INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS
The article is devoted to the history and present of the Institute of Organic Chemistry of NAS of Ukraine. By Boris Paton's definition, the Institute of Organic Chemistry belongs to the memorial institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine. On May 23, 1939, the Presidium of the U...
Saved in:
| Date: | 2019 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry
2019
|
| Online Access: | https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/111 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Ukrainian Chemistry Journal |
| Download file: |  |
Institution
Ukrainian Chemistry Journal| _version_ | 1871465377076084736 |
|---|---|
| author | Shermolovich, Yurii Vasilievа, Tatyana |
| author_facet | Shermolovich, Yurii Vasilievа, Tatyana |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Yurii Shermolovich",
"institution": "INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE"
},
{
"author": "Tatyana Vasilievа",
"institution": "INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE "
}
] |
| author_sort | Shermolovich, Yurii |
| baseUrl_str | https://ucj.org.ua/index.php/journal/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-07-22T08:23:42Z |
| description | The article is devoted to the history and present of the Institute of Organic Chemistry of NAS of Ukraine. By Boris Paton's definition, the Institute of Organic Chemistry belongs to the memorial institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine. On May 23, 1939, the Presidium of the USSR Academy of Sciences, according to resolution of the Council of People's Commissars of the USSR (May 8, 1939) decided to set up the Institute of Organic Chemistry and Technology of the USSR Academy of Sciences and the Institute of Organic Chemistry of the Ukrainian Academy of Sciences. There were four scientific departments in the Institute, headed by academicians of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR: General Organic Synthesis - V.P. Jaworski, fuel - M.I. Kuznetsov, macromolecular compounds - I.K. Matsurevich, fibrous substances and dyes - V.G. Shaposhnikov at the time of its foundation. V. P. Jaworski, the academician of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, was the first Director of the Institute. Since the institute's existence, such outstanding scientists have worked in the institution as: Andrei Kiprianov (founder of the color theory of organic dyes, phenomenon of interaction of chromophores "Phenomenon AI Kiprianov", VM Zubarovsky, OI Tolmachov, Yu.L. Slominsky, OO Ishchenko, KD Sych, IK Ushenko, FA (development of preparative chemistry of thiazole, benzothiazole, benzimidazole and a number of heterocycles), E.O. Shilov (formation of p-complexes of molecules of unsaturated compounds with electrophilic reagents, substantiation of mechanisms of biochemical processes), OA Yasnikov (theory of radical transformations in reactions modeling nicotinamide coenzymes, open catalytic properties of cytochrome production technology for phospho-rylated starch), OV Kirsanov (reaction of amino compounds with phosphorus pentachloride and reaction of oxidative imination of compounds of trivalent phosphorus with dichloramines), A.F. Plate, IL Knunanciec, M.I. Kabachnik, L.M. Markovsky (Chemistry of Sulfur Organic Com-pounds) and VP Kuchar (Works on Chemistry of Phosphorus Organic Compounds), Yu. Gololobov (Chemistry of Organo-Organic Compounds), A.D. Sinitsa (Methods of Synthesis and Investigation of the Properties of Imino-Phosphonates), OI Kolodyazhny (Chemistry of Phosphorus Illides), L.M. Yagupolsky (Yagupolsky principle, Buchwald – Hartwig – Yagupolsky reaction), M.O. Lozynsky, S.V. Komisarenko (chemistry of physiologically active heterocyclic compounds), V.I. Kalchenko (molecular design, synthesis and study of supramolecular interactions of macrocyclic compounds - crowneters, calixarenes, thiacalixarenes and calixresorbins). The Institute's developments have great innovation potential today. The Institute's staff published 8,000 scientific articles, 90 monographs and obtained 1550 copyright certificates and patents. The Institute has trained 350 candidates and 65 doctors of science during its work. |
| doi_str_mv | 10.33609/0041-6045.85.11.2019.117-127 |
| first_indexed | 2025-09-24T17:43:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12 117
УДК 544.6.018. doi 10.33609/0041-6045.85.12.2019.117-127
Ю.Г.Шермолович, Т.А.Васільєва
ІНСТИТУТУ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ НАН УКРАЇНИ – 80 РОКІВ
1
Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, просп. Академіка
Палладіна, 32/34, Київ,03142, Україна
*е-mail: pogor@gmail.com
За визначенням Бориса Євгеновича
Патона, Iнститут органiчної хiмiї
відноситься до меморіальних установ
Національної академії наук України. 23
травня 1939 року Президія АН УРСР, ке-
руючись постановою Ради Народних
комісарів УРСР від 8 травня 1939 року,
прийняла рішення про створення
Інституту органічної хімії і технологї АН
УРСР на базi Iнституту хiмiчної
технологiї АН УРСР та Сектора
органiчної хiмiї Iнституту хiмiї АН УРСР.
На момент заснування в Інституті бу-
ло чотири наукові вiддiли, якими керува-
ли академіки АН УРСР : загального
органiчного синтезу – В.П. Яворський,
палива – М.I. Кузнєцов, високомолекуля-
рних сполук – І.К. Мацуревич, волокнис-
тих речовин і барвників – В.Г. Шапошни-
ков. Директором Iнституту було призна-
чено академіка АН УРСР В.П. Яворсько-
го.
