Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень

В статье с позиций принципа социального натурализма анализируются основные типы доктринальных подходов к определению сущего и должного в финансовом праве. Одно из центральных мест в исследовании отведено бывшему социалистическому типу понимания финансового права -юридическому позитивизму в финансово...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2003
1. Verfasser:	Пацурківський, П.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2003
Schlagworte:	Філософські проблеми галузевих юридичних наук
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8542
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень / П.С. Пацурківський // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 91-102. — Бібліогр.: 120 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8542
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85422025-02-23T19:30:40Z Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень Сущее и должное в финансовом праве: основные типы доктринальных решений Intrinsic and proper in financiai law: the basic types of the doctrinal decisions Пацурківський, П.С. Філософські проблеми галузевих юридичних наук В статье с позиций принципа социального натурализма анализируются основные типы доктринальных подходов к определению сущего и должного в финансовом праве. Одно из центральных мест в исследовании отведено бывшему социалистическому типу понимания финансового права -юридическому позитивизму в финансовом праве, который и в настоящее время продолжает определять сущее финансовое право Украины. В статье наибольшее внимание уделено анализу данной отросли с позиций социологического позитивизма, позволяющего наиболее полно увидеть в финансовом праве должное его содержание с целью превращения его в последующем в новое сущее право постсоциалистических государств. Taking the standpoint of the principle of social naturalism, the article presents an analysis of main types of doctrinal approaches to the definition of intrinsic and proper in financial law. The so-called “socialist” type of understanding of financial law, nowadays considered to be that of the past, that still continues to determine the present financial law of Ukraine, receives a preferred, in terms of allotted attention, treatment in the analysis. The article dedicates considerable attention to the analysis of the said branch of the law based on the position of sociological positivism, which most profoundly allows to see the intrinsic in the financial law with the purposes of reforming it into a new intrinsic law of the post-soviet states. 2003 Article Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень / П.С. Пацурківський // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 91-102. — Бібліогр.: 120 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8542 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософські проблеми галузевих юридичних наук Філософські проблеми галузевих юридичних наук
spellingShingle	Філософські проблеми галузевих юридичних наук Філософські проблеми галузевих юридичних наук Пацурківський, П.С. Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень
description	В статье с позиций принципа социального натурализма анализируются основные типы доктринальных подходов к определению сущего и должного в финансовом праве. Одно из центральных мест в исследовании отведено бывшему социалистическому типу понимания финансового права -юридическому позитивизму в финансовом праве, который и в настоящее время продолжает определять сущее финансовое право Украины. В статье наибольшее внимание уделено анализу данной отросли с позиций социологического позитивизма, позволяющего наиболее полно увидеть в финансовом праве должное его содержание с целью превращения его в последующем в новое сущее право постсоциалистических государств.
format	Article
author	Пацурківський, П.С.
author_facet	Пацурківський, П.С.
author_sort	Пацурківський, П.С.
title	Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень
title_short	Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень
title_full	Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень
title_fullStr	Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень
title_full_unstemmed	Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень
title_sort	суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2003
topic_facet	Філософські проблеми галузевих юридичних наук
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8542
citation_txt	Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень / П.С. Пацурківський // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 91-102. — Бібліогр.: 120 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT pacurkívsʹkijps suŝetanaležneufínansovomupravíosnovnítipiidoktrinalʹnihviríšenʹ AT pacurkívsʹkijps suŝeeidolžnoevfinansovompraveosnovnyetipydoktrinalʹnyhrešenij AT pacurkívsʹkijps intrinsicandproperinfinanciailawthebasictypesofthedoctrinaldecisions
first_indexed	2025-11-24T16:24:18Z
last_indexed	2025-11-24T16:24:18Z
_version_	1849689593104826368
fulltext	ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 91 © 2003 р. П. С. Пацурківський Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича СУЩЕ ТА НАЛЕЖНЕ У ФІНАНСОВОМУ ПРАВІ: ОСНОВНІ ТИПИ ДОКТРИНАЛЬНИХ ВИРІШЕНЬ Вся наука та практика фінансового права пере- конує, що в залежності від того, як суб’єкти фі- нансових правовідносин розуміють фінансове пра- во, так вони і користуються ним. Неправильне ро- зуміння фінансового права з неминучістю тягне за собою таке ж хибне його застосування. І навпаки – чим більш істинним, адекватним є розуміння фі- нансового права, тим ефективнішим стає його за- стосування. Нині у всіх постсоціалістичних краї- нах достатньо ознак, які свідчать про суттєві про- блеми у застосуванні фінансового права на прак- тиці. Це неминучий наслідок таких же проблем у розумінні фінансового права. Особливі проблеми постають при спробах розрізнити у фінансовому праві суще і належне, вивільнити фінансове право від химерних, помилкових уявлень про нього в цілому та окремі його сторони, риси, які є наслід- ком хибного сприйняття юридизованої фінансово- правової практики як джерела пізнання та крите- рію істини у фінансовому праві. Потреби суспіль- ного прогресу вимагають повернути фінансовому праву його внутрішню довершеність змісту і фор- ми, діалектику публічних фінансів та фінансового законодавства, гармонію їх взаємодії. Аналіз усього різноманіття відповідей на осно- вне питання науки фінансового права – чим в дій- сності є фінансове права, творінням природи (у даному випадку під природою ми розуміємо усе суспільство як найвищу форму буття природи) чи атрибутом держави, її творінням, а якщо того й іншого одночасно, то яка роль природи і яка роль держави у творенні фінансового права – що міс- тяться в дослідженнях з фінансового права вчених постсоціалістичних держав і країн Заходу, всієї іс- торії науки фінансового права свідчить, що усі ці відповіді за їх суттю та по мірі історичної появи можна розподілити на чотири типи – природно- правовий тип, тип юридичного позитивізму, при- родно-позитивний тип (соціологічний позитивізм), філософсько-правовий тип. Кожен з даних типів розуміння фінансового права має тільки йому влас- тиві сутнісні риси та особливості. Однак цей поділ чіткий тільки в науці. Що ж до практики, як це ча- сто буває, то крайнощі нерідко змикаються, накла- даються так, що розрізнити їх якісну відмінність