Монастир народної пам’ятi

Монастир народної пам’ятi

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Тарас, Я.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут народознавства НАН України 2009
Назва видання:Народознавчі зошити
Теми:
Статті
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77446
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Монастир народної пам’ятi / Я. Тарас // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 515-519. — Бібліогр.: 39 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77446
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-774462025-02-09T15:21:36Z Монастир народної пам’ятi A Monastery of People’s Memory Тарас, Я. Статті 2009 Article Монастир народної пам’ятi / Я. Тарас // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 515-519. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77446 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Тарас, Я.
Монастир народної пам’ятi
Народознавчі зошити
format Article
author Тарас, Я.
author_facet Тарас, Я.
author_sort Тарас, Я.
title Монастир народної пам’ятi
title_short Монастир народної пам’ятi
title_full Монастир народної пам’ятi
title_fullStr Монастир народної пам’ятi
title_full_unstemmed Монастир народної пам’ятi
title_sort монастир народної пам’ятi
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2009
topic_facet Статті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77446
citation_txt Монастир народної пам’ятi / Я. Тарас // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 515-519. — Бібліогр.: 39 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT tarasâ monastirnarodnoípamâti
AT tarasâ amonasteryofpeoplesmemory
first_indexed 2025-11-27T09:11:43Z
last_indexed 2025-11-27T09:11:43Z
_version_ 1849934171986722816
fulltext ЯРОСЛАВ ТАРАС. Монастир народної пам’ятi. 515 Статтi Ярослав ТАРАС МОНАСТИР НАРОДНОЇ ПАМ’ЯТI Yaroslav TARAS. A Monastery of People’s Memory. Селяни Голешева, Лапшина та iнших навко- лишнiх сiл вже не одне столiття зберiгають у на- роднiй пам’ятi iнформацiю про наявнiсть “в лiсi на горi бiля Днiстра монастиря, церкви, каплич- ки, цiлющого джерела”. Згiдно з Михайлом Ко- гутом “У Лапшинi був монастир у лiсi, жили мо- нахи, на вiдпуск багато дiдiв з’їжджалося i там [у пiднiжжi монастиря. – Я.Т.] вони збудували собi хати, ще дотепер кажуть: Дiди Лапшинськi. Кажуть, що донинi є фундаменти монастиря”1. Усних розповiдей про монастир iснує багато. За свiдченням Ольги Мисак “колись на Бакоци- нi люди зробили маленький монастир у лiсi, при ньому потiчок i криниця”2. За Олексою Когутом “кажуть, що давно був у лiсi монастир, ходили люди на прощу до монастиря, а з часом люди поселилися пiд горою монастиря”3. Катерина Рудик стверджує, що “давно водичка з гори однiєю норою йшла в Лапшин, другою – в Днiстер”4. Голешiвцi та лапшинцi також пов’язують iсто- рiю монастиря i гори, на якiй вiн стоїть, з татара- ми. За Михайлом Романовичом “колись у Лап- шинi був старий монастир, татари нападали, його руйнували, тому збудували новий монастир на го- рi в лiсi”5. Багато сельчан Голешева та Лапшина вказу- 1Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Когута Михайла Степановича, 1925 р. н. 2Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Лапшин Жидачiв- ського р-ну вiд Мисак Ольги, 1934 р. н. 3Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Когута Олега Михайловича, 1927 р. н. 4Запис Я.