Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи

Introduction history of many fruit plants is connected with monastery gardens, created in XI century. From monasteries horticulture is spreading on prince and town gardens. From second half of XIX century horticulture is acquiring industrial character, nontraditional cultivars introduced. Great sign...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Klymenko, S.V.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2008
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/729
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860123679600410624
author	Klymenko, S.V.
author_facet	Klymenko, S.V.
author_sort	Klymenko, S.V.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-12-22T14:14:48Z
description	Introduction history of many fruit plants is connected with monastery gardens, created in XI century. From monasteries horticulture is spreading on prince and town gardens. From second half of XIX century horticulture is acquiring industrial character, nontraditional cultivars introduced. Great significance in formation of home horticulture had works of outstanding scientists L.P. Simirenko and N.F. Kaschenko. Rich genetic pool of nontraditional fruit plants has been accumulated in the botanical gardens, institutes of horticulture and dendroparks of Ukraine. The role of varieties as the lasting part of introduction and selection and peculiarities of the adaptive fruit growing are described and also the achievements within selection of nontraditional fruit plants in Ukraine. Perspective sorts of these species have been incorporated in the State Register of Plants Varieties of Ukraine.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.2561120
first_indexed	2025-07-17T12:45:14Z
format	Article
fulltext	45ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 Історія світового садівництва пов'язана з одомашненням дикорослих плодових і ягід! них рослин. Природною базою розвитку садівництва на сучасній території України були ліси, де росли дикі яблуні, груші, че! решні та інші плодові рослини [23]. Археологічні розкопки свідчать, що ще у першому тисячолітті до нашої ери в районі Путівля існували племена скіфів, які зай! малися садівництвом. На початку нашої ери в Криму починають вирощувати інжир, маслину, персик, горіх грецький, мигдаль. У V ст. н. е. ці райони відвідав славнозвісний грецький історик Геродот. Літописи повідомляють, що одним з пер! ших осередків вітчизняного садівництва був Київ. Прийняття християнства, приїзд до Києва грецьких вчених і монахів сприяли підвищенню культури землеробства, в тому числі і садівництва. Сади і виноградники закладали пере! важно при монастирях, які в ті часи во! лоділи великими земельними угіддями. З ХІ ст. починається організація фрук! тових садів, зазвичай, на території монас! тирів. Такі сади виникають при Києво!Пе! черському, Видубицькому, Кирилівському монастирях. Своїми садами також слави! лися Лаврські пустині — Голосієво і Ки! таєво. В грамоті, виданій Межигірському мона! стирю 1 вересня 1457 р., яка збереглася до наших часів, згадується про "сади і вино! градники Вишгорода". Поряд з місцевими плодовими рослинами в Києві культивува! ли також і південні рослини: абрикос, горіх, мигдаль [27]. Київський митрополит Петро Могила в 1631 р. побудував житло для мо! нахів і посадив сади. У грамоті, яку він ви! дав того ж року для заснування школи при Київській Лаврі, зазначено, що на території Лаври було два сади [9]. Історичні докумен! ти свідчать про значний розвиток садів! ництва і виноградарства в Києві та його око! лицях. Це було місто!сад. Не тільки монас! тирі та церкви мали сади й виноградники, вони були у кожній садибі. Вже тоді кияни не лише вирощували завезені сорти, а самі займалися виведенням нових сортів плодо! вих культур [24]. Сірійський церковний діяч, письменник і мандрівник П. Халеб! ський у книзі "Из путешествий Антиохий! ского патриарха в Россию в 1653 г.", згадую! чи про Київ і його сади, писав, що до Пе! УДК 634.1/7:[581.522.4+581.95]:631.527(477) С.В. КЛИМЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ІНТРОДУКЦІЯ І СЕЛЕКЦІЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ПЛОДОВИХ РОСЛИН В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ, РЕАЛІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ Розглянуто історію становлення і розвитку садівництва в Україні. Інтродукція багатьох плодових рослин, починаючи з XІ ст., пов'язана з монастирськими садами, звідки вони потрапляли до князівських та міських садів. Розвиток промислового садівництва розпочався у другій половині ХІХ ст. Висвітлено роль Л.П. Симиренка, М.Ф. Кащенка та інших видатних учених в інтродукції і збагаченні видового складу плодових рослин, зокрема нетрадиційних. У ботанічних садах, інститутах садівництва та дендропарках зібрано багаті генофонди нетрадиційних плодових рослин, які використовують у селекційній роботі. Перспективні сорти цих рослин занесено до Державного реєстру сортів рослин України. © С.В. КЛИМЕНКО, 2008 ТТееооррiiяя ii ппррааккттииччннii³ аассппееккттии iiннттррооддууккццiiїї ррооссллиинн 46 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 СС..