Національній академії наук України – 95

Розкрито передумови створення НАН України, історія її заснування, коротка історія становлення фундаментальної академічної науки та її розвиток, стан академічної науки в незалежній Україні....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Храмов, Ю.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2013
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	До ювілеїв Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85988
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Національній академії наук України – 95 / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 3-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85988
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-859882025-02-23T18:19:07Z Національній академії наук України – 95 Национальной академии наук Украины − 95 National Academy of Sciences - 95 Храмов, Ю.О. До ювілеїв Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук Розкрито передумови створення НАН України, історія її заснування, коротка історія становлення фундаментальної академічної науки та її розвиток, стан академічної науки в незалежній Україні. This paper reveals the prerequisites of the National Academy of Sciences of Ukraine, the story of its founding, a brief history of the formation of basic academic science and its development, the state of academic research in an independent Ukraine. 2013 Article Національній академії наук України – 95 / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 3-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85988 001.32 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До ювілеїв Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук До ювілеїв Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук
spellingShingle	До ювілеїв Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук До ювілеїв Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук Храмов, Ю.О. Національній академії наук України – 95 Наука та наукознавство
description	Розкрито передумови створення НАН України, історія її заснування, коротка історія становлення фундаментальної академічної науки та її розвиток, стан академічної науки в незалежній Україні.
format	Article
author	Храмов, Ю.О.
author_facet	Храмов, Ю.О.
author_sort	Храмов, Ю.О.
title	Національній академії наук України – 95
title_short	Національній академії наук України – 95
title_full	Національній академії наук України – 95
title_fullStr	Національній академії наук України – 95
title_full_unstemmed	Національній академії наук України – 95
title_sort	національній академії наук україни – 95
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2013
topic_facet	До ювілеїв Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85988
citation_txt	Національній академії наук України – 95 / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 3-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT hramovûo nacíonalʹníjakademíínaukukraíni95 AT hramovûo nacionalʹnojakademiinaukukrainy95 AT hramovûo nationalacademyofsciences95
first_indexed	2025-11-24T08:32:03Z
last_indexed	2025-11-24T08:32:03Z
_version_	1849659881710157824
fulltext	Наука та наукознавство, 2013, № 4 3 ДО ЮВІЛЕЇВ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ АКАДЕМІЙ НАУК УДК 001.32 Ю.О. Храмов Національній академії наук України – 95 Розкрито передумови створення НАН України, історія її заснування, коротка історія становлення фундаментальної академічної науки та її розвиток, стан академічної науки в незалежній Україні. Ювілейні дати в історії як своєрідні її рубежі, віхи мають ту характерну осо- бливість, що примушують нас зазирну- ти в минуле, оцінити пройдений шлях, критично осмислити одержане і дати адекватні відповідні на виклики сьо- годення, врахувавши уроки минулого. Отже, копітке, адекватне відтворення минулого повинно працювати на день сьогоднішній, щоб історичний досвід у всій своїй багатогранності, повноті і су- перечливості, історичні паралелі ста- ли ніби проблемним полем усвідомлен- ня сучасності, закликали засвоювати й враховувати уроки минулого для кра- щого розуміння того, що і як необхідно робити сьогодні, аби не шкодувати за- втра. А історія НАН України повчальна, багата на події, суперечлива, подекуди трагічна, проте водночас і героїчна, як і історія нашої країни в цілому. Фунда- ментальні результати, одержані вчени- ми Академії за роки її існування, при- несли славу українській науці, зробили її потужним центром наукової думки і науково-технічного процесу. У листопаді 2013 р. наукова і куль- турна громадськість країни відзначи- ла 95-річчя своєї найвищої і найпо- важнішої наукової інституції – Наці- ональної академії науки України, що стало непересічною подією в її жит- ті. І ретроспективний погляд на її іс- торію, нехай стислий і схематичний, є даниною нашої поваги до історичної пам’яті і тих, хто, незважаючи на жод- ні перешкоди, зводив будівлю україн- ської академічної науки. А починалося це так. Як відомо, істотні відмінності іс- торичного розвитку України у складі Російської імперії від розвитку євро- пейських країн не сприяли розбудові її власної системи вищої освіти і про- веденню наукових досліджень. Тому становлення фундаментальної науки в Україні з її базовими напрямами – ма- тематикою, фізикою, механікою, хімі- єю та біологією розпочалося із запіз- ненням, більш ніж на два століття, по- рівняно з Західною Європою – тільки в другій половині ХIХ ст. [1,2]. Це стало © Ю.