Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.

Objective – to generalize data on the phylogenetic formation and systematic position of the genus Rhamnus L. Material and methods. The study of the systematic position of the family Rhamnaceae and the genus Rhamnus was conducted by scientists on the basis of comparative morphology, anatomy, biochem...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Zhurzha, Yu.V.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2017
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/62
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860120957856776192
author	Zhurzha, Yu.V.
author_facet	Zhurzha, Yu.V.
author_sort	Zhurzha, Yu.V.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-11-11T08:14:37Z
description	Objective – to generalize data on the phylogenetic formation and systematic position of the genus Rhamnus L. Material and methods. The study of the systematic position of the family Rhamnaceae and the genus Rhamnus was conducted by scientists on the basis of comparative morphology, anatomy, biochemistry, embryology and molecular data. Results. Based on the analysis of paleobotanical data, the distribution of the genus Rhamnus in the previous geological epochs has been elucidated. The history of the study of taxonomy of the genus Rhamnus is considered. The chronology and dynamics of changes in the systematic position of the genus Rhamnus have been established throughout the history of his research. Detailed studies in this direction have been carried out since the second half of the XIX century and are continuing at the present time. The site of the genus Rhamnus is studied in modern phylogenetic systems. Synonymy of species names of representatives of the genus Rhamnus has been studied. Conclusion. Based on results of phylogenetic studies confirmed by genetic tests, it was found that the genus Rhamnus enters the tribe Rhamneae, the family Rhamnaceae, of the order of Rosales.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.2322473
first_indexed	2025-07-17T12:39:19Z
format	Article
fulltext	25ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2017, № 3 УДК 582.32/.998 Ю.В. ЖУРЖА Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України Україна, 20300 м. Умань, Черкаська обл., вул. Київська, 12а ФІЛОГЕНЕЗ ТА СИСТЕМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ РОДУ RHAMNUS L. Мета — узагальнити дані щодо філогенезу та систематичного положення роду Rhamnus L. Матеріал та методи. Проаналізовано літературні джерела щодо систематичного положення родини Rhamnaceae і роду Rhamnus, зокрема дані порівняльної морфології, анатомії, біохімії, ембріології та молекулярної біології. Результати. На підставі аналізу палеоботанічних даних з’ясовано поширення роду Rhamnus у попередні геологічні епохи. Розглянуто історію вивчення систематики роду Rhamnus. Установлено хронологію змін систематичного поло- ження роду Rhamnus. Детальні дослідження в цьому напрямі проводили, починаючи з другої половини XIX ст. Вив чено місце роду Rhamnus у сучасних філогенетичних системах, а також синонімію видових назв представників роду Rhamnus. Висновок. За результатами філогенетичних досліджень, підтвердженими генетичними тестами, встановлено, що рід Rhamnus належить до триби Rhamneae, родини Rhamnaceae, порядку Rosales. Ключові слова: Rhamnales, Rhamnaceae, Rhamnus, філогенез, систематика. © Ю.В. ЖУРЖА, 2017 Значне місце у рослинному світі посідають покритонасінні, які є основою для розвитку землеробства, кормовою базою для тварин- ництва. Дикорослі види квіткових використо- вують як джерело цінної лікарської і технічної сировини та в інших цілях. Вивчення еволюції квіткових рослин, їх різ- номаніття має важливе значення для вирішен- ня таких актуальних завдань, як охорона рос- линного покриву і генофонду флори, а також для розробки способів раціонального вико- ристання природних рослинних ресурсів [13]. Філогенез та систематику роду Rhamnus L. у літературі висвітлено фрагментарно. Велика кількість і морфологічна різноманітність ви- дів роду, широке географічне поширення та екологічна амплітуда, наявність численних викопних решток може дати цінні в ботаніко- географічному і загальноеволюційному ас- пекті результати. Мета роботи — узагальнити дані щодо фі- логенезу та систематичного положення ро ду Rhamnus. Матеріал та методи Дослідження проведено шляхом критичного аналізу літературних джерел щодо система- тичного положення родини Rhamnaceae і роду Rhamnus, зокрема даних порівняльної морфо- логії, анатомії, біохімії, ембріології та молеку- лярної біології. Результати та обговорення Рід Rhamnus об’єднує близько 150 видів [14], які є