ВВ.. ККллииммееннккоо черського монастиря мандрівники їхали незліченими садами, в яких росли мигдаль! ні дерева та шовковиці і виноград, в кожно! му саду був свій будинок, а кількість бу! динків сягала 4—5 тис. На десерт подавали королівські вишні солодкі і кислі, ізюм, ви! ноград, аґрус [9]. П. Халебський також заз! начає, що місцеве населення постійним під! саджуванням і обрізуванням кущів створює чудові живоплоти у своїх садах. Місцевий митрополит розводив шовкопрядів і одер! жував гарний шовк. Але найпоширенішим деревом був волоський горіх. Винограду тут було вдосталь, і з нього робили густе черво! не вино, яке розсилали в усі церкви коза! цької країни. З Києва плодові рослини були перенесені до Москви Юрієм Долгоруким. Від'їжджаю! чи до Москви, він запросив із собою досвід! чених спеціалістів з різних галузей, у тому числі і садівників. Вони заклали сади в Суз! далі та Володимирі. Протягом багатьох століть садівництво розвивалося і з різних причин занепадало. Незважаючи на періодичне знищення, сади і виноградники постійно відновлювали. Сприяла цьому й та обставина, що Київ пос! тачав червоне виноградне вино як необхід! ний атрибут релігійних обрядів для всіх православних церков України. Тут уперше виникло виробництво з фруктів сухого ви! на, яке потім стали називати "Київським" [36]. У 1706 і 1709 роках під час перебування у Києві Петро І заснував так званий Регуляр! ний сад і виноградники. Цей сад був розта! шований на місці нинішньої Центральної лі! карні. Вулицю, яка вела до нього, тривалий час називали Виноградною (тепер це вули! ця О.О. Богомольця), але зберігся провулок Виноградний. Велику роботу з інтродукції плодових рослин було розгорнуто у Царському саду. В 1750 р. над дніпровським крутосхилом по! чалося спорудження Царського палацу, відомого під назвою "Маріїнський". Сад, що отримав назву Царського, мав доповнювати велич палацу і бути місцем відпочинку для членів царської сім'ї під час їхнього приїзду до Києва. Лише наприкінці ХІХ ст., коли він став підпорядковуватися міській думі і от! римав назву "Міський", його відкрили для широкої публіки. Нині це Центральний парк культури і відпочинку. У Царському саду було зібрано великі колекції деревних, чагарникових і тра! в'янистих рослин. Значне місце було відве! дене плодовим рослинам — волоському горіху, шовковиці, персикам, абрикосам, винограду. У 1763 р. тут вирощували 2 тис. плодових дерев і 24 345 виноградних кущів. Значна площа була відведена під місцеві плодові сорти, які розводили у монастирях. Згідно з описом дерев, що зростали у Царському саду, від 1 червня 1835 р. [24]: "яблунь різних сортів — 223, груш — 221, слив різних — 26, морелей — 5, шпанських вишень — 50, волоських горіхів — 414, ки! зилів — 19, винограду — 290" [24]. Нагромаджений багатовіковий досвід і практичні знання із садівництва вперше бу! ли ґрунтовно висвітлені в 1826 р. у праці садівника Києво!Печерської лаври І.Р. Мар! тоса. В ній описані способи та правила зак! ладання садів, вирощування плодових ди! чок, окулірування та вирощування сад! жанців і засоби боротьби із шкідниками [32]. У 1812 р. було засновано Нікітський бо! танічний сад, саме звідси почалося широке промислове культивування персика і ба! гатьох видів плодових рослин у Криму та інших регіонах [4]. Багато плодових рослин в Україні є інтро! дукованими, і в цьому велика заслуга бота! нічних садів. Інтродукція і впровадження но! вих видів рослин, а плодових — особливо, від виявлення потенційно цінних об'єктів до пе! ретворення їх на культурні є для дослідника завданням, вирішення якого потребує спе! ціальних досліджень, які не можуть бути проведені у господарствах, що культивують нові види у промислових масштабах. Особ! ливе значення це має при розширенні куль! 47ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 ІІннттррооддууккццііяя іі ссееллееккццііяя ннееттррааддииццііййнниихх ппллооддооввиихх ррооссллиинн вв УУккррааїїнніі:: ііссттооррііяя,, ррееааллііїї,, ппееррссппееккттииввии турного ареалу рослин, введення в культуру видів у північних регіонах. Масова інтродукція багатьох цінних ви! дів плодових, декоративних, лікарських рослин часто розпочинається саме з бо! танічних садів. Традиції планомірної інтродукційної роботи в Україні беруть свій початок з ХІХ ст., коли було створено Нікітський бо! танічний сад, ботанічний сад при Київ! ському університеті Св. Володимира, бо! танічні сади Харківського та Одеського університетів, Кременецький та інші бо! танічні сади і установи. До інтродукторів, які збагатили генофонд культурних рос! лин України, належать І.І. Каразін, Х.Х. Стевен [4], О.В. Фомін, Л.П. та В.Л. Сими! ренки [10, 12] і багато інших вчених. Ботанічні сади України, власне, як і інші ботанічні сади, є ініціаторами інтродукції нових рослин, які потім набувають поши! рення в аматорських, фермерських і про! мислових садах. Починаючи з другої половини ХІХ ст., в Україні розгорнулися роботи з інтродукції нових видів плодових рослин, вивчення їх у різних умовах вирощування. Промислового характеру садівництво на! було завдяки комерційним школам!розсад! никам. Особливої уваги заслуговує фірма Крістера, заснована у 1850 р. у Києві на Пріорці. Сортимент її — 300 сортів яблуні та груші — був виписаний з Бельгії [38]. У 1893 р. було створено фірму Карла Мейера на хуторі на Сирці. Вона мала вели! кий вплив на розвиток в Україні промисло! вого садівництва. Посадковий матеріал фірма розсилала по всій Україні, а також в Європу та Азію. Цікаво, що каталог вида! вався тричі на рік. Відомим було також садівництво М.