У передвоєнні роки Інститут пра-
цював за оборонною тематикою, зокрема
займався розробкою вибухових речовин
на основі органічних азидів. Коли поча-
лася війна, Інститут було евакуйовано до
Уфи, де на базі Інституту органічної хімії
та Інституту хімії був створений
Об'єднаний інститут хімії АН УРСР. Під
час евакуації помер академік АН УРСР
В.П. Яворський, директором
Академік АН УРСР
В.П.Яворський
(1876–1942)
Академік АН УРСР
М.І.Кузнєцов
(1879 – 1959)
Академік АН УРСР
В.Г.Шапошников
(1870–1952)
Академік АН УРСР
М.І.Кузнєцов
(1879 – 1959)
Ю.Г.Шермолович, Т.А.Васільєва
118 ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12
Академік АН УРСР
А.I. Кiпрiанов
(1896-1972)
Директор Інституту
1942-1960 рр.
об’єднаного інституту було призначено
академіка АН УРСР Андрія Івановича
Кіпріанова. В тяж-
ких умовах еваку-
ації Інститут ви-
конував оборонні
замовлення, зок-
рема розробляв
сенсибілізатори
для високочутли-
вих кіноплівок. За
цю роботу акаде-
міка АН УРСР
А.I. Кіпріанова в
1942 р. було наго-
роджено Держав-
ною премією
СРСР. У 1944 р.
Об’єднаний інститут хімії було повернуто
до Києва. 28 вересня 1945 року Президія
АН УРСР, керуючись постановою Ради
Народних комісарів УРСР від 12 червня
1945 року, прийняла рішення про
розділення Об’єднаного інституту хімії
АН УРСР на Iнститут загальної та
неорганiчної хiмiї АН УРСР та Iнститут
органiчної хімії АН УРСР. Директором
Iнституту органiчної хiмiї призначено
академіка АН УРСР А.I. Кiпрiанова.
А.І. Кіпріанов – випускник
Харківського університету, учень
відомого хіміка професора К.А. Красусь-
кого. До війни працював в університетах
та наукових інститутах Харкова. В 1939
р. обраний членом-кореспондентом АН
УРСР і його подальша діяльність була
пов’язана з Академією наук України та
Інститутом органічної хімії. В 1945–1957
рр. А.І. Кіпріанов був членом Президії
АН УРСР і головою Відділення фізико-
хімічних і математичних наук, потім го-
ловою Відділення хімічних і геологічних
наук, був відповідальним редактором
журналу "Доповіді АН України", членом
редколегії "Українського хімічного жур-
налу" та членом ВАК СРСР.
У 1944 р. А.І. Кіпріанова було запро-
шено завідувати кафедрою органічної
хімії Київського університету ім.
Т.Г. Шевченка, яку він очолював її до
1960 року. Працюючи в Інституті
органічної хімії АН УРСР та університеті
ім. Т.Г. Шевченка, Андрій Іванович ство-
рив потужну наукову школу, яка розро-
била теорію кольору органічних
барвників. Було відкрито явище
взаємодії хромофорів, воно отримало на-
зву «Феномен А.І. Кіпріанова». Свої
наукові дослідження вчений узагальнив у
монографіях "Электронная теория в орга-
нической химии" та «Цвет и строение
цианиновых красителей».
Для пояснення кольоровості
органічних сполук А.І. Кіпріанов викори-
стовував теорію електронного резонансу.
В сумнозвісні часи, коли було гоніння на
генетику та кібернетику, під ідеологічну
інквізицію потрапив і академік АН УРСР
А.І. Кіпріанов. У 1951 р. в Москві на
Всесоюзній нараді Відділення хімічних
наук Академії наук СРСР його за
сповідування теорії резонансу звинувати-
ли у відході від матеріалістичних маркс и-
стсько-ленінських позицій на ідеалістичні
буржуазні . На той час це було дуже
серйозне звинувачення. Ситуація усклад-
нювалась тим, що Андрій Іванович був із
сім’ї священика. Він закінчив духовне
училище та чотири курси духовної
семінарії в Харкові, потім – природниче
Інституту органічної хімії НАН україни – 80 років
ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12 119
Академік АН УРСР
Є.О. Шилов
(1893-1970)
відділення Харківського університету.
Завдяки отриманій освіті він мав
настільки глибокі знання і був настільки
блискучим полемістом, що йому вдалося
відвести ідеологічні звинувачення і пере-
вести дискусію в площину термінології.
В питаннях термінології він пішов на
компроміс, і таким чином врятував свій
науковий напрям і відділ в Інституті
органічної хімії від розгрому і закриття.
А.І. Кіпріанов та його учні В.М. Зуба-
ровський, О.І. Толмачов, Ю.Л.
Сломінський, О.О. Іщенко, К.Д. Сич, І.К.
Ушенко, Ф.А. Михайленко багато зусиль
приділяли впровадженню наукових роз-
робок в практику, істотно розвинули пре-
паративну хімію тіазолу, бензотіазолу,
бензімідазолу й ряду гетероциклів. Перш
за все це були фотосенсибілізатори для
виробництва кінофотоплівок. Варто зга-
дати, що перший радянський кольоровий
кінофільм «Війна і мир» Сергія Бондар-
чука був знятий на плівці, сен-
сибілізованій барвником Андрія Івано-
вича
У повоєнні роки, за час керівництва
Інститутом А.І. Кіпріановим, дослі-
дження з органічної хімії значно розши-
рились, суттєві зміни відбулись у
структурі Інституту. 1947 року А.І.
