Memoirs of Wilhelm Fushchych
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автори: | , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут математики НАН України
2006
|
| Онлайн доступ: | https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/465 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Transactions of Institute of Mathematics of NAS of Ukraine |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Transactions of Institute of Mathematics of NAS of Ukraine| _version_ | 1872552964647813120 |
|---|---|
| author | Barannyk, L. Boyko, V. Vasylyeva, L. Vladimirov, V. Zhdanov, R. Lahno, V. Nikitin, A. Popovych, R. Prylypko, O. Salogub, V. Stasyuk-Parke, D. Tsyfra, I. Fedorchuk, V. Cherniha, R. Баранник, Л. Бойко, В. Васильєва , Л. Владимиров , В. Жданов, Р. Лагно, В. Нікітін, А. Попович, Р. Прилипко, О. Салогуб, В. Стасюк-Parke, Д. Цифра, І. Федорчук, В. Черніга, Р. |
| author_facet | Barannyk, L. Boyko, V. Vasylyeva, L. Vladimirov, V. Zhdanov, R. Lahno, V. Nikitin, A. Popovych, R. Prylypko, O. Salogub, V. Stasyuk-Parke, D. Tsyfra, I. Fedorchuk, V. Cherniha, R. Баранник, Л. Бойко, В. Васильєва , Л. Владимиров , В. Жданов, Р. Лагно, В. Нікітін, А. Попович, Р. Прилипко, О. Салогуб, В. Стасюк-Parke, Д. Цифра, І. Федорчук, В. Черніга, Р. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Л. Баранник",
"institution": null
},
{
"author": "В. Бойко",
"institution": "Інститут математики"
},
{
"author": "Л. Васильєва ",
"institution": null
},
{
"author": "В. Владимиров ",
"institution": null
},
{
"author": "Р. Жданов",
"institution": null
},
{
"author": "В. Лагно",
"institution": null
},
{
"author": "А. Нікітін",
"institution": null
},
{
"author": "Р. Попович",
"institution": null
},
{
"author": "О. Прилипко",
"institution": null
},
{
"author": "В. Салогуб",
"institution": null
},
{
"author": "Д. Стасюк-Parke",
"institution": null
},
{
"author": "І. Цифра",
"institution": null
},
{
"author": "В. Федорчук",
"institution": null
},
{
"author": "Р. Черніга",
"institution": null
}
] |
| author_sort | Barannyk, L. |
| baseUrl_str | https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2020-08-13T10:42:30Z |
| first_indexed | 2026-08-04T01:07:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 338–339
Такi люди живуть вiчно
у своїх справах
Леонiд Ф. БАРАННИК
Доля звела мене з Вiльгельмом Iллiчем у 1978 р., хоча ми були знайо-
мi ще з 1969 р. Бiльше того, я закiнчив ту саму школу на Закарпаттi,
що й Вiльгельм Iллiч, i той же унiверситет. Ще невиразно пам’ятаю
навiть святковi демонстрацiї у м. Iршава Закарпатської областi, де в
п’ятидесятих роках в колонi середньої школи крокувала футбольна
команда, в якiй був i Вiльгельм Iллiч. Але так сталося, що я почав
з ним спiвпрацювати тiльки пiсля закiнчення аспiрантури i захисту
кандидатської дисертацiї з алгебри i теорiї чисел. Для подальших
наукових дослiджень менi потрiбнi були творчi контакти, доступ до
публiкацiй, нарештi, моральна пiдтримка, яка допомогла б на пе-
риферiї працювати на вiддалену перспективу. I це я одержав вiд
Вiльгельма Iллiча.
Тематика групового аналiзу диференцiальних рiвнянь була для
мене абсолютно новою i складною. На перших порах опускалися ру-
ки перед численними труднощами, якi поставали на шляху її пiзнан-
ня. I якби не пiдтримка мого вчителя впродовж багатьох рокiв, то
я не змiг би ввiйти в цю тематику. Щотижня я мав декiлька розмов
по телефону, якi фактично були короткими консультацiями i вiдi-
гравали роль iмпульсiв що, “заряджали” мене до подальшої роботи.
Треба сказати, що робочий день Вiльгельма Iллiча був розписаний
по хвилинах, тому не так просто було домовитися про зустрiч. Проте
по телефону можна було розмовляти пiсля 22:00 щодня.
Фантастичною була обiзнанiсть Вiльгельма Iллiча з журнальною
лiтературою. Цiєю iнформацiєю вiн щедро дiлився зi своїми учнями.
Дуже часто для кожного з нас робив нотатки, з яких можна було
дiзнатися про найновiшi результати, що стосувалися наших наукових
iнтересiв. У мене є кiлька сторiнок, заповнених рукою Вiльгельма
Iллiча, котрi я зберiгаю як найцiннiшi релiквiї.
Спiвпраця вчителя з учнями продовжувалася i пiсля захисту ди-
сертацiй. Вiн успiшно “розводив” своїх учнiв, коли вони виходили на
однi й тi самi задачi. Це треба було робити, оскiльки нi вiд кого не бу-
ло нiяких таємниць i кiлькiсть учнiв постiйно зростала. Постановка
Такi люди живуть вiчно у своїх справах 339
нових задач у переважнiй бiльшостi випадкiв належала Вiльгельмовi
Iллiчу.
Вражаючою була також його працездатнiсть i вимогливiсть до iн-
ших трудитися з повною вiддачею сил. Iлюстрацiєю цього може бути
такий епiзод. З 1 жовтня 1991 р. (уже пiсля захисту докторської ди-
сертацiї) мене запросили на роботу в Слупську вищу педагогiчну
школу (Польща). В той перiод надзвичайно складно було придбати
залiзничний квиток з Києва до будь-якого польського мiста. Тому до-
велося кiлька разiв виїжджати з Києва в новорiчну нiч. Пам’ятаю,
як 31 грудня 1993 р., близько 21 години, я прийшов до Вiльгельма
Iллiча в Iнститут математики. Пiсля короткої розмови вiн поклав
передi мною купку журналiв i запропонував попрацювати до вiдхо-
ду поїзда (десь до 24:00 год.). Я подумав, що коли б ще хтось був з
нами, то й вiн одержав би подiбне завдання. Правда, я зiслався на
втому i о 23:00 провiв Вiльгельма Iллiча до тролейбусної зупинки.
По дорозi ми зайшли в гастроном, де Вiльгельм Iллiч зробив деякi
покупки до святкового столу. Казав, що Ольга Iванiвна в черговий
раз буде засмучена таким запiзнiлим приходом, але вiн не змiг вiд-
класти робочi справи на iнший день. Я не знаю жодного випадку,
коли б хтось з учнiв мого вчителя виражав незадоволення з приво-
ду його високої вимогливостi, оскiльки кожен прекрасно розумiв, що
тiльки завдяки їй нашi науковi дослiдження завершувалися публiка-
цiями в центральних вiтчизняних i престижних закордонних журна-
лах, доповiдями на мiжнародних конференцiях i, врештi, успiшними
захистами дисертацiй.
Постiйно пам’ятаю Вiльгельма Iллiча життєрадiсним, сповненим
нових творчих задумiв, цiкавим спiврозмовником. Для кожного вiн
знаходив добре слово, розпитував про життєвi труднощi, допомагав
порадами. В сiчнi 1997 р., будучи вже тяжко хворим, Вiльгельм Iл-
лiч у телефоннiй розмовi зi мною (я дзвонив до нього в лiкарню з
Польщi) не дозволив собi нарiкати на свою долю; натомiсть, вiн на-
магався пiдбадьорити мене у зв’язку з моїм захворюванням. Знайшов
слова пiдтримки i в розмовi з моєю дружиною, якiй зателефонував
з лiкарнi у Полтаву.
Такi люди живуть вiчно у своїх справах.
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 340–344
Людина, що завжди поспiшала
Вячеслав М. БОЙКО
Свою першу лекцiю з Вiльгельмом Iллiчем я пропустив (поїхали з
товаришами за холодильником в кiмнату в гуртожиток). Було це
1 вересня 1990 року (субота). Вiльгельм Iллiч почав читати для нас,
студентiв IV курсу кафедри матфiзики, спецкурс. Це був напевне
єдиний випадок, коли я не з’явився на зустрiч з Вiльгельмом Iллiчем.
Таким чином, перша наша зустрiч вiдбулася лише через тиждень.
Хочу згадати специфiку викладання Вiльгельма Iллiча. На його
заняттях рiвною мiрою працювали i викладач, i студент. (Бiльшiсть
спецкурсiв проводилась в нас лише як лекцiї.) Iнколи Вiльгельм Iл-
лiч сам читав лекцiї по обраним темам, але в бiльшостi випадкiв ми
самi повиннi були готуватися до занять. Готували доповiдi на теми,
запропонованi Вiльгельмом Iллiчем, а потiм на парi один iз студен-
тiв доповiдав. Пiсля цього Вiльгельм Iллiч робив необхiднi акценти
та пояснення.
Зауважу, що на парах ми спiлкувалися виключно українською
мовою (це було досить незвично, оскiльки майже всi предмети в той
час нам викладали росiйською). Вiльгельм Iллiч постiйно пiдправ-
ляв нас, пiдчищав нашу мову. Особисто я вдячний Вiльгельму Iллiчу
за те, що вiн навчив мене самостiйно працювати з науковою лiтера-
турою.
Хотiлось вiдмiтити ще форму здачi екзаменiв Вiльгельму Iллiчу.
Кращим з нас вiн ставив “автомат”. Решта отримувала свою оцiнку
лише тодi, коли щось вивчили, iнколи навiть пiд час екзамену.
З весни 1991 року я почав вiдвiдувати семiнари вiддiлу прикла-
дних дослiджень. Перше враження про них: “Куди це я попав i про
що тут йде мова”? Лише з часом почало трохи “прояснюватися” i я
став потрохи “втягуватися”.
Не знаю, як склалася б моя доля, якби Вiльгельм Iллiч не запро-
понував менi спочатку писати дипломну роботу, а потiм – поступати
до нього в аспiрантуру. Навряд чи я сам насмiлився би вступати до
аспiрантури або навiть попросити когось про те, щоб мене взяли до
аспiрантури. Вступати до аспiрантури Вiльгельм Iллiч запропонував
менi десь наприкiнцi 5-го курсу (вiдбулося це якось буденно, неочiку-
вано для мене). Вступнi екзамени в аспiрантуру Iнституту матема-
тики я здавав за вiдсутностi Вiльгельма Iллiча (вiн був у науковому
Людина, що завжди поспiшала 341
вiдрядженнi). Я дуже хвилювався на екзаменах, i лише потiм зрозу-
мiв, що вступ до аспiрантури був наперед майже визначений самим
Вiльгельмом Iллiчем.
Я став аспiрантом Вiльгельма Iллiча в той час, коли пiд його
керiвництвом в Києвi вже сформувалася школа симетрiйного ана-
лiзу. Тобто я прийшов до Вiльгельма Iллiча тодi, коли вiн вже був
вiдомим ученим з iменем i визнанням. Про створення цiєї школи я
знаю лише з розповiдей перших учнiв Вiльгельма Iллiча; дещо iнко-
ли розповiдав сам Вiльгельм Iллiч. Кiлькiсть учнiв, як на мене, на
цей час у Вiльгельма Iллiча була просто величезною. I для кожно-
го Вiльгельм Iллiч знаходив час, був обiзнаний з науковою роботою
кожного з своїх спiвробiтникiв та учнiв. Вiн спрямовував наукову ро-
боту кожного з нас – вiд постановки задачi до отримання кiнцевого
результату.
Днем “X”, днем збору, як завжди, був понедiлок. У цей день Вiль-
гельм Iллiч регулярно о шостiй вечора проводив в аспiрантськiй се-
мiнар. Пам’ятаю, у 1993 роцi в Iнститутi виникли проблеми з освiтле-
нням у вечiрнiй час: пiсля 17.00 вiдмикали електроенергiю. I Вiль-
гельм Iллiч десь мiсяцiв зо два проводив нашi семiнари при свiчках.
Пiсля семiнару, який тривав приблизно пiвтори години, Вiльгельм
Iллiч розмовляв з кожним iз нас iндивiдуально. Спочатку – з “сiмей-
ними”, з “холостяками” – в кiнцi. Такi розмови затягувалися десь за
десяту вечора. Крiм понедiлка, такi “розмовнi” днi були у Вiльгельма
Iллiча ще й протягом тижня, на цi днi призначалися iндивiдуальнi
зустрiчi в понедiлок. Понедiлок був в Вiльгельма Iллiча як i днем
“пiдведенням пiдсумкiв”, так i днем “планування”.
Працездатнiсть Вiльгельма Iллiча була просто вражаючою. За
роки роботи з Вiльгельмом Iллiчем у мене зiбралася цiла папка з
постановками задач, що пропонував менi Вiльгельм Iллiч. А скiльки
таких аркушiв пiдготував вiн для кожного з своїх учнiв. Причому на
кожному з них Вiльгельм Iллiч ставив помiтку – для кого це плану-
валося i дату. Кiлькiсть таких аркушiв рiзко зростала, коли задача
починала “йти”. За цими аркушами напевне можна простежити на-
укову роботу кожного з нас, її застої та пiки.
Важливим етапом у життi Вiльгельма Iллiча стало створення ним
мiжнародного математичного журналу “Journal of Nonlinеаr Mathe-
matical Physics”. Пам’ятаю, як радiв Вiльгельм Iллiч, коли вийшов
перший номер. Один лише Бог, напевне, знає яких зусиль коштува-
ло йому, щоб цей журнал почав “жити”. Вiльгельм Iллiч вкладав у
342 В.М. Бойко
нього всю свою душу. Вiн довiв, що i в Українi можна видавати нау-
ковий журнал свiтового рiвня. Пам’ятаю, як шукав Вiльгельм Iллiч
папiр для журналу, як кожен день бiгав в типографiю – слiдкував
за випуском номерiв.
У 1995 роцi Вiльгельм Iллiч органiзував першу з серiї конфе-
ренцiй “Symmetry in Nonlinear Маthеmаtiсаl Рhysics”. Особисто для
мене ця конференцiя найчастiше чомусь асоцiюється з бiлими вi-
кнами кiмнат нашого вiддiлу. Напередоднi конференцiї Вiльгельм
Iллiч органiзував ремонт примiщень у вiддiлi. За вихiднi ми все при-
брали, пофарбували, привели кiмнати до божого вигляду. А в по-
недiлок Вiльгельму Iллiчу дiсталося вiд дирекцiї за те, що ми по-
фарбували ззовнi вiкна в бiлий колiр. Вiкна нашого вiддiлу тепер
можна легко упiзнати, оскiльки вони єдинi в Iнститутi бiлого кольо-
ру.
Вiльгельм Iллiч пiклувався про випускникiв-аспiрантiв, намагав-
ся всiм допомогти влаштуватися пiсля захисту. Наприклад, вiн до-
сить довго боровся за те, щоб мене особисто залишили в Iнститутi.
Тому, дякуючи саме Вiльгельму Iллiчу, у 1995 роцi я залишився пра-
цювати у вiддiлi прикладних дослiджень.
Одна з самих тривалих моїх зустрiчей з Вiльгельмом Iллiчем вiд-
булася 1 сiчня 1996 року; ми зустрiлися в Iнститутi близько 10 ранку
i проговорили десь пiвдня. Для Вiльгельма Iллiча не iснувало нi свят,
нi вихiдних.
Вiльгельм Iллiч був дуже комунiкабельною людиною. Вiн лег-
ко знаходив контакт з кожною людиною, що зустрiчалася на його
життєвому шляху. Його вiдкрита посмiшка завжди зачаровувала i
виступала якимось мостиком у спiлкуваннi. В Iнститутi його знали
i поважали всi: i науковцi, i обслуговуючий персонал.
Десь iз 1995 року, як кажуть у нас у вiддiлi, я став “лiвою ру-
кою” Вiльгельма Iллiча. Насамперед це було пов’язано з моєю уча-
стю у виданнi журналу. В цей перiод я дуже часто спiлкувався з
Вiльгельмом Iллiчем, часто допомагав йому в органiзацiйних питан-
нях.
Восени 1996 року Вiльгельм Iллiч мав їхати у вiдрядження до
Англiї. Ввечерi напередоднi вiд’їзду у нього стався серцевий напад,
“швидку” викликали прямо до Iнституту. Згадую, як лежить вiн на
кушетцi, лiкарi щось йому колють, а ми стоїмо поряд. А на насту-
пний день вiн полетiв до Манчестера, написавши вночi ще двi сторiн-
ки першочергових справ, якi необхiдно зробити за його вiдсутностi.
Людина, що завжди поспiшала 343
I, напевне, не лише менi одному. Коли Вiльгельм Iллiч був в Англiї, я
кожного дня спiлкувався з ним електронною поштою. Саме в той час
в Iнститутi математики почали друкувати його книгу англiйською
мовою i розпочалася робота над V.4 (номер 3–4) журналу. Крiм то-
го, постiйно потрiбно було вирiшувати поточнi справи, в курсi яких
Вiльгельм Iллiч намагався бути.
Пiсля повернення з Англiї Вiльгельм Iллiч вiдсвяткував свiй ювi-
лей (вiдеозапис цього святкування дуже добрий i приємний). Невдов-
зi по цьому вiн потрапив до лiкарнi. Вiльгельм Iллiч продовжував
керувати нами за допомогою телефону, ми їздили на зустрiчi з ним
до лiкарнi. Я був у нього десь у перших числах нового 1997 року.
Ми обговорили нашу спiльну наукову статтю, також Вiльгельм Iл-
лiч визначив порядок статей до номеру 3–4 журналу. Ще декiлька
раз я зустрiчався з Вiльгельмом Iллiчем у центрi, коли вiн їздив
у лiкарню на Володимирськiй. Це були буквально хвилиннi зустрi-
чi – я вiддавав йому листи, що прийшли на його iм’я, а вiн переда-
вав мною до iнституту заготовленi попередньо “аркушики” для всiх
нас.
Наступна зустрiч вiдбулася в серединi лютого вдома у Вiльгель-
ма Iллiча, перед його вiдльотом до Америки. Востаннє вiн давав менi
вказiвки, ми досить довго розмовляли. Також Вiльгельм Iллiч вiд-
дав менi тодi рукопис своєї останньої статтi, яку я занiс у редакцiю
“Доповiдей НАН України”. Потрiбно зауважити, що кожного разу,
коли я приїздив до Вiльгельма Iллiча додому, вiн спочатку вiдправ-
ляв мене до Ольги Iванiвни на кухню, щоб вона мене нагодувала,
i лише пiсля цього ми могли з ним розмовляти.
Востаннє я бачився з Вiльгельмом Iллiчем днiв за чотири до його
смертi, у нього вдома. Я занiс пошту, поговорив з Ольгою Iванiвною.
Розповiв, що закiнчили друкувати книжку. Ольга Iванiвна провела
мене в кiмнату до Вiльгельма Iллiча, вiн лежав пiд крапельницею.
Вiн привiтався зi мною. Йому було вже важко говорити. Я розповiв
про книжку, i вiн сказав, що хоче її побачити. Я пообiцяв, що занесу
зброшурований блок на наступному тижнi.
На жаль, свою обiцянку я не виконав. Уже в день поховання Вiль-
гельма Iллiча спiвробiтники з Iнститутської типографiї принесли ме-
нi один (перший) екземпляр книжки (обкладинку вони зробили вру-
чну, оскiльки на той час її ще не надрукували). Цей екземпляр книж-
ки та останнiй номер журналу поклали в труну поряд з Вiльгельмом
Iллiчем.
344 В.М. Бойко
Книга вийшла з друку вже у травнi. Чудова вийшла книжка, не
гiрше, нiж закордоннi. 3–4 номер за 1997 рiк журналу “Journal of
Nonlinеаr Mathematical Physics” також вийшов у свiт лише в травнi
(цей том журналу планувалося присвятити шiстдесятирiччю Вiль-
гельма Iллiча, а насправдi цей том став томом його пам’ятi).
