Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття»
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Series: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76988 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» / І. Давиденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 186-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76988 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-769882025-02-23T18:19:48Z Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» Давиденко, І. Писемні джерела та історіографія 2013 Article Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» / І. Давиденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 186-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76988 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія |
| spellingShingle |
Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія Давиденко, І. Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Давиденко, І. |
| author_facet |
Давиденко, І. |
| author_sort |
Давиденко, І. |
| title |
Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» |
| title_short |
Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» |
| title_full |
Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» |
| title_fullStr |
Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» |
| title_full_unstemmed |
Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» |
| title_sort |
полонізми у «волинських грамотах xvі століття» |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Писемні джерела та історіографія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76988 |
| citation_txt |
Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття» / І. Давиденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 186-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT davidenkoí polonízmiuvolinsʹkihgramotahxvístolíttâ |
| first_indexed |
2025-11-24T09:51:33Z |
| last_indexed |
2025-11-24T09:51:33Z |
| _version_ |
1849664883585449984 |
| fulltext |
186
4. Ковалик І. І. Многократні дієслова в українській мові в порівнянні з іншими
слов’янськими мовами: Дис...канд. філол. наук. – Львів., 1949. – 190 с.
5. Ковалик І. І. Структурні типи многократних дієслів в українській мові в порівнянні з ін-
шими слов’янськими мовами // Вопросы славянского языкознания. – Львів, 1949. – Кн.
ІІ. – С. 209 – 228.
6. Обнорский С. П. Очерки по морфологии русского глагола. – М.: АН СССР, 1953. – 215 с.
7. Юрчук Л.А. Питання суфіксального словотворення дієслів у сучасній українській мові. –
К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1959. – 99 с.
Джерела
Акти – Акти Полтавського полкового суду 1668 – 1740 рр.» зберігаються в Інституті ру-
копису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського – Ш. Ф І 55 256 (Лаз. 391).
ІСУЯ – Історичний словник українського язика / За ред. Є. Тимченка. – Харків – Київ:
Держвидав України, 1930 – 1932. – Т.1. – 947 с.
СУМ XVI – XVII – Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. – Львів,
1994 – 2012. – Вип. 1 – 15.
Ігор Давиденко (Київ), молодший науковий співробітник
відділу історії української мови
Інституту української мови НАН України,
кандидат філологічних наук
Полонізми у «Волинських грамотах XVІ століття»
За умовами Люблінської унії (1569 р.) більша частина українських земель відійш-
ла до складу Речі Посполитої, що обумовило подальший історико-культурний розви-
ток цієї частини України на три століття (XVІ – XVІІІ). У XVІ ст. українсько-
польські мовні зв’язки досягли небувалого рівня. Адже саме в цей час постала поль-
ська літературна мова, у Європі розпочався період активного культурного піднесен-
ня, Україна почала безпосередньо контактувати із західнослов’янськими народами, із
західною культурою загалом. Це призвело до своєрідного процесу інтерференції,
який відображено у мові писемних пам’яток [2, 21]. Українсько-польські мовні взає-
мовпливи простежуються чи не на всіх мовних рівнях: фонетичному, граматичному,
лексичному й фразеологічному. Писемні пам’ятки XVI – першої половини XVII ст.
засвідчують поступове наростання в українській літературній мові полонізмів, особ-
ливо в адміністративній і правовій сфері [3, 704]. Окрім того, обидві мови відіграли
значну роль у становленні власних діалектів. Українсько-польські мовні контакти в
науковій літературі в різний час досліджували Л. Гумецька, М. Рогаль, В. Титаренко,
Ф. Ткач, М. Худаш та інші [1], [2]. У цій розвідці здійснюємо спробу представлення
впливу польської мови на граматичну та лексичну систему староукраїнської мови
XVI століття (на матеріалі пам’ятки української мови «Волинські грамоти XVI ст.».