О. Храмов, 2013 Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 44 можливим завдяки створенню Харків- ського (1805) [3], Київського (1834) [4] та Новоросійського в Одесі (1865) [5] університетів. Їх професори і виклада- чі поряд з викладанням розпочали зго- дом на кафедрах і в лабораторіях влас- не наукову діяльність. Отже, у другій половинi XIX ст. роз- виток науки в Українi, як i в Росiї, був пов’язаний виключно з вищою шко- лою, передусiм унiверситетами (першi спецiалiзованi науковi iнститути в Росiї та Українi створено тільки на початку XX ст.). Науковi дослiдження тут вiдi- гравали другорядну роль, пiдпорядко- вуючись навчальному процесу, i мали в основному несистематичний i фрагмен- тарний характер. Наука розвивалася завдяки зусиллям окремих учених-оди- накiв, якi, однак, зробили iстотний вне- сок у свiтову скарбницю знань. Наприкінці ХІХ ст. основними цен- трами наукової думки та проведення нау- кових дослiджень на території нинішньої України були: Львiвський, Чернівецький, Харкiвський, Київський та Новоросiйський унiверситети, Нiжинський iсторико- фiлологiчний iнститут, Харкiвський технологiчний iнститут, Львiвський i Київський полiтехнiчнi iнститути, Новоолександрiйський iнститут сiльського господарства i лiсiвництва та Катеринос- лавське вище гiрниче училище. Певну роль вiдiгравали й науковi това- риства – один з найцiкавiших феноменiв науки i культури. У першiй половинi XIX ст. вони являли собою окремi угрупо- вання дiячiв науки та освiти, що прагну- ли взаємного спiлкування, обговорен- ня наукових питань, наукових дискусiй. Так, у 1873 р. у Львовi засновано Товари- ство iм. Т. Шевченка, головним чином, лiтературознавчого напряму. Але, спира- ючись на досвiд захiдних країн i Росiї, що вже мали свої академiї або товариства, якi об’єднували гуманiтарнi й природничi напрями, у 1892 р. це товариство транс- формувалося в Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ) у складi трьох секцiй – фiлологiчної, iсторично-фiлософiчної та математично-природописно-лiкарської. У 1907 р. засновано Українське науко- ве товариство в Києвi зі структурою, схо- жою на структуру НТШ [6, 7]. Цi два то- вариства відомий український історик і громадський діяч М.C. Грушевський на- віть називав «академiями в мiнiатюрi». Наявна розгалужена мережа дер- жавних навчальних установ, а також самоврядних наукових об’єднань – нау- кових товариств – стала базою для роз- витку наукових дослiджень в Українi. Чимало їх професорiв збагатило того- часну точну науку вагомими результа- тами. Це математики і механіки О.М. Ляпунов, В.А. Стеклов, В.Л. Кирпичов, В.П. Єрмаков, М.Є. Ващенко-Захар- ченко, В.М. Лігін, фізики М.О. Умов, М.Д. Пильчиков, М.П. Авенаріус, М.М. Шілер, Ф.Н. Шведов, астроном М.Ф. Хандриков, хіміки М.М. Бекетов, П.П. Алексєєв, М.А. Бунге, В.О. Плот- ников, А.В.Думанський, С.М. Рефор- матський, Л.В. Писаржевський, геологи К.М. Феофілактов, М.І. Андрусов, біо- логи О.Я.Данилевський, І.І. Мечников, І.М.Сєченов, О.М. Сєверцов, В.В. До- кучаєв, Л.П. Симиренко та ін. У галузі технічних наук варто згадати В.П. Іжев- ського, С.П. Тимошенка, К.К. Симін- ського, Є.О. Патона, Ю.В. Кондратюка, К.О. Зворикіна та ін. Розвиток української гуманiтарної науки з самого свого початку, ще вiд часiв Кирило-Мефодiївського брат- ства, був органiчно пов’язаний з нацiо- нальним рухом, бiльше того, усвiдом- лювався як його невiд’ємна частина. Тому не дивно, що на чолi останнього стояли такi видатнi українськi вченi-гу- манiтарiї, як М.І. Костомаров, В.Б. Ан- тонович, М.П.Драгоманов, I.Я. Франко i М.С.Грушевський. До них необхідно також додати таких відомих учених з суспільних і гуманітарних наук, як Д.І. Багалій, Д.І. Яворницький, В. Хвойка, Ф.К. Вовк, М.О. Максимович, О.О.По- тебня, А.Ю. Кримський, Б.Д.Грінченко, С.О.Єфремов [2]. До того ж актуальнiсть боротьби за нацiонально-культурну НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ – 95 Наука та наукознавство, 2013, № 4 5 спадщину, рiдну мову i власну лiтерату- ру стимулювала широкий громадський iнтерес до українознавчих студiй. Тому можна стверджувати, що вже на початку XX ст. в Українi iснували всi умови для створення найвищої наукової установи – Нацiональної академiї наук, яка б на якiсно но- вих засадах, проте за допомогою дер- жави, об’єднала провiдних учених, забезпечивши їм успiшну наукову дiяльнiсть, i органiзувала широку мере- жу науково-дослiдних iнститутiв i уста- нов найрiзноманiтнiшого профiлю. М.С. Грушевський Ідею створення Української академії наук (УАН) висунув наприкінці ХIХ ст. відомий український історик В.Б. Анто- нович. Активним прихильником її став його учень М.С. Грушевський. У 1894 р. він був обраний на посаду професора Львівського університету, а в 1897 р. – головою Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). У Львові М.С. Гру- шевський почав реалізовувати цю ідею в НТШ, намагаючись перевести його діяльність на академічні рейки. Вже на- ступного року він писав: «Наша задача – прийти з часом до українсько-руської Академії наук стоїть міцно». У 1904 р. М.С. Грушевський висловився конкрет- ніше: «Сьогодні Товариство ім. Т. Шев- ченка організовано цілком за типом за- хідноєвропейських академій наук, йому бракує лише титулу академії» [7]. Переїхавши до Києва, він тут ство- рив 1907 р. Українське наукове товари- ство (УНТ) і намагався запровадити в ньому певні академічні традиції (водно- час залишаючись головою НТШ) [8]. У Статуті УНТ було навіть записано, що воно є об’єднувальним центром, який стоїть «напередодні реального перетво- рення по суті у вільну Наукову Акаде- мію, філіали якої вкриють щільною ме- режею всю Вкраїну». М.