Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.

В статті розглядаються питання участі іноземного капіталу в процесі модернізації економіки України у другій половині ХІХ – на по-чатку ХХ ст. Характеризується вплив іноземного капіталу на фор-мування стратегічних для індустріального розвитку галузей....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Author:	Фурман, С.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" 2008
Subjects:	Історія народного господарства
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9380
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст. / С.С. Фурман // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 124-136. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9380
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93802025-02-23T19:58:29Z Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст. Влияние иностранного капитала на модернизацию отечественной экономики во второй половине XIX – в начале XX вв. Influence of foreign funds on modernization of the domestic economy in second half XIX – at the beginning initially XX cent Фурман, С.С. Історія народного господарства В статті розглядаються питання участі іноземного капіталу в процесі модернізації економіки України у другій половині ХІХ – на по-чатку ХХ ст. Характеризується вплив іноземного капіталу на фор-мування стратегічних для індустріального розвитку галузей. В статье рассматриваются вопросы участия иностранного капитала в процессе модернизации экономики Украины во второй половине ХІХ – в начале ХХ в. Характеризуется влияние иностранно-го капитала на формирование стратегических для индустриального развития отраслей. Questions of the participation of foreign funds are considered in article in process of the modernizations of the economy of the Ukraine in the second half XIX - at the beginning of XX cen. The influence of foreign capital on development of strategic for industrial of the development of the branches was characterized. 2008 Article Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст. / С.С. Фурман // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 124-136. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9380 339.727.22(477) uk application/pdf Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія народного господарства Історія народного господарства
spellingShingle	Історія народного господарства Історія народного господарства Фурман, С.С. Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.
description	В статті розглядаються питання участі іноземного капіталу в процесі модернізації економіки України у другій половині ХІХ – на по-чатку ХХ ст. Характеризується вплив іноземного капіталу на фор-мування стратегічних для індустріального розвитку галузей.
format	Article
author	Фурман, С.С.
author_facet	Фурман, С.С.
author_sort	Фурман, С.С.
title	Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.
title_short	Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.
title_full	Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.
title_fullStr	Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.
title_full_unstemmed	Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.
title_sort	вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині xix – на початку xx ст.
publisher	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
publishDate	2008
topic_facet	Історія народного господарства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9380
citation_txt	Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст. / С.С. Фурман // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 124-136. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT furmanss vplivínozemnogokapítalunamodernízacíûvítčiznânoíekonomíkivdrugíjpoloviníxixnapočatkuxxst AT furmanss vliânieinostrannogokapitalanamodernizaciûotečestvennojékonomikivovtorojpolovinexixvnačalexxvv AT furmanss influenceofforeignfundsonmodernizationofthedomesticeconomyinsecondhalfxixatthebeginninginitiallyxxcent
first_indexed	2025-11-24T21:15:58Z
last_indexed	2025-11-24T21:15:58Z
_version_	1849707943033831424
