Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст.

Розглянуто розвиток історико-краєзнавчих досліджень Кримського півострова російськими мандрівниками в першій третині ХІХ ст. Здійснено аналіз творів російських пілігримів (П. І. Сумарокова, І. М. Муравйова-Апостола, П. П. Свіньїна), що відвідали Тавриду в цей період. Встановлено, що подорожі пред...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Каушлієв, Г.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2011
Назва видання:	Історичний архів. Наукові студії
Теми:	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76593
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст. / Г.С. Каушлієв // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Вип. 6. — С. 95-100. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76593
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-765932025-06-03T16:06:01Z Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст. Русские путешественники в историко-краеведческом изучении Крыма в первой трети ХІХ в Russian travellers in the case of learning of the Crimea in the first decades of 19th c Каушлієв, Г.С. Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Розглянуто розвиток історико-краєзнавчих досліджень Кримського півострова російськими мандрівниками в першій третині ХІХ ст. Здійснено аналіз творів російських пілігримів (П. І. Сумарокова, І. М. Муравйова-Апостола, П. П. Свіньїна), що відвідали Тавриду в цей період. Встановлено, що подорожі представників російської інтелектуальної еліти сприяли активному накопиченню кримознавчих матеріалів, заохочували представників столичної інтелігенції до візитів у Крим та спонукали царський уряд до більш активного освоєння краю. Рассмотрено развитие историко-краеведческих исследований Крымского полуострова русскими путешественниками в первой трети ХІХ в. Осуществлен анализ произведений российских пилигримов (П. И. Сумарокова, И. М. Муравьева-Апостола, П. П. Свиньина), которые посетили Тавриду в этот период. Установлено, что путешествия представителей российской интеллектуальной элиты содействовали активному накоплению крымоведческих материалов, привлекали представителей столичной интеллигенции к визитам в Крым и побуждали царское правительство к более интенсивному освоению края. In the article history of historical and region studies of the Crimean peninsula by Russian travellers in the first decades of 19th century has been considered. Analysis of travellers` notes which visited Taurida (P. I. Sumarokov, I. M. Muravyov-Apostol, P. P. Svinin) has been accomplished. It was proved that voyages of members of Russian intellectual elite had helped in case of accumulation of information about Crimea’s history, attracted spokesmen of metropolitan intelligentsia to travels in Crimea and facilitated tsar’s government to accelerate rate of mastering of this region. 2011 Article Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст. / Г.С. Каушлієв // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Вип. 6. — С. 95-100. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76593 910.4:908(477.75) «18» uk Історичний архів. Наукові студії application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
spellingShingle	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Каушлієв, Г.С. Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст. Історичний архів. Наукові студії
description	Розглянуто розвиток історико-краєзнавчих досліджень Кримського півострова російськими мандрівниками в першій третині ХІХ ст. Здійснено аналіз творів російських пілігримів (П. І. Сумарокова, І. М. Муравйова-Апостола, П. П. Свіньїна), що відвідали Тавриду в цей період. Встановлено, що подорожі представників російської інтелектуальної еліти сприяли активному накопиченню кримознавчих матеріалів, заохочували представників столичної інтелігенції до візитів у Крим та спонукали царський уряд до більш активного освоєння краю.
format	Article
author	Каушлієв, Г.С.
author_facet	Каушлієв, Г.С.
author_sort	Каушлієв, Г.С.
title	Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст.
title_short	Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст.
title_full	Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст.
title_fullStr	Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст.
title_full_unstemmed	Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст.