Кіпріанов запросив до роботи в Інституті
Євгена Олексійовича Шилова, який на
той час завідував кафедрою органічної
Після переїзду до . Києва, Є.О. Шилов
організував в Інституті органічної хімії
АН УРСР відділ механізмів органічних
реакцій, яким завідував до 1970 року.
Є.О. Шиловим було створено наукову
школу в галузі механізмів органічних
реакцій. Він обґрунтував принцип донор-
но - акцепторної
взаємодії, який є
одним з основних
постулатів вчення
про механізми ор-
ганічних реакцій.
Одночасно з Дью-
аром та незалежно
від нього Євгеном
Олексійовичем бу-
ло обґрунтовано
утворення -ком-
плексів молекул не-
насичених сполук з
електрофільними реагентами. В 1993 р.
учнів Є.О. Шилова – В.І. Станінця та
Ю.О. Сергучова за роботу “Проміжні час-
частинки та комплекси в органічних
реакціях у складі авторського колективу
було відзначено Державною премією
України у галузі науки і техніки.
У 1950 році Є.О. Шилов розпочав
дослідження механізмів біохімічних
процесів. Дослідження Євгеном
Олексійовичем механізмів темнових
стадій фотосинтезу у рослинах привело
до заснування в Інституті 1963 року
лабораторії, а потім і відділу фотосинте-
зу, яку очолив талановитий учень Є.О.
Шилова – член-кореспондент АН УРСР
Олександр Олексійович Ясніков. Під
керівництвом О.О. Яснікова було розроб-
лено теорію радикальних перетворень у
реакціях, що моделюють нікотинамідні
коферменти, відкрито каталітичні
властивості цитохрому С у фосфо-
рилюванні АДФ. Це були суто
фундаментальні дослідження. На основі
теоретичних біоміметичних підходів О.О.
Ясніковим було розроблено і впровадже
Ю.Г.Шермолович, Т.А.Васільєва
120 ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12
член-
кореспондент АН
УРСР
О.О. Ясніков
(1923 – 1999)
но промислову технологію одержання
фосфорильованих крохмалів. Основні ре-
зультати фундаментальних досліджень
О.О. Яснікова
викладені в
монографіях „Орга-
нические катализа-
торы, коферменты и
ферменты” та „Фо-
тосинтез: химиче-
ские модели и меха-
низмы” У 1960–1983
рр. Інститут очолю-
вав академік АН УРСР
Олександр Васильович
Кірсанов. Це був
найбільш стабільний та
плідний період в
історії Інституту. Дер-
жава започаткувала курс на хімізацію
народного господарства. В 1970 р.
Інститут переїхав з тісних лабораторій на
вулиці Володимирській у новий корпус,
що знаходиться на вулиці Мурманській
(Київ). Інститут поповнився новим об-
ладнанням, приладами, кадрами. На той
час в Інституті працювало 600
співробітників, ще 350 – на Дослідному
виробництві Інституту. Це був великий
науково-промисловий комплекс, який до-
водив свої фундаментальні розробки до
випуску потрібної країні хімічної
продукції.
Академік АН України О.В. Кірсанов
народився 1901 року в Москві у сім’ї
інженера-транспортника. В 1912 р. він
вступив до Московського кадетського
корпусу, потім до Московського вищого
технічного училища. В 1924 р. О.В.
Кірсанов успішно завершив навчання, і
його залишили аспірантом при кафедрі,
яку очолював академік О. Є. Чичибабін.
На кафедрі О.В. Кірсанов займався нау-
ковою та викладацькою роботою. Серед
його студентів були майбутні академіки
А.Ф. Плате, І.Л. Кнунянц, М.І. Кабачник.
У тридцяті роки на базі хімічного фа-
культету МВТУ, де працював О.В. Кірса-
нов, було створено Військово-хімічну
академію. Через непролетарське похо-
дження місця в академії вченому не
знайшлося, і у
1932–1944 рр. він
працює в Сверд-
ловському медич-
ному інституті, де
в 1940 р. його об-
рали завідувачем
кафедри органіч-
ної хімії. Під час
війни О.В. Кірса-
нов створює і
впроваджує ефек-
тивні лікарські
засоби – карбосу-
льфаміди. У 1944
р. О.В. Кірсанов
переїжджає до України і стає завідувачем
кафедрою органічної хімії Дніпропетров-
ського металургійного інституту. В 1945
р. йому присвоюють військове звання і
відряджають до Німеччини за спеціаль-
ним завданням наркома чорної металур-
гії. В Дніпропетровську О.В. Кірсанов ро-
зпочав роботи з хімії фосфороорганічних
сполук. У 1956 р. він, на запрошення ака-
деміка АН УРСР А.I. Кіпріанова, переїз-
дить до Києва, очолює лабораторію, по-
тім відділ. У 1960 р. стає директором Ін-
ституту, розгортає повномасштабні дос-
Академік
АН України
О.В.