fulltext	УДК 339.727.22(477) С.С. Фурман ВПЛИВ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ НА МОДЕРНІЗАЦІЮ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. В статті розглядаються питання участі іноземного капіталу в процесі модернізації економіки України у другій половині ХІХ – на по- чатку ХХ ст. Характеризується вплив іноземного капіталу на фор- мування стратегічних для індустріального розвитку галузей. Ключові слова: іноземні інвестиції, модернізація економіки, індустріальний розвиток. Постановка проблеми. Сучасна українська економіка знахо- диться у стані системної трансформації, для реалізації якої необхідні значні капіталовкладення. Дефіцит власних ресурсів змушує зверта- тися до таких джерел інвестування, як іноземні інвестиції. При цьому необхідно визначати не тільки джерела інвестування, а й напрямки їх використання та наслідки для соціально-економічного розвитку. В цьому сенсі важливо, не повторюючи помилок минулого, творчо ви- користовувати його позитивний досвід. Тому актуальними стають конкретні історико-економічні розробки з даної проблематики. Ана- ліз економічних перетворень та ролі в них іноземного капіталу буде сприяти формуванню адекватного підходу до сучасної інноваційно- інвестиційної політики. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання модерні- зації вітчизняної економіки в період формування її індустріальної структури привертає увагу дослідників вже давно. Вона була предме- том дослідження вчених-економістів (П.П.Мигулін, М.І.Туган- Барановський, В.Вітчевський та ін.). Важливим теоретико- методологічним підґрунтям для з’ясування ролі та місця іноземного капіталу в модернізаційних процесах стали наукові розробки сучас- них дослідників (Т.І.Дерев’янкін, І.В.Довжук, В.М.Литвин, П.І.Ляще- нко, О.О.Нестеренко, П.Ф.Рябченко та ін.), присвячені аналізу стану розвитку промислової структури народного господарства у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Значну увагу приділено проблемі © С.С. Фурман, 2008 ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2008. Вип. 41. 124 модернізації української економіки зазначеного періоду у працях представників української діаспори (Б.Винар, І.-С.Коропецький, О.Субтельний та ін.). Однак взагалі і в цілому проблема іноземних капіталів в аспекті їх ролі у формуванні індустріального обличчя віт- чизняної економіки залишається розробленою недостатньо. Дефіцит системних досліджень проблеми актуалізує необхідність аналізу ролі іноземного капіталу в процесі індустріалізації економіки Росії. Мета дослідження полягає у визначенні ролі іноземного капіта- лу в процесі модернізації вітчизняної економіки, тенденцій та наслід- ків його функціонування у вітчизняній промисловості другої полови- ни ХІХ – на початку ХХ ст. Основні результати дослідження. У науковій літературі «мо- дернізація» розглядається як процес переходу від традиційного агра- рного, доіндустріального суспільства до індустріального. Причому це явище розглядається як сукупність процесів у різних сферах: еконо- мічній, соціальній, політичній та духовній [12, с. 24]. Модернізаційні процеси в західноєвропейських країнах розпо- чалися з буржуазних революцій та з початком промислового перево- роту (друга половина ХVІІІ ст.). Значне відставання вітчизняної мо- дернізації відносно західноєвропейської пояснюється специфікою су- спільного устрою, основними рисами якого були надто повільна ево- люція самодержавства та кріпосництво. Певний перелом щодо цього настав тільки в середині XIX ст., тобто після селянської реформи 1861 р., яка поклала початок формуванню нових ринкових засад еко- номіки. Формою реалізації модернізації економіки при переході до інду- стріального суспільства виступає індустріалізація, висхідним пунк- том якої став промисловий переворот. Промисловий переворот у віт- чизняній економіці, порівняно із західноєвропейською, мав ряд особ- ливостей. Насамперед, для нього були характерними досить поверх- невий характер, активна участь держави у фінансуванні промислово- го будівництва, значний вплив іноземних інвестицій та іноземної технології. Тому слід підкреслити, що загальна економічна відста- лість господарства, його багатоукладність, відсутність достатнього обсягу внутрішніх нагромаджень вимагали пошуку зовнішніх джерел для здійснення модернізаційного процесу. Необхідність залучення останніх усвідомлювалась як на державному, так і на локальному рі- внях. У зв’язку з цим держава як основний економічний суб’єкт ви- ступила ініціатором пошуку й залучення в економіку як іноземних капіталів, так і технічного та підприємницького досвіду, здатних реа- лізувати модернізаційний процес. 