можливо тільки з допомогою професіоналів. Природно-правовий підхід до розуміння фі- нансового права поділяли більшість корифеїв російської науки з фінансового права дореволю- ційного періоду [6; 36; 40; 43; 48; 49; 50; 52; 63; 65; 67; 82; 90; 91; 92; 93], юристів-фінансистів країн Заходу, причому в однаковій мірі як мину- лого часу [9; 31; 32; 39; 41; 46; 54; 56; 87; 89], так і сучасники [95; 96; 97; 98; 99; 100; 101; 102; 105; 108; 109; 111; 112; 113; 115; 116; 117; 118; 119]. Вони вважали і вважають, що фінансове право є лише творінням природи, ототожнювали в ми- нулому та ототожнюють нині публічні фінанси та фінансове право. Представники цього істори- чно першого типу розуміння суті фінансового права абсолютизують в останньому природний зміст і дуже применшують, а то й зовсім відки- дають значення його форми, позитивного боку справи. Це з неминучістю виливається на прак- тиці у безправ’я, анархію, стихію, неврегульова- ність чи, як мінімум, недостатню урегульова- ність позитивним фінансовим правом об’єктив- них відносин у сфері публічних відносин. Най- поширенішою реакцією на подібний стан речей в юриспруденції є намагання знайти вихід із да- ної ситуації у віднесенні розподільних та пере- розподільних суспільних відносин з приводу пу- блічних фінансів до адміністративного права [28, c. 16; 110; 114], конституційного права [4; 26; 104; 120] чи обмеження їх тільки податково-правовими відносинами [13; 33; 98; 100; 106; 114; 116], що, зрозуміло, насправді не є виходом з проблеми. Тісно до природно-правового типу розуміння фінансового права примикає філософсько-пра- вовий тип його розуміння, який зводить будь-яке право до принципів справедливості і свободи. Як- що теорія природного права абсолютизує у фі- нансовому праві його природні закономірності, то його філософське розуміння зводиться до абстра- кції, свого роду математичної формули правової норми, згідно якої фінансове право – це відповід- ним чином внормована свобода суб’єктів розподі- льних відносин у сфері публічних фінансів, внор- мована за принципом „Моя свобода обмежує сво- боду всіх інших суб’єктів фінансових правовідно- син, свободи всіх інших суб’єктів фінансових пра- вовідносин обмежує мою свободу”. Філософсько- П.С. Пацурківський 92 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. правовий тип розуміння фінансового права ще зо- всім не досліджений, він перебуває лише на почат- ковому етапі формування. Проте саме з його допо- могою тільки й можливо реконструювати багато аспектів сущого у фінансовому праві з позицій на- лежного, утвердити належне у фінансовому праві, висловлюючись словами М. Хайдегера, у якості сущого [78, с. 269] і тим самим підняти рівень роз- витку фінансового права до сучасних потреб роз- витку суспільних відносин. „Займатися тільки су- щим – нігілізм” [78, с. 274], – зазначав М.Хайдегер. Надаючи великого значення філософському розу- мінню фінансового права, водночас слід пам’ятати, що реального буття цей тип права не має, що це не самостійне явище, яке існує десь поряд із фінансо- вими законами чи над ними, а лише наукова абст- ракція, яка тим не менше переконливо розкриває сутність правового регулювання, але тільки з одно- го боку – з боку моральних принципів, які повинні лежати в його основі, тобто, знову ж таки з боку належного. Юридичний позитивізм як тип розуміння фінансового права досяг форм зрілості у бувшій Радянській державі [7; 18; 55; 57; 61; 69; 81; 85] і в даний час продовжує домінувати у всіх постсо- ціалістичних державах [19; 25; 34; 51; 70; 72; 84; 95; 103; 107; 120]. Він виходить з абсолютизації позитивного начала у фінансовому праві, розгля- дає публічні фінанси у якості атрибута держави [83; c. 66] і по суті не враховує їх визначальної ролі у фінансовому праві. Представники даного типу розуміння фінансового права навіть при ви- значенні його предмета виходять не із змісту сус- пільних відносин, що ним регулюються, а тільки зі сфери, меж застосування позитивного фінансового права, які поза предметом, як відомо, втрачають свою чіткість, вираженість і визначаються у науці фінансового права та на практиці нерідко волюн- таристськи. Наприклад, у рекомендованому Мініс- терством освіти Російської Федерації підручнику з фінансового права для студентів вузів Н.Д. Еріашвілі пише: “До предмету фінансового права належать закріплення структури фінансової системи, розподіл компетенції в даній сфері між Федерацією та її суб’єктами, а також місцевим са- моврядуванням в особі відповідних органів, ре- гулювання на основі цих висхідних норм відносин, характерних для процесу фінансової діяльності” [88, c. 11]. Як переконує стан науки та практики фі- нансового права у всіх постсоціалістичних країнах, абсолютизація другого типу розуміння фі- нансового права також не веде до вирішення його нагальних проблем. Тим не менше прослідкуємо хоча б схематично еволюцію даного праворозу- міння, оскільки розуміння фінансового права в постсоціалістичній Україні виростає методом діа- лектичного зняття безпосередньо з нього. Класичний період розвитку радянського фі- нансового права розпочався у 1940 році, після опу- блікування статті Ю.А. Ровинського “Предмет ра- дянського фінансового права” [58] та першого ра- дянського підручника з фінансового права [29]. У цих роботах раніше фрагментарні, неповні, без- системні знання з радянського фінансового права були вибудувані у чітку, внутрішньо логічну сис- тему категорій та понять, з чітко визначеними ме- жами предмету фінансово-правового регулювання та його методом. Це сталося в ході найбільш плі- дної в довоєнний період дискусії про систему пра- ва та систему законодавства, яка відбулася на ру- бежі 30-х-40-х років ХХ століття. Тоді ж, у 1940 році, основоположник радянського фінансового права Ю.А. Ровинський писав: “Фінансове право в СРСР, як сукупність юридичних норм регулю- вання відносин у галузі державних фінансів, є са- мостійною галуззю права, що покликана регулю- вати діяльність соціалістичної держави у сфері планової акумуляції і планового розподілу держа- вних грошових засобів з метою забезпечення бу- дівництва комуністичного суспільства” [58, c. 42]. Так було остаточно подолано традиції дореволю- ційної російської, західноєвропейської континен- тальної та англо-американської наукових фінан- сово-правових шкіл щодо необґрунтовано розши- реного тлумачення предмету фінансового права. Не вніс Ю.А. Ровинський істотних змін у дане ви- значення фінансового права і в своїй основній нау- ковій праці, опублікованій через двадцять років після цього: “Радянське фінансове право як галузь радянського соціалістичного права є сукупність норм, що регулюють відносини в галузі фінансової діяльності держави з метою виконання її завдань і функцій, спрямованих на побудову комунізму в СРСР” [57, c. 64]. Більшість з наступних визначень предмету фінансового права, що робились автора- ми цілого ряду підручників, посібників, монографій і статей, були більш або менш вдалими варіаціями останнього визначення Ю.А. Ровинського [7, c. 30; 35, c. 40-41; 55, c. 27; 79, c.194; 80, c. 97; 81, c. 34- 37; 85, c. 15-18;]. Необхідно підкреслити, що тривалий час в ра- дянській юриспруденції сфера дії фінансового пра- ва визначалась головним чином двома елементами – утворенням та розподілом фінансових ресурсів держави, а третій її елемент – використання фондів грошових коштів держави – як правило, був відсу- тнім у цих визначеннях його предмету. Одними з останніх серед відомих вчених-юристів визначали Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 93 сферу фінансового права на основі вище- зазначеного підходу В.