Кірсанов
(1901–1992)
Інституту органічної хімії НАН україни – 80 років
ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12 121
лідження в хімії фосфорорганічних спо-
лук, створює свою наукову школу.
Олександр Васильович вивчав
історію науки і встановив, що його нау-
кова школа походить від Лібіха по такому
ланцюжку: Лібіх – Зінін – Бутлеров –
Марковников — Чичибабін – Кірсанов.
О.В. Кірсанов писав про наукові школи
так: «Перша у світі наукова школа
(якщо не вважати Греції і Рима) була
школа Лібіха, і вона породила багато
наукових шкіл Європи. У цих школах їх
очільники прагнули до того, щоб не
тільки вони, але і їхні учні були ге нера-
торами ідей, щоб вони виявляли макс и-
мум ініціативи і, отже, надалі могли з
успіхом працювати самостійно, а не бу-
ти тільки вправними лаборантами при
очільнику школи». Саме на таких заса-
дах О.В. Кірсанов створив свою школу,
яка продовжується і розвивається. Його
учні – академіки Л.М. Марковський і
В.П.Кухар заснували свої наукові шко-
ли, очолювали великі наукові колективи.
Талановитим учнем О.В. Кірсанова
був його заступник з наукової роботи
член-кореспондент Г.І. Деркач, який
створив новий напрямок у хімії фосфоро-
органічних сполук – хімію ізоціанатів фо-
сфору. На жаль, він у 37 років загинув в
автомобільній катастрофі.
У 1965 р. було створено відділ хімії
комплексоутворюючих фосфорорганіч-
них сполук, яким керувала доктор хіміч-
них наук Н.Г. Фещенко. У відділі успіш-
но розвивалась хімія йодидів фосфору. На
цьому напрямі було отримано науково-
практичні результати з розробки та про-
мислового впровадження передової тех-
нології одержання фосфіноксидів, що за-
стосовуються для вилучення урану і
трансуранових елементів з руд, а також
для переробки відходів атомних електро-
станцій. Ці фундаментальні дослідження
привели до розробки технологічного ме-
тоду отримання триалкілфосфіноксидів,
який був впроваджений спочатку на Дос-
лідному виробництві Інституту, а потім
на гірничо-збагачувальному комбінаті в
Мангишлаку. Триалкілфосфіноксиди зна-
йшли широке використання як екстраге н-
ти рідкоземельних металів та актинідів в
гідрометалургії і радіохімічній промисло-
вості. Ця розробка була відзначена премі-
єю Кабінету Міністрів СРСР (1987 р.).
О.В. Кірсанов запросив на роботу в
Інститут молодого талановитого хіміка
Ю.Г. Гололобова з Москви. Юрій Григо-
рович був заступником директора з нау-
кової роботи, довгий час очолював відділ
хімії елементоорганічних сполук, зробив
значний внесок в цю галузь науки, був
обраний членом-кореспондентом АН
України. У відділі вивчались геретозамі-
щені іліди фосфору, галогенотропні міг-
рації, прототропія у фосфор-вуглецевій
системі, фосфазоілідна таутомерія, циклі-
зації та перегрупування ілідних систем.
Заступником директора з наукової ро-
боти Інституту О.В. Кірсанова був
А.Д.Синиця. До його чисельних наукових
здобутків відноситься розробка методів
синтезу і дослідження властивостей імі-
нофосфонатів. Займався також приклад-
ними розробками для народного і сільсь-
кого господарства, оборонної промисло-
вості. Під керівництвом А.Д. Синиці роз-
роблений і впроваджений на КБ Південне
стабілізатор епоксидних смол, завдяки
якому був створений найкращий у світі
Ю.Г.Шермолович, Т.А.Васільєва
122 ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12
за ваговими параметрами корпус твердо-
паливного ракетного двигуна.
До плеяди наукової школи О.В. Кір-
санова входить знаний хімік, член-
кореспондент НАН України
О.І.Колодяжний. Його дослідження в га-
лузі фосфорорганічних сполук, зокрема в
хімії ілідів фосфору, добре відомі світовій
науковій спільноті.
О.В. Кірсанова пов’язували плідні
професійні стосунки і людська дружба з
відомими вітчизняними та зарубіжними
хіміками. Він мав дружні стосунки з дві-
чі нобелевським лауреатом Лайнусом
Полінгом.
О.В. Кірсанов увіковічив себе в науці
двома іменними реакціями – реакція амі-
носполук з пентахлоридом фосфору та
реакція окиснювального імінування спо-
лук тривалентного фосфору дихлорамі-
нами. Ці дві реакції є основними метода-
ми отримання фосфазосполук.
Б.Є.Патон вручає О.В. Кірсанову диплом
лауреата Ленінської премії 1974 р.
Держава гідно оцінила наукову ді-
яльність О.В. Кірсанова: за дослідження в
галузі фосфорорганічних сполук йому в
1974 р. була присуджена Ленінська пре-
мія.
У 1983 р. директором Інституту було
призначено Л.М. Марковського, учня
О.В. Кірсанова. На той час йому випов-
нилось всього 44 роки.
Л.М.Марковський закінчив «Львівсь-
ку політехніку» і вступив до аспірантури
Інституту органічної хімії АН УРСР.