125 Вплив зазначених вище ресурсів на процес індустріалізації ви- значився в техніко-технологічних та організаційних змінах в окремих галузях економіки та у зростанні їх ефективності. Основними резуль- татами індустріалізації стало формування: 1) нового типу виробницт- ва (великого машинного); 2) нової соціально-економічної природи трудових ресурсів (особисто вільний працівник, що діє на основі тру- дового найму); 3) нової сутності товару (продукт фабричного вироб- ництва, що орієнтований на ринкову реалізацію) [18, с. 153]. Усе це говорило про кардинальну зміну сутності економічної взаємодії гос- подарюючих суб’єктів та загальну модернізацію економіки. Стратегічне значення для здійснення процесу модернізації у віт- чизняній економіці мали базові галузі: залізорудна, вугільна, металу- ргійна, машинобудування. Залучення та функціонування іноземного капіталу призвело до утворення нових та активізації розвитку старих галузей вітчизняної економіки. Конкурентна ситуація на вітчизняно- му ринку (в залежності від позиції вітчизняного капіталу в певній га- лузі та сприятливих чи несприятливих умов для інвестування) обумо- влювала форми та частку іноземних капіталів у процесі формування модернізованої економіки. Саме ці чинники й визначили галузеву структуру розподілу іноземних інвестицій (табл. 1). Таблиця 1. Структура розподілу іноземного капіталу по галузях господарства Російської імперії, 1917 р. * Сфери застосування Кількість підприємств Питома вага, % Величина капіталу, млн руб. Питома вага, % Гірська пром-сть 183 26,75 822,8 37,1 Обробка металу, машинобудування 123 18 392,6 17,7 Обробка мінеральних речовин 17 2,5 18,3 0,8 Текстильна пром-сть 87 12,7 192,6 8.7 Хімічна пром-сть 46 6,7 78,25 3,5 Паперова та поліграфічна пром-сть 12 1,75 31,5 1,4 Харчова пром-сть 36 5,3 37,4 1,7 Лісова пром-сть 20 3 31,15 1,4 Обробка продукції скотарства 8 1,2 14,45 0,7 Торгівля 26 3,8 77,7 3,5 Транспорт 10 1,5 26,75 1,2 Страхові установи 13 1,9 5,9 0,3 Кредитні установи 40 6 227,7 10,3 Міське господарство 73 10,7 259,5 11,7 Всього 684 100 2216,6 100 * Джерело: Оль П. Иностранные капиталы в России. – Петроград, 1922. – С. 10–141. 126 Аналіз табл. 1 показує, що пріоритетними галузями для інозем- ного інвестування на початку ХХ ст. були гірська, металообробна та машинобудівна. Зумовлювалося це значною мірою протекціоністсь- кими діями уряду, який, усвідомлюючи необхідність індустріалізації й важливу роль у цьому процесі стратегічних галузей промисловості, намагався створити якомога більш сприятливі умови для їх приско- реного зростання шляхом залучення іноземних інвестицій. Іншою причиною був значно вищий і стабільний попит на продукцію назва- них галузей, що виступало об’єктивним чинником активізації інвес- тиційного інтересу західних підприємців до них. Ще однією важли- вою обставиною стало небажання вітчизняних підприємців перелива- ти свої капітали з галузей зі швидким оборотом капіталу (легка, хар- чова, торгівля) в галузі технічно складні та наукомісткі [1, 3, 22]. Можна стверджувати, що іноземний капітал панував у найбільш важливих галузях вітчизняної промисловості: металургійній, гірській, кам’яновугільній, машинобудівній, нафтовій та у сфері кредиту. Ва- жлива роль належала іноземним інвестиціям у процесі формування інфраструктурних галузей (залізничний транспорт, міське господарс- тво, страхування та ін.), наявність яких була необхідною умовою ін- дустріального розвитку країни. Загалом, залучення іноземного капі- талу сприяло підвищенню технологічного рівня української економі- ки, підвищенню її ефективності та зростанню її економічного потен- ціалу (порівняно з іншими економічними районами Російської імпе- рії). Дослідження першоджерел дозволило визначити внесок інозем- ного капіталу в розвиток окремих галузей вітчизняної економіки. Значний