title_sort	російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні криму в першій третині хіх ст.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76593
citation_txt	Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст. / Г.С. Каушлієв // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Вип. 6. — С. 95-100. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT kaušlíêvgs rosíisʹkímandrívnikivístorikokraêznavčomuvivčenníkrimuvperšíitretiníhíhst AT kaušlíêvgs russkieputešestvennikivistorikokraevedčeskomizučeniikrymavpervoitretihíhv AT kaušlíêvgs russiantravellersinthecaseoflearningofthecrimeainthefirstdecadesof19thc
first_indexed	2025-11-30T14:32:56Z
last_indexed	2025-11-30T14:32:56Z
_version_	1850226171822735360
fulltext	Випуск 6 95 УДК 910.4:908(477.75) «18» Г. С. Каушлієв РОСІЙСЬКІ МАНДРІВНИКИ В ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОМУ ВИВЧЕННІ КРИМУ В ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ СТ. Розглянуто розвиток історико-краєзнавчих досліджень Кримського півострова російськими мандрівниками в першій третині ХІХ ст. Здійснено аналіз творів російських пілігримів (П. І. Сумарокова, І. М. Муравйова-Апостола, П. П. Свіньїна), що відвідали Тавриду в цей період. Встановлено, що подорожі представників російської інтелектуальної еліти сприяли активному накопиченню кримознавчих матеріалів, заохочували представників столичної інтелігенції до візитів у Крим та спонукали царський уряд до більш активного освоєння краю. Ключові слова: краєзнавство, мандрівники, подорожні записки, Крим. Рассмотрено развитие историко-краеведческих исследований Крымского полуострова русскими путешественниками в первой трети ХІХ в. Осуществлен анализ произведений российских пилигримов (П. И. Сумарокова, И. М. Муравьева-Апостола, П. П. Свиньина), которые посетили Тавриду в этот период. Установлено, что путешествия представителей российской интеллектуальной элиты содействовали активному накоплению крымоведческих материалов, привлекали представителей столичной интеллигенции к визитам в Крым и побуждали царское правительство к более интенсивному освоению края. Ключевые слова: краеведение, путешественники, путевые записки, Крым. In the article history of historical and region studies of the Crimean peninsula by Russian travellers in the first decades of 19th century has been considered. Analysis of travellers` notes which visited Taurida (P. I. Sumarokov, I. M. Muravyov-Apostol, P. P. Svinin) has been accomplished. It was proved that voyages of members of Russian intellectual elite had helped in case of accumulation of information about Crimea’s history, attracted spokesmen of metropolitan intelligentsia to travels in Crimea and facilitated tsar’s government to accelerate rate of mastering of this region. Key words: region studies, travellers, travellers` notes, the Crimea. У сучасній вітчизняній історичній науці нещо- давно оформився перспективний напрямок, що характеризується підвищеним інтересом до історії вивчення українських земель мандрівниками з Росії та Західної Європи. Особливого значення штудії з вивчення записок і мемуарів вояжерів набувають при дослідженнях історії України у XVIII-XIX ст. Саме цей період відзначається певною нестачею джерел, які б висвітлювали події, що відбувались на території нашої держави за часів відсутності незалежності, з неупереджених позицій. Подорожні щоденники та спогади пілігримів дають нам змогу всебічно дослідити культурні, політичні, соціально-економічні, етнодемографічні процеси, котрі проходили на українських землях наприкінці XVIII-XIX ст. Як наслідок, матеріали викладені в записках як західноєвропейських, так і російських мандрівників, дозволяють нам не тільки реконструювати стан та характер дипломатичних, культурних, економічних зв’язків між різними регіонами України, що в першій половині XIX ст. належали до складу Російської імперії, але й використати їх у наукових розробках, присвячених проблемам вітчизняного народознавства та пам’яткознавства. Серед найбільш цікавих дисертацій з цієї проблеми відзначимо роботи П. О. Бочана [1] та Н. О. Ни- кифоренко [2]. Кримські дослідники також досить активно вивчають записки й спогади російських та західноєвропейських пілігримів, що відвідали Тавриду наприкінці XVIII-XIX ст. Монографія та серія публікацій А. А. Непомнящего на сьогодні є найважливішим доробком у вивченні внеску мандрів- ників в