цінними лікарськими, вітамінними, ме- доносними, технічними рослинами, а також використовуються у зеленому будівництві. Ана- ліз історії розвитку видів роду Rhamnus дає змогу виявити потенційні можливості для ін- тродукції у нові, часто екстремальні умови. До кінця крейдового періоду та особливо в па- леогені відбувалася відносно швидка модерніза- ція родового складу квіткових. «Велике пересе- лення» квіткових в основних своїх ознаках за- кінчилося вже в крейдовий період, а під час третинного періоду поступово згасало. Хоча мі- грації продовжували відбуватися, іноді навіть у великих масштабах, вони вже не були провідни- ми чинниками в зміні рослиного покрову [17]. Протягом третинного періоду продовжува- ли виникати нові провінції, але до кінця міо- цену — початку пліоцену ботаніко-географіч- ні області переважно були ті самі: велика верх- ньокрейдова Бореальна область перетворила- ся на третинну Бореальну область, до складу якої входив рід Rhamnus [17]. 26 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2017, № 3 Ю.В. Журжа Перші викопні рештки покритонасінних, зокрема пилку і листків виявлено у відкла- деннях раннього крейдового періоду (близько 140 млн років тому) в низьких широтах із се- міаридним або сезонно аридним кліматом. Переважаючими елементами наземної рос- линності покритонасінні стали під час серед- нього і верхнього крейдового періоду [1]. У верхній крейдовий період значного поши- рення набула родина Rhamnaceae. За данними В.А. Красілова, це відбувалося 98–86 млн ро- ків тому [6], а за даними американських вче- них, — 94–96 млн років тому [33]. Поодиноко види роду Rhamnus траплялися з верхнього продуктивного інтервалу, який характеризу- вався залишками рослин еоценового, оліго- ценового і пізньоміоценового віку [9]. В оліго- цені кількість видів роду Rhamnus збільшилася [15], а в міоцені рід набув значного поширен- ня [4], про що свідчать відбитки листків [12]. Міоценова флора області Скелястих гір, розташованої на крайньому заході Північної Америки, представлена відкладеннями озера Флориссант на рівні понад 1500 м і характери- зує рослинність верхнього міоцену. Більшість знайдених у них родів рослин, зокрема Rham- nus, і досі поширені у Північній Америці [8]. У пліоценовий період флор Італії та південної Франції росли тотожні види, зокрема пред- ставники роду Rhamnus [4]. Латинська назва роду Rhamnus походить від давньогрецького слова «rhamnos» [6], що в пе- рекладі означає «кущ, який полюбляють дроз- ди» [2], або від кельтського слова «ram», що оз- начає «чагарник» [11]. Авторство роду Rhamnus закріплене за шведським природознавцем Кар- лом Ліннеєм: «назва грецького походження, «темне» походження яких в більшості випадків розкривається з великими труднощами та й бу- дучи розкритим, залишається сумнівним, проте зберігається» [10]. Rhamnous (грец: Ῥαμνοῦς), також Ramnous або Rhamnus, — це назва давньо- грецького міста в Аттиці, розташованого на уз- бережжі з видом на протоку Euboean [36]. Рід Rhamnus належить до родів рослин, зга- даних у давніх ботанічних працях. Перші згад- ки про види роду Rhamnus містяться у «До- слідженні про рослини» «батька ботаніки» дав ньогрецького вченого Теофраста (близько 370–287 до н. е.) [18]. Вид Rhamnus було опи- сано як Теофрастом, так і Діоскоридом [25, 26] під назвою «paμnos» (шип, колючка). Ко- лючий дрібний чагарник, поширений по бе- регах і на островах Егейського та Іонічного морів, імовірно, Rhamnus oieoldes L. Назву «Rhamnus» було введено як назву всього роду цих рослин. Один з перших європейських до- лінеєвських систематиків рослин голландець Додоенс описав під цією родовою назвою вже чотири види. З описів та малюнків, котрі від- творюють вигляд рослин, можна ідентифіку- вати види R. teriius (R. lycioides L.), R. solutivus (R. catartica L.), два інших види — R. primus і R. secundus не мають близької спорідненості ні з родом Rhamnus, ні з Rhamna ceae взагалі. Поряд з Rhamnus, Paliurus і Zizyphus Додоенс розташував опис і зображення ламкої крушини як самостійного роду Frangula [27]. Цей рід був прийнятий іншими відомими ботаніками до- ліннеєвского періоду (Matthioli, Haller, Bauhin). У 1583 р. Андреа Чезальпіно у своїй праці «De plantis libri XVI» розподілив рослинний світ на два відділи — дерева та чагарники, тра- ви і напівчагарники. В цій праці згадано про рід Rhamnus [23]. Як рід Rhamnus вперше згадується Турне- фором у праці “Elémens de botanique, ou Mé- thode pour connoître les Plantes” (1694). Автор розташував його поряд з Alaternus, який є ши- роко відомим вічнозеленим чагарником Се- ред земномор’я — R. аlaternus L. На підставі будови суцвіть, квіток і плодів ці роди було віднесено до XX класу, тоді