protective mechanism of traditional
culture, which aims to preserve the health and life of the mother who
lost her child. However, this does not preclude the belief system of special
magical status about children and suicides in the system of people’s be-
liefs and perceptions that exist in the passive memory of people and get
verbal actualization at the funeral.
Keywords: mourning, ritual pose, holosylnytsya, died.
http://www.etnolog.org.ua
|