Явище полонізації на граматичному рівні виявляється у тому, що:
1. У багатьох речення у ролі присудка виступають дієслівні форми 1 ос. одн. із за-
кінченням -am, що є типовою ознакою польської мови. Пор, напр.: Ja mam teraz coś
ciebie powiеdzić, Я, Пε(т)ръ Я(ц)кови(ч) А(н)дру(з)ски(и), зεмεни(н) повѣту
187
Крεм#нε(ц)ко(г)[о], вы(з)нава(м) и дава(м) вѣда(ти) си(м) мои(м) ли(с)то(м) кож-
дому, кому будε(т) по(т)рεба то(г)[о] вѣда(ти)… (ВГ, 17), …та(к) напроти(в)ку
того вεна готовы(х) грошε(и) и (в)сих рεчε(и) внεсε(н)# εε, котороε wна и(з) собою в
до(м) мо(и) внεсла, яко тε(ж) з особливоε ласки а милости своεε ма(л)жε(н)скоε,
которую ку нε(и) ма(м)… (ВГ, 26). Хоча, слід зауважити, що паралельно у пам’ятці
зафіксовано речення, у яких присудок виражений дієсловом 1 ос. одн. із закінченням
-ю, яке характерне саме для східнослов’янських мов: Я, Алекса(н)дро Фεдорови(ч)
Збара(з)ски(и), вы(з)наваю си(м) мои(м) листо(м)… (ВГ, 17).
2. У ряді речень використане дієслово-зв’язка εстεм, напр.: Котороε та(к)
вεликоε добродε(и)ство εго мл(с)ти нε то(л)ко маε(т)но(ст)ю моεю εстε(м)
ви(н)на εго мл(с)ти w(т)дава(ти), нагоржати, алε… (ВГ, 65) – це форма 1 ос. одн.
теперішнього часу дієслова być (укр. бути), яке у польській мові має власну систе-
му відмінювання у трьох часових формах, напр.: Ja jestem, będę, byłem (byłam), ty
jesteś, będziesz, byłeś (byłaś) і т. ін., а також є складовою частиною присудка, напр.:
Ja jestem bardzo zadowolony, на відміну від української.
3. За польським зразком утворені форми вищого та найвищого ступенів
порівняння прикметників: лεпшиε (ВГ, 27) (пл. lepszy, укр. кращий), налεпε(и) (ВГ,
18), як налεпε(и) (ВГ, 87) (пл. najlepszy, укр. найкращий); збережено фонетичне
оформлення кількісних і порядкових числівників: чтыриста копъ гршε(и) (ВГ, 32),
чтырε(х)сотъ (ВГ, 33) (пл. czterysta, укр. чотириста); то во(д)лу(г) пε(р)вшого (ВГ,
38); пεрвшоε (ВГ, 60) (пл. pierwszy, укр. перший).
4. Неозначені займенники та прислівники утворені за допомогою частки
колвεкъ (пл. kolwiek, укр. небудь), напр.: якимъ-ко(л)вεкъ, чим-ко(л)вεк, (х)то бы
ко(л)вεкъ (ВГ, 24), яка# колвεкъ (ВГ, 28), которы(м)-колвεк (ВГ, 29), которы(и)-
ко(л)вε(к) (ВГ, 88), што-ко(л)вεкъ (ВГ, 102), яко-ко(л)вε(к)ъ (ВГ, 70), кого-ко(л)вεкъ
(ВГ, 56), або яки(м) жε ко(л)вεкъ (ВГ, 100), кого (ж) колвεкъ (ВГ, 70), яко(ж)
колвε(к) (ВГ, 54), хто-ко(л)вε(к), гдѣ-ко(л)вε(к) (ВГ, 67), бу(д)-якого (ж) ко(л)вε(к)
(ВГ, 67); гдε-колвε (ВГ, 25) гд(и)-кол(в)εкъ (ВГ, 37).
5. Використовуються прийменники по(д)лугъ (пл. podług, укр. по) [Т.2, 135] та
прε(з) (пл. przez, укр. через, по), які утворюють форми родового та знахідного від-
мінків, напр.: По(д)лугъ воли своεε шафовати прεд с# маεт (ВГ, 22), Сталас# вго-
да прε(з) вεлмо(ж)ного пана Пεтра зε Зборова… (ВГ, 105).
6) Засобами зв’язку в реченнях часто виступають польські сполучники суряд-
ності: а(л)бо (пл. albo, укр. або), лε(ч) (пл. lecz, укр. але) [Т.1, 402] та підрядності:
нижли (пл. niżli, укр. ніж), жεбы (пл. żeby, укр. аби, щоб), напр.: А ку тому, ε(ст)ли
бы(х) што мε(л) прикупити а(л)бо ε(ст)ли бы яки(м) спа(д)ко(м)… (ВГ, 19);
…которы(х) εсмо просили, жεбы и(х) мл(с)ть // за про(з)бамии ншими пεча(ти)
свои приложити рачили (ВГ, 33); А wна будε(т)… пови(н)на ты(х) дву(х) частε(и)
εму поступи(ти) и до ру(к) и(х) то[…], нижли εсли бы пнε бра(т)я моя… (ВГ, 91);
…нε с принужεнья и намовы якоε, лε(ч) сама, по добро(и) воли своεи… (ВГ, 85).
У досліджуваній пам’ятці спостерігаємо значний вплив на лексику окремих се-
мантичних груп:
188
1) назви спорідненості й свояцтва: ма(л)же(н)ство (пл. małżeństwo) [Т.1, 418] –
‘подружжя’; ма(л)жо(н)ка (пл. małżonka) [Т.1, 418] – ‘дружина’, малжонокъ (пл.
małżonоk) – ‘чоловік’ та прикметники: крεвный (пл. krewny) – ‘кровний’, повино-
ватый (пл. powinowaty [Т.2, 119] – ‘рідний, близький’, прирожоный (пл.
przyrodzony) [Т.2, 233] – ‘рідний’.
Із XV ст. функціонував в староукраїнській мові полонізм стадло (пл. stadło) –
‘стан’ (суспільне становище) [4, 12], у XVІ ст. ця лексема зазнає звуження семан-
тичної структури і у Волинських грамотах її вжито у значенні ‘шлюбний союз’,
напр.: взя(в)ши мεнε за сεбε в стадло светое ма(л)же(н)ское (ВГ, 30);
2) назви понять соціально-майнового стану, соціальних і суспільних відносин,
професій: король чи кроль (пл. król), а також у офіційних документах при звертанні
прикметник кроле(в)ски(и): εго кролε(в)скε(и) мл(с)ти (ВГ, 76), воит (пл. wójt) [Ф, І,
325] – ‘голова міського суду’, кашталя(н) (пл. kasztelan) (за середньовіччя – управи-
тель цитаделі, наглядач замку; почесний титул польського сенатора в XV – XVIII ст.
[ЕС, ІІ, 412], прикметник умоцованы(и) (пл. umocowany) [Т.2, 428] – ‘уповноважений,
повірений’. На різні військові звання вказують слова ма(р)шало(к) (пл. marszałek)
[Т.1, 422] – ‘маршал’ та ротми(с)тръ (ВГ, 165) (пл. rotmistrz) [Ф, ІІІ, 507] – ‘рот-
містр’, на соціальний склад населення – іменники: зεмεни(н) (стп. ziemianin) у зна-
ченні ‘особа шляхетського стану, яка володіла власністю, дрібний власник’ [ССМ, 1,
398], мещанин (пл. mieszczanin) [ЕС, ІІ, 263] – ‘міщанин (житель міста)’, шля(х)тич
(пл. szlachcic) [ССМ, 2, 561] – ‘дворянин’ та шля(х)тя(н)ка (пл. szlachtanka) – ‘дворя-
нка’, а також прикметник посполиты(и) (пл. pospolity) [Т.2, 184] – ‘простонародний,
звичайний’: …и звыкло(сти) ншоε посполитоε (ВГ, 23).