як Frangula, Paliurus і Zizyphus — до XXI класу [39]. Значний внесок у розвиток систематики роду Rhamnus зробив К. Лінней. У працях “Ge- nera plantarum” (1764) він навів усі відомі опи- си ботанічних родів, доповнивши їх новими характеристиками щодо генеративних органів [32]. У праці “Species plantarum” (1753) [31] К. Лінней детально описав низку видів роду Rhamnus. Незважаючи на загальний вигляд рослин та будову плодів і всупереч принципу своєї класифікації (оскільки будова та кіль- 27ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2017, № 3 Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L. кість частин квітки рослин були різними), він об’єднав в один рід Rhamnus, Paliurus і Zizyphus. У 1759 р. англійський ботанік Міллер, всу- переч авторитету Ліннея, виділив роди Zі zy- phus, Palіurus і Frangula. Так само, як і Турне- фор, він включив у рід Frangula два види, які належали до роду Rhamnus, на підставі зов- нішньої схожості — F. latifolia Mill (= R. alpina L.) і F. americana Mill (= R. alnifolia L’Her.), не вивчивши будову їх квіток і плодів [34]. Творцем першої природної системи рослин вва жають А. Жюссье — французького ботаніка, який у 1789 р. опублікував працю “Genera planta- rum secundum ordines naturales disposita”. Він ви ді- лив родину під назвою “Rhamni” і рід Rhamnus [29]. Вперше чітко родину Rhamnaceae встановив Р. Браун, шотландський ботанік, морфолог і систематик рослин, першовідкривач «броу- нівського руху». У 1814 р. у праці “General re- marks on the Botany of Terra Australis” він не лише охарактеризував її, а і вказав відомі на той час роди, які вона об’єднувала, — Rhamnus, Frangula та Alaternus [22]. У 1825 р. Декандоль, швейцарський і фран- цузький ботанік, зробив першу спробу систе- матизувати види роду Rhamnus. Він розділив рід на чотири секції, три з яких відповідають родам Турнефора і мають певні характеристи- ки, а четверта — Antirhamnus об’єднує всі види, переважно американські, за винятком R. mic- ro phylla Humb. & Bonpl. ex Schultes та R. аl nl folia L’Her. Однак лише перші чотири види відпові- дають їй і представляють природну групу [5]. У своїй монографії, надрукованій у 1826 р., Адольф Теодор Броньяр, який є «батьком па- леоботаніки», не обґрунтований підрід Rham- nus розділив на дві секції: Alaterni з гронопо- дібним суцвіттям та Rhamni з пучкоподіб ним суцвіттям, а останню — ще на дві групи: ко- лючі та неколючі види [21]. Самостійність родів Rhamnus і Frangula під- тримували британський ботанік Джон Джозеф Беннетт (1840), на підставі вивчення будови на- сінної бруньки та німецький ботанік і зоолог Еміль Россмесслер (1846) на підставі порівняль- ного вивчення морфології та анатомії вегетатив- них органів у R. cathartica і R. fran gula [22, 35]. Один з найбільш відомих американських ботаніків XIX ст. — флорист Ейса Грей у 1852 р. переглянув відмінність американських видів роду Rhamnus від європейських і відніс їх до секції Eurhamnus [5]. Однак переконливі аргументи щодо само- стійності роду Frangula, не отримали визнан ня. Карл Кох, німецький ботанік-дендролог, у 1872 р. об’єднав «неколючі види» секції Fran- gula з декандолевською секцією Cervispina в нову секцію Espina Koch, незважаючи на бу- дову генеративних органів. Із секції Cervispina було включено лише «колючі види» [30]. Великим кроком вперед була обробка роду Rhamnus П’єром Едмоном Буасье, швейцар- ським ботаніком, який у 1872 р. увів у секції ознаки вегетативних органів та діагностував групи за морфологією насіння. Важливого значення для систематики роду Буасье нада- вав будові стовпчика, співвідношенню гіне- цея та андроцея в квітці [20]. Система роду Rhamnus задовольняла бота- ніків лише доти, доки обмежувалася європей- ськими і близькосхідними видами, а численні східноазійські та американські види залиша- лися по за увагою європейських систематиків і флористів. У 1896 р. Аугусто Вебербауер, німецький ботанік, натураліст, зробив обробку всієї ро- дини Rhamnaceae. Йому довелося мати справу приблизно із 70 видами, поширеними в Ста- рому і Новому Світі, вельми різноманітними, які не вкладались у рамки системи, розробле- ної для порівняно нечисленних і не дуже різ- номанітних видів Європи та Близького Сходу. Він розподілив рід на два підроди — Eurhamnus і Frangula. Перший підрід за будовою суцвіть розподілено на дві секції — Alaternus (= Alaterni Brongn.) з китицеподібним суцвіттями і Lepto- phyllius (= Rhamni Brongn.) з пучкоподібним суцвіттями, яка містила дві підсекції — Espinа, котра об’єднувала всі «неколючі види», та Cervispina, яка об’єднувала «колючі види». Система Вебербауера ґрунтувалася на резуль- татах дослідження Гемолля (К. Gemoll, 1902) і Герцога (Th. Herzog , 1903), які використали ана- томічну будову листків для цілей систематики 28 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2017, № 3 Ю.