Тараса 03.03.2006 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Рудик Катерини Романiвни, 1932 р. н. 5Запис Я.Тараса 04.03.2006 р. у с. Голешiв Жидачiвсь- кого р-ну вiд Романовича Михайла Васильовича, 1941 р. н. ють, що Бакоцинська гора освячена Богом. Ка- терина Рудик засвiдчила, що коли її “дiдо пiшли корчувати на горi пнi, де стояв монастир, коли дi- до вдарив сокирою в пень, то з’явилася Пречис- та Дiва i вдарило джерело води. Люди на цьому мiсцi поставили капличку”6. За Катериною Олек- син, “коли її дiдо Роман пiшов з Голешева до Лапшина лупати гору, розбивав камiнь, то йому показався вiвтар, вiн залишив лупати камiнь”7. Про iснування на Бакоцинi монастиря ствер- джують багато респондентiв. Лапшинськi старо- жили кажуть, що “за Австрiї на горi був мо- настир, сюди люди їхали на вiдпуск”8. Про фi- зичну наявнiсть монастиря на горi Бакоцинi во- ни пiдтверджують тим, що в дитинствi бачили залишки монастирських фундаментiв. Марiя Ми- китин з села Голешiв засвiдчує, що “як вiддалася, то бачила мури, в яких, кажуть, закопано багато грошей”9. Про iснування монастиря свiдчать та- кож молодшi iнформатори. Так, Богдан Олексин пам’ятає, що “бiгав у дитинствi по монастирських фундаментах, а що це були фундаменти – казали старi люди. Тепер все осiло i заросло”10. Лапшинцi та голешiвцi пам’ятають, що “тут [Бакоцинському монастирi. –Я.Т.] ще за Австрiї вiдправлялося, сюди йшли на вiдпуск, та як на церквi гадина завелася, тодi цей монастир роз- били”. Старожили не пам’ятають, чи за Австрiї чи за Польщi ходили сельчани на вiдпуск. Бог- дан Олексин вказав, що “не знає чи за Польщi ходили сюди на Прощу? По воду ходили!”11. Не можуть сельчани пригадати, в який час мо- настир був заснований, хто його фундатор, не мо- жуть згадати, коли його закрили та знищили. За деякими iнформаторами “монастир фундували з Ходорова, тут давно жили дiди”12. 6Запис Я.Тараса 11.03.2006 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Рудик Катерини Романiвни, 1932 р. н. 7Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Лапшин Жидачiв- ського р-ну вiд Олексин Катерини Iванiвни, 1929 р. н. 8Запис Я.Тараса 17.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Микитин Марiї Олексiївни, 1919 р. н. 9Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Микитин Марiї Олексiївни, 1919 р. н. 10Запис Я.Тараса 17.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Олексина Богдана Федоровича, 1941 р. н. 11Запис Я.Тараса 17.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Олексина Богдана Федоровича, 1941 р. н. 12Запис Я.Тараса 17.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- 516 3-4’2009 Народознавчi Зошити Особливе мiсце в усних розповiдях лапшинцiв i голешiвцiв займає тема джерела, яке було в мона- стирi i мало цiлющi властивостi. За вiдомостями вiд багатьох iнформаторiв “по воду сюди ходили часто, бо говорили, що вона помiчна. Воду брали для тих, у кого болiли очi, голова”13. За свiдчен- ням Катерини Рудик “Колись iшли i приїжджали на Бакоцин, хто знає звiдки. Iздавна була водич- ка, яка лiкувала очi. Мою тету, яка мала 91 рiк i не бачила, ми привезли, вона мила очi цiєю водою, почала бачити”14. “За руських, люди та- кож сюди ходили, говорять, що вода помагає вiд кашлю та очей. Тепер вiдправа тут раз на рiк”15. Парафiяни сiл Голешева, Лапшина, Новошина i сьогоднi ходять на “мiсце, де був монастир, тут щороку