історико-краєзнавче вивчення Кримського півострова після його інкорпорації до складу Російської імперії [3; 4; 5; 6; 7]. Також необхідно відзначити дисертацію О. М. Деремедведь, яка дослі- дила записки англійських мандрівниць, що відвідали Крим у XIX ст. [8]. Окрім цього, відзначимо публікації С. В. Громенка та М. І. Храпунова, в яких проаналізовано записки польських та англійських мандрівників, котрі здійснили подорожі до Криму в XIX ст. [9; 10; 11; 12]. Незважаючи на те, що кримські дослідники при- діляють досить багато уваги подорожнім щоденникам та спогадам вояжерів, у сучасній кримській історіо- Історичний архів 96 графії спостерігається відсутність комплексного аналізу внеску російських мандрівників в історико- краєзнавче вивчення Тавриди в першій половині XIX ст. Саме тому мета даного дослідження – визначення ролі представників російської інтелекту- альної еліти в дослідженні історії, культури, етнографії Кримського півострова після утворення на його території окремої адміністративно-терито- ріальної одиниці – Таврійської губернії. Після входження Південного Причорномор’я до складу Російської імперії 1783 р. вітчизняні науковці та громадські діячі отримали можливість вільно вивчати географію, історію, економіку, побут та звичаї народів Тавриди. До остаточного приєднання півострова до Російської держави на далекі мандрівки наважувались лише співробітники столичної Академії наук (експедиція В. Ф. Зуєва), котрі мали завдання загального вивчення краю, що протягом багатьох століть залишався для європейської спільноти «terra incognita» через відсутність інфраструктури та значну кількість небезпек на шляху до Криму. Соціально- економічні реформи російської влади в останні десятиріччя XVIII ст. істотно покращили ситуацію в регіоні, відкривши двері для іноземних та вітчизняних пілігримів, які бажали дослідити Кримській півострів. Найбільш відомими відвідувачами Тавриди наприкінці XVIII ст. стали П. С. Паллас, Ж. Ромм, В. В. Ізмайлов та ін. Одним з російських першовідкривачів Криму на рубежі XVIII-ХІХ ст. став відомий письменник та громадський діяч Павло Іванович Сумароков (?– 1846). Перша його мандрівка до Тавриди відбулась ще 1799 р. Результатом цього вояжу стала книга «Путешествие по всему Крыму и Бессарабии в 1799 г.», яка була опублікована вже 1800 р. В 1802 р. та 1805 р. ця робота була перекладена на німецьку та шведську й видана в Лейпцигу та Стокгольмі [13; 14]. В цьому творі П. І. Сумароков досить докладно змалював перебіг своєї подорожі українськими землями, зробивши наголос на описах пам’яток античності й середньовіччя, економічного розвитку міст Криму [15]. Після завершення подорожі письменник отримав посаду в Міністерстві юстиції. В 1802 році П. І. Сумароков був відряджений до Криму в якості судді, який мав вирішувати майнові суперечки на півострові у складі спеціальної земельної комісії. Саме завдяки діяльності цієї організації, в якій працю- вали такі відомі громадські діячі, як І. В. Лопухін, Д. Б. Мертваго та ін., в період з вересня 1802 р. до вересня 1810 р. було вирішено понад сімсот судових справ, сформовано законодавчу базу для подальших земельних відносин у Таврійській губернії [16, с. 166– 169]. Окрім виконання прямих службових обов’язків у якості судді, П. І. Сумароков досить активно подорожував, вивчаючи Кримський півострів. Більш докладне знайомство з історією, культурою і побутом місцевого населення дало йому змогу підготувати нову книгу – «Досуги крымского судьи, или Второе путешествие в Тавриду», котра була опублікована у двох частинах. Перша з них побачила світ уже 1803 р., а другу частину було надруковано 1805 р. Цей твір автор присвятив імператору Олек- сандру І [17]. Перша частина «Досугов крымского судьи» містить в собі значну кількість різноманітних кримо- знавчих відомостей. При підготовці свого твору П. І. Сумароков скористався історичними відо- мостями з творів античних авторів (Геродот, Пліній), а також трудами авторів епохи просвіти («Таврикия, или Известия древнейшие и новейшие о состоянии Крыма и его жителях до наших времен» А. С. На- рушевича), доповнивши їх власними роздумами та спостереженнями [17, ч. 1, с. 90]. Особливий акцент у другій книзі П. І. Сумарокова зроблено на економічному розвитку півострова. У своєму творі письменник докладно змалював становище кримських портів (Євпаторії, Керчі, Севастополя, Феодосії), проаналізувавши їх торгівельні