Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації

Розглядається імперська лояльність та формування української національної ідентичності відомого вченого-правника, заступника міністр доби гетьманату П. Скоропадського й Директорії УНР Отто Ейхельмана. Окремо висвітлено трансформації федералістської ідеї вченого. Проаналізовано проект Конституції УНР...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Корольов, Г.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Огляди джерел та документальні нариси
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97706
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації / Г.О. Корольов // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 156-167. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-97706
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-977062025-02-09T12:22:22Z Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації The Ukrainian Biography of Otto Eihelman: the Imperial Loyalty and the Service for the “Another” or “Own” Nation Корольов, Г.О. Огляди джерел та документальні нариси Розглядається імперська лояльність та формування української національної ідентичності відомого вченого-правника, заступника міністр доби гетьманату П. Скоропадського й Директорії УНР Отто Ейхельмана. Окремо висвітлено трансформації федералістської ідеї вченого. Проаналізовано проект Конституції УНР, що передбачав федералізацію української держави. Рассматривается имперская лояльность и формирование украинской национальной идентичности известного ученого-юриста, заместителя министра периода гетманата П. Скоропадского и Директории УНР Отто Эйхельмана. Отдельно освещены трансформации федералистской идеи ученого. Проанализирован проект Конституции УНР, который предусматривал федерализацию украинского государства. The article considers the imperial loyalty and the development of the national identity of Otto Eihelman, the famous scientist-layer, deputy minister of the times of P.Skoropadskyi Hetmanate and Directorate of the Ukrainian People’s Republic. There are highlighted the transformations of federalist idea of scientist separately, also are analyzed the draft of Constitution of Ukrainian People’s Republic, that forsees the federalization of Ukrainian State in the article. 2014 Article Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації / Г.О. Корольов // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 156-167. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97706 [94+929](477) uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Корольов, Г.О. Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації Архіви України
description	Розглядається імперська лояльність та формування української національної ідентичності відомого вченого-правника, заступника міністр доби гетьманату П. Скоропадського й Директорії УНР Отто Ейхельмана. Окремо висвітлено трансформації федералістської ідеї вченого. Проаналізовано проект Конституції УНР, що передбачав федералізацію української держави.
format	Article
author	Корольов, Г.О.
author_facet	Корольов, Г.О.
author_sort	Корольов, Г.О.
title	Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації
title_short	Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації
title_full	Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації
title_fullStr	Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації
title_full_unstemmed	Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації
title_sort	українська біографія отто ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/97706
citation_txt	Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації / Г.О. Корольов // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 156-167. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT korolʹovgo ukraínsʹkabíografíâottoejhelʹmanaímpersʹkaloâlʹnístʹtaslužínnâínšíjabosvoíjnacíí AT korolʹovgo theukrainianbiographyofottoeihelmantheimperialloyaltyandtheservicefortheanotherorownnation
first_indexed	2025-11-25T23:35:55Z
last_indexed	2025-11-25T23:35:55Z
_version_	1849807347559432192
