Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття
Простежено участь францисканських ченців у політико-релігійних переговорах між галицько-волинськими Романовичами та папою Інокентієм IV в 1245–1248 рр. На основі критичного аналізу джерельного та історіографічного матеріалу виокремлено прямі та опосередковані підтвердження активної участі предст...
Saved in:
| Date: | 2014 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2014
|
| Series: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94013 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття / А. Стасюк // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 257-270. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94013 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-940132025-02-23T18:56:08Z Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття The Franciscan order in the negotiations of the Romanovych dynasty with the Papacy in the 1240s Стасюк, А. Простежено участь францисканських ченців у політико-релігійних переговорах між галицько-волинськими Романовичами та папою Інокентієм IV в 1245–1248 рр. На основі критичного аналізу джерельного та історіографічного матеріалу виокремлено прямі та опосередковані підтвердження активної участі представників ордену в цьому процесі. The article examines participation of the Franciscan monks in political and religious negotiations between Galicia-Volhynian princes and Pope Innocent IV in 1245–1248. Based on critical analysis of sources and historiography it establishes direct and indirect evidence of Fratres Minores’ active participation in the process. 2014 Article Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття / А. Стасюк // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 257-270. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94013 94(477)“124”:271,3 uk Княжа доба: історія і культура application/pdf Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Простежено участь францисканських
ченців у політико-релігійних переговорах між
галицько-волинськими Романовичами та папою Інокентієм IV в 1245–1248 рр. На основі
критичного аналізу джерельного та історіографічного матеріалу виокремлено прямі та
опосередковані підтвердження активної участі представників ордену в цьому процесі. |
| format |
Article |
| author |
Стасюк, А. |
| spellingShingle |
Стасюк, А. Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Стасюк, А. |
| author_sort |
Стасюк, А. |
| title |
Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття |
| title_short |
Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття |
| title_full |
Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття |
| title_fullStr |
Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття |
| title_full_unstemmed |
Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття |
| title_sort |
участь ордену францисканців у переговорах романовичів з папством у 40-х роках хііі століття |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94013 |
| citation_txt |
Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття / А. Стасюк // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 257-270. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT stasûka učastʹordenufranciskancívuperegovorahromanovičívzpapstvomu40hrokahhííístolíttâ AT stasûka thefranciscanorderinthenegotiationsoftheromanovychdynastywiththepapacyinthe1240s |
| first_indexed |
2025-11-24T14:26:56Z |
| last_indexed |
2025-11-24T14:26:56Z |
| _version_ |
1849682209728888832 |
| fulltext |
Андрій СТАСЮК
УЧАСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ
У ПЕРЕГОВОРАХ РОМАНОВИЧІВ З ПАПСТВОМ
У 40-х РОКАХ ХІІІ СТОЛІТТЯ
Напередодні монгольського вторгнення 1237 р. руські землі вже понад
століття були єдиним політичним організмом*. Упродовж першої полови-
ни ХІІІ ст. основну політичну роль на Русі відгравали представники трьох
найбільших відгалужень роду Рюриковичів: галицько-волинські Романови-
чі, чернігівські Ольговичі та владимиро-суздальські Всеволодовичі. Одним
з найвпливовіших родів ХІІІ – першої половини XIV ст. залишалися Ро-
мановичі, родоначальником яких став представник волинської гілки Моно-
маховичів, великий київський князь, володар Володимирської та Галицької
земель Роман Мстиславович (бл. 1152–1205)1. Літописець, назвав його “само-
держьца всеѧ Роуси”2. Значну роль Роман Мстиславович відігравав і на по-
літичній арені середньовічної Європи. Як внук польського князя Болеслава
ІІІ Кривоустого (1086–1138) галицько-володимирський правитель підтриму-
вав тісні контакти з володарями Польщі. На початку ХІІІ ст. він уклав союзи
з Угорським королівством та Ромейською імперією. Наслідком останнього
став шлюб самого князя з представницею імператорської династії Ангелів3.
* Політичний розпад ранньосеред-
ньовічного державного об’єднання з
центром у Києві більшість дослідників
пов’язують зі смертю останнього велико-
го київського князя Мстислава (Федора) –
Гарольда Володимировича (1076–1132) –
сина київського правителя Володимира
Всеволодовича Мономаха (1053–1125) та
англосаксонської принцеси Гітти Вессек-
ської (†після 1098).
1 Войтович Л. В. Княжа доба на Русі:
портрети еліти. – Біла Церква, 2006. –
С. 470–471. Найповніше діяльність князя
Романа показана в новішому досліджен-
ні Олександра Майорова: Майоров О. В.
Галицько-волинський князь Роман
Мстиславич. Володар, воїн, дипломат:
У 2 т. – Біла Церква, 2011. – Т. 1 (До ви-
вчення джерел з історії внутрішньої та
зовнішньої політики); Его же. Русь, Ви-
зантия и Западная Европа: Из истории
внешнеполитических и культурных свя-
зей ХІІ–ХІІІ вв. – Санкт-Петербург, 2011.
2 Ипатьевская летопись // Полное со-
брание русских летописей. – Москва,
2001. – Т. 2. – Изд. 2. – Стб. 716.
3 Дискусія про походження та іденти-
фікацію другої дружини Романа Мстис-
лавовича триває вже понад століття. Най-
більшого поступу вона сягнула упродовж
останнього двадцятиліття завдяки дослід-
женням Леонтія Войтовича, Єроніма
Гралі, Даріуша Домбровського та Олек-
сандра Майорова, які ґрунтовно аргумен-
тували візантійське походження “княгині
Романової”. Остання версія О. Майорова,
що княгиню звали Єфросинією, наразі
перебуває на стадії критичного осмис-
лення. Див.: Майоров О. В. Галицько-во-
линський князь… – Т. 1. – С. 432–543; Его
УДК 94(477)“124”:271,3
258 Андрій СТАСЮК
Не до кінця зрозумілі стосунки Роман Мстиславович підтримував
також з Римською Церквою, свідченням чого, очевидно, є відоме пожерт-
вування 30 марок (XXX marcas) “Романа короля русинів” (Romanus rex
Ruthenorum) бенедиктинському монастирю апостолів Петра і Павла в ту-
ринґському місті Ерфурті4 та дискусійні відомості5 з праці російського ав-
тора першої половини XVIIІ ст. В. Татіщева (1686–1750) про відхилення про-
позиції папи Інокентія ІІІ (1198–1216) прийняти королівську корону (1204)6.
Загибель Романа Мстиславовича неподалік м. Завихост 19 червня
1205 р. суттєво вплинула на політичну ситуацію у Центрально-Східній Єв-
ропі. Навколо його спадщини розгорілося багатолітнє протистояння, у яке
виявилися втягнутими представники руських династій, угорські, польські,
литовські й половецькі правителі7. Наступниками стали малолітні сини
Данило (1201–1264) та Василько (1203–1269), регентшею була “княгиня Ро-
манова” (? – †після 1253)8.
Практично до кінця 30-х років ХІІІ ст. Романовичам, зокрема Данилові,
вдалося здобути одну з домінантних позицій серед руських князів. На кі-
нець 1239 – початок 1240 рр. він зосередив під своїм контролем землі Воли-
ні, Галицького князівства та Києва. Однак прихід монголів у 1240–1241 рр.