можливості. Так, наприклад, розповідаючи про Євпаторію, він відзначив, що місто щорічно відві- дують до ста сімдесяти іноземних торгівельних ко- раблів з різноманітними товарами: кавою, пряностями, фруктами, шовком. За даними автора «Досугов крымского судьи» загальний товарообіг у місті 1801 р. досягав 55 000 руб. [17, ч. 1, с. 130–131]. Розповідаючи про зміни, котрі відбулись на півострові після приєднання його до Російської імперії, особливу увагу мандрівник приділив етно- демографічним процесам. У своїх міркуваннях щодо подальшого розвитку Криму письменник дійшов висновку про необхідність активізації колонізації, оскільки в 80-90-ті роки XVIII ст. край залишило близько двохсот тисяч кримських татар. Обез- люднення регіону призвело як до запустіння багатьох родючих земель, так і до численних зловживань з боку місцевої адміністрації, представники якої досить часто несправедливо розподіляли земельні ресурси. Все це, на думку П. І. Сумарокова, значно спо- вільнювало економічне зростання Тавриди, не дозволяючи повністю розкрити увесь потенціал краю [17, ч. 1, с. 161]. Перша частина «Досугов крымского судьи» є цінним джерелом з вивчення місцевих старо- житностей, оскільки містить описи та малюнки античних пам’яток. Під час поїздки до Севастополя П. І. Сумароков відвідав Балаклаву, Георгіївський монастир, руїни Херсонесу. Досліджуючи пам’ятки старовини, письменник указав на недбале ставлення до них з боку місцевої влади й місцевих жителів: «Нині відоме надбання Греків (Херсонес) складає дачу пані Алексіянової, на місцях храмів, будівель, укріплень, пасуться отари овець, увесь терен міста перетворився на понурий, порослий ялівцем степ» [17, ч. 1, с. 199–200]. У другій частині свого твору П. І. Сумароков продовжив розповідати про свої історико-краєзнавчі дослідження. Письменник відвідав печерні міста Криму: Ескі-Кермен, Тепе-Кермен, Мангуп-Калє. На початку ХІХ ст. ці середньовічні комплекси пере- бували практично в повному запустінні, тому мандрівнику було надзвичайно важко розрізнити сліди візантійської та османської присутності серед руїн. Тим не менш, досліджуючи печерні міста, пілігрим висловив думку, згідно з якою їх заснов- Випуск 6 97 никами були готи, що намагались захиститись від степових кочівників [17, ч. 2, с. 49–50]. Восени 1802 р. Павло Іванович продовжив свої дослідження античних старожитностей, відпра- вившись до Південно-Східного Криму в пошуках давньогрецьких міст та поселень. Мандрівник, котрий спирався на труди Плінія та Страбона, оглянувши руїни поблизу селища Апук, прийняв їх за античне місто Німфей [17, ч. 2, с. 98]. Після цього письменник вирушив до Керчі та Єнікалє. Перебуваючи в Керчі, П. І. Сумароков не лише докладно описав вигляд та стан фортеці, а й відвідав місцеві кургани, які на той час ще не було піддано масовому розграбуванню. Підсумком подорожі по Керченському півострову став невеликий нарис історії краю від античної доби до початку ХІХ ст. [17, ч. 2, с. 110–116]. Завершивши вивчення цього регіону, пілігрим переправився на Таманський півострів, а потім повернувся до Сімферополя. Наприкінці 1802 р. П. І. Сумароков повернувся до Санкт-Петербургу. «Досуги крымского судьи» є знаковим твором про Крим за доби правління Олександра І. П. І. Су- марокову вдалося створити неабиякий інтерес у столичної громадськості до історії і культури Тавриди, а також звернути увагу урядовців на численні проблеми краю: повільні темпи колонізації, низький рівень господарського освоєння родючих земель, халатне ставлення до античних та середньовічних старожитностей. Таким чином, публікація робіт Павла Івановича сприяла не тільки активізації історико-краєзнавчих досліджень Кримсь- кого півострові, а й певною мірою прискорила темпи його соціально-економічного розвитку на рубежі XVIII-ХІХ ст. 1820 р. Крим відвідав видатний громадський і державний діяч І. М. Муравйов-Апостол (1765-1851). Іван Матвійович народився 1765 р. в родині військового інженера генерал-майора М. А. Му- равйова та О. П. Апостол, онуки українського гетьмана Д. П. Апостола. До повстання декабристів, в якому взяли участь троє його синів, І. М. Муравйов- Апостол служив у Колегії іноземних справ [18, с. 166]. У травні 1826 р. він пішов у відставку, присвятивши своє життя науковій та літературній діяльності [19, с. 79]. Найбільш відомим твором Івана Матвійовича є книга у двадцяти п’яти «листах» «Путешествие по Тавриде в 1820 году», котра була