І. Лісовський [42, c. 192] та С.С. Алєксєєв [66, c. 282]. Рівно через сорок років після визначення сфери дії фінансового права Ю.А. Ровинським його суттєво уточнила та збага- тила одна з учениць цього відомого науковця та педагога, фундатор української школи юристів- фінансистів Л.К. Воронова. “Фінансове право, – зазначала вона, – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі мобілізації, роз- поділу і використання централізованих та децент- ралізованих фондів грошових коштів, що є части- ною національного доходу країни, з метою забез- печення виконання завдань і функцій радянської загальнонародної держави” [20, c. 25]. Вона, таким чином, уточнила зміст поняття фінансової діяль- ності держави за рахунок включення до нього такого елементу, як використання фондів грошо- вих коштів держави, конкретизувала його, а також точніше відобразила у визначенні мету правового регулювання цих відносин, опустивши при цьому за межі визначення положення про те, що це – окрема галузь права. Таке розуміння предмету фі- нансового права з часом стало загальновизнаним і внаслідок цього набуло рис класичного. В постсоціалістичний період сферу дії фінан- сового права розширили ще більше, включивши до неї поряд з фінансовою діяльністю держави ще й фінансову діяльність органів місцевого самовряду- вання. Дане визначення із вищезазначеним уточ- ненням нині наводиться майже у всіх підручниках, навчальних посібниках, наукових виданнях, що оприлюднюються в Україні та інших пост- соціалістичних державах [19, c. 35; 25, c. 38-39; 27, c. 27; 38, c. 26-27; 44, c.9-10; 71, c. 36; 73, c. 32; 74, c. 10; 77, c. 44; 84, c. 31; 88, c. 11]. Проте при дета- льнішому аналізі з’ясовується, що наведене вище та усі інші, йому подібні, визначення предмету фі- нансового права мають недоліки онтологічного та методологічного характеру. Головним недоліком такого підходу до визначення предмету фінансово- го права – тільки зазначенням його меж – є те, що він є нічим не обґрунтованим відступом від зага- льноприйнятого у континентальній системі права критерію поділу права на галузі у відповідності зі змістом суспільних відносин, що регулюються тією чи іншою системою норм права. При цьому вказівка на обсяг предмету правового регулювання не обов’язкова у визначенні предмету, хоча в силу традицій, що склались, вона може міститися також. Наприклад, у статті нового Цивільного кодексу України зазначається, що “цивільним законодавст- вом регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юри- дичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників” [1, Ст. 1]. При цьому уточнюється, що “до майнових відносин, заснова- них на адміністративному або іншому владному підпорядкування однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується” [1, Ст. 1]. Сучасна доктрина адміністративного права під предметом норм права цієї галузі розуміє “сус- пільні відносини управлінського характеру”, що складаються у сфері організації та функціону- вання виконавчої влади, державного управління та місцевого самоврядування, а також в процесі внут- ріорганізаційної та адміністративно-юрисдикційної діяльності інших державних органів [12, c. 55; 14; 64, c. 307]. При традиційному підході до розуміння пред- мету фінансового права тільки через вказівку на його межі, як уже зазначалося вище, залиша- ються не розкритими сутнісні риси власне пред- мету фінансово-правового регулювання – публі- чних фінансів. У радянський період, коли майже усе приватне було знищено і тотально панувала суспільна власність на засоби виробництва та його результати, а приватний сектор складав мі- зерну долю процента у всьому валовому внутрі- шньому продукті, грошові ресурси переміщались з фонду у фонд, не залишаючи одного і того ж власника – державу. Тобто питання, правомірно чи ні здійснюється таке переміщення грошових ресурсів, мало другорядне значення. В постсоціалістичний період, в порівнянні з попереднім історичним періодом, ситуація у сфері публічних фінансів зокрема та фінансів в цілому докорінно змінилася. Питома вага валового про- дукту, що виробляється у суспільному секторі, рі- зко скоротилась та продовжує зменшуватись, а питома вага суспільного валового продукту, що виробляється в приватному секторі, навпаки, стала переважаючою та дальше продовжує зростати. Держава опинилась в ситуації, коли поступово, проте неухильно звужуються її можливості проти- правно зловживати природними правами та закон- ними інтересами приватних власників при форму- ванні публічних фондів грошових коштів, коли фінансове законодавство держави об’єктивно змушене у все більшій мірі втілювати її природне фінансове право. Таким чином, розуміння предмету фінансового права пройшло тривалу і складну еволюцію, у різні періоди воно було різним. Воно зумовлювалось насамперед розумінням суті та ролі публічних фі- нансів у житті суспільства, ролі об’єктив-них та суб’єктивних факторів у суспільному прогресі, П.С. Пацурківський 94 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. нарешті, розумінням права як феномену су- спільного життя. Розуміння предмету фінансо- вого права, що склалося у соціалістичний пе- ріод розвитку суспільства, не може бути меха- нічно перенесене у новий період суспільного розвитку без шкоди для держави, органів міс- цевого самоврядування та суспільства в цілому без порушення основоположних принципів та засад функціонування громадянського суспіль- ства і правової держави як його ядра. Що ж саме є предметом фінансового права постсоціалістичної держави і в чому полягають його сутнісні характеристики та особливості? На це питання, поставлене усім ходом сучасної фінан- сово-правової теорії та практики, вже почали з’являтися деякі нові відповіді та гіпотези. Насам- перед деякі дослідники фінансового права у ситуа- ції, що склалася, зробили висновок про зникнення єдиного предмету фінансового права, а на підставі останнього – про розпад галузі фінансового права на галузь бюджетного права, галузь податкового права, деякі інші [3; 16, c. 81; 17]. Дещо нижче про- аналізуємо, чи достатньо обґрунтований цей ви- сновок. А поки що наведемо приклади ще деяких новацій щодо предмету фінансового права, на на- шу думку, також дуже далеких від істини. Так, М.В. Карасьова обґрунтовує висновок про те, що “в сучасних умовах досить очевидно проявився майновий характер відносин, що регулюються фі- нансовим правом” [37, c. 10]. “Сьогодні стало ціл- ком очевидно, - резюмує вона, - що фінансове пра- во, так же, як і цивільне право, регулює дві групи суспільних відносин. По-перше, воно регулює від- носини власності, тобто відносини по володінню, користуванню та розпорядженню майном. По- друге, фінансове право регулює відносини по пе- реміщенню майнових благ від однієї особи до ін- шої” [37, c. 12]. Нарешті, М.