приплив іноземного капіталу в залізорудну промисловість посприяв зростанню ролі Криворізького басейну. Це знайшло вияв у тому, що Кривбас почав видобувати залізної руди в 15,5 разів більше, ніж Центральний район, та в 3,7 раза більше, ніж на Уралі. Частка України в загальноросійському видобутку залізної руди зросла з 4,4% в 1880 p. до 72% в 1913 р. Значна частина цього обсягу (87,5%), була видобута на 14 акціонерних підприємствах, в яких переважав інозем- ний капітал [2, с. 65]. Завдяки іноземним технологіям покращалася технічна оснащеність вітчизняних рудників, що виявилося у збіль- шенні кількості парових машин та зростанні їх загальної потужності. Застосування іноземними підприємцями нових технологій у Кривбасі сприяло підвищенню тут більше ніж у 2 рази продуктивності праці порівняно з іншими басейнами (табл. 2). Отже, на початку XX ст. українська залізорудна промисловість перетворилася на галузь, що 127 відігравала значну роль у становленні великого індустріального ви- робництва в Україні. Таблиця 2. Продуктивність праці в залізорудних басейнах Російської імперії в 1913–1914 рр. * Видобуток залізної руди, тис. пуд. Кількість робітників Видобуток руди, тис. пуд. на 1 робітника Басейн 1913 р. 1914 р. 1913 р. 1914 р. 1913 р. 1914 р. Кривий Ріг 387778 289201 23595 21085 16,4 13,7 Урал 104795 111339 17222 17351 6,1 6,4 Центральний р-н 25064 24423 4421 3776 5,7 6,2 * Джерело: Винар Б. Економічний колоніалізм в Україні. – Париж: Нац. вид-во в Європі, 1958. – С. 34. Іншою базовою галуззю для модернізації економіки є металур- гія. В Україні вона розвивалася так само, як і залізорудна промисло- вість – швидше, ніж в інших районах Російської імперії. Тут, як і в попередньому випадку, істотну роль відіграла саме присутність іно- земних капіталів. Як відомо, початковий період формування металургійної проми- словості України на основі застосування вітчизняних капіталів ви- явився вкрай невдалим. Так, металургійні заводи, побудовані в 1869 р. вітчизняним підприємцем С.Поляковим (на їх основі в майбу- тньому англійським підприємцем Дж.Юзом було створено акціонерне товариство), виявилися збитковими та досить швидко збанкротували. І тільки достатні обсяги іноземних інвестицій, передові технології виробництва, іноземне устаткування та застосування найсучасніших методів управління, які з’явилися тут пізніше, перетворили їх на ефе- ктивне та високоприбуткове виробництво. Оцінюючи реорганізацію та зростання економічної потужності на підприємствах Дж.Юза, то- гочасні дослідники відмічали: «Заводи Юза були … першим підпри- ємством для експлуатації вугільних покладів і переробки металів, якому вдалося відразу стати на твердий ґрунт» [5, с. 204]. Висока ефективність цих підприємств була зумовлена також диверсифікаці- єю виробництва, в основу якої було покладено принцип вертикальної інтеграції. Підрозділами металургійного заводу стали цегляний, тру- бний та модельний заводи, 33 коксові печі та 3 кам’яновугільні шах- ти. Як свідчить дослідження, диверсифікація була характерною економічною рисою більшості підприємств, заснованих на іноземно- 128 му капіталі. Так, до складу Південноросійського дніпровського мета- лургійного товариства зі змішаним російсько-бельгійсько-німецьким капіталом входили металургійне, машинобудівне та суднобудівне підприємства [15, с. 68]. Застосування іноземними підприємцями но- вітніх для того часу методів організації виробництва (диверсифікація та комбінування виробництва) зробило підприємства більш стійкими до коливань кон’юнктури ринку та запитів конкурентного суперниц- тва. Можна стверджувати, що поєднання досвіду, підприємницької активності із застосуванням іноземних капіталів стали визначальним чинником розвитку української гірничої промисловості, завдяки яко- му південь України перетворився на один із найрозвинутіших проми- слових районів Російської імперії. Дослідження наукової літератури з проблем індустріалізації України показує, що практично всі металургійні підприємства, побу- довані наприкінці ХІХ ст., не обходилися без іноземного капіталу [1, 2, 5, 7, 13, 23]. Відомий німецький дослідник В.