Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р.
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Series: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76497 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. / С. Скруха // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 191-195. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76497 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-764972025-02-09T13:56:23Z Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. Скруха, С. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. / С. Скруха // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 191-195. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76497 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Скруха, С. Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Скруха, С. |
| author_facet |
Скруха, С. |
| author_sort |
Скруха, С. |
| title |
Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. |
| title_short |
Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. |
| title_full |
Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. |
| title_fullStr |
Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. |
| title_full_unstemmed |
Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. |
| title_sort |
традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці берестецької битви 1651 р. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76497 |
| citation_txt |
Традиції поховання козаків та цвинтарі козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р. / С. Скруха // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 191-195. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT skruhas tradicíípohovannâkozakívtacvintaríkozacʹkoídobinamíscíberestecʹkoíbitvi1651r |
| first_indexed |
2025-11-26T14:03:57Z |
| last_indexed |
2025-11-26T14:03:57Z |
| _version_ |
1849861962937139200 |
| fulltext |
191
христианское погребение. Так как таким образом выяснилось, что горо-
дище есть собственно христианское сельское кладбище, судя по монете,
17го в., то раскопки были прекращены» (рис. 2-3).
Наступні покоління археологів (а в листі видачі Звіту В. Л. Беренш-
тама, крім прізвища автора, перераховані ще прізвища московських до-
слідників – І. П. Русанової, С. С. Ширинського, О. М. Мельниковської,
Ю. Ю. Моргунова; київських – О. П. Моці, чернігівських – О. В. Шекуна,
О. М. Веремейчик, Л. В. Ясновської та ін.) беззастережно згадували «пер-
ші розкопки» В. Л. Беренштама на Виповзівському городищі, одноголос-
но ототожнюючи його з рештками літописного міста Лутава, згаданого
вперше в літописах під 1155 р.
Світлана Скруха (Пляшева),
науковий співробітник відділу історії Берестецької битви
НІМЗ «Поле Берестецької битви»
Традиції поховання козаків та цвинтарі
козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р.
Кожному народові з його історією властиві численні традиції – зви-
чаї, обряди, правила і норми поведінки людей, що передаються ними із
покоління в покоління. Традиції живуть і діють довгий час, буває, що і
століттями. Мабуть, не варто наголошувати на суспільній значимості цих
традицій у нашому житті сьогодні. Напевно, не менш важливими вони
були у козацькому, сповненому небезпек і пригод житті.
В першу чергу варто зупинитися на досить сумній традиції похован-
ня померлих чи загиблих козаків-побратимів. Цей звичай нашого народу
бере свій початок із незапам’ятних часів.
До сьогоднішніх днів у народі існують легенди, згідно з якими козаки
ховали покійників під високими могилами, які ніби наносили шапками:
Насипали над козаком
Та високу могилу,
Ой посадили в головоньках
Та червону калину.
Проте дійсність спростовує це романтичне уявлення. Нині в степах
України, як зазначав Д. Я. Телегін, науково досліджено тисячі курганів,
де поховань, які б можна було трактувати як козацькі, практично немає.
Але, водночас, відомі місця, де знаходяться десятки звичайних «плоских»
цвинтарів козацької доби. Могилки над кожним таким похованням неве-
ликі, видовженої форми.
Інколи козацька могила буває перекритою кам’яною плитою з петро-
гліфами (написами на камені). Такі поховання під плитами є на цвинта-
рях Одещини. Над могилою останнього кошового отамана П. Калнишев-
192
ського на Соловецькому кладовищі, яке тепер зруйноване, лежала велика
кам’яна плита з епітафією. Кам’яна плита з написом-орнаментом була та-
кож встановлена на могилі гетьмана П. Дорошенка, який похований під
Москвою (с. Ярополчі Волоколамського повіту).