С.Грушевський вважав її «другою українською академію наук у мініатюрі» (першою була НТШ). Аналогічно до НТШ, в УНТ було три Секції – історична, філологічна і при- родничо-лікарська та низка спеціальних комісій. 28 березня 1917 р. на загальних зборах УНТ за пропозицією М.С. Гру- шевського було порушено питання про необхідність вжити реальні дії по заснуванню Української академії наук (УАН), а 8 червня 1917 р. на об’єдна- ному засіданні секцій УНТ обрано Ко- місію з утворення УАН (М.С. Грушев- ський, А.М. Лобода, Г.Г. Павлуцький, В.І. Лучицький, О.С. Грушевський, О.В. Корчак-Чепурківський та ін., усього 12 осіб). Комісія мала виробити статут май- бутньої Академії та з’ясувати питання її фінансування. Проте складна і неви- значена політична ситуація в Україні, зокрема в Києві, унеможливила роботу Комісії. Тільки 3 квітня 1918 р. до Мі- ністерства освіти Української Народної Республіки (УНР) від УНТ подано про- позицію про необхідність її фінансуван- ня з метою реорганізації в Українську академію наук. Однак до кінця існуван- ня Центральної Ради залишалися лічені дні, і пропозиція товариства не розгля- далася. Як зазначав часопис «Наше ми- нуле» (1918, №2), УНТ перше поставило перед державою питання про створення УАН, але згаяло час. Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 46 Довести до кінця справу заснування Академії судилося іншим. 29 квітня в Україні було скасова- но владу Центральної Ради і розпочав- ся період Гетьманату на чолі з гетьма- ном П.П. Скоропадським, що тривав до 14 грудня 1918 р., коли він відмовив- ся від влади, яка перейшла до Директо- рії. На початку травня 1918 р. ідея ство- рення Академії дістала нове дихання. З ініціативи міністра освіти і мистецтва гетьманської України М.П. Василен- ка при Міністерстві створено Комісію для вироблення законопроекту про за- снування Української академії наук (УАН) у Києві, головою якої призначе- но видатного вченого-природознавця В.І. Вернадського з великим досвідом академічної роботи в Петербурзькій АН. Від цього й починається власне іс- торія НАН України, коли було зробле- но конкретні кроки по її заснуванні. Вже 18 травня В.І. Вернадський з Полтави надіслав листа В.П. Василен- ку, у якому йшлося про конкретні мір- кування щодо організації УАН, пообі- цявши підготувати й привезти в Київ вiдповiдну записку. Зокрема, у лис- ті В.І. Вернадський надає конкретної форми своїм попереднім ідеям у галу- зі організації науки: «Мені здається, що треба рішуче ста- ти на новий шлях, на якому стоїть Петро- градська академія наук, розширивши далi цю організацію, – писав він. – Академія наук – не просте товариство, що не має своїх інститутів (як застаріла щодо органі- зації Паризька, яка, до речі, теж змінюєть- ся) – але Академія наук є об’єднання дер- жавних установ: Бiблiотека, Архів, Геоло- гічна i, якщо можливо, Географічна кар- та, національні музеї, інститути для до- слідних i гуманітарних наук повинні бути об’єднані достатніми засобами... перш за все повинно бути створено добре обстав- лене вiддiлення української мови, літе- ратури i історії... i тi вiддiли інститутів, які пов’язанi з практично важливими для дер- жави інтересами – пов’язанi з вивченням продуктивних сил країни i економiко- статистичним її обстеженням» [8]. Ініціативу по створенню УАН на- магалося перейняти від Міністерства УНТ. 23 червня 1918 р. відбулися його загальні збори, на яких озвучено по- зицію Міністерства освіти і мистецтва щодо майбутньої академії, – організа- ція УАН є державною справою і нею повинно займатися Міністерство, а не наукове товариство, тобто УАН має бути державною установою. Присут- ні на зборах не погодилися з цим і при- йняли амбіційну постанову, у якій, зо- крема, зазначалося: «УНТ вважало, що як стара укра- їнська наукова установа воно пови- нне взяти найближчу участь в органі- зації Академії наук. А між тим справа організації Комісії і запросини до неї відбуваються без участі і порозумін- ня з УНТ, від якого перейнято ініціа- тиву утворення УАН. Висловлюючи свій жаль з приводу порушення закон- них громадських прав Української на- укової інституції, загальні збори УНТ від 23 червня сподіваються, що міністр освіти, який разом з іншим є членом наукового товариства, в загальній пра- ці над цією справою прийме до уваги значіння і ту роль, яку відіграло УНТ в науковій роботі, що надавало йому право перетворення в Національну академію наук» [9]. В основі концепції УНТ з цього пи- тання лежала модель М.С. Грушевсько- го, у якій помітна перевага надавалася розвитку історико-філологічних наук, що дають змогу вивчати національні осо- бливості України. При цьому він вихо- див зі структури деяких західноєвропей- ських академій, а також структури і прак- тики керованих ним наукових товариств – Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та Українського наукового това- риства в Києві. В обох товариствах було добре поставлено роботу з українознав- ства, але зовсім недостатньо розвивалися природознавство і прикладні науки. Крім того, М.С. Грушевський вважав, що Ака- демія наук – це самоврядна громадська організація, у заснування і функціону- вання якої не може втручатися держава. НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ – 95 Наука та наукознавство, 2013, № 4 7 В.І. Вернадський. Президент Академії наук у 1918–1921 рр. Протилежної думки дотримували- ся М.П. Василенко і В.І. Вернадський. 9 липня 1918 р. у кабiнетi М.П. Василенка в Мiнiстерствi освiти і мистецтва України (Бiбiковський бульвар 14; нині – буль- вар Т. Шевченка, 14), відбулося перше засідання Комісії по утворенню Україн- ської академії наук у Києві. На засiданнi були присутнi: М.П. Василенко, В.І. Вер- надський, Д.І. Багалiй, М.Ф. Кащен- ко, Й.Й.Косоногов, Г.Г. Павлуцький, О.В.Сперанський, С.П.Тимошенко, Є.К. Тимченко, П.А. Тутковський, В.Л.Модзалевський. Вiдкриваючи засiдання, М.П. Васи- ленко зазначив, що до цього часу роз- виток української науки i українське вiдродження стримувались багатьма пе- решкодами. Нині виникли сприятливi об- ставини, i утворення в Києві Української академiї наук бере на себе Українська Дер- жава. Таке завдання не здатно вирiшити самоврядне товариство, i тiльки участь держави може найшвидше i найповнiше розв’язати його. Зокрема, вiн сказав: «Утворення Української Академії наук має i велике нацiональне значен- ня, бо ще й досi є багато людей, якi скеп- тично i з насмiшкою вiдносяться до укра- їнського руху та вiдродження, не мають вiри в життєвi сили українського народу, не вважають можливим розвиток україн- ської мови i науки. Для тих же, хто вiрить в життєздатнiсть українського народу..., утворення Академiї наук має величезну вагу, являється нацiональною потребою i черговим питанням» [10, c. 3]. Пiсля М.П. Василенка з програм- ною промовою виступив В.І. Вернад- ський, який виклав свiй погляд на за- вдання i структуру Української академiї наук. Хоч він i уявляв Академiю наук як державну установу, проте вважав, що пiсля заснування вона повинна корис- туватися повною автономiєю i «бути поставленою поза всякi впливи на її внутрiшнє життя од органiв державно- го урядування, якi можуть мiнятися... Її статут повинен дати їй широкi спро- моги на вiльну наукову працю та бути... гнучким, щоб вона могла йти слiдом за вимогами життя» [10, c. 8]. 17 вересня 1918 р. відбулося останнє засідання Комісії. Загалом було прове- дено 23 її засiдання, два вересневi тижнi стали найбiльш насиченими, оскiльки засiдання проводилися подекуди щодня. Комiсiя розробила законопроект про за- снування УАН у Києвi, проект Статуту i штатiв Академiї, розрахунок її витрат на жовтень – грудень 1918 р.Остаточне ре- дагування цих документiв було доруче- но В.І. Вернадському, А.Ю. Кримському i М.І. Туган-Барановському. У результаті було підготовлено «Пояснюючу записку до законопроекту про заснування Укра- їнської академiї наук у Києвi» і 23 вересня передано мiнiстру народної освiти i мис- тецтва М.П. Василенку, який надіслав її до Ради Мiнiстрiв України [11]. У ній ще раз наголошувалося на значеннi створен- ня Академiї наук для України i розкрива- лися причини, що зумовлювали це. «Коли в Києвi закладається Україн- ська академiя наук, то це викликається не самiсiнькими науковими iнтересами, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 48 – зазначалося в записцi. – З цим зв’язуються мiркування величезної нацiональної та державно-економiчної ваги... Викликає Академiю до життя, з одного боку, зрiст та поглибшення нацiональної свiдомостi українського громадянства, а з другого, необхiднiсть швидко пiдняти виробливiсть та трудо- ву мiць українського народу та й вико- ристати в якнайвищiй мiрi виробливi сили... Українська нацiональна самосвiдомiсть давно вже пiдiйшла до питання про необхiднiсть заклас- ти Українську академiю наук» [39, c. 3]. «Академiя наук повинна... бути ве- ликою установою, мiцнiшою для на- укової працi, нiж осередки наукової працi, якi вже iснують на Вкраїнi, – писав М.Василенко. – Тiльки велика Академiя наук, надiлена усiма знаряд- дями для наукової роботи XX столiття, могтиме поробити ту працю, що їй ставлять часи, якi ми переживаємо» [11, c. 10]. П.С. Скоропадьский 14 листопада 1918 р. Гетьман П.П. Скоропадський затвердив закон про заснування УАН, який було надруко- вано у «Державному вiснику» [12]. ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПРО ЗАСНУВАННЯ УКРАЇН- СЬКОЇ АКАДЕМIЇ НАУК в м. КИЄВI 1. Ухвалити докладенi до цього Ста- тут та штати Української академiї наук в м. Києвi та її установ i закон цей пере- вести в життя з 1 листопада 1918 року. 2. З помiж перелiчених у Статутi нау- кових установ Академiї, окрiм постiйних комiсiй, витворюються в бiжучому роцi: Фiзичний Iнститут, Геодезич- ний Iнститут, Лабораторiя для спроб над матерiялами при Iнститутi при- кладної механiки, Ботанiчний Сад, Аклiматизацiйний Сад, Демографiчний Iнститут, Iнститут для виучування еко- номічної кон’юнктури та народнього господарства України. 3. Академiї Наук дається доручен- ня розробити й подати на затвердження законодатним порядком штати та обра- хунок словянської кляси при iсторично- фiлологiчному Вiддiлi Академiї згiдно з примiткою третьoю §6 Статуту Академiї. 4. Всi іншi установи, якi перелiченi в Статутi Академiї, закладаються в виробленiй нею послiдовностi. При тому їх дiяльнiсть зазначається Стату- том, що його вона сама затверджує, а штати подаються од Академiї на затвер- дження встановленим порядком. 5. Первiсний склад Академiї станов- лять дванадцятеро академiкiв, що на по- дання од Мiнiстра Народньої освiти та Мистецтва, призначає Пан Гетьман, по чотири на кожен Вiддiл, з посеред та- ких осiб, яких мiсце їх побуту дає спро- могу негайно приступити до дiяльности в Київi. Цi дванадцятеро академикiв творять Спiльне Зiбрання та Вiддiли Академiї Наук. 6. Складенi таким способом Спiльне зiбрання та три Зiбрання вiддiлiв Академiї Наук негайно приступа- ють до обрання з помiж себе Голови- Президента Академiї, її Неодмiнного Секретаря та всiх инших виборних осiб, показаних Статутом, у порядковi, який зазначено Статутом. Перше Спiльне Зiбрання Академiї та перше Зiбрання НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ – 95 Наука та наукознавство, 2013, № 4 9 Вiддiлiв скликають найстаршi лiтами академики, i вони ж на тих Зiбраннях го- ловують i подають на затвердження ви- браних на них службових осiб Академiї, згiдно з порядком, показаним у Статутi. Цi першi Зiбрання скликаються тiльки для обрання службових осiб. 7. Коли Пан Гетьман затвер- дить Голову-Презiдента Академiї, її Неодмiнного Секретаря та інших ви- борних службових осiб, котрi пока- зано у Статутi, тодi Спiльне Зiбрання та Зiбрання Вiддiлiв уважаються зорганiзованими та й можуть, скли- каючись тим порядком, що показа- но в Статутi, приступити до обрання дальших академикiв та до вирiшення других справ, якi пiдлягають iхньому вiданню. 8. Уповноваження обраного таким способом першого Голови-Презiдента Академiї та її Неодмiнного Секрета- ря мають силу аж доти, доки число академикiв у Спiльному Зiбраннi не до- сягне 24 академикiв; тодi призначають- ся новi вибори Голови-Презiдента та Неодмiнного секретаря, згiдно з Ста- тутом Академiї, на трьох рiччя. Так само, першi Голови Вiддiлiв задержу- ють свої уповноваження доти, доки число академикiв на Вiддiлах не досяг- не: на Вiддiлi iсторично-фiлологiчних наук семерох академикiв; на Вiддiлi Фiзично-математичних наук десятерох академикiв i на Вiддiлi соцiяльних наук семерох академикiв. 9. Надати право Академiї Наук ви- значати обрахунковим порядком тi суми, що потрiбнi кожного року на господарськi та органiзацiйнi трати, та вносити їх на затвердження встанов- леним у Статутi порядком, аж доки Академiя Наук остаточно зорганiзується i буде спромога ввести господарськi тра- ти в обрахунок. В.о. Голови Ради Мiнiстрiв А. Ржепецький Мiнiстр Народньої Освiти та Мистецтва П. Стебницький Того ж дня було видано наказ гетьмана по Мiнiстерству народної освiти та мисте- цтва України №322 про призначення пер- ших дiйсних членiв (академiкiв) УАН. Ними стали Д.І. Багалiй, А.Ю. Крим- ський, М.І. Петров, С.Й. Смаль-Стоцький (по Вiддiлу iсторично-фiлологiчних наук); В.І. Вернадський, С.П. Тимошенко, М.Ф. Кащенко, П.А. Тутковський (по Вiддiлу фiзично-математичних наук); М.І. Туган-Барановський, Ф.В. Таранов- ський, В.А. Косинський, О.І. Левицький (по Вiддiлу соцiальних наук) [17]. Канди- датури академiкiв першого складу було рекомендовано Комiсiєю. Як згадував А.Ю. Кримський, однiєю з бажаних кан- дидатур був М.С. Грушевський. Бiльш того, i члени Комiсiї, i гетьман П.П. Ско- ропадський хотiли б бачити М.С. Грушев- ського на посту президента УАН. У спога- дах П.П. Скоропадський писав: «Перед тим, як вiдкрити Укра- їнську Академiю Наук, ми довго обмiрковували, хто мав бути її головою. Я був такої думки – та й усi зо мною по- годжувалися – що це високе i почесне мiсце належить в Українi тiльки Грушев- ському. Грушевського я завжди високо цiнив як найбiльшого нашого iсторика, поважав за його хоробрiсть, про яку менi доводилося не раз чути... Думалося менi, що коли б вiн зайняв мiсце голови Академiї, то змiг би принести величезну користь українськiй науцi... Тому я про- хав позондувати грунт, як би вiн до такої пропозицiї поставився. Вiдповiдь була категорично негативна» [12, c. 15–16]. 26 листопада 1918 р. було опубліко- вано «Статут Української Академії наук у Києві» [13], який складався з 7 розділів. У першому розділі вказувався статус Ака- демії, напрямки її діяльності, склад, шта- ти; у другому – права УАН; у третьому йшлося про самоврядування Академії; у четвертому – про права та обов’язки чле- нів Академії (дійсних, почесних, членів- кореспондентів); у п’ятому – про Спіль- не зібрання (загальні збори) і зібрання відділів; у шостому – про наукові уста- нови УАН і ті, що мають з нею зв’язки; у сьомому – про фінансування Академії. Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 410 М.П. Василенко. Президент Академії наук у 1921–1922 рр. О.І. Левицький. Президент Академії наук у1922 р. НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ – 95 Наука та наукознавство, 2013, № 4 11 Наступного дня у примiщеннi УНТ по вул. Велика Пiдвальна, 36 (нинi – Ярославiв Вал, 36) вiдбулося пер- ше Спiльне зiбрання УАН. Голову- вав на ньому найстарiший лiтами О.І.Левицький, секретарем був най- молодший – С.П. Тимошенко. Крiм них, були присутнi В.І. Вернадський, М.Ф. Кащенко, В.А. Косинський, А.Ю. Кримський, П.А. Тутковський i М.І. Туган-Барановський, тобто всьо- го 8 з 12 академiкiв, призначених на- казом гетьмана. Через збiг обставин (не одержали вчасно повiдомлення) не змогли прибути на засiдання Д.І.Багалiй, С.Й. Смаль-Стоцький i Ф.В. Тарановський. В.І. Вернадський пропонував вiдкласти вибори з огля- ду на вiдсутнiсть 1/3 академiкiв, але ре- шта присутнiх була за їх проведення. Закритим голосуванням одноголосно обрали головою-президентом Академiї наук В.І. Вернадського, який запропо- нував колегам на посаду неодмiнного секретаря Академії А.Ю. Кримсько- го. Ця пропозицiя також пройшла од- ноголосно при закритому голосуваннi. Цього ж дня вiдбулися засiдання II та III Вiддiлiв УАН. Головою II Вiддiлу об- рали М.Ф. Кащенка, III – М.І. Туган- Барановського. 30 листопада Наказом гетьмана затверджено обрання голови- президента УАН В.І.Вернадського. Так у листопаді 1918 р. було орга- нізовано Українську академiю наук у Києвi, що, безумовно, стало винятко- вою i важливою подiєю в iсторiї куль- тури i науки України [14]. За статутом в УАН намiчалося створити 45 структур: 15 iнститутiв, 14 постiйних комiсiй, 6 музеїв, 2 кабiнети, 2 лабораторiї, ботaнiчний та аклiматизацiйний сади, астрономiчну обсерваторiю, бiологiчну станцiю, дру- карню та бiблiотеку. Ми не випадково не називаємо у структурi Академiї ка- федри («катедри»), про якi тривалий час писали майже всi дослiдники її iсторiї. Цей термiн можна зустрiти в багатьох документах з iсторiї Академiї, але вiн не означає реальнi академiчнi структурнi утворення. Термiном «катедри» тодi ви- значали галузь науки, спецiальнiсть, по якiй обиралися академiки. 8 грудня від- булося перше засiдання I Вiддiлу, на якому його головою обрано Д.І.Багалiя. 10 грудня наказом гетьмана затвердже- но його обрання. Однак упродовж тривалого часу справжня дата заснування Академії (листопад 1918 р.) офіційною історіогра- фією ігнору валася. Було вигадано нову дату – 12 лютого 1918 р. (у час тимчасо- вого встановлення в Києві радянської влади), яка, за версією ра дянських ідео- логів, нібито започаткувала фактич не іс- нування Академії. Спотворення дати за- снування Академії почалося наприкін- ці 20-х років, коли в листопаді 1928 р. мали відзначити 10-річний ювілей Ака- демії. Од нак святкування не відбулося, не побачив світ і ювілейний збірник. 31 січня 1929 р. на засіданні Комісії Політ- бюро ЦК КП(б)У вирішено святкуван- ня 10-річчя Академії провести в липні 1929 р. Згодом за початок відліку діяль- ності Академії, як вже зазнача лося, ста- ла правити дата 12 лютого 1919 р. Саме на неї орієнтувалися всі подальші юві леї Академії – 25-річчя, 50-річчя, 60-річчя. І тільки в незалежній і суверенній дер- жаві Україна Академія наук відносить своє засну вання вже до листопада 1918 р. Тривалий час замовчувалися факти президенства в Академії В.П. Василен- ка (липень 1921 – лютий 1922) і О.І. Ле- вицького (березень – травень 1922) [17]. За роки своєї діяльності Академія досяг ла значних успіхів у багатьох галузях су часної науки. Зроблено чимало від- криттів і винаходів, започатковано нові наукові і технічні напрями, висунуто багато теорій і концепцій, сформова- но всесвітньовідомі наукові школи, по- будовано унікальне об ладнання і прила- ди. Створений потужний творчий кадро- вий потенціал Академії та матеріально- технічна база давали можли вість проводи- ти наукові дослідження й роз робки в ши- рокому тематичному спектрі [2, 15–17]. Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 412 В історії НАН України можна ви- ділити кілька етапів, зумовлених суспільно-політичними факторами: Передісторія НАН України (друга половина XIX ст. – початок XX ст.). Заснування Української академії наук та її організаційне оформлення (1918–1926). Становлення фундаментальної академічної науки (1927–1941). АН УРСР та Велика Вітчизняна війна (1941– 1945). Післявоєнне десятиріччя в історії АН УРСР (1945–1955). Період «відлиги» в історії АН УРСР (1956– 1965). Період активного розвитку АН УРСР (1966– 1991). Академія наук у незалежній Україні (1992– 2013). Динамічного розвитку дістали переду- сім природничі, математичні і технічні га- лузі знання [2, 15, 16]. Соціогуманітарні ж науки не могли повною мірою розкрити свій потенціал, оскільки деформувалися ідеологічним тиском і нав’язуванням ко- муністичної ідеології, декларативна від- даність якій часто ставала основним кри- терієм при оцінці роботи окремих учених і наукових колективів. Численні дослід- ники з яскравим самостійним мислен- ням за сталінських часів зазнавали репре- сій (і часто гинули у в’язницях та таборах примусової праці), утисків та пересліду- вань, позбавлялися можливості працюва- ти за фахом. Та й у пізніші, хрущовсько- брежнєвські часи, окремі громадяни та- кож потрапляли за свої думки у в’язниці, табори та психічні лікарні. Попри це радянські керівники розу- міли значення науки для гідного міс- ця держави у світі і перспектив її роз- витку та забезпечували їй стабільне фі- нансування, яке дорівнювало 3–5 % ва- лового внутрішнього продукту (ВВП) (нині в Україні фінансування науки з бюджету становить 0,3–0,5 % ВВП). Тому, попри всі негаразди, вітчизняна В.І. Липський. Президент Академії в 1922–1928 рр. Д.К. Заболотний. Президент Академії в 1928–1929 рр. НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ – 95 Наука та наукознавство, 2013, № 4 13 наука, особливо впродовж 50–70-х рр., уславилася видатними досягненнями в галузі математики, механіки, кібернети- ки, фізики, хімії, біології, літакобудуван- ня, електрозварювання, матеріалознав- ства тощо. Тут сформувалися й успішно функціонували всесвітньовідомі наукові школи Л.В. Писаржевського, О.О. Бого- мольця, О.В.Палладіна, М.М. Стражес- ка, В.П.Філатова, М.М. Боголюбова, хар- ківські школи теоретичної фізики та кріо- геники, київські – металознавча, матеріа- лознавча, електрозварювання та ін. [2]. Певні досягнення мали й окремі гу- манітарні науки, наприклад археологія та лінгвістика, у яких ідеологічний пре- синг був менший, ніж у тих сферах, які проголошувалися цариною ідеології. Але навіть в таких заідеологізованих га- лузях, як філософія, історія, економіч- на наука, відбувалися малопомітні, при- ховані процеси продуктивного самороз- витку. Це об’єктивно сприяло подоланню старої догматики на рівні свідомості спо- чатку провідних інтелектуалів, а потім і пе- ресічної більшості фахівців, готувало укра- їнських гуманітаріїв і суспільствознавців до роботи в нових умовах, при відсутності іде- ологічних гальм. Так, упродовж 70–80-х рр. поступово визрівали вітчизняні соціологія і куль- турологія, дослідження в галузі світо- вої економіки і міжнародних відносин тощо, які принесли реальні наукові ре- зультати вже в 90-х рр. [2, 15, 16]. Наприкінці 80-х і особливо в 90-х роках ситуація в науках соціально- гуманітарного профілю принципово змінилася. Ідеологічний тиск спочатку зменшився, а потім, принаймні на дер- жавному рівні, майже зник. Інша річ, що з’явилися деякі національно акцентова- ні громадські діячі, які проголосили себе новими ідеологами. Водночас фінансування науки ка- тастрофічно скоротилося. Життє- вий рівень більшості вчених досяг принизливо-жалюгідного рівня і, на від- міну від 60–80-х рр., його вже ніхто і не порівнює зі стандартами життя вчених і викладачів вищої школи в розвинутих О.О. Богомолець. Президент АН УРСР у 1930–1946 рр. О.В. Палладін. Президент АН УРСР у 1946–1962 рр. Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 414 і навіть не дуже розвинутих країнах сві- ту. Коштів, що виділялись на Академію, ледве вистачало на мізерні зарплати. Ні про яке фінансування масштабних нау- кових проектів, які передбачають прове- дення експериментів на сучасному устат- куванні, не йдеться. Обладнання біль- шості лабораторій безнадійно застаріло і досягти помітних результатів з його до- помогою практично неможливо. Тому не дивно, що спочатку 90-х років спостері- гається масовий відтік вітчизняного ін- телекту за кордон. Особливо це стосу- ється молодих здібних і енергійних фа- хівців, які не бачать для себе перспектив у вітчизняних наукових установах, що за- непадають на очах. З іншого боку, енер- гійна, амбітна, здібна, здатна до творчої діяльності молодь відвертається від на- уки і шукає інших засобів забезпечення собі рівня життя, відповідного до стан- дартів рекламних роликів. А це призво- дить до того, що наука не відтворюєть- ся на рівні спадкоємності поколінь, і цілі наукові напрями, які колись плідно роз- роблялися і розвивалися, залишилися не забезпеченими молодими, дієздатними в творчо-дослідницькому відношенні ка- драми; розпадаються і наукові школи. На жаль, у верхніх ешелонах влади тривалий час охоче сприймалися дема- гогічні заяви горе-реформаторів моне- таристської орієнтації про те, що все, у тому числі й наукова та освітня сфери, має жити за ринковими законами і ги- нути, якщо не здатне вижити за умов ринку. Але кожному, хто хоч якось причетний до наукового життя, добре відомо, що фундаментальна наука і по- справжньому глибока освіта не можуть розвиватися на ринкових засадах і по- требують фінансової підтримки. У нинішньому світі, де передові кра- їни Заходу і Далекого Сходу вийшли на рівень інформаційного суспільства, роз- виток науково-технічної сфери є вирі- шальним фактором для визначення по- дальшої долі будь-якої країни. Глобалі- зація визначає жорсткі правила гри на світовій арені. Шанси на гідне життя ма- ють лише ті країни, де на найвищому рів- ні знаходяться інформаційно-науково- технічна сфера, освіта, охорона здоров’я, тобто та сфера життя, яка опинилася у нас у найзанедбанішому стані. Нині незалежній Україні ясно, що розрахунки на краще майбутнє, які за- сновувалися на її нібито багатих при- родних ресурсах, можливостях розвитку сільського господарства і створеному в радянський час потужному індустріаль- ному потенціалі, не виправдались. Якою мірою можливо і чи можливо в прин- ципі зламати існуючі в Україні тенден- ції? Якщо розраховувати на перспективу (хоч би на життя одного покоління), до- цільно розглянути можливість подолан- ня системної кризи, приділивши пер- шочергову увагу (передусім надавши до- статнє фінансування), соціальній сфері, інакше кажучи, зробивши інвестування в людину. Цей шлях повинен передба- чати передусім підтримку з боку держави вітчизняної науки, вирішальною мірою зосередженою в основному в НАН Укра- їни. Без забезпечення гідного рівня жит- тя вчених та інженерів та умов для їх про- дуктивної праці неможливо сподівати- ся на подолання кризи, яка має не тіль- ки економічну, а й системну, соціокуль- турну природу. Досвід повоєнних Німеччини, Япо- нії та багатьох інших країн, яким пощас- тило ефективно подолати кризу і в ліче- ні роки піднятися на вершини досягнень сучасної цивілізації, свідчить про можли- вість успішного поєднання високої еко- номічної ефективності і соціальної орієн- тації в економічному розвитку. Вкладан- ня в охорону здоров’я, освіту і підвищен- ня кваліфікації, науку ведуть до економіч- ного піднесення країни і зростання її кон- курентоспроможності на міжнародній арені. А останнє не можливе без роботи потужних науково-дослідних колективів, які існують у системі Національної акаде- мії наук. Саме людина з її знаннями, досві- дом, ідейно-ціннісними мотиваціями віді- грає вирішальну роль в процесі економічно- го та будь-якого іншого суспільного життя. НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ – 95 Наука та наукознавство, 2013, № 4 15 Б.