докорінно змінив ситуацію9. Спустошливий похід хана Бату змусив бага-
тьох князів переховуватися в угорських, німецьких та польських землях. Се-
ред найзнатніших руських правителів, що втекли на захід, були Михайло
же. Русь... – С. 318–336; Grala H. Drugie
małżeństwo Romana Mścisławowicza //
Slavia Orientalis. – Warszawa, 1982. – R. 31,
nr 3–4. – S. 117–127; Dąbrowski D. Genealogia
Mścisławowiczów. Pierwsze pokolenia (do
początku XIV wieku). – Kraków, 2008. –
S. 263–266; Войтович Л. В. Княжа доба... –
С. 480–487; Nagirnyj W. Polityka zagraniczna
księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach
1198(1199)–1264. – Kraków, 2011. – S. 96–97,
przyp. 128; Майоров О. В. Галицько-волин-
ський князь… – Т. 1. – С. 432–543; Его же.
Русь... – С. 287–289.
4 Aus Handschriften des Erfurten St. Peter-
klosters. Von Oswald Holder-Egger // Neues
Archiv der Gesellschaft für ältere deutsche
Geschichstkunde zur Befö einer Gesamm-
tausgabe der Quellenschriften deutscher Ge-
schichten des Mi� elalters. – Hannover und
Leipzig, 1897. – Bd. 22. – S. 517.
5 Проблема достовірності оригіналь-
них свідчень Васілія Татіщева до історії
середньовічної Русі порушена ще в ХІХ ст.
й дискутується досі. Щодо описаного в
нього прибуття папських послів до Рома-
на Мстиславовича триває полеміка між
Олексієм Толочком (“История Россий-
ская” Василия Татищева: источники и из-
вестия. – Москва; Киев, 2005. – С. 469–477)
та Олександром Майоровим (Галицько-
волинський князь… – Т. 1. – С. 197–208;
Его же. Русь... – С. 163–179). Можна пого-
дитися, що за політико-релігійних умов
початку ХІІІ ст. Інокентій ІІІ міг спро-
бувати встановити контакти з князем
Романом. Водночас підтвердження або
спростування цієї тези, як зауважив Віта-
лій Нагірний (Polityka… – S. 117–118), за
браком джерел наразі неможливе.
6 Татищев В. Н. История Российская: В
3 т. – Москва, 2003. – Т. 2. – С. 463.
7 Nagirnyj W. Polityka… – S. 224–225.
8 Іпатіївський літопис іменує її
“кнѧгини же Романоваӕ”, “кнѧгиню”,
“Романовъıи кнѧгин ̑”, “кнѧгини
же Романоваѧ”, “кнѧгини великаѧ
Романоваӕ”, див.: Ипатьевская лето-
пись. – Стб. 718, 720–721, 726. За дослі-
дженнями О. Майорова, матір’ю Данила
Романовича була Єфросинія (в чернецтві
Анна або Марія) – донька імператора Іса-
ка ІІ Ангела (бл. 1156–1204): Майоров О. В.
Галицько-волинський князь… – Т. 2. –
С. 432–543; Его же. Русь… – С. 329, 335.
9 Nagirnyj W. Polityka... – S. 217.
259УЧАСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ У ПЕРЕГОВОРАХ РОМАНОВИЧІВ…'
Всеволодович (1179–1246) та Данило Романович10. Військова кампанія Чин-
гізидів закінчилася погромом Центральної Європи. У 1241–1242 рр. кочів-
ники пройшли через польські, чеські та угорські землі, досягнувши узбе-
режжя Адріатичного моря, а на зворотному шляху спустошили Сербію й
Болгарію. Значна втрата ресурсів та зміна внутрішньої ситуації у державі
Чингізидів* зумовили повернення військ до Степу на рубежі 1242–1243 рр.
Монгольська небезпека значно актуалізувала східну політику Апос-
тольської столиці. Новообраний папа Інокентій IV (1243–1254) наприкінці
грудня 1244 р. оголосив про скликання Вселенського собору для розгляду
та вирішення питань, пов’язаних із папсько-імператорськими відносинами,
статусом Латинської імперії та Святої Землі, а також загрозою монголів11.
Церковний собор проходив від 28 червня до 17 липня 1245 р. у французь-
кому місті Ліон, де розташовувалася тимчасова резиденція Інокентія IV. У
постанові “Про Татар” (De Tartaris) собор ухвалив рішення, що стосувалося
усіх християн, інформувати Папську курію про маневри війська кочівників,
а також від імені Церкви зобов’язався частково покрити витрати на укріп-
лення земель, через які татари могли повторно проникнути до Європи12.
Ситуація у Центрально-Східній Європі після приходу монголів спри-
яла поглибленню політично-релігійного діалогу між правителями Русі та
папою. Знаковою стала участь у Ліонському соборі білгородського єпис-
копа Петра (? – †після 1245 р.)13, іменованого в західноєвропейських авто-
рів ХІІІ ст. Петром, архиєпископом з Русі14, який виклав делегатам собору
10 Ипатьевская летопись. – Стб. 782–
784, 786–788.
* На початку грудня 1241 р. помер ве-
ликий монгольський хан Угедей (1186–
1241), що вплинуло на рішення ряду Чин-
гізидів повернутися до Степу для участі у
виборах нового правителя, хоча сам Бату
мав намір продовжувати кампанію.
11 Dokumenty Soborów Powszechnych.
Tekst grecki, łacinski, polski / Układ i
opracowanie ks. A. Baron, ks. H. Pietras
SJ. – Kraków, 2007. – T. 2. – S. 329–330.
12 Ibidem. – S. 380–383.
13 Селарт А. Архиепископ Петр и Ли-
онский собор 1245 года // Rossica Anti-
qua. – Санкт-Петербург, 2011. – № 1. –
С. 106–108.