3) суспільно-економічна лексика.
3.1 назви приміщень, споруд, які пов’язані з торгівлею: пивница (пл. piwnica)
(від пивний < пиво < пити) [Т.2, 106] – ‘пивний підвал’, крамница (пл. kramnica)
[Т.1, 383] – ‘лавка’, склеп (пл. sklep) [Т.2, 324] – ‘підвал, погреб’.
3.2 назви грошових розрахунків: личба (від лѣчити, пл. liczyć, liczba) [ССМ, 1,
551] із значенням ‘облік’, ‘фінансовий звіт’; кошт (пл. koszt) [Т.1, 381] – ‘розраху-
нок, гроші’, монεты (через пл. moneta з лат. monata) [Ф, II, 650], гроші (пл. grosz, а
останнє через чеське посередництвом німецької Groschen, що походить з латинсь-
кої grossus denarius) [ССМ, 1, 266], скарб (пл. skarb) [ССМ, 2, 348] із значенням
‘грошові засоби’: …многиε скарбы дому своεго… (ВГ, 65). Сюди також належить
лексема шацунокъ (пл. szacunek) [Т.1, 491] – ‘безпосередній процес оцінювання ва-
ртості чогось’, а також похідні від неї: шацуючи, wшацова(в)ши.
3.3 назви маєтностей, типів угідь, майнових відносини: кгрунтъ (стч., стп. grunt,
свн. grund) [ССМ, 1, 267] у значенні: ‘земельна ділянка, наділ’: …прилε(г)лы (и) ку
имε(н)ю кгру(н)ту пна Григо(р)я Гнεвошεвича… (ВГ, 172), …и к тому, што wсоб-
ливε кгру(н)то(в), зεмль пашны(х), и нεпашны(х)… (ВГ, 89); фолварокъ (пл. folwark)
[ССМ, 2, 501] – ‘садиба з угіддями’: …фо(л)варо(к) мо(и), при мѣстε Воло-
димε(р)ско(м)… (ВГ, 89), ку тому фо(л)ва(р)ку прислухаючими, з будова(н)ε(м) и
пашнεю… (ВГ, 89); маε(т)но(ст) (пл. majetność) [Т.1, 417] – ‘маєтність, маєток’;
189
пля(ц) (стч. стп. plac) – «земельна ділянка, місце під забудову» [ССМ, 1, 154]; по-
житε(ч)ны(и) (пл. pożyteczny) [Т.2, 146] – ‘користь, вигода, прибуток’, совито(ст)
(пл. sowitość) [Т.2, 338] – ‘подвійний прибуток’, привлащати (пл. przywłaszczać) [Т.2,
219] – ‘привласнення, накопичення’, процеси господарювання: шафуно(к) (пл.
szafunek) [Т.2, 496] – ‘завідування, управління, розпорядження’; шафова(н)ε (пл.
szafowanie) [Т.2, 490] – ‘хазяйнування, розпоряджання’; шафовати (пл. szafować [Т.2,
490] – ‘хазяйнувати, розпоряджатися, завідувати’. Також сюди віднесемо слова по-
ловица (пл. połowica) [Т.2, 160] – ‘половина’ – при купівлі половини чого-небудь, по-
ви(н)но(с)тъ (пл. powinność) [Т.2, 119] – ‘зобов’язання’; прирεчε(н)я (пл. przyrzeczenie)
[Т.2, 233] – ‘обіцянка, запевнення в чомусь’; зо вс#кими и(х) звы(к)лыми а старо-
жи(т)ными повинъностъями (пл. powinność) [Т.2, 119] – ‘обов’язок’, моц (пл. moc)
[Т.1, 437] – у значенні ‘підпорядкування комусь’, напр.: …в моцъ и шафуно(к) εε
мл(с)ти выдεли(л)… (ВГ, 94), …у мо(ц) и ув оборону, в мо(ц) свою взε(м)ши (ВГ, 37),
злото (пл. złoto) – ‘золото’, срεбро (пл. srebro) – ‘срібло’ у значенні ‘матеріальні цін-
ності людини’, напр.: Што с# тε(ж) дотычε(т) ста(т)ку моε(г)[о] рεчε(и) рухо-
мы(х), яко грошε(и) готовы(х), та(к) злота, срε(б)ра… (ВГ, 18).