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 345–352
Спогад про Вiльгельма Iллiча
Фущича
Любов Д. ВАСИЛЬЄВА
Цей спогад я, Васильєва Любов Данилiвна, пишу вiд iменi нашої
сiм’ї: вiд себе, мого чоловiка – Валентина Григоровича, синiв – Юрiя
та Андрiя.
Я не можу говорити дуже докладно про Вiльгельма Iллiча як про
вченого, про його науковi роботи, а розповiм бiльше про те, яким вiн
був пiд час наших стосункiв у побутi, бо ми були близькими сусiдами
понад 25 рокiв.
Спiлкуючись мiж собою, ми часто пiсля розмов на побутовi теми
переходили до тем про хiд справ на роботах, тобто, про подiї, успiхи,
проблеми, якщо вони мали мiсце. Отже, ми були в курсi справ одне
одного на роботах, хоч i не в повному, а частковому обсязi.
До квiтня 1971 року наша сiм’я жила в академiчному мiстечку
м. Києва, в кiмнатi гуртожитку для молодих спецiалiстiв АН УРСР.
Отримавши ордер на двокiмнатну квартиру в академiчному будин-
ку по вул. Анрi Барбюса, 22–26, ми не могли зразу ж переїхати,
бо деякий час будiвельники закiнчували опоряджувальнi роботи.
Наш житловий будинок був збудований по iндивiдуальному прое-
кту i квартири в ньому були площею значно бiльшi i зручнiшi, нiж
в типових проектах того часу.
Мiй чоловiк, науковий спiвробiтник Iнституту електрозварюван-
ня iм. Є.О. Патона, мiг в обiдню перерву приходити в нашу квартиру.
Нам було цiкаво знати: хто буде нашими сусiдами? Одного разу вiн
приїхав з роботи збуджений i розповiв про те, що познайомився з су-
сiдом, який поруч отримав трикiмнатну квартиру! В той час нелегко
i далеко не всiм щастило отримати такi “Хороми”! Чоловiк розповiв,
що на порозi нашої квартири виникла постать високого “очень по-
движного и обаятельного молодого человека!” Щиро посмiхаючись,
сусiд радiсно привiтався, бо також, нарештi, побачив мого чоловiка
i вигукнув українською мовою: “Сусiдами будемо!”
З квiтня 1971 року ми жили по-сусiдськи з сiм’єю Фущичiв: Вiль-
гельмом Iллiчем, Ольгою Iванiвною – його дружиною, чарiвною їх
донькою Мар’яною i сином Богданом. З самого початку ми вiдчули,
346 Л.Д. Васильєва
що це сiм’я не проста i не звичайна, а сiм’я освiчених, культурних,
привiтних вчених-iнтелiгентiв, щирих українцiв-закарпатцiв.
У 70-тi роки майже не було чутно українську мову в столицi.
У вищих навчальних закладах м. Києва, особливо в технiчних, всi
дисциплiни викладали росiйською. У мiстi українську мову було по-
чути на ринках, в Мiнiстерствi освiти УРСР, в театрi iм. I.Франка,
в Державному унiверситетi iм. Т.Г. Шевченка i т.п. Я говорю про
це тому, що коли вперше спiлкувались з Фущичами, то мене при-
ємно вразило, що вони так добре володiють i спiлкуються в побутi
українською мовою. Вимова у них була не схожа на вимову київсько-
полтавську. Говорили вони грамотно, але з акцентом, в якому нiби
вiдбивалась справжня любов до рiдного краю – до Закарпаття. Тери-
торiю Київської, Полтавської, Вiнницької областей вони називають
“Великою Україною”, а то є “Закарпатська Україна”.
Ми дiзнались, що Вiльгельм Iллiч – фiзик-математик, уже захи-
стив докторську дисертацiю, працював в Iнститутi математики АН
УРСР, а Ольга Iванiвна – теж фiзик, кандидат наук, працювала в
академiчному iнститутi.
Вiльгельм Iллiч народився в с. Сiльце, а його дружина – в м. Пе-
речин, Закарпатської областi. Познайомились вони в Ужгородсько-
му державному унiверситетi, бо вчились на фiзичному факультетi,
на рiзних курсах.
Сусiд, а в нашiй сiм’ї ми звали його просто Вiллi, розповiдав, що
вони з Олею палко полюбили одне одного i навiть обмежували кiль-
кiсть побачень, бо зустрiчi заважали навчанню. Вони дуже добре
вчились, були завзятими спортсменами: вiн грав в футбол, а Оля
була легкоатлеткою. Молодим подружжям вони стали ще в студент-
ськi роки. Я говорю про це тому, що в 50–60-тi роки серед студентiв,
якi пiсля школи навчались на перших курсах вузу, подружжя бу-
ло рiдким явищем, бо не кожен за такий короткий перiод часу мiг
впевнено знайти свою “половинку”.
Дитинство Вiльгельма Iллiча пройшло в селi, де вiн народився.
В нього були – батько, мама, старший брат Михайло i сестра. До ре-
чi, Вiллi з братом були дуже схожi: i зрiст, i статура, i риси обличчя,
неначе близнюки. Вiллi з дитинства був дуже працьовитим i обов’яз-
ковим у справах. Одного разу вiн розповiв, що коли вiн був юнаком,
батьки часто посилали його з дорученням у далеке село на вiдстанi
бiля 10 км, i треба було йти пiшки через гори i лiс туди-назад. Ко-
ли Вiллi повертався пiзнiше додому, нiж розраховували рiднi, то був
Спогад про Вiльгельма Iллiча Фущича 347
якимось чином покараний, бо всi хвилювались, щоб з ним в дорозi
нiчого не трапилось. Тодi вiн, виходячи з дому, майже всю дорогу
бiг туди i назад. На шляху мiж селами був ставок, то, маючи заоща-
джений час, Вiллi встигав викупатися з хлопцями, пограти i додому
повертався вчасно.
Наш шановний сусiд чуйно ставився до своїх рiдних. При наймен-
шiй можливостi вiн завжди старався написати додому, поїхати, або
коли хтось їхав проїздом через Київ, то обов’язково зустрiчався на
вокзалi; весь час надсилав мамi грошовi перекази. Вiльгельм Iллiч
також дуже поважав рiдних дружини, особливо любив маму Ольги
Iванiвни, Барбару.
Коли сiм’я Фущичiв жила з мамою Ольги Iванiвни в однiй кiмнатi
академiчного гуртожитку для молодих спецiалiстiв, то вже тодi Вiллi
часто вдень працював дома. Теща поводила себе дуже тихо, щоб
не заважати зятю працювати. Вона в обiди тихенько ставила йому
на стiл поїсти, сiдала на стiлець i любила махати ногами, але їх
пiднiмала над пiдлогою, щоб не шарудiти, чекала коли Вiллi поїсть.
З його розповiдей ми знаємо, що то була дуже працелюбна, мудра,
скромна, тиха i добра жiнка. Навiть старший зять Барбари говорив
про неї, що така жiнка народиться не ранiше, нiж через тисячу рокiв!
Вiллi говорив: “Це єдина така Мама i Теща в усьому свiтi! Бiльше
таких немає.” Вона нiколи не втручалась в сiмейнi справи молодої
сiм’ї, нiколи!
На протязi всього життя, хоч як був Вiльгельм Iллiч зайнятий
роботою, але завжди знаходив час для занять i розваг з дiтьми. Вiн
дуже любив доньку Мар’яну – струнку, карооку, красиву, розумну
i привiтну дiвчинку. Вона закiнчила Київську математичну школу
№ 145, Київський державний унiверситет iм. Т.Г. Шевченка, захи-
стила кандидатську дисертацiю i стала як батько – математиком.
Вiллi, як i доньку, любив сина Богдана. Вiн з дружиною, вихо-
вуючи дiтей, прищеплювали їм любов до навчання. До них додому
приходила вчителька англiйської мови i навчала Богдана, коли йо-
му було ще рокiв 4. Їх син рiс розумним, дуже рухливим хлопчиком,
по-дитячому iнколи був шкiдливим, неслухняним, тому Вiллi бiльш
суворiше i вимогливiше ставився до нього, нiж до доньки, але дуже
Бодю любив.
Дiтей подружжя Фущичiв виростили освiченими iнтелiгентними
людьми, якими можна тiльки пишатись, бо то є результат титанiчної
виховної працi батькiв на особистому прикладi.
348 Л.Д. Васильєва
Наш менший син Андрiй i Богдан з дитинства росли разом i, на
щастя, зв’язок мiж ними триває до цих пiр. Коли хлопчики були ще
дошколятами, Вiльгельм Iллiч з дружиною у вихiднi днi їздили з
ними в Пущу-Водицю в лiс, катали їх на човнi по озеру i т.п. Андрiй
завжди з захопленням розповiдав про такi прогулянки на природi.
Одного разу наш шановний сусiд повiв хлопчикiв на Новорiчну
ялинку в Iнститут математики, яка була влаштована для дiтей спiв-
робiтникiв. Профсоюзний комiтет купив новорiчнi подарунки вiдпо-
вiдно до кiлькостi дiтей, а нашому сину подарунка не було. Вiллi,
щоб не образити Андрiя, сам купив дорогий подарунок, який вру-
чив сину Дiд Мороз.
Вiн дуже уважно ставився до дiтей. Бодя i Андрiй були ще до-
школятами, а потiм i школярами, але Вiллi, хоч як був зайнятий,
завжди цiкавився чим вони займаються. Вiн завжди був в курсi їх
дитячих захоплень, допомагав i контролював їхнiх вчинки.
Фущич Вiльгельм Iллiч хоч i був фiзиком, але дуже любив мате-
матику. Вiн говорив: “Математика краща, нiж фiзика, бо бiльш точна
наука. Два помножити на два є чотири i нiколи не буде п’ять!”
Коли вiн працював, то любив, щоб навкруги була абсолютна ти-
ша. У першiй половинi дня Вiллi працював дома. Мешканцi нашого
будинку зранку йшли на роботу, дiти – в школи, садочки . . . , сту-
котiння, гуркiт стихали – наступала тиша. Пiсля 16-ої години люди
приходили i, мимоволi, починався гамiр навкруги, тодi вiн їхав пра-
цювати в iнститут, бо там чекали його iншi дiти – студенти, аспiран-
ти, докторанти, спiвробiтники (вiн їх називав своїми дiтьми). Вiллi
говорив: “Якби була завжди абсолютна тиша навкруги, коли я пра-
цюю, i хтось менi їсти давав, то я нiколи не виходив би з кабiнету”.
Шановний Вiльгельм Iллiч був патрiотом України! Вiн говорив:
“Процес людської свiдомостi рухається повiльнiше, нiж прогрес нау-
ки, тому держава i нацiя можуть бути вiдомi в свiтi тiльки завдяки
видатним досягненням в галузях науки. Кожен фахiвець повинен
знати про всi досягнення в данiй галузi, бо наука весь час розвиває-
ться”.
Вiн любив свою українську нацiю, але не був нацiоналiстом, гово-
рив: “Любити своє нацiональне нiколи не заборонено, але не через не-
нависть до других нацiональностей”. Можливо тому Вiльгельм Iллiч
хотiв i робив усе, щоб бiльше було вчених-українцiв, “. . . щоб Україна
посiдала бiльш значне мiсце серед країн свiту, щоб наша нацiя вста-
ла з колiн, бо хто не має власної гiдностi, того не поважає нiхто, щоб
Спогад про Вiльгельма Iллiча Фущича 349
нас знали завдяки нашим досягненням в науцi, бо ми, українцi, –
працьовитi люди!”, – говорив вiн.
Вiллi говорив, що якщо вважати всю науку деяким джерелом, то
вiд успiшної працi вчених окремих галузей науки залежить цiлiснiсть
цього джерела. На мiй погляд, вiн був одним з тих вчених, завдяки
працi яких наука успiшно розвивається.
Наш сусiд багато працював, дуже любив свою математику, яка
була для нього сенсом i чарiвнiстю життя. Чоловiку особливо доро-
ге те, чому вiн вiддає всього себе. У цьому сенсi вiн був щасливою
людиною, але на превеликий жаль, життя обiрвалося рано (у 60 ро-
кiв) i Вiллi не до кiнця реалiзував свiй науковий потенцiал. Не було
в свiтi жодного значного досягнення в галузi математики, щоб Вiль-
гельм Iллiч про нього не знав.
Ще за часiв iснування СРСР вiн зобов’язав спiвробiтникiв свого
вiддiлу вивчити англiйську мову i оволодiти вмiнням працювати на
комп’ютерi, який у 80-тi роки придбав для iнституту за власнi кошти.
Вiллi часто їздив за кордон, бачив яке там життя i говорив: “Щоб
iти в ногу з часом, треба оволодiти всiм новим, що є в других краї-
нах”.
Настали новi часи. Я маю на увазi полiтичнi подiї СРСР пiсля
1990 року. Бiльшiсть людей були розгубленi, але Вiльгельм Iллiч
зразу ж вiдчув наступ нового часу, рух змiн в суспiльствi i говорив:
“Повернення назад не буде!” Вiн нам порадив обов’язково привати-
зувати квартиру – так робиться у всiх країнах, бо то є приватна
власнiсть, а також говорив: “Не треба сидiти, склавши руки i чогось
чекати, треба дiяти, вистояти, вижити i потiм пiти в ногу з часом!”
Ми – поколiння людей, якi народились до Великої вiтчизняної
вiйни, пам’ятаємо сталiнськi часи i нам важко було адаптуватись у
новому полiтичному i економiчному просторi, а для нього тi подiї не
були несподiванкою.
Вiллi орiєнтувався у життi i не ждав нiколи нi вiд кого допомоги,
або якогось везiння у справах, а сам досягав своєї мети i успiхiв напо-
легливою працею, “. . . бо тiльки тодi можна достойно жити, любити
i поважати власну державу”, – говорив вiн.
Фущич В.I. мав широке коло зв’язкiв з математиками багатьох
країн свiту. Вiн органiзовував симпозiуми вчених-математикiв, якi
проходили в столицi України. Вiллi часто запрошував додому своїх
iноземних колег i не тiльки пiд час симпозiумiв. Але в 70–90-тi ро-
ки нелегко було достойно прийняти i обслужити на високому рiвнi
350 Л.Д. Васильєва
вчених-iноземцiв дома. То були не тiльки матерiальнi витрати, а бу-
ло важко фiзично i психологiчно. Всю вiдповiдальнiсть за прийом
гостей брала на себе вiрна дружина Вiллi, невтомна трудiвниця i
дома, i на роботi – Ольга Iванiвна.
Вона була Вiрним Другом свого чоловiка. Цi слова я написала
свiдомо з великої лiтери в повному їх розумiннi i значеннi, бо iнколи
не кожен досягає визначених успiхiв у своїй професiї, якщо особисте
життя складається не досить вдало.
Вiллi i Оля були мiж собою духовно дуже близькими людьми.
Дружина на протязi всього їх сумiсного життя була завжди в курсi
всiх справ наукової дiяльностi Вiллi, наукових контактiв з колегами
як вiтчизняними, так i iноземними, пiдтримувала його i дуже ро-
зумiлася у справах. Вони у всiх вiдношеннях жили одним життям.
Тепер Ольга Iванiвна вважає своїм основним обов’язком упоряд-
кувати всi науковi працi Вiльгельма Iллiча, привести в належний
хронологiчний порядок кореспонденцiї спiлкування з вченими за весь
перiод його наукової дiяльностi i все це надрукувати. То є титанiчна
праця!
Вiльгельм Iллiч заснував власний математичний журнал, в ред-
колегiю якого залучив вiдомих вчених-математикiв рiзних країн свi-
ту. Тепер цей журнал є власнiстю його дочки Мар’яни, яка працює
в унiверситетi м. Лулео, Швецiя. Обкладинка журналу оформлена
в жовто-блакитному кольорi, з гербом України. На першiй сторiнцi
в кожному журналi зазначено, що фундатором i засновником його
є Фущич Вiльгельм Iллiч. Таким чином, журнал живе i продовжує
друкуватись.
Я знаю, що були люди, якi Вiллi дуже заздрили тому, що самi
менше працювали i мали меншi успiхи в роботi.
Вiльгельм Iллiч виховав багато кандидатiв (понад 50) i докторiв
наук. Я бачила його тонкi учнiвськi робочi зошити, де на кожен день
були складенi плани роботи для кожного аспiранта. Слова часто ви-
дiленi червоним кольором, зi знаками оклику, пiдкреслено, видiлено
зi словом “Cito!”, фрази обведенi рамкою i т.п. В зошитах був про-
думаний не тiльки чiткий план роботи з аспiрантами, а також вся
наукова дiяльнiсть на кожен день.
Я знову повторюсь, що Вiллi багато працював, але от що вiн зов-
сiм не любив – ходити просто так в гостi з частуванням i пригоща-
нням, бо вважав, що то є даремна трата часу! Але вiн завжди був
спiвучасником дiлових зустрiчей, навiть за сервiрованим столом, чи
Спогад про Вiльгельма Iллiча Фущича 351
при святкуваннi визначних подiй в життi близьких, знайомих, чи
колег по роботi, якщо був запрошений.
Наш сусiд творив добрi справи, людям хотiв i робив тiльки добро.
Я знаю, що декiльком людям (не буду їх називати) вiн влаштував
особисте життя, бо, я так вважаю, що з його легкої руки вони по-
знайомились i кожен знайшов свою “половинку”.
Ми, проживаючи поруч, звертались до Фущичiв, коли в нашiй
сiм’ї були якiсь труднощi. Вони завжди нам допомагали i морально,
i матерiально, спiвчували, радили i пiдтримували нас.
Вiльгельм Iллiч був iнтелiгентом, людиною з великим почуттям
гумору, привiтним чоловiком. Я впевнена, що немає нi однiєї людини
в будинку, де ми проживали, з ким би при зустрiчi вiн не привiтався.
Вiн завжди з усiма вiтався.
Нашi сини дуже поважали Вiллi. В 1981 роцi наш старший син
Юрiй поступив до Київського полiтехнiчного iнституту. 1-го вере-
сня, в перший день занять сина, ми дома влаштували сiмейну прес-
конференцiю, щоб дiзнатись про його першi враження вiд занять.
Особливо Юра був зачарований першою лекцiєю з хiмiї у великiй
хiмiчнiй аудиторiї, яку на високому рiвнi провiв доктор наук В. Лав-
ренко. Викладач навiть розповiв про хiмкорпус, який був збудований
до революцiї, про прекрасну акустику в великiй аудиторiї, для чого
влаштував дослiди зi звуковими ефектами, щоб студенти наочно в
цьому переконались. Ще син розповiдав, що була лекцiя з матема-
тики, яку викладав кандидат математичних наук Грищенко.
Я цими враженнями сина подiлилась з Фущичами. Виявилось, що
В. Лавренко – близький знайомий Вiльгельма Iллiча, а Грищенко –
його колишнiй аспiрант. Звичайно, Вiллi сказав цим викладачам, що
студент Васильєв Юра (з вусами) його сусiд. Це Юру зобов’язало
добре вчитись, бо прикро було б, коли дядя Вiллi дiзнається, що його
сусiд-студент навчається не досить успiшно. Ця подiя зобов’язала
сина сумлiнно ставитись до навчання взагалi.
Менший син Андрiй на початку 1997 року писав дипломну роботу
i йому потрiбнi були математичнi формули для розрахункiв. В той
час, у зв’язку з обставинами, наша сiм’я жила на iншому поверсi, не
поруч з квартирою Фущичiв, дiти нашi уже виросли i ми не так часто
спiлкувались мiж собою, як то було ранiше. Нiхто з нас не знав, що
Вiллi тяжко хворiє. Андрiй спитав дозволу по телефону про те, чи
може зайти зi своїм проханням про допомогу до Вiльгельма Iллiча.
