Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.)
Вперше в українській керамології й етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо найбільш універсальної та найбільш архаїчної глиняної посудини – горщика. Доведено, що цей вид посуду був головним у культурі харчування українців кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. В науковий обіг...
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Series: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80211 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) / О.В. Щербань // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 219-231. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80211 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-802112025-02-09T13:49:07Z Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) Глиняный горшок в культуре питания украинцев (конец ХІХ – первая половина ХХ в.) Clay Pot in the Food Culture of the Ukrainians (the late 19th – the early ХХ century) Щербань, О.В. Духовність нашого обряду Вперше в українській керамології й етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо найбільш універсальної та найбільш архаїчної глиняної посудини – горщика. Доведено, що цей вид посуду був головним у культурі харчування українців кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. В науковий обіг уведено досі не опубліковані матеріали етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України. Впервые в украинской керамологии и этнологии обобщено и проанализировано разрозненные сведения касательно наиболее универсальных и архаических глиняных сосудов – горшков. Доказано, что они были главными культуре питания украинцев конца ХІХ – первой половины ХХ в. В научный оборот введены не публиковавшиеся ранее материалы этнографических экспедиций автора, собранные в разных областях Украины. The author has generalized and analyzed the separate information about the most universal and the most archaic clay vessel – a Ukrainian clay pot. It is made for the fi rst time in the Ukrainian ceramology and ethnology. It is proved, that clay pot was the main type of earthenware in the food culture of the Ukrainians during the investigated period. She puts the materials of her ethnographical expeditions, collected in the different regions of Ukraine and still not published, into scientifi c circulation. 2011 Article Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) / О.В. Щербань // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 219-231. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80211 903.23.738:264(477) uk Праці Центру пам’яткознавства application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Духовність нашого обряду Духовність нашого обряду |
| spellingShingle |
Духовність нашого обряду Духовність нашого обряду Щербань, О.В. Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
Вперше в українській керамології й етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо найбільш універсальної та найбільш архаїчної глиняної посудини – горщика. Доведено, що цей вид посуду був головним у культурі харчування українців кінця
ХІХ – першої половини ХХ ст. В науковий обіг уведено досі не опубліковані матеріали
етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України. |
| format |
Article |
| author |
Щербань, О.В. |
| author_facet |
Щербань, О.В. |
| author_sort |
Щербань, О.В. |
| title |
Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) |
| title_short |
Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) |
| title_full |
Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) |
| title_sort |
глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець хіх – перша половина хх ст.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Духовність нашого обряду |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80211 |
| citation_txt |
Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) / О.В. Щербань // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 219-231. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbanʹov glinânijgorŝikukulʹturíharčuvannâukraíncívkínecʹhíhperšapolovinahhst AT ŝerbanʹov glinânyjgoršokvkulʹturepitaniâukraincevkonechíhpervaâpolovinahhv AT ŝerbanʹov claypotinthefoodcultureoftheukrainiansthelate19ththeearlyhhcentury |
| first_indexed |
2025-11-26T12:47:54Z |
| last_indexed |
2025-11-26T12:47:54Z |
| _version_ |
1849857178867859456 |
| fulltext |
219Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
10. Несен І.І. Етнографічними стежками Житомирщини (сторінка з історії створення експозиції
Музею народної архітектури та побуту України) // Волинський музей: історія і сучасність.
Науковий збірник. – Луцьк, 2009. – С. 361–365.
11. Несен І.І. Культурні символи давнини: кінь у весільному ритуалі (за матеріалами Центрального
Полісся) // Соціум, 2003. – Вип. 3. – С. 263–271.
12. Орел Л. Земля обпалена Чорнобилем – К., 2009. – 340 с.
13. Орел Л. Своя хата – рідна мати // Українська родина. – К.,2000. – С. 13–67.
14. Радович Р. Техніка та технологія традиційного житлово-господарського будівництва на Поліссі
другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. // Полісся України: матеріали історико-
етнографічного дослідження. – Львів, 1997. – Вип. 1. Київське Полісся. 1994. – С. 62–82.
15. Радович Р., Сілецький Р. Стеля та сволок у традиційному будівництві поліщуків (конструктивно-
технологічний та обрядовий аспекти) // Народознавчі зошити. – 1996 – № 2. – С. 78–94.
16. Сілецький Р. «Закладщина» хати на Поліссі: обрядово-звичаєвий аспект // Полісся України: матеріали
історико-етнографічного дослідження. – Львів, 1997. – Вип. 1. Київське Полісся. 1994. – С. 83–97.
17. Скуратівський В. Дідух – К.,1995. – 271 с.
18. Скуратівський В. Покуть – К., 1992. – 235 с.
Русинова Т.В. Полесская изба в народных обычаях и верованиях
В статье автор рассматривает полесскую избу, обряды и обычаи, связанные с ее строитель-
ством и главными частями интерьера – «красным углом», печью, окном, матицей, порогом.
Основой исследования стали памятники народной архитектуры, собранные в экспо-
зиции «Полесье» Национального музея народной архитектуры и быта Украины и связан-
ное с ними древнее народное мировоззрение.
Ключеве слова: Полесье, изба, обычаи, верования, календарные обряды, обряды се-
мейного цикла.
Rusinova T.V. Polissya house in the customs and beliefs
In the article the author examines Polissya house, customs and traditions of its construction and
main parts of the house interior – «the Red corner», stove, window, ceiling beam, etc.
The monuments of folk architecture, collected in the exhibition «Polissya» of National Muse-
um of Folk Architecture and Life of Ukraine and old folk ideology become a basis of the research.
Key words: Polissya, house, customs, traditions, beliefs, calendar rituals, rituals of family cycle.
УДК 903.23.738:264(477)
О.В. ЩЕРБАНЬ
Глиняний горщик у культурі харчування укра-
їнців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.)