Н. Ра! дзієвського на Печерську, де, крім великої колекції сортів плодових рослин, було ство! рено розсадник карликових підщеп [12]. На початку ХХ ст. з'являються земства, сільсь! когосподарські товариства і спеціальні садо! ві товариства [38]. Велику роботу із закладання колекцій! них садів і сортовивчення розгорнув у Мліє! ві відомий учений Л.П. Симиренко. У 1887 р. він організував перший у Росії помологічний розсадник, створивши найкращу в Європі колекцію плодових рослин. Л.П. Симиренко зібрав матеріал з найвіддаленіших куточків Росії, України, Молдови. Багато матеріалу було одержано від фірм і приватних госпо! дарств Німеччини, Франції, Бельгії, Гол! ландії, Італії, США [18]. Відомим плодоводом у кінці ХІХ ст. був Ф.П. Аксютін. Він наголошував на необхід! ності селекції морозостійких сортів шляхом гібридизації з місцевими сортами. Початок ХХ ст. був ознаменований ді! яльністю в галузі садівництва І.В. Мічуріна, який запропонував нові шляхи поліпшення сортового складу плодових рослин. Хоча йо! го сорти були пристосовані переважно для умов Росії, його методи селекції, методи спрямованого виховання гібридів мали вплив на розвиток садівництва в інших регіонах [13]. В Україні на цей період припадає діяль! ність видатного інтродуктора, славетного вченого М.Ф. Кащенка. Особливо великі йо! го заслуги в акліматизації і селекції плодо! вих рослин [12]. М.Ф. Кащенко вирішує зав! дання виведення зимостійких сортів шля! хом послідовного висіву насіння і відбору сі! янців. Вихідний матеріал для селекції він збирав на північній межі розповсюдження, використовуючи також і місцеві сорти. Від! бору М.Ф. Кащенко приділяв велику увагу. Саме завдяки його зусиллям було створено перші зимостійкі сорти, що поклало початок великій селекційній роботі з персиками і аб! рикосами на півночі України [10, 12]. Він інтродукував айву звичайну, актинідію, мушмулу, горобину домашню, обліпиху, хе! номелес, шефердію та інші види, з якими провели велику селекційну роботу його по! слідовники. Плодовий розсадник та колекції Л.П. Си! миренка у Млієві стали базою для створення у 1921 р. першої в Україні наукової установи 48 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 СС..ВВ.. ККллииммееннккоо із садівництва — Мліївської дослідної стан! ції садівництва, організаторами якої були В.Л. Симиренко, Л.М. Ро, В.П. Попов, М.А. Грос! гейм. У 1989 р. станцію було реорганізовано у Мліївський інститут садівництва Лісостепу України ім. Л.П. Симиренка [18]. У 1844 р. в Одесі при Ботанічному саду було створено Головне училище садівницт! ва. Вагомий вклад у розвиток наукових ос! нов плодівництва вніс Уманський сільсько! господарський інститут (з 1997 р. — Уман! ська сільськогосподарська академія), який було створено у 1929 р. Одним з факуль! тетів був плодоовочевий. Розвиток науко! вих основ плодівництва в цьому закладі був пов'язаний з іменами видатних вчених!пло! доводів — В.В. Пашкевичем, П.Г. Шиттом, В.Й. Едельштейном, Л.М. Ро, М.Ф. Любоч! ком, С.Х. Дукою, С.С. Рубіним, Г.К. Карпен! чуком, які працювали тут у різні часи. Після організації Мліївської дослідної станції садівництва новим поштовхом для розвитку досліджень із селекції плодових і ягідних рослин в Україні стало створення у 1930 р. в Києві на базі колишнього монасти! ря Китаївська пустинь Інституту садівни! цтва, який одержав статус загальносоюзно! го і називався Всесоюзним інститутом пло! дово!ягідного господарства. Першим його керівником був В.Л. Симиренко [18]. В Українському науково!дослідному ін! ституті садівництва (УНДІС) — Інституті садівництва Української академії аграрних наук розробляються питання науково обґрунтованої системи закладання промис! лових садів та підбору сортименту для них. Селекційні дослідження проводять прак! тично з усіма традиційними плодовими та ягідними культурами помірної зони [8]. Щодо так званих нетрадиційних плодо! вих рослин, то роботу з їх інтродукції і се! лекції проводили переважно ботанічні сади. В наш час вони є об'єктами досліджень як інститутів садівництва, так і дослідних станцій. Промислове садівництво України пред! ставлене обмеженою кількістю видів плодо! вих рослин: яблуня, груша, вишня, слива, алича, меншою мірою — абрикос, черешня, персик. У світі культивують 850 видів плодових і ягідних рослин, в Україні інтродуковано близько 400 видів. З 50 родів лише для двох монотипних родів — Cydonia Mill. i Mespilus L. видовий резерв виявився вичерпаним, тоді як для більшості видів він залишається значним [10]. Багатство дикорослих плодів і ягід в Ук! раїні створювало ілюзію їх нескінченності. Однак цих багатств вже немає. Є небезпека втратити найціннішу геноплазму — націо! нальне багатство України. Основним мето! дом збереження цього багатства є введення в культуру нових видів рослин з подальшою селекцією і створенням сортів, що є логічним продовженням інтродукційного процесу. В умовах інтродукції можна зберігати значну частину різноманіття видів, щодо яких існує ризик втрати в природі. Процес інтродукції триває, але, на думку М.А. Кох! на [19, 20], інтродукція має бути більш цілеспрямованою. За успішної інтродукції будь!