В. Карасьова підкрес- лює: “окрім усього іншого, фінансове право регу- лює відносини власності фізичних осіб та організа- цій” [37, c. 14]. Тобто, наяву не описка відомого вченого, зроблена ним в запалі полеміки, наукової дискусії, а свідома позиція, послідовна лінія, обі- йти мовчанням яку означало б не тільки погрішити проти істини, але й образити неувагою її автора. У значній частині наукових робіт, у навчальній літературі [19, c. 38; 51, c. 24] і навіть в новітніх нормативно-правових актах найвищого рівня про- довжує залишатися точка зору на предмет фінан- сового права, як на відносини владні. Наприклад, в Податковому кодексі РФ, прийнятому в 1998 році, відзначається, що: “Законодавство про податки і збори регулює владні відносини...” [45, Ст. 2]. Постає питання, чи можливо в принципі пози- тивно вирішити основне питання науки фінансо- вого права, сформульоване вище? Вважаємо, що так. І що це можливо зробити лише з позицій при- родно-позитивного типу розуміння фінансового права, чи інакше кажучи, з позицій соціологічного позитивізму. Ключем до такого вирішення є за- стосування до фінансового права вже неодноразо- во успішно перевіреного іншими галузями юрис- пруденції принципу соціального натуралізму, який нині у Західній Європі все частіше називають принципом соціального реалізму. Так, за- стосування цього принципу наукою карного права, зокрема, Ч. Бекаріа, допомогло успішно розв’язати складну, здавалося б нерозв’язну методологічну, світоглядну суспільну проблему відповідності міри покарання мірі злочину [2]. У фінансовому праві успішно застосовували принцип соціального нату- ралізму А.І. Ху-дяков при обґрунтуванні системи фінансового права постсоціалістичної держави [83], Р.О. Гаврилюк – при визначенні функцій по- датку [21; 22], обгрунтуванні нових підходів до розуміння джерел податкового права [23]. Згідно даного принципу соціальні явища не можна розглядати поза дією законів природи, а навпаки, їх необхідно розглядати у якості таких, які є за своєю суттю не менш природними, як фі- зичні чи біологічні явища, а ще більш природними, оскільки вони відображають вищу форму розвитку природи. Це в повній мірі стосується і такого соці- ального явища, як право. У відповідності з прин- ципом соціального натуралізму право – це соціа- льна форма законів природи, точніше кажучи, природних законів суспільного життя. Звідси воно неминуче має два аспекти – природний зміст і со- ціальну форму. Форма ж і зміст, як відомо, є атри- бутами один одного, у природному стані немож- ливі одне без одного. Найбільш досконалим є таке право, у якому природний зміст, тобто об’єктивні суспільні відносини, найбільш адекватно втілю- ються в позитивному праві, тобто у його соціаль- ній формі – законодавстві. У відповідності з принципом соціального натуралізму основне питання науки фінансо- вого права, на нашу думку, повинно бути ви- рішене наступним чином: у творінні фінансо- вого права природа, тобто суспільство, віді- грає ту роль, що створює об’єктивні фінансові відносини, а держава відіграє ту роль, що на- дає цим природним фінансовим відносинам відповідну соціальну форму, що називається фінансовим законодавством. Підкреслимо – форму не довільну, а детерміновану фінансовими Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 95 відносинами, які у повсякденному житті найчас- тіше називають просто фінансами. Аналіз літератури про публічні фінанси з неми- нучістю засвідчує, що і в науці про фінанси є чимало дискусійних, спірних проблем. Проте пи- тання про сутнісні характеристики фінансів нау- кою про фінанси уже розв’язано. Зокрема, у відо- мому підручнику з фінансів під редакцією Л.А. Дробозіної підкреслюється: “Фінанси відріз- няються від грошей як за змістом, так і за функ- ціями, що виконують. Гроші – всезагальний ек- вівалент, з допомогою якого насамперед вимірю- ються затрати праці асоційованих виробників, а фінанси – економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням та використанням фондів гро- шових коштів. Головне їх призначення полягає в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств у грошових засобах, але й контроль за використанням грошових ресурсів” [47, c. 9]. Такої ж точки зору на фінанси дотримуються й інші ві- домі фахівці науки про фінанси [10, c. 16; 59; 75; 76]. Французький класик науки про фінанси і науки про фінансове право П.М. Годме ще у ХХ столітті звернув увагу на те, що у суспільстві з ринковою економікою паралельно існують дві сфери фінан- сів – державні фінанси і приватні фінанси . “Іноді видається доцільним, - писав він, - допускати деяку аналогію проблем державних фінансів і проблем приватних фінансів з метою їх найкращого та най- повнішого розв’язання” [24, c. 41]. Водночас, ана- лізуючи фінанси французького суспільства, де державні і приватні фінанси давно досягли класич- них форм зрілості – в Україні та інших постсоціа- лістичних країнах цього ще немає – він писав: “В жодному випадку не слід забувати про фундамен- тальні відмінності між державними і приватними фінансами. Основна відмінність між ними зумов- лена тим фактором, що стан приватних фінансів і динаміка приватних фінансів залежать від законів ринкової економіки. Так, попит і пропозиція на ринку зумовлюють визначення розміру процентної ставки. Стан же і динаміка державних фінансів ви- значаються рішеннями держави і діями публічної влади” [24, c. 41]. З вище викладеного очевидно, що фінанси – це не просто грошові, а розподільні і перерозподільні суспільні відносини, які опосередковуються, реа- лізуються з допомогою грошей, що між фінансами публічними та фінансами приватними наявні прин- ципові відмінності якісного характеру, що безпо- середнім об’єктом правового регулювання пуб- лічної влади є не усі фінансові відносини, а ли- ше та частина з них, поява якої історично зумо- влена виникненням публічних потреб, тобто публічні фінанси. Публічні фінанси, будучи не- розривно пов’язаними з існуванням власне держа- ви, не дивлячись на свій об’єктивний характер, проявляються не інакше, як у формах, визначених державою. Тобто держава, враховуючи суспільні потреби, які завжди детерміновані рівнем розвитку продуктивних сил, масштабами державної діяль- ності, соціальними завданнями на відповідному етапі розвитку і т.д., надає фінансовим відносинам, що об’єктивно народжуються, адекватні правові форми. Вона з допомогою права встановлює конк- ретні види платежів (податків, зборів, мита) і по- рядок їх зарахування в державні грошові фонди, визначає напрями використання фінансових ре- сурсів, принципи їх розподілу і т.д. Інакше кажучи, вона здійснює це з допомогою фінансового права. Отже, матеріальним предметом фінансового права виступають публічні фінанси, які є за своєю суттю розподільними та перерозподіль- ними суспільними відносинами, або, інакше кажучи, розподільні та перерозподільні відно- сини у сфері публічних фінансів. Це відносини не грошові, хоч без посередництва грошей вони не можливі в принципі. Це відносини не владні, не управлінські суспільні відносини, тому що сенсом, змістом фінансових відносин є не підпорядкування волі одного суб’єкта – державі волі іншого суб’єкта, наприклад, платника податків, а розподіл та перерозподіл суспільних благ. Нарешті, це не відносини власності, а відносини з приводу розпо- ділу та перерозподілу частини приватної власності задля задоволення загального, публічного інтересу. Таким чином, фінансове право можна ви- значити, як систему норм права, що регулюють розподільні та перерозподільні відносини у сфе- рі публічних фінансів з метою створення дер- жавних та муніципальних фондів грошових коштів для задоволення суспільних потреб. Таке розуміння предмету та змісту фінансового права, на нашу думку, найбільш адекватно відповідає йо- го справжній суспільній природі. З його позицій стає можливим вирішити також усі інші вузлові дискусійні питання сучасної теорії і практики фі- нансового права – про метод фінансового права, про систему фінансового права та системо- утворюючі фактори, про межі фінансового права, про місце фінансового права в системі галузей права, про системоутворюючу категорію науки фінансового права та інші. П.