Отримавши дозвiл, син зайшов i був дуже вдячний Вiллi, що вiн
352 Л.Д. Васильєва
допомiг пiдiбрати необхiднi математичнi формули. Це було в березнi
мiсяцi.
7-го квiтня нам раптом зателефонувала Оля i сповiстила про не-
щастя. Ми всi були страшно приголомшенi несподiваною i жахливою
звiсткою. Вiллi не стало в свiтлий весняний день свята “Благовiщен-
ня”.
Андрiй говорив, що при зустрiчi помiтив слабiсть i хворобливiсть
дядi Вiллi, але як-то має виглядати хвора людина? Вiльгельм Iллiч
був уже так тяжко хворий, а не вiдмовив допомогти нашому синовi.
Ми всi, хто його любив, поважав, добре знав i вiдчував його душевну
доброту – так рано втратили його. Адже йому виповнилося лише 60
рокiв.
Вiльгельм Iллiч володiв гострою спостережливiстю, прекрасною
пам’яттю, витримкою. Витримка “на людях” останнiм часом йому
дорого коштувала, бо вiн пiсля рiзних негараздiв не спав по декiлька
ночей. Це його дуже виснажувало. Ми про це знали, бо весь час
спiлкувались мiж собою.
Для збереження здоров’я будь-якi психоемоцiональнi напружен-
ня повиннi носити епiзодичний характер, але то було не в характерi
Вiльгельма Iллiча. Насправдi характер людини – це компас, по яко-
му вона живе, а Вiллi все сприймав дуже емоцiйно.
Вiн дуже любив природу, бо вирiс у чудовому краї гiр, лiсiв i
полонин. Ранiше на перiод вiдпустки вони сiм’єю завжди їздили на
Закарпаття вiдпочивати, але останнi роки Вiльгельм Iллiч зовсiм не
був у вiдпустцi, не гаяв часу – все працював, працював, працював...
Однiєю з основних рис його характеру була неймовiрна працелю-
бнiсть, максимальна зiбранiсть i високе почуття вiдповiдальностi.
Вiльгельм Iллiч Фущич у 34 роки став доктором наук, потiм –
членом-кореспондентом АН УРСР. Цк свiдчить про значний вклад,
який вiн внiс у розвиток науки.
У 2001-му роцi Вiльгельму Iллiчу Урядом було присуджено зван-
ня “Лауреата Державної премiї України в галузi математики i фiзи-
ки”.
Ми дуже сумуємо з приводу того, що вiн так рано пiшов вiд нас,
але говорять, що такi люди як Вiллi, мають тiльки день народження.
Ми завжди згадуємо про нього. Вiн залишився у нашiй пам’ятi як
красива, доброзичлива, висококультурна, iнтелiгентна, тактична i
чуйна людина.
28 липня 2004 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 353–359
То, что осталось в памяти
(фрагменты воспоминаний
о Вильгельме Ильиче Фущиче)
Всеволод А. ВЛАДИМИРОВ
Эти воспоминания в виде черновых набросков были написаны “на
коленях” почти сразу же после безвременной кончины нашего учи-
теля. Я честно собирался поработать над материалом: многое еще
хотелось добавить, дописать, улучшить. Однако время тогда было
довольно напряженное, большие и малые проблемы всякий раз отв-
лекали от работы, однажды отложенной “на потом”. В результате я
до сих пор несу груз вины перед Ольгой Ивановной Фущич, которой
обещал быстро подготовить материал. Теперь, казалось бы, и забот
поменьше, однако стала подводить память, да и дарований вряд ли
прибавилось. Поэтому я отдаю в руки читателя наброски почти без
правок, стремясь возвратить хоть малую часть долга, при этом наде-
ясь на снисходительность со стороны моих друзей, коллег и других
потенциальных читателей этих строк.
Познакомились мы с В.И. в 1975 году совершенно случайно. В тот
год я заканчивал Варшавский университет и приехал в свою Alma
Мater, УЖГУ, за рекомендацией в аспирантуру. Необходимо было
сделать доклад в отделе теоретической физики по теме магистер-
ской работы. Доклад, как мне показалась, не слишком заинтересовал
участников семинара, поскольку был далек от их научных интересов.
Моя персона тоже никого особо не интересовала, так как я приехал с
намерением поступать в аспирантуру ИТФ АН УССР. Однако один
из присутствующих внимательно следил за изложением, интересу-
ясь некоторыми нюансами работы. Это был В.И., который приехал
в УЖГУ, кажется, в качестве председателя государственной экза-
менационной комиссии.
По прошествии трех десятилетий мне все так же ясно помнится
этот семинар. Я тогда ничего не знал о В.И., однако он как-то по-
особому слушал и этим обращал на себя внимание. По окончании
доклада меня представили В.И., и он предложил мне встретиться
и поговорить на следующий день. Во время следующей встречи он
предложил поступать к нему в аспирантуру, что, в общем-то явилось
354 В.А. Владимиров
для меня большой неожиданностью. Толком я тогда не понял, чем
мне предстояло бы заниматься в случае поступления, однако, не дол-
го думая, согласился. Вот так, приехал я, в общем-то с установкой на
теоретическою физику, однако, встретившись с В.И. и мгновенно к
нему расположившись, резко изменил планы. Обаяние его личности
не исчезло, как это нередко бывает в жизни, при более близком зна-
комстве, состоявшемся через два с лишним года. Напротив, по мере
того, как я узнавал своего шефа, оно распространялось на меня все
больше и больше.
С приемом в аспирантуру все оказалось не так-то просто, по-
скольку успешная сдача экзамена по математике была необходимым,
но не достаточным условием поступления. Первый отдел тогда бди-
тельно следил за “чистотой рядов”, перекрывая многим молодым лю-
дям возможность быть зачисленными в аспирантуру. В моем случае
связано это было с польским гражданством супруги. По-видимому
будучи глубоко несогласным с таким положением дел, В.И. воспри-
нял мою, а также другие подобные ситуации, как личный вызов. В
“кухню” своих баталий он нас почти не посвящал, однако некоторое
время спустя прорисовывались кое-какие детали этой борьбы. Низ-
кий поклон В.И., ведь, пожалуй, никто другой не стал бы так сража-
ться за молодого человека, из которого еще неизвестно что вырастет.
Впрочем, на счет роста у В.И. особых сомнений, можно сказать, не
имелось, поскольку в той атмосфере, которая царила на его семи-
наре, не-работать, не-получать результаты была просто немыслимо!
Конечно, были мы разными, кто лучше, кто хуже, по-разному скла-
дывались и жизненные обстоятельства, однако каждый обязан был
выкладываться в работе.
В.И. опекал своих учеников с первых шагов и до защиты. При-
ходилось мне видеть многих научных руководителей, судьба меня,
в принципе, баловала знакомствами с хорошими людьми, но все же
никогда больше я не встречал такой готовности всюду во всем помо-
чь, будь то научные проблемы (домой звонить разрешалось в любое
время дня и ночи), быт или устройство на работу.
Семинар по понедельникам – святая святых. В течение шести с
лишним лет я регулярно посещал семинар с сентября по начало июля
и едва ли припомню больше двух или трех сбоев в его функциони-
ровании. В описываемый период времени начинался семинар в 18:00
и длился . . . ну, в общем, сколько нужно, как правило, до глубокой
ночи. Дежурная за это время раза три заглянет, зам. директора по
То, что осталось в памяти (фрагменты воспоминаний) 355
АХЧ напомнит о строгом распоряжении начальства насчет эконо-
мии электроэнергии. Тирады эти, казалось, не вызывали у В.И. ни
тени раздражения: всегда с улыбкою, отпустит шуточку и – “. . . все,
все, сейчас, заканчиваем, ну, еще максимум минут 5”. Однако эти
5 минут, бывало, длились по часу и больше.
После 22:00 глаза сами закрываются, кое-кто из молодежи но-
сом клюет, а шеф бодр, он только-только раскрутился, фонтаниру-
ет идеями: а что если такое сделать, а что если по другому на эту
задачу взглянуть. . . . В такие минуты, порой, рождались будущие
весомые результаты и, неизменно, всякий раз, задавался импульс к
поиску.
Идем с семинара разгоряченные, вниз по улице Ленина (ныне
Б. Хмельницкого). Шеф – высокий, седой, изящный, нисколько не
мэтр, держится со всеми наравне, по дороге, чаще всего, разговор
продолжается о науке, однако бывает что и не только: все инте-
ресно – нашумевшая книга, околонаучные новости, спорт. В конце
улицы – центральный гастроном, открытый до 23:00 – успеть бы!
Хлеб, докторская колбаса, чай – нехитрые покупки – и по домам,
отдыхать. Кому по пути – те с шефом, продолжать разговор. Домой
по понедельникам прихожу почти в полночь. Традиционно выпиваю
2–3 стакана крепчайшего чая, после которого мгновенно отрубаюсь
и сплю, как убитый, часов до девяти, а то и десяти утра.
Изловив аспиранта в пятницу, шеф имел привычку вручать ему
ксерокопию свежей статьи для ознакомления и . . . доклада в бли-
жайший понедельник – порою в шутку, а порой и всерьез: аспирант
должен быть “заведен” всегда – днем, вечером, а также в выходные
дни надо думать о работе и жить работой, отдавая науке ежеднев-
но по 10–12 часов чистого времени. Если по другому подходить, то
результатов существенных, не будет. Тогда это казалось мне неспра-
ведливым: разве мы не молодые люди, и разве кроме работы нет
ничего интересного в жизни? Лично я сильно бунтовал и придер-
живался иного мнения: со мной жила семья, которой надо было
уделять немало времени, и были еще увлечения: горные восхожде-
ния, требовавшие круглогодичных тренировок, книжки, фильмы, за-
столья с интересными людьми – ну как от всего этого отказаться!
Словом, науку я воспринимал как нечто важное, но не единствен-
ное в жизни, и игнорировал призывы к аскетическому служению.
Точку зрения Вильгельма Ильича я принял, к сожалению, много
позднее.
356 В.А. Владимиров
Ремарка в сторону докладчика:
– В.I., ви щось дуже добре виглядаєте: щось менi здається, що ви
мало працюєте.
Докладчик:
– В.I., я голодую 17-й день.
Шеф:
– Що таке? Розкажiть, будь ласка!
Интерес к феномену лечебного голодания быстро вспыхивает,
и столь же быстро улетучивается: любопытство удовлетворено, до-
кладчик реабилитирован, двигаемся дальше.
На семинаре в роли аутсайдеров побывали в свое время, наверное,
все аспиранты, или, по крайней мере, большинство.
Шеф:
– Не iде поставлена задача? Давайте до дошки, покажiть, що ви
зробили протягом тижня.
Аспирант:
– В.I. я робив те i те . . .
Шеф:
– Менi не цiкаво, що ви робили, я питаю, що ви зробили! Погано,
сiдайте, хто там наступний?.
Или:
– В.I., я не зможу цього зробити.
В.И.:
– Ви мусите це зробити – i все!
Из этого “ви мусите” часто рождались очень сильные результа-
ты, побеждались проблемы, которые, казалось, пробить было нево-
зможно. И дело, конечно, не только в требовательности шефа, хотя
она и имела место, но больше наверное в том, что он заставлял ве-
рить: задача может быть решена, несмотря на все сложности, вселял
надежду на то, что справиться с задачей тебе по плечу.
А как В.И. радовался успехам своих учеников, в особенности мо-
лодых – студентов, новичков-аспирантов. Дает задание студенту: ра-
зобраться в работе О.: как-то до сих пор ее никто не смог осилить.
Реплика с места:
– . . . так, i сидiтиме над нею два роки!
В.И., с пассией:
– Ю., Я забороняю вам казати таке молодим людям!
Довольно скоро, месяца через полтора, студент сообщает, что го-
тов доложить статью. То, что он так быстро справился вызывает все-
То, что осталось в памяти (фрагменты воспоминаний) 357
общее оживление. Делая сообщение, студент использует формализм
почерпнутый из работы O., который нам непривычен, да и докла-
дывает слегка сбивчиво, видимо от волнения. Все хором, перебивая
друг друга помогаем, пытаемся на на ходу привести обозначения к
привычному виду, но шеф хочет услышать все от него самого и даже
от возбуждения повышает голос:
– Не заважайте, не заважайте, та дайте ж менi нарадуватись!
Всем ясно, что дебют блестяще удался, статья “пробита”, однако
более важно то, что в этот вечер нашего полку прибыло. И, конечно
же, В.И. ликует вовсю.
На конференции, достаточно молодому сотруднику C.:
– . . . чого ви не пiшли на доповiдь N.?
С.:
– В.I., та менi це було нецiкаво!
Ничего не сказал, но, как оказалось, запомнил. Через несколько
дней почти за ухо тащит C. к раскрытым дверям аудитории, чтобы
показать, как пожилой И.М. Гельфанд старательно конспектирует
доклад молоденького американского ученого.
В.И., гневно:
– . . . Бачите, вам не цiкаво, а от йому все цiкаво!
Особого разговора заслуживает общение шефа с А.Г. Никити-
ным. Кто видел гайдаевскую комедию “Бриллиантовая рука”, тот
наверняка помнит диалог опера со ставящим задачу начальником,
вызывающий дружный хохот, как всякое удачно подхваченное пре-
увеличение. Так вот, мы бывали и не раз свидетелями подобных ди-
алогов, разворачивающихся между А.Г. и В.И.
В.И.:
– Толя, а может попробовать . . .
А.Г., прерывая шефа на полуслове:
В.И.:
– Я уже пробовал, так не идет.
В.И.:
– Ну тогда может . . .
А.Г., вновь прерывая:
– Нет, так тоже не пойдет.
В.И.:
– Ну а если . . .
А.Г.:
– Да, В.И., так, пожалуй, стоит попробовать, я завтра проверю.
358 В.А. Владимиров
Именно так общались в нашем присутствии двое ученых, сотру-
дничавшие друг с другом в течение многих лет.
Или еще реплика шефа после особо удачного доклада А.Г.:
– Ну это же просто замечательный результат!
А.Г., в ответ:
– Вильгельм Ильич, знали бы вы, чего мне стоил этот результат –
представляете, я так заработался, что забыл пойти на центральный
переговорный пункт, где был заказан за несколько дней до этого
разговор с женой (проживающей тогда в Праге), причем на этот
разговор я сам-то ее и вызвал.
В.И. с воодушевлением:
– Вот видите, вот, всем так надо работать! Надо забыть про все,
вот так только и можно получить сильный результат!
Напоследок хотел бы рассказать одну историю, непосредственно
связанную с В.И. Аспирантские годы оказались для меня довольно
непростым периодом, в основном из-за семейных обстоятельств: без-
денежье, маленький ребенок, “пятая графа” супруги, которая при
тех отношениях к иностранцам, которые царили в СССР, много лет
не могла найти работу. В таких условиях весьма трудно было занима-
ться научными изысканиями и после двух лет учебы в аспирантуре у
меня все еще не было серьезных результатов. В конце концов мы на-
чали серьезно задумываться о выезде за границу на ПМЖ. Однако
на этом пути возникли свои сложности и, в итоге, блуждая от город-
ского ОВИРА к республиканскому, я ничего не добился, кроме того,
что успел “засветиться”. В итоге один из сотрудников Генконсульства
ПНР, который предпринимал попытки помочь нам с выездом, сказал
открытым текстом, что здесь нам уже никто и ничто в создавшей-
ся ситуации не поможет, поэтому мне надо ехать по гостевой визе и
попросту не возвращаться, коль скоро мы решили уезжать из этой
страны. Помню, В.И. остановил меня в коридоре Институте и ска-
зал, что в первом отделе знают о моих попытках выехать на ПМЖ
и теперь его спрашивают, можно ли давать добро на мой времен-
ный выезд. Поскольку “исход” из CCCP казался мне единственным
выходом из создавшейся ситуации, я старался, как мог, убедить ше-
фа в том, что нам просто необходимо проведать тещу (которую, мы,
кстати говоря, пригласить в Киев не могли), и что это разные вещи
и я конечно же вернусь ровно через месяц. Не знаю, насколько мои
слова были убедительными, но шеф сказал, что, коль все обстоит
так, как я говорю, то препятствий мне в Институте чинить не будут.
То, что осталось в памяти (фрагменты воспоминаний) 359
В конце нашего разговора он, однако, просил принять к сведению,
что в нашей стране за каждого “невозвращенца” кто-то должен отве-
тить. Я еще раз постарался уверить шефа, что все будет в порядке,
хотя в голове было одно – не потерять этот последний шанс устроить
наконец свою жизнь.
За рубежом изначально твердое намерение не возвращаться дало
трещину по ряду причин, и я промучился весь отпуск, подвергае-
мый давлению с разных сторон, и не зная, как поступить. В одну
из бессонных ночей, будучи почти на пределе, я вдруг вспомнил ра-
зговор с В.И., его слова, а также подумал о том, что оставалось за
кадром: хорошо зная мою ситуацию, вряд ли он до конца мне по-
верил, и, тем не менее, не стал препятствовать выезду. После этой
ночи я проснулся с чувством человека, оправившегося от тяжелого
недуга. Все стало ясно и просто, я возвращаюсь и точка. Менее всего
мне бы хотелось вменять себе в заслугу этот поступок: в той непро-
стой ситуации хороших решений не было и я в любом случае кого-то
“подставлял”. Однако облегчение, которое я почувствовал, приняв
решение возвращаться, заставляет думать, что поступить надо было
именно так.
Двигаясь по жизни мы вольно или невольно кому-то причиняем
неудобство и боль. Однако у меня есть надежда, что годы прове-
денные с В.И. научили быть более бережными с людьми. От него
исходила большая сила, которая, однако, не подавляла, а заставля-
ла работать, творить. Хочется верить, что контакты с В.И. не только
помогли нам чего-то добиться в науке, но и сделали чуточку добрее,
лучше, отзывчивее.
11 октября 2006 г.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 360–364
Згадуючи Вчителя
Ренат З. ЖДАНОВ
Я познайомився з Вiльгельмом Iллiчем у вирiшальний для всякого
студента перiод навчання в унiверситетi. Це був четвертий курс, тоб-
то саме той час коли всi студенти механiко-математичного факуль-
тету мають визначати подальший напрям спецiалiзацiї. Я взагалi до-
сить довго не мiг вибрати мiж теорiєю ймовiрностi та математичною
фiзикою. Крiм того, менi ще дуже подобалась алгебра. На щастя я,
отримавши квалiфiковану i добре аргументовану пораду вiд знайо-
мого професора-математика, вибрав математичну фiзику. Курсову
роботу я писав вже на цiй кафедрi, але тема була, як на мене, не
дуже цiкава. Її треба було мiняти, але я не мiг визначити на “що”
мiняти. I в цей момент невизначеностi саме провидiння послало менi
спецкурс з алгебраїчних методiв в математичнiй фiзицi, який викла-
дав Вiльгельм Iллiч Фущич. Вже перше враження вiд побаченого i
почутого було таким, що я “втiк” вiд керiвника курсової роботи до
Вiльгельма Iллiча. Як виявилось, цей вибiр визначив не тiльки тему
моєї дипломної роботи, але й все моє подальше життя (i, до речi, не
тiльки в науцi). Взагалi, Вiльгельм Iллiч був настiльки оригiнальною
i непересiчною особистiстю, що навiть мої однокурсники, якi бачили
його буквально декiлька разiв, добре пам’ятали його навiть через ба-
гато рокiв пiсля закiнчення унiверситету. Я особисто знаю приклад
одного мого однокурсника, який довго не мiг пригадати точну назву
факультету на якому вiн навчався, але, коли я сказав, що працюю
у вiддiлi Фущича, то вiн зразу ж його згадав! Це тривiальна iстина,
що викладачем з великої лiтери не можна стати, цьому не можна
навчитись, з цим можна тiльки народитись. Як кажуть, що є то є,
а чого немає, то вже i не буде. Вiн був не такий як усi в усьому, в
тому як вiн викладав, в тому як вiн вiдносився до студентiв (не як
до об’єкту навчання, чим грiшить бiльшiсть педагогiв) а як до колег,
якi просто мають менший досвiд наукової роботи. I це безумовно не
могло не iмпонувати.