14 Відповідний факт засвідчений у “Ве-
ликій Хроніці” (Chronica Majora) Матвія
Паризького під 1244 р.: “Один архиє-
пископ з Русі, Петро на ім’я, муж, як
можна було судити, чесний, побожний і
гідний довір’я, був гнаний татарами, так
що мусів покинути своє архиєпископ-
ство, і навіть звідти втекти; він прибув
до підальпійських країв, щоб одержати
там пораду та військову допомогу [для
своєї країни] (у перекладі Віри Матузо-
вої йдеться не про військову допомогу
для своєї країни, а допомогу для свого
архиєпископства, див.: Матузова В. Ан-
глийские средневековые источники IX–
XIII вв. Тексты, перевод, комментарии /
Под редакцией В. Пашуто. – Москва,
1979. – С. 151), а для себе – слова розра-
ди у власних клопотах, якщо тільки на це
буде ласка Божа, взаємна згода Римської
Церкви і [тутешніх] володарів. Отож,
коли його запитали, що він знає про
згаданих татар, тим, хто його питали,
відповів так…” (“Quidam archiepiscopus
de Russcia, Petrus nomine, vi rut estimari
potuit honestus, spiritualis et fide dignus,
a Tartaris exterminatus, ut archiepiscopatu
suo immo ab ipso fugiens et effugatus, ad
partes se transtulit cisalpians, consilium
et auxilium et de sua tribulatione
consolationem adeptus si sibi dante Deo
ecclesia romana et principum Clemens
forte gratia subveniret. Requisitus igitur
de conversatione ipsorum Tartarorum
quam expertus est, inquisitoribus sic
260 Андрій СТАСЮК
д оволі вичерпну інформацію про татар. З постаттю архиєпископа Петра, в
історіографії, дотичній до проблем контактів руських князів із понтифіка-
ми, пов’язане питання ідентифікації особи або інституції*, яку репрезен-
тував руський єрарх на ліонському зібранні 1244–1245 рр. Щодо відповід-
ної проблеми в історичній науці утвердилися три основні версії15. Згідно з
respondit:…)”. Про участь руського ар-
хиєпископа в І Ліонському соборі роз-
повідають також “Буртонські Аннали”
(“Annales Burtonenses”) під 1245 р.: “Се-
ред інших прелатів світу прибув на со-
бор до Ліону руський архиєпископ на
ймення Петро, який, за твердженням
тих, що повернулися з собору, не знав ані
латини, ні греки, ні гебрайської мови, але
через перекладача досконало виклав пе-
ред кир папою Євангеліє. Він навіть був
особисто запрошений і взяв участь у бо-
гослужінні разом з кир папою та інши-
ми прелатами, хоча його сакральні обла-
чення відрізнялися від їхніх. [На соборі]
архиєпископу Петрові з Русі були задані
запитання щодо татар: по-перше, про
їхнє походження; по-друге, про віруван-
ня; по-третє, про виконання обрядів; по-
четверте, про спосіб життя; по-п’яте, про
їхню міць і вдачу; по-шосте, про їх чи-
сельність; по-сьоме, про їхні наміри; по-
восьме, про дотримання ними договорів;
по-дев’яте, як вони приймають послів. І
він відповів так…” (“Inter ceteros mundi
prelates venit ad concilium apud Lugdunum
archiepiscopus Ruthenus nominee Petrus,
qui, prout quidam asserebant de concilio
venientes, neque Latinam neque Grecam
neque Hebraicam novit linguam et tamet
per interpretem peroptime coram domino
papa ceterisque prelatis in divinis, sacris
vestibus indutus, set non eo modo quo
ipsi, divinorum assistebat celebrationi.
Requsitus Petrus archiopiscopus de Russia
super factis Tartarorum, primo de origine,
secundo de mondo credendi, tertio de ritu
colendi, quarto de forma vivendi, quinto de
fortitudine, sexton de multitudine, septimo
de intentione, octavo de observancia federis,
nono de nunciorum receptione, respondit
sic…”). Цит. за: Паславський І. Інформа-
ція про татар руського архиєпископа
Петра, учасника І Ліонського собору
(1245) // Княжа доба: історія і культура. –
Львів, 2011. – Вип. 4. – С. 216–231.
* Апріорі можна обережно припус-
тити, що єпископ Петро, покинувши
кафедру через монгольську загрозу, зму-
шений був емігрувати до однієї з цен-
тральноєвропейських держав, звідки міг
потрапити в оточення папи, не маючи
на меті репрезентувати політичні інте-
реси руських князів. Тоді появу владики
Петра в Римській курії, найправдоподіб-
ніше, мотивувала потреба в докладній
інформації про татар. Цілком ймовір-
но, що покровителем його місії міг бути
один з правителів Центральної Європи,
при дворі якого владика знайшов при-
тулок. Очевидно, перебуваючи в оточен-
ні Інокентія IV, білгородський єпископ
намагався скористатися із ситуації і ви-
рішити два питання: 1) пов’язане з допо-
могою для князівства (Іван Паславський)
чи архиєпископства (Віра Матузова);
2) особисті. Отже, гіпотетично владика
Петро міг репрезентувати перед папою
не інтереси того чи того князя, а церков-
ної інституції. Проте, за браком джерел,
таке трактування треба сприймати тіль-
ки як припущення.
15 Огляд історіографії архиєпископа
Петра та його місії див.: Паславський І.
Український епізод Першого Ліонського
собору (1245 р.). Дослідження з історії
європейської політики Романовичів. –
Львів, 2009. – С. 12–49; Його ж. Інформа-
ція... – С. 209–211. Водночас усі три вер-
сії про вірогідного ініціатора посольства
побудовані на інтерпретаціях походжен-
ня архиєпископа Петра: як галицького
єпископа, ігумена київського Спаського
монастиря на Берестовім, або одного з
єрархів єпархій північно-східних земель
Русі. Проте, як переконливо, на наш по-
гляд, довів естонський історик Анті Се-
ларт, руським архиєпископом на Першо-
му Ліонському соборі був білгородський
владика Петро, ім’я, титул і походження
якого фігурують у рукописі XIV ст. під
назвою: “Допит архиєпископа Петра з
261УЧАСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ У ПЕРЕГОВОРАХ РОМАНОВИЧІВ…'
першою , архиєпископа Петра розглядають як посла Романовичів до папи16.
За другою він репрезентував інтереси князя Михайла Всеволодовича17, а за
третьою – владимиро-суздальського правителя Ярослава Всеволодовича
(1191–1246)18. За браком джерел не можна впевнено стверджувати, хто з на-
званих князів виступав ініціатором посольства, адже достовірних докумен-
тів, що характеризували б конкретну особу чи інституцію, від імені якої
виступав єрарх, не виявлено. Проте не виключено, що саме Данило Романо-
вич, Михайло Всеволодович або Ярослав Всеволодович були ініціаторами
місії єпископа, оскільки його єпархія19 упродовж кінця 30-х – першої по-
ловини 40-х років почергово перебувала під їхнім політичним впливом20.
Цінна інформація про татар, яку надав руський владика Інокентієві IV
на межі 1244–1245 рр., зумовила серію папських посольств до монгольських
ханів. На початку весни 1245 р. з Ліона відряджено чотири дипломатичні
місії на чолі з домініканцями Асцеліном із Кремони (? – †після 1248 р.) і
Андреа з Лонжюмо (бл. 1200–1253) та францисканцями Лоренцо з Порту-
галії (? – †після 1251) й Іоаном де Плано Карпіні (1182–1252)21. Посольство на
чолі з Іоаном де Плано Карпіні відіграло також значну роль у налагодженні
політично-релігійного діалогу з Романовичами. Очевидно, до компетенції
легата входили також місіонерські завдання, які Інокентій IV сформував
щодо країн Східної Європи в березні 1245 р.
Ліонський собор суттєво пожвавив напрям діяльності, активними ре-
презентантами якого, поряд з іншими католицькими місіонерами, були
Белграба, що в Русії, стосовно татар ([R]
Equisitus petrus archiepiscopus de belgrab
in ruscia super facto tartarorum)”: Се-
ларт А. Архиепископ Петр... – С. 100–113.
16 Петрушевичъ А. С. Историческое
извѣстіе о церкви св. Пантелеймона близь
города Галича, теперь костелѣ св. Станис-
лава оо. Францискановъ, яко древнѣйшемъ
памятникѣ романскаго зодчества на Га-
лицкой Руси съ первой половины XIII
столѣтія. – Львовъ, 1881. – С. 53–54; Даш-
кевич Я. Р. Данило Романович і єпископ
Петро в освітленні караїмського джерела //
Його ж. Постаті: Нариси про діячів історії,
політики, культури / 2-ге видання, виправ-
лене і доповнене. – Львів, 2007. – С. 35–61.
17 Томашівський С. Т. Предтеча Ісидора.
Петро Акерович, незнаний митрополит
руський (1241–1245) // Записки Чина свя-
того Василія Великого. – Жовква, 1927. –
Т. 2, вип. 3–4. – С. 221–313; Чубатий М. Д.