С. Пацурківський 96 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. У відповідності з принципом соціального на- туралізму межами фінансового права є природні межі публічних фінансів, тобто, завжди і всюди фінансовим правом повинні регулюватися усі без винятку розподільні та перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів, оскільки усі їх види належать до єдиного предмету фінансового права. Не поширювати дію фінансового права на якусь частину публічних фінансів означало б прирікати їх на хаотичність, аморфність, не надавати їм від- повідної правової форми, далеко не в повному об- сязі і не в публічних інтересах використовувати їх внутрішній потенціал. І навпаки – поширювати дію фінансового права на інші сфери суспільних відносин – владні, майнові, відносини власності, на приватні фінанси і т.д. – означало б застосувати до цих природних, об’єктивних за змістом відносин неадекватну правову форму, яка у кожному анало- гічному випадку вступала б в антагонізм з невлас- тивим їй змістом, деформувала б цей зміст, спо- творюючись при цьому сама, приносила б для сус- пільства замість прогресу і задоволення його інте- ресів найрізноманітніші проблеми та катаклізми. Класичним прикладом останнього може бути фактичне та юридичне одержавлення у бувшому СРСР грошових коштів колгоспів та інших коопе- ративних організацій. Здійснене під лозунгом створення умов для перетворення всіх форм влас- ності в країні в одну форму – державну, воно було за своєю суттю неправомірним розширенням юрисдикції невласника (держави) на об’єкти чужої власності, з одного боку, та адекватним обмежен- ням природних прав істинного власника – колгос- пів на об’єкти їх власності, з іншого боку. І хоча це фактичне захоплення бувшою радянською держа- вою чужої власності відбулося за допомогою від- повідних юридичних форм та актів, легально, воно ще раз підтвердило істинність положення про де- термінованість правових відносин, похідних за своєю природою, економічними відносинами як базисними. Внаслідок цього волюнтаристського включення грошових коштів колгоспів до складу державних фінансів не принесло користі ні державі, ні колго- спам. Навпаки, різке обмеження самостійності колгоспів у використанні власних грошових кош- тів, а нерідко повна відсутність такої самостійності стали однією з головних причин різкого погіршан- ня їх фінансового стану, що в свою чергу зумовило необхідність невдовзі розпочати широко- масштабне надання державою цим де-юре само- стійним суб’єктам господарювання регулярної грошової допомоги у формі субсидій на сільгосп- продукцію, прямих бюджетних інвестицій у колго- спний сектор економіки, багаторазового списання державою боргів колгоспів за банківськими креди- тами тощо. Всі перераховані фактори не зміцнили державні фінанси, як очікувалось в первісному за- думі, а навпаки, ще більше послабили їх, а в суку- пності з іншими причинами зумовили їх повне фіа- ско. Це закономірний наслідок державного во- люнтаризму у сфе-рі фінансової політики, оскільки сам факт існування держави фінансових відносин не породжує. Фінанси, як і держава, є об’єктивним результатом всього суспільного розвитку, з’явля- ються історично приблизно одночасно, хоча все ж виникнення фінансів передує виникненню дер- жави. Перебільшення або ж недооцінка ролі дер- жави у розвитку фінансових відносин в однаковій мірі методологічно хибні, а практично шкідливі та небезпечні. Система фінансового права завжди детермі- нується системою публічних фінансів, що скла- даються з окремих якісно виокремлених в силу свого місця у розгалуженому та складному лан- цюгу розподільних відносин ланок цільної сфе- ри публічних фінансів, які, не дивлячись на це, залишаються за своєю об’єктивною еконо- мічною суттю єдиними, однорідними. Цей ви- сновок, багаторазово обґрунтований та підтвер- джений відомими вченими-фінансистами, що на- лежать до різних історичних періодів та наукових шкіл [11; 30; 86], дозволяє поставити під сумнів достовірність твердження Д.В. Вінницького про “відсутність системи однорідних відносин, правове регулювання яких могло б здійснюватись єдиним методом та подібними правовими засобами” [17, c. 86]. В дійсності усе з точністю до навпаки, пред- мет фінансового права характеризується саме од- норідністю, внутрішньою системністю економіч- ного змісту суспільних відносин. Тому, якщо за- лишатися на позиціях предметної зумовленості кожної з галузей права, у відповідності з прин- ципом соціального натуралізму необхідно ви- знати єдність фінансового права як класичної галузі права. Природно, в силу багатьох об’єктивних факто- рів фінансові системи різних держав не ідентичні, а інколи істотно відрізняються між собою. Напри- клад, у РФ як федеративній державі є фінанси суб’єктів федерації, в той час як в Україні як дер- жаві унітарній такої ланки у державних фінансів не має. Основними ланками публічних фінансів у РФ та в Україні в даний час є: бюджет, цільові бюдже- тні фонди, позабюджетні публічні фонди, податки, фінанси соціальної сфери, державне майнове та особисте страхування, державні і муніципальні кредити, фінанси державних і муніципальних під- Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 97 приємств та деякі інші [11; 68]. У відповідності з цими ланками фінансових систем обох держав як економічним змістом утворюються згідно принци- пу соціального натуралізму фінансово-правові ін- ститути як адекватна їм правова форма. Єдина за економічним змістом фінансова система не мо- же детермінувати утворення декількох якісно різнорідних галузей права. На жаль, деякі теоретики права, поспішаючи стати першовідкривачами, проголошували та про- довжують проголошувати виникнення на основі публічних фінансів у якості самостійних основних галузей бюджетного права та фінансового права. Зокрема, Д.В. Вінницький пише: “В даний час ...Податкове і бюджетне право наділені властивос- тями, внутрішньо притаманними самостійним га- лузям права” [17, c. 103]. В іншому місці цієї ж ро- боти він висловлює ще більш чітку позицію, нази- ваючи “податкове і бюджетне право самостій- ними основними галузями” [17, c. 85]. Так і на- прошується до автора цих оціночних міркувань запитання, в чому ж дійсно він бачить якісну від- мінність предметів цих, з дозволу сказати, “галузей права”, якщо податки і бюджет є різновидами пе- рерозподільних відносин у сфері публічних фінансів? Проявляючи непослідовність, на наступній сто- рінці даної ж монографії Д.В. Вінницький робить висновок “про комплексність фінансового права на сучасному етапі”. “Комплексність фінансового права, – пише він, – проявляється у декількох фак- торах: 1) у відсутності загальних фінансово- правових положень фундаментального характеру, закріплених у позитивному праві (загальній части- ні); 2) у відсутності дієвої системи закріплених у законі галузевих принципів, категорій та юридич- них конструкцій, що в однаковій мірі ви- користовувалися б у правових утвореннях, які тра- диційно включаються у фінансове право; 3) у від- сутності системи однорідних суспільних відносин, правове регулювання яких могло б здійснюватися єдиним методом та подібними правовими засоба- ми; 4) в наявності ознак правової автономії у най- більш крупних підрозділів, що традиційно вклю- чаються у систему фінансового права (тобто пода- ткового і бюджетного права); 5) у відсутності єди- ної системи фінансово-правових джерел, що знахо- дить свій прояв не лише у відсутності російського фінансового кодексу, але й взагалі будь-якого спеці- ального законодавчого акту, що стосувався б фі- нансів загалом та в цілому” [17, c. 85]. Про невідповідність дійсності аргументів, на- ведених під номерами 3 і 4, зазначалося вище. Ар- гументи 1, 2 і 5 зовсім не стосуються сутнісних, системоутворюючих галузь фінансового права об’єктивних факторів, а є за своїм змістом дові- льним набором фрагментарних суб’єктивних вра- жень про суще та належне у змісті фінансового права їх автора. Наведені аргументи не тільки є недостатніми для таких кардинальних висновків, як визначення предмету галузі права, її системи і т.