Вперше в українській керамології й етнології узагальнено та проаналізовано розрізне-
ні відомості щодо найбільш універсальної та найбільш архаїчної глиняної посудини – гор-
щика. Доведено, що цей вид посуду був головним у культурі харчування українців кінця
ХІХ – першої половини ХХ ст. В науковий обіг уведено досі не опубліковані матеріали
етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України.
220 ISSN 2078-0133
Ключові слова: горщик, культура харчування українців, гончарний осередок, Опішня,
Бубнівка, Канів, Умань, Рокита, Верба, Хомутець, Шатрища.
Упродовж принаймні останнього століття асортимент, форми, декор, призна-
чення глиняного посуду змінювалися, але донині виготовляється й використовуєть-
ся найархаїчніший і найуніверсальніший його вид – горщик. Метою даної студії є
спроба узагальнити й проаналізувати розрізнені відомості щодо використання гли-
няного горщика в культурі харчування українців. Хронологічні рамки дослідження
окреслюються кінцем ХІХ – першою половиною ХХ ст. – часом найбільшого роз-
квіту гончарства, і, відповідно, часом найбільшого поширення глиняних горщиків.
Слово «горщики» («горшки») вживалося не лише для позначення виду посуду,
але й як узагальнююча назва глиняного посуду загалом [1] та на позначення гон-
чарного виробництва. Процес гончарювання називали «робити горшки», «займа-
тися горшками», «ліпити горшки» [2]. Гончарів називали «горшечниками», «гор-
шешниками», «горшколєпами» [3], «горшкарями» [4], «горчечниками», «горшоч-
никами», «горщаями» [5]. Спільне походження зі словом «горщик» мають і термі-
ни «гончар», «горн» [6]. «Горщечним», «горшечним», «горшковим» горном назива-
ли піч для випалювання посуду, кахлів, цегли з круглою за формою посудною каме-
рою [7]. На означення гончарного виробництва одного майстра, як правило того,
хто мав окрему майстерню в ХVІІІ–ХІХ ст. побутувала назва «горшечний завод»
[8]. Основний інструмент, яким послуговувалися гончарі під час виготовлення гли-
няного посуду, називали «горшечним», «горщечним», «горшковим ножиком» [9].
«Горшкодраями», «горшкодротарями» називали мандрівних майстрів, які ремон-
тували (стягували дротом) переважно розбитий чи надтріснутий глиняний посуд,
чи обплітали новий [10]. «Горшковозами» – осіб, які займалися гуртовим скупо-
вуванням виробів у гончарів і їх роздрібним продажем [11]. «Горщята» – загальна
назва «укладного» посуду [12]. А ще «горщятою» може бути макітра, менша 0,25
відра [13]. «По горшки! По горшки!», «Горшки! Горшки!» – переїжджаючи через
село, кричали гончарі й горшковози, закликаючи покупців [14]. Слово «горщик»
зустрічається і серед українських прізвищ [15] та назв місцевостей. Наприклад, с.
Горщик (Коростенський район, Житомирщина) й природне підвищення «горшкова
гора» поблизу с. Шилівка (Зіньківський район, Полтавщина) [16].
У даному дослідженні слово «горщик» послуговується в його вузькому зна-
ченні через призму дослідження культури харчування: горщик – різновеликий
посуд із опуклим тулубом, отвором, дещо меншим за опук, більшим чи майже
рівним денцю і невисокими вінцями (переважно вертикальними прямими, рідше
– відігнутими назовні), вухом або без нього, основна функція якого – слугувати
місткістю для приготування страв у печі [17]. Горщиками послуговувалися також
для зберігання продуктів і рідин, готових страв і напоїв, подачі їх до столу; нагрі-
вання води, кип’ятіння білизни, справляння природних потреб, виконання ліку-
вальних дій, а також в обрядово-ритуальній практиці.
221Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Горщики вищеописаної форми (узвичаєної для ХІХ–ХХ ст.) на території України
почали виготовляти з другої половини ХVI ст. [18] і в досліджуваний період викорис-
товували в усіх її регіонах. Подібної форми вироби побутували в білорусів, румунів,
поляків [19]. Упродовж часу форма українського горщика змінювалася, еволюціону-
ючи разом із гончарною технологією, пристосовуючись до теплотехнічних споруд, в
яких готували страви. Його конфігурація дозволяє найбільш раціонально використо-
вувати нагрівальну енергію вогню. Нижня частина глиняного горщика, вузька біля
денця і розширена до опуку, придатна для підставляння рогача, щоб поставити-зняти
посудину на жар (з жару). Для виймання з печі горщиків у кожної господині існував
набір рогачів – кожному горщикові відповідав «свій» рогач [20]. Верхня частина гор-
щика, звужена відносно опуку, спроможна витримувати температурний режим, необ-
хідний для приготування продуктів, запобігати надмірному випаровуванню вологи.
Вінця пристосовані до тримання покришки. Незважаючи на наявність багатьох спіль-
них рис, горщики на території України мають регіональні відмінності. Наприклад, на
Полтавщині горщики виготовляли опукобокими, з діаметром опуку більшим за висо-
ту, а отвору – значно більшим за денце. Розміри отворів і денець найбільш поширених
на Гуцульщині горщиків були подібними [21], але боки їх більш «стрункіші». Навіть
в одному осередку форма горщиків могла варіювати. Приміром, у Опішному, що на
Полтавщині, горщики були ширшими та вужчими, вищими й нижчими, що підкрес-
лює народна термінологія. «Пукатим» називали горщик з випуклими боками, «плос-
куном» – нижчий, ніж, приміром, «стовбун» [22]. Регіональні відмінності формот-
ворення українських горщиків, що сформувалися впродовж доволі тривалого періо-
ду, досі спеціально не вивчалися, хоча можуть бути важливим джерелом для студію-
вання етнічної історії того чи іншого регіону. Перспективним видається такий напря-
мок досліджень, в руслі якого працювала керамолог Леся Данченко: виокремлювати
умовні групи гончарних виробів в регіоні за спільними ознаками [23].