Історія Християнства на Руси-Україні. –
Рим; Ню Йорк, 1965. – Т. 1 (до 1353 р.). –
С. 603–612; Рамм Б. Я. Папство и Русь в
Х–ХV веках. – Москва; Ленинград, 1959. –
С. 149–150; Свідерський Ю. Ю. Боротьба
Південно-Західної Русі проти католиць-
кої експансії в Х–ХІІІ ст. – Київ, 1983. –
С. 104–105; Майоров А. В. Русь… – С. 685.
18 Толочко О. П. Петро Акерович – га-
даний митрополит всея Руси // Укра-
їнський історичний журнал. – 1990. –
№ 6. – С. 51–54.
19 Літописний Білгород – сучасне село
Білгородка Києво-Святошинського р-ну
Київської обл. – одного з передмість Ки-
єва, яке виконувало роль західного фор-
посту столиці. Білгородська кафедра в
єрархічній системі Київської митрополії
належала до найдавніших і найшановні-
ших а єпископ вважався вікарієм митро-
полита. Див.: Щапов Я. Н. Государство и
церковь Древней Руси Х–ХІІІ вв. – Мо-
сква, 1989. – С. 36–37.
20 Войтович Л. В. Княжа доба… – С. 408,
492, 533.
21 Spotkanie dwóch światów. Stolica
Apostolska a Świat Mongolski w połowie
XIII wieku. Relacje powstałe w związku z
misją Jana di Piano Carpiniego do Mongo-
lów / Pod redakcją J. Strzelczyka. – Poznań,
1993. – S. 68–78.
262 Андрій СТАСЮК
представники ордену францисканців. Зокрема, 25 березня 1245 р. Інокентій
IV звернувся до всіх патріархів, архиєпископів і єпископів християнського
Сходу із закликом до подолання схизми та церковного об’єднання навколо
Рима22. Поширення булли серед православних єрархів папа доручив “улю-
бленим синам з ордену Братів Менших” (“injungimus, quatenus dilectos filios
Fratres Ordinis Fratrum Minorum latores praesentium”)23. За декілька днів
до того, 21–22 березня 1245 р., Інокентій IV видав буллу із серії “Cum hora
undecima”* для францисканських ченців, відряджених до “численних невір-
них народів Сходу” (“…in Terras... aliorumqua infidelium nationum Orientis”),
серед яких вперше у практиці міноритських місій виокремлено руські тере-
ни (Ruthenorum)24. Папа уповноважив францисканських місіонерів на Сході,
а, отже, – і в руських землях, проповідувати Слово Боже, спілкуватися з екс-
комунікованими та звільняти їх від церковних заборон, навертати до єдності
Христової віри через хрещення, сповідати та відпускати гріхи, засновувати
храми, за потреби здійснювати таїнство шлюбу та чин похорону25. Упродовж
серпня–вересня 1245 р. із папської канцелярії вийшло ще два документи, які
сприяли поширенню францисканських та домініканських місіонерів на Русі.
Зокрема, в буллі від 18 серпня 1245 р., Інокентій IV закликав архиєпископів,
єпископів та інших духовних осіб Угорщини (Hungariae), Чехії (Bohemiae),
Польщі (Poloniae), Русі (Russiae), Лівонії (Livoniae), Пруссії (Prussiae) та Славії
(Slaviae) захищати перед різними утисками францисканців26. Аналогічний
привілей від 17 вересня того ж року домініканцям поширив їх діяльність на
Кашубію та Померанію (Caffribriam et Pomeraniam)27.
У контексті появи булл з березня–серпня 1245 р. щодо францисканських
місій на Сході, організовано посольство до великого монгольського хана
під керівництвом Іоана де Плано Карпіні. Головне завдання місії полягало
у встановленні дипломатичних контактів між Апостольською столицею та
Ордою з перспективою християнізації кочівників28. На основі місії до мон-
голів 1245–1247 рр. легат написав “Історію монголів, яких ми називаємо тата-
рами” (“Historia Mongalorum quos nos Tartaros appellamus”)*, де н айповніше
22 Bullarium franciscanum romanorum
pontifi cum constitutiones, epistolas, ac di-
plomata continens tribus ordinibus mino-
rum, clarissarum, et poenitentium a seraphi-
co patriarcha Sancto Francisco / Fr. Joannis
Baptistea Constantii, Fr. Joannis Hyacinthi
Sbaraleae. – Romae, 1759. – T. 1. – Р. 362–364.
23 Ibidem. – Р. 364.
* “Cum hora undecima” (з лат. “В оди-
надцятій годині”) – серія папських булл
для католицьких місіонерів на Схід. Пер-
ша видана 1235 р. домініканським чен-
цям, що одержали право причащати,
сповідати, відлучати, проповідувати та
виконувати інші таїнства в землях “єре-
тиків і схизматиків”. Назва походить із
євангельського тексту від Матея 20, 1–16.
24 Bullarium franciscanum... – Р. 360–361;
Bullarium Poloniae / Ediderunt et curave-
runt I. Sułkowska-Kuraś et St. Kuraś. – Ro-
mae, 1982. – T. 1 (1000–1342). – S. 82.
25 Bullarium franciscanum. – Р. 360–361;
Bullarium Poloniae... – S. 82.
26 Regesta Pontificum Romanorum inde
ab A. post Christum natun MCXCVIII ad
A. MCCCIV / Edidit A. Potthast. – Graz,
1957. – Vol. 1–2. – N. 11811.
27 Ibidem. – N. 11878.
28 Benedykt Polak. Z Europy do Azji
przez Kazachstan (1245–1247) / Wydał
J. Strzelczyk. – Warszawa, 2008. – S. 83–84.
* Окрім твору Іоана де Плано Карпіні,
францисканська дипломатична місія до
монголів відображена ще у двох працях
263УЧАСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ У ПЕРЕГОВОРАХ РОМАНОВИЧІВ…'
висвітлені всі перипетії подорожі. У розділі “Про ті області, через які ми
проїхали, і про їх розташування, про двір імператора Татар і його князів
і про свідків, які нас там знайшли” (“De provinciis et situ earum per quas
transivimus, et de curia imperatoris Tartarorum et principum ejus, et de testibus
qui nos invenerunt ibidem”) легат виклав маршрут подорожі, а також згадав
усіх правителів та інших знатних осіб, з якими зустрічався під час місії29.
Делегація у складі її керівника та одного зі співбратів ордену30, не відо-
мого на ім’я, 16 квітня 1245 р. вирушила з Ліона на схід31. Приблизно в се-
редині – другій половині травня32 вона прибула до двору чеського короля
Вацлава І (1205–1253) і за його порадою та сприянням визначила подальший
маршрут через Польщу та Русь33. У Вроцлаві до делегації приєднався місце-
вий францисканець Бенедикт Поляк (1200–1280) як перекладач34. У польських
землях Іоана де Плано Карпіні тепло прийняли краківський князь Болеслав
Сором’язливий (1226–1279) та мазовецький правитель Конрад І (1187–1247)35.
У чеських та польських землях Іоан де Плано Карпіні перебував від кін-
ця весни до кінця осені 1245 р. Такий тривалий час, на нашу думку, могла
спричинити нестабільна ситуація у південно-західних землях Русі. Адже
від липня 1245 р. активізувалося протистояння між руськими князями Да-
нилом Романовичем та зятем угорського короля Бели IV (1206–1270) Рос-
тиславом Михайловичем (1219–1264) у боротьбі за Галич. Його вирішено
17 серпня 1245 р. у битві поблизу Ярослава, де Романовичі завдали п оразки
міноритського походження: Бенедикта
Поляка “Реляція брата Бенедикта Поля-
ка” (“Relatio Fr. Benedicti Poloni”) та ано-
німна “Історія татар брата Ц. де Брідіа”
(“Hystoria Tatarorum Fratri C. de Bridia”).