якого виду в умовах, що забезпечують адаптацію, істотно збільшується його формове різноманіття, що має значення для практичної селекції [11]. Важливим напрямом цієї роботи є створення інтродукційних популяцій, адже окремі ек! земпляри лише частково представляють вид, а все його генетичне багатство зосеред! жено в популяції [17]. Саме тому, як зазначає академік А.М. Гродзінський [5], людина, яка хоче досягнути успіху в інтродукції, повинна мати справу не з поодинокими екземпляра! ми, а з популяцією. Інтродукційні популяції дають можливість не лише зберегти різно! маніття, а й виявити нові форми рослин, що виникли завдяки гібридизаційним процесам, адже в природі і в умовах інтродукції багато видів рослин існують не ізольовано. Випадки відхилення видів від природної норми в практиці інтродукції пояснюються тим, що вони перебувають в оточенні видів і можуть гібридизувати [11]. 49ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 ІІннттррооддууккццііяя іі ссееллееккццііяя ннееттррааддииццііййнниихх ппллооддооввиихх ррооссллиинн вв УУккррааїїнніі:: ііссттооррііяя,, ррееааллііїї,, ппееррссппееккттииввии Виключний інтерес становлять попу! ляції, локалізовані на північній межі ареалу, рослини яких мають підвищену зимостій! кість, скороплідні, ранодостигаючі тощо, тобто відповідають сучасним вимогам. Прогнозування результатів інтродукції і підбір вихідного матеріалу для регіонів з екстремальними умовами для інтродуцентів ґрунтуються переважно на оцінці зимо! і по! сухостійкості рослин та їхньої репродуктив! ної здатності. При цьому для видів прийма! ють середні характеристики, одержані вна! слідок спостережень за обмеженою кіль! кістю особин, тобто на рівні організму. Проте, на думку відомого російського систематика і інтродуктора О.К. Скворцова [34], на більш високих рівнях — видовому та екосистемно! му, результати можуть бути іншими. Ор! ганізатор і директор Ташкентського бота! нічного саду, відомий інтродуктор Ф.Н. Руса! нов теорію інтродукції визначав двома сло! вами: "треба випробовувати" [34]. У природі природний відбір, а при інтро! дукції штучний відіграють велику роль у створенні форм, більше пристосованих до нових умов існування. Шлях від інтродукції до селекції можна позначити такими етапа! ми: пошук і вивчення вихідного матеріалу, інтродукція, дослідження рослин в нових умовах, їхніх особливостей розмноження, технології культивування, відбір перспек! тивних форм, оформлення сортів, передача до сортовипробування і впровадження в практику. Цілеспрямований відбір форм, пристосованих до нових умов існування, фактор, без якого неможлива творча інтро! дукція. Збереження кращих випадків змін серед груп інтродуцентів відбувається при се! лекційній роботі. Вихідним матеріалом для селекції є ство! рений генофонд, в якому представлене ве! лике біологічне і генетичне різноманіття ви! ду. Генофонд має велике значення для се! лекціонерів при створенні нових сортів. В сучасному розумінні генофонд — це су! купність різноманітності елементарних спад! кових ознак у межах більш!менш великої кількості особин. Вивчення генофонду різних об'єктів за! вжди залишається неповним і може пог! либлюватися у міру розвитку експеримен! тальних досліджень [11]. Як відмічає відо! мий російський учений!інтродуктор і се! лекціонер Г.І. Родіоненко [31], там, де з ро! ками накопичується великий генофонд, обов язково сам інтродуктор або в контакті із селекціонером, повинен займатися ори! гінаторською діяльністю, оскільки, як він влучно висловився, "інтродукція рослин, не підкріплена селекцією, нагадує однорукого інваліда". Він наводить яскраві приклади плодотворної селекційної діяльності Ф.Н. Ру! санова, М.В. Цицина та інших з використан! ням інтродукційних напрацювань. Сорт як показник сформульованих, змо! дельованих біологічних і господарських ви! мог до нових форм рослин є завершальним етапом інтродукційного процесу. Створення нових сортів на основі аналі! тичної і синтетичної селекції дає мож! ливість максимально використати природні умови регіону для одержання високопро! дуктивних рослин і рекомендувати ці сорти для промислових випробувань. Аналітична селекція ґрунтується на використанні ре! зультатів спонтанної селекції для відбору найперспективніших форм. Синтетична селекція створення сортів із запланованими ознаками і властивостями. Який би метод не використовували в се! лекційному процесі, одержання гібридного фонду і відбір залишаються найважливіши! ми прийомами для виявлення рослин, які відповідають селекційному завданню. Сорт (фр. sorte від лат. sors — частка) сільськогосподарських культур — це "су! купність культурних рослин, створених шляхом селекції і наділених певними спад! ковими, морфологічними, біологічними та господарськими ознаками і властивостями". Таке визначення поняття "сорт" було дано в Державному стандарті СРСР у 1974 р., хоча це поняття було відомо не одне сторіччя. Як писав відомий селекціонер В.