Науковим керівником Л.М. Марков-
ського була професор К.С.Левченко – ві-
домий вчений в області сіркоорганічних
наук. Вона займалась дослідженням реа-
кцій окислювального імінування сірки,
селену та їх неорганічних сполук. Резуль-
тати цих досліджень знайшли широке ви-
знання і успішно використовуються в на-
уковій практиці.
Л.М. Марковський був блискучим ек-
спериментатором. Його кандидатська, а
потім і докторська дисертація були прис-
вячені хімії сіркоорганічних сполук. Він
виконав прекрасні роботи, які вимагали
надзвичайної майстерності. Л.М. Мар-
ковським разом з аспірантом, В.Ю. Па-
шинником, майбутнім професором, було
винайдено діа-
лкіламінотриф-
торсульфурани.
Діалкіламінот-
рифторсульфу-
рани є м’якими
і селективними
фторуючими
реагентами, які
знайшли широ-
ке застосуван-
ня в синтезі
біологічно ак-
тивних фторо-
вмісних спо-
лук.
Академік НАН України
Л.М. Марковський
(1939-1998)
директор Інституту
(1983-1998рр.)
Інституту органічної хімії НАН україни – 80 років
ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12 123
Академік НАН України
М.О. Лозинський
(1933–2011)
Директор Інституту
(1998–2011)
Коло нау-
кових інтересів
Л.М. Марковсь-
кого було надви-
чайно широке.
Окрім сірко- та
фтороорганічної
хімії, він займав-
ся сполуками з
некласичною ко-
ординацією ато-
ма фосфору –
похідними гіпо-
та гіперкоорди-
нованого фосфо-
ру, а також зовсім новою на той час
хімією фосфоровмісних краун-етерів. У
1991р. за дослідження в галузі краун-
етерів Л.М.Марковський одержав Дер-
жавну премію України в галузі науки і
техніки. Окрім фундаментальних до-
сліджень, багато часу і енергії Леонід
Миколайович присвячував прикладним
розробкам. На Дослідному виробництві
Інституту ним було налагоджено випуск
інгібіторів горіння полімерних матеріалів
та субстанцій лікарських препаратів і
пестицидів.
Всесвітньо відома наукова школа з
хімії фтору була створена в Інституті
професором Л.М. Ягупольським. Лев
Мойсеєвич пройшов славетний життєвий
шлях. У 1939 р. він вступив на хімічний
факультет Київського університету ім.
Т.Г. Шевченка, але почалася війна, як
хіміка його було направлено на навчання
до Військово-хімічної академії в
Самарканді. Війну Л.М. Ягупольський
закінчив начхімом дивізії у званні капіта-
на і повернувся до навчання в рідний уні-
верситет.
Після закін-
чення уні-
верситету
він вступив
до аспіран-
тури під на-
уковим кері-
вництвом
А.І. Кіпріано-
ва. Пропону-
ючи своєму
аспіранту те-
му кандидат-
ської дисертації з синтезу ціанінових бар-
вників, які містять фтор, А.І. Кіпріанов
зауважив: “Хімія фтороорганічних спо-
лук, особливо гетероциклічних, дуже ма-
ло вивчена, в нашій країні опублікованих
праць у цій області немає. Я сам зі сполу-
ками фтору ніколи не працював. Спро-
буйте. Якщо у Вас нічого не вийде, тему
змінимо”. У Л.М. Ягупольського все ви-
йшло і його роботи започаткували хімію
фтороорганічних сполук в Україні. Після
захисту кандидатської дисертації в 1951
р. Л.М. Ягупольського було направлено
на роботу в Інститут органічної хімії АН
УРСР у відділ кольору та будови органі-
чних сполук, який очолював академік А.І.
Кіпріанов. Завдяки зусиллям Л.М. Ягу-
польського і співробітників відділу, роз-
почався стрімкий розвиток нового науко-
вого напрямку в галузі хімії елементоор-
ганічних сполук – хімія ароматичних та
гетероциклічних сполук з фторовмісними
замісниками. Інтенсивно проводились до-
слідження з синтезу ціанінових барвників
з фторовмісними замісниками в гетеро-
циклічних ядрах і з атома
Професор
Л.М. Ягупольський
(1922-2009)
Ю.Г.Шермолович, Т.А.Васільєва
124 ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12
Академік НАН України
В.І. Кальченко
Директор Інституту (з 2011 р.)
ми фтору та перфтороалкільними група-
ми у поліметиновому ланцюзі.
На початку 90-х років Л.М. Ягуполь-
ським сформульовано принцип констру-
ювання надсильних СH, NH та OH кислот
шляхом введення в молекулу електроноа-
кцепторних фторовмісних сульфогруп.
Він відомий у світовій літературі як
принцип Ягупольського. Відкрив також
реакцію прямого каталічного амінування
галоїдаренів, яка зараз відома як реакція
Бухвальда–Хартвіга–Ягупольського. Л.М.
Ягупольським розроблено і впроваджено
у медичну практику низку лікарських
препаратів. Заслуги Льва Мойсейовича
були відзначені державною премією
УРСР, премією Ради міністрів
Латвійської РСР, державною премією
України. Він створив потужну наукову
школу з хімії фтору. Під його
керівництвом захистилось 90 кандидатів
та 11 докторів наук.