29 Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія
Монгаловъ. Вильгельмъ де Рубрукъ. Путе-
шествіе въ Восточныя страны / Введеніе,
переводъ и примѣчанія А. І. Малеина. –
Санкт-Петербургъ, 1911. – С. 43–62; Rela-
tion des Mongolos ou Tartares par le frѐrer
Jean du Plan de Carpin de l’order des frѐres
mineurs, lѐgat du Saint-Sige Apostolique,
nonce en Tartarie pendant les annѐes 1245,
1246, 1247 / Ed. рar M. D’Avezac. – Paris,
1838. – P. 341–377.
30 Можливо, з Ліона Іоана де Плано
Карпіні супроводжував чеський мінорит
Чеслав/Стефан Чех (Ceslao Boemo OFM),
якого згадав Ц. де Брідіа, див.: Benedykt
Polak. Z Europy… – S. 32. На участь у мі-
сії певної кількості братів вказав сам її
керівник, зазначивши, що при ставці
хана Бату татари затримали кілька учас-
ників: Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія
Монгаловъ... – С. 50. На думку Маріана
Плезіа та Єжи Стжельчика, брат Чеслав
з Чехії та анонім Ц. де Брідіа були саме
тими ченцями-заручниками хана Бату
(пізніше – Мауці). Див.: Benedykt Polak. Z
Europy… – S. 32–33.
31 Benedykt Polak. Z Europy… – S. 73.
32 Згідно з спостереженнями Владис-
лава Абрахама, папська делегація в се-
редньому упродовж дня долала 40 км:
Abraham W. Powstanie organizacji kościoła
łacińskiego na Rusi. – Lwów, 1904. – T. 1. –
S. 123–124, przyp. 3.
33 Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія
Монгаловъ. – С. 44.
34 Оскільки основними інформатора-
ми францисканців під час монгольської
місії 1245–1247 рр. виступали власне
руські князі, клірики, воїни, знатні люди
та ремісники, Бенедикт повинен був до-
бре розуміти мову, якою розмовляли
на Русі, й, очевидно, мати елементарні
знання з котроїсь із мов, якими користу-
валися при дворі Чингізидів. Цих нави-
ків, за припущенням Є. Стжельчика, він
міг набути під час попередніх візитів на
Русь, можливо, як місіонер чи дипломат:
Benedykt Polak. Z Europy... – S. 34.
35 Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія
Монгаловъ. – С. 44.
264 Андрій СТАСЮК
Ростиславу Михайловичу, якого підтримали угорські війська та краків-
ський правитель Болеслав Сором’язливий36.
Очевидно, упродовж літа 1245 р. місія францисканців могла перебувати у
Празі, Вроцлаві або Кракові й тільки після Ярославської битви восени 1245 р.
посольство через Ленчицю відбуло на схід. Цілком ймовірно, що під час ви-
мушеної паузи Іоан де Плано Карпіні інформував Апостольську столицю
про політичну ситуацію в Центрально-Східній Європі37. Можливо, наслідком
таких консультацій стало видання 18 серпня 1245 р. загальної охоронної бул-
ли для францисканців, зверненої до численних архиєпископів та єпископів,
серед яких згадані також єрархи Угорщини, Чехії, Польщі, Русі та Пруссії38.
При дворі князя Конрада Мазовецького в Ленчиці приблизно наприкін-
ці листопада – на початку грудня 1245 р. відбулася зустріч францисканської
місії з князем Васильком Романовичем, у ході якої, на прохання місцевого
правителя та краківського єпископа Яна Прандоти (1242–1266), папська деле-
гація одержала покровительство волинського князя. Разом з молодшим бра-
том Данила Романовича францисканці, за словами Іоана де Плано Карпіні,
прибули до володінь руських князів (ймовірно, – Володимира), де, пробувши
кілька днів, легат проголосив перед князем Васильком та єпископами буллу
Інокентія IV39, у якій папа закликав до єдності Церкви (redire ad Ecclesiae
unitatem sanctae matris)40. Окрім офіційного звернення, францисканець на-
магався схилити князя та вище духовенство до унії, однак волинський князь
відповів, що не може приймати такі рішення без старшого брата Данила,
який перебував в Орді. Із княжого двору францисканці в супроводі слуги
волинського володаря вирушили до Києва, а звідти – до володінь монголів41.
Серед татар посли пробули понад рік, побувавши у ставках Куремси
(? – †після 1258), Мауці та Бату, й були присутні також на інтронізації ве-
ликого каана Гуюка (1206–1248) влітку 1246 р. неподалік від Каракурома. У
володіннях Чингізидів Іоан де Плано Карпіні зустрів руських князів – Да-
нила Романовича, владимиро-суздальських правителів Ярослава Всеволо-
довича42 та його сина Олександра Ярославовича (1221–1263), а також інших
36 Ипатьевская летопись. – Стб. 800–
805.
37 Тезу про додаткові консультації Іоа-
на де Плано Карпіні з Римською курією
під час перебування в Чехії або Польщі
свого часу висунув В. Абрахам, вважа-
ючи, що саме тоді легат міг отримати
певні інструкції щодо Русі: Abraham W.
Powstanie organizacji... – S. 123, рrzyp. 2.
Підтримуючи думку В. Нагірного, що ле-
гат не мав конкретних завдань від папи
до Романовичів (див.: Nagirnyj W. Polityka
zagraniczna… – S. 250–251), ми вважаємо,
що папському легатові, згідно з буллою
від 25 березня 1245 р., було довірено спо-
вісти руському єпископату про позицію
Інокентія IV щодо об’єднання Церкви.
38 Regesta… – N. 11811.
39 Як слушно зауважив В. Абрахам, ле-
гат виголосив перед князем Васильком
та волинськими єпископами буллу Іно-
кентія IV від 25 березня 1245 р., зверне-
ну до всіх християнських єрархів Сходу
із закликом до церковного об’єднання
нав коло Римського престолу: Abraham W.
Powstanie organizacji… – S. 123.
40 Relation des Mongolos... – Р. 343–344.
41 Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія
Монгаловъ. – С. 45–46.
42 Очевидно, Іоан де Плано Карпіні
проводив переговори з владимиро-суз-
дальським князем Ярославом Всеволо-
довичем, адже від 23 січня та 15 вересня
1248 р. збереглися дві папські булли до
265УЧАСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ У ПЕРЕГОВОРАХ РОМАНОВИЧІВ…'
князів, воїнів, ремісників та священиків, які походили з Русі й були осно-
вними інформаторами папських послів в Орді43.
На зворотному шляху в середині літа 1247 р. місія знову відвідала во-
лодіння Романовичів і цього разу на зустрічі з Іоаном де Плано Карпіні був
присутній галицько-волинський князь Данило. За словами легата, Романо-
вичі після довгих нарад з вищим духовенством (episcopis) та знаттю (probis
viris) відповіли, що “прагнуть мати кир папу своїм отцем і зверхником, а
святу Римську Церкву – владаркою і вчителькою” (“dicentes quod Dominum
Papam velent habere in dominum et in patrem, et sanctam Romanam Ecclesiam
in dominam et magistram”)44. Із францисканцями князі відрядили до пон-
тифіка власних послів з листом, повторно підтвердивши попередні домов-
леності, про які, за спостереженням Іоана де Плано Карпіні, вже інформу-
вали папу через свого абата (ігумена45)46.