4) назви морально-психічної сфери: хут (пл. chut) [Т.2, 468] – ‘бажання’, упо-
доба(н)# – (пл. upodobanie) [Т.2, 432] – ‘бажання, воля’; умысл (пл. umysł) [Т.2, 429]
– ‘намір, ціль’, трафунокъ (пл. trafunek) [Т.2, 398] – ‘випадок’, заложε(н)я (пл.
założenie) [Т1, 275] – ‘основа’, кгвалтъ (пл. gwałt з нім. Gewalt) [Т.1, 196] – ‘крик’:
… забра(н)я и споко(и)ного выби(т)я кгру(н)ту зε(м)ляного имε(н)я ншого поспо-
литого Клю(и)ска у кгвалтεх, у боεх… (ВГ, 62); просторово-часових відношень:
прикметники: пришлый (пл. przyszły) [Т.2, 242] – ‘майбутній’; потомный (пл. po-
tomny) – ‘майбутній’; векуистый (пл. wiekuisty) [Т.1, 90], вечный (пл. wieczny) – ‘ві-
чний’, ры(х)лы(и) (пл. rychły) – ‘швидкий’ [Т.2, 303] у сполученні з іменником час;
назви абстрактних понять: моц (пл. moc) [Т.1, 437] – в значенні ‘сила’, вираженого
різними частинами мови: прислівником, напр.: мо(ц)но здεржати (ВГ, 29),
мо(ц)но сε увεзати (ВГ, 41), прикметником: и мо(ц)ни будут (ВГ, 145) – (пл.
mocny) [Т.1, 437] – ‘сильний, міцний’ та іменником: лεпшоε мо(ц)ности (ВГ, 145)
(пл. mocność) – ‘міць, сила’ [Т.2, 437].
5) якісна характеристика людини: зацны(и) (пл. zacny) [Т.1, 297] – ‘поважний,
благородний’; захова(н)ε (пл. zachowanie) [Т.1, 295] – ‘вихованість’, напр.: …и
видεчи по нε(и) вε(р)ноε, и послуги ку (м)нε по(ч)тивоε и стато(ч)ноε захова(н)ε…
(ВГ, 78); прихи(л)но(ст) (пл. przychylność) [Т.2, 239] – ‘відданість’; зычливо(ст) (пл.
życzliwość) – ‘доброзичливість’; по(ц)тивы(и) (пл. poczciwy) [ЕС, ІV, 575] – ‘ста-
течний’; цно(т)ливы(и) (пл. cnotliwie) [Т.2, 471] – ‘доброчесність’, (пл. cnotliwy)
[Т.2, 471] – ‘доброчесний’, напр.: Повεдаε(м) тобε и(ж) мы зла(с)ки нашоε
г(с)дръскоε за чоло(м) би(т)εмъ зεмянина ншо(г)(о) Стахεя Дми(т)ровича для
слу(ж)бъ εго цно(т)ливы(х) (ВГ, 23); …яко налεжи(т) вεрному, цнотливому пра-
вому ма(л)жεнковы (ВГ, 65), А та(к) дозна(в)шися по нε(и), ма(л)жо(н)цы своε(и),
кус обε до(б)роε, верноε а цнотливоε в ма(л)жо(н)ствε захова(н)ε… (ВГ, 82).
7) назви якостей, дій: пово(л)ност (ВГ, 29) (пл. powolność) – у значенні ‘повіль-
ність’, примушаньε (пл. przymuszanie [Т.2, с. 227] – ‘примушення’, уступовати (пл.