Достойним послідовником справи
Льва Мойсейоича є його син, профессор
Ю.Л. Ягупольський. Він успішно керує
відділом хімії фтороорганічних сполук з
1988 року.
У 1998–2011 рр. директором
Інституту було призначено М.О. Ло-
зинського. Він отримав хі-
міко-технологічну освіту в Львівській
політехніці. Працював у Рубіжному,
потім вступив до аспірантури Інституту
органічної хімії АН УРСР. Захистив кан-
дидатську дисертацію під керівництвом
П.С. Пелькіса. Враховуючи технологічну
освіту, організаторські здібності та
енергію Мирона Онуфрійовича, О.В.
Кірсанов направив його працювати на
відповідальні посади щойно створеного
Дослідного виробництва Інституту. Ба-
гато зусиль М.О. Лозинський приділяв
розробці субстанцій лікарських
препаратів, створенню їх технологій та
впровадженню в практику. Академіком
С.В. Комісаренком спільно з М.О. Лозин-
ським було розроблено вітчизняний про-
типухлинний препарат МЕБІФОН. М.О.
Лозинський вдало поєднував прикладні
та фундаментальні дослідження. Він був
відомим спеціалістом у галузі хімії фізіо-
логічно активних гетероциклічних спо-
лук. У 2003 р. вченими радами Інституту
органічної хімії НАН України та націо на-
льного фармацевтичного університету
було започатковано випуск нового науко-
вого видання – Журналу органічної та
фармацевтичної хімії.
Наукову та винахідницьку діяльність
М.О. Лозинського було гідно оцінено
державою та науковою спільнотою. Він
мав численні урядові нагороди, був
удостоєний звання почесного доктора
своєї альма-матер Львівської політехніки.
З 2011 року Інститут очолює акаде-
Інституту органічної хімії НАН україни – 80 років
ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12 125
мік НАН України В.І. Кальченко. Наро-
дився у м. Ворожба на Сумщині. У 1972
р. закінчив із відзнакою Київський полі-
технічний інститут. Понад 45 років пра-
цює в Інституті органічної хімії НАН
України, де з 1998 року очолює відділ хі-
мії фосфоранів. В.І. Кальченко – лауреат
Державної премії України в галузі науки і
техніки, нагороджений грамотами Кабі-
нету міністрів України та Верховної Ради
України, відзнаками НАН України. В.І.
Кальченко – почесний доктор НТК
«Інститут монокристалів» НАН України
та Інституту неорганічної хімії ім. А.В.
Ніколаєва СВ РАН.
Віталій Іванович – фахівець у галузі
органічної, біоорганічної, фосфороорга-
нічної та супрамолекулярної хімії. Він –
учень академіків О.В. Кірсанова та Л.М.
Марковського. В.І. Кальченко зробив ва-
гомий внесок у хімію фосфороорганічних
сполук з нетрадиційною координацією
атома фосфору. Він запропонував перс-
пективний підхід до синтезу циклічних
(макроциклічних) похідних гексакоорди-
нованого фосфору, систематично дослі-
див фосфоротропні таутомерні міграції,
які моделюють елементарні стадії реакцій
фосфору, в тому числі процеси біофосфо-
рилювання. На даний час дослідження
В.І. Кальченка спрямовані на молекуляр-
ний дизайн, синтез та вивчення супрамо-
лекулярних взаємодій макроциклічних
сполук – краунетерів, каліксаренів, тіака-
ліксаренів та каліксрезорцинаренів. Він
синтезував оригінальні фосфоровмісні
каліксарени, які за ефективністю та селе-
ктивністю екстракції актинідів, лантані-
дів, металів платинової групи, технецію
(основних компонентів відпрацьованого
ядерного палива) перевищують відомі на
сьогодні промислові екстрагенти.
В.І. Кальченко є знаним у світі вче-
ним. Він працював запрошеним професо-
ром у західних університетах, виступав з
пленарними доповідями на багатьох між-
народних конференціях, входить до скла-
ду організаційних комітетів низки конфе-
ренцій.
В.І. Кальченко розробив і впровадив
на Дослідному виробництві Інституту ор-
ганічної хімії НАН України технологію
синтезу субстанції протипухлинного пре-
парату «Мієлосан», що дало змогу повні-
стю задовольняти потреби України в
цьому лікарському засобі. Створено та
впроваджено термостабілізатори поліме-
рних матеріалів спеціального призначен-
ня для авіаційної та ракетнокосмічної те-
хніки.
На сьогодні в Інституті на світовому
рівні проводяться фундаментальні дослі-
дження з цілеспрямованого молекулярно-
го дизайну та синтезу нових типів фізіо-
логічно активних гетероциклічних та ма-
кроциклічних сполук. Розробляються
стереоселективні методи синтезу
енантіомерно чистих органічних сполук
різноманітних класів. Створюються нові
методи фторування.
Інноваційні розробки Інституту спря-
мовані на створення лікарських препара-
тів, фізіологічно активних речовин для
медицини та ветеринарії; ціанінових бар-
вників для фотовольтаїки, голографії, ла-
зерної техніки; каталізаторів органічних
реакцій для хімічної промисловості; ви-
сокоселективних комплексоутворювачів
молекул та
Ю.Г.Шермолович, Т.А.Васільєва
126 ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12
іонів для сенсорних пристроїв,
екстрагентів та сорбентів радіонуклідів.