правиться, люди на горi беруть воду, вона помiчна вiд хвороби”16. Усна пам’ять голешiвцiв, лапшинцiв та меш- канцiв навколишнiх сiл зберiгає не тiльки iнфор- мацiю про наявнiсть на горi Бакоцин монастиря, цiлющого джерела, але й рiзнi iсторiї нищення монастиря. Його фiзичне знищення лапшинцi та голешiвцi пояснюють так: “казали дiди, що на церквi монастиря була змiя, яка сидiла на банi, а хвiст був на землi. Канони били з Журавна на го- ру, щоб її забити”17; “як на банi гадина появила- ся, монастир розбили, так вiн розбитий стояв ще при руських” [радянський перiод. –Я.Т.]18; “якась гадюка вгорi банi завелася, тому монастирську церкву завалили”19; “колись зайшов у лiс змiй, його голова була на банi, а хвiст на церквi, люди принесли гiлля, обложили ним церкву, пiдпалили, змiй утiк”20; “то як на церквi гадина завелася, то- ського р-ну вiд Олексин Катерини, 1921 р. н. 13Запис Я.Тараса 17.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Олексина Богдана Федоровича, 1941 р. н. 14Запис Я.Тараса 11.03.2006 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Рудик Катерини Романiвни, 1932 р. н. 15Запис Я.Тараса 17.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Микитин Марiї Олексiївни, 1919 р. н. 16Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Коваль Марiї Михайлiвни, 1920 р. н. 17Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Лапшин Жидачiв- ського р-ну вiд Олексин Катерини Iванiвни, 1929 р. н. 18Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Микитин Марiї Олексiївни, 1919 р. н. 19Запис Я.Тараса 17.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Олексин Катерини, 1921 р. н. 20Запис Я.Тараса 08.03.2006 р. в с. Голешiв Жидачiвсь- кого р-ну вiд Романовича Михайла Васильовича, 1941 р. н. дi цей монастир розбили”. Iснує iнформацiя, що “був монастир, його вiйна розбила”21, i що “гад вилiз на церкву, її засипали землею, щоб зни- щити його”22. Ще сьогоднi iснує низка переказiв про те, що Бакоцинську гору опанували змiї, га- ди, вужi, якi не пускали людей до лiсу, монастиря i тому вiн занепав. Катерина Рудик стверджує, що її “дзiдзьо роз- повiдав про змiю на Бакоцинi, яка була закручена довкола пня, мала 12 м. Люди довгий час не хо- дили на Бакоцин, бо боялися змiї. Змiя пропала, лишилася лише її сорочка. Колись на цiй горi було дуже багато вужiв”23. Також iснувала ни- зка застережень, якi були направлен на те, щоб не ходити на гору, бо тут на людину чекає не тiльки зустрiч зi змiями, а й з потойбiчними си- лами. Згiдно з переказами лапшинцiв, у районi монастиря вночi ходять мощi. Дехто з людей за- вiряє, що бачив на власнi очi силуети монахiв, з якими зустрiчалися бiля Днiстра на дорозi Лап- шин – Журавно, яка йде бiля Бакоцинської гори. Необхiдно пiдкреслити, що голешiвцi та лапшин- цi i сьогоднi творять сюжети, якi вказують на iснування монастиря, його участь у життi сель- чан. Для прикладу приведемо один такий сюжет. Ольга Мисак, яка 1934 р. н., стверджувала, що її “тато розказував, що на гору Бакоцинську несли паску святити у цебрi на палицi, вона зламалася i паска з цебром покотилася донизу”24. За цим свiдченням монастир iснував в кiнцi XIX - на поч. XX ст. Згiдно з переказами голешiвцiв та лапшинцiв можна зробити висновок, що на Бакоцинi чи в Лапшинi був монастир, про який колись свiдчи- ли залишки фундаменту, ходячi ночами силуети монахiв; його занепад пов’язаний зi змiєм, iз не- чистою силою, яка опанувала це мiсце. Зiбрана усна iнформацiя серед жителiв про iс- нування монастиря у Бакоцинi та Лапшинi мала би мати пiдґрунтя в церковних документах. Роз- 21Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Когут Елени Iванiвни, 1924 р. н. 22Запис Я.