Для виготовлення горщиків у різних регіонах України використовували «гор-
шечну», тобто придатну для виготовлення саме горщиків гончарну глину (її
досить часто називали глеєм). Головною її властивістю мала бути вогнетривкість.
Наприклад, в с. Опішному (Полтавщина) «горшковою» (горшечною) глиною нази-
вали найбільш високоякісну, придатну для виготовлення будь-якого посуду й буді-
вельної кераміки. Її походження ототожнювалося з природою кам’яного вугілля.
Гончарі говорили: «горшкова глина росте як земляне вугілля» [24]. У окремих гон-
чарних осередках до горшечної глини додавали домішки. Зокрема, в с. Бубнівка
(Поділля) наприкінці 1920-х років у рівних пропорціях змішували «глину білу з
камінчастим глеєм». Гончарі вважали, що «такий горщик варит швидче й швидче
кипит, таких найбільше робимо, воно тримає, саме діло, сам камінець тримає і не
так швидко поб’ється» [25]. У деяких гончарних осередках Черкащини вогнетрив-
кої глини не було, тож горщики виготовляли з наявної, додаючи пісок. Але це не
завжди допомагало. Наприклад, канівські гончарі (Олекса Слинько й Василь Бадя)
222 ISSN 2078-0133
згадували, що в 1930–1960-х роках унаслідок невогнетривкості сировини, їх горщи-
ки часто тріскалися під час приготування страв [26].
Як й інший посуд досліджуваного періоду, горщики формували на ножно-
му гончарному крузі. Вухо (вуха) до нього гончар завжди доліплював вручну.
Випалювали горщики в горнах. Від технології випалювання (окислюваної чи від-
новної) залежав колір їхньої поверхні. Випалені за окислюваної технології горщи-
ки називалися «жовті», «червоні» [27], «руді» [28]. Частину цих виробів покри-
вали поливою на вінцях, всередині чи й по всій поверхні. Випалені за відновною
технологією горщики називалися «сірі», «сиві», «димлені» [29]. З технологією
випалювання пов’язаний і декор посудин. Горщики, випалені в окислювальному
середовищі, орнаментувалися переважно кількома прямими або хвилястими рито-
ваними, відтиснутими або мальованими лініями на вінцях і плечах. Димлені – від-
тиснутим чи лискованим орнаментом, що міг вкривати всю зовнішню поверхню
посудини – від утору до краю вінець. Горщик, що використовувався для приготу-
вання страв у печі, «святково», по всій поверхні, не розмальовували.
Гончарі кожного осередку виготовляли горщики різноманітних розмірів. Там,
де рівень розвитку гончарства був високим, різновидів було більше, порівняно з
іншими. Оскільки горщик найбільш універсальна посудина за способом застосу-
вання, йому притаманна найбільш розвинена метролого-термінологічна система
розрізнення величин [30]. Систематизую найменування глиняних горщиків у різ-
них регіонах України від найменшого до найбільшого:
– в Опішному (Зіньківський район, Полтавщина): махітка, горща (місткістю
1л), кашник (3 л), горщечок, борщівник, плоскун (10 л), стовбун (15 л), чавунець,
підворотень (підворотник) (20 л), золінник (золільник) (30 л і більше) [31];
– в Зінькові (Зіньківський район, Полтавщина): горщата, окладдя, підворотня,
підворотень, підсніжча [32];
– у Хомутці (Миргородський район, Полтавщина): кашненя (до 1 л), кашник
чи горня (горща) (1-2 л), горщатне (горщатний) (3 л), килаш (кілаш, калаш) (4,5 л),
плоский (плоскій) (8-10 л), порожня (до 20 л), сніз (до 30 л) [33];
– у Біликах (Кобеляцький район, Полтавщина): горщочок, горщечок (0,5 л), горща
(1 л), окладдя (1,5–2 л), кашня (2–2,5 л), кашник (3–4 л), підворотень (10 л) [34];
– в Олешні (Ріпкинський район, Чернігівщина): питун (менше 1л), молошник
(1–1,5 л), подобєднік (2–2,5 л), обєднік (3–4 л), стовбун (5–7 л), плоскуша (8–9 л),
варейка (10–12 л), ставнік (20 л і більше) [35];
– у Вербі (Коропський район, Чернігівщина): махотка (0,5 л), горщатко (1–1,5
л), уклад (2–3 л), борщівник (4–5 л), золільник (10–12 л) [36];
– в Рокиті (Старовижівський район, Волинь): малі горщики («варишки»), на чинахи
(невеликі горщики для смаженини), слої (горщики з двома вухами і покришкою) [37]
– в Шатрищах (Ямпільського району, Сумщина): махотка, горщевик, кашник,
яловець, владовець, борщівник [38];
223Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
– в Луб’янці (Макарівського району, Київщина): дробина, уклад (2 л), польо-
вик (3 л), денежний (4 л), середній (на 1 відро), велич (на 3–4 відра);
– в Приборці (Іванківського району, Київщина): укладчик (1 л), укладич (2 л),
ляцьковий (3 л), середній (1 відро);
– в Дибинцях (Богуславського району, Київщина): махітка, росла махітка,
горща, підкілаш, кілаш або золінник, двохзолінник;
– в Цвітній (Олександрівського району, Кіровоградщина): одинари, подвінники,
потринники, четвірки, п’ятірки, шестірні, десятірні, двадцятки, двадцятип’ятірки [39];
– в Каневі (Канівського району, Черкащина): шестерик (1/6 відра), четве-
рик(1/4 відра), трояк (1/3 відра), підкілаш (0,5 відра), кілаш (1 відро), золільник
(1,5–2 відра) [40];
– у Валках (Валківського району, Харківщина): горщя (0,5 л), п’ятириковий,
кашник (1 л), четверик (більший), малий окладач (1,5 л), окладач (2 л), плускун-
ча, плоскунча (3 л), плускун (4–5 л), тройнят, підворотень, двойняк (близько 8 л),
золінник, золільник (10–12 л, 3–4 відра) [41];
– у Львівщині, Івано-Франківщині, Чернівеччині, Закарпатті: кулешінник,
кулішарник, кашник, борщівник, золінник, золінниця [42];
– у Херсонщині: дробина, кашник, підкілаш або горщат, кілаш, плоский, під-
воротень [43].