Як відомо, козаки були глибоко віруючими людьми. Покійників вони
ховали за християнським звичаєм у глибоких ямах. Померлих клали у
випростаному стані на спині головою до заходу. Руки складені долоня-
ми на грудях. Про безінвентарність козацьких поховань стверджують і
розкопки могили Івана Сірка, в якій, крім решток труни та одягу, ніяких
покладень не було виявлено. За даними О. Скальковського, коштовності,
що їх мали козаки, перед смертю заповідали звичайно на церкву, на мо-
настирські обителі, про що підтверджує у своїй праці і Д. Яворницький,
звертаючи увагу на високу релігійність та духовність козацтва.
Цвинтарі козацької доби в Україні відомі у багатьох місцях. Найповні-
ше ці пам’ятки досліджені в Причорномор’ї (Р. О. Шувалов, Д. Я. Телегін).
На низці некрополів того часу дослідниками зафіксовані десятки козаць-
ких могил. Одними з найбільших є Усатівський, Кривобалківський і Ку-
яльницький цвинтарі.
На кожному з цих цвинтарів зафіксовані десятки, а то і сотні ви-
січених з каменю надмогильних монументів у вигляді хрестів, плит
з петрогліфами, оригінальних скульптур «під хрест» та ін. Фантазія
митців,талановитих у каменярській справі, здається, не мала меж; тут їх
налічується понад сто типів і різновидів: прості грецькі, трипелюсткові,
округлі, «променясті», багатоярусні та чимало інших типів хрестів.
Цілу низку таких хрестів-пам’ятників на південній Волині залишила
Національно-визвольна війна українського народу 1648–1654 років, осо-
бливо Берестецька битва 1651 р. в селах Пляшева та Острів Радивилів-
ського району Рівненської області, в селі Плоске, що знаходиться на пів-
денному сході від Дубна, в місті Крем’янці. Тут, на козацьких цвинтарях до
сьогодні зберігаються кам’яні хрести-пам’ятники. Такі хрести-пам’ятники
полеглим за волю і долю українського народу… маємо на їхніх братських
могилах в Збаражі, Шумську, Бродах, інших містах і селах південної Воли-
ні. Вони є свідками пам’яті, народної шани до героїв-козаків [2, 61].
Окрему увагу варто зупинити на козацьких похованнях, які залишилися
після Берестецької битви 1651 р. Тут, біля села Острів Радивилівського ра-
йону, лежить урочище Монастирщина – видовжений із заходу на схід піща-
ний пагорб, який раніше був частиною високого лівого берега заплави річки
Пляшівки і півостровом заходив у заплаву, а своїм кінцем сягав її річища.
Сьогодні це стариця під лісом на східному березі заплави. Це підвищення у
1908–1910 роках належало громаді села Острів. Воно використовувалося як
орне поле. Очевидно, це був козацький цвинтар або братська могила, в якій
було поховано козаків та селян, які загинули у Берестецькій битві.
«Піскувата могила все більше і більше на той час розсувалась під доща-
ми і природними факторами, а козацькі кості, що лежали на глибині, ви-
193
явились зверху. Цілими рядами лежали козацькі кістяки, поховані після
бою… головою на схід» [2, 91]. Про це писали «Волинські єпархіальні відо-
мості» у травні 1909 р. Газета від 21 травня 1909 р. повідомляє, що під час
Берестецької битви там був православний монастир, що землі там малоро-
дючі і селяни погоджуються припинити розорювання цих земель та відда-
ти їх в загальнонародне користування. В 1910 р. селяни в замін на цю землю
одержали наділи іншої, а оранку на Монастирщині було припинено [1].
У другій половині ХХ ст. основу півострова Монастирщина було пе-
рекопано широким ровом, яким було спрямоване нове річище Пляшівки.
Таким чином, горб Монастирщина опинився на її правому березі. На неве-
ликій ділянці в західній частині Монастирщини збереглися два кам’яних
хрести, характерні за своїм типом для ХVІІ ст. Один з них вищий, простої
роботи, без будь-яких написів. Рамена другого хреста майже сягають зем-
лі. На одному боці цього хреста – напис кириличними літерами зі скоро-
ченнями й титлами: «Цар Ісус Христос.» Археологічною розвідкою 1985 р.