д. Ці аргументи в більшості своїй не наукові, не відображають сутнісних рис об’єкту пізнання. Фі- нансове право в дійсності є не “надгалузевою сис- темою, покликаною забезпечити, – як пише Д.В. Вінницький, – ефективну взаємодію і коорди- націю самостійних галузей (податкового і бюджет- ного права) та деяких правових інститутів, що охо- плюються ним” [17, c. 77], не комплексною галу- ззю права, а однією з класичних галузей російсь- кого права, системи права України, системи права інших постсоціалістичних держав і регулює, як уже відзначалось вище, розподільні та перерозпо- дільні відносини у сфері публічних фінансів. Застосування принципу соціального нату- ралізму до фінансового права дозволяє також логі- чно завершити довготривалу дискусію про місце фінансового права в системі позитивного права тієї чи іншої країни. До числа дискусійних питань міс- ця фінансового права в системі права постсоціаліс- тичних держав, що мають особливо важливе мето- дологічне значення, на нашу думку, належать на- ступні: а) про характер галузі фінансового права – фінансове право “надгалузеве утворення”, класич- на галузь права чи взагалі не є самостійною галуз- зю права; б) про час і способи виникнення фінан- сового права як галузі права; в) чи не зникає фі- нансове право як окрема галузь права у зв’язку з бурхливим розвитком бюджетного і фінансового права? На перше із вище зазначених питань нами уже дано аргументовану відповідь про те, що фінан- сове право об’єктивно належить до числа класич- них галузей позитивного права постсоціалістичних держав. Продовжувати дискусію з даного питання може лише людина, яка свідомо або в силу інших обставин не враховує наявних об’єктивних реалій чи дотримується традицій певної наукової школи, що склалися раніше. В якості прикладу останнього твердження можна навести вислів уже згадуваного нами П.М. Годме про публічне право: “Публічне право, – пише він, – традиційно ділиться на дві га- лузі: конституційне право, яке містить норми, що регулюють діяльність державних органів, які при- ймають політичні рішення; адміністративне пра- во, що включає правові норми, які регулюють дія- льність органів виконавчої влади у сфері управ- ління. Що стосується фінансового права (виді- лено мною – П.П.), то воно доповнює ці дві галузі” П.С. Пацурківський 98 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. [24, c. 39]. В даному випадку детальну полеміку з автором наведених міркувань вважаємо зайвою. Відзначимо тільки, що усі названі галузі права – конституційне, адміністративне і фінансове – ма- ють в якості предметів свого регулювання якісно відмінні суспільні відносини, на що до певної міри звернув свою увагу і сам П.М. Годме. Вже в силу цього фінансове право не в змозі доповнювати ні конституційне право, ні право адміністративне. Також не складає особливих труднощів, на на- шу думку, і друге питання – про час і способи ви- никнення фінансового права. Тим не менше трива- лий період воно залишалося дискусійним, а до пе- вної міри не втратило свого дискусійного харак- теру по даний час. Зокрема, пів століття тому, у 1952 р. Р.О. Халфіна висловила припущення, що фінансове право виділилось з державного права та адміністративного права і внаслідок цього пізніше набуло якостей самостійної галузі права [79, c. 194- 195]. Таку позицію поділяли Б.М. Іванов [35, c. 40- 41], М.І. Піскотін [55, c. 49], С.Д. Ципкін [85, c. 14- 15]. В даний час аналогічної позиції дотримується М.В. Карасьова, яка, зокрема, пише: “Фінансове право, на відміну від конституційного та адмініст- ративного, з’явилося значно пізніше, оскільки ви- ділилося з названих галузей та з фінансової науки в самостійну галузь у зв’язку зі специфікою об’єкта правового регулювання та його суспільним зна- ченням” [38, c. 39]. В 1976 р. В.В. Бесчеревних зробив висновок про те, що фінансове право не виділялося з інших галузей права, а виникло відразу ж як самостійна галузь поряд і водночас з державним правом та адміністративним правом. В полеміці з Р.О. Хал- фіною В.В. Бесчеревних сформулював своїм опо- нентам два наступних запитання: 1) коли саме відбулося виділення фінансового права з інших галузей права та 2) в чому саме проявилося це ви- ділення? Оскільки на поставлені запитання жоден з опонентів не дав ніякої відповіді, В.В. Бесчеревних дійшов висновку, що в дійсності ніякого “виділен- ня” фінансового права не було і що в якості само- достатньої галузі права фінансове право існує з мо- менту своєї появи на світ. На момент появи галузі фінансового права В.В. Бесчеревних не вказує [7, c. 30]. А.І. Худяков у 1995 р. посилює аргументацію зробленого В.В. Бесчеревних висновку: “...Звідси, – пише він, – держава, її фінанси і фінансове право, будучи атрибутами одне відносно іншого, з’являються практично одночасно” [83, c. 66]. Ми цілком і повністю поділяємо висновок А.І. Худя- кова про історичний час виникнення фінансового права як явища суспільного життя, заперечуючи при цьому атрибутивність держави і публічних фінансів. Обидва ці явища є самостійними фено- менами суспільного процесу, хоча й тісно пов’язаними один з одним. “Про те, що фінансове право не виділялося з інших галузей права, а ви- никло водночас з виникненням держави”, – пише і О.М. Горбунова [25, c. 37]. Неспівпадання часу виявлення наукою фінансового права з часом його дійсної появи, наявність різноманітних думок вче- них з даного питання зовсім не означають, що про- тягом усього попереднього періоду суспільного розвитку фінансове право не існувало взагалі чи було складовою частиною якоїсь іншої галузі пра- ва. Останнє засвідчує лише недостатність пізнання наукою фінансового права зокрема та юриспруде- нцією в цілому ключових методологічних проблем теорії фінансового права та фінансово-правової практики. Сама постановка питання про виділення фінан- сового права з права конституційного чи права ад- міністративного чи з того й іншого одночасно ме- тодологічно хибна, суперечить принципу соціа- льного натуралізму, оскільки в кожної з цих га- лузей докорінно відмінні, свої предмети правового регулювання. Це з точки зору науки. Водночас іс- торія фінансового права багатьох держав, в т.