fulltext	огляди джерел та документальні нариси156 УДК [94+929](477) Г. О. КОрОльОв* УКраїнсьКа біОГрафія ОттО ЕйхЕльмана: імпЕрсьКа лОяльність та слУжіння “іншій” абО “свОїй” нації розглядається імперська лояль- ність та формування української на- ціональної ідентичності відомого вче- ного-правника, заступника міністра доби гетьманату П. скоропадського й директорії унр отто ейхельмана. окремо висвітлено трансформації федералістської ідеї вченого. Про- аналізовано проект конституції унр, що передбачав федералізацію україн- ської держави. Ключові слова: федералізація; конституція унр; національна іден- тичність; влада; союз держав. В українській історії дуже багато прикладів, коли людина іншого етнічного походження ставала яскравим виразником на- ціональної ідентичності – Володи- мир антонович, В’ячеслав липинський, агатангел кримський, дмитро донцов та ін. такий вибір ідентичностей ілюструє особливості розви- тку націотворення у Центральній і східній Європі у ХіХ – на початку ХХ ст. крім того, ці факти доводять твердження про нації як “уявлен- ні спільноти” (поняття Хью сетона-уотсона)1, а не етнічну спільноту, об’єднану “кровно-духовним зв’язком”. В інтеграції тогочасних еліт й інтелігенції до імперських структур росії мало місце явище подвійної лояльності2, що виявлялося у досить прихильному і конформістському сприйнятті існуючого порядку. Цей феномен був притаманний для переважної частини тогочасного насе- лення російської україни, особливо серед представників інтелігенції. американський історик марк фон Хаген стверджує, що на окраїнах імперії романових, до яких належали і українські землі, з’являлися різ- © г. о. корольов, 2013 * Корольов Геннадій Олександрович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник інституту історії україни нан україни. отто ейхельман. огляди джерел та документальні нариси 157 номанітні ситуативні та гібридні ідентичності, що характеризуються множинною лояльністю3. у сучасній історіографії постать відомого імперського та україн- ського ученого-правника, урядового діяча доби гетьманату П. скоро- падського та директорії унр отто ейхельмана давно притягує ува- гу дослідників, які вивчають різноманітні аспекти його діяльності4. у результаті всі сходяться на позиції, що ейхельмана цілком можливо зараховувати до діячів українського національного руху та представни- ків української правової думки. такий погляд є досить обґрунтованим, якщо поглянути на політичну і наукову діяльність ейхельмана через модерністську версію націотворення, коли нація формується та існує як уявлена спільнота. метою цієї статті є дослідження розвитку імперської лояльності о. ейхельмана в контексті українського національного руху, висвітлен- ня особливостей формування його національної ідентичності під час української революції 1917–1921 рр., розгляд федеративної концеп- ції перебудови унр в контексті розпаду європейських імперій, аналіз його урядової діяльності та роботи щодо підготовки тексту конституції унр. методологія нашого дослідження ґрунтується на двох основних підходах: біографічний, який пояснює особливості формування особис- тості обставинами життя ейхельмана та історії ідей, коли специфіка ін- терпретацій вченим наукових і політичних концепцій розшифровується через зіставлення з широким інтелектуальним контекстом. конструювання національного проекту відображалося в конфлікті різноманітних ідентичностей в межах суспільства, однак, що не зна- ходили відторгнення на індивідуальному рівні. Власне в таких умовах відбувалося становлення світогляду отто оттовича ейхельмана – При- балтійського німця за походженням, що народився у 1854 р. на хуто- рі георгієвському ямбузькому повіті та виріс в імперській столиці – санкт-Петербурзі, а у добу української революції 1917–1921 рр. та в “чехословацький” період життя став одним із речників “українського питання”. Що вплинуло на таку трансформацію свідомості ученого, чому він прийшов до українськості та щиро вірив/повірив у державне майбутнє україни? Поєднання німецької етнічної ідентичності та укра- їнського політичного усвідомлення були втілені в житті та діяльності отто ейхельмана. В тогочасній монархії романових імперська лояль- ність була позбавлена етнічного змісту, орієнтована на визнання існу- ючого порядку та виявлялося у певних формах конформізму. майбутній учений і політичний діяч гетьманату й унр здобув фах юриста у дерптському (тартському) університеті. Значний вплив на формування його світогляду мав відомий руський юрист-цивіліст, про- фесор дерптського університету іван енгельман. окремим зацікавлен- огляди джерел та документальні нариси158 ням майбутнього вченого була концепція “соціальної психології” ні- мецького лікаря і психолога Вільгельма Вундта5. у 1878 р. ейхельман здобув магістерський ступінь, потім очолив кафедру державного і ад- міністративного права демидівського юридичного ліцею в ярославлі. 