В. Журжа родини Rhamnaceae і зокрема роду Rhamnus. Дані щодо анатомії листків підтвердили наяв- ність відмінності між Eurhamnus і Frangula [5]. Однією з перших філогенетичних систем була система Августа Вільгельма Ейхлера, яка послужила основою, на якій його учень Адольф Енглер, німецький ботанік, створив філогенетичну систему, описану в книзі “Syl- labus der Pflanzenfamilien” (1887–1930). У цій праці наведено опис порядку Rhamnales, ро- дини Rhamnaceae та роду Rhamnus [28]. У 1928 р. Геппелер здійснив обробку роду Rham nus на основі хімічної ознаки [5]. Проте Геппелер, як і Вебербауер, не взяв до уваги до- сягнення в систематиці роду Rhamnus Буасье та особливо Шнайдера і навів факти, які не відпо- відають дійсності. Так, на підставі наявності у R. microphylla шипів її виділено в особ ливий мо- нотипний «ряд» у підроді Frangula, хоча шипів у цього виду немає і вони ніким не вказувалися. Камілло Карл Шнайдер, австрійський бота- нік, садівник та ландшафтний архітектор, ува- жав, що для створення природної системи по- трібно ґрунтовно вивчити всі види роду Rham- nus. Він ретельно проаналізував у всіх видів будову квітки, суцвіття, жилкування листків, морфологію насіння. Однак він не уникнув по- милок, зокрема, не врахував відмінностей у бу- дові квітки та плоду зовнішньо схожих видів. У системі М.А. Буша родина Rhamnaceae об’єднує 50 родів та 500 видів — дерев і чагар- ників, рідко трав’янистих рослин, іноді ліан. Листки цільнокраї з прилистками. Актино- морфні двостатеві квітки, 4-5-членні. Віноч- ки маленькі або їх немає. Зав’язь верхня або нижня, 2-3-гніздна, рідко — 1-гніздна. Плід — коробочка, кістянка або сім’янка [3]. За даними А.Л.Тахтаджяна, до порядку Cela- strales близький порядок Rhamnales, який об’єд- нує дерева та чагарники, часто ліани. Листки почергові або рідше супротивні, прості або складні, зазвичай з прилистками. Членики су- дин на відміну від Celastrales виключно з про- стою перфорацією. Квітки зазвичай дрібні, дво- статеві або рідше одностатеві, 4-5-членні, акти- номорфні. Оцвітина зазвичай подвійна, рідше квітки безпелюсткові, тичинок 4-5. Нектарний диск зазвичай розвинений, інтра с тамінальний. Пилкові зерна зазвичай 3-бо роздо-порові. Гіне- цій синкарпний. Родина Rhamnaceae походить від типу Celastraceae, у якого мікропіле (пилков- хід) формувалося обома інтегументами (оточує центральну частину сім’ябруньки), а у Rham- na ceae — внут рішнім [20]. Як Rhamnales, так і Celastrales, імо вірно, мали спільне походження від дип лостемонних прадавніх рослин. За сис- темою А.Л. Тахтаджяна рід Rhamnus належить до родини Rhamnaceae порядку Rhamnales над- порядку Rhamnanae підкласу Rosidae класу Mag- noliopsida відділу Magnoliophyta [37]. Порядок Rhamnales розташований так близь- ко до Celastrales, що деякі автори (Гьондерсон, 1950 і Кронквіст, 1957) не виділяють родину Rham naceae та Vitaceae з порядку Celastrales. Про- те тичинки у Rhamnales супротивні пелюсткам, а не чергуються з ними, як у Celastrales [17]. Торн, а слідом за ним і Пахльген, включа- ють Rhamnales у Malviflorae поряд з Urticales. Кронквіст (1981) продовжує зближати Rham- nales із Celastrales [16, 24]. Для подолання недоліків попередніх сис- тем класифікації покритонасінних (Кронквіс- та (1981), Торна (1992 і 2001), Тахтаджяна (1997)) три міжнародних групи ботаніків-сис тематиків працювали над розробкою консенсусної систе- ми класифікації квіткових (покритонасінних) рослин — Angiosperm Phy logeny Group (APG, гру па філогенії покритонасінних), побудова- ної насамперед на даних молекулярного ана- лізу ДНК. Згідно з APG III класифікацією рід Rhamnus L. віднесено до триби Rhamneae, ро- дини Rham naceae, порядку Rosales [19]. За The Plant List 474 види родини Rhamna- ceae належать до 53 родів, з них прийнято 113 ви- дів, 75 видів наведено як синоніми, неоціне- них 286 видів [38]. Висновки Погляди на родинні зв’язки роду Rhamnus змі- нювалися протягом тривалого періоду його вивчення і лише в кінці ХХ ст. на основі ре- зультатів генетичних досліджень вони набули узагальненого характеру. Дослідження систе- матичного положення родини Rhamnaceae та 29ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2017, № 3 Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L. роду Rhamnus проведено за даними порівняль- ної морфології, анатомії, біохімії, ембріології та молекулярної біології. Згідно із системою APG III (2009) рід Rhamnus належить до триби Rhamneae, родини Rhamnaceae, порядку Rosales. 1. Ботаника. Эволюция и систематика. Учебник для вузов: в 4 т. / [П. Зитте, Є.