Я не можу сказати, що Вiльгельм Iллiч полюбив мене з першого
погляду, бо вiн досить довго приглядався, давав рiзнi задачi учбового
характеру i врештi-решт я отримав тему дипломної роботи. Однiєю
iз складових цiєї роботи було рiвняння Дiрака, дослiдженню якого
була присвячена моя кандидатська i докторська дисертацiї, а також
Згадуючи Вчителя 361
двi монографiї, написанi у спiвавторствi з Вiльгельмом Iллiчем. Тоб-
то, даючи менi тему дипломної роботи, вiн фактично запрограмував
мою дiяльнiсть на багато-багато рокiв наперед, така була незбагнен-
на сила наукового передбачення! Спецiалiсти-математики мене до-
бре зрозумiють, адже актуальнiсть тематики рiч дуже непостiйна.
Те що зараз йде на “ура!” через десять рокiв може викликати тiльки
роздратування.
Моє друге незабутнє враження – це семiнари Фущича, їх атмо-
сфера, яка створювалась як Вiльгельмом Iллiчем, так i iншими уча-
сниками – його учнями. Я зрозумiв вже набагато пiзнiше, чому Вiль-
гельм Iллiч так прискiпливо вiдбирав кандидатiв у кандидати. Рiч у
тому, що його учнi це була не просто група людей, зв’язаних спiль-
ною тематикою, це була КОМАНДА (Вiльгельм Iллiч бiльше полю-
бляв слово колектив). I як кожен тренер у футболi, вiн дуже прискi-
пливо пiдбирав “гравцiв” до команди, i я не пам’ятаю випадку, щоб
вiн помилився у виборi. При тому доброзичливому, приязному вiдно-
шеннi до молодi, яке панувало у вiддiлi, не дивно, що вiн фактично
ставав другою домiвкою для аспiрантiв. I саме ця творча атмосфера
сприяла появi такої кiлькостi кандидатiв i докторiв наук, випестува-
них Вiльгельмом Iллiчем, якої вистачило б для звiту за десятирiччя
ударної працi цiлого iнституту. Iншим фактором був особистий при-
клад Вiльгельма Iллiча i те, як i скiльки вiн працював. Вiн був, як
зараз прийнято казати, роботоголiком, i “перепрацювати” його бу-
ло неможливо. Взагалi, слово працювати було святе для нього i вiн
вимагав такого ж вiдношення вiд нас. Це завжди було на першому
мiсцi, якщо виникали новi iдеї, результати, думки i т.п., вiн завжди
вiдкладав усi справи i знаходив час, щоб послухати, порадити, подис-
кутувати. Я впевнений, що якби я зателефонував йому серед ночi,
для того щоб термiново сповiстити про “вiдкриття”, то i тут науко-
вець в ньому взяв би гору над простим смертним i ми би погово-
рили, як водиться (я персонально таких експериментiв не провадив,
але iнодi так тяжко було дочекатись ранку!). I таке вiдношення було
до кожного учня, хто хотiв i вмiв працювати. I це при тому, що вiн
завжди мав аспiрантiв, докторантiв i коло його учнiв, яким потрiбно
було придiлити увагу, постiйно розширювалось! Тiльки зараз, маючи
своїх власних аспiрантiв, я можу по справжньому оцiнити фантасти-
чну роботу, яку здiйснив Вiльгельм Iллiч, виховавши бiля шестиде-
сяти кандидатiв та докторiв наук! Плюс викладання в унiверситетi,
плюс мiжнародний журнал, створений ним, плюс, плюс, плюс...
362 Р.З. Жданов
Ще однiєї яскравою (як на мене) характеристикою колективу,
створеного Вiльгельмом Iллiчем, є те, що там я знайшов двох но-
вих друзiв (я маю на увазi саме друзiв а не приятелiв, не колег по
роботi з якими завжди приємно зустрiтись, погомонiти – це iнше).
Добре вiдомо, що пiсля школи та перших курсiв унiверситету друзiв,
як правило, вже тiльки втрачаєш – життя розводить.
Моя наукова кар’єра, дякуючи Вiльгельму Iллiчу, складалася
вдало, я достроково захистив кандидатську дисертацiю, потiм вiн до-
бився, щоб мене залишили в Iнститутi математики (що було вельми
нетривiальною проблемою), де я на протязi п’яти рокiв пiдготував i
захистив докторську дисертацiю. З процедурою захисту сталася тра-
гiкомiчна ситуацiя, про яку менi навiть зараз моторошно згадувати.
В день захисту повиннi були захищатись ще три кандидатськi дисер-
тацiї, i я пiдрахував, що процедура їх захисту затягнеться до обiду, а
моя черга буде пiсля обiду. Тому я поїхав додому (на Оболонь), щоб
пообiдати. Десь мiж другою i третьою ложкою задзвонив телефон,
це був Вiльгельм Iллiч, який трохи нервово поцiкавився, куди я, м’я-
ко кажучи, подiвся. Як виявилось, захист всiх трьох кандидатських
дисертацiй промайнув за годину, i спецрада вирiшила не гаючи часу
заслухати докторську: а дисертанта немає! Як я бiг з Оболонi до iн-
ституту математики, так я нiколи не бiгав нi до, нi пiсля, але все одно
члени спецради розiйшлися на обiд. I якби не Вiльгельм Iллiч, який,
як завжди бувало, взяв все на себе i персонально попрохав кожного
члена спецради прийти пiсля обiду, то я б мабуть i до сих пiр захи-
щав ту дисертацiю. Коли я не живий не мертвий з’явився перед очi
Вiльгельма Iллiча, то вiн, побачивши мiй стан, навiть не лаяв мене,
а просто сказав, щоб я розбiрливо писав формули на дошцi . . . Таким
чином вiн зняв стрес i я взагалi не хвилювався пiд час доповiдi. Я
не знаю, що Вiльгельм Iллiч думав про цей малоприємний для всiх
нас епiзод, але потiм вiн нiколи не згадував про нього.
Окрема тема для розповiдi це те, як Вiльгельм Iллiч вмiв оцiнюва-
ти людей буквально з першого погляду i, як правило, безпомилково.
Я дуже добре запам’ятав один епiзод на конференцiї, коли виступав
один доповiдач, якого ми обидва бачили вперше, i Вiльгельм Iллiч,
послухавши зробив висновок: “Цей чоловiк дуже себе поважає”. Я
взагалi спочатку не дуже зрозумiв, що вiн мав на увазi. I лише через
деякий час поспiлкувавшись з доповiдачем безпосередньо зрозумiв,
наскiльки точною i безпомилковою була ремарка Вiльгельма Iллiча,
бо крiм самоповаги нiчого цiкавого у ньому (у доповiдачевi) не було.
Згадуючи Вчителя 363
I такi оцiнки я чув не раз i не два i деякими з них послуговуюся
до сих пiр. Ще одне пiдтвердження сказаному – це друзi Вiльгель-
ма Iллiча, якi виступали офiцiйними опонентами на захистi наших
дисертацiй. Це були не просто знанi спецiалiсти, а ще й нетривiальнi
з усiх точок зору особистостi. Ми, аспiранти та молодi спiвробiтни-
ки вiддiлу бачили, з якою повагою вони ставляться до Вiльгельма
Iллiча особисто i до того, що робиться ним i його учнями. Це, без-
умовно, пiдвищувало нас у власних очах i було неабияким стимулом
у творчостi.
I ще одне незабутнє враження вiд перших крокiв спiвробiтництва
з Вiльгельмом Iллiчем та його групою – це чiтке усвiдомлення того
факту, що працюючи в даному колективi, я знаходжусь “на пере-
дньому краї науки”. Я в той час мав дуже туманну iдею вiдносно
того, як має виглядати той бажаний для кожного молодого чоловi-
ка, який вибрав науку як спосiб годувати свою сiм’ю, переднiй край
науки. Але чомусь я був абсолютно впевнений, що це вiн i є. Взагалi
актуальнiсть тематики – це дуже тонка i навiть делiкатна матерiя.
Вибiр такої тематики – це витвiр мистецтва наукового лiдера напря-
му, прояв глибини його таланту та сили передбачення. Часто-густо
вже через невеликий промiжок часу з’ясовувалось, що незважаю-
чи на великий первинний галас здiйнятий вiдносно того чи iншого
“вiдкриття”, цей напрямок тихо “вмирав”, а те, що там робилося, не
було варте паперу, на якому все це писалося. Очевидним проявом
таланту передбачення Вiльгельма Iллiча було те, що жоден з його
глобальних, як тепер кажуть, проектiв, тобто, нелiєвська симетрiя
(у широкому розумiннi цього слова), умовна симетрiя та розробка
конструктивних методiв побудови точних розв’язкiв для основних
нелiнiйних рiвнянь математичної та теоретичної фiзики не тiльки не
втрачають своєї актуальностi з плином часу, а й навпаки. Я б ска-
зав, що цi напрями мають внутрiшнє джерело саморозвитку, яке не
тiльки сприяє розвитку теорiй як таких, але й є джерелом iдей, якi
допомагають розв’язувати спорiдненi задачi (достатньо згадати хоча
класичну проблему роздiлення змiнних). А головне, що правильно
вибрана в свiй час тематика до сих пiр “годує” велику групу учнiв
Вiльгельма Iллiча.
Ще хотiлося б вiдмiтити одну рису притаманну Вiльгельму Iллi-
чу – це те, що я б назвав психологiєю переможця (а може рисою,
яка вiдзначає вченого свiтового класу). Це його власна психологiчна
установка i установка для всiх його учнiв, що ми маємо бути неодмiн-
364 Р.З. Жданов
но кращими за конкурентiв i що ми будемо кращими (а це означає в
першу чергу бiльше та ефективнiше за iнших працювати!). I ця уста-
новка давала просто вражаючi результати. В аспiрантуру поступали
мокрi курчата (я маю на увазi насамперед себе), а вилiтали орли
(тут я маю на увазi iнших), якi одержували результати мiжнародно-
го класу, публiкувались в елiтних мiжнародних наукових часописах,
писали монографiї, якi згодом перекладалися за кордоном, захища-
ли кандидатськi i докторськi дисертацiї, i нарештi, працювали з вла-
сними учнями. Саме тому нам зараз не соромно з’явитись iз своїми
результатами на мiжнародному форумi будь-якого рiвня. Це я мо-
жу стверджувати з повною вiдповiдальнiстю, бо вже маю чималий
досвiд виступiв на солiдних мiжнародних конференцiях. Крiм того,
я спiлкувався з колегами i навiть тi з них, якi мали досить прохо-
лоднi стосунки з Вiльгельмом Iллiчем (а причиною часто-густо була
тривiальна заздрiсть), дуже високо вiдгукувались про його школу.
Можна ще дуже багато писати про рiзнi сторони обдарування
Вiльгельма Iллiча, але головним є, на мiй погляд, те що вiн був пер-
шокласним математиком свiтового рiвня – потужним, ефективним
та результативним. Саме цi риси були тим свiтлом на яке злiталися
як метелики з усiєї України (i не тiльки з України) його майбутнi
учнi. I одне з наших головних завдань полягає в тому, щоб втри-
мати рiвень наукової школи Фущича на належному рiвнi. Це буде
найкращою пам’яттю нашому дорогому вчителю Вiльгельму Iллiчу
Фущичу.
1998 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 365–369
Спогади про Вчителя
Вiктор I. ЛАГНО
Я належу до тих учнiв В.I. Фущича, якi закiнчили провiнцiйнi вузи
(як правило, педагогiчнi iнститути), спецiальної пiдготовки до за-
нять науковою дiяльнiстю у свої студентськi роки не отримали, але
змогли за допомогою та пiд керiвництвом Вiльгельма Iллiча реалi-
зувати себе як математикiв-дослiдникiв, пiдготувати та захистити
кандидатськi дисертацiї.
Моє знайомство й початок наукової спiвпрацi з Вiльгельмом Iл-
лiчем припали на 1985 рiк. Перша моя особиста з ним зустрiч бу-
ла миттєвою. Весною 1985 року я перебував у Києвi на факультетi
пiдвищення квалiфiкацiї при Київському державному унiверситетi
й одночасно готувався до вступу в аспiрантуру. На той час я вхо-
див до групи полтавських математикiв з мiсцевого педiнституту, якi
пiд керiвництвом Леонiда Феодосiйовича Баранника проводили до-
слiдження ряду задач, що лежали в руслi проблем, якi вивчалися у
вiддiлi прикладних дослiджень Iнституту математики. Тому заочно
Вiльгельм Iллiч мене знав й дав попередню згоду на те, що вiн буде
моїм науковим керiвником. Й ось, нарештi, вiдбулася наша особиста
зустрiч. Вiльгельм Iллiч дуже поспiшав в Президiю Академiї Наук,
тому, пiсля того, як Леонiд Федосiйович вiдрекомендував мене, вiн
запропонував провести його й по дорозi провiв бесiду, яка в основ-
ному вилилася в три запитання: Яку мову (iноземну) ви вивчали?
Чи одруженi? Ви палите?! (я вiд хвилювання витяг сигарети). Ли-
ше вiдповiдь на друге запитання (на той час я був неодружений)
мала схвальну реакцiю Вiльгельм Iллiч. Щодо мови (я вивчав нiме-
цьку) було дано вказiвку негайно починати вивчати англiйську, а за
мою шкiдливу звичку менi дiставалося вiд Вiльгельма Iллiча про-
тягом усього перiоду нашої спiвпрацi. Дiзнавшись, що я на той час
перебуваю в Києвi й що менi доведеться складати лише один всту-
пний iспит, вiн порекомендував менi вiдразу включатися в роботi i,
не дивлячись на те, що задачами, якi я розв’язував, у Києвi нiхто не
займається, регулярно бути присутнiм на науковому семiнарi. Так
розпочався мiй перший київський перiод спiвпрацi з Вiльгельмом
Iллiчем.
Основною ланкою у пiдготовцi аспiрантiв вiддiлу прикладних до-
слiджень Iнституту математики був науковий семiнар вiддiлу. При
366 В.I. Лагно
цьому, на вiдмiну вiд решти семiнарiв Iнституту, робота цього семi-
нару розпочиналася о 1800 двiчi на тиждень – у понедiлок та четвер.
Iнколи робота семiнару (сюди входили як виступи учасникiв, так i
зустрiчi тет-а-тет з Вiльгельмом Iллiчем) тривала до 2200, а то й
до 2300. Вiльгельм Iллiч дуже не любив, коли аспiранти знаходили-
ся у вiддiлi вдень, вважаючи, що вони заважають працювати спiв-
робiтникам вiддiлу й самi нiчого не роблять. Вiн вимагав, щоб ми
працювали в бiблiотецi або вдома. При цьому з його боку був постiй-
ний контроль за станом справ. Говорячи про себе, можу сказати, що
завдяки Вiльгельму Iллiчу я навчився працювати з перiодичними
науковими виданнями, органiзовувати свiй час. Також певний вплив
вiн здiйснював i на моє вмiння доповiдати результати, викладати ма-
тематику взагалi. На той час у Києвi я один займався проблемами
класифiкацiї неперервних пiдгруп основних груп симетрiй матема-
тичної фiзики (у цьому напрямку працювала полтавська група пiд
керiвництвом Л.Ф. Баранника та В.М. Федорчук у м. Львовi). То-
му на семiнарi я доповiдав огляди наукових статей, слухав виступи
своїх колег, але не мав можливостi доповiдати свої результати до-
слiджень, оскiльки коло наукових iнтересiв решти учасникiв семiна-
ру не мiстило даного напрямку. В той же час Вiльгельм Iллiч вiв
спецкурс в унiверситетi. Вiн запропонував менi пiдготувати два-три
виступи з тим, щоб пояснити методику дослiджень й зробити огляд
основних результатiв, отриманих в даному напрямку.
На той час я вже мав п’ятирiчний досвiд викладання в середнiй й
вищiй школi, тому пiсля першого проведеного заняття iз спокiйною
душею пiдiйшов до Вiльгельма Iллiча й запитав про його враження,
пiдкресливши, що весь запланований матерiал я встиг розглянути.
На це Вiльгельм Iллiч провiв критичний розбiр заняття, пiдкреслив-
ши, що основною хибою було те, що лектор працював не з конкре-
тними людьми, а з запланованим на заняття матерiалом. Також з
його уст прозвучало, що навчати чогось студентiв ви зможете лише
тодi, коли ви їх будете учити, а не просто викладати їм математи-
ку. Але тут же вiн, зм’якшуючи практичнi зауваження, похвалив за
вдалий пiдбiр прикладiв, вмiння спiлкуватися з аудиторiєю. Решту
занять я провiв, намагаючись враховувати зауваження. Вiдзначу, що
практику залучення аспiрантiв до читання окремих тем на спецкур-
сi Вiльгельм Iллiч проводив i пiзнiше. Так, з рiвняннями Дiрака, їх
симетрiйними властивостями та методами розв’язування я познайо-
мився на заняттях, якi проводив Р.З. Жданов (Вiльгельм Iллiч за-
Спогади про Вчителя 367
прошував на такi заняття всiх аспiрантiв i був обов’язково присутнiй
сам).
Хочу також вiдзначити те визначне мiсце, яке вiдводив Вiльгельм
Iллiч в рiзних аспектах своєї дiяльностi прикладам. Вiн завжди пiд-
креслював, що неможливо навчитися математицi, не розв’язуючи
конкретних задач. Навчаючись в аспiрантурi, я регулярно заходив
в книжковi магазини i час вiд часу купляв навчальну та наукову
лiтературу. Згадую, як одного разу я вже зiбрався придбати одну
монографiю, як тут до книгарнi зайшов Вiльгельм Iллiч. Вiн вiдра-
зу почав мене вiдраджувати вiд покупки, мотивуючи це тим, що в
монографiї не розглянуто жодного конкретного прикладу, й що для
першого ознайомлення з розглянутою в нiй проблемою вона не го-
диться. Взагалi вiн вважав, що процентiв вiсiмдесят видань автори
пишуть для себе, а не для читача. Й що треба обов’язково це врахову-
вати при ознайомленнi з такого роду лiтературою, щоб не отримати
враження про свою нездатнiсть займатися математикою.
Пiд час навчання в аспiрантурi я не переставав дивуватися неви-
черпнiй енергiї Вiльгельма Iллiча. Вiн встигав дуже багато. Окрiм
керiвництва науковою роботою аспiрантiв та спiвробiтникiв, вiн ви-
конував функцiї члена Вченої Ради Iнституту, займався педагогi-
чною дiяльнiстю в унiверситетi, працював над науковими пробле-
мами незалежно вiд учнiв, встигав детально переглядати перiодичнi
науковi видання та багато чого iншого, про що ми не мали й гадки.
Дуже напруженим був у Вiльгельма Iллiча 1986 рiк, в якому його
було обрано членом-кореспондентом АН України i в якому йому ви-
повнилося 50 рокiв. За три роки, якi я провiв у Києвi, не пам’ятаю
випадку, щоб без дуже поважної причини (звичайно це була вiдсу-
тнiсть Вiльгельма Iллiча у Києвi) не вiдбувся семiнар.
Початок другого мого київського перiоду спiвпрацi з Вiльгель-
мом Iллiчем випадає на початок 1994 року, коли я перебував на
чотиримiсячному стажуваннi в Iнститутi математики. Це був вже
iнший час й iнша країна. Моїй новiй появi у Києвi передували п’ять
рокiв роботи доцентом кафедри математичного аналiзу Полтавсько-
го педагогiчного iнституту. Пiсля захисту кандидатської дисертацiї
я намагався, хоча це було й нелегко, пiдтримувати зв’язок з Вiль-
гельмом Iллiчем й не кидати занять наукою. В значнiй мiрi цьому
сприяли мої дружнi вiдносини з учнями Вiльгельма Iллiча, особливо
з Ренатом Ждановим та Володею Смалiєм. Тому коли постало пи-
тання про те, де менi проходити чергове пiдвищення квалiфiкацiї, я
368 В.I. Лагно
за згодою та допомогою Вiльгельма Iллiча оформив стажування в
Iнститут математики.