В. Паш! кевич [26] : "Як у плодівництві, так і взагалі в галузі рослинництва сорт є тією рослин! ною формою, тією видозміною дикорослої родоначальної форми, яка вводиться в культуру". Умови культури допомагають розкрити і реалізувати потенційні можли! вості окремих видів. Звичайно, треба ро! зуміти, що сорт призначений для культи! вування в певних агроекологічних умовах. Отже, в сучасному розумінні сорт — це су! купність культурних рослин одного виду, створених шляхом селекції, подібних за спадковими, морфологічними, біологічними та господарськими ознаками і придатних для культивування в певних агроеколо! гічних умовах [15]. У Законі України "Про охорону прав на сорти рослин" (2002) це поняття сформульо! вано дуже складно: "Сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, незалежно від того задовольняє чи ні умови надання охо! рони: — може бути визначена ступенем проя! ву ознак, що є результатом діяльності дано! го генотипу або комбінації генотипів; — може бути відмінна від якоїсь іншої групи рослин ступенем прояву однієї з цих ознак; — може розглядатися як єдине ціле зі сторони її належності для поновлення в незмінному вигляді цілих рослин сорту" [35]. Реєстрування сортів почалося, звичай! но, з найголовніших сільськогосподарських культур, що забезпечують наше існування, зернових, олійних, технічних тощо. В Украї! ні Інспектуру Держкомісії сортовипробуван! ня сортів сільськогосподарських культур бу! ло створено у 1953 р. (до цього, з 1945 р. існу! вала Інспектура з випробування технічних культур) і тільки у 1966 р. розпочалося вип! робування сортів плодово!ягідних культур і винограду при Міністерстві сільського госпо! дарства України. Вимоги до сортів змінюються зі зміною соціальних і економічних процесів у су! спільстві, однак незмінним залишається ви! мога сорт є фундаментом високопродуктив! них насаджень, одним з елементів ресурсо! зберігальних технологій у рослинництві, він є самостійним і цілком певним фактором одержання високих і сталих урожаїв і пови! нен мати комплекс ознак (компонентів) уро! жайності. Останніми роками в Україні спостерігає! ться збільшення кількості випробуваних сортів. Але кількість перебуває у протиріччі з якістю. Виявлено тенденції зниження яко! сті селекціонованих сортів пшениці: щодо вмісту білка — на 2 %, клейковини — на 4 %, зимостійкості — у 1,5 разу [1]. У 1986—1999 рр. до Держкомісії Украї! ни на випробування було заявлено 2323 сорти дев яти основних груп культур, із них — 728 іноземної селекції. У 1991—1995 рр. відповідно 2981 і 1684, а в 1986—1995 рр. знято з випробування 3758 сортів, зокрема 2280 іноземних [35] . Отже, у системі сорто! випробування, як ні в якій іншій галузі, простежується взаємозв'язок між кількістю і якістю. Випробування сортів є продовжен! ням селекційного процесу, ланкою, що об'єд! нує науку з виробництвом. Сорт — інтелек! туальна власність, це враховано в останніх законах про охорону сортів [29]. Створення і випробування сортів плодових рослин ма! ють свої особливості. Родоначальником нового сорту є всього один екземпляр, найкращий, найперспек! тивніший. Потім цю рослину розмножують вегетативно, даючи початок клону. Клон — це вегетативно розмножене потомство однієї (з самого початку створення нового сорту) маточної рослини. Будь!який сорт плодової рослини за своїм походженням є клоном. Клон може бути гомогенним походити від одного маточного дерева і гетерогенним, тоб! то вести свій початок від кількох материн! ських рослин [33]. Вегетативні способи розмноження пло! дових рослин забезпечують настільки вели! 50 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 СС..ВВ.. ККллииммееннккоо ку константність сортів, що довгий час навіть не виникало питання про можливість зміни сортових властивостей. Відомо, що деякі сорти існують у культурі впродовж кількох століть, зберігаючи свої ознаки. Од! нак факти мутаційної клонової мінливості відомі давно, вони давали можливість по! ліпшити сорти за рахунок відбору позитив! них брунькових мутацій. Кількість селекційних ознак велика, а ймовірність поєднання їх максимумів ста! тистично незначна, у зв'язку з цим не! обхідно мати достатню кількість гібридних сіянців аби відібрати найперспективніші [28]. Останнє особливо актуально в роботі із селекції нетрадиційних культур, де кри! терії оцінки відбору гібридних сіянців і ме! тоди вивчення мінливості в селекції дослі! джені менше. Особливо важливими є методи системно! го аналізу мінливості, що оцінюють об'єкти за комплексом корельованих ознак [37]. До! слідження комплексів ознак істотно збіль! шує "генетичну значущість" аналізу фено! типічної мінливості. Ще Л. Бербанк підкрес! лював, що "селекція це та галузь промисло! вості, де знання законів еволюції і робочих методів природи перестає бути лише тео! рією, що не становить безпосереднього інте! ресу, а є справжнім фактором роботи…" [2]. У наш час напрям селекції змінюється, намітився перехід від створення сортів!"ре! кордсменів" до сортів!"трудівників". Це адаптивна селекція [21]. В основі адаптив! ного рослинництва лежить біологізація та екологізація агротехніки, воно вирішує проблему забезпечення населення їжею і збереження середовища існування. Адап! тивне рослинництво передбачає вирощу! вання нових сортів з меншими затратами енергії, адже такі рослини здатні протисто! яти посусі, морозам, шкідникам і хворобам, конкурувати з бур’янами. Останнім часом набуло актуальності введення в культуру нових нетрадиційних видів плодових рослин для підвищення лікувально!дієтичних якостей продукції садівництва, оскільки багато видів дико! рослих плодових рослин містять велику кількість біологічно активних речовин [7]. На необхідності селекції на якість та хімічний склад наголошував М.