опублікована в Санкт-Петербурзі 1823 р. Ця робота містить в собі цінні історичні відомості, описи флори і фауни краю, нариси східних звичаїв, подробиці міського та сільського життя Тавриди в 20-ті роки ХІХ ст. [20]. Прийнявши рішення відвідати Кримський півострів, І. М. Муравйов-Апостол звернувся до творів античних авторів (Геродота, Страбона), а також його сучасників, намагаючись якомога докладніше підго- туватись до майбутньої подорожі. Загалом у Криму письменник провів вісім тижнів, у той час як підготовка й організація поїздки зайняли майже два роки [20, c. 6]. Античні пам’ятки викликали в мандрівника найбільшу цікавість, тому одним з перших місць, які відвідав І. М. Муравйов-Апостол, став Херсонес. У шостому листі «Путешествия по Тавриде» міститься порівняльна характеристика фрагмента з «Географії» Страбона, котрий описав географічне положення давньогрецького полісу та картини, що повстала перед Іваном Матвійовичем. Відзначимо, що письменник намагався співвіднести назви давнь- огрецький міст, що згадуються у творах античних авторів, з населеними пунктами Криму початку ХІХ ст. [20, c. 71–72, 79]. Культура і архітектура кримських татар також цікавили пілігрима. В десятому листі міститься докладний опис бахчисарайського палацу. Цей архітектурний пам’ятник І. М. Муравйов-Апостол сприймав як втілення літературного шедевру арабської літератури збірки казок «1000 і одна ніч». Письменник змалював пишне оздоблення кожного приміщення ханської резиденції, фонтани і гарем кримського хана. На той час будівлі палацу знаходились в аварійному стані, оскільки протягом десятиліть не ремонтувались: «Різні будиночки, де колись жертви любові<<…>>томилися у неволі, являють собою зараз сумну картину руйнацій: стелі, що обвалились, понівечені підлоги» [20, с. 114–115]. Також лист містить в собі опис кладовища кримських ханів, їх гробниць, мавзолею (дюрбе). На думку І. М. Муравйова-Апостола, в цій погребальній споруді перебували останки дружини хана Керім-Гірея, котра була грузинкою за походженням. Цікаво, що автор «Путешествия по Тавриде» відкидав легенду, згідно з якою в дюрбе перебував прах польської княжни з родини Потоцьких. Цей варіант легенди відстоював Адам Міцкевич, котрий відвідав Крим 1827 р. [20, с. 118–119] Подальший шлях Івана Матвійовича пролягав через печерні міста Криму. Письменник відвідав Чуфут-Калє та Мангуп-Калє, описавши побут та звичаї караїмів, що мешкали на території цих середньовічних комплексів [20, с. 128]. Повертаючись до Бахчисараю, мандрівник натрапив на руїни оборонних споруд, які здалися йому «старші за ханську столицю і, відповідно, татарського володарювання в Криму» [20, с. 131]. Вочевидь, І. М. Муравйов-Апостол спостерігав фрагменти візантійських фортифікаційних споруд, що не збереглися до наших часів. Дослідження середньовічних комплексів пілігрим продовжив на Східному узбережжі Криму. Відвідавши Судак та околишні землі, письменник, зокрема, зазначив: «На цьому просторому розкаті, на якому Паллас бачив велику кількість будівель приємної готичної культури, які вже при ньому застосовувались на зведення казарм, я нічого не знайшов, окрім церкви» [20, с. 201]. З цього свідчення випливає, що протягом останніх десятиліть ХVIII – перших десятиріч ХІХ ст. на території Судака були зруйновані десятки пам’яток архітектури, а від самої фортеці залишились лише невеликі фрагменти стін та одна башта. Розповідаючи про стан господарського освоєння судакської долини, І. М. Муравйов-Апостол відзначив, що російські поміщики руйнують її екологічний баланс, оскільки намагаються насадити Історичний архів 98 якомога більше виноградників, при цьому не дотримуючись жодних норм чи правил [20, с. 206]. «Путешествие по Тавриде» представляє собою цінне джерело з історії містобудівництва в Криму, оскільки І. М. Муравйов-Апостол відвідав і описав більшість населених пунктів півострова. Так, наприклад, під час візиту до Феодосії, мандрівник зазначив, що це місто має неабиякий торгівельний та курортний потенціал. У той же час він наголосив на необхідності надання Феодосійському градо- начальству додаткової фінансової допомоги від царського уряду для прискорення економічного розвитку не лише міста, а й всього Криму [20, с. 249]. Також у творі пілігрима зустрічаються цікаві відомості про нереалізовані містобудівні проекти. Перебуваючи на Південному березі Криму, Іван Матвійович дізнався про плани будівництва нового міста – Софіополя, який планувались звести неподалік від Алупки. Однак, прибувши на місце будівництва, письменник побачив лише двадцять залишених просто неба колод. Жодних інших ознак будівництва він так і не побачив [20, с. 162]. Відзначимо, що під час поїздки до Ялти І. М. Му- равйов-Апостол завітав до ботанічного саду, який нещодавно був відкритий у селищі Микита завдяки діяльності А. Е. Рішельє та Х. Х. Стевена. Мандрівник змалював сад як прекрасне місце, де зростають апельсинові та лимонні дерева, мирт, кипариси. В саду, за даними Івана Матвійовича, була влаштована оранжерея, ботанічна бібліотека, невеликий храм [20, с. 158–159]. «Путешествие по Тавриде» І. М. Муравйова- Апостола займає почесне місце серед кримознавчих творів, що були написані в першій третині ХІХ ст. Поява цієї книги викликала нову хвилю інтересу до Тавриди в столичних колах. Так, наприклад, О. С. Пушкін, який відвідав півострів того ж 1820 р., з цікавістю ознайомився з працею Івана Матвійовича. Красномовні описи природи, докладні нариси з історії Криму, оригінальне зображення сцен з життя місцевих жителів (караїмів та кримських татар) перетворили «Путешествие по Тавриде» у своєрідний путівник Кримським півостровом, яким користу- вались не лише вітчизняні мандрівники, а й іноземні вояжери, котрі бажали побачити Південноукраїнські землі, оскільки твір І. М. Муравйова-Апостола неодноразово видавався в Росії, а також був перекладений на німецьку та італійську [21; 22]. Серед російських інтелектуалів, що відвідали Крим у 20-30-ті роки ХІХ ст., помітною фігурою був Павло Петрович Свіньїн (1787-1839). Для більшості дослідників його постать цікава у світлі заснування їм музейної колекції «Русский музеум». У той же час досить маловідомим лишається той факт, що саме П. П. Свіньїн, завдяки своїм подорожнім записам, вплинув на формування інтересу столичної та провінційної російської громадськості до історії та природи Тавриди. Крім того, завдяки йому на сто- рінках часопису «Отечественные записки» з’явились публікації, присвячені Кримському півострову. П. П. Свіньїн походив з родини заможних костромських поміщиків. Отримавши освіту в Московському університеті, він поступив на службу до Архівної Колегії іноземних справ, продовжив кар’єру в Міністерстві іноземних справ. 1806 р. у якості перекладача Павла Петровича було команди- ровано в район Середземномор’я, де він зустрівся з майбутнім президентом Греції І. А. Каподістріа. Ця зустріч мала важливе значення для П. П. Свіньїна, оскільки саме Іоанніс Каподістріа підказав ідею створити труд, в якому б знайшли відображення побут та звичаї народів Російської імперії. По- вернувшись на батьківщину, дипломат реалізував свій задум у знаменитій праці «Картины России и быт разноплеменных ее народов. Из путешествий П. П. Свиньина», котра була опублікована 1839 р. вже після смерті автора. На жаль, світ побачила лише перша частина книги, багато цінних матеріалів були загублені [23, с. 47]. З 1816 р. П. П. Свіньїн розпочинає видавництво часопису «Отечественные записки». Серед авторів цього журналу були відомі російські археологи, бібліографи, поети, письменники: М. В. Гоголь, М. П. Погодін, І. О. Стемпковський, П. І. Сумароков та ін. Перші кримознавчі публікації на сторінках цього видання з’явились у 1821 р. Серед перших робіт відзначимо статтю О. В. Храповицького «Знакомства и встречи на Южном берегу Тавриды», а також публікації фрагментів його щоденника, в якому розповідалось про його подорож до Криму. Пізніше на шпальтах «Отечественных записок» з’явились уривки з мандрівки до Криму на початку 20-х років ХІХ ст. самого П. П. Свіньїна [24, с.163]. Результатом подорожі письменника до Криму у 1825 р. стала серія публікацій на основі щоден- никових записів. У «Письме издателя «Отечественных записок» редактору» Павло Петрович зупинився на загальному описі своєї подорожі до Криму, акцентувавши увагу на зустрічах з відомим людьми – С. М. Броневським, М. С. Воронцовим та ін. За рік П. П. Свіньїн опублікував «Обозрение путешествия издателя «Отечественных записок» по России в 1825 году» [66]. У цьому творі письменник не лише описав археологічні пам’ятки різних народів та культур, освітив діяльність відомих учених (І. П. Бламберга, П. О. Дюбрюкса), а й порушив питання про необхідність збереження культурної спадщини на території Кримського півострова. Цією публікацією Павло Петрович зробив вагомий внесок у розвиток