Пріорітетними для Інституту є міждисци-
плінарні інноваційні наукові розробки,
які виконуються у співпраці з вітчизня-
ними та іноземними науковцями з вико-
ристанням синтезованих в Інституті спо-
лук. В Інституті мікробіології та вірусо-
логії ім. Д.К. Заболотного НАН України
встановлено, що синтезовані в Інституті
органічної хімії оригінальні фторовмісні
нуклеозиди за своєю ак-тивністю пере-
вищують відомий анти-вірусний препарат
Ацикловір. У спів-праці з науковцями Ін-
ституту фізіології ім. О.О. Богомольця
НАН України показано, що похідні амі-
динокумарину з рекордною ефективністю
пригнічують рН-чутливі йонні канали і є
потенційними антиішемічними препара-
тами. У спіль-ному проекті Інституту ор-
ганічної хімії, Інституту загальної та не-
органічної хімії ім. В.І. Вернадського
НАН України та Київського національно-
го університету імені Шевченка показано,
що комплексні сполуки похідних 2-
амінотіазолу з міддю та паладієм мають
виражену анти-проліферативну дію і є
перспективними для створення протипу-
хлинних препа-ратів. У спільному проекті
з Інститутом харчової біотехнології і ге-
номіки НАН України проведено дизайн
інгібіторів синтезу білка в клітинах мік-
роорганізмів. У результаті знайдено хіт-
сполуки, перспективні для створення но-
вих протитуберкульозних препаратів. На
замовлення МВС України Інститутом бу-
ло виконано науково-дослідну роботу по
створенню запахових реквізитів нарко-
тичних речовин для тренування службо-
вих собак кінологічних підрозділів. За ре-
зультатами цього проекту розроблено
імітатори запаху наркотичних речовин,
які захищені патентами України і знахо-
дяться на стадії впровадження.
Великий інноваційний потенціал ма-
ють синтезовані в Інституті органічні
барвники. Спільно з Інститутом високих
технологій університету ім. Тараса Шев-
ченка на основі барвників були створені
люмінесцентні сонячні конвертори для
підвищення ефективності кремнієвих фо-
тоелектричних перетворювачів.
Затребуваними об’єктами міждис-
циплінарних інноваційних розробок є
каліксарени – чашоподібні макроциклічні
сполуки, які здатні утворювати супра-
молекулярні комплекси з біологічно зна-
чими молекулами та йонами. Спільно з
академіком НАН України С.В. Комі-
саренком показано, що каліксарен-
метиленбісфосфонові кислоти утворюють
супрамолекулярні комплекси з фібрином
і гальмують його полімеризацію. На да-
ний час такі кислоти проходять до-
клінічні дослідження, метою яких є ство-
рення антитромботиків. Спільно з ака-
деміком НАН України С.О. Костеріним
було знайдено ефективні і селективні
каліксаренові інгібітори АТФ залежних
іонних насосів у клітинах гладеньких
м’язів. Такі сполуки є потенційними пре-
паратами для лікування патологій, викли-
каних порушеннями іонного обміну.
Низка синтезованих каліксаренів вивча-
лась в Інституті біоорганічної хімії та
нафтохімії ім. В.П.Кухаря НАН України
членом-кореспондентом НАН України
А.І. Вовком. Встановлено, що калікса-
ренфосфонові кислоти є ефективними та
селективними інгібіторами терапевтично
Інституту органічної хімії НАН україни – 80 років
ISSN 0041-6045. УКР . ХІМ . ЖУРН ., 2019, т . 85, No 12 127
важливих фосфатаз різноманітного по-
ходження. Вони мають перспективу за-
стосування при лікуванні діабету та як
протипухлинні препарати. Актуальною
медичною проблемою є розробка пре-
паратів для подолання лікарської
резистентності. В Інституті експери-
ментальної патології, онкології та
радіобіології ім. Р.В. Кавецького НАН
України академіком В.Ф. Чехуном пока-
зано, що каліксаренметиленбісфосфонова
кислота інгібує дію Р-глікопротеїнів, які
видаляють ксенобіотики з клітин, і таким
чином знижує їх резистентність до про-
типухлинного препарату “Доксору-
біцин”.
Традиційною тематикою Інституту,
яка активно розвивається, є розробка ко-
мплексоутворювачів радіонуклідів. На
основі синтезованих каліксаренових ко-
мплексоутворювачів колегами з НТК
«Інститут монокристалів» НАН України
створено сорбенти, що ефективно і се-
лективно видаляють радіонукліди із за-
бруднених природних вод
чорнобильської зони та атомних
електростанцій.
В Інституті фізики напівпровідників
ім. В.Є. Лашкарьова НАН України на
основі каліксаренів було сконструйовано
хемосенсор «Електронний ніс». Створе-
ний сенсор – це інтелектуальна система,
яка здатна розпізнавати пари органічних
сполук у повітрі, формувати їх цифровий
образ, зберігати його в електронній
пам’яті і використовувати при аналізі
токсичних речовин та для контролю
якості харчових продуктів, напоїв,
парфумів тощо.