ч. історія вітчизняного фінансового права містить безліч прикладів, коли тривалий час фінансово- правові відносини в силу найрізноманітніших при- чин помилково відносились до сфер права держав- ного, адміністративного права чи того та іншого водночас. Відновлення наукової істини в такому випадку у формі обґрунтування галузевої самостійно- сті фінансового права і створило ілюзію виділення фінансового права з інших галузей права. На питання, чи не зникає фінансове право як окрема галузь позитивного права у зв’язку з бурх- ливим розвитком найкрупніших інститутів цієї галузі права – бюджетного права та податкового права – нами уже дана обгрунтована відповідь: ні, не зникає, оскільки в основному, в сущому те й інше відображає перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів. Відмінності між бю- джетом і податками як ланками публічних фі- нансів мають не якісний характер, а стосуються виключно особливостей та форм прояву. Тому немає потреби створювати дві галузі фінансового права, які відрізнялися б між собою не он- тологічними рисами, а другорядними деталями. Крім того, таке методологічно хибне розв’язання проблеми ще більше розбалансувало б і без того відмінні режими фінансового правового регулю- вання різних ланок єдиної системи публічних фі- Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 99 нансів, що й без цього з надлишком має місце у різних інститутах фінансового права. Отже, об’єктивним предметом фінансового права є розподільні і перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів. Межі фінансового права визначаються межами публічних фінан- сів, а його система – системою публічних фінан- сів. За своїм змістом фінансове право постсоціа- лістичної держави є системою норм права, що регулюють розподільні та перерозподільні від- носини у сфері публічних фінансів з метою створення державних і муніципальних фондів грошових коштів для задоволення суспільних потреб. Список літератури 1. Цивільний кодекс України. – Київ, 2003. 2. Беккариа Ч. О преступлениях и наказа- ниях. – М.: «Стелс», 1995. 3. Белошапко Ю.Н. Правонарушение и ответ- ственность в финансовом и налоговом праве Рос- сийской Федерации // Правоведение. – 2001. – № 5. 4. Бельский К.С. Феноменология администра- тивного права. – Смоленск, 1995. 5. Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. – М.: Юрист, 1995. 6. Берендтс Э.Н. Русское финансовое право. – СПб., 1914. 7. Бесчеревных В.В. Компетенция Союза ССР в области бюджета. – М., 1976. 8. Братусь С.Н. Предмет и система советс- кого гражданского права. – М., 1963. 9. Вагнер А. Русские бумажные деньги / Пер. с нем. Н. Бунге. – Киев, 1871. 10. Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник. – Київ: НІОС, 2000. 11. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фі- нанси України: Підручник. – К.: Центр навчаль- ної літератури, 2003. 12. Ведель Ж. Административное право Фран- ции. – М.: Прогресс, 1973. 13. Везерфорд Дж. История денег. Борьба за деньги от песчаника до киберпространства / Пер. с англ. – М., 2001. 14. Виконавча влада і адміністративне право. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2002. 15. Винницкий Д.В. Основные проблемы тео- рии российского налогового права. Автореф. дис. на соиск. учен. степени докт. юрид. наук. – Ека- теринбург, 2003. 16. Винницкий Д.В. Предмет российского на- логового права // Журнал российского права. – 2002. – № 10. – С. 71-81. 17. Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. – СПб.: Изд-во «Юридический центр ПРЕСС», 2003. 18. Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета СССР. (На материа- лах союзной республики). – Киев, 1981. 19. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Фи- нансовое право. Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Харьков: Легас, 2003. 20. Воронова Л.К., Мартьянов Н.В. Советское финансовое право. – К.: Вища школа, 1983. 21. Гаврилюк Р.А. Функции налога: методоло- гические подходы к определению // Финансовое право. – М., 2003. – № 4. 22. Гаврилюк Р.О. Дискусійні питання функ- цій податку // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 172. Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 65-74. 23. Гаврилюк Р.О. Предмет фінансового права постсоціалістичної держави. Навчально-методи- чний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. 24. Годме П.М. Финансовое право. Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1979. 25. Горбунова О.Н. Финансовое право и фи- нансовый мониторинг в современной России. – М., 2003. 26. Государственное право Германии. Сокра- щенный перевод немецкого семитомного изда- ния. Т. 2. – М., 1994. 27. Грачева Е.Ю., Ивлиева М.Ф., Соколова Э.Д. Финансовое право в вопросах и ответах. Учебное пособие / Отв. ред. Е.Ю. Грачева. – М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2003. 28. Грэбан Г. Французское административное право. – М., 1988. 29. Гурвич М.А., Шварцман А.О. Основные во- просы советского финансового права. – М., 1940. 30. Дадашев А.З., Черник Д.Г. Финансовая си- стема России: Учебное пособие. – М.: ИНФРА- М, 1997. 31. Еллинек Г. Бюджетное право. – Ростов, 1906. 32. Жез Г. Общая теория бюджета / Пер. с франц. Г.Г.Соловья и К.К.Шмакова. – М., 1930. 33. Жувенель Б. Этика перераспределения. – М., 1995. 34. Заяц Н.Е. Теория налогов: Учебник. – Минск, 2002. 35. Иванов Б.Н. О системе советского фи- нансового права // Труды ВЮЗИ. Т.IХ. – М., 1967. П.С. Пацурківський 100 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 36. Иловайский С.И. Определение, содержа- ние и значение науки финансового права в связи с кратким очерком финансового положения гла- внейших государств. Вступительная лекция. – Одесса, 1887. 37. Карасева М.В. Бюджетное и налоговое право России (политический аспект). – М.: Юристъ, 2003. 38. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. 39. Косса Л. Основы финансовой науки. – М., 1900. 40. Лебедев В.А. Финансовое право. Учебник. – М., Статут, 2000. 41. Лефрен Ж. История налога во Франции. – Дело. – 1867. – № 10. 42. Лисовский В.И. Финансовое право Союза ССР / Финансовое право европейских социалис- тических стран. – М., 1976. 43. Львов Д.М. Курс финансового права. – Ка- зань, 1887. 44. Мандрица В.М. Финансовое право. Серия «Учебники, учебные пособия». Издание 2-е, пе- рераб. – Ростов н/Д., «Феникс», 2003. 45. Налоговый кодекс Российской Федерации. Части I и ІІ. Официальный текст. – М.: «Элит- 2000», 2002. 46. Нитти Ф. Основные начала финансовой науки. – М., 1904. 47. Общая теория финансов: Учебник. / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. 48. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. – М., 1905. 49. Озеров И.Х. Подоходный налог в Англии. – М., 1898. 50. Орлов М.Ф. О государственном кредите // У истоков финансового права. – М.: Статут, 1998. – С. 295-424. 51. Орлюк О.П. Фінансове право. Навчальний посібник. – К.: ЮрІнком Інтер, 2003. 52. Патлаевский И.Ю. Курс финансового права. – Одесса, 1885. 53. Пацуркивский П.С. Предмет и границы финансового права постсоциалистического госу- дарства / Финансово-правовая доктрина постсо- циалистического государства. Сборник научных докладов и сообщений за материалами междуна- родной научной конференции 22-24 сентября 2003 г. Вып. 1. – Черновцы: «Рута», 2003. – С. 5-26. 54. Петти У. Трактат о налогах и сборах. – М., 1963. 55. Пискотин М.И. Советское бюджетное право. – М., 1971. 56. Рау К.Б. Основные начала финансовой на- уки / Пер. с нем. под ред. Лебедева В.Л. – СПб., 1868. 57. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М.: Госюриз- дат, 1960. 58. Ровинский Е.А. Предмет советского финан- сового права // Советское государство и право. – 1940. – № 3. – С. 32-48. 59. Сабанти Б.М. Теория финансов. Учебное пособие. 2-е издание. – М.: Изд-во «Менеджер», 2000. 60. Советское финансовое право. – М., 1982. 61. Советское финансовое право: Учебник для вузов / Отв ред. Воронова Л.К., Химичева Н.И. – М., 1987. 62. Соколова Э.Д. Современные проблемы на- уки финансового права // Актуальные проблемы финансового права: Сб. науч. статей, посвящен- ный 75-летию Н.И.Химичевой. – Саратов: Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная акаде- мия права», 2003. – С. 19-29. 63. Сперанский М.М. План финансов / У исто- ков финансового права. – М.: Статут, 1998. – С. 35-106. 