І. Вавилов: "Повинна бути насамперед селекція на якість, на хімічний склад. Сучасна біохімія повинна виявити амплітуду сортової і видо! вої хімічної мінливості найважливіших груп культурних рослин" [3]. Інтенсивні дослідження з новими плодо! вими рослинам, проведені протягом ос! танніх 30—40 років у ботанічних садах, інститутах садівництва, на дослідних станціях дали можливість одержати нові продуктивні, імунні сорти, з високим вмістом біологічно активних речовин [30]. Широко відомі роботи Нікітського бо! танічного саду — Національного наукового центру Української академії аграрних на! ук із селекції персика (Persica vulgaris), аличі (Prunus cerasifera), айви довгастої (Cydonia oblonga), мигдалю (Amygdalus communis), інжиру (Ficus carica), унабі (Zyzyphus jujuba), граната (Punica grana! tum), маслини (Olea europaea), хурми (Dio! spyrus kaki). У Національному ботанічному саду НАН України виведено сорти персика, абрикоса (Armeniaca vulgaris), айви довгастої, кизилу справжнього (Cornus mas), актинідії (Aс! tinidia), колекція якої представлена такими видами, як A. kolomicta, A. arguta, A. purpu! rea, A. polygama, калини звичайної (Vibur! num opulus), хеномелесу японського (Chae! nomeles japonica) [10, 14, 16]. Досліджуються нові види кизилу з їстів! ними плодами — Cornus officinalis Sieb. et Zucc. (з Північного Китаю) і C. kousa Hence (з Японії), обидва види мають, крім харчо! вого, ще й лікарське значення. Відділ акліматизації НБС працює також з такими рослинами, як жимолость їстівна (Lonicera edulis), лимонник китайський (Sсhi! zandra chinensis), азиміна трилопатева (Azi! mina triloba), мушмула звичайна (Mespilus germanica), види ірги (Amelanchier), унабі, 51ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 ІІннттррооддууккццііяя іі ссееллееккццііяя ннееттррааддииццііййнниихх ппллооддооввиихх ррооссллиинн вв УУккррааїїнніі:: ііссттооррііяя,, ррееааллііїї,, ппееррссппееккттииввии інтродуковані види родини Elaeagnaceae — Shepherdia argentea, Sh. canadensis, Elaeg! nus umbellata, E. multiflora (з Китаю та Япо! нії), E. argentea (з Північної Америки). Рід Aronia в колекції представлений A. me! lanocarpa, рід Sorbus — 7 видами, найцінніші з них — S. domestica, S. torminalis, а також сорти Лікерна, Алая крупная, Сорбінка та ін. Розпочато роботу з інтродукції хурми (Dio! spyros), в колекції представлені хурма вір! гінська (D. virginiana), х. кавказька (D. lotus) та х. східна (D. kaki), досліджуються також види бузини — Sambucus nigra, S. racemosa, S. ebulus. Роботу з інтродукції і селекції нових для культури видів плодових рослин — шовко! виці білої (Morus alba), обліпихи (Hippophaё rhamnoides), видів глоду (Crataegus), вед! межого горіху (Corylus colurna) проводять Донецький і Криворізький ботанічні сади НАН України, дендропарки НАН України "Софіївка" (Умань), "Олександрія" (Біла Церква) [22, 25]. Державна комісія із сортовипробування рослин України зробила останніми роками революційні кроки: до Державного реєстру сортів рослин включено нові види рослин — актинідію, кизил, хеномелес, унабі, шипши! ну, ківі, хурму, жимолость, глід, фундук, інжир, лимонник, ожину [6]. Великий інте! рес становлять такі рослини, як азиміна, аронія, горобина, гумі, мушмула, терен та ін., з якими необхідно вести селекційну ро! боту. Одні з них відомі в культурі протягом тисяч років, інші — порівняно недавно вве! дені в культуру (жимолость, хеномелес). Постає запитання: наскільки перспективне вирощування таких рослин у промисловій культурі, хоча є приклади важливого еко! номічного значення таких видів у США (азиміна, бузина, ожина), Польщі (аронія), Росії (обліпиха, аронія) та ін. Виробництво плодів і ягід у промислово! му садівництві знизилося за останні 15 ро! ків удвічі. Водночас в особистих господар! ствах цей показник трохи зріс. Це дає під! стави стверджувати, що садівництво дедалі більше стає аматорським [8], і попит на нет! радиційні плодові рослини зростає. Це має важливе значення ще і тому, що в Україні індивідуальні господарства, переважно у сільських родинах, дають половину сукуп! ного доходу. Отже, багатовікова історія інтродукції та культивування плодових рослин свідчить про великий досвід вирощування в монас! тирських, приватних, промислових садах не лише традиційних видів (яблуні, груші, сли! ви, вишні), а й інших, менш поширених — шовковиці, абрикоса, персика та ін. Культу! ра окремих видів зазнавала періодів підйо! му і занепаду. В наш час спостерігається інтерес до ін! тродукції і культивування нових видів пло! дових рослин — ківі, хурми, азиміни, ожини, бузини та інших рідкісних економічно вигід! них рослин. Однак введення їх в культуру і практичне використання потребують ство! рення кращих сортів, придатних для певних ґрунтово!кліматичних умов, таких, що від! повідають сучасним вимогам. 1. Андрющенко А.В., Кривицький К.М. Вип! робування сортів в Україні: минуле і сучасне // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. — 2005. — № 2. — С. 156—167. 2. Бербанк Л. Избранные сочинения. — М.: Изд!во иностр. лит., 1955. — 715 с. 3. Вавилов Н.И. Селекция как наука // Гене! тика и сельское хозяйство. — М.: Знание, 1967. — С. 5—19. 4. Галушко Р.В. Биоразнообразие древесных растений и его применение в садах и парках // Ин! форм. листок. — 1997. — № 110. — 5 с. 5. Гродзинский А.М. Популяционный и цено! тический подходы при интродукции и акклимати! зации растений // Flora dendrologica. — 1986. — № 13. — С. 13—32. 