Папський легат чітко вказав, що від часу його переговорів з Васильком
Романовичем, наприкінці 1245 р., галицько-волинські князі перед сере-
диною 1247 р. вже розпочали політично-релігійний діалог з Апостольською
столицею. Беззаперечне свідчення початку таких контактів – папські булли
від 3 травня 1246 р. щодо Русі47. У семи посланнях, адресованих всім хрис-
тиянам Русі, яснішому королю Русі, архиєпископові Пруссії та Естонії й до-
мініканським ченцям48, папа закликав та доручив організацію подолання
князя Олександра Ярославовича із закли-
ком наслідувати свого батька та визнати
владу Римського престолу, а також під-
тримувати латинників у своїх володіннях:
Historica Russiae Monumenta, ex antiquis
exterarum gentium archivis et bibliothecis
deprompta / Ab A. J. Turgenevio. – Petropo-
li, 1841. – T. 1. – Р. 68–69; Vetera Monumen-
ta historica Hungariam sacram Illustran-
tia / Ed. A. Theiner. – Romae, 1859. – T. 1
(1216–1352). – Р. 46–47. Польський до-
мініканський історик Абрахам Бозовій
(1567–1637) у своїх “Церковних анналах”
(“Annales Ecclesiastici”) подав легендарну
згадку, нібито князь Ярослав після зна-
йомства з Іоаном де Плано Карпіні при-
йняв францисканську рясу і прославив-
ся як міноритський чернець: Рамм Б. Я.
Папство… – С. 161, прим. 230. Безумовно,
легат відзначив би це в “Історії монгалів”.
На загал, відносини між владимиро-суз-
дальськими правителями та Апостоль-
ською столицею були досить фрагмен-
тарними і не мали продовження.
43 Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія
Монгаловъ. – С. 57–58, 61–62.
44 Relation des Mongolos… – P. 373;
Spotkanie dwóch światów... – S. 174; Укра-
їнський переклад фрагменту: Паслав-
ський І. В. Український епізод… – С. 55.
45 Одним із послів князя Данила Ро-
мановича до Інокентія IV у 1247 р. був
ігумен монастиря святого Даниїла в
Угровську Григорій: Паславський І. Укра-
їнський епізод… – С. 61–65.
46 Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія
Монгаловъ. – С. 61.
47 У науці появу семи папських булл
від 3 травня 1246 р. пов’язували з перего-
ворами Іоана де Плано Карпіні з Василь-
ком у кінці 1245 р., діяльністю руського
архиєпископа Петра, зовнішньою політи-
кою князів північно-східних теренів Русі,
посередництвом угорського короля та
польських князів й безпосередньою ініціа-
тивою князя Данила Романовича. Історіо-
графію цієї проблеми див.: Nagirnyj W.
Polityka zagraniczna… – S. 248–256. Автор
обґрунтував гіпотезу, що князь Данило
під час подорожі в Орду через домінікан-
ських місіонерів звернувся до Інокентія IV
з певними політично-релігійними пропо-
зиціями: іbidem. – S. 253–254.
48 В одній з булл щодо Русі, датованих
3 травня 1246 р., папа доручив домінікан-
цям (Ordinis Praedicatorum), брату Олексію
(Fratri Alexio) та його товаришу з Чехії (et…
Socium eius, qui cum fuit in Boemia), бути
266 Андрій СТАСЮК
“схизми” в руських землях через відхід від “грецького обряду, що перешкод-
жає церковній єдності та не забезпечує відпущення гріхів й спасіння душ”
(“ritus Graecorum, qui superstitiose ac dampnabiliter ab unitate ecclesiastica
recesserunt, fuerint hactenus non sine animarum periculis observati”)49.
У контексті папських булл від 3 травня 1246 р. прусському архиєпис-
копові Альберту, якого Інокентій IV призначив легатом у руських справах,
дозволено висвятити для Русі єпископа латинського обряду з домінікан-
ців, францисканців або інших духовних осіб (“episcopos latinos de Ordine
Praedicatorum, vel Minorum, ac aliorum Reliogisorum, et de Clericis”)50. Згад-
ка насамперед бажаних кандидатур наголошує на місіонерській діяльності
обох орденів на теренах Центрально-Східної Європи, зокрема й на Русі, у
другій половині 1240-х років.
Листування між Романовичами та Апостольською столицею продовжу-
валося у 1247 – на початку 1248 р. за посередництва домініканців Олексія і
Генріка та ігумена монастиря святого Даниїла Григорія. У ході переговорів
вдалося вирішити кілька важливих політико-релігійних питань. Упродовж
27–28 серпня та 7–12 вересня 1247 р. папа спеціальними буллами підтвердив
наявні й узаконив майбутні51 територіальні здобутки галицько-волинських
князів, дозволив руському духовенству використовувати в Літургії проскури
з квашеного тіста, заборонив хрестоносцям та іншим духовним особам про-
водити різноманітну діяльність й отримувати земельні наділи в теперішніх
і майбутніх володіннях Романовичів без їх дозволу. Також Інокентій IV на-
дав архиєпископові Альберту право в окремих випадках на Русі та Пруссії
звільняти від дотримання церковних канонів і доручив прийняти присягу
руських князів, єрархів та знаті щодо відречення від “схизми”52.
посередниками між Апостольською сто-
лицею та Романовичами, надаючи їм такі
ж права, які одержали ті, що вирушили до
татар (“…commitentes eis auctoritate prae-
sentium eandem auctoritatem, quod habent ii,
qui sunt ad Tataros destinati…”): Documenta
Pontifi cum Romanorum Historiam Ucrainae
Іllustrantia (1075–1953): In 2 v. / Colleget in in-
troductione et adritationibus auxit P. Athana-
sius G. Welykyi OSBM. – Romae, 1953. – V. 1
(1075–1700). – N 17–18. – P. 33–34. В. Нагір-
ний припускає, що саме Олексій та Генрік
(особу другого ченця встановлено завдяки
науковим напрацюванням Владислава
Абрахама та Бертольда Альтанера – див.
далі) могли бути першими посередниками
у відносинах між Інокентієм IV та Романо-
вичами: Nagirnyj W. Polityka zagraniczna… –
S. 254–255. Певним підтвердженням цієї
тези може слугувати зміст папських листів
від 3 травня 1246 р., у яких акцентується на
“поверненні до єдності Церкви” через при-
йняття латинського обряду. Тобто, інфор-
мацію, що потрапила до канцелярії Іно-
кентія IV в кінці квітня – на початку травня
1246 р. від Данила Романовича, й доста-
вили особи католицького віросповідання,
які, очевидно, не зовсім коректно передали
її, що привело до пізнішого спеціального
звернення Романовичів у питаннях збере-
ження грецького обряду.
49 Documenta… – P. 28–34.
50 Bullarium franciscanum… – P. 412;
Documenta… – P. 32.
51 В історіографії основною є теза, що
майбутні володіння Романовичів, згадані
в папських буллах від 1247 р., – ятвязькі
землі. Зокрема, упродовж 1248–1254 рр.
галицько-волинські князі з польськими
союзниками здійснили військові похо-
ди на ятвягів. З відповідними акціями
треба також пов’язувати місіонерську
діяльність у їх землях домініканців зі
встановленням ятвязького єпископства:
Nagirnyj W. Polityka... – S. 262–272.