Вітчевський, аналізу- ючи економічний розвиток нашої країни у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., пояснював значне зростання української металургій- ної промисловості головним чином припливом іноземних капіталів [5, c. 216–217]. Такої самої думки дотримується сучасний українсь- кий вчений І.Довжук, стверджуючи, що саме завдяки іноземному ка- піталу в металургії стало можливим застосування передових техноло- гій, використання європейського досвіду, що одночасно з комбіну- ванням виробництва дозволили в період 1885–1900 рр. збільшити ви- плавку заліза і сталі в Наддніпрянській Україні у 27 разів [8, с. 33]. В результаті, починаючи з середини 1890-х років, південь України по- чинає випереджати Урал і висувається на перше місце в загальноро- сійській металургійній промисловості (рис. 1). У 1913 р. п’ять найбільших заводів (Юзівський, Дніпровський, Олександрівський, Петровський та Донецько-Юр’ївський) давали вже 55% обсягу виробки чавуну в Україні і майже 37% – загальноросійсь- кого [2, с. 11]. Крім того, внаслідок застосування передових техноло- гій енергоозброєність кожного металургійного підприємства Наддні- прянщини була в середньому в 42 рази, а кожного робітника – у 23 рази вища, ніж на Уралі. Внаслідок цього продуктивність праці мета- лургів України в 6 разів перевищувала продуктивність праці металур- гів Уралу [8, с. 34]. Отже, українська металургія стала визначати тен- денції розвитку цієї галузі в межах Російської імперії. 129 0 50 100 150 200 250 300 1860 1862 1865 1869 1880 1894 1895 1896 1897 1898 1899 1900 1909 1910 1911 1912 1913 м лн . п уд . Урал Україна Російська імперія * Джерело: Вавилин И. Иностранные капиталы в России. – Л.: Прибой, 1925. – С. 2, 7, 8. Рис. 1. Виплавка чавуну по районах Російської імперії у 1860–1913 рр. В українській металургії іноземний капітал так або інакше поєд- нувався з капіталом вітчизняних підприємців. Так, з 18-ти акціонер- них підприємств винятково іноземним був капітал у 12-ти підпри- ємств. В решті 6-ти підприємствах капітал був змішаний [2, с. 59–62]. Аналіз наукових джерел показав, що продуктивність підприємств з виключно іноземним капіталом була значно вищою, ніж в підприємс- твах з капіталом змішаним (2,04 млн пудів продукту на 1 млн руб. основного капіталу проти 0,75 млн пуд/млн руб.). Ця тенденція під- тверджується і даними такого характеру: при збільшенні підприємст- вами першої групи основних капіталів за період 1910–1913 рр. усього лише на 10,07 млн руб. виплавка чавуну за цей час зросла на 38,07 млн пуд., а виробництва готових виробів – на 31,77 млн пуд. В той самий час на підприємствах зі змішаним капіталом при зростанні за- гальної суми основних капіталів на 56,40 млн руб. виробництво чаву- ну збільшилося на 21,28 млн пуд. і готових виробів на 14,14 млн пуд. [10, с. 10]. Проте в зв’язку з цим слід зауважити, що значна частина нових капіталів була використана не стільки для розширення, скільки для концентрації виробництва [2, c. 7–8]. В результаті у 1913 p. в Україні діяв 21 великий металургійний завод та вироблялося 69% за- гальноімперського виробництва чавуну, 67% сталі, 58% прокату [15, с. 22]. У зв’язку з розвитком металургійної промисловості на півдні України почав швидко зростати видобуток таких стратегічно важли- вих корисних копалин, як марганцева руда та новітні на той час види палива – вугілля та нафта. В Донецькому басейні видобуток вугілля 130 почався в 1840 р. і досяг в 1860 р. 6 млн пуд. До цього часу в Російсь- кій імперії перше місце в кам’яновугільній промисловості належало Домбровському басейну [15, с. 43]. Однак, починаючи з 1870-х років, коли в Україні починають зростати металургійні підприємства з іно- земними капіталами, кам’яновугільна промисловість цього району за обсягами видобутку починає випереджати Домбровський басейн. А з початку 1890-х років, коли у зв’язку зі стабілізацією російського руб- ля посилюється приплив іноземного капіталу в Донбас, частка Домб- ровського басейну послідовно скорочується (рис. 2). 