6. Державний Реєстр сортів рослин, при! датних для поширення в Україні. — К., 2006. — С. 134—135, 141. 7. Дудукал Г.Д., Руденко И.С. Кизил (биологи! ческие основы культуры). — Кишинев: Штиинца, 1984. — 94 с. 8. Єрмаков О.Ю. Сучасний стан і особли! вості розвитку промислового садівництва в Ук! 52 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 СС..ВВ.. ККллииммееннккоо раїні // Садівництво. — 1999. — Вип. 49. — С. 194—204. 9. Игнатков Д.Я. Из истории хранения и пере! работки плодов и ягод // Тр. УСХА. — К., 1962. — Вып. 38. — 187 с. 10. Интродукция и селекция южных и новых плодовых растений / И.М. Шайтан, П.А. Мороз, С.В. Клименко и др. — К.: Наук. думка, 1983. — 216 с. 11. Камелин Р.В. Биологическое разнообразие и интродукция растений // Растительные ресурсы. — 1997. — Т. 33, вып. 3. — С. 1—10. 12. Кащенко Н.Ф. Научные основы и практи! ческое значение в гибридизации // Изв. АН СССР. Сер. биол. — 1934. — № 4. — С. 45—54. 13. Кичунов Н.И. Наши плодовые деревья. — Спб., 1905. — 152 с. 14. Клименко С.В. Кизил на Украине. — К.: На! ук. думка, 1990. — 174 с. 15. Клименко С.В. Кизил в Україні (біологія, вирощування, сорти). — К., 2000. — 92 с. 16. Клименко С.В. Интродукция и селекция нетрадиционных плодовых растений в ботаничес! ких садах Украины // Биологическое разнообра! зие растений: Матер. III междунар. науч. конф. — СПб., 2003. — С. 144—145. 17. Кожевников А.П., Новоселова Г.Н., Марина Н.В. Роль интродукционной популяции облепихи в интродукции этой культуры на Урале // Пробле! мы ботаники на рубеже XX—XXI веков // Тез. докл. II(Х) съезда Рус. ботан. о!ва (26—29 мая, 1998 г.). — СПб., 1998. — Т. 2. — С. 300. 18. Копань В.П., Копань К.М., Ярещенко О.М. та ін. Методи, результати і перспективи селекції плодових та ягідних культур в Україні // Садів! ництво. — 2000. — Вип. 50. — С. 14—24. 19. Кохно М.А., Курдюк А.М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. — К.: Наук. думка, 1994. — 188 с. 20. Кохно М.А., Пархоменко Л.І. До питання про чисельну межу інтродукції деревних рослин в Україні // Наук. вісн. Нац. аграр. ун!ту. Лісівницт! во. — 2000. — № 25. — С. 224—228. 21. Кудасов Ю.Л. Основные концепции адап! тивного садоводства // Садівництво. — 1998. — Вип. 47. — С. 89—92. 22. Мітіна Л.В. Інтродукція селекційних форм шовковиці білої (Morus alba) на південному сході України: Автореф. дис. ... канд. біол. наук. — К., 2002. — 18 с. 23. Наумов К.И. Как появились плодово!ягод! ные растения. — Минск: Урожай, 1987. — 48 с. 24. Опись деревьям оранжерейным и различ! ным растениям, находящимся в Дворцовом саду июня 1 дня 1835 г. — Держ. архів м. Києва, Ф. 9, оп.1, спр. 68, л. 74—82. 25. Осавлюк С.Н. Интродукция и перспективы культивирования жимолости съедобной на юго! востоке Украины. — К.: Наук. думка, 1997. — 32 с. 26. Пашкевич В.В. Селекция в плодоводстве, ее методика и значение. — СПб., 1912. — 29 с. 27. Про виготовлення в Києві цукатів, варення і "конфект" для імператорського двору, про від! правку їх до м. Петербургу. — Центр. держ. іст. архів України, Ф. 59, оп. 1, спр. 7384, л. 1—20, 1774—1775 рр. 28. Программа и методика селекции плодовых, ягодных и орехоплодных культур. — Орел: Изд!во ВНИИ СПК, 1995. — С. 90—110. 29. Пушкар М.В. Організаційно!правові заса! ди охорони прав на сорти рослин в Україні: Авто! реф. дис. ...канд. юр. наук: спец. 12.00.07 "Теорія уп! равління, адміністративне право і процес; фінан! сове право; інформаційне право". — Київ, 2006. — 15 с. 30. Рихтер А.А. Совершенствование качества плодов южных культур. — Симферополь: Таврия, 2001. — 425 с. 31. Родионенко Г.И. Некоторые частные и об! щие закономерности, свойственные интродук! ции растений // Биологическое разнообразие. Интродукция растений: Матер. II Междунар. на! уч. конф. (20—23 апр. 1999 г.). — СПб., 1999. — С. 245—248. 32. Садоводство, производимое черноризцемъ святыя Кіево!Печерскія лавры Иларіономъ подъ вліяніемъ кіевскаго климата, 1826, рукопись. — Центр. держ. іст. архів України, Ф. 414, спр. 229, 53 листа. 33. Семакин В.П. Клоновая селекция в садово! дстве. — М.: Колос, 1968. — 135 с. 34. Скворцов А.К. Из опыта выращивания бу! ка в Москве // Бюл. ГБС. — 2006. — Вып. 190. — С. 3 7. 35. Шелепов В.В., Іщенко В.І., Чебаков М.П., Лєбедєва Г.Д. Сорт і його значення в підвищенні врожайності // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. — 2006. — № 3. — С. 108—115. 36. Шерер Ж."Б. Літопис Малоросії, або Історія козаків!запорожців та козаків України, або Мало! росії. — К.: Укр. письменник, 1994. — 311 с. 37. Щеглов Н.И. Изменчивость и методы ее изучения в селекции плодовых культур: Автореф. дис. ... д!ра биол. наук. — Краснодар, 1999. — 41 с. 38. Щербина М. Садівництво Київщини. — К.: Вид!во Окрземвідділу, 1928. — 179 с. Рекомендував до друку В.Г. Собко 53ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 ІІннттррооддууккццііяя іі ссееллееккццііяя ннееттррааддииццііййнниихх ппллооддооввиихх ррооссллиинн вв УУккррааїїнніі:: ііссттооррііяя,, ррееааллііїї,, ппееррссппееккттииввии С.В. Клименко Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев ИНТРОДУКЦИЯ И СЕЛЕКЦИЯ НЕТРАДИЦИОННЫХ ПЛОДОВЫХ РАСТЕНИЙ В УКРАИНЕ: ИСТОРИЯ, РЕАЛИИ, ПЕРСПЕКТИВЫ Рассмотрена история становления и развития са! доводства в Украине. Интродукция многих плодо! вых растений, начиная с XI ст., связана с монас! тырскими садами, откуда они попадали в княжес! кие и городские сады. Развитие промышленного садоводства началось во второй половине XIX ст. Освещена роль Л.