Тараса 2005 р. в с. Голешiв Жидачiвського р-ну вiд Дем’яка Iвана Паньковича, 1923 р. н. 23Запис Я.Тараса 11.03.2006 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Pудик Катерини Романiвни, 1932 р. н. 24Запис Я.Тараса 16.07.2005 р. в с. Лапшин Жидачiв- ського р-ну вiд Мисак Ольги, 1934 р. н. ЯРОСЛАВ ТАРАС. Монастир народної пам’ятi. 517 глянутi нами вiзитацiї XVIII ст. та шематизми XIX ст. не дають жодної iнформацiї щодо iсну- вання в Лапшинi та Бакоцинi у Жидачiвському р-нi монастиря. Лапшинський монастир iз шематизмiв вiдо- мий у Бережанському повiтi (тепер Тернопiльська обл.), згадується у 1711-24 рp.25. Нема iнформацiї про Лапшинський монастир у Жидачiвському р-нi в працi Е.Воробкевича про давнi монастирi в Галичинi26, працi М.Голуб- ця про василiанськi монастирi Галичинi27. Вiн вiдсутнiй i в фундаментальнiй працi “KościoÃly wschodnie w Rzeczypospolitej okoÃlo 1772 roku”28 та в списку Галицьких парохiй XII-XVI ст.29. Нi шематизми, нi вiзитацiї XVIII-XIX ст. не дають нам данi, що в Лапшинi Жидачiвського повiту iснувала церква, монастир. У всiх згаданих дже- релах фiгурує Лапшин повiту Бережанського30. Всi джерела сказують, що Лапшин Жидачiвсько- го повiту не мав власної церкви. Генеральнi вiзи- тацiї 1730-33 рp., 1738-44 рp. та 1758-65 рp., якi зберiгаються у Нацiональному музеї iм. Андрея Шептицького у Львовi також свiдчать, що вiзи- татори не фiксували у XVIII ст. нi монастиря, нi церкви у Лапшинi. Не дивлячись на все це, не одне поколiння лапшинцiв, голешiвцiв та сусiднiх сiл свято вi- рить, що у них на Бакоцинi був монастиря i, не зважаючи на всi перестороги щодо змiй, ходять сюди молитися та набрати воду. Нашi обстеже- ння мiсця монастиря в лiсi, вище с. Лапшина в мiсцевостi, яка має назву Бакоцин, показала нас- тупне. Сьогоднi фiзичних слiдiв, якi би вказували на iснування монастиря на вказанiй нам дiлянцi жителями Лапшина, ми не знайшли. Обстежена 25Крип’якевич I. Середньовiчнi монастирi в Галичинi.– Жовква, 1927.–С. 73. 26Воробкевичь Э.Е. Гдещо о когдашнихъ православ- ныхъ монастыряхъ въ Галичинь. Церковно-исторiческiй на- черкъ.– Черновцъ, 1900.– 47 с. 27Голубець М. Матерiали до катальогу василiянсь- ких монастирiв у Галичини // Записки ЧСВВ.–Жовква, 1928/1930.– Том III.– C. 167. 28KoÃlbuk W. KościoÃly wschodnie w Rzeczypospolitej okoÃlo 1772 roku.– Lublin, 1998. 29Крип’якевич I. Спис Галицьких парохiй XII-XVI ст.– Львiв: Богословська Aкадемiя, 1939.– Т. I.– 56 с. 30Крип’якевич I. Спис Галицьких парохiй XII-XVI ст.– Львiв, 1939.– C. 30. нами дiлянка дiйсно унiкальна: у планi має вира- жену форму кола; домiнує над мiсцевiстю, бiльше нiж на половину оточена глибоким яром; на самiй вершинi гори б’є джерело води. Про iснування споруд монастиря могла би свiдчити заглибина на дiлянцi, але без археологiчних дослiджень ми не можемо стверджувати, що це залишки споруди. Сьогоднi на мiсцi, де був монастир, сельчани по- ставили хрест. Переказiв про змiя, який опанував монастирем, поява в цьому мiсцi Пречистої Дiви, вiвтаря в скалi над Днiстром, ходiння ночами мощей, сак- ральне вiдношення до цiєї дiлянки сельчан, особ- ливiсть дiлянки (розташування в