історичного кримознавства, оскільки у своїй праці виклав описи міст та пам’яток старовини, що були знайдені на їх території, а також склав нарис з історії вивчення різних районів Криму, який супроводжу- вався списком краєзнавців та їх публікацій стосовно Тавриди. Пізніше на сторінках «Отечественных записок» з’явились окремі публікації мандрівника, присвячені кримським містам та достопам’ятним місцям. Так, наприклад, змальовуючи Керч, пись- менник відзначив його зручне становище як порту, де необхідно розвивати торгівлю та рибні промисли. П. П. Свіньїн відзначив, що Керченський півострів слід використовувати в якості плацдарму для розвитку торгівельних та дипломатичних відносин із народами Кавказу. Крім того, його стаття містить опис місцевого музею старожитностей,археологічних розкопок погребальних споруд на території Керчі [25, с. 11–29]. Випуск 6 99 Матеріали, що були зібрані під час подорожей по Тавриді, в подальшому стали основою для кримських нарисів «Картины России и быт разноплеменных ее народов. Из путешествий П. П. Свиньина». Загалом твір письменника містить десять оповідей, присвя- чених Криму та його мешканцям: «Дворец крымских ханов в Бахчисарае», «Служение Дервишей», «Бахчи- сарайский фонтан», «Татарская кофейня в Бахчисарае», «Кучук-Ламбат», «Керчь», «Древняя Пантикапея», «Крымский грек», «Гречанка», «Цыганы» [26, с. 329– 331, 337–338]. Ці нариси мають особливу цінність в контексті історико-краєзнавчих досліджень Кримського півострова, оскільки в них міститься значний масив відомостей, що характеризують громадське життя, культуру, побут народів, що мешкали на теренах Тавриди в першій половині ХІХ ст. Завдяки старанням П. П. Свіньїна російські письменники, наукові діячі отримали змогу вперше в історії російської громадської думки налагодити наукові дискусії навколо проблем історії, культури, економіки, етнографії Криму. Це, в свою чергу, дало змогу залучити представників столичної інтелігенції до активного вивчення та освоєння Тавриди в першій третині ХІХ ст. В результаті цієї активізації в 30-40-х роках ХІХ ст. російським ученим вдалося розробити нові підходи в кримознавчих дослідженнях, перей- шовши від загального вивчення краю до цілеспря- мованих експедиційних поїздок. Таким чином, завдячуючи подорожам та виданням подорожніх записок П. І. Сумарокова, І. М. Му- равйова-Апостола, П. П. Свіньїна в першій третині ХІХ ст. в російській громадській свідомості остаточно було сформовано загальне уявлення про Кримській півострів. Твори цих мандрівників викликали хвилю інтересу до пам’яток архітектури і культури Тавриди як серед російської інте-лектуальної еліти, так і серед іноземців, оскільки записки вітчизняних мандрівників перекладались на німецьку, італійську, шведську. Подорожі російських інтелектуалів до Криму не лише сприяли активному накопиченню кримознавчих матеріалів, але й спонукали царський уряд до більш активного засвоєння краю через те, що проблема розвитку Південноукраїнських земель набувала розголосу, перетворившись на предмет публічних дискусій. Окрім цього, твори російських вояжерів на сьогодні є важливим джерелом з історії, економіки, етнографії Криму в першій половині ХІХ століття, тому що до нинішнього часу до нас дійшов досить невеликий масив документів, що висвітлює події, які трапились на півострові в перші десятиріччя після створення Таврійської губернії. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Бочан П. О. Україна в поглядах німецьких і французьких вчених, послів і мандрівників XVII – XIX ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Петро Олегович Бочан. – Чернівці, 2008. – 20 с. 2. Никифоренко Н. О. Мандрівні записки Й. А. Гільденштедта як джерело з соціально-економічної історії України другої половини XVIII ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 00.07.06 / Наталя Олексіївна Никифоренко. – Донецьк, 2000. – 17 с. 3. Непомнящий А. А. Записки путешественников и путеводители в развитии исторического краеведения Крыма (последняя треть ХVІІІ – начало ХХ века)/ А. А. Непомнящий ; Ин-т укр. археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского НАН Украины. – К., 1999. – 211 с. 4. Непомнящий А. А. Иностранные путешественники о колонизации Крыма в конце XVIII – XIX веке / А. А. Непомнящий // Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку: Наукові доповіді. Міжнародна науково-методична конференція: У 2 ч. – Херсон, 1997. – Ч. 1. – С. 219–223. 