190
ustąpić) [Т.2, 443] – ‘йти на поступки’, wбачивши (пл. obaczyć) [Т.2, 5] – ‘побачи-
ти’, притрафило (пл. przytrafić się) [Т.2, 238] – ‘траплятися’. На означення дії “про-
живати у якомусь житлі” вживається слово мешкати (пл. mieszkać) – ‘жити, мати
житло’ [Т.1, 427].
8) офіційно-ділова лексика. Іменники: вырεчεньε моε (пл. wyrzeczenie) [Т.1, 151]
– ‘рішення’, постановеня (пл. postanowienie) – «ухвала», злεцε(н)# (ВГ, 153) (пл.
zlecenie) [Т.1, 322] – ‘доручення’, дієслова: выдати и wзна(и)мити – (ВГ, 46) (пл.
oznajmienie) [Т.2, 36], ознаймивши (пл. oznajmować, oznajmić [Т.2, 36] – ‘повідом-
лення’, ‘повідомляти’. Також сюди відносяться стандартизовані формули діло-
вого стилю (канцеляризми): приложи(ти) рачи(ли) (ВГ, 18) (пл. raczyć – благово-
лить) [Т.2, 268]; кроле(в)ско(и) мл(с)ти, на три кролε свята ри(м)ского (ВГ, 75);
ведлуг (пл. według) чи ведле (пл. wedle) – ‘згідно з…’, слова на означення відповід-
них якостей ознак: статεчнε (пл. statecznie) [Т.2, 361] – ‘постійно; солідно, благоп-
ристойно’, напр.: статεчнε постановивши… (ВГ, 33); заслушны(и) (пл. słuszny [Т.2,
333] – ‘законний, справедливий’, загодны(и) (пл. godny) [Т.1, 178] – ‘достойний’,
напр.: моцно и непорушно се(с) запи(с) мо(и) заслушны(и) загодны(и), за-
мо(ц)ны(и) у кождого права …(ВГ, 66).
Порівняно невеликі групи складають: назви одягу: шата (пл. szata) [Т.2, 489] –
‘одяг, плаття’; релігійних свят: Гро(м)ни(ц) близко – (пл. gromnice – Свято
Стрітення Господнього [Т.1, 190]; шляхів сполучень: у гости(н)ца – (пл. gościniec)
[Т.2, 186] – 'дорога’; адміністративно-територіальних одиниць: …на то(т) ча(с) в
па(н)ствε г(с)др# нашого шли… (ВГ, 55) (пл. państwo) [Т.2, 83] – ‘держава’, повѣт
(пл. powiat) [Ф, III, 293] – ‘повіт’, назви тварин: бы(д)ло (пл. bydło – худоба), назви
жител: мεшканε (пл. mieszkanie) [Т.1, 427], позначення людини: чловεкъ (пл.
człowiek) [Т.2, 482] – «людина», назви місяців: ма(р)ца (пл. marzec, укр. березень),
два(д)ца(т) второ(г)[о] дн# (ВГ, 34).
Також у пам’ятці зафіксовано слова, які, маючи однакове написання, належачи
до однієї частини мови, залежно від контесту, матимуть різну семантику. Так,
наприклад, прикметник зупо(л)ны(и) (пл. zupelny – цілий, весь, повний) [Т.1, 342]
може означати ‘повноліття (щодо віку)’, напр.: …ув опеку до ле(т) и(х) зу-
по(л)ны(х) дорослы(х) … (ВГ, 40); ‘повноту чогось, тут – здоров’я, пам'яті’, напр.:
Я, Павε(л) Чε(р)нεвски(и), вызнавам… и(ж) кгды-м бы(л) εщε вси(х) ты(х) про-
шлы(х) лε(т) в зупо(л)но(м) здоро(в)ю (ВГ, 78), …в цεло(м) розумε и в зупо(л)нои
памεти… (ВГ, 68) та ‘сплату в повному обсязі’, напр.: …и по ув#за(н)# а(ж) до
зупо(л)ноε заплаты… зарукъ и шко(д)… (ВГ, 42).