ландшафтi, на- явнiсть джерела на горi, колоподiбний план) вка- зують, що всi вони мусять мати якесь пiдґрунтя, яке дало поштовх до появи численних переказiв. Все це заставило нас, насамперед, вiдповiсти на питання: чи дiйсно на горi Бакоцинi був монас- тир, чи це вигадка мiсцевих селян? Нашi пошуки вiдповiдi на це питання увiнчалися успiхом. Про iснування монастиря ми змогли дiзнатися iз генеральної капiтули вiд 2 травня 1744 р., яка зберiгалася в бiблiотецi Онуфрiївського монасти- ря у м. Львовi. Сьогоднi її мiсцезнаходження не- вiдоме пiсля лiквiдацiї в радянський час цього монастиря. Про змiст капiтули вдалося дiзнати- ся з надрукованої у 1867 р. працi Е.Коссака про Василiянськi монастирi31. В нiй ми дiзнаємося, що дiйсно iснував монас- тир в Бакоцинi. Його закриття було пов’язано з великими перемiнами, якi були iнiцiйованi рим- ською столицею щодо реформування монастирiв. Римська столиця буллою “Inter plures” 1744 р. розпорядилась, щоб у кожному монастирi було не менше 8 монахiв. Внаслiдок цього наказу багатьом монастирям не вистарчало фундацiй до утримання такого чис- ла осiб, що призвело до прилучення багатьох мен- ших монастирiв до великих, а багато з них пов- нiстю знесено й опущено32. Згiдно з цiєю буллою у 1744 р. iз 122 монас- 31Коссак Е. Шематизмъ провинцiи св. спасителя чина св. Василiя Великого въ Галицiи и короткый поглядъ на монастыри и на монашество русске, ôтъ заведения на Руси вьри Христовой ажъ по ниньшное время.– Львовъ, 1867.– С. 102. 32Коссак Е. Шематизм провинцiи...– С. 102. 518 3-4’2009 Народознавчi Зошити тирiв руської провiнцiї залишилося лише 38 вели- ких, 59 монастирiв прилучено до великих, а 25 – повнiстю знесено. Пiд дiю цiєї булли потрапив i монастир в Бакоцинi (Бакотинi). На основi цьо- го наказу “Бакоцинъ въ обвоводъ Стрыйск[ом] Монастиръ той знесено въ р. 1744, и втьлено до монастиря Добрянъского”33. Про знесення монас- тиря ми також дiзнаємося з працi Iвана Крип’яке- вича “Середньовiчнi монастирi Галичини”, згiдно якої в Жидачiвському повiтi були ще монастирi: 1. Бакочин коло Журавна, знесений 1744 р. 2. Миколаїв, жiночий, згад. 1641-1654 рp. 3. Рудники, згад. 1641, 1711-1744 рр. 4. Черниця. 5. Юсиптичi, згад. 1724-1751 рр.34. Якщо Бакоцинський монастир потрапив до списку i його знесли, а монахiв перевели до мо- настиря Добрянського, можна констатувати, що вiн був малий, бiдний i мав небагато монахiв. Вiн не мав сiл на землi, якi би забезпечували йому iснування. Про це свiдчить, що поселення, яке виникло внизу Бакоцинської гори не одер- жало назву Бакоцин, а Лапшин та його дiди не належали монастирю. Сьогоднi важко сказати, коли пiсля скасуван- ня монастиря з’явилися розповiдi про змiя, гада, який опанував церкву i був “винен” у знищеннi монастиря на Бакоцинi. Лiквiдацiя монастиря в народнiй уявi могла вiдбутися тiльки вiд чогось поганого, нечистих сил, а не вiд того, що в ньо- му було мало монахiв i його лiквiдувала Церква. Образом чогось поганого в народнiй уявi того ча- су були гади, змiї, бо вони належали до нечистих сил, з яких виростають чорти. За старовинними легендами змiї вимагали великої людської дани- ни, пожирали людей, спокушували жiнок i дiтей. В цей перiод iснує маса застережень, що усi га- ди на день Чесного Хреста ховаються на зиму до своїх схованок, а тому небезпечно цього дня йти до лiсу. Про те, що гадюка – нечиста сила i шкiдлива, згадується у “Словi о полку Iгоревiм”. Цi легенди вiдбивали боротьбу християнства з язичництвом. Перемога над змiєм у християн- 33Monasteria O. S. B. M. Provincial Protectionis B.V. Mariae Regulata in generali Capitulo Dubnenci die 2. Maji 1744. Цитується за М.