64. Старилов Ю.Н. Курс общего администра- тивного права. В 3 т. Том 1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – М.: Изд-во НО- РМА, 2002. 65. Тарасов И.Т. Лекции по науке финансо- вого права. – Ярославль, 1880. 66. Теория государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. – М., 1985. 67. Тургенев Н.И. Опыт теории налогов / У ис- токов финансового права. – М.: Статут, 1998. – С. 121-274. 68. Финансовая система России: Учебное по- собие. – М.: ИНФРА-М, 1997. 69. Финансовое право европейских социалис- тических стран / Н. Вачев, М. Веральский, В.И. Лисовский, Т. Надь, В. Мурко, Х. Штиллер. – М., 1976. 70. Финансовое право. Учебник / Под ред. Е.Ю. Гарчевой, Г.П. Толстопятенко. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. 71. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. 72. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. 73. Финансовое право: Учебник / под ред. О.Н. Горбуновой. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 101 74. Финансовое право: Учебное пособие для вузов / под ред. проф. М.М. Россолова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. 75. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Са- банти. – М.: Юрайт, 2002. 76. Финансы: Учебник Под ред. А.М. Ковале- вой. – М.: Финансы и статистика, 1996. 77. Фінансове право: Підручник / Керівник ав- торського колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. Видання друге, виправлене і доповнене. – Хар- ків: Консум, 1999. 78. Хайдегер М. Введение в метафизику. Пер. с нем. – СПб., 1998. 79. Халфина Р.О. К вопросу о предмете и сис- теме советского финансового права (Вопросы советского административного и финансового права). – М., 1952. С. 191-213. 80. Халфина Р.О. Общее учение о правоотно- шении. – М., 1974. 81. Химичева Н.И. Субъекты советского бю- джетного права. – Саратов, 1979. 82. Ходский Л.В. Государственное хозяйство. Курс финансовой науки. Вып.1. – СПб., 1907. 83. Худяков А.И. Основы теории финансового права. – Алматы: Жеті жаргы, 1995. 84. Худяков А.И. Финансовое право Респуб- лики Казахстан: (Общая часть). – Алматы: Ка- ржы-Каражат, 1995. 85. Цыпкин С.Д. Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы. – М., 1973. 86. Чантладзе В.Г. Вопросы теории финан- сов. – Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1979. 87. Шиппель М. Денежное обращение и его общественное значение / Пер. с нем. и с предисл. П. Струве. – СПб., 1897. 88. Эриашвили Н.Д. Финансовое право: Учеб- ник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и пра- во, 2000. 89. Эсберг К.Т. Курс финансовой науки / Пер. с нем. М.А.Курчинского. – СПб., 1913. 90. Янжул И.И. История финансового права. – СПб., 1882. 91. Янжул И.И. Опыт исследования английс- ких косвенных налогов. – М., 1874. 92. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. Учение о государственных доходах. – М.: Статут, 2002. 93. Яроцкий В.Г. Финансовое право. – М., 1885. 94. Abbamonte G. Principi di diritto finanziario. – Napoli: Jovene, 1975. 95. Andrezej K. Piasecki. Władza w samorzadzie terytorialnym III RP. – Zielona Gora, 2002. 96. Bennette R.G. Geography of public finance. – London, 1986. 97. Boadway R.W., Wildasin D.E. Public sector economics. 2nded. – Toronto, 1984. 98. Bouvier M., Esclassan M.-C., Lassale J.-P. Fi- nances publiques. 5-e éd. – Paris: L.G.D.J., 2000. 99. Božіdar Jelčič. NAUKA o Financyma i Fi- nancijsko Pravo. Drugo, izmyenjeno i dopulnjeno izdanje. – Zagreb: Informamor, 1988. – 588 c. 100. Cahill D. Comporate finance law. – London: S&M., 2000. 101. D'Amati N. Il diritto tributario: Trattato di diritto tributario / Diretto da A. Amatucci. Annuario. – Padova: CEDAM, 2001. 102. Falsitta G. Manuale di diritto tributario. Parte generale. III ed. – Padova: CEDAM, 1999. 103. Ferenczy Endre. Penzügyek joga. I. kotet. – Nemzeti tankönyvkiado, 1992. 104. Finnis J. Natural Law and Natural Rights. – Oxford: Clarendan Press, 1980. 105. Gaudemet P.M., Molinier J. Finances pub- liques. 6-e éd. T. l, 2. – Paris: Montchrestien, 1997. 106. Hohn E., Walaburger R. Steverrecht. Band 1. – Bern-Stuttgart-Wien: Verlag Paul Haupt, 2001. 107. Ioan Gliga. Drept financiar. – Bucuresti: Humanitas, 1998. 108. Lascombe M., Vandendriessche X. Les fi- nances publiques. 3-e éd. – Paris: Dalioz, 1998. 109. Mattsson N. Svensk internationell beskatt- ningsrätt. 13-e omarbetade upplagan. – Stockholm: Norstedts juridik, 2000. 110. Munch I. Von (Hrsg). Besonderes Verwal- tungsrecht. 9 Aufl. – Berlin, 1992. 111. Nobel P. Schweizerisches Finanzmarkt-recht: Einführung und Űberblick. – Bern: Stämpfli, 1997. 112. Osterloh L. Il diritto tributario ed il diritto privato: Trattato di diritto tributario / Diretto da A. Amatucci. Annuario. – Padova: CEDAM, 2001. 113. Påhlsson R. Inledning till skatterätten. An- dra upplagan. – Uppsala: lustus Förlag, 2001. 114. Seidmeier H., Knauf Y.T. New Pyblik Mano- gement in der kommunalen Verwaltung. – Baden- Baden, 1997. 115. Thornhill A.R. Prosser K. Tax planning with precedents. 11 ed. – London: S&M, 2001. 116. Trotabas L., Cotteret J.-M. Droit fiscal. 8-e éd. – Paris: Dalioz, 1997. 117. Vogel K. Il diritto intemazionale tributario: Trattato di diritto tributario / Diretto da A. Ama- tucci. Annuario. – Padova: CEDAM, 2001. 118. Williams D.W., Morse G. Principles of tax law. 4thed. – London: S & М, 2000. П.С. Пацурківський 102 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 119. Wood Ph.R. Comparative financial law. Law and practice of intentional finance series. – London: S&M, 1995. 120. Xlat dzialalnosci RIO. Wybrane aspekty funkcjonowania samorzadu terytorialnego. Doswia- dczenia i perspektywy. Praca Zbiorowa / redakcja naukowa Bernadetta Nitschke, Waldemar Jlugocki. – Zielona Góra, 2003. П. С. Пацуркивский СУЩЕЕ И ДОЛЖНОЕ В ФИНАНСОВОМ ПРАВЕ: ОСНОВНЫЕ ТИПЫ ДОКТРИНАЛЬНЫХ РЕШЕНИЙ В статье с позиций принципа социального натурализма анализируются основные типы доктри- нальных подходов к определению сущего и должного в финансовом праве. Одно из центральных мест в исследовании отведено бывшему социалистическому типу понимания финансового права – юридическому позитивизму в финансовом праве, который и в настоящее время продолжает опреде- лять сущее финансовое право Украины. В статье наибольшее внимание уделено анализу данной отро- сли с позиций социологического позитивизма, позволяющего наиболее полно увидеть в финансовом праве должное его содержание с целью превращения его в последующем в новое сущее право пост- социалистических государств. P. S. Patsurkivskiy INTRINSIC AND PROPER IN FINANCIAI LAW: THE BASIC TYPES OF THE DOCTRINAL DECISIONS Taking the standpoint of the principle of social naturalism, the article presents an analysis of main types of doctrinal approaches to the definition of intrinsic and proper in financial law. The so-called “socialist” type of understanding of financial law, nowadays considered to be that of the past, that still continues to de- termine the present financial law of Ukraine, receives a preferred, in terms of allotted attention, treatment in the analysis. The article dedicates considerable attention to the analysis of the said branch of the law based on the position of sociological positivism, which most profoundly allows to see the intrinsic in the financial law with the purposes of reforming it into a new intrinsic law of the post-soviet states.

Суще та належне у фінансовому праві: основні типии доктринальних вирішень

Institution

Ähnliche Einträge