52 Documenta… – N. 20–27. – P. 35–40.
267УЧАСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ У ПЕРЕГОВОРАХ РОМАНОВИЧІВ…'
Активну участь у переговорах взяв також Іоан де Плано Карпіні. Зо-
крема, разом із францисканцями Романовичі вкотре відрядили послів до
Інокентія IV із проханням про узаконення кровноспорідненого шлюбу між
князем Васильком та його троюрідною сестрою Дубравкою (?–1248) – донь-
кою Конрада Мазовецького53. Вже 5 грудня 1247 р. папа видав дві булли,
адресовані подружжю, у яких узаконив їх шлюб54. Наслідком францискан-
ської місії до монголів 1245–1247 рр. стали також листи понтифіка до князів
Данила Романовича й Олександра Ярославовича та братів Тевтонського ор-
дену у Пруссії на чолі з віце-ландмейстером Генріхом фон Вейде (1247–1249)
від 22, 23 та 24 січня 1248 р., відповідно, з проханням інформувати Апос-
тольську столицю про можливу загрозу від татар55. Безумовно, занепокоєн-
ня Інокентія IV щодо ймовірності повторного нападу кочівників на Європу
спричинило ретельне вивчення звіту, який, очевидно, надали Іоан де Плано
Карпіні та Бенедикт Поляк за результатами посольств до Орди.
Відносини Романовичів у другій половині 40-х років з Апостольським пре-
столом не були винятковим явищем папської політики у Східній Європі чи
виявом лише дипломатії галицько-волинських князів, а стали частиною еку-
менічних контактів між Римською та Грецькою Церквами середини ХІІІ ст.56.
Значну роль у міжконфесійних переговорах папи з православним світом віді-
грали францисканці. Так, 21 березня 1245 р. за посередництва францисканців
Інокентій IV звернувся до болгарського царя Коломана І Асеня (1234–1246) із
закликом до унії та скликання собору з участю болгарського і грецького ду-
ховенства для вирішення проблеми єдності Церков57. Також 9 серпня 1246 р.
понтифік призначив свого сповідника (Poenitentiarium nostrum) мінорита
Лаврентія (Laurentium de Ordine Minorum) офіційним легатом до патріар-
хів Константинополя (Нікеї) – Мануїла ІІ (1244–1254) та Антіохії – Симеона ІІ
(1245–1260)58. Упродовж весни–літа 1247 р. легатові підтверджено попередні й
надано нові повноваження щодо єрархів народів Близького Сходу59. У контек-
сті дипломатичної діяльності брата Лаврентія Інокентій IV 7 серпня 1247 р.
звернувся до патріарха Мануїла ІІ з пропозицією церковної унії60.
Інформація про церковні переговори між Апостольською столицею
та Нікеєю відображена також в актовій документації патріарха Мануїла ІІ
та нікейського імператора Іоана ІІІ Дуки Ватаца (1222–1254). Зокрема, на-
прикінці 1248 р. патріарх та імператор надіслали до папи листи з про-
ханням відправити легатом Апостольської столиці генерального міністра
53 Войтович Л. В. Княжа доба… – С. 494–
495.
54 Documenta… – N. 28–29. – P. 40–41.
55 Матузова В. И., Назарова Е. Л. Кресто-
носцы и Русь. Конец ХІІ в. – 1270 г. Тек-
сты, перевод, комментарий. – Москва,
2002. – С. 262–265, 357–360.
56 Майоров О. В. Між Нікеєю та Римом:
коронація Данила Романовича у світ-
лі зовнішньої політики і династичних
зв’язків галицько-волинських князів //
Княжа доба: історія і культура. – Львів,
2011. – Вип. 5. – С. 191.
57 Bullarium franciscanum… – P. 357–359.
58 Ibidem. – P. 421–422; Regesta... –
Vol. 2. – N. 12248. – Р. 1036.
59 Bullarium franciscanum… – Р. 452–453,
460–461, 475; Regesta… – Vol. 2. – N. 12487,
12546, 12549, 12630. – Р. 1054, 1059, 1065.
60 Bullarium franciscanum… – Р. 484–
485; Regesta… – Vol. 2. – N. 12636, 12637. –
Р. 1065.
268 Андрій СТАСЮК
францисканців Іоана з Парми (1247–1257)61. Відповідні послання імператор
передав понтифікові за посередництва францисканського ченця Салімбе-
не (Salimbene OFM), про що згадано в міноритській хроніці Салімбене де
Адама (1222–1288)62. Папа відгукнувся на пропозицію греків і вже 28 травня
1249 р. генерал францисканців очолив делегацію Інокентія IV до Нікеї63.
Отже, в папській політиці стосовно об’єднання Церков упродовж дру-
гої половини 40-х років можна простежити тенденцію до активної участі
в переговорних процесах францисканців. Дипломатична діяльність щодо
церковної унії упродовж 1245–1249 рр. за їх посередництва, закономірно,
реалізована в Нікейській імперії, Болгарському царстві і – частково – на
Русі. Одним з основних чинників, що зумовили формування цієї тенденції,
очевидно, було чисельне зростання та динамічне поширення францискан-
ських місіонерів у Центрально-Східній Європі після монгольського вторг-
нення 1240–1242 рр.
Опосередкована інформація про певні контакти між легатами-фран-
цисканцями та руським духовенством на тлі переговорного процесу Ро-
мановичів й Апостольської столиці у другій половині 40-х років відобра-
жена і в Галицько-Волинському літописі. Зокрема, стаття 1207 р. зберегла
оригінальне повідомлення про одну з перших францисканських святих –
Єлизавету Тюрінгську (1207–1231). Ця згадка пов’язана із заручинами між
донькою угорського короля Андрія ІІ (1176–1235) Кунегундою (Єлизаветою)
та ландграфом Тюрінгії Людовіком IV (1200–1227): “…и да дщерь свою за
Лонокрабовича за Лоудовика бѣ бо моужь силенъ и помощникъ братоу ее
юже нъıнѣ сто҃у нарѣчают ҃̑ именемь Алъжьбитъ преднеѥ бо имѧ еи Кинека
много бо послоужи Бг ҃̑ ви по моужи своемь и сто҃у нарѣчають”64.
Доволі лояльний зміст повідомлення про представницю династії Ар-
падів – святу Єлизавету, у якому заакцентовано її святість та служіння
Богові, очевидно, є слідом одного з періодів зближення Романовичів із
угорськими монархами*. Найсприятливішим моментом для появи такого
61 Regesten der Kaiserkunden des Oströ-
mische Reiches von 565–1453 / Bearbeitet
von F. Dölger. – München; Berlin, 1932. –
Teil 3: Regesten von 1204–1282. – N. 1795. –
S. 24; Laurent V. Les regestes des actes du
patriarcat de Constantinopole. – Paris,
1979. – Vol. 1, Fasc. 4: Les regestes de 1208 à
1309. – N. 1311. – P. 118.
62 Майоров О. В. Між Нікеєю… – С. 193–
194; Chronica fratris Salimbene de Adam /
Ed. O. Holder-Egger // Monumenta Germa-
niae Historica. Scriptores. – Hannoverae,
1913. – T. 32. – P. 304–305, 321.
63 Жаворонков П. И. Никейская импе-
рия и Запад (Взаимоотношения с госу-
дарствами Апеннинского полуострова и
папством) // Византийский временник. –
Москва, 1974. – Т. 36. – С. 113; Regesta... –
Vol. 2. – N. 13384, 13385, 13386. – Р. 1122.