на зворотному боці цього хреста було виявлено ледве помітну дату «1651»,
що має значну історичну цінність.
Раніше в урочищі Монастирщина стояли чотири такі хрести. Один з
них, третій, на якому зберігся напис: «Зде лежаще воїни» знаходиться в екс-
позиції Київського історичного музею, інший, четвертий, – під престолом
у вівтарі Михайлівської церкви НІМЗ «Поле Берестецької битви» [4, 140].
Після закінчення війни у селі Пляшева було відновлено колгосп «Пе-
ремога». Знову було поновлено оранку на Монастирщині, а кам’яні хрести
скинуто з горба. Гостра реакція місцевої інтелігенції допомогла припини-
ти оранку і встановити хрести на їхніх місцях. Територію Монастирщини
було засаджено сосновим лісом.
Відомий археолог І. К. Свєшніков, який понад 20 років очолював ар-
хеологічну експедицію на полі Берестецької битви, не виключав, що че-
рез Монастирщину могла проходити одна з трьох козацьких переправ 10
липня 1651 р.. У своїй монографії «Битва під Берестечком» (1993 р.), яка
стала підсумком багаторічної експедиції, він писав: «Її ознаки (тобто пе-
Рис. 1. Козацький
цвинтар в с. Острів
на Монастирщині,
поч. ХХ ст.
194
реправи – авт.) слід було б шукати в низовині за східним кінцем урочища,
але велике заболочення заплави стариці Пляшівки виключає можливість
проведення тут будь-яких земляних робіт. Можливо, кладовище вини-
кло в цьому місці саме тому, що тут було поховано козаків, які загинули,
відступаючи з табору» [4, 141]. Очолювана І. К. Свєшніковим експедиція
оглянула також урочище Попів Горб, що знаходиться на утвореному пет-
лею Пляшівки півострові над заплавою правого берега річки. На цьому
підвищенні стояла Михайлівська церква, збудована 1650 р. з ініціативи
місцевого священика села Острів Івана Береговича і перевезена на Ко-
зацькі Могили у 1912 р. На місце колишнього престолу церкви постав-
лений кам’яний хрест з відповідним написом. За спогадами старожилів
села Острова, біля старої церкви, в урочищі Попів Горб, колись також зна-
ходився давній цвинтар, на якому було близько 20 камінних хрестів. Вже
в часи радянської влади, коли там вирішили побудувати сільську амбула-
торію, весь старий цвинтар бульдозером згорнули в річку Пляшівку [3].
Згідно з писемними джерелами, король Ян ІІ Казимир наказав забитого
у козацько-селянському таборі митрополита Йоасафа поховати у найближ-
чій до табору православній церкві. Розкопки в урочищі Попів Горб з метою
виявлення поховання митрополита проведено у 1970, 1971, 1974 роках. Було
досліджено місце, на якому до 1912 р. стояла Михайлівська церква та най-
ближче її оточення і розкрито 248 метрів квадратних суцільної площі, на
якій виявлено 41 непорушене поховання, 35 окремих людських кісток-чере-
пів та 26 скупчень кісток, що походять з могил, зруйнованих будівництвом
церкви та пізнішими похованнями. Як пише І. К. Свєшніков, «усі захоро-
нення були здійснені за православним обрядом – у простягнутому поло-
женні, головами на захід. З руками, схрещеними на грудях. Вони лежали в
ямах глибиною 0,84–1,7 м від сучасної поверхні ґрунту і належали чолові-
кам, жінкам та дітям різного віку. У багатьох похованнях біля кістяків було
знайдено дрібні монети, що підкреслює звичай класти монети у труну не-
біжчикові, який і досі існує в околицях Берестечка. Ця велика кількість по-
ховань, що належали людям різного віку, які вмирали природною смертю
у другій половині ХVІІ–ХVІІІ ст., є доказом того, що село Острів і після
битви продовжувало жити безперервним життям» [4, 159].