1880 р. успішно захистив докторську дисертацію за темою “Військове зайняття ворожої країни”. свої перші наукові студії майбутній учений написав рідною німецькою мовою. на початку ХХ ст. ейхельман став відомим київським юристом, він працював професором кафедри загальної історії права та міжнародно- го права, а з 1905 р. був деканом юридичного факультету київського університету св. Володимира. Відомо, що ейхельман брав участь у ко- місії з підготовки тексту конституції російської імперії, що працювала під головуванням імператора миколи іі. 1908–1913 рр. – виконував обов’язки директора київського комерційного інституту. Брав активну участь у роботі органів місцевого самоврядування, в 1902 р. був обра- ний київським міським головою6. світоглядно ейхельман належав до кола ліберальних діячів, що визнавали чинний державний порядок, але пропонували власні наукові варіанти його вдосконалення. очевидно, тому ейхельман ніколи не сприймав радикальних ідей та політичного екстремізму. Професор був конформістом, для якого була характерною імперська лояльність. у реальному житті він був і залишався типовим академічним ученим, який мало цікавився практичною політикою як такою7. у період гетьманату ейхельман стає членом ради міністерства тор- гівлі і промисловості й заступником міністра закордонних справ дми- тра дорошенка. Після перемоги директорії з 1920–1922 рр. працює то- варишем (заступником) міністра закордонних справ унр, членом ради міністерства культури. також професор належав до найвищої правни- чої ради (1921–1922 рр.). у квітні 1922 р. був призначений керівником міністерства закордонних справ унр в екзилі. оцінки його політичної та наукової діяльності відрізняються. Представники українських національних кіл загалом схвально відгу- кувалися про о. ейхельмана як працьовитого урядовця та поважного ученого-правника. однак деякі сучасники та колеги ейхельмана досить негативно характеризували його роль в тогочасних подіях. у своїх спо- гадах міністр ісповідань періоду гетьманату П. скоропадського і відо- мий руський православний філософ Василь Зеньковський скептично оцінював діяльність о. ейхельмана у міністерстві закордонних справ української держави. Відомо, що міністр дмитро дорошенко запро- сив ученого до урядової праці, враховуючи його українську лояльність та як спеціаліста з міжнародного права8. Зеньковський добре знав осо- бливості характеру ейхельмана, адже вони разом працювали в універ- ситеті св. Володимира. Він характеризував свого колишнього колегу огляди джерел та документальні нариси 159 як послужливого і переляканого9. така оцінка ейхельмана як людини “чего изволите”10 і його діяльності, що просто нівелювала плани д. до- рошенка, пов’язана із критикою Зеньковським українського самостій- ницького руху. уже після поразки української революції 1917 – 1921 рр. ейхель- ман під час виголошення лекцій в українському вільному університеті публічно зараховував себе до українців11. ейхельман був членом партії “українське народне об’єднання” (з літа 1921 р. увійшла до україн- ського селянсько-парламентського союзу), яка проголошувала голов- ною метою політичної боротьби ідею самостійності україни. * * * ейхельман – один із головних теоретиків конституційного устрою як співавтор текстів перших законів та конституції унр. також учений був провідним розробником концепції федералізації україни, форму- вання самостійних адміністративних одиниць – “земель”. у цьому він не був оригінальним, відчуваючи значну популярність федеративної ідеї в середовищі європейського революційного руху. Зацікавлення ейхельманом федералізмом відбивало загальну тенденцію серед пред- ставників політичної думки та визвольного руху “нових” народів Цен- тральної і східної Європи. Федерація уявлялася можливим та реальним шляхом подолання ім- перського минулого, децентралізації влади і демократизації місцевого самоврядування. як