Найменший горщик (у середньому – 0,5–1 л) – горщя, горщечок, горщочок,
махітка, махотка, дробина, варишка, кашненя, укладчик горня, питун – викорис-
товувався на території України переважно для приготування страв для дітей. У
ньому також тримали масло й сметану.
Наступні за розмірами (1–1,5 л) горщики, приміром в Олешні називалися
молошниками [44], що на нашу думку свідчить про готування в них молочних
страв (переважно каші).
Для приготування густих страв користувалися горщиками місткістю 1–4 літри –
кашниками, горщатними, подобєдніками. На Гуцульщині їх називали «кулешник»,
оскільки в ньому варили мамалигу-кулешу [45]; в Опішному, іноді, називали хамулою
(від однойменної назви каші з крохмалю, манки). Різновидом горщика-кашника був
чавунець. Жителька Опішні Анастасія Прач розповіла, що в часи використання гли-
няних горщиків в її родині, кашу здебільшого варили або густу, яку споживали з моло-
ком, або рідшу – куліш (жменя-дві пшона, до якого додавали дрібно порізану карто-
плю). Для пшоняної каші до молока пшоно відміряли так: у горщик насипали пшоно,
клали його на бік, якщо було видно за крупою половину денця – це норма. Крупу про-
мивали водою і наливали в горщик води менше на два пальці. Ганна Цюрюпа поділи-
лася таким спостереженнями за процесом готування каші в горщику:
Кашу як варить, огню, щитай, вона не баче. Вона ж накрита стоїть і умліває.
Тоді не засмалюється. Як дуже жарко, буває і верх каші згорить. Як доварювали,
огонь не такий, жар не такий, тоді накривали. Інколи, правда, зразу накривали [46].
224 ISSN 2078-0133
Горщики середньої величини (3–8 літрів) – борщівники (сімейні горщики),
обєдніки – використовували для приготування рідкої страви (борщу, капусти,
юшки, в ХХ ст. – супу) на одну сім’ю [47]. В них же готували деякі святкові напої
(варену, запіканку (замість покришки краї вінець горщика накривали-замащували
тістом і так ставили в піч для приготування)) [48]. Жителька Опішні Ганна
Нестеренко пригадала такий рецепт приготування борщу в горщику в печі:
Як борщ варити, налити холодної води в горщик, широко порізати на скором-
ний борщ квашені буряки (на пісний вузенько). Тоді буряк укипить під покриш-
кою. Тоді картоплі, капусти (пізніше картоплі, бо розварюється), а тоді зажарку
вкинув і хай закипить [49].
Її односельчанка Ганна Цюрюпа пригадала таке:
Як варили борщ, насипали не дуже повно, бо розширяється, на два пальці не
наливали повно, і не накривали. Як доварюється, вогонь не такий сильний, накри-
вали, бачимо по огні, як слабенький, то накривали. Для борщу і для каші у мене
отдєльний горщок, вони однакові, але борщу варили більше, каші менше варили,
бо борщу наїсишся, а каші менше накладаєш [50].
Найбільші горщики в багатьох населених пунктах України називали золіль-
ник, золінник, золійник (від 10 до 40–50 літрів). Назва «золільник» похідна від
способу використання цього посуду – в ньому кип’ятили воду для заливання одягу
в жлуктах під час зоління (прання за допомогою золи). Окрім того, в золільниках
кип’ятили воду для прання білизни й купання дітей. В них також готували стра-
ви на весілля (на Полтавщині готували капусту (капусняк), локшину, фруктовий
кисіль), похорони, хрестини, а в інший час використовували для тримання солони-
ни, води [51], збіжжя – «їх уживать на сипанку» [52]. В південних районах Івано-
Франківської обл., с. Бубнівка (Вінниччина, Поділля) такі горщики ще називали-
ся «на оказію» [53]. Гуцули Карпат називали найбільші горщики «комашнєники»,
похідним словом від назви похоронного обіду – комашні [54]. Їхню величину гон-
чар із с. Бубнівки Яків Гончар пояснив так: «колись люди ненажерливі були, треба
їм було багато їсти, великі горщики робили, тепер мало їх роблят – люди не такі,
не стільки їдять і нема що давати їм їсти» [55]. Найбільші горщики з Бубнівки
робили здебільшого «на два вуха», але трапляються і «на їдно вухо» [56].
У різних регіонах України ємність горщиків максимального розміру відрізня-
лася. Найбільші авторові даного дослідження вдалося бачити в Опішному. Вони
могли вмістити понад 30 літрів (!). Ймовірно, подібні розміри мали й найбільші
бубнівські «горщики на оказію», про які інформаторка Афоня Герасименко гово-
рила: «були такі здорові горшки, що чоловік було влізе», а Ганя Ганчар стверджува-
ла, що в них «три відрі води влізе» [57]. Місткість таких горщиків у гуцулів Карпат
– 2–2,5 відра [58]. В окремих осередках Слобожанщини [59], а також у с. Верба
(Коропський район, Чернігівщина) [60] золільники мали об’єм близько відра. Щоб
викрутити на гончарному крузі такий великий посуд, окрім глини з певними якос-
225Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
тями, неабияку роль відігравала старанність, неспішність, фізична витривалість
і майстерність гончаря. За відсутності глини з гарними якостями, наприклад, у
Каневі, великих горщиків не робили, хоча користувалися їхньою назвою, як умов-
ною одиницею гончарського рахунку. У піч такі великі горщики не могли вмістити-
ся. Страви в них варили надворі. Мешканка Бубнівки Ганя Ганчар згадувала:
…бувало на велику оказію огонь лежит на землі, кругом стоят горшки, посеред
двора варили; горщика за вухо, було, обертают, – то тим, то цим боком до вогня; удвох
або втрох такого горщика виносят, годній жінці його не можна й двигнути [61].