Розкопками місця, де стояла Михайлівська церква, виявлено дев’ять
чоловічих поховань. Недалеко від входу у церкву було виявлено похо-
вання без труни на глибині 1 м від сучасної поверхні, в якому лежали два
кістяки дорослих чоловіків. Наскрізні отвори від пострілів, пошкоджен-
ня кісток дозволяють припускати, що ці люди загинули під час воєнних
подій: у одного (верхнього) була відрубана голова. У нижнього – двічі
прострелена. Поховання їх в одній ямі вказує на одночасну їх смерть і до-
зволяє припустити існування якогось зв’язку, що з’єднував їх за життя.
Люди, які їх ховали, вважали гідними їх вічного спочинку в самій церкві.
Все це відповідає писемним повідомленням про смерть корінфського ми-
трополита Йоасафа 10 липня 1651 р., про повне пограбування його речей і
195
про наказ короля поховати його у найближчій церкві. Найближча до Йо-
асафа особа – диякон Павло, який супроводжував його усюди, очевидно,
також загинув під Берестечком і був похований разом з ним.
Археологічними дослідженнями Попового Горба на місці кладовища,
яке оточувало церкву, було виявлено основи трьох кам’яних хрестів, які,
згідно з місцевим звичаєм, були поставлені там як пам’ятники тим похован-
ням. Зовнішні ознаки яких не збереглись. Знайдено також верхню частину
кам’яного хреста з кириличним написом «ІС ХС НІКА» («Ісус Христос пе-
ремагає), що, за петрогліграфічними даними, слід датувати ХVІІ ст.
Археологічні дослідження виявлених на місцях Берестецької бит-
ви поховань, цвинтарів ХVІІ ст. допомогли відтворити окремі картини і
сторінки з історії Берестецької битви 1651 р. Зокрема, картину загибелі,
пограбування і поховання корінфського митрополита Йоасафа. А вияв-
лені на місцях битви кам’яні хрести-пам’ятники полеглим за волю і долю
українського народу свідчать, що наш народ ні на хвилину не забував цих
святих могил, і, думаючи та молячись про спасіння душ полеглих під Бе-
рестечком лицарів, встановлював на них кам’яні пам’ятники.
Література
1. Волинські єпархіальні відомості. – 1909. – 21 травня. – № 21.
2. Рожко В. Козацької слави не змила віків течія (ІІ пол. ХVІІ ст. – 70-і рр. ХХ ст.) //
Рожко В., Пришляк В., Лотоцький П. та ін. Національний пантеон «Козацькі моги-
ли». – 543 с.
3. Кмінська О.А., 1922 р.н., с. Острів. Історія села Острів: Спогади, записані Кунзе-
рою М.М. – 6 вересня 1996 р.
4. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Слово, 1993. – 301 с.
Олександр Шараф-Уралі (Миколаїв)
Поховання доби бузького козацького війська
в с. Баловне на Миколаївщині
Пам’яті Феодосія Тимофійовича Камінського
(1888–1978)
Досить незначна зацікавленість з боку представників історичної науки
окремих регіонів козацькою добою в історії України обертається ентузіаз-
мом місцевих, тобто регіональних, неофітів-краєзнавців з надією, якоюсь
мірою компенсувати «зверхнє» ставлення професійних істориків до укра-
їнської козацької історії Південної України та провокує їхню сміливість у
спробах започаткувати «непрофесійні» дослідження, творити, за подібним
визначенням, тексти. Така ситуація в масштабах України, безумовно, має
свої коріння, проте, і за такої ситуації завжди були, є і будуть виключен-
ня. У минулому, стосовно досліджень історії козацтва, такими виключен-
нями були визначні постаті: А. Скальковський, В. Антонович, Д. Багалій,
Д. Яворницький, В. Голобуцький. Для Миколаївщини, в додаток до згада-
|