За багаторічну історію спів-
робітниками Інституту опубліковано
8000 наукових статей і видано 90
монографій, одержано 1550 авторських
свідоцтв та патентів. Інститутом під-
готовлено 350 кандидатів та 65 докторів
наук. Розробки Інституту було широко
впроваджено в медицину, народне госпо-
дарство, оборонну промисловість. За свої
наукові досягнення, впровадження
результатів досліджень, підготовку нау-
кових кадрів Інститут удостоєний висо-
ких державних нагород і премій.
|
| id | oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-111 |
| institution | Ukrainian Chemistry Journal |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2026-07-23T01:01:04Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | ucjorgua/74/eb7372aa5e6adf72e8840ebb217d7e74.pdf |
| spelling | oai:ojs2.1444248.nisspano.web.hosting-test.net:article-1112026-07-22T08:23:42Z INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS Shermolovich, Yurii Vasilievа, Tatyana The article is devoted to the history and present of the Institute of Organic Chemistry of NAS of Ukraine. By Boris Paton's definition, the Institute of Organic Chemistry belongs to the memorial institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine. On May 23, 1939, the Presidium of the USSR Academy of Sciences, according to resolution of the Council of People's Commissars of the USSR (May 8, 1939) decided to set up the Institute of Organic Chemistry and Technology of the USSR Academy of Sciences and the Institute of Organic Chemistry of the Ukrainian Academy of Sciences. There were four scientific departments in the Institute, headed by academicians of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR: General Organic Synthesis - V.P. Jaworski, fuel - M.I. Kuznetsov, macromolecular compounds - I.K. Matsurevich, fibrous substances and dyes - V.G. Shaposhnikov at the time of its foundation. V. P. Jaworski, the academician of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, was the first Director of the Institute. Since the institute's existence, such outstanding scientists have worked in the institution as: Andrei Kiprianov (founder of the color theory of organic dyes, phenomenon of interaction of chromophores "Phenomenon AI Kiprianov", VM Zubarovsky, OI Tolmachov, Yu.L. Slominsky, OO Ishchenko, KD Sych, IK Ushenko, FA (development of preparative chemistry of thiazole, benzothiazole, benzimidazole and a number of heterocycles), E.O. Shilov (formation of p-complexes of molecules of unsaturated compounds with electrophilic reagents, substantiation of mechanisms of biochemical processes), OA Yasnikov (theory of radical transformations in reactions modeling nicotinamide coenzymes, open catalytic properties of cytochrome production technology for phospho-rylated starch), OV Kirsanov (reaction of amino compounds with phosphorus pentachloride and reaction of oxidative imination of compounds of trivalent phosphorus with dichloramines), A.F. Plate, IL Knunanciec, M.I. Kabachnik, L.M. Markovsky (Chemistry of Sulfur Organic Com-pounds) and VP Kuchar (Works on Chemistry of Phosphorus Organic Compounds), Yu. Gololobov (Chemistry of Organo-Organic Compounds), A.D. Sinitsa (Methods of Synthesis and Investigation of the Properties of Imino-Phosphonates), OI Kolodyazhny (Chemistry of Phosphorus Illides), L.M. Yagupolsky (Yagupolsky principle, Buchwald – Hartwig – Yagupolsky reaction), M.O. Lozynsky, S.V. Komisarenko (chemistry of physiologically active heterocyclic compounds), V.I. Kalchenko (molecular design, synthesis and study of supramolecular interactions of macrocyclic compounds - crowneters, calixarenes, thiacalixarenes and calixresorbins). The Institute's developments have great innovation potential today. The Institute's staff published 8,000 scientific articles, 90 monographs and obtained 1550 copyright certificates and patents. The Institute has trained 350 candidates and 65 doctors of science during its work. V.I.Vernadsky Institute of General and Inorganic Chemistry 2019-12-16 Article Article Organic chemistry Органическая xимия Органічна xімія application/pdf https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/111 10.33609/0041-6045.85.11.2019.117-127 Ukrainian Chemistry Journal; Vol. 85 No. 12 (2019): Ukrainian Chemistry Journal; 117-127 Украинский химический журнал; ##issue.vol## 85 ##issue.no## 12 (2019): Украинский химический журнал; 117-127 Український хімічний журнал; Том 85 № 12 (2019): Український хімічний журнал; 117-127 2708-129X 2708-1281 en https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/111/73 Copyright (c) 2019 Yurii Shermolovich, Tatyana Vasilievа https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 |
| spellingShingle | Shermolovich, Yurii Vasilievа, Tatyana INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS |
| title | INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS |
| title_full | INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS |
| title_fullStr | INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS |
| title_full_unstemmed | INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS |
| title_short | INSTITUTE OF ORGANIC CHEMISTRY OF NAS OF UKRAINE - 80 YEARS |
| title_sort | institute of organic chemistry of nas of ukraine - 80 years |
| url | https://ucj.org.ua/index.php/journal/article/view/111 |
| work_keys_str_mv | AT shermolovichyurii instituteoforganicchemistryofnasofukraine80years AT vasilievatatyana instituteoforganicchemistryofnasofukraine80years |