П. Симиренко, Н.Ф. Кащенко и других выдающихся ученых в интродукции и обо! гащении видового состава плодовых растений и в частности нетрадиционных. В ботанических са! дах, институтах садоводства и в дендропарках собраны богатые генофонды нетрадиционных плодовых растений, которые используют в селек! ционной работе. Перспективные сорта этих расте! ний внесены в Государственный реестр сортов растений Украины. S.V. Klymenko M.M. Gryshko National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv INTRODUCTION AND SELECTIION OF NONTRADITIONAL FRUIT PLANTS IN UKRAINE: HISTORY, REALITY, PERSPECTIVES Introduction history of many fruit plants is connected with monastery gardens, created in XI century. From monasteries horticulture is spreading on prince and town gardens. From second half of XIX century horti! culture is acquiring industrial character, nontradi! tional cultivars introduced. Great significance in for! mation of home horticulture had works of outstanding scientists L.P. Simirenko and N.F. Kaschenko. Rich genetic pool of nontraditional fruit plants has been accumulated in the botanical gardens, institutes of Horticulture and dendroparks of Ukraine. The role of varieties as the lasting part of introduction and selec! tion and peculiarities of the adaptive fruit growing are described and also the achievements within selection of nontraditional fruit plants in Ukraine. Perspective sorts of these species have been incorporated in the State Register of Plants Varieties of Ukraine. 54 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 2 СС..ВВ.. ККллииммееннккоо
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-729
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:45:14Z
publishDate	2008
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/ef/8dd8c2f0d15ac384fc8ec78de635a1ef.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-7292019-12-22T14:14:48Z Introduction and selection of nontraditional fruit plants in Ukraine: history, reality, perspectives Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи Klymenko, S.V. Introduction history of many fruit plants is connected with monastery gardens, created in XI century. From monasteries horticulture is spreading on prince and town gardens. From second half of XIX century horticulture is acquiring industrial character, nontraditional cultivars introduced. Great significance in formation of home horticulture had works of outstanding scientists L.P. Simirenko and N.F. Kaschenko. Rich genetic pool of nontraditional fruit plants has been accumulated in the botanical gardens, institutes of horticulture and dendroparks of Ukraine. The role of varieties as the lasting part of introduction and selection and peculiarities of the adaptive fruit growing are described and also the achievements within selection of nontraditional fruit plants in Ukraine. Perspective sorts of these species have been incorporated in the State Register of Plants Varieties of Ukraine. Розглянуто історію становлення і розвитку садівництва в Україні. Інтродукція багатьох плодових рослин, починаючи з XІ ст., пов’язана з монастирськими садами, звідки вони потрапляли до князівських та міських садів. Розвиток промислового садівництва розпочався у другій половині ХІХ ст. Висвітлено роль Л.П. Симиренка, М.Ф. Кащенка та інших видатних учених в інтродукції і збагаченні видового складу плодових рослин, зокрема нетрадиційних. У ботанічних садах, інститутах садівництва та дендропарках зібрано багаті генофонди нетрадиційних плодових рослин, які використовують у селекційній роботі. Перспективні сорти цих рослин занесено до Державного реєстру сортів рослин України. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2008-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/729 10.5281/zenodo.2561120 Plant Introduction; Vol 38 (2008); 45-54 Інтродукція Рослин; Том 38 (2008); 45-54 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377801 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/729/696 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Klymenko, S.V. Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи
title	Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи
title_alt	Introduction and selection of nontraditional fruit plants in Ukraine: history, reality, perspectives
title_full	Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи
title_fullStr	Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи
title_full_unstemmed	Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи
title_short	Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи
title_sort	інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в україні: історія, реалії, перспективи
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/729
work_keys_str_mv	AT klymenkosv introductionandselectionofnontraditionalfruitplantsinukrainehistoryrealityperspectives AT klymenkosv íntrodukcíâíselekcíânetradicíjnihplodovihroslinvukraíníístoríârealííperspektivi

Інтродукція і селекція нетрадиційних плодових рослин в Україні: історія, реалії, перспективи

Репозитарії

Схожі ресурси