В. Вайлер, Й.В. Каде- райт, А. Брезински, К. Кернер; на основе учебника Є. Страсбургера и др., пер. с нем. Е.Б. Поспело- вой, К.Л. Тарасова, Н.В. Хмелевской] — М.: Ака- демия, 2007. — 576 с. 2. Бутило М.Д. Лікарські рослини Лісостепу Украї- ни, їх раціональне використання і збереження / М.Д. Бутило, С.І. Дениско, І.Л. Дениско. — Умань: Уманське ВПП, 2008. — 688 с. 3. Буш Н.А. Систематика высших растений / Н.А. Буш. — М.: ГУПИМП, 1959. — 523 с. 4. Вульф Е.В. Историческая география растений. Ис- тория флор земного шара / Е.В. Вульф. — М.; Л.: Изд-во. АН СССР, 1944. — 532 с. 5. Грубов В.И. Монографический обзор рода Rham- nus L. s.l. / В.И. Грубов // Тр. БИН АН СССР, сер. I. — Л., 1949. — Т. 8. — С. 241—423. 6. Журба О.В. Лекарственные, ядовитые и вредные растения / О.В. Журба, М.Я. Дмитриев. — М.: Ко- лосС, 2008. — 512 с. 7. Красилов В.А. Происхождение и ранняя эволюция цветковых растений / В.А. Красилов. — М.: Нау- ка, 1989. — 264 с. 8. Криштофович А.Н. Курс палеоботаники / А.Н. Криш- тофович. — 2-е доп. изд. — М., Л., Грозный, Ново- сибирск: Гос. НТГГН Изд., 1934. — 392 с. 9. Криштофович А.Н. Палеоботаника. / А.Н. Криш- тофович. — 4-е испр. и доп. изд. — Л.: Гос. науч.- тех. изд-во нефтяной и горно-топливной лит-ры. Ле нинград. отд-ние, 1957. — 624 с. 10. Линней Карл. Философия ботаники / Карл Лин- ней. — М.: Наука, 1986. — 454 с. 11. Нейштадт М.И. Определитель растений средней полосы европейской части СССР / М.И. Ней- штадт. — М.: Гос. учеб.-пед. изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1963. — 640 с. 12. Павлюткин Б.И. Геология и флора нижнего миоце- но юга Приморья / Б.И. Павлюткин, И.Ю. Чек- рыжов, Т.И. Петренко. — Владивосток: Дальнаука, 2012. — 194 с. 13. Положий А.В. Систематика цветковых растений: Учебник для биологических факультетов вузов / А.В. Положий. — Томск: Томский гос. ун-т, 2001. — 320 с. 14. Рубцов Л.И. Деревья и кустарники / Л.И. Рубцов. — К.: Наук. думка, 1974. — 578 с. 15. Сиситематика на висшите растения / Спасимир Тонков, Елисавета Божилова, Йорданка Коева, Доля Павлова. — Българска: Пенсофт, 2005. — 272 с. 16. Тахтаджян А.Л. Система магнолиофитов / А.Л. Тах- таджян. — Л.: Наука, 1987. — 439 с. 17. Тахтаджян А.Л. Происхождение и расселение цвет- ковых растений / А.Л. Тахтаджян. — М.: Стройиздат, 1991. — 416 с. 18. Феофраст. Исследование о растениях / Пер. с древнегреческого и примечание М.Е. Сергеенко. Ред. И.И. Толстого и Б.К. Шишкина. — М.: Изд-во АН СССР, 1951. — 606 с. 19. Angiosperm Phylogeny Group (APG). Anupdate of the Angiosperm Phylogeny Group classification forthe- orders and families of flowering plants: APG III // Bo- tanical Journal of the Linnean Society. — 2009. — Vol. 161, N 2. — P. 105–121. 20. Boissier Edmond. Flora orientalis. Vol. Secundum / Edmond Boissier. — Lugduni / Apud H. Georg, Bib- liopolam, 1872. — 1159 p. 21. Brongniart Adolphe. Memoiresur la famille des Rham- nees / Adolphe Theodore Brongniart. — Paris: Im- primeur de la Faculte de Medecine, rue des Macons –Sor- bonne, 1826. — 98 p. 22. Brown Robert. General remarks on the Botany of Terra Australis / Robert Brown, John Joseph Bennett. — London, 1814. — 638 p. 23. Cesalpino Andrea. De plantis Libri XVI / Andrea Ce- salpino. — Florentiae: Apud Georgium Marescottum, 1583. — 682 p. 24. Cronquist A. An integrated system of classification of flowering plants / A. Cronquist — N. Y.: Columbia University Press, 1981. — 1262 p. 25. Dioscorides Pedacio Ana. Acerca de La Materia me- dicinal y de los venenos mortiferos / Pedacio Diosco- rides Ana. Andres Laguna de Segovia. — En cafa de Iuan Latio. Anno, M. D. L. V. Cum Gratia & Priuile- gio Imperiali, 1555. — 646 p. 26. Dioscorodes Pedanius. Of Medical Substances / Pedani- us Dioscorodes. 500–699 AD. — 170 p. 27. Dodonaeus Rembertus. Herbarius / Rembertus Dodo- naeus. — Tot Layden. Inde Plantijnfche Drickerije van Fracoys van Revelingen, 1618. — 1598 p. 28. Engler Adolf. Syllabus der Pflazenfamilien / Adolf Eng ler. — Berlin: Verlag von Gebruder Borntraeger, 1903. — 233 p. 29. Jussieu Antoine Laurent. Genera plantarum / Antoine Laurent de Jussieu. — Paris: Apud Viduam Herissant, Typographum, 1789. — P. 376–380. 30. Koch Karl. Dendrologie / Karl Koch. — Numberg: Er- langen. Verlag von Ferdinand Enke, 1872. — 1100 p. 31. Linnaei Caroli. Species Plantarum / Caroli Linnaei. — Stockholm, 1753. — P. 572 32. Linnaei Caroli. Genera Plantarum / Caroli Linnaei. — Stockholm, 1764. — P. 657 33. Michael Gillings. Plant Microbiology / Michael Gill- ings and Andrew Holmes. — London and New York: Department of Biological Sciences, Macquarie Uni- versity, Sydney, NSW 2109, Australia, 2004. — p. 301. 