теоретик-правник, ейхельман був прихильником німецького варіанту федералізму, який у рамках імперії гогенцолернів у другій половині ХіХ ст. реалізовувався як націоналістичний. для гер- манських народів “серединної Європи” (концепція Ф. науманна) саме федералізм став моделлю формування модерної німецької нації. З цієї причини вчений досить прихильно сприйняв проект михайла драгома- нова “Вільна спілка”, що був одним із варіантів федеративного пере- облаштування Центрально-східної Європи. головне, що ейхельман так само як і драгоманов вважав, що саме держава і державність передує формуванню нації. Відомо, що такий погляд драгоманова виходив зі сприйняття гегелівського поділу на “історичні” та “неісторичні” наро- ди, де останні залежали від “великих” держав. еволюція і типи лояльності, характерні для українського та німець- кого середовища києва, переконують в їх ролі в політичному житті та формуванні імперської лояльності. Фактично ще з часів Петра Велико- го саме українці (малороси в тогочасному політичному лексиконі) та німці відігравали виняткову роль в перетворенні московського царства в російську імперію. Значним внеском ейхельмана періоду української революції був проект конституції унр, опублікований окремою брошурою в тарнові огляди джерел та документальні нариси160 (Польща)12. В основі своїх пропозицій учений поклав принцип народно- го суверенітету й ідею федералізації унр. 30 червня 1920 р. радою на- родних міністрів було створено комісію для вироблення конституції унр на чолі з міністром закордонних справ андрієм ніковским, одним із членів якої став його заступник по міністерству ейхельман13. Профе- сор увійшов до складу комісії завдяки рекомендації ніковського, який цінував його наукові праці та професійний досвід. на засіданнях ей- хельман відстоював свої федералістські переконання. як засвідчують протоколи засідань, він щоденно повторював власні формулювання про “послідовне проведення демократично-республіканських основ”, про державне будівництво знизу, про “дві системи управління”14. останній погляд мав суто візантійський дискурс, що відображалося у прагненні поєднати типово західні та пізньоримські категорії. “Перша система є адміністративно-федеративна, – наголошував ейхельман, – коли вище- земська одиниця наділяється лише певною, визначеною по пунктах з боку державної влади компетенцією. друга система – федеративно-по- літична, коли висшій земській одиниці наділяється державна влада з усіма її функціями, але за винятком тих державних справ, котрі консти- туцією віднесені до вислого, т. зв. федеративно-державного з’єднання. При цій системі маємо поділ: на землі, повіти, волості, громади”15. Погляд ейхельмана щодо поділу влад і надалі залишався головним теоретичним підгрунттям його проекту конституції. референдум мав стати інструментом “федерально-державного контролю”16. При цьому він вважав референдум головним принципом реалізації народного су- веренітету та влади. За формою державного правління унр мала бути демократичною республікою. у цьому випадку учений не був оригінальним – він ви- користав федералізм драгоманова, котрий наголошував на особливій ролі державного ладу і правового устрою Швейцарії та сШа. Засто- совуючи федеративний принцип драгоманова, ейхельман пропонував поділити унр на землі-держави, що матимуть власну представницьку, виконавчу і судову влади. саме держава є, на думку вченого, головною формою існування людського суспільства та кожної окремої нації. ейхельман розробив досить суперечливий і широкий проект феде- ралізації унр. Всю федеративно-державну організацію республіки він поділяв на такі інституції: “Федеральная учредительная власть народа унр Федерально-державный парламент Федеральная управа. Федерально-державный совет министров Федерально-державный суд”17. аналіз такої структури свідчить, що ейхельман використав кла- сичну теорію поділу влади, обґрунтовану французьким філософом-про- огляди джерел та документальні нариси 161 світником Шарлем монтеск’є, доповнивши установчою і контрольною владою. Відповідно до неї така влада має функціонувати завдяки пра- вовому контролю і головне – створювати демократичні засади держа- ви. незрозуміло тільки, чому учений розширив теорію поділу влади до п’яти гілок? очевидно, що його уявлення про народ як джерело вла- ди ґрунтувалися на визнанні саме поліетнічної природи нації. В цьо- му аспекті ейхельман сприйняв і поглибив громадянську концепцію нації, характерну для ліберально-демократичної течії європейського і російського політичних рухів. Звернення до системи громадянського рівноправ’я свідчило про багатоетнічний та мультикультурний харак- тер національної спільноти. такий дискурс ейхельмана був синтезом західних правових цінностей з візантійськими політичними традиція- ми, що зрештою зумовлювали його загальний погляд на розвиток дер- жави і права в європейській історії. Виокремлення федеральної установчої влади народу, який уявля- ється єдиним джерелом влади, було переосмисленням доктрини “на- родного суверенітету”. Відомо, що вона постала в епоху Просвітництва XVIII ст. на противагу концепції “божественного права”, коли верхо- вний правитель (король, цар, імператор) вважався і оголошувався “на- місником і помазаником Бога” у своїй країні. у рамках візантійських політичних традицій доктрина “народного суверенітету” не здобула абсолютного визнання, адже влада народу розумілася владою хаосу18. Прикладом такого поєднання категорій стала пропонована ним структура двопалатного федерального парламенту. Перша палата – Земська державна Палата – мала складатися із не менш як трьох пред- ставників місцевих парламентів, обраних на два роки19. друга палата – Федерально-державна рада – формується на основі прямих, таємних і пропорційних виборів, члени якої обираються на чотири роки20. у проекті окрема роль надавалася федеральному-державному суду, чле- ни якого мали призначатися пожиттєво, що є свідченням упливу англо- саксонської правової практики на погляди ейхельмана21. окремо ейхельман виділяв важливість нової гілки влади – феде- рально-державного контролю, що розумівся ним як податкова і фіс- кальна поліція22. Власне, ця влада мала б забезпечувати наповнення федерального бюджету, на практиці обмежуючи фінансову автономію суб’єктів федерації. тобто, пропонуючи свій проект федералізації унр, ейхельман “п’ятою” гілкою влади робив його досить суперечливим і нереальним. особливе місце в системі державної влади відводилося Федерально-державному голові. Проект конституції унр ейхельмана прихильно оцінили представ- ники соціалістичного табору українського національного руху с. Ше- лухін, л. Білецький, і. горбачевський, а також степан дністровський – автор проекту конституції Зунр. огляди джерел та документальні нариси162 однак проект був розкритикований на засіданнях комісії і зрештою відхилений, як занадто громіздкий і детальний. Член комісії, доктор права степан Баран відзначав, що “проект проф. айхельмана” “замість в коротких реченнях декларувати основи державного устрою і прав та обов’язків горожанина, входить дуже часто в подробиці, що належать до права цівільного, карного, процесового, адміністративного і т.д.”23. Загалом с. Баран дав досить критичну оцінку проекту, назвавши його науковим трактатом, що далекий від ясної і короткої кодифікації найважливіших засад державного устрою і прав та обов’язків громадя- нина24. тому, на його думку, цей проект не відповідає реаліям суспіль- ного і політичного життя в унр і східної Європи. При цьому с. Ба- ран вказує, що проект передбачає “створення кількох десятків держав, зв’язаних з собою у федерацію з центральними федеральними устано- вами”25. Фактично опонент критикує ідею федералізму, що була засад- ничою для проекту ейхельмана. очевидно, що така позиція пов’язана з досить виваженим поглядом на розвиток тогочасних політичних та геополітичних процесів у східній Європі, адже йшлося в першу чер- гу про утвердження незалежності унр у збройній боротьбі. до того ж с. Баран вважав, що за умов формування федеративного устрою “за- конодавчі функції вищих законодавчих тіл можуть перейти на нищі, а навіть на тіла автономічно адміністрацій ні, як повіти або волости, через що витровориться безперервний компетенційний спір і шкодлива мозаїка в законодавстві”26. також с. Баран указував про аналогії між федеративним проектом драгоманова і конституційним проектом ей- хельмана, “який знова зближений до устрою по рецепті анархістів”. однак головною вадою конституційного проекту ейхельмана була апологетика абсолютної децентралізації, яка визначає принципи