Приїхавши до Києва, я мав ґрунтовну бесiду з Вiльгельмом Iл-
лiчем. Вiн розпитав про мої плани, сказав, що часи настали важкi,
особливо шкодував, що втрачається престиж наукової дiяльностi, то-
му вiн з розумiнням поставиться, якщо я пiд час стажування буду
займатися чисто життєвими проблемами. Але якщо є бажання, то
можу пiдключитися до Рената Жданова i спробувати з ним розгля-
нути кiлька задач.
Слiд вiдзначити, що на цей час Вiльгельм Iллiч мав ще бiльше
навантаження нiж п’ять рокiв назад. Окрiм керiвництва вiддiлом та
семiнаром вiн постiйно мав якiсь справi в Президiї Академiї. В цей
же час вiн розпочав свою дiяльнiсть головного редактора (а практи-
чно й видавця) наукового журналу “Journal Nonlinear Mathematical
Physics”, працював у математичнiй спiлцi України й ще кiлькох гро-
мадських органiзацiях. Досить часто вiд’їжджав вiн у науковi вiдря-
дження за кордон.
Але не дивлячись на все це, науковий семiнар працював як зав-
жди, й у кiнцi мого термiну стажування ми доповiли свої резуль-
тати. Вiдзначу, що нам з Р. Ждановим вдалося провести повний
опис зображень вектор ними полями Лi узагальненої алгебри Пуан-
каре AP (n,m) та здiйснити в загальнiй формi симетрiйну редукцiю
SU(2)-iнварiантних рiвнянь Янга–Мiлса до систем звичайних дифе-
ренцiальних рiвнянь. Вiльгельм Iллiч був задоволений отриманими
результатами й запропонував менi вступити до нього в докторанту-
ру. Так, восени цього року я вступив до нового етапу безпосередньої
наукової спiвпрацi з Вiльгельмом Iллiчем. На жаль умови життя все
ускладнювалися й тому я не мав можливостi перебувати у Києвi по-
стiйно. В основному ми спiлкувалися по телефону та пiд час моїх
приїздiв раз у два мiсяцi до Києва. Важливою подiєю в життi Вiль-
гельма Iллiча i його учнiв стала Мiжнародна конференцiя “Symmetry
in Nonlinear Mathematical Physics”, яка вiдбулася в липнi 1995 року.
Вiльгельм Iллiч хотiв зробити її традицiйною, але так сталося, що
вже друга конференцiя 1997 року вiдбулася без нього.
Зрозумiло, що такий темп життя позначився на здоров’ї Вiльгель-
ма Iллiча. Але не зважаючи на це вiн не згортав свою дiяльнiсть, а
навпаки, розширював коло iнтересiв. У кiнцi грудня 1996 року бiль-
ше сорока учнiв Вiльгельма Iллiча зiбралися на його шiстдесятирiч-
чям. Не дивлячись на те, що вiн напередоднi повернувся з Англiї
Спогади про Вчителя 369
й був хворий, Вiльгельм Iллiч зранку зробив змiстовну доповiдь на
Вченiй радi Iнституту, а весь вечiр був з нами.
Останню зустрiч я мав з Вiльгельмом Iллiчем у сiчнi 1997 ро-
ку. Вона вiдбулася у нього вдома й тривала близько трьох годин.
Я доповiв йому, що на той час було зроблено, вiн намiтив задачi,
якi потрiбно негайно доробити, але бiльшiсть часу ми обговорювали
проблеми, якi належало дослiджувати у бiльш вiддаленiй перспекти-
вi. Таким вiн i залишився у моїй пам’ятi – рухатися завжди i лише
вперед, нi на хвилину не зупинятися.
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 370–373
Вiчний трудiвник
Анатолiй Г. НIКIТIН
Я познайомився з Вiльгельмом Iллiчем у тi далекi часи, коли вiн
був ще кандидатом наук, а я – студентом п’ятого курсу. Обставини
цього знайомства були досить курйознi. Справа у тому, що менi зда-
лося, що я знайшов помилку в однiй з робiт тодi ще невiдомого менi
В.I. Фущича. Я поспiшив повiдомити про це Остапа Степановича
Парасюка, що був керiвником моєї дипломної роботи, i той напра-
вив мене прямо до Вiльгельма Iллiча розбиратись.
Вiльгельм Iллiч привiтно зустрiв нахабного студента, що прийшов
критикувати його роботу. Правда, дискутувати зi мною не став, ска-
завши, що справа студентiв – вчитись. Замiсть цього почав розпиту-
вати мене, чим я займаюсь, i запропонував розповiсти йому одну з
робiт, яку я встиг на той час прочитати.
Менi здалося, що сталося чудо! На той час я встиг прочитати
всього чотири чи п’ять наукових статей, i одна з них зацiкавила
справжнього вченого. Не буду згадувати таких важливих для ме-
не подробиць моєї першої у життi доповiдi, скажу тiльки, що пiсля
неї почалось наше довгорiчне спiвробiтництво, яке не припинялось
пiд час моєї вiйськової служби пiсля закiнчення унiверситету. Са-
ме пiд час цiєї служби, у 1970 роцi, була опублiкована наша перша
сумiсна стаття, а останню нашу роботу Вiльгельм Iллiч вже не поба-
чив: вона з’явилась у “Journal of Mathematical Physics” через пiвроку
пiсля його смертi.
Спогади про сумiсну працю з Вiльгельмом Iллiчем, особливо про
першi роки цiєї працi, залишаються одним iз скарбiв моєї душi. Пер-
ше i домiнуюче враження вiд спiлкування з ним було: нарештi зна-
йшлася людина, яка мене розумiє, яку цiкавлять мої думки. Я вже
не кажу про те, як мене цiкавили думки та iдеї Вiльгельма Iллiча, як
я радiв, коли мiг їх зрозумiти. Забiгаючи трохи вперед, хочу вiдмi-
тити, що це надихаюче враження уваги видатного вченого до думок
та iдей молодих людей, що тiльки починають свiй шлях у науцi, пе-
режили всi його чисельнi учнi. Вiн завжди поводився з нами, як з
повноправними колегами, нiколи не давав вiдчути ту вiдстань, що
реально iснувала мiж ним i нами.
Однiєю з найприваблюючих рис вдачi Вiльгельма Iллiча був над-
звичайний оптимiзм. У цьому вiдношеннi вiн, як це не дивно, наба-
гато перевершував своїх молодих спiвробiтникiв. I вони тяглися до
Вiчний трудiвник 371
нього, черпаючи сили з цього джерела мужностi i бадьоростi. Один
з його учнiв, Сергiй Онуфрiйчук (нинi завiдувач кафедрою Жито-
мирського полiтехнiчного iнституту) якось казав менi: “Просто необ-
хiдно якнайшвидше побачитись i поговорити з Вiльгельмом Iллiчем.
Я зовсiм занепав духом, задачi, що намагаюсь розв’язати, здаються
занадто тяжкими, отриманi результати – зовсiм незначними. От по-
говорю з Вiльгельмом Iллiчем, i все стане на свої мiсця, знову буду
мати сили для подальшої працi”.
При цьому не треба забувати, що життя Вiльгельма Iллiча зов-
сiм не було легким. Нiколи не забуду болюче враження, що я дiстав,
коли вперше зайшов у якiйсь справi до його хати. Це була одна ма-
ленька кiмната, у вiкна стояв письмовий стiл, завалений паперами,
а навколо мiстилося все, що потрiбно родинi (яка включала ще жiн-
ку i малу дитину) для життя. Здавалося, там не було мiсця, щоб
поставити ногу.
I в таких умовах, в кiмнатi гостинного типу, жив i працював ви-
датний український вчений на протязi бiльш як десяти рокiв. Не-
простими були умови i на роботi, в Iнститутi математики. Вiддiл
теоретичної фiзики, який за логiкою подiй мав очолити Вiльгельм
Iллiч, було розформовано, i ми шукали тимчасовий притулок у вiд-
дiлi нелiнiйних коливань та математичної фiзики, яким завiдував
Юрiй Олексiйович Митропольський, а потiм у вiддiлi математично-
го аналiзу (завiдувач Юрiй Макарович Березанський).
Але талант Вiльгельма Iллiча, поєднаний з наполегливою працею,
кiнець-кiнцем взяли своє. В Iнститутi математики було створено вiд-
дiл прикладних дослiджень, який очолив Вiльгельм Iллiч, його було
обрано членом-кореспондентом Академiї Наук України. Вiн створив
потужну наукову школу, виховавши бiльше п’ятдесяти докторiв та
кандидатiв наук. Є автором такої кiлькостi статей i монографiй, якої
б могло вистачити на добрий науково-дослiдницький iнститут. Вже
тiльки число його праць i число їх цитувань ставить Вiльгельма Iл-
лiча в ряд найвидатнiших вчених.
В цих спогадах про Вчителя менi хотiлося б розповiсти бiльше
про чисто людськi якостi Вiльгельма Iллiча. Ми багато працювали
разом, я був свiдком його спiвпрацi з багатьма iншими учнями i менi
є що згадати з цього приводу. Не буде перебiльшенням сказати, що
вiн вiддавав своїм учням весь свiй час, i здавалося, що на звичайне
життя його вже не залишається. Попри це далi я зупинюсь тiльки на
таких подiях, якi не пов’язанi безпосередньо з науковою дiяльнiстю.
372 А.Г. Нiкiтiн
Цi, здавалося би, незначнi подiї, назавжди залишились у моїй пам’я-
тi. Сподiваюсь, вони дають вiрну уяву про людськi якостi Вiльгельма
Iллiча.
Вiн був дуже веселою i дотепною людиною. Якось каже одному з
учнiв: “Поздоровляю Вас, мене просили повiдомити, що Вам перера-
ховано грошi за перекладену статтю”. А той: “Ну i що, хiба в грошах
щастя?” А Вiльгельм Iллiч на це: “Звiсно, що нi. Але це не простi
грошi, але чеки Зовнiшторгбанка, а це вже майже щастя!” (Цi чеки
видавались замiсть заробленої валюти i давали змогу накупувати у
спецiальних “закритих” магазинах.)
На повному серйозi радив менi шнурувати чоботи у лiфтi, щоб
зекономити час при виходi на роботу. Не можу виключити, що сам
вiн робив саме так, тому що жив у постiйному цейтнотi.
Вiльгельм Iллiч дуже любив грати у футбол i, за його розповi-
дями, повинен був у юностi зробити серйозний вибiр мiж футболом
i наукою. Менi пощастило грати два матчi разом з ним.
Перший раз це було в Ужгородi, де проходила конференцiя з
математичної фiзики. В рамках культурної програми конферен-
цiї було органiзовано футбольний матч мiж командами, сформо-
ваними з учасникiв. Вiльгельм Iллiч грав у центрi нападу, i ме-
нi здалося, що такий нападаючий прикрасив би будь-яку профе-
сiйну команду. Це був форвард таранного типу, якого оборона на-
ших суперникiв просто не могла стримати i який забив три чудових
голи.
Другий матч вiдбувся у сумному 1986 роцi влiтку. Дiти i жiнки
багатьох з нас переховувались за межами Києва вiд радiацiї. Вiль-
гельм Iллiч вирiшив пiдняти бойовий дух колективу i органiзував
змагання мiж своїми на той час досить чисельними спiвробiтниками
i учнями. Вiн очолив одну з команд, я другу, i в результатi наша
команда була переможена з великим рахунком.
Мiж iншiм, перший тайм ми грали на запасному полi Централь-
ного стадiону, iгноруючи протести якогось адмiнiстратора. На запи-
тання, хто ми такi, що претендуємо на таке славетне поле, i куди на
нас можна скаржитись, наш шеф вiдповiв: “Скажiть вашому началь-
ству, що сьогоднi грають професор Фущич i його учнi!”
Ще однiєю спортивною подiєю, органiзованою Вiльгельмом Iллi-
чем, було катання на лижах у Голосiївському парку. I знову наш
науковий лiдер виявився також лiдером у спортi: нiхто з його учнiв
не змiг показати, що вмiє їздити з крутих гiр краще за шефа.
Вiчний трудiвник 373
Ще одна ненаукова подiя, яку менi хотiлося би згадати – це по-
їздка за грибами у Димiрський район. Вiльгельм Iллiч виявився на-
справдi страсним грибником, i я був свiдком, як вiн зробив справ-
жнiй воротарський кидок за одним особливо красивим бiлим грибом.
А потiм згадував цю подiю як найбiльш яскраву i приємну серед тих,
що трапились з ним за цiлий рiк.
Всi мої iншi спогади про Вiльгельма Iллiча пов’язанi тiльки з
роботою. Саме неустанна i невпинна праця була основним змiстом
i цiллю його життя. В такому дусi вiн виховував i своїх учнiв, i це
вмiння невпинно працювати було найважливiшим прикладом, якому
по мiрi сил слiдували всi ми.
Ця незаурядна особистiсть пригортала серця багатьох людей як
у нашiй країни, так i за кордоном. Досить згадати, що серед друзiв
Вiльгельма Iллiча були такi видатнi люди, як професори Полiва-
нов i Кадишевський, вiн мав постiйнi науковi i дружнi контакти з
Р. Андрушкiвим, П. Олвером (США), П. Вiнтернитцем (Канада),
П. Бассарабом-Горватом (Швецiя), I. Таджiрi (Японiя) i багатьма,
багатьма iншими. Його чисельнi поїздки за кордон, окрiм чисто нау-
кових причин, стимулювались також тим почуттям симпатiї, що вiн
викликав у багатьох людей.
Передчасна смерть Вiльгельма Iллiча – це тяжка втрата не тiльки
для його родини та його учнiв, але i для чисельних друзiв i спiвро-
бiтникiв з цiлого свiту. Ми нiколи не забудемо цю мужню i вiддану
працi людину.
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 374–375
Перша зустрiч з Учителем
Роман О. ПОПОВИЧ
Iнодi забуваєш, коли i при яких обставинах вперше зустрiвся з тiєю
чи iншою людиною, навiть, якщо вона вiдiграє важливу роль в тво-
єму життi. Свою першу зустрiч з Вiльгельмом Iллiчем я пам’ятаю
до дрiбних подробиць.
Це було в 1988 роцi. Я вже навчався на четвертому курсi. По-
чинався другий семестр, а я ще не визначився, хто буде науковим
керiвником моєї дипломної роботи. Секретар кафедри математичної
фiзики дала менi пораду, яка i вирiшила мою подальшу долю: “Йди
до Фущича. Вiн чудова людина, вiдомий вчений i, крiм того, твiй
земляк”.
У нас якраз розпочиналася серiя нових спецкурсiв, i Вiльгельм
Iллiч мав проводити заняття в паралельнiй пiдгрупi “чистих матфi-
зикiв”. Я ж був у пiдгрупi “обчислювачiв”, але мене попередили, що
особливих проблем, якщо я хочу послухати його спецкурс, виникну-
ти не має. I дiйсно, безпосередньо перед початком першого заняття зi
спецкурсу я домовився про це зi своїм викладачем Антоновим А.М.:
займатися буду у Вiльгельма Iллiча, вiн визначить мою оцiнку, а для
дотримання формальностей в залiкову книжку її проставить Алiм
Михайлович. Тому за всiма документами Вiльгельм Iллiч нiколи i
нiчого у мене не викладав. Зате пiзнiше його пiдписи з’являться на
моїх дипломнiй i дисертацiйнiй роботах, у планi iндивiдуальної ро-
боти аспiранта та рiзних вiдгуках . . .
Iз-за розмови з Алiмом Михайловичем я трохи запiзнився на пару.
Вона проходила в найбiльшiй лекцiйнiй аудиторiї механiко-матема-
тичного факультету. Так як пiдгрупи за чисельнiстю були невеликi
(десь до 15 осiб), то всi студенти розмiстилися на двох перших рядах.
Бiля дошки стояв високий сивоволосий чоловiк спортивної статури.
Коли вiн повернувся до мене, я побачив молоде усмiхнене обличчя,
але в очах вiдчувалась легка розгубленiсть. Воно i зрозумiло, адже
серед студентiв тiєї пiдгрупи не було жодного хлопця. Коли пiсля
коротенької розмови зi мною Вiльгельм Iллiч з’ясував моє бажання
слухати саме цей спецкурс, вираз його очей змiнився.
Манеру Вiльгельма Iллiча ведення занять зi спецiального курсу
не можна назвати загальноприйнятою. Як правило, спецкурс зво-
дився до циклу лекцiй з досить вузького роздiлу математики, де
Перша зустрiч з Учителем 375
викладач розповiдав, а студенти слухали. У Вiльгельма Iллiча сту-
денти працювали. На першому ж заняттi Вiльгельм Iллiч дав нам
перелiк тем доповiдей i джерел до них. За короткий термiн кожен
мав визначитися, з якої теми i коли вiн буде виступати. Тематика
доповiдей також не була традицiйною i охоплювала широке коло ма-
тематичних проблем, загальну направленiсть яких в цiлому можна
охарактеризувати як застосування найрiзноманiтнiших алгебраїчних
методiв до механiки i фiзики. Вiльгельм Iллiч дав нам час на пiдго-
товку, i кiлька тижнiв заняття нагадували лекцiї, але тiльки нагаду-
вали, бо матерiал подавався не монотонно i поступово, а у виглядi
математичних есе або нарисiв.
Вже тодi я познайомився з робочим розкладом Вiльгельма Iл-
лiча. Вiн домовився з нами, що заняття вiдбуватимуться о шостiй
годинi вечора в Iнститутi математики Академiї наук України. Тому
пiсля вступу до аспiрантури я не здивувався, дiзнавшись про тради-
цiйний “шестигодинний понедiлковий” великий i не менш постiйний
“шестигодинний четверговий” мiкро-семiнар вiддiлу прикладних до-
слiджень, яким керував Вiльгельм Iллiч, хоча в колi стороннiх людей
час проведення семiнарiв викликав i iншу реакцiю. До цих пiр па-
м’ятаю, з яким душевним трепетом ми вперше входили до Iнституту
математики, бродили по тихим коридорам цiєї царини науки, роз-
глядаючи на дверях кабiнетiв таблички з iменами вiдомих вчених,
i сидiли на заняттях не в звичайнiй унiверситетськiй аудиторiй, а в
“аспiрантськiй Iнституту математики Академiї наук України”! Зав-
дяки Вiльгельму Iллiчу i “академiчнiй атмосферi” нашi заняття пе-
ретворилися на справжнi науковi семiнари з тривалими доповiдями,
зацiкавленими запитаннями i нестороннiм обговоренням.
Я готував доповiдь про матричну квантову механiку. Вiльгельму
Iллiчу вона сподобалася, i наприкiнцi її вiн сказав: “Добра доповiдь”.
Цi два слова були вимовленi з такою iнтонацiєю, що сприймалися як
висока похвала. Взагалi, Вiльгельм Iллiч вмiв похвалити своїх учнiв
так, що хотiлося неперервно працювати i зробити ще бiльше.
Так розпочалась моя спiвпраця з Вiльгельмом Iллiчем.
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 376–377
Один епiзод
Олександр I. ПРИЛИПКО
Я постарався згадати найвиразнiшi моменти моїх вражень з зустрi-
чей та спiлкування з Вiльгельмом Iллiчем.
Я познайомився з Вiльгельмом Iллiчем завдяки Сергiю Проко-
повичу Онуфрiйчуку у травнi 1987 року (я працював у нього на
кафедрi вищої математики Житомирського фiлiалу КПI iнженером
кафедри). Сергiй Прокопович домовився по телефону про нашу зу-
стрiч i я виїхав у Київ. Моя перша зустрiч з Вiльгельмом Iллiчем
вiдбулась в Iнститутi математики. Вiльгельм Iллiч зумiв зразу i на-
завжди створити мiж нами (як я потiм зрозумiв – це було його пра-
вило) таку атмосферу спiлкування, що не вiдчувалося тої великої
вiдстанi мiж вчорашнiм випускником вузу та вiдомим вченим.