34. Miller Philip. The Gardeners Dictionary: Containing the Best and Newest Methods of Cultivating and Im- 30 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2017, № 3 Ю.В. Журжа proving the Kitchen, Fruit, Flower Garden, and Nurs- ery; as Also for Performing the Practical Parts of Agri- culture / Philip Miller. — London, 1768. — 1367 p. 35. Rossmässler Emil Adolf. Der Wald: Den Freunden und Pflegern des Waldes geschildert / Emil Adolf Ross- mässler. — Leipzig: C. F. Winter, 1863. — 628 p. 36. Stillwell, Richard, ed. Princeton Encyclopedia of Clas- sical Sites, 1976: “Rhamnous, Attica Greece” 37. Takhtajan A. Flowering Plants / A. Takhtajan. — Second ed. — Berlin: Springer Verlag, 2009. — 871 p. 38. The Plant List (2012) [Електронный ресурс] — Режим доступа к каталогу: http://www.theplantlist. org/1.1/browse/A/Rhamnaceae/Rhamnus 39. Tournefort Joseph Pitton. Elémens de botanique, ou Méthode pour connoître les Plantes. / Joseph Pitton de Tournefort. — Paris, 1694. — T. 1. — P. 466. Рекомендував П.Є. Булах Надійшла 20.05.2017 REFERENCES 1. Zytte, P., Vajler, Je.V., Kaderajt, J.V., Brezynsky, A. and Kerner, K. (2007), Botanika. Evoljucija i systematika. Uchebnyk dlja vuzov: v 4 t. [Botany. Evolution and taxonomy. Textbook for high schools: in 4 volumes]. Moscow: Akademija, 576 p. 2. Butylo, M.D., Denysko, S.I. and Denysko, I.L. (2008), Likarski roslyny Lisostepu Ukrainy, ih racionalne vykorystannja i zberezhennja [Medicinal plants in the forest-steppe of Ukraine, their rational use and con- servation]. Uman: Umanske VPP, 688 p. 3. Bush, N.A. (1959), Systematika vysshyh rastenij [Sys- tematics of higher plants]. Moscow GUPYMP, 523 p. 4. Vulf, E.V. (1944), Istoricheskaja geografija rastenij. Isto- rija flor zemnogo shara [Historical geography of plants. History of the flora of the globe]. Moscow, Le nin grad: Yzd. Akademiy Nauk SSSR, 532 p. 5. Grubov, V.Y. (1949), Monograficheskij obzor roda Rhamnus L. s.l. [A monographic survey of the genus Rhamnus L. s.l. Proceedings of the Botanical Institute of the USSR Academy of Sciences]. Leningrad, vol. 8, pp. 241—423. 6. Zhurba, O.V. and Dmytryev, M.Ja. (2008), Lekarstven- nye, jadovitye i vrednye rastenija [Medicinal, poison- ous and harmful plants]. Moscow: KolosS, 512 p. 7. Krasilov, V.A. (1989), Proishozhdenie i rannjaja evo- ljucija cvetkovyh rastenij [The origin and early evolu- tion of flowering plants]. Moscow: Nauka, 264 p. 8. Krishtofovich, A.N. (1934), Kurs paleobotaniki. 2-e dopolnenoe izdanie [Paleobotanists course. 2nd Re- vised ed.]. Moscow, Leningrad, Groznyj, Novosibirsk: Gos. NTGGN Yzd., 392 p. 9. Krishtofovich, A.N. (1957), Paleobotanika. 4-e isprav- lennoe i dopolnennoe izdonie [Paleobotany. 4th re- vised and revised edition]. Leningrad: Gosudarstven- noe nauchno-tehnicheskoe izdatelstvo neftjanoj i gor- no-toplivnoj literatury lenigradskoe otdelenie, 624 p. 10. Linnej, Karl (1986), Filosofija botaniki [Philosophy of Botany]. Moscow: Nauka, 454 p. 11. Nejshtadt, M.Y. (1963), Opredelitel rastenij srednej polosy evropejskoj chasti SSSR [The determinant of plants of the middle belt of the European part of the USSR]. Moscow: Gosudarstennoe uchebno-pedagogi- cheskoe izdatelstvo ministerstva prosveshhenija RSFSR, 640 p. 12. Pavljutkin, B.Y., Chekryzhov, Y.Ju. and Petrenko, T.Y. (2012), Geologija i flora nizhnego mioceno juga Pri- morja [Geology and flora of the Lower Miocene of the south of Primorye]. Vladivostok: Dalnauka, 194 p. 13. Polozhij, A.V. (2001), Sistematika cvetkovyh rastenij: Uchebnik dlja biologicheskih fakultetov vuzov [Sys- tematics of Flowering Plants: A Textbook for Biologi- cal Departments of Universities]. Tomsk: Tomskij gos- udarstvennyj universitet, 320 p. 14. Rubcov, L.Y. (1974), Derevja i kustarniky [Trees and Shrubs]. Kyiv: Naukova dumka, 578 p. 15. Tonkov Spasymyr, Bozhylova Elysaveta, Koeva Jordan- ka and Pavlova Dolja (2005), Sisytematika na vysshyte rastenyja [Systematics of higher plants]. Bugarska: Pensoft, 272 p. 16. Tahtadzhjan, A.L. (1987), Sistema magnoliofitov [Mag- noliofite system]. Leningrad: Nauka, 439 p. 17. Tahtadzhjan, A.L. (1991), Proishozhdenie i rasselenie cvetkovyh rastenij [The origin and dispersal of flower- ing plants]. Moscow: Strojyzdat, 416 p. 18. Feofrast (1951), Issledovanie o rastenijah [Study of plants / Translation from Ancient Greek, a note by Sergeenko M.E. Edition by Tolstoy I.I. and Shishkin B.K.]. Moscow: izdatelstvo Akademyy nauk SSSR, 606 p. 19. Angiosperm Phylogeny Group (APG). (2009). Anup- date of the Angiosperm Phylogeny Group classifica- tion for the orders and families of flowering plants: APG III. Botanical Journal of the Linnean Society, vol. 161, N 2, pp. 105–121. 