0 200 400 600 800 1000 1200 1400 1600 1800 1860 1870 1880 1890 1900 1910 1913 мл н. п уд . Донецький басейн Домбровський басейн Урал Сибір * Джерело: Вавилин И. Иностранные капиталы в России. Л.: Прибой, 1925. – С. 64. Рис. 2. Видобуток мінерального палива по районах Російської імперії в 1860–1913 рр. (млн пуд.) * Аналіз статистичних даних показує, що в досліджуваний період частка Донбасу в загальноімперському видобутку вугілля (без Царст- ва Польського) зросла в 1890 p. до 84,6%, а в 1898 p. – до 92%. Видо- буток вугілля збільшився з 927 млн пудів у 1909 p. до 1543,8 у 1913 p. (або на 66,5 %). В 1913 р. видобуток мінерального палива в Донбасі становив 70% загальноросійського видобутку і тільки 30% припадало на всі інші райони [2, c. 63–64]. В 1912 р. іноземним товариствам на- лежало більше 79% видобутку кам’яного вугілля в Донбасі. Із 36-ти діючих акціонерних компаній 25 належали представникам іноземного капіталу, а правління 16-ти знаходилися за кордоном [2, с. 64]. Таким чином, завдяки використанню новітніх методів організації виробниц- тва, значних капіталів та досвіду іноземні інвестиції відіграли вирі- 131 шальну роль у розвитку вугільної галузі України: в Донбасі сформу- валося велике кам’яновугільне виробництво. У цій галузі перевага теж надавалася великим кам’яновугільним підприємствам, оскільки в технічному аспекті вони були більш передовими, ніж в інших вугіль- них районах. Однак, слід зауважити, що наслідки діяльності іноземного капі- талу в Донбасі були не однозначними. Через приватну власність на землю термін оренди території для видобування вугілля був досить коротким. В результаті іноземні підприємці не були зацікавлені вкла- дати значні кошти в сучасне обладнання та в раціональну організацію виробництва. Це призвело до прискореного та нераціонального видо- бутку вугілля. Поступове ускладнення умов виробництва стало при- чиною обмеження видобутку, а, відтак, і незадоволеного попиту. Не набув у цій галузі широкого розвитку і технічний прогрес: наявність великих резервів дешевої робочої сили ніяк не стимулювала підпри- ємців до постійного технічного оновлення виробництва. Тому проду- ктивність праці на шахтах Донбасу була нижчою, ніж в Сибіру та Домбровському басейні (хоча і вищою, ніж в старих вуглевидобувних районах) (табл. 3). Таблиця 3. Динаміка продуктивності праці в кам’яновугільній промисловості Російської імперії, тис. пуд. на 1 робітника * Басейни Рік Російська імперія Підмосковний Донбас Урал Сибір Домбровський 1900 1905 1910 1911 9,0 9,5 9,5 9,6 7,7 5,5 7,9 6,1 7,9 9,3 8,5 8,8 7,1 7,1 8,7 8,0 7,6 9,2 11,7 9,6 15,9 11,5 — 15,2 * Джерело: Винар Б. Економічний колоніалізм в Україні. – Париж: Нац. вид-во в Європі, 1958. – С. 34–35. Підприємства з іноземним капіталом відігравали значну роль також у розвитку такої нової галузі важкої індустрії, як коксове виро- бництво. В 1914 р. 80,9% коксу вироблялося підприємствами з ви- ключно іноземними капіталами, а 12,5% – на підприємствах зі зміша- ним капіталом [10, с. 64]. На відміну від кам’яновугільних копалень, коксове виробництво вже на перших металургійних заводах України відразу виникло у формі великих підприємств на основі закритих ко- ксових печей, що забезпечували високу продуктивність праці. Приплив іноземного капіталу в машинобудування в останній чверті ХІХ ст. значною мірою сприяв будівництву нових та модерні- 132 зації старих заводів. Спочатку – до середини 1890-х років – в Україні з’явився великий машинобудівний завод – Бежецький (Брянський), який належав вітчизняним підприємцям. Тільки наприкінці XIX ст. іноземними фірмами (або за їх участю) було створено декілька нових великих машинобудівних підприємств: Луганський і Харківський па- ровозобудівні заводи, Миколаївський суднобудівний, вагонобудівний завод у Нижньодніпровську. Головними центрами машинобудування стали Олександрівськ (нині Запоріжжя), Харків, Одеса, Бердянськ, Херсон, Миколаїв, Київ. У той самий час до іноземних підприємців перейшли великі пакети акцій деяких старих підприємств (зокрема, Товариства Брянського заводу). Внаслідок розвитку українського машинобудування обсяг виро- бництва в галузі зріс у 12 разів. Продукція вітчизняних підприємств тепер забезпечувала не лише потреби українських виробників сільсь- когосподарської продукції, а й вивозилася в центральні та приволзькі губернії, до Сибіру. Таким чином, на кінець ХІХ ст. сільськогоспо- дарське машинобудування в