Коссак. 34Крип’якевич I. Середньовiчнi монастирi в Галичинi // Записки ЧСВВ.– Жовква, 1927.– С. 77. ськiй символiцi означала перемогу над язичниц- твом, на руїнах якого вiдродилася християнська Церква. Закриття монастиря в Бакоцинi було представ- лено як необхiднiсть боротьби зi злом, яке в об- разi змiя опанувало християнською святинею. Все це виправдовувало в очах народу закриття монас- тиря i породило сюжети розстрiлу церкви канона- ми, її засипання землею, пiдпалу з метою знищи- ти зло, яке вселилося в монастирську церкву та Бакоцинську гору. Трудно сказати, хто був авто- ром цього сюжету, Церква чи дiди навколишнiх сiл. Найiмовiрнiше, що це були мiсцевi дiди. Розстрiл iз канонiв гада на церквi також пов’я- заний з народними вiруваннями, що таким чином вiдпускаються грухи, якi були створенi на цьо- му мiсцi. В Українi рахувалося, що за знищення гадiв вiдпускається сiм тяжких грiхiв. Про те, що на цьому мiсцi “були скоєнi грiхи”, свiдчить народна заборона ходити до Бакоцинського лiсу. Грiхи могли бути здiйсненi монахами, бо в цей час також закривалися монастирi за розпусту. Аналiз зiбраних нами польових матерiалiв зас- вiдчив, що негативне ставлення до гори на Бако- цинi iснувало до радянського перiоду. У радянсь- кий перiод люди почали ходити на гору по воду з метою одужати шляхом пиття води iз цiлющого джерела. Легенду про змiя, яка зберiгається бiльше двох столiть у пам’ятi голешiвцiв та лапшинцiв мож- на пов’язувати з давньоiндоєвропейським свiто- глядом скотарiв, в уявi яких нормальне функцiо- нування космосу забезпечувалося не священним шлюбом, а битвою та перемогою войовничого бо- га Громовержця над його земноводним антиподом – Драконом – Змiєм35. Про можливiсть iснування такого зв’язку свiд- чать два аспекти: це топографiя дiлянки, наяв- нiсть на нiй джерела на вершинi гори. Багатовi- кову пошану до джерела на горi Бакоцин також можна пов’язувати з давньою традицiєю наших предкiв обожнювати воднi потоки, особливо са- мороднi джерела, в яких вода була живою. Не ви- 35Попович М.В. Мировозрение древних словян.– К., 1985; Iсторiя релiгiї в Українi: В 10 т. / Редкол.: А.Колодiй та iн.– К.: Укр. Центр духовної культури, 1996-1998.– Т. I: Дохристиянськi вiрування: Прийняття християнства.– С. 55. ЯРОСЛАВ ТАРАС. Монастир народної пам’ятi. 519 падково монастир був збудований на мiсцi виходу пiдземних вод на поверхню. Нашi обстеження, топографiя мiсцевостi показали, що дiлянка має всi ознаки давньослов’янського святилища: є всi пiдстави вважати, що гора на Бакоцинi є давнє освячене мiсце, на якому могло iснувати дохрис- тиянське святилище, мiсце якого пiзнiше зайняв монастир. Зайняття монастирями дохристиянсь- ких святилищ середньовiччя є явищем типовим. Про це свiдчить заснування св. Юрiївських мо- настирiв на мiсцях (язичницьких), де поселився змiй, дракон, якого Юрiй-змiєборець поборов i поставив на цьому мiсцi церкву, монастир. На- приклад, Св. Юрiївський монастир у Львовi був заснований на горi, в якiй поселився змiй. З ви- ще викладеного бачимо, що легенда про змiя мо- же мати бiльш давнє походження та тягнеться ще з дохристиянських часiв. Про iснування дохристиянського та