Цілком ймовірно, що горщик-ставнік міг бути призначеним для тримання
рідин і продуктів, що могли зберігатися тривалий час (сирівець, повидло).
У розмовно-побутовій лексиці відомі назви горщиків, що характеризують їх
форму і властивості. Приміром, високі горщики називали «стовбун» (Опішня,
Полтавщина), «рослий», «високий» (Комишня, Хомутець; Полтавщина), широ-
кі й низькі – «плоскун» (Опішня, Полтавщина). Поширеними на Полтавщині були
й такі назви горщиків як «чавунець» або «казанок», що формою нагадували мета-
леві заводські вироби, характерною особливістю яких була відсутність вінець [62].
До речі, такі форми глиняних горщиків залишилися популярними й дотепер. Серед
локальних назв горщиків можна згадати такі, що підкреслюють технологію приго-
тування страв у них («варинче», «варінник» (Гуцульщина)) та матеріал, з якого їх
виготовлено («глиняник» (Бойківщина)). Оскільки горщики вважались основною
приналежністю жіночого господарства, в гуцульських селах вони називались «баб-
ниці». В бойківських селах побутувала також назва «саган» (від польського sagan –
котел) [63]. Назви «варівний», «варівник» («неварівний») горщик наголошували на
придатності (непридатності) для приготування страв у печі [64].
Для закривання горщиків виготовляли спеціальні кришечки – покришки [65], накрив-
ки, розміри яких залежали від розміру отвору посудини, яку мали накривати [66].
Одночасно в господарстві господині мали в своєму розпорядженні до десят-
ка різновеликих горщиків [67]. Щодня, як правило, використовуючи 2 горщи-
ка – на рідку й густу страву. Два, в яких готували їжу попереднього дня, випа-
рювали. Незважаючи на доступність, порівняну дешевизну глиняного посуду,
господині намагалися різними способами продовжити термін його використан-
ня. Використовували доти, доки посудина могла служити, навіть пошкоджена.
Горщик з надщербленими вінцями, без вінець чи тріщиною називали гирявим
(гирун, горюнчик) [68]. Надтріснутий глиняний горщик, зокрема в Карпатському
регіоні, ремонтували (стягували дротом) мандрівні майстри (вони називали-
ся «горшкодраями» чи «дротарями»). Гиряві горщики служили «на всиплище»,
тобто для зберігання збіжжя, насіння, сухофруктів, горіхів тощо.
Горщики господині купували переважно на базарі в гончарів або перекупни-
ків. Під час купівлі господиня уважно роздивлялася обрану посудину, щоб не було
видно тріщин. Щоб пересвідчитися, що горщик не «драний», гарно випалений,
226 ISSN 2078-0133
стукали по ньому нігтем чи зігнутим пальцем, іноді горщиком об горщик, прислу-
хаючись – якщо горщик озивався глухо, це значило, що наявна тріщина, нехай і
невидима; якщо звук був дзвінким, це свідчило про якісне випалення посудини –
такий посуд не пропускатиме вологи. Побутувало повір’я, що глухо озивається гор-
щик, а дзвінко – горщиця, в якій страви будуть вдаватися смачними. Звертали увагу
і на зовнішній вигляд посудини, перепалений посуд господині вважали міцнішим.
З часом склалася ціла система первісних дій, що передували введенню горщи-
ка в домашнє господарство, мета якої – продовження терміну використання, надан-
ня йому приємного запаху, покращення смакових якостей їжі, яка буде готуватися в
ньому, захист приготованого від «темних сил». Існує значна кількість способів під-
готовки нового глиняного горщика до варіння в печі. Опишемо найбільш поширені
з них. Новий горщик «заварювали» рідкою пшеничною кашею, розчином житнього
борошна, відваром картоплі, цукрових буряків; змащували салом, смальцем, олією;
кип’ятили в ньому молоко чи воду. В більшості випадків посуд після такої оброб-
ки ставили в піч для «загартування». Найскладніший спосіб підготовки горщика
до використання зафіксований в с. Межиріч на Черкащині. Спочатку його натира-
ли зовні та зсередини обчищеною цибулиною, попередньо вмочивши її в борошно,
потім старим салом, насипали в горщик жменю-дві пшона чи іншої крупи, лушпин-
ня з картоплі, все це заливали гарячою водою і ставили варитися в піч. Отриманий
відвар виливали, вимивали горщик і двічі кип’ятили в ньому воду. Для цього нали-
вали холодної води і ставили в жар на годину-дві, щоб «уварився». Або просто
наливали води в новий горщик і залишали на дві-три години. В 1950-х роках новий
горщик випарювали водою із содою (на 10 л води столова ложка харчової соди).
Способи попередньої обробки посуду перед використанням були досить ефектив-
ними. Марія Осавуленко, жителька с. Межиріч на Черкащині, досі готує борщ в гор-
щику, яким користувалася ще її мама (посудині вже близько 40 років) [69].
Окремі види горщиків не призначалися для готування їжі. Зокрема, в Опішному
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. виготовляли великих розмірів горщики-вулики
для бджіл. Іноді невеликі горщики чи їх фрагменти (черепки) використовували в
якості освітлювальних приладів [70]. Гончарі с. Бубнівки наприкінці 1920-х років
виготовляли горщикоподібні «баньки на живіт» [71]. Специфічним горщиком із
вушком (нічник (сирун)) послуговувалися і для справляння природних потреб [72].
На території Правобережної України побутували двійнята (двійнятка, парка, близ-
нята, «дзвінята») – два невеликі горщики, з’єднані докупи, з ручкою-кільцем на
дотичних вінцях. Їх застосовували для перенесення гарячих страв під час різнома-
нітних польових робіт і сіножатей: в один горщик насипали рідку страву (борщ), в
другий – кашу [73]; на Святвечір малі хрещеники носили в них хрещеним батькам
кутю й узвар [74]. Рідше з цією метою робили трійнята чи навіть «чвірнята» [75].