Україні набуло загальноросійського зна- чення. Проте, незважаючи на значний розвиток галузі, українське ма- шинобудування зростаючих потреб індустріального розвитку країни не задовольняло. І тому значна кількість машин, як і раніше, ввозила- ся з-за кордону, зокрема майже половина складних сільськогосподар- ських машин (табл. 4). Таблиця 4. Динаміка продукції машинобудування Російської імперії в 1910–1913 рр. * Рік Показник 1910 1911 1912 1913 Вітчизняне виробництво машин, млн. руб. 102,4 123,3 136,7 175,1 в тому числі сільськогосподарських 44,1 50,3 52,6 60,5 Імпорт машин, млн. руб. 113,9 143,9 150,5 163,7 в тому числі сільськогосподарських 38,9 51,4 63,5 48,7 * Джерело: Статистический ежегодник на 1913 г. – С.-Петербург, 1913. – С. 163 (додаток. С. 8–11). Отже, вітчизняне машинобудування в цілому, з огляду на потре- би індустріалізації, було розвинуто недостатньо. Як відомо, критерієм для визначення рівня індустріалізації економіки є виробництво ма- шин для виробництва засобів виробництва. Вітчизняне машинобуду- вання виробляло незначний обсяг машин для промисловості, в тому числі для самого машинобудування. В результаті внутрішній попит 133 на машини, верстати та устаткування задовольнявся в Російській ім- перії приблизно наполовину власним виробництвом і наполовину ім- портом [7, с. 246–247]. В зв’язку з викладеним слід підкреслити ще такий момент: наша країна не тільки ввозила машини, а й сама виробляла їх за допомогою іноземців. І тому далеко не кожне вітчизняне підприємство можна було назвати власним. Незважаючи на пріоритет наших майстрів у винайденні цілого ряду машин, у конкретних умовах Російської імпе- рії винаходи ці, як правило, реального застосування не мали. Це стало однією з причин того, що згодом наша країна потрапила у величезну залежність від Заходу у конструюванні машин й освоєнні їх виробни- цтва [7, с. 247]. Висновки. Післяреформена модернізація вітчизняної промисло- вості, що проходила на шляхах промислового перевороту та капіталі- стичної індустріалізації, відбувалася за активної участі іноземного капіталу. За визначенням М.І.Тугана-Барановського, «вся наша про- мисловість найновішого часу розвивалася на основі іноземних капі- талів» [22, с. 362]. Іноземний капітал, що функціонував в українській економіці у другій половині XIX – на початку XX ст., став чинником її інновацій- ного розвитку (впровадження нових для вітчизняної економіки тех- нологій і методів організації виробництва, створення нових галузей промисловості, використання нових для вітчизняної економіки ресур- сів та виробництво нових видів продукції), хоча весь можливий інно- ваційний потенціал не був використаний (інтереси модернізації інко- ли суперечили інтересам самого іноземного капіталу). Хоча іноземний капітал був визначальним чинником розвитку вітчизняної індустрії, однак його функціонування обумовлювалося не тільки потребами та умовами вітчизняної економіки, а й інтересами самого капіталу (використання дешевих ресурсів, можливість висо- ких прибутків). Вплив іноземного капіталу на процес модернізації української економіки був різноспрямованим: з одного боку, активізувалися про- цеси створення великої індустрії, стимулювання розвитку інших га- лузей економіки (в тому числі й інфраструктури), насичення внутрі- шнього ринку продукцією важкої промисловості, прискореного роз- витку української економіки порівняно з іншими районами Російської імперії; з іншого боку, мало місце стримування певною мірою націо- нального технічного прогресу, нераціональне використання природ- них ресурсів. 134 Таким чином, при залученні іноземних інвестицій в сучасну українську економіку вкрай важливо, використовуючи історичний досвід, правильно оцінити майбутні результати їх функціонування з точки зору можливих вигод та втрат. В статье рассматриваются вопросы участия иностранного капитала в процессе модернизации экономики Украины во второй половине ХІХ – в начале ХХ в. Характеризуется влияние иностранно- го капитала на формирование стратегических для индустриального развития отраслей. Ключевые слова: иностранные инвестиции, модернизация эко- номики, индустриальное развитие. 1. Брандт Б.