20. Boissier Edmond (1872), Flora orientalis. Lugduni, Bibliopolam, vol. Secundum. 1159 p. 21. Brongniart Adolphe (1826), Memoiresur la famille des Rhamnees [Memoirs of the Rhamnees family]. Paris, Imprimeur de la Faculte de Medecine, rue des Macons, Sorbonne, 98 p. 22. Brown Robert, Bennett John Joseph (1814), General re- marks on the Botany of Terra Australis. London, 638 p. 23. Cesalpino Andrea (1583). De plantis Libri XVI [Of the 16 plants Books]. Florentiae, Apud Georgium Mares- cottum, 682 p. 24. Cronquist A. (1981), An integrated system of classifica- tion of flowering plants. N. Y., Columbia University Press, 1262 p. 25. Dioscorides Pedacio Ana (1555), Acerca de La Materia medicinal y de los venenos mortiferos [Acerca de La Materia medicinal y de los venenos mortiferos]. En cafa de Iuan Latio, Anno, M. D. L. V. Cum Gratia & Priuilegio Imperiali, 646 p. 31ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2017, № 3 Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L. 26. Dioscorodes Pedanius (500-699 AD). Of Medical Sub- stances, 170 p. 27. Dodonaeus Rembertus (1618), Herbarius. Tot Layden. Inde Plantijnfche Drickerije van Fracoys van Revelin- gen, 1598 p. 28. Engler Adolf (1903), Syllabus der Pflanzenfamilien [Syllabus of plant families]. Berlin, Verlag von Geb- ruder Borntraeger, 233 p. 29. Jussieu Antoine Laurent (1789), Genera plantarum [Plant genera]. Paris, Apud Viduam Herissant, Typo- graphum, pp. 376—380. 30. Koch Karl (1872), Dendrologie. Numberg, Erlangen, Verlag von Ferdinand Enke, 1100 p. 31. Linnaei Caroli (1753), Species Plantarum [Species Plant] Stockholm, p. 572. 32. Linnaei Caroli (1764), Genera Plantarum [Plant gen- era] Stockholm, p. 657. 33. Michael Gillings and Holmes Andrew (2004), Plant Microbiology. London and New York, Department of Biological Sciences, Macquarie University, Sydney, NSW 2109, Australia, p. 301. 34. Miller Philip (1768), The Gardeners Dictionary: Con- taining the Best and Newest Methods of Cultivating and Improving the Kitchen, Fruit, Flower Garden, and Nursery; as Also for Performing the Practical Parts of Agriculture. London, 1367 p. 35. Rossmässler Emil Adolf (1863), Der Wald: Den Freun- den und Pflegern des Waldes geschildert [The forest: The friends and carers of the forest]. Leipzig, C.F. Winter, 628 p. 36. Stillwell, Richard (1976), Princeton Encyclopedia of Classical Sites, “Rhamnous, Attica Greece” 37. Takhtajan A. (2009), Flowering Plants. Second Edi- tion. Berlin, Springer Verlag, 871 p. 38. http://www.theplantlist.org/1.1/browse/A/Rham- naceae/Rhamnus 39. Tournefort Joseph Pitton (1694), Elémens de botani- que, ou Méthode pour connoître les Plantes [Ele- ments of Botany, or Method for Knowing Plants]. Paris, p. 466. Recommended by P.E. Bulakh Received 20.05.2017 Ю.В. Журжа Национальный дендрологический парк «Софиевка» НАН Украины, Украина, г. Умань ФИЛОГЕНЕЗ И СИСТЕМАТИЧЕСКОЕ ПОЛОЖЕНИЕ РОДА RHAMNUS L. Цель работы — обобщить данные относительно фило- генеза и систематического положения рода Rhamnus L. Материал и методы. Проанализированы литератур- ные источники относительно систематического поло- жения семейства Rhamnaceae и рода Rhamnus, в част- ности данные сравнительной морфологии, анатомии, биохимии, эмбриологии и молекулярной биологии. Результаты. На основании анализа палеоботаниче- ских данных выяснено распространение рода Rham- nus в предыдущие геологические эпохи. Рассмотрена история изучения систематики рода Rhamnus. Уста- новлена хронология изменений систематического положения рода Rhamnus. Детальные исследования в этом направлении проводили, начиная со второй по- ловины XIX в. Изучено место рода Rhamnus в совре- менных филогенетических системах, а также синони- мия видовых названий представителей рода Rhamnus. Вывод. По результатам филогенетических исследо- ваний, подтвержденным генетическими тестами, уста- новлено, что род Rhamnus относится к трибе Rhamneae, семейству Rhamnaceae, порядку Rosales. Ключевые слова: Rhamnales, Rhamnaceae, Rhamnus, фи- логенез, систематика. Yu.V. Zhurzha National Dendrological Park Sofiyivka, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Uman PHYLOGENESIS AND SYSTEMATIC POSITION OF THE GENUS RHAMNUS L. Objective — to generalize data on the phylogenetic forma- tion and systematic position of the genus Rhamnus L. Material and methods. The study of the systematic po- sition of the family Rhamnaceae and the genus Rhamnus was conducted by scientists on the basis of comparative morphology, anatomy, biochemistry, embryology and mo- lecular data. Results. Based on the analysis of paleobotanical data, the distribution of the genus Rhamnus