функ- ціонування системи державної влади та суспільства загалом. Власне тому авторитет державної влади “зведений до нуля”27. у 1921 р. після еміграції уряду унр, утопічності й поразки Зимово- го походу армії унр ейхельман розробив “меморандум унр і її від- ношення до питання єдності між державами, що утворилися на терито- рії бувшої російської імперії, в тому числі, і новою росією”, написаний російською мовою28. Його головним джерелом стають “14 пунктів” президента сШа Вудро Вільсона. концептуальним принципом тексту є визнання права націй на самовизначення, особливо в рамках етнічних територій. ейхельман обґрунтовує нову федеративну модель для схід- ної Європи, що має засновуватися на міжнародних нормах. тим самим учений пропонував легітимізувати можливі державні утворення, однак без врахування геополітичного контексту того часу. адже основні мир- ні договори вже були підписані, тобто ейхельман конструює власну “державницьку” утопію. огляди джерел та документальні нариси 163 учений пропонував два варіанти переоблаштування колишньої ім- перії романових: союз незалежних держав, при збережені повного суверенітету; та міжнародно-правових організацій на зразок ліги націй, що отримали розвиток на Заході з другої половини ХіХ ст.; “Єдина і неподільна” федерація, що засновуватиметься на пріори- теті центральної влади29. Парадоксально, але ейхельман пропонує розглядати росію поза межами Європи/Заходу. Подальший розвиток унр буде залежати від дотримання міжнародних норм, тому країна має укладати вільні дого- вори з кожною державою-учасницею такого міжнародного союзу. у 1922 г. ейхельман стає професором і деканом (1923–1924 рр.) правничого факультету українського вільного університету у Празі, де викладає державне, адміністративне та міжнародне право. учений стає дописувачем емігрантського тижневика “Визволення” (редактор Петро Богацький), що видавався у Варшаві у 1921 р. З 1923 р. викладає різні галузі права також в українській господарчій академії в Подєбрадах. Поряд з цим він продовжував розвивати свою концепцію федера- лізації україни та східної Європи. на лекціях учений розглядав три форми державного устрою, які існували у тогочасній “політичній куль- турі” – конституційна монархія, демократична республіка та союз дер- жав30. слід підкреслити, що перші дві належать до форми державного правління, а остання – до форм державного устрою. Виникає питання щодо вибору критерію такої класифікації ейхельмана. Виявляється, що за основу він обирає кількість людей, що знаходяться при владі31. та- кий підхід є спрощеним варіантом античних уявлень про державний устрій, сформований під впливом учення Платона й аристотеля. Пояснюючи своє розуміння “союзу держав”, ейхельман визначає ознаку незалежності державної влади, при цьому не пояснюючи моти- ви такого висновку. адже саме формулювання “незалежності держав- ної влади” ставить питання про залежність “державної влади”. учасни- ки союзу держав не є земствами з широким самоврядуванням, а саме повноцінними державами32. обсяг і компетенція держав у складі со- юзу визначається тільки за згодою усіх сторін, без домінування однієї з них. При цьому ейхельман указує на кілька найбільш реальних справ, що можуть мати загальносоюзне значення: “зовнішня оборона всієї со- юзної держави” та “об’єднана дипломатія у всіх спільних політичних справах федеративного об’єднання”33. Виникнення федеративного союзу держав можливе за наявності “специфічних умов, що викликають таке об’єднання”: “тісні національ- ні зв’язки, особлива культурна та політична зближеність, давніші істо- ричні мотиви за прикладом німеччини, Швейцарії та сШа”34. ейхель- ман вважав, що організація влади у федеральній державі засновується огляди джерел та документальні нариси164 на принципі усієї повноти влади частин федерації – кантонів, штатів, землі35. В цьому випадку вчений конструює варіант “національної фе- дерації” за прикладом формування кайзерейху в 70-80-х рр. ХіХ ст. намагання описати федеративні моделі східної Європи в рамках гер- манського імперського дискурсу суперечило самій сутності соціаліс- тичної і республіканської унр. для ейхельмана характерний прихо- ваний пієтет до німецького досвіду державотворення, а правильніше щодо створення національної імперії у 70-х рр. ХіХ ст. очевидно, що це легко пояснюється його етнічним походження та епігонством захід- них правових ідей в його працях. міркування ейхельмана про демо- кратію як консолідуючий принцип союзу держав досить дискусійні та суперечливі. у 1924 р. учений стає дійсним членом наукового товариства ім. Шевченка. 