християн- ського життя в даному районi свiдчить низка се- редньовiчних монастирiв, якi iснували в сусiдствi бiля рiчок Стрий та Днiстер. Щоб зрозумiти гли- бину iсторичних подiй, якi маємо в дослiджувано- му нами районi, необхiдно звернути увагу на ети- мологiю населених пунктiв Бакоцин (Бакочин), Лапшин, Голешiв. Населений пункт пiд назвою Бакота вiдомий з Лiтопису Руського. Це було городище на лi- вому березi Днiстра, в урочищi Бiла гора, нинi це с. Бакота Кам’янець-Подiльського р-ну Хме- льницької обл.36. Це вiдома слов’янська пам’ятка другої половини IV-V ст. на територiї Схiдної Європи37. Заснування городища було пов’язано з монас- тирем, який був тут ранiше. Згiдно лiтопису, на Днiстрi “в другôм мьстъ були черцъ в горъ и въ том мъсти побудували мъсто “Бакоту”38. Це ж саме вiдбувалося i на правому березi Днiстра, нинi – в Жидачiвському р-нi, де спочат- 36Махновець П. Лiтопис руський.– К.: Днiпро, 1989.– С. 398-400, 413. 37Баран В. Становлення ранньосередньовiчних слов’ян- ських культур на основнi шляхи розселення слов’ян: I. Ви- токи ранньосередньовiчних слов’янських культур; II Осно- внi шляхи великого розселення слов’ян // Записки НТШ. Працi iсторично-фiлософської секцiї.– Львiв, 1993.– С. 59- 86 + 22 iл. + 7 картосхем. 38Коссак Е. Шематизмъ провинции Св. Спасителя...– С. 102. ку був заснований монастир пiд назвою Бакоцин (Бакотин, Бакочин) i бiля нього з часом появили- ся двори. Поява монастиря пiд назвою Бакоцин є не випадковою i вказує на те, що тут христи- янське життя починалося шляхом закладання мо- настиря. Це пiдтверджується тим, що поселення, яке сформувалося безпосередньо бiля монастиря, не одержало назву Бакоцин, а Лапшин. Як в Бакотинi Кам’янець-Подiльського р-ну, так i в Жидачiвському були також печери на бе- резi Днiстра, де могли поселитися монахи. Дiлян- ка монастиря, перекази про появу в районi в скалi вiвтаря, Пречистої Дiви, посвята Церкви в с. Го- лешевi свiдчать, що в цьому районi християнство мало мiсце ще в середньовiччя, що в скелястих берегах Днiстра були печери, в яких жили мона- хи. Християнство зароджувалося на основi печер- них схимникiв, якi прийшли в цей район досить давно. Маючи письмову згадку про село Лапшин з 1578 р. та те, що лапшинськi дiди поселилися при монастирi, можна стверджувати, що монас- тир iснував у XV - на поч. XVI ст. i входив у низку середньовiкових монастирiв України. Необ- хiдно пiдкреслити, що уснi народнi перекази, якi мають мiсце у Голешевi, Лапшинi, тяглiсть яких бiльше 260 рокiв, зберегли нам факт iснування середньовiчної святинi, вони ще раз пiдтвердили, що за усними народними переказами стоять ре- альнi подiї, якi у народних переказах одержують окраску боротьби зла i добра. Сьогоднi Церква включила цей об’єкт у сферу свого впливу. Згiдно Катерини Рудик сьогоднi “Iз процесiєю ми святимо там воду”39. Зiбраний нами матерiал вказує, що на Бако- цинськiй горi ми маємо багато вiх, якi вказу- ють на те, що ця гора освячена Богом. Сього- днi необхiдно провести детальнi археологiчнi до- слiдження, на основi яких здiйснити вiдродження цього освяченого Богом мiсця, яке необхiдне для вiдновлення фiзичного життя та духовностi нацiї. Церквi необхiдно взяти пiд свою опiку це мiсце, включити його як об’єкт прощ, у майбутньому – вiдродити монастир. 39Запис Я.Тараса 11.03.2006 р. в с. Голешiв Жидачiв- ського р-ну вiд Рудик Катерини Романiвни, 1932 р. н.

Схожі ресурси