Глиняні близнята накривали глиняними покришками, а також дерев’яною накрив-
кою, спільною для всіх горщиків, або полотниною.
227Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Як одна з найбільш універсальних посудин, горщики виступали в якості обря-
дового й святкового посуду. Горщик фігурував у давньому ритуалі «бабина каша»
під час святкування хрестин. За звичаєм баба-повитуха готувала кашу з додаван-
ням яєць, масла та приносила її в горщику на хрестини. Всі присутні торгувалися
за право розбити горщик. Найвищу ціну звичайно давав хрещений батько дитини.
Йому й діставався горщик з кашею, який він, піднявши високо над столом, розби-
вав об ріг так, щоб черепки й каша лишилися на столі.
Горщик фігурував і у весільному обряді. В ньому, звісно, готували страви,
подавали деякі з них до столу, здійснювали «магічні маніпуляції» з ним, розбива-
ли «на щастя» [76]. Не дивно, що непоодинокі згадки про горщик трапляються в
усній народній творчості. Зокрема, авторові даного дослідження вдалося зафіксу-
вати такі весільні пісні з Полтавщини:
Їжте, дружечки, капусту
В нас капуста густа,
Січками січена, січена
У горщечках варена, варена
Не жаль же нам буде,
Як поїдять люди
Їжте, дружечки, капусту
В нас капуста густа
На городі саджена
Сокирами рубана
Сікачами січена
А діжці квашена
А в горшку варена
Варена потравами
З дорогими приправами
Через поле гуска летіла
З перцем капуста кипіла
Хоч з перцем, не з перцем
То з гусячим серцем.
Оглянеться мати
Свойого дитяти
Ложечки не митії
Горщечки під лавкою
Заросли муравкою
За молодої невісточки
лежить сміття по кісточки,
228 ISSN 2078-0133
А горщечки попід лавками
позаростали муравками [77].
Для приготування й подачі до столу головних різдвяних страв (куті й узва-
ру) використовували здебільшого полив’яні глиняні горщики – на кутю кашник,
на узвар – більший. Чи відрізнялися чимось ці горщики від повсякденних допо-
ки з’ясувати не вдалося. Принаймні, жоден опитаний інформатор не свідчив про
наявність такої різниці та про це не віднайдено інформації в жодній опублікованій
науковій праці. Єдиною умовою переважно було те, щоб горщики були новими.
Підсумовуючи викладене вище, можна зробити наступні висновки. Горщик – най-
більш поширений тип кухонного посуду. Українські горщики кінця ХІХ – першої поло-
вини ХХ ст. були різними за формами, розмірами й функціями. З-поміж інших видів
глиняного посуду, що використовувався в культурі харчування українців, завдяки своїй
формі, горщик вирізняється своєю багатофункціональністю й універсальністю. Цим
може «похвалитися» хіба що не менш поширений вид глиняного посуду – макітра.
Форми горщиків різних регіонів України мають багато спільних рис, що пов’язано з
основною його функцією – приготування страв у печі, до якої форма цієї посудини й
пристосована. Технологія їх виготовлення повсюдно на Україні має багато спільного,
хоча регіональна специфіка присутня. Розміри горщиків Полтавщини, Чернігівщини,
Волині, Сумщини, Київщини, Кіровоградщини, Черкащини, Харківщини, Херсонщини,
Львівщини, Буковини, Івано-Франківщини, Закарпаття умовно стандартні. Є підстави
стверджувати, що горщики найбільшого розміру виготовляли в найбільших гончарних
осередках – Опішні, Хомутці, Бубнівці, Луб’янці. Назви горщиків, залежно від призна-
чення, у різних регіонах побутували не однакові. Згідно термінологічних даних, нава-
жимося висловити припущення, що найбільш поширеними стравами в Україні, які
готували в горщику, були борщ і каша. Впродовж досліджуваного періоду горщики
використовували для: готування страв у печі, зберігання рідини, в’язких і сипучих про-
дуктів; кип’ятіння води великого об’єму; здійснення родинних і календарно-побутових
обрядів, під час підготовки й святкування свят, коли іноді в горщиках подавали стра-
ви до столу. Горщиками дорожили, коли не можна було їх використати для кухонних
потреб, знаходили застосування в господарстві, намагаючись використовувати до тих
пір, поки з посудини не лишалися лише черепки. Функції глиняних горщиків упродовж
досліджуваного періоду поступово звужувалися. Їх призначення слугувати для триман-
ня рідини повністю перебрав на себе металевий і скляний посуд. З його поширенням, а
також зміною конструкцій теплотехнічних споруд для приготування їжі, газифікацією
осель українців, горщики поступово вийшли з ужитку. З перетвореннями в традиційній
культурі горщики втратили й обрядову функцію. В сучасному побуті глиняні горщики
ще й досі використовують переважно в не газифікованих селах, а також закладах гро-
мадського харчування. В колишніх гончарських осередках, де ще й дотепер лишилися
запаси глиняного посуду, зокрема горщиків, їх й нині використовують здебільшого для
зберігання сипучих харчових продуктів.
229Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Джерела та література
1. Пошивайло О. Ілюстрований словник народної гончарської термінології Лівобережної України
(Гетьманщина). – Опішне: Українське Народознавство, 1993. – С. 129.
2. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. – К.: Молодь, 1993. –
С. 209, Він же. Ілюстрований словник… – С. 45.
3. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 44.
4. Лист Івана Івановича Гончара до Олени Щербань від 02.04.2003 р, м. Новодністровськ
Чернівецької обл. [приватний архів автора].
5. Спанатій Л. Лінгвогеографічний аспект дослідження номінацій майстра посуду та інших
виробів із глини в українській мові // Український керамологічний журнал. – 2004. – № 4
(14). – С. 75.