1933 р. ейхельман бере активну участь в українському правничому з’їзді у Празі, виголосивши доповідь про майбутній “пу- блічно-правовий” устрій україни. у цій доповіді він презентував свій дуже цікавий і специфічний проект “Програми для складання Зводу за- конів для звільненої україни”, який свідчить, що ейхельман залишав- ся вірним візантійським юридичним категоріям та імперській правовій науці. В основу своїх пропозицій учений поклав “свод законов рос- сийской империи”. Він і сам це визнавав у своєму виступі36. крім того, ейхельман взагалі пропонував усю систему законів майбутньої украї- ни на кшталт “руської Правди” назвати “українська Правда”37. учений знову підкреслював важливість формування горизонтальної системи державної влади, що сприятиме децентралізації. “Публічно-правова” влада у державі виконується у чотирьох ступенях: здолу догори: у во- лості, в повіті, в землі та в державі38. у цьому випадку ейхельман по- вторює свою позицію, викладену в конституційному проекті. але ви- никає питання: чому вчений використовував старий, ще імперський, адміністративний поділ який, м’яко кажучи, був анахронізмом у рам- ках федеративної концепції державного устрою майбутньої україни? Власне всі ці та багато інших наукових питань ейхельмана зали- шилися риторичними та невирішеними. очевидно, що він їх сприймав як “істину” без належної рефлексії над їх смислом і генеалогією. Все ж його погляди на утвердження федеративної й республіканської україни випередили свій час. Помер о. ейхельман 21 лютого 1943 р. у Празі. таким чином, підсумовуючи викладене вище, зазначимо, отто ей- хельман пройшов шлях від імперського професора російського універ- ситету до високого посадовця в українських урядових кабінетах періо- ду української революції 1917–1921 рр. можна стверджувати, що він у повній мірі став “політичним” українцем. на його політичну діяльність та наукову працю впливала етнічна ідентичність балтійського німця, а огляди джерел та документальні нариси 165 тому відчутний особливий інтерес до німецького права та федералізму; його імперська лояльність виражалася у послуговуванні візантійськими (пізньоримськими) категоріями та підходами щодо вирішення науко- вих завдань. ейхельман сприймав західні наукові стандарти через осо- бистий досвід життя в імперії. Після поразки революції учений не втратив контакти з україн- ською еміграцією, він продовжував вірити в ідеали, за які боровся. у цьому випадку можна зрозуміти ейхельмана. у реальному житті, якщо перефразувати тезу австрійського історика андреаса каппелера, він був “вірним слугою імперії та нації”. Природно, що його не сприймало російське еміграційне середовище, вважаючи зрадником ідеалів імперії та росії. упродовж усього життя в російській імперії та у революційний пе- ріод ейхельман демонстрував різні політичні принципи, намагаючись здобути визнання як ученого-правника. Погоджуємося, що це йому вдалося не тільки в російському імперському середовищі, а й серед українських кіл. у своїй політичній та урядовій діяльності в період української ре- волюції 1917–1921 рр. учений дотримувався української лояльності, що не мала яскраво вираженого ідеологічного забарвлення. Його важко за- рахувати до кола українських соціалістів, лібералів або консерваторів. Його можна охарактеризувати як “політичного” українця і професіона- ла у правничій науці. Політично-правова (або “публічно-правова”) концепція ейхельма- на ґрунтувалася на принципах народовладдя та федералізму, які він ро- зумів через їх сприйняття західною думкою. Вчений вважав, що такий дискурс є найбільш адекватним шляхом розвитку “нових націй” у Цен- трально-східній Європі, він повсякчас у своїх працях використовував вироблені російською імперською наукою підходи. В основі такої ме- тодології покладено синтез візантійських (пізньоримських) категорій, уявлення про імперський державний досвід, практика російського за- конодавства, гіперболізація земського устрою. ейхельман, як автор проекту конституції унр