in the previous geo- logical epochs has been elucidated. The history of the study of taxonomy of the genus Rhamnus is considered. The chronology and dynamics of changes in the system- atic position of the genus Rhamnus have been established throughout the history of his research. Detailed studies in this direction have been carried out since the second half of the XIX century and are continuing at the present time. The site of the genus Rhamnus is studied in modern phyl- ogenetic systems. Synonymy of species names of repre- sentatives of the genus Rhamnus has been studied. Conclusion. Based on results of phylogenetic studies confirmed by genetic tests, it was found that the genus Rhamnus enters the tribe Rhamneae, the family Rham- naceae, of the order of Rosales. Key words: Rhamnales, Rhamnaceae, Rhamnus, phylo ge- ny, systematics.
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-62
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:39:19Z
publishDate	2017
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/ef/0b270daa45357d12ef75696a5bcb98ef.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-622019-11-11T08:14:37Z Phylogenesis and systematic position of the genus Rhamnus L. Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L. Zhurzha, Yu.V. Objective – to generalize data on the phylogenetic formation and systematic position of the genus Rhamnus L. Material and methods. The study of the systematic position of the family Rhamnaceae and the genus Rhamnus was conducted by scientists on the basis of comparative morphology, anatomy, biochemistry, embryology and molecular data. Results. Based on the analysis of paleobotanical data, the distribution of the genus Rhamnus in the previous geological epochs has been elucidated. The history of the study of taxonomy of the genus Rhamnus is considered. The chronology and dynamics of changes in the systematic position of the genus Rhamnus have been established throughout the history of his research. Detailed studies in this direction have been carried out since the second half of the XIX century and are continuing at the present time. The site of the genus Rhamnus is studied in modern phylogenetic systems. Synonymy of species names of representatives of the genus Rhamnus has been studied. Conclusion. Based on results of phylogenetic studies confirmed by genetic tests, it was found that the genus Rhamnus enters the tribe Rhamneae, the family Rhamnaceae, of the order of Rosales. Мета – узагальнити дані щодо філогенезу та систематичного положення роду Rhamnus L. Матеріал та методи. Проаналізовано літературні джерела щодо систематичного положення родини Rhamnaceae і роду Rhamnus, зокрема дані порівняльної морфології, анатомії, біохімії, ембріології та молекулярної біології. Результати. На підставі аналізу палеоботанічних даних з’ясовано поширення роду Rhamnus у попередні геологічні епохи. Розглянуто історію вивчення систематики роду Rhamnus. Установлено хронологію змін систематичного положення роду Rhamnus. Детальні дослідження в цьому напрямі проводили, починаючи з другої половини XIX ст. Вивчено місце роду Rhamnus у сучасних філогенетичних системах, а також синонімію видових назв представників роду Rhamnus. Висновок. За результатами філогенетичних досліджень, підтвердженими генетичними тестами, встановлено, що рід Rhamnus належить до триби Rhamneae, родини Rhamnaceae, порядку Rosales. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2017-08-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/62 10.5281/zenodo.2322473 Plant Introduction; Vol 75 (2017); 25-31 Інтродукція Рослин; Том 75 (2017); 25-31 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377692 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/62/56 Copyright (c) 2018 The Author(s) http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Zhurzha, Yu.V. Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.
title	Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.
title_alt	Phylogenesis and systematic position of the genus Rhamnus L.
title_full	Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.
title_fullStr	Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.
title_full_unstemmed	Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.
title_short	Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.
title_sort	філогенез та систематичне положення роду rhamnus l.
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/62
work_keys_str_mv	AT zhurzhayuv phylogenesisandsystematicpositionofthegenusrhamnusl AT zhurzhayuv fílogeneztasistematičnepoložennârodurhamnusl

Філогенез та систематичне положення роду Rhamnus L.

Репозитарії

Схожі ресурси