В листопадi 1987 я вступив до аспiрантури Iнституту математи-
ки. Хоча я був аспiрантом А.Г. Нiкiтiна, Вiльгельм Iллiч постiйно
придiляв менi увагу, цiкавився зробленою мною роботою на протязi
всього термiну аспiрантури.
I хоча в день захисту моєї дисертацiї 18 червня 1991 року Вiль-
гельм Iллiч перебував у закордонному вiдрядженнi, вiдчувалась його
заочна присутнiсть. Перед самим вiд’їздом за кордон вiн придiлив
менi багато уваги, хоч сам був дуже зайнятий. При спiлкуваннi з
Вiльгельмом Iллiчем створювалась завжди доброзичлива атмосфера
мiж вчителем та учнем. Це був дiйсноВчитель i справжняЛюдина
в самому високому розумiннi цих слiв.
Вiльгельм Iллiч завжди кудись поспiшав, пiдганяв iнших, вiн нiби
боявся недовиконати всього намiченого. Вiльгельм Iллiч не любив
марних балачок, вiн завжди був у роботi, в науковому пошуку.
Щопонедiлка у нас в вiддiлi проходили вечiрнi науковi семiнари.
I ми, молодi аспiранти, приходили в вiддiл трохи ранiше щоб про-
сто поспiлкуватись, подiлитись новинами. I коли заходив Вiльгельм
Iллiч, вiн завжди говорив нам, що не можна даремно гаяти час, по-
трiбно працювати i працювати, щоб досягти якихось успiхiв.
Вiльгельм Iллiч завжди старався допомогти людям, якщо мiг, в
вирiшеннi їх проблем. Менi вiдомий один такий епiзод, який харак-
теризує цю рису характеру Вiльгельма Iллiча.
В листопадi 1987 року Вiльгельм Iллiч перебував у закордонному
вiдрядженнi в Канадi. В унiверситетi мiста Калгарi вiн познайомився
Один епiзод 377
з канадкою українського походження, начальником учбової частини
математичного факультету Лесею Гавриляк. Перед вiд’їздом Вiль-
гельма Iллiча на Батькiвщину вона його попросила допомогти зна-
йти її батька, i розповiла при цьому свою життєву iсторiю. В тридця-
тi роки вона проживала на Українi. Її батько був вiйськовим лiкарем.
Пiд час вiйни нiмцi вивезли її з мамою на роботу в Нiмеччину (Лесi
Гавриляк було тодi 3 роки). По закiнченнi вiйни вони емiгрували в
Канаду. На момент розповiдi вона знала тiльки, що її батько Попа-
денко Олексiй, i що перед вiйною в Житомирi проживав його дядько
Барановський Олександр. Бiльше вона нiчого на знала на той час.
Вiльгельм Iллiч пообiцяв зробити все можливе щоб знайти бать-
ка землячки. По приїздi в Київ, в груднi мiсяцi вiн попросив ме-
не спробувати знайти в Житомирi Барановського Олександра. Хоч
Барановських було багато, вдалося методом виключення знайти по-
трiбного. Виявилося, що Барановський Олександр Антонович так
i проживав до смертi в м. Житомирi, а помер напередоднi нашого
пошуку – 12 грудня 1987 р. У Житомирi залишилась Барановська
Олена Францiвна, через неї вдалося знайти адресу батька Лесi Гав-
риляк. Вiн на той час був генералом медичної служби i проживав з
новою сiм’єю в Ленiнградськiй областi.
Вiльгельм Iллiч написав листа в Канаду з повiдомленням знайде-
ної адреси. I через деякий час (так розповiдав Вiльгельм Iллiч, а Ви,
Ольга Iванiвна, мабуть пам’ятаєте) у Вас в квартирi роздався серед
ночi телефонний дзвiнок з Канади. I радiсна дочка повiдомила, що
вона вже по телефону спiлкувалась з рiдним батьком, через стiльки
рокiв пiсля розлуки. Як потiм розповiдав Вiльгельм Iллiч, зустрiч
дочки з батьком також вiдбулася в домiвцi батька. Це все, що менi
вiдомо вiдносно цiєї iсторiї.
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 378–381
Спогади про мого наукового
керiвника (деякi фрагменти)
Вiктор А. САЛОГУБ
Перша зустрiч. У листопадi 1969 року мене з Полтавського педiн-
ституту направили на практику в Iнститут математики АН УРСР.
Вчений секретар В.Ф. Ковальов, подивившись на направлення, уто-
чнивши, що я фiзик, направив мене у вiддiл теоретичної фiзики.
Вiн сказав, що там є три молодих спiвробiтники Фущич, Костирко
i Коломинцев, вiн з ними говорив i хтось iз них буде моїм керiв-
ником.
Я подумав, що поговорю з кожним, i хто з них менi бiльше спо-
добається, то того i проситиму бути моїм науковим керiвником. Ви-
йшло по-iншому. Коли я зайшов у вiддiл, то там був лише один
стрункий високий молодий чоловiк. Це був Вiльгельм Iллiч Фущич
(йому було тодi 33 роки). Вiн зi мною поговорив, розпитав, чим я
цiкавлюсь, звiдки я родом, хто мої батьки. Вiн менi сподобався на-
скiльки, що я вже вирiшив бiльше нi з ким не говорити i ввiчливо
попросив його бути моїм керiвником. Вiльгельм Iллiч погодився i з
тих пiр, спасибi Богу, доля надовго пов’язала мене з ним.
Вiльгельм Iллiч – мiй керiвник. По-рiзному складалася моя
наукова робота. Було iнодi дуже трудно, але завжди я вiдчував пiд-
тримку Вiльгельма Iллiча. Причому, така пiдтримка надавалась менi
i iншим настiльки iнтелiгентно, що для iнших це було майже непомiт-
но. Вiльгельм Iллiч був з простої селянської сiм’ї, але вiд природи
був дуже тактовним i iнтелiгентним. Всiх нас, його численних учнiв,
вiн називав на Ви i по-iменi, на нашi помилки вказував тактовно, але
якось так, що бiльше вже ми їх старались не робити.
Якось я написав звiт i вiддав його прочитати шефу (так ми по-
мiж собою називали Вiльгельма Iллiча). Пiсля наступного семiнару
Вiльгельм Iллiч всiх вiдпустив, а мене попросив залишитись.
– Я ваш, Вiктор, звiт прочитав i хочу дати вам пораду, – сказав
Вiльгельм Iллiч.
– Якщо ви бажаєте, щоб хтось вашу працю поважав, то повиннi
поважати її самi, а тому пишiть охайно, старайтесь видiляти важливi
мiсця. Я, звичайно, читатиму все, що напишете, – сказав вiн, – але
iншi можуть поступити iнакше, а вам прийдеться в подальшому мати
Спогади про мого наукового керiвника (деякi фрагменти) 379
справу з багатьма людьми. З тих пiр всi звiти я оформляв охайно,
продумано, а прийом, який примiнив Вiльгельм Iллiч для того, щоб
мене цьому навчити, я примiняв не один раз, працюючи зi своїми
студентами.
Вiльгельм Iллiч був дуже надiйним керiвником в хорошому ро-
зумiннi цього слова. Вiн пiдготував десятки кандидатiв i докторiв
наук. I кожного вiн доводив до захисту дисертацiї, а багатьом, у то-
му числi i менi, допомагав з працевлаштуванням.
Iнодi хтось пiсля закiнчення аспiрантури “потопав” у буденнiй
роботi, домашнiх турботах i починав вiдкладати захист на “потiм”.
Вiльгельм Iллiч зразу ж починав дiяти по-своєму в такiй ситуацiї.
Вiн починав через iнших аспiрантiв, чи спiльних знайомих нагадува-
ти про необхiднiсть завершення роботи. Так на кафедрi фiзики, де я
зараз працюю, згадують, як Вiльгельм Iллiч кiлька разiв на тиждень
дзвонив, нагадував через житомирян-аспiрантiв Леонiду Петровичу
Сокуру (одному з його кращих аспiрантiв i прекраснiй людинi), щоб
той швидше оформляв дисертацiю i подавав її до захисту.
Всi завидували нам: Сокуру Л.П., Онуфрiйчуку С.П. i менi, що
ми маємо прекрасного керiвника. Нiхто з вiдомих нам учених не
турбувався за своїх учнiв так, як це робив Вiльгельм Iллiч.
Працювали ми всi дуже багато вдома, в читальних залах, а двi-
чi на тиждень вечорами в ауд. 14 наш керiвник проводив семiнари.
У той час, коли я був на стажуваннi i аспiрантурi, цi семiнари не
були офiцiйними, i проводив їх Вiльгельм Iллiч з власної iнiцiативи.
Хтось iз нас (частiше за iнших А.Г. Нiкiтiн) доповiдав про одержанi
результати чи вивчену статтю. Ця доповiдь детально обговорюва-
лась, а потiм Вiльгельм Iллiч пiдводив пiдсумки i кожному ставив
якесь завдання, обов’язково рекомендував статтi по нашiй темати-
цi. Цi завдання вiн завчасно записував у себе в зошитi, а нам – на
невеликих картках.
Вiльгельм Iллiч сам любив працювати вдома, i щоб йому не за-
важали, вимикав телефон, але нам дозволяв у певнi години, коли
термiново потрiбно (одержав хороший результат, прийшов до чогось
незрозумiлого i т.i.), дзвонити йому. Пiсля таких дзвiнкiв вiн часто
призначав додаткову зустрiч, де вирiшувалась проблема.
Вiльгельм Iллiч чудово володiв тими питаннями, якими займався
вiн i його численнi учнi. Iнодi ставив якусь таку задачу, яка нам
здавалася простою i невартою уваги, але потiм виявлялось, що це
виливалось у цiлий цiкавий, важливий науковий напрямок.
380 В.А. Салогуб
Так на моїх очах появилась “додаткова симетрiя”. До якої ста-
вились майже всi спочатку скептично. А саме цей напрямок i став
основним у подальшiй роботi вiддiлу, яким керував Вiльгельм Iллiч.
Самих кращих своїх учнiв Вiльгельм Iллiч залишив працювати
у себе в вiддiлi. В мiй час ними були Анатолiй Глiбович Нiкiтiн та
Юрiй Миколайович Сегеда. Це були дуже поряднi, скромнi i розумнi
люди. Та iнших наш Учитель i не мiг лишати бiля себе.
Дуже мудро керував Вiльгельм Iллiч аспiрантами. Старшi чудово
розумiли тематику молодших, а Анатолiй Глiбович Нiкiтiн став не-
заперечним авторитетом для iнших. Увiйшло в традицiю перед тим,
як щось давати прочитати Вiльгельму Iллiчу, ми детально радились
з Толею (так ми його тодi звали), а потiм уже радились з Вiльгель-
мом Iллiчем i слухали його зауваження. Такi процедури проходили
нашi дисертацiї, статi до журналiв.
Статтi наш керiвник вимагав писати коротко, чiтко без “води” i
сам радив куди її подати. Вони проходили в журналах майже без
зауважень.
Любив працювати Вiльгельм Iллiч i в численнi офiцiйнi свята.
Вiн цiнував час. Так, колись вiн сказав менi прийти до нього додому
7 листопада, де ми писали останнiй варiант статтi.
Я був одним з учнiв, який його знав ще кандидатом наук, був при-
сутнiй на захистi докторської дисертацiї. Радувався цим його успi-
хам. Потiм я поїхав працювати викладачем фiзики у Житомир. Вiд
великої науки вiдiйшов, але Вiльгельм Iллiч ще довго писав на кар-
тках потрiбну для мене лiтературу i був невдоволений моєю пасив-
нiстю. Вибачте менi за це, мiй Учителю, проста проза життя робить
таких як я простими смертними, i лише таких, яким були Ви, пiдно-
сить до вершин слави в науцi i найвищої пошани серед iнших людей.
Вiльгельм Iллiч – чоловiк, батько, син. Цей роздiл краще
за мене напишуть рiднi Вiльгельма Iллiча, але я хочу теж сказати
кiлька слiв. Вiльгельм Iллiч мав дуже хорошу сiм’ю. З Ольгою Iва-
нiвною вони були напрочуд хорошою парою. Дуже поважали одне
одного i турбувались одне за одним. В справах домашнiх керувала
Ольга Iванiвна, Вiльгельм Iллiч цим не мав часу займатися.
Iнодi на семiнар вiн приходив заклопотаний i запитував, чи не
бачив хтось iз нас десь в магазинах чогось потрiбного для дому, бо
йому дружина сказала купити цю рiч. Ми згадували, щось радили,
старались допомогти. Я пам’ятаю, як М. Серов поїхав шукати якусь
особливу олiю, яку Вiльгельм Iллiч повинен був купити додому.
Спогади про мого наукового керiвника (деякi фрагменти) 381
Був вiн дуже заклопотаний, коли вони купували автомобiль. Роз-
питував А.Г. Нiкiтiна i С.П. Онуфрiйчука, у яких були автомобiлi,
жахався перспективам ремонту, зберiгання, обслуговування. Перед
нами проговорив цiлий монолог: “Скажу їй, Оля, куплю я цю маши-
ну, але, будь ласка, їздь на нiй сама i ремонтуй сама . . . Ну навiщо
менi потрiбен цей автомобiль . . . ”. Але в подальшому i їздив i ремон-
тував, бо любив i поважав свою дружину бiльше за все на свiтi.
Дуже любив i поважав Вiльгельм Iллiч свою маму. Колись ми
заговорили про рибалку. Вiльгельм Iллiч сказав, що рибалити не
любить, але в себе в селi вiн ловив рибу, мама його дуже любить
рибу. Був я свiдком, як Вiльгельм Iллiч просив С.П. Онуфрiйчука
подивитись у Житомирi хутряну безрукавку в магазинах. Вiн хотiв
таку купити i зробити дарунок своїй мамi.
Дуже любив Вiльгельм Iллiч своїх дiтей Марiанку i Богдана. Па-
м’ятаю, коли народився Богдан, i ми привiтали Вiльгельма Iллiча,
то вiн був дуже радий. Вiн радився з нами яке вибрати синовi iм’я.
Довго його вибирав i це навiть, привело до такого курйозу. Захотiв
Вiльгельм Iллiч назвати сина нетрадицiйним iм’ям (якщо не помиля-
юсь iноземним), але за тодiшнiми законами при цьому повинна була
дати згоду мама. Ольга Iванiвна не змогла пiти до загсу з якихось
причин. Вдома синочка назвали Богданом, i рiс вiн “неофiцiйно” аж
поки не треба стало свiдоцтво про народження для оформлення в
садочок. Пiшов Вiльгельм Iллiч по свiдоцтво знову в ЗАГС. А там
йому: “Несiть довiдку, що в вас є син, що його iменують Богданом”.
Вiльгельм Iллiч їм запропонував привести самого Богдана. Як ця
iсторiя закiнчилась в деталях не знаю, але що закiнчилась благопо-
лучно знаю достеменно. Вирiс Богдан, здобув освiту. Хай буде здо-
ровим i щасливим, хай буде достойним свого батька, а мого вчителя
Вiльгельма Iллiча Фущича.
Цiкавий випадок. Прихожу я якось в бiблiотеку Iнституту ма-
тематики, а дiвчата: Таня Фещенко (вона довгий час працювала в
одному вiддiлi) i iншi наперебiй одна iншiй менi розповiдають: “Твiй
шеф здiйснив подвиг – затримав один злочинця”. Виявляється: Вiль-
гельм Iллiч довго працював в Iнститутi i вийшов iти додому пi-
зно. В дворi Iнституту математики тодi стояло з десяток легковикiв.
Якийсь злочинець забрався мiж них i крав собi деталi, демонтуючи
автомобiлi. Вiльгельм Iллiч вступив з ним у двобiй, знешкодив його,
скрутив i, визвавши мiлiцiю, передав їй цього злочинця.
4 сiчня 1998 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 382–383
Син України, яким Україна може
пишатися
Дiанна СТАСЮК-PARKE 1
Дуже тяжко писати спогади про людину, яку вважаєш живою. Так
склалося моє життя, що пiсля 35 моїх найкращих рокiв на рiднiй
землi, я переїхала до США, де мешкав мiй чоловiк. Невдовзi, пару
рокiв по тому, Вiльгельм Iллiч Фущич, якого я знала моє усе свi-
доме життя, помер. Але дорогий моєму серцю українець залишився
для мене живим, тiльки десь далеко, де до болю усе рiдне – земля,
сонце, вiтер, вишнi, вишиванi рушники i коханий Київ iз таким сма-
чним українським хлiбом. Залишився живим там далеко, за тисячма
океанами, де назавжди залишилося моє серце.
Дуже тяжко писати про людину, яка є втiленням “майже” усього.
Скажу “майже”, бо хтось iз скептикiв зауважить, що немає у свiтi
нiчого iдеального. Скажу, бо кожного у свiтi, мабуть, хтось любить.
Ми всi рiзнi за кольором, смаком, думками i переживаннями.
Але є люди, яких дуже важливо зустрiти. Такою людиною для
мене був Вiльгельм Iллiч Фущич, якого я знала все свiдоме життя.
Трудар науки. Вчений – велетень у математицi. Все життя, без
перебiльшення, пам’ятатиму його. “Працювати, працювати, працю-
вати!” I вiн працював для своєї науки, для математики, яку любив.
Його працi, книжки, статтi говорять за те краще мене.
Учнi, яких вiн залишив по всьому свiту i найбiльше на рiднiй
землi України, впевнена, скажуть слова подяки цiй чудовiй людинi.
Учнi, для яких вiн завжди мав час i душу. Допомогти, пiдперти,
роз’яснити, з’ясувати, вибiгати, вiдшукати, подзвонити i бути теплим
та життєрадiсним, але вимогливим i принциповим водночас.
Чудовий чоловiк. Панi Ольга i пан Вiльгельм були однiєю iз по-
дружнiх пар, на якi дивилися i вiрили у любов, у чисте кохання,
у сiмейне щастя. Нiколи без болi не зможу дивитися на панi Оль-
гу пiсля смертi її коханого Вiльгельма. Жива рана. Бiда. Сьогоднi.
Поруч жiнка, яка втратила себе. Без нього. Одного – єдиного, ко-
ханого. Чоловiка, якого любила, поважала, яким жила, дiтей якого
1Дiанна Стасюк-Parke, 1965 року народження. Вона виросла у нашому будин-
ку. Подруга нашої з Вiльгельмом доньки. Вона – друг дому. Ольга Фущич.
Син України, яким Україна може пишатися 383
виростила i любила. Яким же вiн був до неї, що такої спустошливої
втрати завдав вiн їй, пiшовши вiд неї назавжди.
Батько, яких пошукати. Сильний, мудрий, розумний, вимогли-
вий, але терпеливий, добрий i справедливий.
I неможливо було б говорити за Вiльгельма Iллiча i промовчати
за те, що є для мене дуже важливим. Що було важливим для нього.
За те, що вважається у великiй лiтературi за обов’язок i честь ли-
царiв. Це про те, що це була людина – ПАТРIОТ. Патрiот, де кожна
лiтера велика. Патрiот України. Я згадала “велику лiтературу”, нiби
беручи її у помiчницi, бо чомусь Українi вiдмовлено у тих всiх вели-
ких iдеалах i мiрках, у яких майже усiм iншим народам, а особливо
“росiянам”, не вiдмовлено. Це почуття любовi i гордостi за свою мо-
ву, iсторiю, за своє корiння, за свою землю, просто тому, що ти син
цiєї землi.