6. Трубачев О.Н. Ремесленная терминология в славянских языках (этимология и опыт групповой
реконструкции). – М.: Наука, 1966. – С. 197, Литвиненко С. До історії деяких гончарських
термінів // Український керамологічний журнал. – 2002. – № 1 (3). – С. 24.
7. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 114.
8. Там само. – С. 177.
9. Там само. – С. 52.
10. Гонтар Т.О. Народне харчування українців Карпат. – К. : Наукова думка, 1979. – С. 35;
Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 26.
11. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 162.
12. Там само. – С. 162.
13. Там само. – С. 166.
14. Там само. – С. 170.
15. Там само. – С. 174.
16. Там само. – С. 175.
17. Там само. – С. 129, Слободян О. Пістинська кераміка ХІХ – першої половини ХХ століття. –
Косів: Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, 2004. – С.
191.
18. Виногродська Л.І. До історії керамічного та скляного виробництва на Україні у ХІV–ХVІІІ ст. //
Археологія. – 1997. – № 2. – С. 130–132.
19. Сахута Я.М. Фарбы роднай земли. Кніга для вучняу. – Мінск: Народная асвета, 1985. – С. 67, 73,
75; Florea B. Florescu. Ceramica neagra lustruita de la marginea. – Bucuresti: Editura de stat pentru
literature si arta, 1958. – С. 46–47 (див. рис. 22–25); Frys–Pietraszkowa E. Osrodek garncarski w
lazku Ordynackim i jego wyroby na tle ceramiki malowanej w Polce. – Wroclaw; Warszawa; Krakow;
Gdansk: Zaklad Narodowy imienia Ossolinskich, 1973. – С. 133 (див. рис. 54–55); С.134 (див. рис.
56–57); С. 246 (див. рис. 153); Reinfuss R. Gancarstwo ludowe. – Warszawa: Sztuka, 1955. – Табл.
2, 6–7.
20. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 210.
21. Гонтар Т.О. Народне харчування українців Карпат. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 35.
22. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 164, 170.
23. Данченко Л. Народна кераміка Наддніпрянщини. – К.: Мистецтво, 1969. – С. 9–10, 134–135.
24. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С.20.
25. Шульгіна Л. Ганчарство в с. Бубнівці на Поділлі // Матеріяли до етнології. – К. : 1929. – Т. ІІ.
– С.115–116.
26. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів
українського гончарства (далі – НАУГ), ф. 1, оп. 7, од. зб. 97, арк.20.
27. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 132, 152
28. НАУГ, ф. 1, оп. 7, од. зб. 97, арк. 40.
29. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 146.
230 ISSN 2078-0133
30. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. – К.: Молодь, 1993.
– С. 136.
31. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. – К.: Молодь,
1993. – С. 137; Зарецкий И.А. Гончарный промысел в Полтавской губернии. – Полтава: Типо-
литография Л. Фришберга, 1894. – С. 89.
32. Там само. – С.91.
33. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 137.
34. Кривчанська М.Ф. Назви посуду гончарного промислу Полтавщини // Полтавсько-київський
діалект – основа української національної мови. – К. : Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 116;
Зарецкий И.А. Вказана праця. – С. 91.
35. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 137.
36. Орел Л. Кераміка с. Верба Коропського району Чернігівської області // Українське гончарство:
Національний культурологічний щорічник / Науковий збірник за минулі літа / Упор. Олесь
Пошивайло; Худож. Юрко Пошивайло; Пер. на англ. Ігоря Пошивайла. – К.: Молодь; Опішне:
Українське Народознавство, 1993. – Кн. 1. – С. 313.
37. Пошивайло І. Гончарські карби Полісся // Українська керамологія: Національний науко-
вий щорічник. 2002 / За ред.. докт. Істор. наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське
Народознавство, 2002. – Кн. 2. – С. 183; Папета С, Самарський В. Відрядження на Волинь
// Українське гончарство: Національний культурологічний щорічник. За рік 1994. – Опішне:
Українське Народознавство, 1995. – Кн. 2. – С. 149.
38. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С.137.
39. Данченко Л. Народна кераміка середнього Придніпров’я. – К.: Мистецтво, 1974. – С. 116.
40. Щербань О. Про приготування борщу та каші в глиняному горщику // Минуле і сучасне Волині
й Полісся: роде наш красний. Вип. 24. Матеріали Третьої Волинської обласної науково-
етнографічної конференції, 14–16 червня 2007 р., м. Луцьк – Луцьк: Волинський краєзнавчий
музей, 2007. – С. 37.
41. Метка Л. Гончарство Харківщини середини ХХ століття (за матеріалами керамологічних екс-
педицій) // Український керамологічний журнал. – 2004. – № 1 (11). – С. 106.
42. Матейко К.І. Народна кераміка західних областей Української РСР ХІХ–ХХ ст. – К. : видавни-
цтво академії наук Української РСР, 1959. – С. 47.
43. Самарський В. Гончарство Півдня Україна (історико-етнографічне дослідження) [Рукопис] //
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів
українського гончарства, ф. 1, оп. 2, од. зб. 42, арк. 21–22.
44. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 137.
45. Гонтар Т.О. Вказана праця. – С. 35.
46. Щербань О. Вказана праця. – С. 140.
47. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 125.
48. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 210; Він же. Ілюстрований словник…
– С. 125.
49. Спогади Нестеренко Ганни Фотіївни, 1930 р.н., с. Опішне, Полтавщина, від 18.02.2003 р. [при-
ватний архів автора].
50. Спогади Цюрюпи Ганни Михайлівни,1929 р.н., с. Опішне, Полтавщина, від 22.11.2006 р. [при-
ватний архів автора].
51. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 132.
52. Шульгіна Л. Вказана праця. – С. 147.
53. Там само.
54. Гонтар Т.О. Вказана праця. – С. 35.
55. Шульгіна Л. Вказана праця. – С. 125.
56. Там само. – С. 147.
57. Шульгіна Л. Вказана праця. – С. 147.
58. Гонтар Т.О. Вказана праця. – С. 35.
231Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
59. Василенко В.И. Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской
губернии. – Х.: тип. «Печатное дело», 1902. – С. 45, Метка Л. Вказана праця. – С. 106.
60. Орел Л. Вказана праця. – С.313.
61. Шульгіна Л. Вказана праця. – С.147.
62. Кривчанська М.Ф. Вказана праця. – С. 117.
63. Гонтар Т.О. Вказана праця. – С. 35.
64. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 126.
65. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 210; Він же. Ілюстрований словник…
– С.126, 134, 165.
66. Шульгіна Л. Вказана праця. – С. 152.
67. Спогади Московець Лідії Іванівни, 1938 р.н., с. Сенча, Лохвицький р-н, Полтавщина, від
23.10.2003 р. [приватний архів автора]; спогади Оточки Олени Макарівни, 1930 р.н., с. Сенча,
Лохвицький р-н, Полтавщина, від 23.10.2003 р. [там само].
68. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 126.
69. Щербань О. Нотатки про традиційні правила поводження з новим глиняним посудом //
Український керамологічний журнал. – 2004. – № 4 (14). – С. 91–94.
70. Щербань О. Глиняний посуд у творах Миколи Гоголя // Чумацький шлях. – 2009. – № 3. – С.
28–29.
71. Шульгіна Л. Ганчарство в с. Бубнівці… – С. 153
72. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства… – С. 210.
73. Шульгіна Л. Ганчарство в с. Бубнівці… – С. 145.
74. Пошивайло О. Ілюстрований словник… – С. 130.
75. Матейко К.І. Вказана праця. – С.49.
76. Щербань О. Глиняний посуд у весільній обрядовості Полтавщини // Традиційна культура в
умовах глобалізації: проблема збереження і оновлення етнічно-культурної спадщини: мате-
ріали Міжнародної науково-практичної конференції. 27–28 серпня 2008 р. – Х.: АТОС, 2008.
– С. 105–110.
77. Там само.
Щербань Е.В. Глиняный горшок в культуре питания украинцев (конец ХІХ –
первая половина ХХ в.)
Впервые в украинской керамологии и этнологии обобщено и проанализировано раз-
розненные сведения касательно наиболее универсальных и архаических глиняных сосу-
дов – горшков. Доказано, что они были главными культуре питания украинцев конца ХІХ
– первой половины ХХ в. В научный оборот введены не публиковавшиеся ранее материа-
лы этнографических экспедиций автора, собранные в разных областях Украины.
Ключевые слова: горшок, культура питания украинцев, гончарный центр, Опошня,
Бубновка, Канев, Умань, Рокита, Верба, Хомутец, Шатрища.
Shcherban O.V. Clay Pot in the Food Culture of the Ukrainians (the late 19th – the
early ХХ century)
The author has generalized and analyzed the separate information about the most universal
and the most archaic clay vessel – a Ukrainian clay pot. It is made for the fi rst time in the Ukrai-
nian ceramology and ethnology. It is proved, that clay pot was the main type of earthenware in
the food culture of the Ukrainians during the investigated period. She puts the materials of her
ethnographical expeditions, collected in the different regions of Ukraine and still not published,
into scientifi c circulation.
232 ISSN 2078-0133
Key words: pot, the food culture of the Ukrainians, pottery centre, Opishne, Bubnivka,
Kaniv, Uman, Rokyta,Verba, Khomutets, Shatryshcha.
УДК 746.7(477)«19»
О.Л. МАЙДАНЕЦЬ-БАРГИЛЕВИЧ
Монументально-декоративне мистецтво, творе-
не соломою, другої половини ХХ століття
У статті розглянуто один із напрямів монументально-декоративного мистецтва – мо-
заїка соломою другої половини ХХ ст. та проаналізовано творчі досягнення митців, які
творили в цій галузі.
Ключові слова: монументально-декоративне мистецтво, національний стиль, тради-
ційна народна культура, орнаменталізація, пластично-конструктивні можливості, мозаїка
соломою, інкрустація, інтарсія, маркетрі, флоромозаїка, аплікація, рельєфне вишивання,
плетення соломою.
Серед різновидів українського декоративного мистецтва мозаїка соломою
займає досить поважне місце. Для зазначеного періоду характерна різноманітна
палітра технологічних і композиційних прийомів використання соломи як мате-
ріалу для творення художніх образів та масштабне застосування її у художньому
оформленні інтер’єрів громадських споруд. Завдяки різноманітності природної
колористики та необмеженим пластично-конструктивним можливостям, солома
з часом стала одним із провідних матеріалів, здатним естетизувати архітектурний
простір, наповнити його органічним теплом.
У мистецтвознавчих дослідженнях Є. Мамолата [1], В. Нагая [2], П. Жолтовського
та П. Мусієнка [3], Б. Бутник-Сіверського [4] зустрічаються матеріали про цей вид
мистецтва та творчість художників, однак, системна оцінка та детальний аналіз
цього явища практично відсутні. Тому видається доцільним і актуальним досліджен-
ня розвитку мистецтва з використанням матеріалу соломи зазначеного періоду, вве-
дення його в науковий обіг. Окрім того, останнім часом з’являються нові митці, а
також нові технологічні прийоми, які потребують наукової атрибуції й оцінки.
У світському середовищі ХVІІІ ст., мабуть, вперше виникла ідея серед май-
стрів, які володіли технікою маркетрі та інтарсією, використати солому для ство-
рення мозаїчних рисунків декоративного оформлення дерев’яної поверхні меблів й
інших елементів інтер’єру. Оригінальні мистецькі твори, виконані у техніці марке-
трі для оформлення меблів і датовані ХVІІІ ст., зрідка зустрічаються в зарубіжних
музейних колекціях [5], а також у вітчизняних збірках (декоративні пласти, 1920-ті
роки ХХ ст.) [6].
У народному побуті українців з давніх часів соломою прикрашали полиці,
божниці [7], рами, скриньки, дитячі іграшки, писанки, виготовляли обрядові речі
|