Отже, наявність великої кількості полонізмів у лексиці та граматиці українсь-
ких писемних пам’яток цього періоду – це радше данина часу [3, 284]. З-поміж
проаналізованих лексем, лише декілька (на зразок мешкати, помешкання, цнотли-
вий, цнотливість) використовуються в сучасній українській літературній мові; час-
тина з них (напр.: міщанин, шляхтич) відноситься до шару архаїчної, історичної
лексики. Інші ж лексико-граматичні вияви польської мови, які спостережено в ана-
лізованій пам’ятці, на сучасному грунті не збереглися.
191
Список літератури
1. Гумецька Л.Л. Способи адаптації запозиченої лексики в староукраїнській мові // Мовоз-
навство. – 1976. – С. 71-73; Рогаль М.С. Полонізми в українсько-білоруській діловій мові
XIV – XV ст. // Лексика української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і не-
слов’янськими мовами. – Тези доповідей. – Ужгород, 1982. – С. 21-22; Рогаль М.С.
Польська мова як джерело чеських лексичних запозичень в українських літописах кінця
XVІІ – першої половини XVІІІ ст. // Мовознавство. – 1968. – №3. – С. 34-40; Ткач Ф.Е. К
вопросу о полонизмах в языке украинских деловых документов середины XVІІ ст. //
Труды Одесского государственного университета им. И.И. Мечникова. Серия филологи-
ческих наук. – Одесса: изд-во ОГУ, 1958. – Вып. 7. – С. 201-213; Худаш М.Л. Лексика
українських ділових документів кінця XVІ – початку XVІІ ст. (на матеріалах Львівського
Ставропігійського братства).
2. Єдлінська У.Я. Ділова мова XІV – XV ст. в українському мовотворчому процесі // Дру-
гий міжнародний конгрес україністів. – Львів, 1993. – С. 23.
3. Історія української мови. Лексика і фразеологія / В.О. Винник, В.Й. Горобець, В.Л. Кар-
пова, Л.І. Коломієць, Л.Т. Масенко, В.В. Німчук та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – 743 с.
4. Титаренко В.М. Лексика іншомовного походження в північноукраїнських пам’ятках XVІ –
XVІІ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Україн-
ська мова” / В.М. Титаренко. – Інститут української мови НАН України. – К., 2007. – 21 с.
Джерела дослідження
Волинські грамоти XІV ст. / Упор. В.Б. Задорожний, А.М. Матвієнко; відп. ред. В.В. Ні-
мчук. – К.: Наук. думка, 1995. – 245 с.
Скорочення
ВГ – Волинські грамоти XІV ст. / Упор. В.Б. Задорожний, А.М. Матвієнко; відп. ред. В.В.
Німчук. – К.: Наук. думка, 1995. – 245 с.
ЕС – Етимологічний словник української мови : в 7 т. / гол. ред. О.С. Мельничук. – К. :
Наук. думка, 1982 – 2012.
ССМ – Словник староукраїнської мови XІV – XV ст.: у 2 т. / гол. ред. Л.Л. Гумецька. –
К.: Наук. думка, 1977-1978.
Т – Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV – XVІІІ
ст. У двох книжках / Підг. до видання В.В. Німчук та Г.І. Лиса. – Київ-Нью-Йорк. – 2003.
Ф – Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. – М., 1964–1987.
Юрій Осінчук (Львів), науковий співробітник відділу української
мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, кандидат філологічних наук
Спостереження над лексикою церковно-богослужбових пам’яток
(на матеріалах картотеки “Історичного словника української мови
ХVI — першої половини XVII ст.”)
Давня і сучасна мовна картина світу відображається в історичних словниках [1,
27]. Історичний словник — найголовніше джерело будь-якої лінгвальної системи.
За оцінкою Л.М. Полюги “Історичні словники української мови, вже опубліковані
й ті, що перебувають в процесі творення, містять великий фактичний матеріал не
лише для пізнання історії українського народу — базуючись часто на писемних
|