Ф. Иностранные капиталы: Их влияние на экономическое разви- тие страны. – Ч. ІІ. – С.-Петербург, 1899. – 419 с. 2. Вавилин И. Иностранные капиталы в России. – Л.: Прибой, 1925. – 125 с. 3. В.В. (Воронцов В.). Судьбы капитализма в России. – С.-Петербург, 1882. – 312 с. 4. Винар Б. Економічний колоніалізм в Україні. – Париж: Нац. вид-во в Євро- пі, 1958. – 186 с. 5. Винар Б. Українська промисловість. Студія совєтського колоніялізму / Пе- редм. В.П.Тимошенка. – Париж, 1964. – 397 с. 6. Витчевский В. Торговая, таможенная и промышленная политика России со времен Петра Великого до наших дней / Пер. с нем. – С.-Петербург, 1909. – 362 с. 7. Дерев’янкін Т.І. Промисловий переворот на Україні: Питання теорії та істо- рії. – К.: Наук. думка, 1975. – 278 с. 8. Довжук І.В. До питання про діяльність Донецько-Юріївського металургій- ного заводу наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип. V. – Київ, 2002. – 210 с. 9. Зив В.С. Иностранные капиталы в русской горнозаводской промышленно- сти. – Петроград, 1917. – 132 с. 10. Коропецький І.-С. Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки. – К.: Либідь, 1995. – 235 с. 11. Лазанська Т.І. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово- промислової статистики). – К.: Ін-т історії НАН України, 1999. – 245 с. 12. Лейбович О.Л. Модернизация в России: К методол. изучения совр. отеч. ис- тории. – Пермь: Зап.-Урал. учеб.-науч. центр, 1996. – 157 с. 13. Литвин В.М. Історія України з найдавніших часів до 2004 року / http: //www. lytvyn-v.org.ua/history_of_ukraine/index.php 14. Лященко П.И. История народного хозяйства СССР. – Том II: Капитализм. – М.: ОГИЗ, 1948. – 738 с. 15. Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. – Ч. 2: Фабр.-зав. виробн. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – 580 с. 16. Оль П. Иностранные капиталы в России. – Петроград, 1922. – 304 с. 135 17. Орловський Б.М. Залізорудна промисловість України наприкінці ХІХ ст. // Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвід. зб. наук. праць. – Вип. 6 / Редколегія: Т.І.Дерев’янкін (відп. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1971. – С. 30–38. 18. Проскурякова Н.А. Концепции цивилизации и модернизации в отечествен- ной историографии // Вопросы истории. – 2005. – № 7. – С. 153–165. 19. Рябченко П. Иностранные инвестиции в экономику Украины в конце 19 – начале 20 вв. // Мир денег. – 2000. Май-июнь. – www.mirdeneg.com/rus/ mworld/archives/magazine/article/139 20. Статистический ежегодник на 1913 г. – С.-Петербург, 1913. – 476 с. 21. Субтельний О. Україна: історія. – 3-е вид. – К: Либідь, 1993. – 720 с. 22. Туган-Барановский М.И. Иностранные капиталы // Історія народного гос- подарства та економічної думки України: Зб. наук. праць. – Вип. 39–40 / Редколегія: Т.І.Дерев’янкін (відп. ред.) та ін. – Київ, 2007. – С. 360–363. 23. Туган-Барановский М.И. Русская фабрика в прошлом и настоящем: Исто- рико-экономическое исследование. – Том 1: Историческое развитие рус- ской фабрики в XIX веке. – 2-е изд. – [С.-Петербург], 1900. – 562 с. 24. Ямковой А.А., Куксина Е.А., Плетенцов Г.А. Путь длиной в 100 лет: Очерки истории Алчев. металлург. комб-та. – Луганск: Світлиця, 1996. – 263 с. Одержано 1.12.2008. УДК 336.712 О.В. Ходченко З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ БАНКІВ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ ТА УКРАЇНІ (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) Предметом дослідження даної статті є діяльність міських громадських банків у період другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Висвітлюються основні етапи урядової політики в сфері діяльності цих банків та її вплив на рівень розвитку останніх. Ключові слова: банківська система, міські банки, громадські банки, банківська політика уряду. Постановка проблеми. Однією з властивих рис вітчизняної фі- нансової системи XIX – початку XX ст. була нестача капіталів у краї- ні. Переконливе підтвердження тому – поширеність лихварства, яке © О.В. Ходченко, 2008 ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2008. Вип. 41. 136

Вплив іноземного капіталу на модернізацію вітчизняної економіки в другій половині XIX – на початку XX ст.

Institution

Similar Items