Велика людина жила життям простим, але повним змiсту, жила
одним подихом iз своєю країною, яка тiльки пiднiмається на ноги,
коли їй так тяжко i багато хто бажає, щоби вона впала. Вiн любив
до нестями свою рiдну Україну, любив в усi части i незгоди, коли це
було i є до цього часу не до вподоби багатьом. Почуттям чистим i
чесним.
Доречи, чеснiсть i несхибнiсть Вiльгельма Iллiча теж заслугову-
ють на те, щоби сказати за них особливо. Чеснiсть у науцi, чеснiсть
у стосунках на роботi, в сiм’ї, чеснiсть у великому i малому. У погля-
дах i поступках. Впевнена, що якби пан Вiльгельм не був таким, то
за часiв СРСР вiн досягнув би набагато вищого положення. Але вiн
таким не був. Був несхибним i принциповим. Яскравим i сильним. У
науцi, у любовi до України.
Шана тобi, Вiльгельме, вiд твоєї землi. Вона, вистраждана земля
України, знає, що ти її любив, як нiхто.
Тяжко, бо людина жива у моєму серцi. Молода i сильна. Сповнена
розуму, любовi, сили i тепла. Тепла, яке вiн мав до своїх друзiв,
знайомих, сусiдiв.
Немає слiв, якi лягли би на папери i передали мої почуття i думки.
Вiльгельм Iллiч Фущич – це людина, зустрiч iз якою робить нас
кращими.
Це син України, яким Україна може пишатися.
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 384–389
Деякi спогади про Вiльгельма
Iллiча Фущича
Василь М. ФЕДОРЧУК
. . . Йшов 1974 рiк. Група студентiв з кафедри теоретичної фiзики
Ужгородського державного унiверситету проходила переддипломну
практику в Iнститутi теоретичної фiзики. Був звичайний робочий
день. Ми працювали в читальному залi бiблiотеки цього Iнституту.
Кожен займався пiдготовкою своєї дипломної роботи. До залу ввi-
йшла струнка людина високого зросту. Вона пройшла попри кожний
iз столiв, за якими сидiли студенти-практиканти i уважно подивила-
ся, що хто читає. Передi мною лежав розкритий журнал iз статтею,
яка вiдносилася до моєї дипломної роботи. Я черговий раз читав цю
роботу. Коли пiдiйшла до мого стола, то спитали
– Ви розiбралися в цiй роботi?
– Я недовго думаючи вiдповiв: Так.
– Якщо так, то прочитайте її ще раз, подумайте над нею i при-
ходьте в четвер о 16.00 в Iнститут математики...
Таким було знайомство з моїм майбутнiм Учителем.
. . . Пройшли роки. Одного разу Вiльгельм Iллiч спитав у мене:
“Василь, як то ми з Вами познайомилися?” Я розказав йому те, що
написано вище. Тодi Вiн вiдповiв: “Василь – це судьба”. I Вiн не по-
милився. З того часу моє життя було тiсно пов’язане з Вiльгельмом
Iллiчем. Вiн вiдiграв вирiшальну роль у становленнi мене як науков-
ця.
Одного разу, розмовляючи з Вiльгельмом Iллiчем про рiзнi науки,
я висловив думку про те, що менi найбiльше подобається те, чим ми
займаємося. На це Вiн зразу вiдповiв: “Так не можна думати. Все
потрiбне”.
Одного разу я був присутнiм разом з Вiльгельмом Iллiчем на
лекцiї, яку читав професор М.Л. Горбачук для спiвробiтникiв Iнсти-
туту математики. Слухаючи лектора, Вiльгельм Iллiч звернувся до
мене з такими словами: “Бачите, Василь, як легко йому це читати.
Вiн наче розказує нам казку”. Я, не довго думаючи, вiдповiв: “Я вва-
жаю, що кожна людина повинна знати щось досконало”. Тодi Вiн
засмiявся i сказав: “О, Василь, це далеко не так”. Пройшли роки . . . i
я не раз переконувався у правотi Вiльгельма Iллiча.
Деякi спогади про Вiльгельма Iллiча Фущича 385
. . . Був понедiлок. Ми, як завжди, зiбралися на семiнар. У той
день Вiльгельм Iллiч сказав менi: “Василь, я хочу з Вами погово-
рити”. Ми домовилися про наступну зустрiч. При зустрiчi Вiн поцi-
кавився про стан справ з моєю науковою роботою. На той час вже
пройшло майже пiвтора року вiд початку моєї аспiрантури, але я
не справився з тим завданням, яке було менi поставлене. Менi не
вдалося прямо застосувати метод, запропонований канадськими ма-
тематиками, для розв’язання моєї задачi. Я розповiв про цi труднощi
Вiльгельму Iллiчу. Розмова тривала близько пiвтори години. Я був
майже переконаний, що, не зможу розв’язати цю задачу. Вiльгельм
Iллiч слухав мене уважно. Вислухавши все, Вiн сказав: “Мене не цi-
кавить, якими методами Ви будете розв’язувати цю задачу. Якщо не
пiдходить вiдомий метод, то запропонуйте свiй. Але, задача повин-
на бути розв’язана”. Пiсля цих слiв я ще раз акуратно продумав хiд
розв’язання задачi i, нарештi, її вдалося розв’язати. Це був один iз
основних моїх результатiв. Якби не тверда позицiя мого Учителя, то
цей результат був би отриманий без моєї участi.
. . . Пройшло декiлька мiсяцiв пiсля моєї розмови з Вiльгельмом
Iллiчем. На одному з семiнарiв я доповiв про отриманi результати.
Вiльгельм Iллiч був задоволений. Пiсля семiнару ми виходили з Iн-
ституту математики. Жартуючи Вiн сказав: “Ми Василя кинули у
воду. Але Василь все-таки виплив”.
. . . Був понедiлок. Ми збиралися на семiнар. Я прийшов завчасно
i чекав на Вiльгельма Iллiча. Передi мною лежав великий загаль-
ний зошит, де були виписанi отриманi мною результати. Прийшов
Вiльгельм Iллiч. Вiн подивився на мене i на мiй зошит. Пiсля цього
сказав: “Василь, прошу пошукати у Вашому зошитi такий-то резуль-
тат. Якщо його там нема, то можете викинути свiй зошит”. Пройшло
декiлька хвилин i я знайшов те, що дуже цiкавило тодi Учителя. Вiн
був задоволений. Зошит зберiгається по сьогоднiшнiй день.
Одного разу, пiсля семiнару, почалася вiльна розмова. Пiд час неї
Вiльгельм Iллiч сказав наступне: “Ви повиннi себе так вести всюди,
де б ви не були, щоб я вiд людей чув про вас тiльки позитивнi вiдгу-
ки”. Пройшли роки . . . Якось я пригадав про це Вiльгельму Iллiчу.
Вiн вже не зовсiм пам’ятав про цю розмову. Але ми повиннi про це
пам’ятати.
Одного разу, розмовляючи з Вiльгельмом Iллiчем, я почув вiд
нього такi слова: “Василь, ми повиннi радiти вже через те, що коли
ми прокидаємось – встає сонце”.
386 В.М. Федорчук
Завершувався 1979 рiк. Була зима. Я вперше у життi поїхав на
конференцiю. Це була Мiжнародна конференцiя, яка проходила в
м. Звенигород Московської областi. Ми жили в пансiонатi Акаде-
мiї Наук СРСР. Конференцiя пiдходила до кiнця. На нашiй секцiї
моя доповiдь була останньою. Всi були вже досить втомленi. Я дуже
коротко сформулював наш результат. Всiм було все зрозумiло. То-
дi головуючий сказав: “Какое приятное завершение конференции”.
Вiльгельм Iллiч був задоволений. Йдучи поруч зi мною, Вiн поклав
свою руку менi на плече (це робив Вiн дуже рiдко) i сказав: “Ба-
чите, Василь, як Вас гарно приймали”. Таким було закiнчення моєї
аспiрантури.
Пiсля закiнчення аспiрантури я спiлкувався з Вiльгельмом Iллi-
чем досить регулярно. Ми обговорювали отриманi результати i по-
годжували плани на майбутнє. Я приходив на розмову з рiзним на-
строєм i рiзним ступенем вiри в успiх. Але пiсля розмови я завжди
виходив з бiльшою вiрою в успiх, нiж заходив. У мене з’являлося
натхнення, покращувався настрiй, зростала наснага творчостi.
Був вечiр 7 квiтня 1993 року. Я черговий раз приїхав до Києва
на консультацiю до Вiльгельма Iллiча. Я сидiв поряд з Ним в Його
кабiнетi. Ми обговорювали рiзнi питання – науковi i не зовсiм нау-
ковi. Я мав список питань, якi я повинен обговорити з Вiльгельмом
Iллiчем. Iдея написання такого списку належить Вiльгельму Iллiчу.
Вона виникла в нього пiсля того, як я неодноразово пiсля закiнче-
ння розмови просив вибачення i дозвiл задати ще деяке запитання.
Ми обговорили всi питання, якi були у списку. I я збирався подяку-
вати Вiльгельму Iллiчу за те, що Вiн допомiг менi у їх вирiшеннi.
Але перед цим Вiн сказав: “Василь! Потрiбно оформляти роботу i
захищатися. При цьому, на моїх паперах поставив вищезгадану дату
i написав: “Захист!” Я, чесно кажучи, не сприйняв сказаного серйо-
зно i нiчого не збирався робити для реалiзацiї сказаного Вiльгельмом
Iллiчем. Я не уявляв собi, що являє собою докторська дисертацiя. А
тому, коли ми вийшли з Iнституту i пiшли по бульвару Т. Шевчен-
ка вниз до Хрещатика, я (як завжди) почав перепитувати черговий
раз у Вiльгельма Iллiча чи дiйсно у мене є достатньо результатiв
для оформлення докторської дисертацiї. Йому це не сподобалося i
Вiн сказав: “Василь! Спитайте ще у тiєї жiнки, що йде назустрiч, що
Вам робити!” Менi стало незручно. Я вибачився i бiльше запитань на
цю тему не задавав. Пiсля цього я працював як завжди, але нiчого не
робив для оформлення дисертацiї. Я планував отримати ще один ре-
Деякi спогади про Вiльгельма Iллiча Фущича 387
зультат, а потiм починати займатися оформленням роботи. Пройшло
приблизно два роки. Запланований мною результат був отриманий,
але нiчого не зроблено в напрямку оформлення роботи. Я думав, що
Вiльгельм Iллiч забув про те, що говорив менi тодi на початку квiтня
1993 року. Я черговий раз приїхав до Києва. Був вечiр. Я був у вiд-
дiлi Вiльгельма Iллiча. Разом зi мною були iншi мої колеги. Кожен
з нас мав кiлька запитань до Учителя. Вiн по-одному кликав нас до
себе. Я зайшов останнiм, оскiльки в мене було найбiльше запитань,
адже до Києва я приїжджав лише декiлька разiв на рiк. Розмовля-
ючи зi мною, Вiльгельм Iллiч спитав мене: “Василь! Ви зробили те,
що я Вам говорив з приводу оформлення дисертацiї?” Я вiдповiв:
“Нi, але я прийму до уваги те, що Ви сказали”. Моя вiдповiдь явно
не сподобалася Учителю i Вiн сказав: “Василь! Не прийму до ува-
ги! А якщо до Нового року в мене на столi не буде написана Вами
дисертацiя, то щоб Ви на мене потiм не гнiвалися!” Пiсля цих слiв
я вже нiчого не перепитував, не сперечався з Вiльгельмом Iллiчем,
а сказав: “Я постараюся”. Наступного разу я приїхав до Вiльгельма
Iллiча десь за тиждень до Нового року. I прийшовши на розмову з
Ним, я мовчки витяг рукопис дисертацiї i поклав його на стiл. З ви-
разу обличчя Вiльгельма Iллiча я побачив, що Вiн задоволений . . .
Я приїхав до Києва на першу Мiжнародну конференцiю, яку ор-
ганiзував Вiльгельм Iллiч. Наступного дня зранку планувалося вiд-
криття конференцiї. Вiльгельм Iллiч пiд’їхав легковим автомобiлем
i (як завжди) зупинився перед брамою Iнституту математики. На
задньому сидiннi лежав великий портрет. Я пiдiйшов до Учителя i
Вiн спитав у мене: “Василь! Хто це?” Я почав думати, але твердо
знав, що десь я цю Людину бачив. Згодом я назвав iм’я i прiзви-
ще. Але воно виявилося неправильним. Тодi Вiльгельм Iллiч сказав:
“Це – Софус Лi”. Пiсля цих слiв, я згадав де бачив фотографiю цi-
єї Людини. На другий день, зайшовши в конференцзал Київського
педагогiчного унiверситету iм. М. Драгоманова, я побачив портрет
С. Лi поряд з портретами iнших видатних математикiв i фiзикiв.
Треба сказати, що Вiльгельм Iллiч надзвичайно високо цiнив Софу-
са Лi, тому Вiн спецiально до конференцiї замовив його портрет. Я
бував у рiзних наукових i навчальних установах, але портрет С. Лi
я побачив вперше на конференцiї, яку органiзував Вiльгельм Iллiч.
У день офiцiйного вiдзначення 60-лiтнього ювiлею Вiльгельма Iл-
лiча вiдбулося урочисте засiдання Вченої ради Iнституту математи-
ки НАН України, на яке поряд з членами ради Iнституту прийшло
388 В.М. Федорчук
багато його колег з iнших установ, друзiв, однодумцiв, а також, май-
же всi його учнi. На засiдання Вченої ради Вiльгельм Iллiч з’явився
вчасно, святково одягнений, з святковим настроєм. Урочиста допо-
вiдь тривала приблизно годину. У нiй Вiн дуже коротко розповiв про
деякi здобутки його школи стосовно дослiдження рiвнянняШрьодiн-
гера груповими методами, вдало поєднавши це з iсторiєю вiдкриття
рiвняння Шрьодiнгера самим Шрьодiнгером. Вiльгельму Iллiчу бу-
ло запропоновано опублiкувати текст доповiдi в Українському ма-
тематичному журналi, щоб з ним могли познайомитися iншi люди.
Доповiдь дуже легко слухалася, була дуже цiкавою для всiх.
Був початок 1997 року. Я привiз до Києва документи на представ-
лення моєї роботи. У Києвi я дiзнався, що Вiльгельм Iллiч потрапив
до лiкарнi, де й був на час мого приїзду. Я зателефонував до Ньо-
го i, розмовляючи з Ним, почув такi слова: “Василь, я хочу щоб Ви
захистилися, поки я ще живий”. Я не чекав таких слiв. Я не був мо-
рально готовий їх слухати. Зрештою, я не думав, що у Вiльгельма
Iллiча є серйознi пiдстави, щоб так говорити. Я вважав, що Вiн пе-
ребiльшує складнiсть свого становища. Тому, я зразу i не знав, що
йому на це сказати. Трохи помовчавши, я сказав: “Як би не склалися
мої справи, я до Вас претензiй не матиму. У всьому винен я”. На це
менi Вiльгельм Iллiч сказав:
– Зате у мене є до Вас претензiї!
– Якi? Спитав я.
– Чому Ви тягнете з представленням i захистом роботи?
– Я постараюся прискорити цю справу . . .
Пройшов деякий час. Я знову поїхав до Києва, бо потрiбно було
готувати документи до захисту i на багатьох з них потрiбен був пiд-
пис Вiльгельма Iллiча. У Києвi я дiзнався, що Вiн все ще у лiкарнi.
Поговорювали, що Вiн збирається на лiкування за кордон. Одного
разу iз розмови з Ним я дiзнався, що ввечерi Вiн планує приїхати з
лiкарнi додому, а через кiлька днiв – їхати за кордон. Я хотiв зустрi-
тися з Ним, але точного часу його повернення з лiкарнi я не знав,
тому я вирiшив поїхати до будинку, де Вiльгельм Iллiч жив i там
очiкувати його приїзду з лiкарнi, щоб при зустрiчi бiля будинку з’я-
сувати, коли можна було б з ним зустрiтися. Я пiдiйшов до будинку
десь о 18.00 i чекав на його повернення. Час йшов, а Вiльгельма
Iллiча не було. Було вже десь на пiв дев’яту вечора. На дворi поча-
ло злегка темнiти . . . Раптом я побачив, що з його пiд’їзду вийшла
дiвчина, що була дуже схожа на Людмилу Баранник. Цьому я зна-
Деякi спогади про Вiльгельма Iллiча Фущича 389
чення не придав, бо не думав її зустрiти там у такий час . . . Дiвчина
пiдiйшла до мене. Перед собою я побачив Людмилу Баранник. Вона
спитала: “Василю, що Ви тут робите?”
– Я чекаю на повернення з лiкарнi Вiльгельма Iллiча.
– Вiльгельм Iллiч вже давно вдома. Я якраз вiд нього.
Подякувавши їй за те, що вона не пройшла повз мене “не помiтив-
ши”, я вирiшив все-таки зайти до Вiльгельма Iллiча без попередньої
домовленостi про це. Це був перший раз, коли я вирiшив зайти до
нього без його згоди на це. Менi було дуже незручно, але я не мав
iншого виходу. Я натиснув кнопку дзвiнка. Дверi вiдчинила Ольга
Iванiвна. Я попросив вибачення i спитав чи можна зайти на кiль-
ка хвилин. Ольга Iванiвна сказала: “Хвилинку, Василь” i пiшла до
кiмнати, де був Вiльгельм Iллiч. Переступивши порiг квартири, я
закрив дверi i почув її слова – “Вiллi, прийшов Василь. Нехай зай-
де?” Я не почув вiдповiдi Вiльгельма Iллiча. Але напевно вона була
позитивною, бо менi дозволили зайти. Зайшовши в кiмнату, я поба-
чив Вiльгельма Iллiча, який лежав на диванi. Вiн був досить таки
виснажений, але зустрiв мене привiтно. Я дуже вибачився за те, що
прийшов без попередження i в такий незручний час. Я розповiв йо-
му про свої проблеми. Вiн встав з дивана i сiв за стiл. Я сiв бiля
нього. Вiн прочитав всi документи, якi я йому принiс, зробив свої
зауваження i поставив свiй пiдпис там, де було потрiбно. Пiсля цьо-
го Вiльгельм Iллiч сказав: “Василь, вибачте, я пiду трохи приляжу”.
Вiн лiг на диван i ми ще трохи розмовляли. Але я не мiг забирати
бiльше часу у нього, враховуючи його стан. Тому, щиро подякував-
ши йому, я побажав йому якнайшвидшого одужання i попрямував
до дверей. Дiйшовши до дверей кiмнати, я повернувся i побачив, що
Вiльгельм Iллiч цiною великих зусиль пiдняв руку, щоб помахати
менi. Менi стало дуже шкода Вiльгельма Iллiча. Я ледве стримався,
щоб не заплакати. Я повернувся i пiдiйшов до дивана. Взяв руку
Вiльгельма Iллiча i поцiлував її. Вiн сказав: “Василь, не робiть бiль-
ше таких дурниць!”.
– Розцiнюйте це як хочете. Я зробив це щиро. Спасибi Вам за все.
Пiсля цього я пiшов до дверей квартири i вийшов. На жаль, це
була наша остання розмова.
1997 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 390–391
Людина невичерпної енергiї
Iван М. ЦИФРА
Ми познайомилися з Вiльгельмом Iллiчем в 1979 роцi, коли я ще був
студентом 4 курсу Ужгородського державного унiверситету. З пер-
шої зустрiчi вiн справив на мене дуже сильне враження як вчений.
Я зрозумiв, що Вiн справдi є людиною науки. В усякому разi саме
пiсля цiєї зустрiчi я твердо вирiшив для себе, що буду намагатися
поступити в аспiрантуру в Iнститут математики до Вiльгельма Iл-
лiча.
Перше враження про Вiльгельма Iллiча, як про людину невичер-
пної енергiї з постiйним жаданням творчостi, стремлiнням до нового
в науцi не змiнилося в мене i впродовж багатьох рокiв спiлкування
та спiвпрацi з ним. I напевно саме в цих рисах Вiльгельма Iллiча i
криється секрет його надзвичайної наукової плодовитостi.
Нас, його учнiв, та й iнших оточуючих людей завжди вражали
рiзнобiчнiсть його наукових iнтересiв, численiсть нових iдей i коло-
сальна працездатнiсть. Iнколи менi здавалося, що сон та вiдпочинок
для Вiльгельма Iллiча є лише вимушеною перервою в роботi. Воi-
стину правильним є французьке прислiв’я “Треба жити не для того,
щоб їсти, а їсти для того щоб жити”.
Науковi iдеї Вiльгельма Iллiча навiть чисто математичнi часто
базувались на фiзичнiй iнтуїцiї. Порою Вiн говорив про внутрiшню
гармонiю природи, яка i є тою самою iстиною, яку пiзнає наш розум.
Найкращим виразом цiєї гармонiї є симетрiя. Саме розвитку iдеї си-
метрiї в математицi та теоретичнiй фiзицi i присвятив своє життя
цей безумовно великий вчений.
У стилi наукової роботи Вiльгельма Iллiча я ще хотiв би вiдмiти-
ти таку рису як незацикленiсть на однiй задачi. Своїм учням Вiн, як
правило, ставив декiлька задач. Якщо якась з них з деяких причин
не може бути розв’язаною в даний момент, то Вiн вiдкладає її i по-
вертається до неї через декiлька рокiв, працюючи над нею весь цей
час, можливо, навiть на пiдсвiдомому рiвнi, i врештi-решт знаходить
розв’язок. Такi приклади менi знайомi по спiвпрацi з Вiльгельмом
Iллiчем при розробцi концепцiї “умовної симетрiї” та “нелiнiйної еле-
ктродинамiки”.
Не можна не звернути увагу на органiзаторський талант Вiль-
гельма Iллiча. В цьому аспектi я завжди порiвнюю його з футболь-
ним тренером В.Лобановським, тим самим вiдмiчаючи його вмiння
Людина невичерпної енергiї 391
створювати справжню наукову команду. Я згадую слова Вiльгельма
Iллiча: “В букетi повиннi бути рiзнi квiти”. Але цi квiтки повиннi бу-
ти пiдiбранi так, щоб разом утворювати чудовий ансамбль. I тепер
можна смiливо говорити про школу Фущича – цiлий загiн вчених-
математикiв, якi продовжують розвивати науковi iдеї i традицiї за-
кладенi Вiльгельмом Iллiчем.
Вiльгельм Iллiч шанував фiзичну працю, любив доброзичливий
жарт, людей, життя. Молодь любила його, тянулась до нього. Що
бiльше ми любимо таких людей, то глибше вiдчуваємо їх втрату.
Надзвичайна душевна щедрiсть i доброта цiєї людини, бажання
допомогти кожному не знали меж. Вже маючи високi титули й зва-
ння i будучи обтяженим великою кiлькiстю справ, Вiн завжди зна-
ходив час для кожної людини, яка бажала обговорити з ним свої
проблеми, скажiмо науковi, органiзацiйнi або особистi.
До останнiх днiв свого життя Вiльгельм Iллiч активно працював,
будував плани. Достатньо сказати, що в лютому мiсяцi 1997 року Вiн
написав i здав до друку статтю, присвячену нелiнiйнiй електродина-
мiцi та фiзичному визначенню швидкостi свiтла.
Останнiй раз я розмовляв з Вiльгельмом Iллiчем по телефону 26
березня 1997 року. Вiн говорив зi мною про майбутню монографiю
та iншi науковi й органiзацiйнi питання. Вiн ще багато зумiв би зро-
бити для науки i всiх нас, якби не хвороба, яка обiрвала життя цiєї
чудової людини. Яскраве свiтло i душевне внутрiшнє тепло, яке Вiн
випромiнював, робило i всiх оточуючих його людей кращими, добрi-
шими.
Ми, учнi Вiльгельма Iллiча, завжди будемо пам’ятати свого вчи-
теля.
3 квiтня 1998 р.
Збiрник праць Iнституту математики НАН України 2006, т.3, N 2, 392–395
Вiльгельм Фущич: вчений, людина,
громадянин (короткi спогади)
Роман М. ЧЕРНIГА
Вперше я зустрiвся з Вiльгельмом Iллiчем у червнi 1981 року пiд
час захисту мого дипломного проекту. Знайомство носило цiлком
офiцiйний характер: вiн, на той час молодий перспективний доктор
фiзико-математичних наук, був головою державної комiсiї на мех-
мат факультетi Київського держунiверситету iм. Тараса Шевченка,
а я – випускником цього факультету. Хоч вчився я дуже добре i
претендував на червоний диплом, проте власне дипломний проект
виконав не найкращим чином, оскiльки мiй керiвник був важко хво-
рий i я робив його самотужки та без особливого натхнення. Вiль-
гельм Iллiч задав менi декiлька додаткових запитань i наполiг, щоб
менi таки поставили вiдмiнно за захист проекту. Можливо вiн помi-
тив або йому пiдказав хтось з викладачiв унiверситету, що я можу
досягнути бiльшого в математицi. Пiсля захисту ми мали коротку
розмову, яка, мабуть, його трохи розчарувала, оскiльки я вiдхилив
його пропозицiю поступати до нього у аспiрантуру на стацiонарну
форму навчання. На той час я вже цiлком припускав своє майбутнє
одруження, тому був зобов’язаний думати про житло в Києвi, яке
менi могла дати лише робота у якомусь НДI. Вiльгельм Iллiч мене
зрозумiв, оскiльки сам пройшов шлях некиянина до постiйної сто-
личної прописки. Власне ця розмова i визначила моє майбутнє як
науковця. Ми домовилися, що я розпочну ходити до нього на науко-
вi семiнари та як здобувач наукового ступеня здавати кандидатськi
екзамени.
Точно пам’ятаю, що у понедiлок 24 вересня 1981 року я впер-
ше прийшов на семiнар до Вiльгельма Iллiча i побачив його учнiв.
Фактично вперше в життi я зустрiв колектив професiйних науков-
цiв та аспiрантiв у роботi. Володя Штелень розповiдав про рiвняння
Шрьодiнґера i я, ясна рiч, мало що зрозумiв, але основнi моменти
старанно законспектував. Пiсля цього я став регулярно приходити
на семiнари i швидко заглиблюватися у суть науки, яка менi вiдразу
сподобалася. Як правило, два-три рази на мiсяць Вiльгельм Iллiч
персонально розмовляв зi мною по науковiй роботi, а також цiкавив-
ся особистими проблемами. Менi дуже подобався i надавав наснаги
Вiльгельм Фущич: вчений, людина, громадянин 393
той факт, що зi мною вiн завжди розмовляв гарною українською мо-
вою. У часи брежнєвського застою бiльшiсть науковцiв задля кар’єри
зовсiм вiдмовлялася вiд української мови, а вiн цього не робив. За-
для точностi зазначу, що семiнар вiвся росiйською мовою, оскiльки
ми мали аспiранта Сандуллу, який i по-росiйськи говорив не без про-
блем. Незабаром Вiльгельм Iллiч дав менi досить непросту на тi ча-
си задачу: зробити повну класифiкацiю нелiнiйного багатовимiрного
рiвняння теплопровiдностi. Досить швидко я це зробив, проте вiн був
дуже здивований факту вiдсутностi ґалiлей-iнварiантних нелiнiйних
рiвнянь теплопровiдностi. Мабуть, вiн вважав, що я десь зробив по-
милку, тому не зважився вiдразу це опублiкувати. На жаль, в 1982
роцi була опублiкована стаття росiйських математикiв на цю ж тему,
яка перекреслила першiсть наших вислiдiв.
Восени 1983 року я став аспiрантом-заочником i наша спiвпраця
стала ще тiснiшою. З часом я зрозумiв, що цiкава i водночас важка
наукова праця може принести прикрi розчарування. Мова йде про
те, що швидкий науковий прогрес Вiльгельма Iллiча i його учнiв
не зустрiв захоплення у вчених-конкурентiв з цiєї тематики. Пам’я-
таю, як в 1984 роцi ми подали до друку першу спiльну статтю у
московський журнал. Дуже швидко прийшла розгромна негативна
рецензiя, яка не мiстила жодних серйозних аргументiв. Я був дуже
здивований, але Вiльгельм Iллiч менi пояснив, що у науцi також не
без полiтики. Пiдтвердженням цього став факт наступного опублiку-
вання цiєї статтi у престижному “Journal of Рhysics А: Маthеmаtiсаl
аnd General” (Великобританiя), до того ж ми отримали дуже пози-
тивнi вiдгуки рецензентiв. Беручи до уваги вищезазначене та деякi
iншi моменти присутностi полiтики в науцi, я був приємно здивова-
ний, коли в 1987 роцi Вiльгельма Iллiча обрали член-кореспондентом
Академiї Наук (тодi ще УРСР). Цей рiк був знаменний i для мене –
я захистив дисертацiю.
У найбуремнiшi роки останнiх десятилiть – 1988–1992 р. – я дуже
рiдко зустрiчався з Вiльгельмом Iллiчем. Коли ж випадала нагода
поспiлкуватися, знаючи про мою не надто велику лояльнiсть до вла-
ди, вiн завжди застерiгав не “лiзти” в полiтику. Мене тодi дивувала
його надмiрна обережнiсть, але з часом я зрозумiв, що вiн добре
знав про арешти 1972–1973 рокiв, до того ж його вчитель – акаде-
мiк Парасюк – намагався бути подалi вiд полiтики. Слава Богу, що
побоювання Вiльгельма Iллiча не справдилися i iмперiя бiльш-менш
мирно розпалася i ми живемо у незалежнiй державi.
394 Р.М. Чернiга
Наприкiнцi 1992 року, дуже несподiвано, я отримав пропозицiю
вiд Вiльгельма Iллiча перейти працювати в Iнститут математики на
мiсце В. Штеленя. Пам’ятаю, що при цiй розмовi вiн був приголом-
шений рiшенням свого улюбленого учня – Володi Штеленя – покину-
ти Україну. За роки спiльної працi в Iнститутi математики наукова
робота та достатньо близькi полiтичнi погляди (не забуваймо, що у
полiтичному планi мирна революцiя завершилася лише в червнi 1996
року з прийняттям Конституцiї України) нас ще бiльше зблизили.
Менi iмпонувало те, що вiн не ставив менi надто вузьких задач, а
давав можливiсть для широкого вибору наукових проблем. Завдяки
цьому я швидко прогресував як науковець.
Стосовно полiтичних проблем, то ми часто дискутували i, треба
визнати, Вiльгельм Iллiч навчив мене не робити надто “революцiй-
них” крокiв, хоч часто мене це просто дратувало. Наприклад, як
голова осередку “Просвiта”, я намагався надавити на дирекцiю аби
Iнститут пошвидше перейшов на ведення всього дiловодства держав-
ною мовою. Оскiльки реально це залежало вiд заступника директора
з загальних питань, який не знає i не хоче знати української мови,
то мої намагання були малоефективними, про що мене й попереджав
Вiльгельм Iллiч. “Романе, не витрачайте марно зусиль та не викли-
кайте на себе вогню цих україноненависникiв, з часом їх заставлять
це зробити “зверху”, – казав вiн. Дiйсно, потрохи заставляють . . .
В останнiй рiк життя мого вчителя нашi стосунки стали трохи
натягнутими, оскiльки йому були не до вподоби мої частi, на його
думку, поїздки за кордон. Його можна було зрозумiти – кожен вчи-
тель бажає аби найкращi учнi завжди були поруч. Незважаючи на
це, вiн був порядною людиною i не забороняв своїм учням тимчасо-
во працювати за кордоном. На жаль, я знаю багато випадкiв, коли
нашi маститi вченi всiма правдами i неправдами тримають учнiв як
на прив’язi. Менi грiх на це жалiтися, проте жертвою стали нашi
чудовi стосунки.
Вiльгельм Iллiч належав саме до тої, на жаль невеликої, частини
наукової елiти, котра вiдразу сприйняла факт проголошення неза-
лежностi України не як випадковий i тимчасовий, а як здiйснення
споконвiчних мрiй українцiв, зокрема, його особистих прагнень. Пе-
реконаний, що в останнi 3–4 роки життя йому варто було бiльше
уваги придiлити органiзацiйним питанням у науцi, зокрема, побо-
ротися за мандат депутата нашого парламенту, у якому вiдповiдна
комiсiя науки та освiти репрезентована досить посереднiми особи-
Вiльгельм Фущич: вчений, людина, громадянин 395
стостями. Працюючи головою чи заступником голови профiльного
комiтету Верховної Ради вiн мав би реальнi шанси зрушити з мiсця
процес реформування нашої закостенiлої НАН України. На жаль,
закоханiсть у симетрiю поглинала майже всю його енергiю.
Вiльгельм Iллiч мав справжнiй Божий дар умiння спiлкуватися
з найрiзноманiтнiшими людьми, умiв бути цiкавим спiврозмовником
i на далеко не науковi теми. Зокрема, на все своє життя вiн зберiг
юнацьке захоплення футболом i при нагодi розповiдав, що мав ко-
лись дилему: стати центрфорвардом чи науковцем. Декiлька разiв,
наприклад, з нагоди його 50-рiччя, ми, його учнi, проводили запеклi
футбольнi матчi за участю свого учителя. Без жодної запопадли-
востi скажу, що й у футболi багатьом його учням було далеко до
50-рiчного учителя. Менi це особливо приємно писати, бо сам дуже
люблю футбол. До речi, якось трапився такий iгровий епiзод. Ми
грали у футбол i мiй, тодi ще малий, син несподiвано вигулькнув
на майданчик та ще так, що Вiльгельм Iллiч, не маючи змоги рiзко
зупинитися, збив його. Ясна рiч, дитина розплакалася, а я опинився
у вкрай незручному становищi – Вiльгельм Iллiч почав розпачливо
передi мною вибачатися. Потiм вiн ще довго перепитував про те, як
там мiй Богданчик чи не сильно вдарився та бiдкався, що не змiг
вчасно загальмувати.
. . . У моїй пам’ятi Вiльгельм Iллiч залишився людиною, яка вiд-
крила менi шлях у велику науку, яка є взiрцем вiдданостi матема-
тицi, яка умiла заангажувати кожного учня до наукового пошуку i
залишатися оптимiстом при будь-яких негараздах. Шкода, що тяж-
ка хвороба забрала його так рано, адже далеко не все, що вiн хотiв,
йому вдалося здiйснити. Проте, незважаючи на це, переконаний, що
наукова спадщина Вiльгельма Iллiча Фущича буде належним чином
оцiнена i знайде гiдне мiсце на скрижалях української науки.
1997 р.
|
| id | oai:trim.imath.kiev.ua:article-465 |
| institution | Transactions of Institute of Mathematics of NAS of Ukraine |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-04T01:07:48Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут математики НАН України |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | trimimathkievua/5f/b503d964e033c953f754bbda887f555f.pdf |
| spelling | oai:trim.imath.kiev.ua:article-4652020-08-13T10:42:30Z Memoirs of Wilhelm Fushchych Спогади про Вільгельма Ілліча Фущича Barannyk, L. Boyko, V. Vasylyeva, L. Vladimirov, V. Zhdanov, R. Lahno, V. Nikitin, A. Popovych, R. Prylypko, O. Salogub, V. Stasyuk-Parke, D. Tsyfra, I. Fedorchuk, V. Cherniha, R. Баранник, Л. Бойко, В. Васильєва , Л. Владимиров , В. Жданов, Р. Лагно, В. Нікітін, А. Попович, Р. Прилипко, О. Салогуб, В. Стасюк-Parke, Д. Цифра, І. Федорчук, В. Черніга, Р. Інститут математики НАН України 2006-11-14 Article Article application/pdf https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/465 Transactions of Institute of Mathematics, the NAS of Ukraine; Vol. 3 No. 2 (2006): Symmetry and Integrability of Equations of Mathematical Physics (Dedicated to the 70-th Anniversary of Professor W.I. Fushchych); 338-395 Сборник Трудов Института математики НАН Украины; Том 3 № 2 (2006): Симетрія та інтегровність рівнянь математичної фізики (До 70-річчя від дня народження Вільгельма Ілліча Фущича); 338-395 Збірник Праць Інституту математики НАН України; Том 3 № 2 (2006): Симетрія та інтегровність рівнянь математичної фізики (До 70-річчя від дня народження Вільгельма Ілліча Фущича); 338-395 3083-7529 1815-2910 uk https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/465/469 Авторське право (c) 2020 Л. Баранник, В. Бойко, Л. Васильєва , В. Владимиров , Р. Жданов, В. Лагно, А. Нікітін, Р. Попович, О. Прилипко, В. Салогуб, Д. Стасюк-Parke, І. Цифра, В. Федорчук, Р. Черніга http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Barannyk, L. Boyko, V. Vasylyeva, L. Vladimirov, V. Zhdanov, R. Lahno, V. Nikitin, A. Popovych, R. Prylypko, O. Salogub, V. Stasyuk-Parke, D. Tsyfra, I. Fedorchuk, V. Cherniha, R. Баранник, Л. Бойко, В. Васильєва , Л. Владимиров , В. Жданов, Р. Лагно, В. Нікітін, А. Попович, Р. Прилипко, О. Салогуб, В. Стасюк-Parke, Д. Цифра, І. Федорчук, В. Черніга, Р. Memoirs of Wilhelm Fushchych |
| title | Memoirs of Wilhelm Fushchych |
| title_alt | Спогади про Вільгельма Ілліча Фущича |
| title_full | Memoirs of Wilhelm Fushchych |
| title_fullStr | Memoirs of Wilhelm Fushchych |
| title_full_unstemmed | Memoirs of Wilhelm Fushchych |
| title_short | Memoirs of Wilhelm Fushchych |
| title_sort | memoirs of wilhelm fushchych |
| url | https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/465 |
| work_keys_str_mv | AT barannykl memoirsofwilhelmfushchych AT boykov memoirsofwilhelmfushchych AT vasylyeval memoirsofwilhelmfushchych AT vladimirovv memoirsofwilhelmfushchych AT zhdanovr memoirsofwilhelmfushchych AT lahnov memoirsofwilhelmfushchych AT nikitina memoirsofwilhelmfushchych AT popovychr memoirsofwilhelmfushchych AT prylypkoo memoirsofwilhelmfushchych AT salogubv memoirsofwilhelmfushchych AT stasyukparked memoirsofwilhelmfushchych AT tsyfrai memoirsofwilhelmfushchych AT fedorchukv memoirsofwilhelmfushchych AT chernihar memoirsofwilhelmfushchych AT barannikl memoirsofwilhelmfushchych AT bojkov memoirsofwilhelmfushchych AT vasilʹêval memoirsofwilhelmfushchych AT vladimirovv memoirsofwilhelmfushchych AT ždanovr memoirsofwilhelmfushchych AT lagnov memoirsofwilhelmfushchych AT níkítína memoirsofwilhelmfushchych AT popovičr memoirsofwilhelmfushchych AT prilipkoo memoirsofwilhelmfushchych AT salogubv memoirsofwilhelmfushchych AT stasûkparked memoirsofwilhelmfushchych AT cifraí memoirsofwilhelmfushchych AT fedorčukv memoirsofwilhelmfushchych AT černígar memoirsofwilhelmfushchych AT barannykl spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT boykov spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT vasylyeval spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT vladimirovv spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT zhdanovr spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT lahnov spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT nikitina spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT popovychr spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT prylypkoo spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT salogubv spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT stasyukparked spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT tsyfrai spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT fedorchukv spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT chernihar spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT barannikl spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT bojkov spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT vasilʹêval spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT vladimirovv spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT ždanovr spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT lagnov spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT níkítína spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT popovičr spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT prilipkoo spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT salogubv spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT stasûkparked spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT cifraí spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT fedorčukv spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča AT černígar spogadiprovílʹgelʹmaíllíčafuŝiča |