розглядав ідею фе- дералізму найбільш релеватною моделлю розвитку Європи, а особливо її східної частини. тому його ідея федералізації унр та принцип народ- ного суверенітету відповідали тогочасним геополітичним обставинам. учений бачив унр демократичною республікою, для якої характерний широкий децентралізм влади. Він надавав особливого значення розви- тку місцевого самоврядування. у період “чехословацької” еміграції професор ейхельман надалі намагався розвивати власний погляд на “публічно-правовий” устрій майбутньої україни. ідея федералізму залишалася домінуючою. При- кладом впливу візантійського права та ідей може слугувати його про- огляди джерел та документальні нариси166 позиція створити “українську Правду” або “Звод законів для звільне- ної україни”. однак у реаліях міжвоєнного часу це було класичною ідеологічною утопією. 1 Це поняття використав інший британський історик Б. андерсон, по- клавши в основу концепції націотворення. 2 див.: Миллер А. “украинский вопрос” в политике властей и русском общественном сознании. – москва, 2000. – 260 с. 3 Хаген фон М. империи, окраины и диаспоры: евразия как антипарадиг- ма для постсоветского периода // новая имперская история постсоветского пространства / ред. и. герасимова и др. – казань, 2004. – с. 131. 4 Осташко Т.С. ейхельман отто оттович [електронний ресурс] // енци- клопедія історії україни: т. 3: е-Й / редкол.: В. а. смолій (голова) та ін. нан україни. ін-т історії україни. – к.: “наукова думка”, 2005. – 672 с. – режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Eykhelman_O; Потульницький В. іс- торія української політології. – к., 1993. – с. 201–203, 212–216; Турчин Я. отто Ейхельман постать на зламі століття. Політологічний дискурс. – львів, 2010. – 520 с. 5 Потульницький В. Зазн. праця. – с. 201. 6 Осташко Т.С. Зазн. праця. 7 Потульницький В. Зазн. праця. – с. 200. 8 Зеньковский В. Пять месяцев у власти (15 мая – 19 октября 1918 г.). – москва, 1995. – с. 137. 9 там же. 10 там же. 11 державний архів російської Федерації (далі – гарФ), ф. 7008, оп. 1, спр. 2, арк. 19. 12 Ейхельман О. Проект конституції – основних державних законів укра- їнської народної республіки. – київ–тарнів, 1921. – 96 с. 13 ЦдаВо, ф. 1065, оп. 2, спр. 294, арк. 6. 14 там само, арк. 8. 15 там само. 16 там само. – арк. 9. 17 ЦдаВо, ф. 3382, оп. 1, спр. 14, арк. 182. 18 див.: Грибовский В. народ и власть в Византийском государстве. – сПб., 1897. – 437 с. 19 ЦдаВо, ф. 3382, оп. 1, cпр. 14, арк. 189. 20 там само, арк. 190. 21 там само, арк. 220. 22 там само, арк. 224. 23 ЦдаВо, ф. 1065, оп. 2, спр. 294, арк. 14 зв. 24 там само. 25 там само. 26 там само. 27 там само, арк. 15 зв. 28 там само, арк. 287. 29 ЦдаВо, ф. 3382, оп. 1, спр. 14, арк. 288. 30 лекции преподавателя украинского университета о. Эйхельмана по го- сударственному праву (1922 г.) // гарФ, ф. 7008, оп. 1, спр. 2, арк. 17. огляди джерел та документальні нариси 167 рассматривается имперская лояльность и формирование украинской на- циональной идентичности известного ученого-юриста, заместителя министра периода гетманата П. скоропадского и директории унр отто Эйхельмана. отдельно освещены трансформации федералистской идеи ученого. Проанали- зирован проект конституции унр, который предусматривал федерализацию украинского государства. Ключевые слова: федерализация; конституция унр; национальная идентичность; власть; союз государств. The article considers the imperial loyalty and the development of the national identity of Otto Eihelman, the famous scientist-layer, deputy minister of the times of P.Skoropadskyi Hetmanate and Directorate of the Ukrainian People’s Republic. There are highlighted the transformations of federalist idea of scientist separately, also are analyzed the draft of Constitution of Ukrainian People’s Republic, that forsees the federalization of Ukrainian State in the article. Key words: the federalization; the Constitution of Ukrainian People’s Republic; the national identity; the power; the union of States. 31 там само. 32 там само. 33 там само. 34 там само, арк. 18. 35 там само. 36 ЦдаВо, ф. 3997, оп. 1, спр. 6, арк. 182. 37 там само. 38 там само.

Українська біографія Отто Ейхельмана: імперська лояльність та служіння "іншій” або "своїй” нації

Репозитарії

Схожі ресурси