5. Непомнящий А. А. К вопросу о начале научного изучения Крыма: Экспедиция В. Ф. Зуева / А. А. Непомнящий // Пилигримы Крыма – 98: Путешествия по Крыму, путешественники о Крыме. Международ. науч. конф. : мат-лы. – Симферополь : Крымский архив, 1998. – С. 91–96. 6. Непомнящий А. А. Мандрівництво по Криму у першій третині ХІХ ст. та його роль у розвитку краєзнавства та туризму / А. А. Непомнящий // Туристично-краєзнавчі дослідження / Ін-т туризму ФПУ. – Київ, 1998. – Вип. 1: Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції «Туризм в Україні: економіка та культура»: у 2 ч. – Ч. 2. – С. 138–144. 7. Непомнящий А. А. Ж.-Ф. Гамба и его записки о путешествии по Крыму / А. А. Непомнящий // Крымский архив. – Симферополь, 1999. – Вып. 4. – С. 35–42. 8. Деремедведь Е. Н. Крымская Ривьера : Авантюрные приключения англичанок в Тавриде / Е. Н. Деремедведь. – Симферополь : Сонат, 2008. – 208 с. 9. Громенко С. В. Густав Олизар и его воспоминания как источник по истории Крыма / С. В. Громенко // Историческое наследие Крыма. – Симферополь, 2006. – № 15. – С. 156–167. 10. Громенко С. В. Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей / С. В. Громенко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. праць. – Миколаїв, 2009. – Вип. 3. – С. 134–136. 11. Храпунов Н. И. Крым в описаниях Реджинальда Хербера (1806 г.) / Н. И. Храпунов // Материалы по Археологии, Истории и Этнографии Таврии. – 2008. – Вып. 14. – С. 645–697. 12. Храпунов Н. И. Путешествие по Крыму Стивена Греллета / Н. И. Храпунов // Материалы по Археологии, Истории и Этнографии Таврии. – 2009. – Вып. 15. – С. 656–681. 13. Soumarokoff P. Reise durch die Krimm und Bessarabien im Jahre 1799 / Aus d. Russ. von Johann Richter / P. Soumarokoff. – Leipzig, 1802. – 230 s. 14. Soumarokoff P. Rese genom Krimm och Besarabien ofwersättniug af P. O. Gravander / P. Soumarokoff. – Stockholm, 1805. – 118 s. 15. Сумароков П. И. Путешествие по всему Крыму и Бессарабии в 1799 году с историческим и топографическим описанием всех мест / П. И. Сумароков. – М. : Унив. тип. Ридигера, 1800. – 244 с. 16. Дерий С. П. К вопросу о деятельности комиссии по разрешению земельных споров (1802-1810 гг.) / С. П. Дерий // Материалы по Истории, Этнографии и Археологии Таврии. – 1993. – Вып. 3. – С. 161–169. 17. Сумароков П. И. Досуги Крымского судьи, или Второе путешествие в Тавриду / П. И. Сумароков. – СПб., 1803. – Ч. 1. – 271 с.; Ч. 2. – 272 с. 18. Бокова В. М. Муравьев-Апостол И. М. / В. М. Бокова, Э. В. Данилова // Русские писатели. 1800-1917: Биограф. словарь / гл. ред. П. А. Николаев. – Т. 4. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1999. – С. 166–169. – (Русские писатели 11-20 вв.). 19. Колесникова Н. Н. «Потомки отдадут мне справедливость…» Иван Матвеевич Муравьев-Апостол и его «Путешествие по Тавриде» / Н. Н. Колесникова // Таврика (125 лет со дня основания библиотеки). – Симферополь, 1998. – С. 76–82. Історичний архів 100 20. Муравьев-Апостол И. М. Путешествие по Тавриде в 1820 году / И. М. Муравьев-Апостол. – СПб., 1823. – 337 с. 21. Murawiew-Apostol I. Reisedurch Taurienimjahre 1820 / I. Murawiew-Apostol – Berlin ; Laidberg, 1825. – VI, 249 s. 22. Murawiew-Apostol I. Viaggo per la Tauride fatto nel 1820 / I. Murawiew-Apostol. – Napoli, 1833. – VIII, 511 s. 23. Афиани В. Ю. Русский путешественник Павел Петрович Свиньин (1787-1839) / В. Ю. Афиани // Краеведы Москвы / сост. Л. В. Иванов, С. О. Шмидт. – М. : Московский рабочий, 1991. – Вып. 1. – С. 45–59. 24. Маленко А. Ю. «Пишу, читаю…, думаю о Крыме…»: Крым в жизни и творчестве А. С. Пушкина и его современников / А. Ю. Маленко. – Симферополь : Бизнес-информ, 2005. – 208 с. 25. Свиньин П. П. Керчь, древняя Пантикапея. (Из живописного путешествия по России издателя «Отечественных записок») / П. П. Свиньин // Отечественные записки. – 1828. – Ч. 34. – № 96. – С. 3–31. 26. Свиньин П. П. Картины России и быт разноплеменных ее народов из путешествий П. П. Свиньина / П. П. Свиньин. – СПб, 1839. – Ч. 1. – 388 с. Рецензенти: Непомнящий А. А., д.і.н., професор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського; Дарієнко В. М., д.і.н., професор Херсонського економіко-правового інституту. © Г. С. Каушлієв, 2011 Стаття надійшла до редколегії 20.01.2011

Російські мандрівники в історико-краєзнавчому вивченні Криму в першій третині ХІХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси