Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки

Проаналізовано світові тенденції створення наукових та технопарків, а також проблеми їх створення в Україні. Визначені етапи формування наукового парку в сучасних реаліях української економіки та недоліки інституційних механізмів формування наукового парку. Визначені тенденції розвитку інноваційної...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2015
Main Author:	Осадча, Н.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2015
Series:	Вісник економічної науки України
Subjects:	Наукові статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87514
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки / Н.В. Осадча // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 108–113. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-87514
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-875142025-02-09T12:58:54Z Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки Активизация инновационной деятельности в научно-технопарках как вызов глобальной экономики Activation of innovative activity in scientific and techno parks as challenges of global economy Осадча, Н.В. Наукові статті Проаналізовано світові тенденції створення наукових та технопарків, а також проблеми їх створення в Україні. Визначені етапи формування наукового парку в сучасних реаліях української економіки та недоліки інституційних механізмів формування наукового парку. Визначені тенденції розвитку інноваційної політики та шляхи підтримки венчурної інноваційної діяльності. Проанализированы мировые тенденции создания научных и технопарков, а также проблемы их создания в Украине. Определены этапы формирования научного парка в современных реалиях украинской экономики и недостатки институциональных механизмовформирования научного парка. Определены тенденции развития инновационной политики и пути поддержки венчурной инновационной деятельности. The aim of this research consists in determination of world tendencies of forming of innovative politics, development of recommendations in relation to activation of innovative activity in scientific and technological parks in Ukraine. The article analyzes the global trends of creating scientific and industrial parks, as well as the problems of it’s creation in Ukraine. 2015 Article Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки / Н.В. Осадча // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 108–113. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87514 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Осадча, Н.В. Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки Вісник економічної науки України
description	Проаналізовано світові тенденції створення наукових та технопарків, а також проблеми їх створення в Україні. Визначені етапи формування наукового парку в сучасних реаліях української економіки та недоліки інституційних механізмів формування наукового парку. Визначені тенденції розвитку інноваційної політики та шляхи підтримки венчурної інноваційної діяльності.
format	Article
author	Осадча, Н.В.
author_facet	Осадча, Н.В.
author_sort	Осадча, Н.В.
title	Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки
title_short	Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки
title_full	Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки
title_fullStr	Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки
title_full_unstemmed	Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки
title_sort	активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/87514
citation_txt	Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки / Н.В. Осадча // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 1 (28). — С. 108–113. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT osadčanv aktivízacíâínnovacíjnoídíâlʹnostívnaukítehnoparkahâkviklikglobalʹnoíekonomíki AT osadčanv aktivizaciâinnovacionnojdeâtelʹnostivnaučnotehnoparkahkakvyzovglobalʹnojékonomiki AT osadčanv activationofinnovativeactivityinscientificandtechnoparksaschallengesofglobaleconomy
first_indexed	2025-11-26T01:33:02Z
last_indexed	2025-11-26T01:33:02Z
_version_	1849814728830877696
fulltext	ОСАДЧА Н. В. 108 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 13. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, про- цента и денег / Дж.М. Кейнс. — Интел-Пресс, 2008. — 215 с. 14. Stamp script. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://userpage.fu-berlin.de/roehrigw/fisher/. 15. Freigeld. — Режим доступа: http://www. inter nettrading.net/internettrading-wp/wp-content/ uploads/ 2014/12/Freigeld.pdf/. 16. Suhr D. Capitalism at its Best, (unpublished manuscript), 1988, p.122. 17. Мировая база данных дополнительных валют- ных систем [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.collaborativefinance.org/. 18. Complementary Currencies. [Электронный ре- сурс]. — Режим доступа: http://www.complementary currency.org/ ccDatabase/les_public.html/. Н. В. Осадча д-р екон. наук м. Дніпропетровськ АКТИВІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАУКОВИХ І ТЕХНОПАРКАХ ЯК ВИКЛИК ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Постановка проблеми. Глобальні тенденції розви- тку інноваційної діяльності націлені на формування наукових та технологічних парків у країнах. У процесі створення нових наукових та технологічних парків в Україні вищі навчальні заклади, наукові організації та підприємства стикаються з низькою труднощів, які мають як об’єктивний,так і суб’єктивний характер. Світова практика має значний досвід створення інно- ваційної інфраструктури а окремими її елементів, до яких відносять: виробничо-технологічний, фінансо- вий, кадровий та інформаційний складники. Особливу роль у розвитку інноваційної інфраструктури регіонів відводиться формуванню науко- технопарків. Питання покращення інвестиційної привабливо- сті наукових та технопарків є особливо актуальне в пе- ріод економічної і політичної кризи України, відтво- рення держави на новому політичному та економіч- ному рівні, підвищення її конкурентоздатності. Для економічного розвитку країни необхідні після трива- лого періоду фінансової кризи дієві кроки та суттєві поштовхи в напряму інноваційного розвитку, в основі якого має бути підтримка дієвих конкурентоздатних проектів, у перспективі як експортоорієнтованих, так і націленими на імпортозаміщення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми, пов’язані дослідженням інвестиційної та інноваційної політики, викладені в працях таких провідних вчених, як — І.Бланк, Дж. Кейнс, Д. Йорґенсон, У. Шарп, Е.Мельвіль, К.Макконелла, С. Брю, Б. Карлоф, С Ченрь, В. Геєць, О.Амоша, Ю. Макогон, Н. Мешко, І.Сазонець, С. Юрій, Є Савельєв, Н. Навроцька, О. Царенко. Так, О. І. Амоша досліджував питання інвести- ційної реструктуризації підприємств та розробкою економічного механізму активізації інновацій на ос- нові венчурного інвестування. Учений стверджує, що організаційний напрям розвитку системи венчурного інвестування передбачає створення державних, регіо- нальних і галузевих венчурних інвестиційних інститу- тів, формування регіональної бази даних щодо кілько- сті та ефективності усіх використаних інновацій. Еко- номічний напрям розвитку системи венчурного інвес- тування полягає у створенні мережі венчурних фондів, розробці рекомендацій щодо визначення ефективності вкладеного венчурного капіталу[1, с.8]. Так, В. М. Геєць, аналізуючи довгострокові умови та фактори розвитку економіки України, дійшов ви- сновку, що з огляду на обмеженість інвестиційних ре- сурсів в Україні в найближче десятиліття доцільно проводити не стільки політику активізації інвестицій- ної діяльності, скільки зміну її структури, а крім того, здійснювати за можливості технологічні про- риви [2]. В.І. Ляшенко, у свою чергу, поштовх для еконо- мічного розвитку країни бачить у створенні найбільш конкурентоздатних умов для інвестицій: податкових пільг (за досвідом Ірландії, інфраструктури та ін. Для активізації підприємницької діяльності науковець пропонує формувати регуляторний режим як баланс стимулів та обмежень, який включає множину інтере- сів, політик, стратегій, стимулів, обмежень, алгоритми операцій [3]. Визначення невирішених раніше частин загаль- ної проблеми. Науковці у своїх дослідженнях приді- ляли суттєву увагу аналізу досвіду інших країн, про- блемам економічного розвитку, натомість питанню активізації інноваційної діяльності,зокрема в науко- технопарків України, не приділялось достатньої уваги. Формулювання мети. Мета дослідження полягає у визначенні світових тенденцій формування інновацій- ної політики, розробці рекомендацій щодо активізації інноваційної діяльності шляхом створення наукових та технопарків в Україні. Виклад основного матеріалу. За визначенням Асо- ціації Наукових Парків Великобританії (The United Kingdom Science Park Association) науковий парк — це організація, заснована на праві приватної власності, головною метою якої є підтримка start-up компаній та інкубація інноваційних швидкозростаючих технологі- чних бізнесів за допомогою: формування інфраструк- тури і служб підтримки, що здійснюють співробітниц- тво з агентствами економічного розвитку; підтримки офіційних і робочих зв’язків з університетом або про- відним науково-дослідним центром; активного управ- ління трансфером технологій і знань для розвитку бі- знесу малих і середніх підприємств, розташованих на території парку[7]. До країн і територій, визнаних світовими ліде- рами інноваційної діяльності, за винятком 27 країн ЄС, належать: Aргентина, Австралія, Бразилія, Ка- ОСАДЧА Н. В. 2015/№1 109 нада, Китай, ГонКонг, Індія, Ізраїль, Японія, Нова Зе- ландія, Республіка Корея, Мексика, Росія, Сингапур, ПАР та США. Країною, яка найбільше витрачає на ін- формаційні та телекомунікативні технології, є Синга- пур (біля 0,08% ВВП). За обсягом власних витрат на НДДКР виокремлюють Ісландію, яка у 2006 р. за- йняла перше місце у світі [8]. За оцінкою експертів ЄС, загальна картина Укра- їни є доволі змішана і дещо суперечлива: з одного боку, добре навчена робоча сила, значна кількість ви- пускників науково-технічних вищих навчальних за- кладів, задовільні інноваційні витрати, незважаючи на брак державної підтримки, а з іншого - вражаюче ни- зькі рівні продажу товарів на ринку, що не сприяє ви- сокотехнологічному експорту (див. рисунок 1). Аналіз функціонування наукових парків у сучас- них умовах потребує уточнення сутності різновидів паркових утворень: промислової зони, промислової площадки, промислового (індустріального) парку та наукового парку. Слід зазначити, що суттєвою відмін- ністю наукових парків від класичних промислових па- рків є наявність великих дослідницьких і науково- освітніх центрів, а також орієнтація на проведення НДДКР і малосерійний випуск інноваційної продук- ції. В національному інституційному середовищі Ук- раїни існує таке визначення наукового парку «…юри- дична особа, що створюється з ініціативи вищого на- вчального закладу та/або наукової установи шляхом об'єднання внесків засновників для організації, ко- ординації, контролю процесу розроблення і вико- нання проектів наукового парку»[10]. Рис. 1. Місце країн за науково-інноваційними показниками, [9]: UA — Україна, RS —Росія, TR — Туреччина, BG — Болгарія, RO — Румунія, PL — Польща, HU — Угорщина, PT — Португалія, EU — середнє значення для країн ЄС, IS — Іспанія, FR — Франція, DE — Німеччина, FI — Фінляндія,SE — Швеція Згідно зі статтею 3 Закону України «Про наукові парки» науковий парк створюється з метою розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у ви- щому навчальному закладі та/або науковій установі, ефективного та раціонального використання наяв- ного наукового потенціалу, матеріально-технічної бази для комерціалізації результатів наукових дослі- джень і їх впровадження на вітчизняному та закор- донному ринках [10]. У власне визначенні та меті формування наукового парку в національному законо- давстві не достатньо чітко розставлені акценти щодо підтримки start-up компаній, інкубації інноваційних швидкозростаючих технологічних бізнесів. При цьому не сформульовані інструменти підтримки, інфрастру- ктури і служб підтримки. До інституційного середовища наукових парків в Україні відносять: Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України «Про на- укові парки», «Про вищу освіту», «Про наукову і нау- ково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяль- ність», «Про інвестиційну діяльність», «Про пріорите- тні напрями розвитку науки і техніки», «Про пріори- тетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про державне регулювання діяльності у сфері транс- феру технологій» та інші. Існуюче інституційне сере- довище містить всі правові підстави для формування науко- технопарків, але в існуючих нормативних актах відсутній алгоритм формування науко-технопарків та стимули до їх створення, містять певні правові колізії, що не дозволяє активізувати процес інноваційної дія- льності. У кожному конкретному випадку у процесі ство- рення наукового парку необхідно базову модель адап- тувати до умов регіону, організації, задач, фінансової і правової системи. Місцеві фактори щонайбільше впливають на організаційну структуру наукового парку і його життєздатність. За період з 2010 р. по 2014 р. в Україні створено такі наукові парки: науковий парк «Київський універ- ситет ім. Т.Шевченка», науковий парк Київського на- ціонального економічного університету,науковий парк «Аерокосмічні інноваційні технології». науковий парк 2 2,3 2,3 2,3 2,6 3 3 3,8 4,2 4,3 5 5,9 6,2 6,8 0 1 2 3 4 5 6 7 8 UA RS TR BG RO PL HU PT EU IS FR DE FI SE ОСАДЧА Н. В. 110 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ «Енергоефективні технології», науковий парк «АГРО- ЕКО»,науковий парк «Київська політехніка», Корпо- рація «Науковий парк “Інноваційно-інвестиційний кластер Тернопілля”». Базовим для формування наукових парків в Ук- раїні є Закон України «Про наукові парки», який на- був чинності у 2010 р. Цей закон регулює правові, економічні, організаційні відносини, пов’язані зі ство- ренням та функціонуванням наукових парків, і спря- мований на інтенсифікацію процесів розроблення, впровадження, виробництва інноваційних продуктів та інноваційної продукції на внутрішньому та зовніш- ньому ринках. А втім він містить недоліки та супереч- ливі положення, які потребують серйозного доопра- цювання з метою невідкладного їх виправлення. За та- ких умов засновники наукового парку зможуть уник- нути певних труднощів в організації діяльності щодо його створення. Наразі залишаються невизначеними питання щодо правового статусу засновників науко- вого парку; умов переходу майнових прав на технології та об’єкти права інтелектуальної власності, створені із залученням бюджетних коштів, щодо наукового парку та його засновників; надання ліцензій на викорис- тання таких технологій та об’єктів права інтелектуаль- ної власності іншим комерційним структурами. А проте наявні правові колізії не стримують та не обме- жують діяльність щодо створення наукових парків. Тобто існують усі правові підстави для його створення і водночас відсутні стимули для цього. Для активізації інноваційної та ризикової підпри- ємницької діяльності в наукових парках доцільно створювати систему пільг як на державному, так і на макрорівні (науковий парк). На державному рівні до- цільно надавити організаціям, кі займаються іннова- ційною діяльністю пільги щодо інвестицій із Держбю- джету шляхом купівлі акцій наукового парку (але для цього необхідно змінювати суттєво національне зако- нодавство), формування фонду венчурного інвесту- вання та виділення коштів для перспективних кон- курентоздатних проектів, надання пільг щодо сплати податку на прибуток та спрямування його на розвиток наукової діяльності, створення системи пільгових кре- дитів. На рівні підприємства, а саме наукового парку, доцільно запровадити систему розподілу прибутку, спираючись на досвід Туреччини: 5% - менеджерам- організаторам, 25% - вищому навчальному закладі, а 70% - науковцям, які розробляють ідеї та здійснюють їх супровід, шукають інвесторів, налагоджують вироб- ництво перших зразків. Крім зазначених суперечливих питань за період з 2004 р (у цей рік пільги на податок на прибуток та ПДВ були вилучені з національного законодавства щодо створення та роботи наукових парків) по 2014р. накопичилось ряд суб’єктиних та об’єктивних переш- код на шляху активізації інноваційної діяльності в на- уко- та технологічних парках. До головних об’єктивних труднощів слід віднести національне інституційне середовище формування та функціонування наукових і технологічних парків, яке, з одного боку, не заперечує їх формування, але з ін- шого - не створює ніяких стимулів, додаткових бону- сів для їх засновників. Відсутнє і консалтингове супро- водження процесу їх формування, у країні не існує будь-якої організації, здатної відповісти, яким пови- нен бути механізм формування цих парків, які пільги, на яких інвесторів можна розраховувати або за які ко- шти його формувати. Зрозуміло, що венчурне інвесту- вання є найбільш ризикове із всіх видів, а приватне інвестування тісно корелює з державним. Тому для ін- весторів необхідні певні державні гарантії, наприклад, у вигляді інвестицій у розвиток наукових парків. Основним вирішальним суб’єктивним фактором в процесі формування та розвитку наукового парку є відсутність ринкової орієнтації та стимулів у науковців до підприємницької діяльності. Для здійснення діяль- ності щодо формування та розвитку інноваційної дія- льності в наукових парках необхідні глибокі теорети- чні та практичні знання менеджменту, підприємни- цькі якості, знання державного регулювання. При цьому менеджмент в науковому парку має бути орієн- тований на політичний та економічний стан країн. Фахівці, які формують наукові або технопарки потребують додаткової підготовки. Але у процесі їх на- вчання може виникнути проблема відсутності мобіль- ності в опануванні нової сфери діяльності, що харак- терна для фахівців країн пострадянського простору, які за своєю ментальністю не готові до певних трудно- щів, пов’язаних з конкуренцією, відсутністю швидкого результату, бюрократією під час оформлення докуме- нтів, пошуку інвесторів. Одним із важливих напрямів активізації іннова- ційної діяльності є залучення наукового потенціалу країни та трансформація їх прикладної діяльності в площині науко- та технопарків. Модернізація підпри- ємств України та активізація інноваційної діяльності наразі потребує певної державної підтримки, а також координації діяльності державних органів виконавчої влади щодо створення наукових та технопарків. До того ж необхідною умовою є і фінансова підтримка, яка може здійснюватися за рахунок створення венчу- рного фонду інноваційного розвитку на державному або на регіональному рівні, формування якого може здійснюватися за рахунок додаткового податку на під- приємців, наприклад 0,5% від прибутку, шляхом на- копичення інвестицій та додаткових внесків підприє- мців та держави (за рахунок місцевого та державного бюджету). Формування, поповнення та дія такого фо- нду повинна бути прописана та закріплена законодав- чою нормою. Принципове значення для успішного функціону- вання наукових парків має не стільки власне метод їх організації (є приклади успіху державних парків у кра- їнах Північно-Східної Азії, муніципальних — у країнах Західної Європи, кооперативних — в Японії та Туреч- чині, приватних — у США), скільки відповідність його конкретним вимогам економічного розвитку країни. Усі органи державного управління мають три альтер- нативні варіанти політики формування особливих еко- номічних зон: сприяти загальному поліпшенню в пи- таннях ділового клімату в країні для самоутворення зон «знизу» за ініціативи і за рахунок приватного ка- піталу; створювати державні зони «зверху» за державні кошти відповідно до спеціальних урядових програм; застосовувати пільги та стимули для підтримки ініціа- тиви «знизу», яка виходить від приватного бізнесу та місцевих співтовариств [17,с.24]. За сучасного стану розвитку економіки країни (а це — депресивний стан) політика уряду країни має бути спрямоване на акти- візацію зверху збоку влади, тобто на державні про- грами та підтримку будь-якої ініціативи знизу (вузів, приватного бізнесу). ОСАДЧА Н. В. 2015/№1 111 З часом активність інноваційної діяльності з часом та без належної державної підтримки поступово згасала. Невизначеним, крім того, залишається пи- тання форми власності наукового або технопарку та розподілу прибутку чи покриття збитків. Науковці не можуть зорієнтуватися, яким шляхом здійснювати інноваційну та підприємницьку діяльність в межах на- укового або технопарку. Можливими формами влас- ності є приватне акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю. Виникають питання щодо можливості отримання державної допомоги чи створення державного підприємства або допомоги з місцевого бюджету та можливість створення комуна- льного підприємства. Але у випадку формування дер- жавного та комунального підприємства, діяльність яких регулюється на ринкових підставах, виникає за- лежність від державних органів влади, які можуть стримувати, координувати діяльність науко- технопа- рків відповідно до своїх інтересів. За таких умов уряду України необхідно визначити пріоритети інноваційної політики, необхідні точки зростання та в цій площині формувати стратегію роз- витку наукових та технопарків. При цьому необхідно визначити етапи формування наукових та технопарків та нормативно їх закріпити постановою Кабінету Мі- ністрів або окремо їх прописати в Програмі науково- технічного та інноваційного розвитку країни, тобто сформулювати алгоритм дій науковців та підприємців щодо створення та розвитку наукового парку. До основних етапів формування наукових парків відповідно до існуючого інституційного середовища можна віднести: 1. Визначення кола засновників наукового парку. 2. Визначення напрямів діяльності наукового па- рку, для цього здійснити аналіз наукових розробок та ідей засновників, визначити конкурентоздатні розро- бки. Важливою умовою є те, що інвестор купує готовий бізнес-проект, який є конкурентоздатний або на внут- рішньому, або на зовнішньому ринку. 3. Здійснення інвентаризації фінансових ресурсів засновникам, а саме перевірити наявність наукового потенціалу, відповідних земельних ділянок, примі- щень, лабораторій, інфраструктури для формування парку. Крім того визначити наявність високо- компе- тентних фахівців для реалізації інвестиційних проек- тів наукового парку. 4. Формування інфраструктури за рахунок засно- вників наукового парку, інвесторів та ін.; отримання державної підтримки в межах існуючого законодавства (Держінформнауки та ін.). 5. Залучення внесків (фінансових, консалтинго- вих та ін.) засновників у розвиток наукового парку. 6. Розгляд можливостей отримання додаткових пільг і підтримки діяльності наукового парку на міс- цевому та державному рівнях. 7. Розробка статуту наукового парку. 8. Подання до обласної державної адміністрації документи: проекти установчих документів наукового парку; перелік пріоритетних напрямів діяльності нау- кового парку; дані про наукові результати, реалізація яких забезпечить розвиток наукового парку;відомості про засновників наукового парку, наявну та потен- ційну виробничу, інженерну, транспортну і соціальну інфраструктури, що будуть використовуватися в діяль- ності наукового парку. 9. Формування вищого органу управління науко- вого парку. Для цього створити положення про нього. Вищим органом управління наукового парку є зага- льні збори засновників наукового парку, функції яких визначаються статутом наукового парку. Вищий орган управління наукового парку: за- тверджує статут наукового парку та вносить зміни до нього; утворює виконавчий орган наукового парку; вирішує фінансові та інші питання відповідно до ста- туту наукового парку. 10. Здійснення спільного пошуку інвесторів. 11. Реєстрація наукового парку в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі і МОН. 12. Розроблення маркетингової стратегію просу- вання продукції з орієнтацією на потенційних клієн- тів. 13. Реалізація спільної стратегії щодо просування продукції та наукових розробок. Політична та економічна криза в Україні, правові колізії в національному законодавстві, відсутність конкурентоздатних преференцій та пільг з боку дер- жави сповільнює залучення іноземних інвестицій. Для усунення перепон стосовно залучення іноземних ін- весторів доцільно скористатися досвідом інших країн з формування науко- технологічних парків. Так, до ос- новних переваг спеціальних інвестиційних зон в Туре- ччині слід (можна) віднести зменшення податкового тягаря для підприємців, а для держави - залучення до- даткових іноземних інвестицій (див. таблицю 1). Таблиця 1 Переваги спеціальних інвестиційних зон (досвід Туреччини) Види податків Технопарки Промислові зони Вільні економічні зони Податок на прибу- ток Звільнення від податку на прибуток і податків на ко- рпорації до 31 грудня 2023 р. - Звільнення від податку на прибуток корпорацій для промислових компаній Податок на додану вартість Прибуток від продажу з те- хнопарків, звільняється від податку на додану вартість до 31 грудня 2023 р. Відсутність податку на додану вартість на купі- влю землі Звільнення від сплати пода- тку на додану вартість і спеці- ального податку на спожи- вання Податок на заробі- тну плату До 31 грудня 2023 р. зар- плата працівників технопа- рків звільняється від опо- даткування. - Звільнення від сплати подат- ків на зарплату працівників (для компаній, які експорту- ють не менше 85% вартості товарів на умовах FOB). * Складено за джерелом [19]. ОСАДЧА Н. В. 112 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ На відміну від Туреччини, акцент у якій спрямо- вано на спеціальні інвестиційні зони, у Польщі успі- шно розвиваються спеціальні економічні зони. Спеці- альні економічні зони в Польщі були створені: 1) як інструмент реструктуризації старих промис- лових округів — Катовицька, Валбжихська (гірничодо- бувна і важка промисловість), Легницька (диверсифі- кація економічної структури регіону, відхід від моно- культури міднорудної промисловості), Лодзинська (легка промисловість), Тарнобжезька (диверсифікація економічної структури регіону, відхід від монокуль- тури сіркодобувної промисловості), Мелецька (транс- портна інфраструктура), Стараховицька (реструктури- зація Старопольського промислового округу), Жарно- вецька (освоєння невикористаних старих промисло- вих територій); 2) як інструмент активізації регіонів з низьким рі- внем економічного розвитку — Сувальська, Варміно - Мазурська, Слупська; 3) як спосіб використання науково-дослідного потенціалу — технологічний парк (Краківська); 4) як інструмент обмеження високого рівня стру- ктурного безробіття —Ченстоховська, Кам’zногурська, Тчевська; 5) як спосіб використання прикордонного стано- вища — Костшінсько-Слубицька, частково Сувальська [20]. При цьому доцільно зазначити, що із прибутків, отриманих юридичними і фізичними особами від гос- подарської діяльності на території вільної економічної зони у Польщі, можна не стягувати прибутковий по- даток юридичних осіб та прибутковий податок фізич- них осіб згідно з правилами про прибутковий податок юридичних осіб або згідно з положенням про прибу- тковий податок фізичних осіб. Регіональні механізми підтримки інноваційних МСП є невід’ємною частиною інноваційної політики держав-членів ЄС. Підтримка інноваційної діяльності МСП у регіонах може надаватись на багатьох управ- лінських рівнях. Така підтримка може надаватися у ве- ликих містах, адміністративно-територіальних цент- рах, в мережах регіональних уповноважених установ, органів чи технологічних центрів або подібних органі- зацій. Крім того, така підтримка є доступна як на на- ціональному рівні, так і на рівні ЄС. У цілому, регіо- нальні аспекти інноваційної політики останнім часом набули ще більшого значення. Висновки і перспективи подальших досліджень. Ре- гіональний механізм підтримки інновацій за досвідом ЄС необхідно адаптувати до умов конкретних терито- ріальних центрів та впровадити в систему державного регулювання України. В інституційному середовищі України щодо формування наукових парків є певні правові колізії, водночас існують усі підстави для його створення. Проблемним є підтримка ініціативи «знизу», надання консультативної допомоги, визна- чення напрямів економічного зростання. Етапи фор- мування наукового або технологічного парку необхі- дно закріпити на законодавчому рівні або в програмі науково-технічного та інноваційного розвитку країни, постанові Кабінету міністрів України, у наказах відпо- відних міністерств, що уможливить визначення конк- ретних кроків для організаторів наукового парку. Крім того для активізації інноваційної діяльності не- обхідно створити систему державної підтримки, яка може бути виражена в інформаційній підтримці, піль- гових кредитах, прискоренні оформлення та доступу до інформації про можливість отримати допомогу на певних етапах формування наукового або технопарку. Менеджерам-організаторам наукового парку необхі- дно забезпечити можливість отримати поглиблені знання з менеджменту, маркетингу, кризис-менедж- менту, методики здійснення підприємницької діяль- ності. Список використаних джерел 1. Амоша, О.І. Організаційно-економічний меха- нізм активізації інноваційної діяльності в Україні [Текст] / О. І. Амоша // Економіка промисловості. — 2005. — № 5. — С.15-21. 2. Геєць В. Довгострокові умови та фактори роз- витку економіки України [Електронний ресурс]. — Ре- жим доступу: http://ua-ekonomist.com/106-valeryj- geyec- dovgostrokovi-umovy-ta-faktory-rozvitku-ekonomi ki-ukrayiny-1999.html. — Заголовок з екрана. 3. Ляшенко В. И. Финансово-регуляторные ре- жимы стимулирования экономического развития: вве- дение в экономическую режимологию [Текст]: моног- рафія / В.И. Ляшенко; НАН Украины, Ин-т эконо- мики пром-сти. — Донецк, 2012. — 370 с. 4. Макогон Ю. В. Інвестиційна привабливість України в умовах трансформації світового господарст- сва[Текст] /Ю. В. Макогон// Теорет. і практ. аспекти економіки та інтелект. власності. — 2012. — № 1. — С. 7-12 5. Зовнішня торгівля України товарами [Елект- ронний ресурс]. — Режим доступу-http://ukrstat.org/uk — Заголовок з екрану. 6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [Текст]: статистичний збірник Державна служба ста- тистики України. — Київ, 2013. — 285 с. 7.The United Kingdom Science Park Association [Electronic recourse]. — Across mode: http://www.ukspa. org.uk/our-organisation/about-us. — Тitle from the screen. 8. Hugo Hollanders Global innovation Scoreboard (GIS) Report, 2011 [Electronic recourse] / Hugo Hollanders, Anthony Arundel.: Across mode: - http://trendchart.cordis.lu/scoreboards/scoreboard2006/p df/eis_2006_global _innovation_report.pdf. — Тitle from the screen. 9. Інновації в Україні: Європейський досвід та ре- комендації для України [Текст] // Інновації в Україні: пропозиції до політичних заходів. Остаточний варіант (проект від 19. 10. 2011). — К.: Фенікс, 2011. — Т. 3. — 76 с. 10. Закон України «Про наукові парки» від 25.06.2009 № 1563-VI (редакція від 05.12.12)[Елект- ронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show. — Заголовок з екрана. 11. Закон України «Про науковий парк «Київська політехніка» від 22.12.2006 № 523-V (редакція від 05.12.2012) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/523-16. — Заголо- вок з екрану. 12. Науковий парк «Київська політехніка» [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу: http://spark.kpi.ua/uk/about. — Заголовок з екрану. 13. Исследовательский треугольник Северной Каролины — крупнейшая научная, образовательная и ПІЛЮШЕНКО В. Л., ДУБНИЦЬКИЙ В. І. 2015/№1 113 технопарковая агломерация США [Электронный ре- сурс]. — 2011. — Режим доступа: http://www.sibai.ru/ assets/media/Research-Triangle-Park.pdf. — Заголовок з екрану. 14. Ільченко, М. Ю. Світовий досвід і діяльність наукового парку «Київська політехніка» [Electronic re- course]. — Across mode: http://eep.org.ua/files/ 2010_%D0% 9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D 0% BE%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D0%B0%D1%80% D0%BA%D0%B8.pdf. — Тitle from the screen. 15. Bionichill innovation technopark [Electronic re- course]. — Across mode: http://www.bionic-hill.com/ resources/docs/bionichills_booklet_mini.pdf. — Тitle from the screen. 16. Британский опыт создания и управления тех- нопарками [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.cibfund.ru/files/uk_technoparks.pdf?id=74&t =fl. — Заголовок з екрану. 17. Цапенко И. Перспективы научных парков в России[Текст] / А. В. Юревич, И. П. Цапенко // Ми- ровая экономика и международные отношения. — 1998. — № 9. — С. 34-43. 18. Наукові парки: українські реалії та світовий досвід [Текст] / Міністерство освіти і наукиУкраїни. — 2010. — 90 с. 19. Індустріальні парки. Державне агенство з ін- вестицій та розвитку національних проектів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrproject.gov.ua/project/%D1%96ndustrialni -parki-ukraini. — Заголовок з екрану. 20. Специальные инвестиционные зоны [Елект- ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.invest. gov.tr/ru-RU/investmentguide/investorsguide/ Pages/ Spe cial InvestmentZones.aspx. — Заголовок з екрану. В. Л. Пілюшенко академік АЕН України В. І. Дубницький академік АЕН України м. Дніпропетровськ ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ІННОВАЦІЙНО-МАРКЕТИНГОВОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НА ПРОМИСЛОВОМУ РИНКУ Постановка проблеми. Сучасний стан розвитку системи господарювання в Україні характеризується докорінними економічними перетвореннями, спрямо- ваними на посилення економічних методів управ- ління, створення умов для функціонування ринкових відносин. Ці перетворення — об’єктивний процес та необхідна умова постійного соціально-економічного розвитку суспільства. Цільова спрямованість переходу економіки України та її регіонів до системи ринкових відносин полягає у: досягненні нового економічного зростання, яке орієнтовано на кінцеві результати за- доволення суспільних потреб; забезпеченні органіч- ного поєднання інтересів суспільства, колективу, ко- жного робітника; перетворенні науково-технічного прогресу в головний чинник економічного зростання і вирішення задач збалансованості економіки; ство- ренні умов щодо реалізації пріоритету споживача в го- сподарських відносинах; ефективному впровадженні проти витратного механізму, перш за все у низовому ланцюгу суспільного виробництва. Одночасно, перетворення, що відбуваються, ста- влять перед усіма складовими господарського регіона- льно-галузевого комплексу країни низку проблем тех- ніко-технологічного, інноваційно-маркетингового, організаційного та економічного характеру, від рі- шення яких залежить успіх реформування економіки та, як наслідок, досягнення національного добробуту та процвітання, які є метою цих перетворень. Однією з таких проблем є ефективне використання маркетин- гового управління конкурентоспроможністю підпри- ємств базових галузей промисловості для вирішення задач стабілізації та піднесення економіки регіонів та і в цілому країни. Також, у сучасних умовах становлення ринкових відносин в Україні гостро стає питання підвищення конкурентоспроможності підприємств на ринку та їх своєчасної адаптації до змін конкурентного маркетин- гового середовища. Перед промисловими підприємст- вами різних галузей господарського комплексу Укра- їни стоїть проблема формування стійких конкурент- них переваг на основі найбільш повної взаємозв’язки стратегічних можливостей підприємств з внутрішнім потенціалом та невикористаними резервами з метою максимальної синергізації ефективності роботи про- мислових підприємств на конкурентному ринку. Неоднозначність теоретичних і методологічних засад визначення рівня можливостей потенціалу про- мислових підприємств базових галузей промисловості (наприклад, металургійної галузі у промислових регіо- нах України) та недостатня обґрунтованість напрямів ефективності стратегічного маркетингового управ- ління конкурентоспроможністю підприємств зумо- вили вибір даного дослідження та його актуальність. Аналіз останніх досліджень. У теперішній час у світовій науці виділяють п’ять поглядів на маркетин- гову стратегію досягнення лідерства на ринку: страте- гія конкурентної боротьби за М. Портером [1]; конку- ренція за майбутнє Г. Хамела і К.К. Прахалада [2]; конкурентні дисципліни М. Трейсі і Ф. Вірсеми [3]; екосистема Дж.Ф. Мура [4]; провила гри в бізнес А.М. Брандербургера і В.М. Нейлбаффа [5]. Крім того, не- обхідно виділити наукові праці вітчизняних вчених, а саме: В.І. Захарченка і М.М. Меркулова [6], В.М. Оси- пова [7], Л.В. Балабанової і В.В. Холод [8], Н.В. Куде- нко [9], Т.Б. Харченко [10], Б.В. Буркинського і В.М. Осипова [11], А.Є. Воронкової [12], С.І. Савчука [13], Н.М. Чуприни [14] та ін.

Активізація інноваційної діяльності в наук- і технопарках як виклик глобальної економіки

Institution

Similar Items