Є. Патон. Президент НАН України (з 1962 р.) Отже, найбільше надбання кожної на- ції – її соціальний капітал, який вклю- чає природжені здібності людини, рівень її освіти, професійну кваліфікацію, стан здоров’я тощо. Але при всіх негативних тенденціях останніх років стан справ у зазначених сфе- рах України виглядає не зовсім безнадій- ним. У суспільстві, зокрема в НАН Украї- ни та інших науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах, зберігаються ще значний запас раніше нагромаджено- го науково-освітньо-культурного потен- ціалу та орієнтація багатьох людей на цін- ності професійної відповідальності та осві- ченості. Масова комп’ютеризація проде- монструвала можливість поєднання наяв- них у нашому суспільстві знань і професій- них навичок з останніми інформаційними досягненнями. Потужним підґрунтям можливого під- несення країни є наш людський капітал в його традиційній, укоріненій у глибинах східнохристиянської ментальності формі, з ціннісною орієнтацією на працю заради самореалізації та здобуття поваги й автори- тету. Тому Україна не має і принципово не може мати жодних підвалин для подолан- ня кризи, крім людського потенціалу. Але останній, особливо в науковій сфері, зокре- ма в системі НАН України, на наших очах з надзвичайною швидкістю зазнає ерозії. На 1 січня 2013 р. в НАН Украї- ни діяло 169 науково-дослідних ін- ститутів і прирівнених до них науко- вих установ та 46 організацій дослідно- виробничої бази (дослідні підприєм- ства, конструкторсько-технологічні ор- ганізації, обчислювальні центри), а та- кож низка національних закладів, зо- крема Національна бібліотека Украї- ни ім. В.І. Вернадського, Національний науковий центр «Харківський фізико- технічний інститут», Національний бо- танічний сад ім. М.М. Гришка, Націо- нальний науково-природничий музей, Львівська національна наукова бібліо- тека України ім. В. Стефаника. Загаль- на чисельність працюючих в Академії становила 40609 чоловік, у тому числі в наукових установах – 37426; наукових працівників – 19337, у тому числі докто- рів наук – 2564, кандидатів наук – 7956. Персональний склад Академії на 14 лис- топада 2013 р. налічував 199 дійсних чле- нів, 364 членів-кореспондентів і 108 іно- земних членів [17]. Відтак основні зусилля влади мають бути спрямованими передусім саме на підтримку і розвиток науково-освітньо- культурно-медичної сфери, сфери якос- ті життя. Необхідно відновити якість життя людини при орієнтації не на “на- вздогін” розвинутих країн Заходу послі- довним проходженням тих фаз, які ті до- лали впродовж багатьох десятиліть (що неможливо), а на адаптацію сучасних технологічних і соціальних здобутків до властивостей і вже наявних якостей на- шої людини. Але без потужного науко- вого забезпечення, без скоординова- ної праці співробітників НАН України та інших науково-дослідних установ це здійснити неможливо. Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 416 НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ – 95 Наука та наукознавство, 2013, № 4 17 Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2013, № 418 1. Павленко Ю.В., Руда С.П., Хорошева С.А., Храмов Ю.О. Природознавство в Україні до почат- ку ХХ ст. – К.: Академперіодика, 2001. 2. Кульчицький С., Павленко Ю., Руда С., Храмов Ю. Історія Національної академії наук Украї- ни в суспільно-політичному контексті. 1918–1998. – К.: Фенікс, 2000. 3. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета / Д.И. Багалей. – Харьков, 1893– 1904. – 2 т. 4. Розвиток науки в Київському унiверситетi за сто рокiв. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1935. 5. Маркевич А.И. Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета. Исто- рические записки и академические списки / А.И. Маркевич.– Одесса, 1890. 6. Онопрієнко В.І. Академія наук України і Наукове товариство ім. Шевченка як центри украї- нознавства / В.І. Онопрієнко // Вісник АН України. – 1993. – № 12. – С. 51–59. 7. Грушевський М.С. Львовское ученое общество имени Шевченко и его вклад в изучение Юж- ной Руси // Журнал Министерства народного просвещения. – 1904. – Ч. 352. –Март. 7. Онопрієнко В.І., Реєнт О.П., Щербань Т.О. Українське наукове товариство: 1907–1921 роки. – К., 1998. 9. Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. – Ф. 10. – Спр. 32919. – Арк. 1. 10. Збiрник праць комiсiї для вироблення законопроекту про заснування Української Академiї наук у Києвi. – Київ, 1919. 11. Пояснююча записка до законопроекту про заснування Української академiї наук у Києвi. – К., 1918. 12. Скоропадський П. Спомини / П. Скоропадський. – К.: Україна, 1992. 13. Статут Української академії наук у Києві. – К., 1919. 14. Храмов Ю., Руда С., Павленко Ю., Кучмаренко В. Рання історія Академії наук України (1918–1921). – К.: Манускрипт, 1993. 15. Національна академія наук України (1918–2008). – К.: КММ, 2008. 16. Національна академія наук України. 1918–2013. Хронологія. – К.: Фенікс, 2013. 17. Національна академія наук України. 1918–2013. Персональний склад. – К.: Фенікс, 2013. Одержано 26.12.2013 Ю.О. Храмов Національній академії наук України – 95 Розкрито передумови створена НАН України, історія її заснування, коротка іс- торія становлення фундаментальної академічної науки та її розвиток, стан акаде- мічної науки в незалежній Україні. Ось чому всіляка підтримка Націо- нальної академії наук України є не тільки і не стільки справою честі і гідності нашої держави, а передусім необхідною переду- мовою самої можливості подолання су- часної системної кризи та передумовою подальшого розвитку України. Тому стратегічним напрямком дер- жавної політики має стати констата- ція першочерговості розвитку науки, освіти і медицини, визначення їх як пріоритетних, високоінтелектуаль- них і науковомістких галузей еконо- міки. Без мобілізації наукових сил держави, здебільшого зосереджених в установах Національної академії наук, здійснити такий прорив не- можливо. За таких умов НАН Укра- їни має відіграти вирішальну роль у забезпеченні виходу нашої держави на рівень розвинутих країн інформа- ційного суспільства.

Національній академії наук України – 95

Institution

Ähnliche Einträge