64 Ипатьевская летопись. – Стб. 723;
Галицько-Волинський літопис. Дослід-
ження. Текст. Коментар / За редакцією
М. Котляра. – Київ, 2002. – С. 79.
* Канонізація святої Єлизавети Тю-
рінгської відбулася 25 травня 1235 р., а
вже за декілька місяців, 14 жовтня, на
коронації Бели IV був присутній князь
Данило Романович. Відповідно, інфор-
мація про нову святу могла виходити від
когось із тодішнього княжого оточення,
хто згодом мав причетність до написання
чи редагування літопису. Однак остаточ-
но така інформація могла закріпитися
тільки після укладення союзу між обома
правителями в 1246–1247 рр.
269УЧАСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ У ПЕРЕГОВОРАХ РОМАНОВИЧІВ…'
викладу можна вважати встановлення союзу між Данилом Романовичем та
Белою IV у 1246–1247 рр. Посередником виступив номінат Романовичів на
Київську митрополію Кирило ІІ (1247–1281). Русько-угорський союз скріпив
шлюб сина Данила – Лева Даниловича (бл. 1225–1301) та доньки Бели IV
Констанції (? – †після 1287), який, за припущеннями Леонтія Войтовича,
давав саме митрополит Кирило ІІ65. Відповідно до свідчення літописного
повідомлення, угорський король за сприяння в налагодженні стосунків
із Романовичами обіцяв митрополитові-номінанту підтримку в його по-
дорожі на поставлення до Нікеї: “…ѩко проведоу тѩ оу Грькъı с великою
чс ҃̑ тью66”67. Можемо припустити, що протекція Бели IV стосувалася патрі-
аршого затвердження Кирила на київського митрополита. Угорський мо-
нарх міг вплинути на нього, оскільки мав за дружину доньку імператора
Феодора І Ласкаріса (1204–1221) Марію (1206–1270)68.
Королева Марія відіграла помітну роль в екуменічних переговорах між
Нікеєю та Апостольською столицею. У папській буллі від 30 січня 1247 р.,
адресованій “Улюбленій доньці, найяснішій королеві Угорщини” (“Dilectae
filiae illustri Reginae Hungariae”), Інокентій IV подякував їй за старання щодо
церковної унії. Показово, що посередниками між королевою та понтифіком
були францисканці – провінційний міністр Угорщини Яків та брат Роман
(Jacobo Ministro Provinciali, et Romano Ordinis Fratrum Minorum Hungariae)69.
Залучення міноратів до виконання дипломатичних доручень угор-
ських монархів вказує на їх присутність при дворі70. З огляду на наведені
аргументи, припускаємо вірогідність появи інформації про святу Єлиза-
вету Тюрінгську в інтелектуальному середовищі Романовичів через митро-
полита Кирила ІІ, що неодноразово зустрічався з королем Белою IV, в ото-
ченні якого перебували представники ордену71. Тому ймовірно, що руський
єрарх під час переговорів з королем міг спілкуватися з духовними особами
при дворі, можливо францисканцями, які й розповіли йому про побожне
життя канонізованої рідної сестри Бели IV72.
65 Войтович Л. Князь Лев Данило-
вич (Славетні постаті Середньовіччя. –
[Вип. 2]). – Львів, 2012. – С. 35–36.
66 У давньоруській традиції слово
“честь” трактується як честь, шана, по-
вага, ушанування, уславляння, благо-
говіння, перевага, достоїнство: Срез-
невский И. И. Материалы для словаря
древне-русскаго языка по письменным
памятникамъ. – Санкт-Петербург, 1912. –
Т. 3: Р-Ѩ и Дополненія. – С. 1571–1573.
67 Ипатьевская летопись. – Стб. 809; Га-
лицько-Волинський літопис. – С. 110, 263.
68 Майоров А. В. Русь… – С. 697.
69 Bullarium franciscanum… – P. 446–447.
70 Шанобливе ставлення Арпадів до
францисканців підтверджує чисельність
представників династії у цій спільноті.
Окрім святої Єлизавети Тюрінгської, дві
доньки короля Бели IV – свята Кунегунда
(1234–1292) та свята Йоланта (бл. 1244–1298)
належали до кларисок. Сповідниками
Бели IV були францисканці Роман та Пав-
ло: Fazekaš E. Rády sv. Františka a Arpádovci.
Príspevok k rozšíreniu rádov sv. Františka v
Chorvátsku, Slavónsku a Dalmácii, Uhorsku a
Poľsku. Diplomová pracá. Univerzita Komen-
ského v Bratislave, Filozofi cká fakulta, Ka-
tedra slovenských dejín / Školiteľ: Doc. Martin
Homza, Dr. – Bratislava, 2008. – S. 47.
71 Balanyi G. A ferences mozgalom begyö-
kerezése Magyar földön. – Budapest, 1940. –
17–19 old.; Fazekaš E. Rády… – S. 47–48.
72 Згідно з пізньосередньовічною
“Короткою хронікою братів менших”
(“Compendium Chronicarum Fratrum
270 Андрій СТАСЮК
Підсумовуючи участь францисканців у переговорному процесі 40-х ро-
ків ХІІІ ст. між галицько-волинськими князями та папою, варто окреслити
загальну політико-релігійну ситуацію тогочасної Центрально-Східної Єв-
ропи. Прихід кочівників з Азії суттєво позначився на всіх сферах життя.
За цих умов значно активізувалася східна політика Апостольської столиці.
У ході приготувань та проведення І Ліонського собору папа Інокентій IV
організував до татар декілька посольств. Водночас францисканські місіо-
нери на теренах Східної Європи, втім на Русі, в березні 1245 р. одержали
широкі привілеї та повноваження. Однією з важливих прерогатив східної
політики Папської курії було подолання церковного розколу 1054 р. Саме
тому впродовж 1245–1247 рр. між Апостольською столицею і Грецькою,
Антіохійською, Болгарською та Руською Церквами встановлено офіційні
контакти – здебільшого за посередництва власне міноритів.
Від другої половини 40-х років тісні стосунки з Апостольським пре-
столом нав’язали також галицько-волинські Романовичі – представники
одного з найвпливовіших княжих відгалужень Русі ХІІІ – початку XIV ст.
У 1245–1247 рр. папський легат до монголів францисканець Іоан де Плано
Карпіні, крім основної місії, нав’язав із руськими володарями тісні відно-
сини. Результатом контактів другої половини 40-х років стало вироблення
основних політичних та релігійних положень ймовірної церковної унії.
Опосередкована причетність францисканців до цього процесу простежу-
ється після укладення союзу між Романовичами та Арпадами. Зближення
Романовичів з Апостольською столицею у 40–50-х роках ХІІІ ст. проходило
на тлі екуменічних переговорів між понтифіком та константинопольським
патріархом, що надавало русько-папським контактам загальноєвропей-
ського значення.
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Minorum”), яку уклав брат Маріан з
Флоренції (? – після 1523), сам король
Бела IV належав до Третього (світсько-
го) ордену братів менших: Compendium
Chronicarum Fratrum Minorum. Scriptum
a Patre Mariano de Florentia // Archirvum
Franciscanum Historicum. Periodica
publication trimestris / Cura PP. Collegii D.
Bonaventurae. – Quaracchi, 1909. – Annus
2, t. 2. – P. 457.
|